Ухвала

від 15.10.2024 по справі 723/2750/24

СТОРОЖИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/2750/24

Провадження № 2-з/723/4220/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2024 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд Чернівецької області в складі:

Головуючого судді Яківчика І.В.

секретаря судових засідань Крупчак М.І.

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Дяченко Миколи Михайловича про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 вособі представникапозивача ОСОБА_2 звернулася досуду зпозовом пророзірвання договорупідряду доТовариства зОбмеженою Відповідальністю"ЗАХБУДКОМ".

Позивач одночасно з позовною заявою подала заяву про забезпечення позову, просить накласти арешт на майно та (або) грошові кошти, що підлягають поверненню ОСОБА_1 .

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи та надавши їм правову оцінку, суд приходить до таких висновків.

Частиною другою статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Також позов може забезпечуватися забороною вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

У відповідності до вимог пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася із такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду в складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду, викладеного в постанові від 5 грудня 2022 року в справі №757/22558/20, де Суд констатував, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 травня 2024 року в справі №824/2/24, де крім цього Суд констатував, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Відтак, за результатами аналізу норм чинного законодавства та судової практики його застосування слід прийти до висновку, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів із наданням належних і допустимих доказів цьому; виключної необхідності застосування заходів забезпечення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи та осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом із тим, процесуальний принцип змагальності сторін передбачає, що обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання, тобто в цьому випадку на позивача та її представника, які повинні довести підстави для забезпечення поданого позову.

Однак, до поданої заяви про забезпечення позову представником позивача не додано доказів імовірного утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду в разі його ухвалення, задоволення цивільного позову, стягнення коштів на користь позивача.

Натомість, у поданій заяві про забезпечення позову представником позивача висловлені припущення про те, що задля утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення цього позову, відповідач з метою ухилення від виконання подальшого рішення суду може розпочати процес ліквідації, оголосити Товариство банкрутом або реалізувати належне Товариству майно на користь третіх осіб

Суд не вбачає крайньої необхідності для застосування даного виду забезпечення позову, крім того не вбачає співмірності із заявленими вимогами, оскільки не відомий результат розгляду цивільної справи.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України передбачено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною сьомою статті 153 ЦПК України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Дослідивши подану заяву та долучені до неї матеріали, ураховуючи вищенаведене, приходжу до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 149, 150, 151, 153, 247, 259, 260, 261 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 , адвоката Дяченко Миколи Михайловича про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сторожинецький районний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Суддя: