Рішення

від 16.10.2024 по справі 212/8621/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/8621/24

2/212/3767/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг

Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Козлов Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, -

В С Т А Н О В И В:

2 вересня 2024 року адвокат Яводчак О. В., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із даним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що ОСОБА_1 з 21 червня 2004 року працював на ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» з повним робочим днем. 30 червня 2023 року позивача було звільнено з роботи у зв`язку з виходом на пенсію. Робота у трудових відносин позивача з відповідачем негативно вплинули на стан його здоров`я, спричинивши виникнення професійного хронічного захворювання, за фактом якого було проведено розслідування. За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання:хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В. ЛН- другого ступеня. Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху). Враховуючи вказане за довідкою МСЕК від 30 липня 2024 року позивачу було встановлено ступінь стійкої втрати працездатності внаслідок проф. захворювання - 35% з 1 липня 2024 року безстроково, а також встановлено 3 групу інвалідності з 1 липня 2024 року. Таким чином через хронічне професійним захворювання було порушено нормальні життєві зв`язки позивача. Тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання позивач відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, що позначається на його душевному та фізичному станах через незворотність негативних змін у його житті. Тому факт моральних страждань є очевидним, які позивачу мають бути відшкодовані внаслідок ушкодження його здоров`я у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем вимог законодавства зі створення безпечних умов праці. Посилаючись на практику Верховного Суду в аналогічних справах, враховуючи ступінь втрати професійної працездатності позивача (35%), застосовуючи кратність у співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати на час розгляду справи, просив стягнути на користь позивача з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 177500 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Не погоджуючисьіз позовом ОСОБА_1 ,представник відповідача,адвокат СавельєваТ.Д.,подала досуду відзив,де вказувала,що спричиненняморальної шкодине єбездоказовим фактому спірнихправовідносинах тане маєматеріально-правовоїпрезумпції згідновимогами законодавства,тому маєдоводитись назагальних підставах. Позивач не надав медичну документацію на підтвердження перенесення ним стресів та проявів стану здоров`я, отже, не доведено факт спричинення моральних страждань,душевних переживань,порушення нормальнихзв`язків,спричинених професійнимзахворюванням,тому заявленівимоги єнеобґрунтованими. Позивач звільнився з підприємства за власним бажанням, а не за станом здоров`я. Системний аналіз чинного законодавства дає змогу зробити висновок про допустимість зайнятості працівників на роботах з важкими та шкідливими умовами праці в порядку, визначеному законом. Додавала, що стягнення моральної шкоди з ПрАТ «ЦГЗК» в розмірі 177 500 грн. є необґрунтованим та завищеним. Так позивач мав серйозні проблеми із здоров`ям, але перебуваючи на диспансерному обліку з хронічними хворобами продовжував працювати в шкідливих умовах, що стало передумовою для розвитку професійних захворювань, що свідчить про недбале ставлення до свого здоров`я. Крім того зазначення в резолютивній частині рішення суду щодо стягнення податків нівелює дію норм податкового законодавства, які визначають роботодавцю сплачувати дохід з утриманням сум податків за рахунок доходу, що виплачується. На підставі наведеного просила суд в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 6 вересня 2024 року було відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» Савельєвої Т.Д. про закриття провадження по справі.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» Савельєвої Т.Д. про витребування доказів.

Враховуючи ч. 1 ст. 93 ЦПК України, представник відповідача також задав у першій заяві по суті питання позивачу.

Однак суд вказує, що недотримання положень ч. 2 ст. 93 ЦПК України щодо надання представниками відповідачу відповіді на поставлені питання, з урахуванням положень п. 2 ч. 6 ст. 93 ЦПК України щодо можливості учасника справи не надавати відповіді на поставлені питання, а також на підставі змісту ч. 7 ст. 93 ЦПК, за яким суд може зобов`язати учасника справи надати відповідь на питання, суд дійшов висновку, що відсутність надання відповідей на питання представника відповідача у даній справі не є підставою для зобов`язання позивача надати вичерпні відповіді на поставлені питання, враховуючи предмет доказування по справі, тому внаслідок відсутності відповідальності за ненадання відповідей на такі питання, суд вважає за можливе провести розгляд справи без отримання детальних відповідей від представника позивача, який не скористався правом на подання відповіді на відзив.

Від представника позивача, адвоката Яводчак О. В., було подано клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

Представник відповідача, адвокат Савельєва Т. Д., не заперечувала проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених вимог, виходячи з наступного вмотивування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21 червня 2004 року перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював на ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на наступних посадах: електрослюсарем черговим з ремонту обладнання 3 розряду шахти ім. Орджонікідзе; майстром гірничим шахти ім. Орджонікідзе; механіком підземної дільниці дробильно-бункерного комплексу та шахтного підйому №3 шахти ім. Орджонікідзе; механіком підземної дільниці шахтного підйому №21 шахти ім. Орджонікідзе; заступником головного інженера з ремонту загально шахтного персоналу шахти ім. Орджонікідзе; головним механіком шахти ім. Орджонікідзе; начальником підземної дільниці дробильного бункерного комплексу №22 шахти ім. Орджонікідзе, звідки 30 червня 2023 року його було звільнено з роботи в ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» за ст. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки позивача, НОМЕР_1 (а. с. 9-11).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22 квітня 2024 року, складеного відносно підприємства ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»,встановлено наявність у ОСОБА_1 , стаж роботи якого в умовах впливу шкідливих факторів становив 12 років 4 місяця, професійного захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В. ЛН-другого ступеня; хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху), встановленого ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» за висновком від 19.03.2024 року. При цьому виникнення у позивача професійного захворювання сталось внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень роботи систем вентиляції та пилоподавлення, протягом тривалої дії підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фібро генної дії в повітрі робочої зони, вплив шуму, рівень якого перевищував нормативні значення.

Згідно із довідкою МСЕК № 573760 від 30.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково з 1 липня 2024 року внаслідок професійного захворювання.

Згідно із довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 130119 від 30.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 було первинно встановлено втрату 35% працездатності (30% ХОЗЛ, 5% туговухість) безстроково з 1 липня 2024 року з рекомендацією медикаментозного та санаторно-курортного лікування.

У зв`язку із професійним захворюванням ОСОБА_1 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписками з медичних карток стаціонарного хворого.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За ч. 4ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із ст. 153 КЗпП України забезпеченнябезпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

На підставіст.237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Враховуючи, що відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому ст. 237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, та моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я під час роботи у відповідача, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, то суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».

Отже, суд відкидає посилання представника відповідача на те, що відповідач не відповідає за спричинення позивачу профзахворювання, оскільки на підприємстві відповідача не було організовано безпечні умови праці позивача, що стало наслідком розвитку у нього професійного захворювання.

При цьому наявність вини у даному випадку для відповідальності відповідача за законом не вимагається, оскільки за п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Також судом встановлено, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання зі встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 35% безстроково та встановленням третьої групи інвалідності безстроково позивачу безумовно заподіяно моральну шкоду. Внаслідок професійного захворювання у позивача змінилися умови життя, він змушений проходити тривале лікування, відчуваючи фізичний біль та дискомфорт у повсякденному житті, обмеженість у можливості продовжувати колишній активний спосіб життя та тривогу за майбутнє, внаслідок чого відкидає посилання представника відповідача на недоведеність завдання позивачу моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності та справедливості.

Так відповідно до п. 9Постанови ПленумуВерховногоСудуУкраїни «Просудовупрактикув справахпровідшкодуванняморальної (немайнової)шкоди»№4від31березня1995року розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Таким чином суд бере до уваги при обрахунку розміру моральної шкоди позивачу внаслідок професійного захворювання кількість часу, який пропрацював у шкідливих умовах на підприємстві відповідача, його загальний стаж роботи, що стало причиною встановлення професійного захворювання ОСОБА_1 , ступінь втрати ним працездатності через професійне захворювання, отриману ним безстроково інвалідність, необхідність позивача у медикаментозному лікуванні, розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, а також відповідальність, яка лежить підприємстві відповідача у спричиненні ушкодження здоров`я позивачу.

Отже, на підставі переліченого вмотивування, враховуючи те, що ОСОБА_1 пропрацював на підприємстві відповідача в умовах шкідливих факторів 12 років 4 місяця, маючи загальний стаж роботи 28 років 2 місяці, отримавши внаслідок недосконалості виробництва 35% стійкої втрати працездатності через набуте ним професійне захворювання при роботі у таких шкідливих умовах та інвалідність, які є безстроковими, зважаючи на розмір на 1 січня 2024 року мінімальної заробітної плати в сумі 7100 грн., то на переконання суду розмір відшкодування завданої ОСОБА_1 ушкодженням здоров`я моральної шкоди з боку ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» повинен дорівнювати саме 150000 грн., що відповідатиме спричиненій ОСОБА_1 моральній шкоді через незворотність негативних наслідків професійного захворювання на його здоров`ї та подальшому житті.

Суд при цьому зауважує, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до пп. «А» п. 164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції з 23 травня 2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц.

Таким чином суд не приймає до уваги долучену до відзиву представником відповідача індивідуальну податкову консультацію та зазначає, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок професійного захворювання, тобто заподіяння йому шкоди здоров`ю.

На підставі переліченого вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок отриманого професійного захворювання.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року по справі № 599/645/21.

Відповідно дост.141ЦПК Україниз відповідачапідлягає стягненнюв дохіддержави такожсудовий збірв сумі1500 грн.

Керуючись ст.4-5,13,19,76-81,89, 133-141, 258-259,263,265 ЦПК, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, - задовольнити частково.

Стягнути зПриватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я - 150000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. без урахування утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовій збір в сумі 1500 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 16 жовтня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Відповідач:Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», ЄДРПОУ 00190977, юридична адреса: 50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг.

Суддя: Д. О. Козлов