Постанова

від 25.09.2024 по справі 914/1930/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2024 р. Справа №914/1930/24

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Гриців В.М. (доповідач), Малех І.Б., Матущак О.І..

секретар судового засідання Бабій М.М.

представники скаржника адвокат Пащинська А.О., позивача адвокат Сивенко В. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Павлисько Ольги Володимирівни на ухвалу Господарського суду Львівської області (суддя Цікало А. І) від 05 серпня 2024 року про забезпечення позову у справі №914/1930/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркойл» до Фізичної особи-підприємця Павлисько Ольги Володимирівни про стягнення 7 784 930, 50 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркойл» звернулось в Господарський суд Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Павлисько Ольги Володимирівни про стягнення 7 784 930, 50 грн за договором поставки від 08.06.2022 № 08-06-02/2022 з тих підстав, що відповідач у встановлені договором строки не оплатив повністю вартості поставленого товару.

Разом із позовною заявою, позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0, 11 га, яка належить відповідачу, та грошові кошти розміщені на рахунках відповідача у межах ціни позову та судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. До заяви про забезпечення позову позивачем долучені копія договору купівлі-продажу від 11.07.2024 та інформаційна довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ДРРП.

Заява мотивована тим, що після пред`явлення претензії від 20.06.2024 № 1, яку відповідачем було отримано 28.06.2024, ФОП Павлисько Ольгою Володимирівною 11.07.2024 було здійснено відчуження нерухомого майна на користь ОСОБА_1 , за договором дарування житлового будинку та земельної ділянки.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 05 серпня 2024 року у справі №914/1930/24 відкрив провадження у справі № 914/1930/24 за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче судове засідання. Задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркойл» про забезпечення позову - ти частково. Вжив заходи до забезпечення позову у справі № 914/1930/24, а саме: наклав арешт на належні фізичній особі-підприємцю Павлисько Ользі Володимирівні ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти у межах суми позову 7 784 930, 50 грн та судових витрат у розмірі 118 287 ,96 грн, разом 7 903 218, 46 грн, у тому числі на грошові кошти розміщені на рахунках відповідача:

- номер НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299;

- номер НОМЕР_3 в АТ «Райффайзен Банк» у м. Києві, МФО 380805;

- номер НОМЕР_4 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299;

- номер НОМЕР_5 в АТ «Райффайзен Банк» м. Львів, МФО 325570;

- накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 4625810500:04:010:0328, площею 0, 11 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1634490946258.

У задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркойл» про забезпечення позову - відмовив.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов у справі № 914/1930/24 слід забезпечити частково, у межах заявленої до стягнення суми заборгованості, пені, штрафу, інфляційних втрат та 36 % річних загальна сума 7 784 930, 50 грн, а також судових витрат (судового збору за подання позовної заяви у розмірі 116 773, 96 грн та 1 514, 00 грн за подання заяви про забезпечення позову). У решті заявлених вимог, а саме забезпечення можливих судових витрат позивача на правову допомогу у розмірі 100 000, 00 грн, слід відмовити, у зв`язку із тим, що обґрунтованість вказаних витрат буде досліжуватись при розгляді справи по суті.

В апеляційній скарзі Фізична особа-підприємець Павлисько Ольга Володимирівна просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 05 серпня 2024 року у справі № 914/1930/24 в частині вжиття заходів забезпечення позову, а саме в частині:

2.1. накладення арешту на належні Фізичній особі-підприємцю Павлисько Ользі Володимирівні грошові кошти у межах суми позову 7 784 930, 50 грн та судових витрат у розмірі 118 287 ,96 грн, разом 7 903 218, 46 грн, у тому числі на грошові кошти розміщені на рахунках відповідача:

- НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299;

- НОМЕР_3 в АТ «Райффайзен Банк» у м. Києві, МФО 380805;

- НОМЕР_4 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299;

- НОМЕР_5 в АТ «Райффайзен Банк» м. Львів, МФО 325570;

2.2. накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 4625810500:04:010:0328, площею 0, 11 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1634490946258.

Вважає, що ухвала суду в частині застосування заходів забезпечення позову незаконна та підлягає скасуванню, оскільки суд дійшов помилкового висновку щодо співмірності, виправданості та обґрунтованості застосування таких заходів з таких підстав:

Розгляд клопотання про застосування заходів забезпечення позову відбувався без повідомлення зацікавленої особи, а саме - Відповідача, то останнього штучно позбавили можливості скористатися своїм правом на звернення до суду з аргументованим клопотанням про необхідність застосування зустрічного забезпечення.

Суд першої інстанції не витребовував у сторін пояснень і відомостей про банківські рахунки, за яким здійснювались оплати Товару згідно з договором поставки нафтопродуктів №08-06-02/2022 від 08.06.2022, не встановив наявності інших активних банківських рахунків Відповідача, суми коштів, які на них обліковуються. Повідомляє, що особисті рахунки Павлисько Ольги Володимирівни і жодного стосунку до здійснення господарської діяльності не мають, що підтверджується Довідкою від 21.08.2024 року вих № 21/08/24-1.

Судом першої інстанції не витребувано пояснень у Відповідача, що слугувало причиною продажу Відповідачем нерухомого майна.

Щодо заперечення позовних вимог зазначає, що з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази погодження Сторонами варіанта оплати за поставлений Товар, та зважаючи на відсутність виставлених Постачальником рахунків-фактури Покупцю, вбачається аргументованим висновок, що відсутні законні підстави вважати, що строк виконання грошового зобов`язання Відповідачем взагалі настав.

Матеріали справи не містять належним чином оформлених первинних документів, позаяк видаткові накладні не є документом, який свідчить про погодження Сторонами дати оплати поставленого Товару.

Відтак, вимоги про нарахування штрафних санкцій, які є похідними від основного зобов`язання є безпідставними та незаконними, оскільки Позивачем не доведено факт настання прострочення основного грошового зобов`язання.

Вважає, також, за необхідне застосувати до нарахованих Позивачем штрафних санкцій позовну давність, яка станом на дату звернення до суду закінчилася.

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Гриців В.М. (доповідач), Малех І.Б., Матущак О.І.) ухвалою від 30 серпня 2024 року поновив Фізичній особі-підприємцю Павлисько Ользі Володимирівні строк на апеляційне оскарження; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Павлисько Ольги Володимирівни на ухвалу Господарського суду Львівської області від 05 серпня 2024 року про забезпечення позову у справі №914/1930/24; витребував матеріали справи..

Розгляд справи призначено на 25 вересня 2024 року в режимі відеоконференції, про що повідомлено учасникам справи.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав представників сторін і вважає, що у задоволенні апеляційної скарги належить відмовити.

За обставинами справи, Господарський суд Львівської області ухвалою від 05 серпня 2024 року у справі №914/1930/24, зокрема: вжив заходи до забезпечення позову у справі № 914/1930/24, а саме: наклав арешт на належні фізичній особі-підприємцю Павлисько Ользі Володимирівні ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти у межах суми позову 7 784 930, 50 грн та судових витрат у розмірі 118 287 ,96 грн, разом 7 903 218, 46 грн, у тому числі на грошові кошти розміщені на рахунках відповідача: номер НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299; номер НОМЕР_3 в АТ «Райффайзен Банк» у м. Києві, МФО 380805; номер НОМЕР_4 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299; номер НОМЕР_5 в АТ «Райффайзен Банк» м. Львів, МФО 325570; накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 4625810500:04:010:0328, площею 0, 11 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1634490946258.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд першої інстанції врахував правові позиції Верховного Суду в питаннях забезпечення позову, а саме: господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).

У заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0, 11 га, яка належить відповідачу, та грошові кошти розміщені на рахунках відповідача у межах ціни позову та судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

До матеріалів справи позивач долучив відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4625810500:04:010:0328 площею 0, 11 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1634490946258, власником якої є відповідач - ФОП Павлисько Ольга Володимирівна.

У цій справі предметом позову є вимога майнового характеру про стягнення із ФОП Павлисько О.В. заборгованості, пені, штрафу, інфляційних втрат та 36 % річних у загальному розмірі 7 784 930, 50 грн.

Позивач мотивував позовні вимоги тим, що відповідач у встановлені договором строки не оплатив повністю вартості поставленого товару, чим порушив взяті на себе зобов`язання за договором поставки від 08.06.2022 № 08-06-02/2022.

Надаючи оцінку щодо можливості застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову, суд першої інстанції урахував правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 про те, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, у порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.07.2023 у справі № 903/965/22.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Суд першої інстанції зазначив, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову потрібно встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Із заяви про забезпечення позову видно, що 20.06.2024 позивач направив на адресу відповідача претензія № 1 про сплату заборгованості за поставлений товар за договором поставки від 08.06.2022 № 08-06-02/2022, проте відповідачем дану претензію було проігноровано.

Обґрунтовуючи свою заяву про забезпечення позову, позивач звертає увагу, що після пред`явлення претензії від 20.06.2024 № 1, яку відповідачем було отримано 28.06.2024, ФОП Павлисько Ольгою Володимирівною 11.07.2024 було здійснено відчуження нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки кадастровий номер 4625856500:041:002:0212 на користь ОСОБА_1 , за договором дарування житлового будинку та земельної ділянки від 11.07.2024 за реєстраційним № 1904, та земельну ділянку з кадастровим № 4625856500:041:002:021.

До заяви про забезпечення позову позивач долучив копії договору купівлі-продажу від 11.07.2024 та інформаційна довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ДРРП, з якої видно, що припинення права власності за вищевказані об`єкти нерухомого майна за Павлисько О.В. та виникнення права власності на останні у ОСОБА_1 .

Відтак, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов у справі № 914/1930/24 слід забезпечити частково, у межах заявленої до стягнення суми заборгованості, пені, штрафу, інфляційних втрат та 36 % річних загальна сума 7 784 930, 50 грн, а також судових витрат (судового збору за подання позовної заяви у розмірі 116 773, 96 грн та 1 514, 00 грн за подання заяви про забезпечення позову). У решті заявлених вимог, а саме забезпечення можливих судових витрат позивача на правову допомогу у розмірі 100 000, 00 грн, слід відмовити, у зв`язку із тим, що обґрунтованість вказаних витрат буде досліджуватись при розгляді справи по суті.

Відповідно до частини 1 та частини 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що зустрічне забезпечення є гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.

Комплексний аналіз процесуальних норм свідчить, що вирішення питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення саме за ініціативою суду є виключно правом суду, і лише подача відповідного клопотання зацікавленим учасником справи створює вже обов`язок суду вирішити позитивно чи негативно дане питання. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31.07.2019 у справі № 904/4900/18 та від 20.08.2020 у справі № 910/6503/19.

Суд апеляційної інстанції вважає правомірними висновки господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркойл» про забезпечення позову.

Відповідно до ст.52 Цивільного кодексу України Фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Колегія суддів звертає увагу на те, що цивільно-правова відповідальність ФОП встановлена статтею 52 Цивільного кодексу України. Відповідно до неї ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Натомість відповідач не довів, що накладений арешт на майно, зокрема на земельну ділянку, не може бути звернено стягнення згідно із законом.

Отож накладення арешту на майно відповідача не може призвести до невиправданого обмеження майнових прав скаржника, оскільки арештоване майно фактично залишиться у володінні власника, а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним. Вказане дійсно може слугувати додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, враховуючи, що предметом позову є вимога про стягнення заборгованості, то виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявними у відповідача, грошові кошти у відповідному розмірі.

Також, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (висновок, викладений Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах предмета позову у цій справі, оскільки вжиті судом заходи є розумними, адекватними та співмірними з предметом спору, сприятимуть досягненню балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечать ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно, безпідставними є доводи відповідача про те, що вжиті судом заходи не є розумними, адекватними, співмірними.

Також суд відхиляє доводи скаржника щодо ненадання позивачем доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову оскільки вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування завищеного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Відповідно до статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Ураховуючи наведене, суд залишає без змін ухвалу Господарського суду Львівської області від 05 серпня 2024 року про забезпечення позову у справі №914/1930/24.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 05 серпня 2024 року про забезпечення позову у справі №914/1930/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Павлисько Ольги Володимирівни - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2024 року.

Суддя В.М. Гриців

Суддя І.Б.Малех

Суддя О.І.Матущак