Постанова

від 10.10.2024 по справі 915/704/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м. ОдесаСправа № 915/704/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників учасників у справі:

Від Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) - Міляєва Ю.Б., самопредставництво

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області),

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024, суддя суду першої інстанції Давченко Т.М., м. Миколаїв, повний текст рішення складено 17.07.2024

по справі №915/704/23

за позовом Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області),

до Комунального підприємства «Прибузьке»,

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 11 374 104,30 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) пред?явлено позов про стягнення з Комунального підприємства «Прибузьке» суми шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, у розмірі 11 374 104,30 грн, з яких:

- 11 287 828,44 грн. ? збитки, завдані навколишньому природному середовищу внаслідок здійснення відповідачем самовільного скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами в р. Південний Буг;

- 86 275,89 грн. ? збитки, завдані навколишньому природному середовищу внаслідок здійснення відповідачем самовільного скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановлених нормативів ГДС в р. Південний Буг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що КП «Прибузьке» не відшкодовано збитки, завдані державі в результаті порушень природоохоронного законодавства в сфері охорони водних ресурсів.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки матеріалами справи доведено склад цивільного правопорушення: протиправну поведінку відповідача КП «Прибузьке» (скид забруднюючих речовин у водний об`єкт зі зворотними водами); наслідки у виді забруднення водних об`єктів та завдання збитків внаслідок наднормативного скиду забруднюючих речовин до водних об`єктів, що свідчить і про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та наслідками, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства; вину суб`єкта господарювання - невжиття своєчасних заходів для запобігання скидам. Розрахунок розміру збитків виконано позивачем відповідно до положень п. 7.3 Методики № 389, розмір яких (збитків) не спростовано жодними доказами у справі.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції зазначив, що Інспекція звернулася в суд з позовом у даній справі 10.05.2023, тобто вже після 21.02.2023, строк позовної давності сплинув та поновленню не підлягає, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 по справі №915/704/23.

Апелянт вказує, що 17 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану, яким було внесені зміни до Цивільного кодексу України, а саме: розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: "19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Апелянт вказав, що строки позовної давності у даній справі продовжені, у зв`язку з чим цей позов пред`явлено в межах строку позовної давності, визначеної згідно ст. 257 ЦК України. Таким чином, продовження строку загальної позовної давності у даній справі гарантовано Законом, а відтак, Інспекцією позов подано в межах строку позовної давності.

Апелянт також зазначає, що у мотивувальній частині рішення суду відсутні будь-які висновки суду першої інстанції стосовно застосування та (або) не застосування правових висновків Верховного Суду щодо застосування саме норм права у подібних відносинах із даною справою.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 01 липня 2024 року по справі № 915/704/23 та прийняти нове рішення, яким позов Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Комунального підприємства «Прибузьке» про стягнення грошових коштів задовольнити повністю.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/704/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 поновлено Державній екологічній інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 по справі №915/704/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 по справі №915/704/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 02.09.2024; призначено справу №915/704/23 до розгляду на 19 вересня 2024 року о 12:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/704/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 розглянуто справу №915/704/23 у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено розгляд справи №915/704/23 на 10 жовтня 2024 року о 10:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 29, в залі засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників у справі не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Комунального підприємства «Прибузьке» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 задоволено клопотання Комунального підприємства «Прибузьке» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; забезпечено участь представника Комунального підприємства «Прибузьке» (femida1970@ukr.net) у судовому засіданні у справі №915/704/23, призначеному на 10 жовтня 2024 року о 10:30, в режимі відеоконференції відповідно до положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та здійснити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку; попереджено учасника справи, що відповідно до частини п`ятої статті 197 Господарського процесуального кодексу України, приписів пункту 46 розділу 3 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

10.10.2024 у судовому засіданні прийняла участь представник Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) - Міляєва Ю.Б.

Представник Комунального підприємства «Прибузьке» у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідмолявся належним чином.

Більше того, судом було забезпечено участь представника Комунального підприємства «Прибузьке» у судовому засіданні у справі №915/704/23, призначеному на 10 жовтня 2024 року о 10:30, в режимі відеоконференції.

В той же час, як вбачається з протоколу судового засідання представник Комунального підприємства «Прибузьке» Дзензура Михайло Леонідович до відеоконференції не приєднався, на телефонні дзвінки не відповідав та участь у судовому засіданні не приймав.

Відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Таким чином, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду покладаються у даному випадку на представника Комунального підприємства «Прибузьке» - Дзензуру Михайла Леонідовича.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 10.10.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 по справі №915/704/23, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 по справі №915/704/23 по суті, не дивлячись на відсутність представника відповідача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України №802 від 09.09.2020 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів та ліквідацію територіальних органів Державної екологічної інспекції» ліквідовано як юридичну особу публічного права, зокрема, Державну екологічну інспекцію в Одеській області та Державну екологічну інспекцію у Миколаївській області та утворено Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області).

На виконання указаної постанови Державною екологічною інспекцією України 22.12.2020 прийнято наказ №502 «Про питання діяльності Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області)», яким визначено: Державній екологічній інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) забезпечити здійснення покладення на неї функцій і повноважень на відповідній території відповідно до Положення, Державній екологічній інспекції у Миколаївській області припинити здійснення функцій і повноважень; встановлено, що датою початку здійснення відповідних повноважень і виконання відповідних функцій Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) є 23.12.2020.

КП «Прибузьке» здійснює свою діяльність на підставі правового статуту, який затверджено рішенням Новоодеської міської ради від 17.02.2017 №5.

Основними видами діяльності згідно кодів КВЕД є надання населенню міста послуг з водовідведення. Дозволеним видом діяльності згідно код КВЕД є 36.00 - забір, очищення та постачання води. Ліцензія на провадження господарської діяльності з централізованого водовідведення КП «Прибузьке», Новоодеський район (за кодом 21.02) видана на підставі розпорядження голови Облдержадміністрації від 22.09.2015 №292-р.

Водокористування КП «Прибузьке» здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 09.08.2018 № 196/мл/49Д-18 з терміном дії до 09.08.2021.

Згідно указаного дозволу метою водокористування є виробничі потреби, скид стічних вод у річку Південний Буг.

До того ж у дозволі визначено умови спеціального водокористування, зокрема:

1. Дотримуватись вимог водного законодавства, зокрема ст.. 44 Водного кодексу України.

2. Щорічно (до 01 лютого наступного за звітним року) подавати організаціям, що належать до сфери управління Держводагенства:

- звіт про використання води за формою № 2-ТП-водгосп (річна);

- пояснювальну записку щодо якісного складу зворотніх вод, що скидаються у водний об`єкт, за визначеним в нормативах ГДС переліком забруднюючих речовин та ін..

Дозволом встановлено ліміти скидання забруднюючих речовин (гранично допустимі скиди (ГДС) та фактичні скиди речовин зі зворотними (стічними) водами у поверхневі водні об`єкти, окремо для кожного випуску.

На підставі направлення №115 від 05.02.2020 на проведення позапланової перевірки дотримання природоохоронного законодавства у період з 10.02.2020 по 21.02.2020 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області Державної екологічної інспекції у Миколаївській області згідно ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунальним підприємством «Прибузьке».

За результатом проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) були встановлені порушення водного законодавства, про що Інспекцією складено Акт № 02-03-07-08/49/20 від 21.02.2020.

З даного акту вбачається, що під час проведення позапланової перевірки КП «Прибузьке», державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) були відібрані проби води в наступних точках випуск №1 (скид зворотних вод з очисних споруд каналізації), р. Південний Буг-500 м. вище та 500 м. нижче скиду зворотних вод, відповідно до актів відбору проб води від 10.02.2020 №12, від 18.02.2020 № 15 та від 20.02.2020 №17.

При проведенні перевірки також було досліджено Звіт про використання води за 2019 рік за формою 2-ТП водгосп (річна), наданий КП «Прибузьке».

Так, Актом позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на випуску №1 КП «Прибузьке» (очисні споруди каналізації) зафіксовано самовільний скид зі зворотними водами 1589,8 кг (1,5898 т) забруднюючих речовин: жирів, масел в р. Південний Буг, що встановлено згідно даних державного обліку водокористування - офіційної статистичної звітності за формою 2ТП - водгосп (річна) «Звіт про використання води» за 2019 рік, що не передбачено умовами дозволу на спеціальне водокористування від 09.08.2018 №196/мл/49Д-18.

Розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами КП «Прибузьке» згідно проведеного Розрахунку порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів КП «Прибузьке» від 06.04.2020 склав 11287828,44 грн.

Крім того, під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на випуску №1 КП «Прибузьке» (очисні споруди каналізації) зафіксовано скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС в р. Південний Буг.

Фактичні показники забруднюючої речовини у водний об`єкт за 2019 рік згідно даних державного обліку водокористування - «Звіту про використання води» за формою 2ТП - водгосп (річна) «Звіт про використання води» за 2019 рік, в тонах наведені у таблиці Розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів КП «Прибузьке» від 06.04.2020 р.

Так, Актом позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на випуску №1 КП «Прибузьке» (очисні споруди каналізації) зафіксовано скид зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС згідно даних державного обліку водокористування - офіційної статистичної звітності за формою 2ТП - водгосп (річна) «Звіт про використання води» за 2019 рік. Скид зворотних вод здійснюється у водний об`єкт рибогосподарського використання у р. Південний Буг за межами населеного пункту.

Розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням граничнодопустимого скиду згідно проведеного Розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів КП «Прибузьке» від 06.04.2020, склав 86275,89 грн.

18.02.2020 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області складено протокол про адміністративне правопорушення №000431, яким зафіксовано, що під час проведення позапланової перевірки КП «Прибузьке» було встановлено, що заходи щодо запобігання забрудненню водних об`єктів водами, які підприємство скидає, не здійснюється, вимоги щодо запобігання забрудненню водних об`єктів не дотримується, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 59 КУпАП.

21.01.2020 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 02-03-07-08/37/20, яким Шевченка О.В. (контролера-касира КП «Прибузьке») визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу.

Старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області 24.02.2020 було видано припис № 02-03-07-08/33/20 щодо усунення виявлених недоліків. Так, відповідачу приписано:

1. У десятиденний термін розробити план організаційно-технічних заходів з усунення виявлених недоліків. Копію наказу та плану організаційно-технічних заходів надати до Держекоінспекції у Миколаївській області.

2. Направляти інформацію про хід виконання приписів не пізніше з днів після закінчення встановленого терміну виконання кожного пункту приписів до Держекоінспекції у Миколаївській області.

Крім то у приписі вказано, що у разі невиконання вищезазначеного припису винні в цьому посадові особи будуть притягнуті до відповідальності згідно з чинним законодавством.

З указаним приписом ознайомлений та отримав екземпляр директор КП «Прибузьке» - Дзензура Михайло.

З метою добровільного відшкодування заподіяних збитків та у порядку досудового врегулювання спору, Інспекція зверталась до КП «Прибузьке» з листами №02/02-02/1223 від 21.04.2020, №02/02-02/1238 від 23.04.2020 про відшкодування збитків у сумах 11287828,44 грн та 86275,89 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься:

1. Лист КП «Прибузьке» №26 від 30.04.2022 на адресу Миколаївського регіонального управління водних ресурсів. В даному листі відповідач вказав, що ним було помилково внесені до статистичної звітності за 2019 рік по формі 2-ТП дані щодо скиду до річки Південний Буг жирів і масел в кількості 1589,8 кг.

2. Наказ КП «Прибузьке» №2а від 02.01.2019 про проведення чистки та заведення Журналу реєстрації збору та зберігання жирів і масел і зворотних вод.

3. Журнал реєстрації збору та зберігання жирів і масел із зворотних вод КП «Прибузьке».

4. Наказ КП «Прибузьке №28а від 30.04.2022 про проведення службової перевірки по факту листа Держекоінспекції у Миколаївській області «Про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного скиду зворотних вод з забруднюючими речовинами».

5. Наказ КП «Прибузьке» №18-к про оголошення догани головному бухгалтеру Хомченко Н.І. за внесення недостовірних даних до звітної документації, а саме до форми звіту Форми №2ТП-вдогосп (річна) «Звіт про використання води за 2019 рік» від 30.01.2020.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову, виходячи з таких підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

За умовами частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до преамбули Водного Кодексу України (далі ВК України), усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об`єктами.

Згідно з ст. 1 Водного кодексу України, водокористуванням є використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд (ст. 3 Водного кодексу України).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно зі статтями 1, 6 Кодексу України про надра вони є частиною надр.

Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають природні ресурси, які залучені в господарський обіг, так і невикористані в народному господарстві в даний період земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ (ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Відповідно до ст. 38 ВК України нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин встановлюються з метою поетапного досягнення екологічного нормативу якості води водних об`єктів.

Відповідно до ст. 42 ВК України, водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними, зокрема, первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Забір та використання води із каналів, водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів здійснюються на підставі дозволу на спеціальне водокористування та договору про водопостачання (поставку води), укладеного з підприємствами та організаціями, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони. Перелік підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Приписами ч. 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до положень ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це збір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водокористування здійснюється виключно на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України).

Пунктом 3, 6, 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані, зокрема дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Водокористувачі зобов`язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони: 1) можуть бути використані у системах оборотного, повторного і послідовного водопостачання; 2) містять цінні відходи, що можуть бути вилучені; 3) містять промислову сировину, реагенти, напівпродукти та кінцеві продукти підприємств у кількості, що перевищує встановлені нормативи технологічних відходів; 4) містять речовини, щодо яких не встановлено гранично допустимі концентрації; 5) перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань; 6) за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи; 7) призводять до підвищення температури води водного об`єкта більш ніж на 3 градуси за Цельсієм порівняно з її природною температурою в літній період; 8) є кубовими залишками, шламами, що утворюються в результаті їх очищення і знезараження.

Частиною 1 ст.70 ВК України визначено, що скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Згідно зі ст.95 ВК України усі води (водні об`єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.

Відповідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища (пункт «б»); здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб (пункт «е»).

Пунктом «в» статті 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають, зокрема встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище.

Згідно зі ст.33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» з метою удосконалення роботи по розробці та затвердженню гранично допустимих скидів забруднюючих речовин у водні об`єкти із зворотними водами Міністерством охорони навколишнього природного середовища 15.12.1994 затверджено Інструкцію про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об`єкти із зворотними водами № 116 (далі - «Інструкція про встановлення ГДС»), зареєстрована в МЮУ від 22.12.1994 за № 313/523.

Пунктом 2.1 Інструкції про встановлення ГДС встановлено, що скид зворотних вод у водні об`єкти є одним з видів спеціального водокористування і здійснюється на основі дозволів, які видаються у встановленому порядку органами Мінприроди України. Величини ГДС речовин розробляються і затверджуються для діючих і тих, що проектуються, підприємств-водокористувачів, які мають (будуть мати) організовані скиди зворотних вод з господарської ланки круговороту води у природні ланки (річкові, озерні, морські), тобто у водні об`єкти. Величини ГДС речовин встановлюються для кожного окремого випуску зворотних вод у поверхневі та морські води у випадках відповідно до п.1.9 на основі нормативних документів, які регламентують скид зворотних вод і встановлюють норми якості води водних об`єктів.

Матеріалами справи підтверджено, що водокористувачу КП «Прибузьке» виданий дозвіл на спеціальне водокористування від 09.08.2018 № 196/мл/49Д-18, фактичне місце здійснення діяльності: з водопроводної мережі КП «Прибузьке», м. Нова Одеса - басейн річки Південний Буг.

Крім того, в дозволі зазначені умови спеціального водокористування, а також встановлені ліміти скидів, а саме: нормативи гранично допустима концентрація в мг/дмЗ та допустимі обсяги скиду (ГДС) в м3/год та м/рік.

Контроль за дотриманням встановлених обмежень на скид зворотних вод, які вказані у затверджених документах, що визначають ГДС, ТПС речовин і плани водоохоронних заходів, здійснюється органами Мінприроди України на підставі даних, що представляються водокористувачами, контрольних замірів і обстежень (п. 4.1 Інструкції про встановлення ГДС).

Контроль здійснюється згідно з чинним законодавством і нормативними документами, що регламентують порядок проведення контролю за водоохоронною і водогосподарською діяльністю водокористувачів.

Актом позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на випуску №1 КП «Прибузьке» (очисні споруди каналізації) зафіксовано самовільний скид зі зворотними водами 1589,8 кг (1, 5898 т) забруднюючих речовин: жирів, масел та скид зі зворотними водами забруднюючих речовин (нітрити, фосфати, залізо загальне, сульфати, нафтопродукти, хлориди, нітрати, азот амонійний, сухий залишок, мімічне споживання кисню, біологічне споживання кисню) з перевищенням встановлених нормативів ГДС в р. Південний Буг, що встановлено згідно даних державного обліку водокористування - офіційної статистичної звітності за формою 2ТП - водгосп (річна) «Звіт про використання води» за 2019 рік, що не передбачено умовами дозволу на спеціальне водокористування від 09.08.2018 №196/мл/49Д-18.

Скид зворотних вод здійснюється у водний об`єкт рибогосподарського використання, зі станції біологічної очистки стічних вод, по відкритому відповідному каналу, з відводом у р. Південний Буг за межами населеного пункту.

Дані акт підписано керівником КП «Прибузьке» без зазначення пояснень, зауважень або заперечень у відповідній графі акту. Відомостей щодо скасування актів начальником інспекції, оскарження їх в порядку адміністративного судочинства, визнання недійсними або незаконними до матеріалів справи не додано.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наявність факту здійснення відповідачем самовільного скиду зі зворотними водами в р. Південний Буг забруднюючих речовин: жирів, масел та скиду зі зворотними водами забруднюючих речовин (нітрити, фосфати, залізо загальне, сульфати, нафтопродукти, хлориди, нітрати, азот амонійний, сухий залишок, мімічне споживання кисню, біологічне споживання кисню) з перевищенням встановлених нормативів ГДС, передбачених дозволом на спеціальне водокористування, доведено належними та допустимими доказами та підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю (постанова Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 904/2078/21).

Стаття 1166 ЦК України унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини (постанова ВС від 11.02.2021 у справі № 922/1816/20).

Аналогічно стосовно складу цивільного правопорушення вказував Верховний Суд у постановах від 18.04.2018 у справі № 904/4933/17, від 12.06.2018 у справі № 908/999/17, від 25.02.2020 у справі № 908/581/19 та від 10.04.2018 у справі № 923/771/16.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У даних правовідносинах саме на Інспекцію покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди (постанова ВС від 02.02.2021 у справі № 911/2005/13).

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (постанова ВС від 23.04.2024 у справі № 911/1549/22).

У пункті 5.30 постанови від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Відповідно до п.п. «і» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» основними принципами охорони навколишнього природного середовища є компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у: а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; б) порушенні норм екологічної безпеки; в) порушенні вимог законодавства про оцінку впливу на довкілля, у тому числі поданні завідомо неправдивого звіту з оцінки впливу на довкілля чи висновку з оцінки впливу на довкілля; г) неврахуванні у встановленому порядку результатів оцінки впливу на довкілля та невиконанні екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля; е) порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об`єктів; є) допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; ж) перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів; з) самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; і) невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище; ї) невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам; й) порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів; к) невиконанні вимог охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України; л) відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення; м) приниженні честі і гідності працівників, які здійснюють контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їх життя і здоров`я; н) порушенні природоохоронних вимог під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами; о) порушенні вимог законодавства України при здійсненні стратегічної екологічної оцінки.

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ГК України суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ст. 151 ГК України суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах).

Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 153 ГК України суб`єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов`язаний, зокрема, відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено самовільний скид зі зворотними водами жирів, масел в р. Південний Буг, про що у своєму річному звіті про використання води указав сам відповідач, та скид зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС в р. Південний Буг, який зафіксовано державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у актах відбору проб води.

У зв`язку з перевищенням встановлених нормативів гранично-допустимого скиду забруднюючих речовин у водний об`єкт зі зворотними водами Держекоінспекцією розраховано розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення відповідачем КП «Прибузьке» законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 (далі - Методика) встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, зокрема, забруднення водних об`єктів, у тому числі пов`язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об`єкт забруднюючих речовин та фізико-хімічних показників із зворотними водами.

Згідно п. 7.1. Методики, розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об`єктам (крім морських вод) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС, грн, здійснено за формулою:

З = Ккат х Кр х kз х [(Мi1 х ?i1) + (Мi2 х ?i2) + ...(Мim х ?im)]

де Ккат - коефіцієнт, що враховує категорію водного об`єкта, який визначається згідно з додатком 2 (у даному випадку Ккат = 1);

Кр - регіональний коефіцієнт дефіцитності водних ресурсів поверхневих вод, який визначається згідно з додатком 3 (для Миколаївської області 1,20);

kз = 1,5 коефіцієнт ураженості водної екосистеми;

m - кількість забруднюючих речовин у зворотних водах;

Мi - маса наднормативного скиду i-ї забруднюючої речовини у водний об`єкт зі зворотними водами, т;

?i - питомий економічний збиток від забруднення водних i ресурсів, віднесений до 1 тонни умовної забруднюючої речовини, грн/т, який визначається за формулою:

?i = ? х Аі, де

? - проіндексований питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів у поточному році, грн/т, який визначається за формулою:

? = ?п х І/100

де ?п - проіндексований питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів у попередньому році, грн/т;

І - індекс інфляції (індекс споживчих цін), середньорічний по Україні за попередній рік, %;

Аі - безрозмірний показник відносної небезпечності i-ї забруднюючої речовини, який визначається із співвідношення за формулою Аi = 1/ГДКі,

де ГДКi - безрозмірна величина, чисельно рівна ГДКі забруднюючої речовини у воді водного об`єкта відповідної категорії.

Для речовин, значення ГДК яких більше одиниці, в чисельнику вводиться поправний коефіцієнт 10. Для речовин, за якими відсутня величина граничнодопустимої концентрації, показник відносної небезпечності Аі приймається рівним 500, а при ГДК "відсутність" 10000.

Проіндексований питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів ((?)) у 2011 році становить 766,96 грн/т.

З 2012 року щорічно здійснюється індексація питомого економічного збитку від забруднення водних ресурсів, віднесеного до 1 тонни умовної забруднюючої речовини, грн/т.

Проіндексований питомий економічний збиток на забруднення водних ресурсів у 2019 році з врахуванням індексу інфляційні становить 2 103,75 грн/т.

Колегія суддів перевірила наданий позивачем розрахунок шкоди, завданої у зв`язку з перевищенням встановлених нормативів гранично-допустимого скиду забруднюючих речовин у водний об`єкт зі зворотними водами у сумі 86 275,89 грн та встановила, що даний розрахунок є арифметично вірним та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Пунктом 7.3. Методики встановлено, що розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об`єктам (крім морських вод) внаслідок аварійного або самовільного скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами, грн, здійснюється за формулою:

З = Кс х Ккат х Кр х kз х [(Мi1 х ?i1) + (Мi2 х ?i2) + ...(Мim х ?im),

де Кс = 1,5 коефіцієнт, що враховує збільшення шкоди водній екосистемі при самовільному чи аварійному скиді.

Ккат - коефіцієнт, що враховує категорію водного об`єкта, який визначається згідно з додатком 2 (у даному випадку Ккат = 1);

Кр - регіональний коефіцієнт дефіцитності водних ресурсів поверхневих вод, який визначається згідно з додатком 3 (для Миколаївської області 1,20);

k3 = 1,5 коефіцієнт ураженості водної екосистеми;

m - кількість забруднюючих речовин у зворотних водах;

Мi - маса наднормативного скиду i-ї забруднюючої речовини у водний об`єкт зі зворотними водами, т;

?i визначається за формулою 13, яка наведена вище, стосовно розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об`єктам (крім морських вод) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об`єктам внаслідок самовільного скиду жирів та масел, здійснювався виходячи з того, що кількість таких речовин становить 1,5898 т/рік.

Суд критично ставиться до твердження відповідача щодо помилковості внесення до звіту про використання води за 2019р. форма №2ТП-водгосп (річна) відомостей про скид жирів та масел, оскільки указані неточності відповідачем у встановлений Порядком ведення державного обліку водокористування строк не були усунуті, і це є виключно прерогативою відповідача.

Колегія суддів перевірила наданий позивачем розрахунок шкоди, завданої у зв`язку з самовільним скидом жирів та масел у водний об`єкт зі зворотними водами у сумі 11 287 282,44 грн та встановила, що даний розрахунок є арифметично вірним та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У даному випадку, відповідачем не спростовано факт порушення природоохоронного законодавства, як і не спростовано виконаний позивачем розрахунок збитків.

Наведеними доказами підтверджується факт протиправної поведінки відповідача у спірних правовідносинах.

До того ж відповідачем не оскаржено ані результати перевірки, ані припис старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки матеріалами справи доведено склад цивільного правопорушення:

- протиправну поведінку відповідача КП «Прибузьке» (скид забруднюючих речовин у водний об`єкт зі зворотними водами);

- наслідки у виді забруднення водних об`єктів та завдання збитків внаслідок наднормативного скиду забруднюючих речовин до водних об`єктів, що свідчить і про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та наслідками, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства;

- вину суб`єкта господарювання - невжиття своєчасних заходів для запобігання скидам;

- розрахунок розміру збитків виконано позивачем відповідно до положень п. 7.3 Методики № 389, розмір яких (збитків) не спростовано жодними доказами у справі.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ст.ст. 256, 261 Цивільного кодексу України, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

Виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц, №522/2201/15-ц та №522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі №522/1029/18).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції вірно зазначив, що перебіг позовної давності щодо стягнення збитків почався 21.02.2020, тобто в день складення Акту. Такий строк за загальним правилом дійсно мав закінчитися 21.02.2023, однак судом першої інстанції не було враховано наступне.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 № 211, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211» від 11.11.2020 № 1100, установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на усій території України карантин.

В подальшому дія карантину, згідно постанов Кабінету Міністрів України, була продовжена із запровадженням нових обмежень з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім того, відповідно до пункту 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей строк продовжувався згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024.

Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) у даному випадку звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом 10.05.2024.

Отже, відповідно до пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та в подальшому на підставі пункту 19 цього розділу Кодексу, позовна давність щодо вимог про стягнення, вважається продовженою та не сплила на момент звернення Позивачем із позовною заявою до суду.

Таким чином, підстави для застосування інституту позовної давності до позовних вимог Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) відсутні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що позов необхідно задовольнити та стягнути з Комунального підприємства «Прибузьке» суму шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених державі Україна у розмірі 11 374 104,30 грн на користь держави Україна на розрахунковий рахунок фонду охорони навколишнього природного середовища Новоодеської міської територіальної громади.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку, суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо пропуску строків позовної давності, неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги те, що позовну заяву та апеляційну скаргу було задоволено, витрати позивача по сплаті судвого збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги покладаютсья на відповідача.

Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 по справі №915/704/23 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 по справі №915/704/23 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

« 1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Прибузьке» (56602, Миколаївська область, Новоодеський раойн, м. Нова Одеса, вул. Маслозаводська, 7, код ЄДРПОУ 35916204) суму шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених державі Україна у розмірі 11 374 104,30 грн на користь держави Україна на розрахунковий рахунок фонду охорони навколишнього природного середовища Новоодеської міської територіальної громади.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Прибузьке» (56602, Миколаївська область, Новоодеський раойн, м. Нова Одеса, вул. Маслозаводська, 7, код ЄДРПОУ 35916204) на користь Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (65058, м. Одеса, просп. Шевченко, 12, код ЄДРПОУ 43879780) витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 136 489,25 грн.»

Стягнути з Комунального підприємства «Прибузьке» (56602, Миколаївська область, Новоодеський раойн, м. Нова Одеса, вул. Маслозаводська, 7, код ЄДРПОУ 35916204) на користь Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (65058, м. Одеса, просп. Шевченко, 12, код ЄДРПОУ 43879780) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 163 787,10 грн

Зобов`язати Господарський суд Миколаївської області видати наказ з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.10.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран