Постанова

від 15.10.2024 по справі 916/1435/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1435/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024, суддя суду першої інстанції Невінгловська Ю.М., м. Одеса, повний текст рішення складено 30.07.2024

по справі №916/1435/24

за позовом: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖСПОРТІНВЕСТ»

про стягнення 141 905,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

02.04.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№1469/24) Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖСПОРТІНВЕСТ», в якій позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 141 905,99 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» сплачено земельний податок за земельну ділянку кадастровий номер 5110800000:02:025:0121, на якій розташований готель «Моряк», який належить на праві власності відповідачу, за весь час, коли вказана земельна ділянка перебувала у фактичному користуванні відповідача, а саме: за 2023 рік у розмірі 139 936,14 грн та 5 днів 2024 року у розмірі 1 969,85 грн, що разом становить 141 905,99 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду обґрунтовано тим, що згідно норм чинного законодавства фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави зберіг за рахунок власника цієї земельної ділянки у себе кошти, які мав заплатити за користування цією земельною ділянкою, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України.

Натомість, на думку суду, сплата ДП «МТП «Чорноморськ» земельного податку у розмірі 141 905,99 грн за земельну ділянку, на якій розташований готель «Моряк», який з 28.12.2022 належить на праві власності Відповідачу, за весь час, коли вказана земельна ділянка перебувала у фактичному користуванні відповідача, а саме: за 2023 рік та 5 днів 2024 року, була здійснена Підприємством помилково, без врахування норм чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для стягнення цих коштів на користь Позивача на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 по справі №916/1435/24.

Позивач стверджує, що 28.12.2022 право власності на Готель «Моряк» зареєстровано за ТОВ "ЮЖСПОРТІНВЕСТ", що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 319106508 від 28.12.2022.

Позивач зазначає, листом №11-07-00115 від 11.01.2023 Регіональне відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях повідомило ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про укладення договору купівлі-продажу та реєстрацію права власності на Готель «Моряк» за ТОВ "ЮЖСПОРТІНВЕСТ".

Як повідомляє позивач, після отримання інформації про набуття відповідачем права власності на готель «Моряк», ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» вчиняло заходів щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою. Розпорядженням Одеської обласної державної (військової) адміністрації №1165/А-2023 від 22.12.2023р. «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» припинено право постійного користування вказаною земельною ділянкою ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК", про що 05.01.2024 р. внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав від 08.01.2024 р.

Позивач зауважує, що ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» сплачено земельний податок за земельну ділянку кадастровий номер 5110800000:02:025:0121, на якій розташований готель «Моряк», який належить на праві власності відповідачу, за весь час, коли вказана земельна ділянка перебувала у фактичному користуванні відповідача, а саме: за 2023 рік у розмірі 139 936,14 грн та 5 днів 2024 року у розмірі 1 969,85 грн, що разом становить 141 905,99 грн. Наведене підтверджується податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 рік та січень 2024 року, а також платіжними дорученнями про перерахування відповідних коштів до місцевого бюджету, отже, ТОВ "ЮЖСПОРТІНВЕСТ" будучи власником об`єкта нерухомості та фактичним користувачем вказаної земельної ділянки, ухиляючись від оформлення відповідних прав на земельну ділянку, без достатньої правової підстави за рахунок ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» зберіг у себе грошові кошти у вигляді земельного податку, які мав заплатити до місцевого бюджету, та наразі сплачені ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Також, позивач зазначив, що відповідач набувши право власності на об`єкт нерухомості готель «Моряк», розташований на земельній ділянці, яка знаходилась на праві постійного користування у ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», належним чином не оформив правовідносин щодо користування земельною ділянкою, хоча фактично використовував зазначену земельну ділянку.

Отже, за думкою позивача, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» зберіг у себе грошові кошти у вигляді земельного податку, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить cкасувати рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 по справі № 916/1435/24 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖСПОРТІНВЕСТ» на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» грошові кошти у розмірі 141 905,99 грн.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1435/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 по справі №916/1435/24; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 по справі №916/1435/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 09.09.2024; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1435/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 16.08.2024, якою відкрито апеляційне провадження у справі №916/1435/24, була отримана в електронному кабінеті позивачем 17.08.2024, відповідачем 17.08.2024, що підтверджується довідками секретаря судового засідання.

Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом.

13.10.2011, на підставі рішення Іллічівської міської ради Одеської області від 16.10.2009 №597/9-V, ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (стара назва ДП «Іллічівський морський торговельний порт») було видано Державний акт ЯЯ№206222 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,6585 га, розташованої за адресою, м. Чорноморськ (стара назва м.Іллічівськ), проспект Миру (стара назва вул. Леніна), 15. Цільове призначення для експлуатації і обслуговування будівлі готелю з допоміжними спорудами.

28.12.2022 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЖСПОРТІНВЕСТ» (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації об`єкт соціально-культурного призначення Готель «Моряк», за результатами аукціону з умовами зі зниженням стартової ціни та підписано Акт № 677 від 28.12.2022 приймання-передачі об`єкту малої приватизації - об`єкт соціально-культурного призначення Готель «Моряк».

Згідно умов вказаного Договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт соціально-культурного призначення Готель «Моряк», згідно опису, яке обліковується на балансі Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Вказаний Договір сторонами виконано у повному обсязі та 28.12.2022 право власності на Готель «Моряк» зареєстровано за ТОВ «ЮЖСПОРТІНВЕСТ», що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 319106508 від 28.12.2022.

Листом № 11-07-00115 від 11.01.2023 Регіональне відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях повідомило ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про укладення договору купівлі-продажу та реєстрацію права власності на Готель «Моряк» за ТОВ «ЮЖСПОРТІНВЕСТ».

Згідно п. 1.4 Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 28.12.2022, об`єкт приватизації розташований на земельній ділянці площею 0,6585га, кадастровий номер 5110800000:02:025:0121, яка знаходиться у постійному користуванні ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ№206222 від 13.10.2011.

У зв`язку з відчуженням готелю «Моряк» та набуття права власності на нього ТОВ «ЮЖСПОРТІНВЕСТ», листом № 262/07.2-13 від 25.04.2023 ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» звернулось до відповідача з проханням надання інформації щодо дій, вчинених з метою оформлення земельної ділянки під готелем «Моряк». Проте, відповіді від відповідача не надходило.

Листом № 337/07.2-13 від 16.05.2023 ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» звернулось до відповідача з пропозицією укладення договору про відшкодування (компенсацію) земельного податку та надіслано проект такого договору.

Листом № 15 від 18.05.2023 відповідач повідомив, що не має наміру укладати запропонований договір та запропонував передати земельну ділянку до комунальної власності.

Листами № 441/07.2-13 842 від 14.06.2023 та № 577/07.2-13 1064 від 25.07.2023 позивач повторно запропонував відповідачу укласти договір про відшкодування (компенсацію) земельного податку та направити підписаний примірник договору. Однак відповіді на вказані листи не надходило до позивача.

Розпорядженням Одеської обласної державної (військової) адміністрації № 1165/ А-2023 від 22.12.2023 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» припинено право постійного користування вказаною земельною ділянкою ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», про що 05.01.2024 внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав від 08.01.2024.

ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» сплачено земельний податок за земельну ділянку кадастровий номер 5110800000:02:025:0121, на якій розташований готель «Моряк», який належить на праві власності відповідачу, за весь час, коли вказана земельна ділянка перебувала у фактичному користуванні відповідача, а саме: за 2023 рік у розмірі 139 936,14 грн та 5 днів 2024 року у розмірі 1 969,85 грн, що разом становить 141 905,99 грн.

Сплата позивачем земельного податку підтверджується податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 рік та січень 2024 року, а також платіжними дорученнями про перерахування відповідних коштів до місцевого бюджету.

На думку позивача, ТОВ «ЮЖСПОРТІНВЕСТ», будучи власником об`єкта нерухомості та фактичним користувачем вказаної земельної ділянки, ухиляючись від оформлення відповідних прав на земельну ділянку, без достатньої правової підстави, за рахунок ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», зберіг у себе грошові кошти у вигляді земельного податку, які мав заплатити до місцевого бюджету, та які наразі сплачені ДП «МТП «Чорноморськ», тому вказані грошові кошти ТОВ «ЮЖСПОРТІНВЕСТ» зобов`язаний повернути ДП «МТП «Чорноморськ» на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Використання землі в Україні є платним; об`єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас, ст. 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією нерухомістю.

За наявними матеріалами справи встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 28.12.2022 ТОВ "ЮЖСПОРТІНВЕСТ" (покупець) стало власником об`єкту соціально-культурного призначення Готелю «Моряк», за результатами чого було підписано Акт № 677 від 28.12.2022 приймання-передачі об`єкту малої приватизації - об`єкт соціально-культурного призначення Готель «Моряк».

28.12.2022 право власності на Готель «Моряк» зареєстровано за ТОВ "ЮЖСПОРТІНВЕСТ", що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 319106508 від 28.12.2022.

Згідно п. 1.4 Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 28.12.2022, об`єкт приватизації розташований на земельній ділянці площею 0,6585га, кадастровий номер 5110800000:02:025:0121, яка знаходиться у постійному користуванні ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК", згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ№206222 від 13.10.2011.

Отже, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна ТОВ "ЮЖСПОРТІНВЕСТ" стало фактичним користувачем земельної ділянки за кадастровим номером 3510300000:10:565:0018, на якій розташоване майно, а отже у нього виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою, а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Згідно Податкового кодексу України, плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди; (пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14). Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1. ст. 288).

Статтею 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Статтею 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Згідно зі ст. 122-124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 року у справі № 924/856/20.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. (ч. 1).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, положення гл. 15, ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати, є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 та № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Таким чином, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 року у справі № 925/230/17 та численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, які прийняті з їх урахуванням, зокрема, у постанові від 05.08.2022 року у справі № 922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17, фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, сплата ДП «МТП «Чорноморськ» земельного податку за земельну ділянку кадастровий номер 5110800000:02:025:0121, на якій розташований готель «Моряк», який належить на праві власності відповідачу, за весь час, коли вказана земельна ділянка перебувала у фактичному користуванні відповідача, а саме: за 2023 рік у розмірі 139 936,14 грн та 5 днів 2024 року у розмірі 1 969,85 грн, що разом становить 141 905,99 грн. була здійснена помилково, без врахування норм чинного законодавства, адже відповідні кошти мали бути сплачені ТОВ «ЮЖСПОРТІНВЕСТ» як фактичним землекористувачем.

Однак, стягнення цих коштів ТОВ «ЮЖСПОРТІНВЕСТ» на користь ДП «МТП «Чорноморськ» є безпідставним, оскільки безпідставно збережені відповідачем кошти можуть бути стягнуті у порядку ст. 1212 саме на користь власника земельної ділянки. Однак, позивач не є таким власником, що свідчить про відсутність підстав для стягнення цих коштів на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України. Тому посилання апелянта в цій частині є безпідставними.

З огляду на викладене вище, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, заявлених ДП «МТП «Чорноморськ» до ТОВ «ЮЖСПОРТІНВЕСТ» про стягнення сплаченої за 2023 рік та 5 днів 2024 року суми земельного податку у розмірі 141 905,99 грн та відмову у їх задоволенні в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 по справі №916/1435/24 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 по справі №916/1435/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 по справі №916/1435/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 по справі №916/1435/24 залишити без змін.

Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.

Постанову складено та підписано 15.10.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран