Постанова

від 08.10.2024 по справі 902/262/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року Справа № 902/262/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Верещук А.В.

за участю представників сторін:

позивача: Антоненка А.В. представника за довіреністю № 120 від 07.10.2024

відповідача: не з`явився

третьої особи 1: не з`явився

третьої особи 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перехідний Банк "РВС Банк" на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 24.06.24р. суддею Яремчуком Ю.О. о 11:39 у м.Вінниці, повний текст складено 03.07.24р. у справі № 902/262/24

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Перехідний Банк "РВС Банк"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Вінпродторг ЛТД"

третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницька міська рада

третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації"

про визнання актів недійсними

ВСТАНОВИВ:

06.03.2024 Публічне акціонерне товариство "Перехідний Банк "РВС Банк" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Вінпродторг ЛТД" про визнання актів недійсними.

Як вказує позивач, цілісний майновий комплекс, який має поштову адресу: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, 31-А та Цілісний майновий комплекс, який має поштову адресу: м. Вінниця, вул. Чехова, 31-А це один і той же об`єкт нерухомості, тому виник неоднозначний випадок, за яким право власності на один і той же об`єкт нерухомості зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під різними реєстраційними номерами об`єктів нерухомого майна за двома різними юридичними особами.

З огляду на що, позивач вважає, що власником спірного майна є ПАТ Перехідний Банк РВС БАНК, який є фактичним правонаступником АКБ ТАС-Комерцбанк, та як наслідок рішення прийняті виконавчим комітетом Вінницькою-Хутірською сільською радою на підставі яких було внесено зміни щодо адреси цілісного майнового комплексу та як наслідок реєстрація права власності останнього за відповідачем є такими що прийняті неправомірно та як наслідок вчинені реєстраційні дії є також неправомірними.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.06.2024 у справі №902/262/24 в позові відмовлено.

Так, суд прийшов до висновку, що належним відповідачем для розгляду вимог щодо визнання неправомірними правочинів (рішень № 219, 181) та скасування свідоцтва САЕ №015913 про право власності на спірне майно є виконавчий комітет Вінницької-Хутірської сільської ради, якого не визначено належним відповідачем, що в презумпції правового поля розгляду справи унеможливлює її повний та об`єктивний розгляд судом.

Крім того, суд вказав, що вимоги закрити розділ Реєстру прав власності на нерухоме майно, який було відкрито при здійснені державної реєстрації на об`єкт нерухомості - виробничі та складські будівлі, розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, 31-А з присвоюванням реєстраційного номеру майна: 26516369 та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Вінпродторг ЛТД (ідентифікаційний код 23105078) передати Акціонерному товариству РВС Банк (ідентифікаційний код юридичної особи 39849797) об`єкт нерухомості, який знаходиться за адресою: Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, 31А, розгляд яких є недоцільним без встановлення обставин за вимогами які встановлюють правові підстави набуття прав власності на спірне майно за відповідачем у даній справі.

За наведеного, суд відмовив в задоволенні позову.

Не погодившись із винесеним рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 24.06.2024 у справі №902/262/24, скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства РВС Банк , задовольнити в повному обсязі:

Визнати неправомірним рішення виконавчого комітету Вінницько-Хутірської сільської ради від 25.06.2010, № 181 та рішення виконавчого комітету Вінницько-Хутірської сільської ради від 30.07.2010, № 219.

Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності від 04.08.2010, САЕ 015913, яке видане Виконавчим комітетом Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району, Вінницької області на підставі рішення № 219 від 30.07.2010 .

Визнати неправомірним Рішення державного реєстратора Комунального підприємства Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації від 29.10.2010 про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Вінпродторг ЛТД права власності на об`єкт нерухомого майна (тип майна: виробничі та складські будівлі), яке знаходиться за адресою: Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, 31а.

Закрити розділ Реєстру прав власності на нерухоме майно, який було відкрито при здійснені державної реєстрації на об`єкт нерухомості - виробничі та складські будівлі, розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, 31-А з присвоюванням реєстраційного номеру майна: 26516369.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Вінпродторг ЛТД передати Акціонерному товариству РВС Банк об`єкт нерухомості, який знаходиться за адресою: Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, 31А.

Так, з посиланням на ст. ст. 4, 14, 45, 162 ГПК України, постанову Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18 вказує, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

Такі висновки сформульовані у постановах ВП Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

Отже, вважає, що належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Вказує, що висновки суду, що належним відповідачем у справі №902/262/24 щодо розгляду вказаних вище вимог має бути саме виконавчий комітет Вінницької-Хутірської сільської ради є помилковими і вони суперечать правовим висновкам сформованим Верховним Судом, що вказує на суттєві порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Так, на підтвердження своєї позиції щодо належного відповідача, скаржник також, посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20.

Скаржник вказує, що рішення про присвоєння нової поштової адреси, оформлення права власності та про державну реєстрацію права власності на ЦМК за ТОВ Фірма «Вінпромторг ЛТД», було ухвалено Виконавчим комітетом Вінницько-Хуторської сільської ради та державним реєстратором відповідно були прийняття внаслідок неправомірних дій ТОВ Фірма «Вінпромторг ЛТД», які було вчинено з метою уникнення звернення стягнення на іпотечне майно та виведення нерухомого майна з іпотеки внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Вінпромторг ЛТД» отримало можливість розпорядитися ЦМК.

За результатами зазначених дій, право власності на предмет іпотеки було зареєстровано за ТОВ Фірма «Вінпромторг ЛТД» саме під час здійснення звернення стягнення на цей об`єкт нерухомості та при наявності зареєстрованих в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно обтяжень цього об`єкту нерухомості.

Внаслідок чого, право власності на об`єкт нерухомості було зареєстровано двічі за різними особами і стосовно цього наявний спір про право між цими особами.

Таким чином, належним відповідачем у даному спорі є особа на користь та за заявою якої було ухвалено рішення про присвоєння нової поштової адреси, а саме - ТОВ «Фірма «Вінпромторг ЛТД».

Відзивів від Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Вінпродторг ЛТД та третіх осіб не надійшло, що в силу вимог ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

Разом з тим, від Комунального підприємства "Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації" надійшла заява про проведення судового засідання без участі їхнього представника.

Від Вінницької міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі їхнього представника за наявними в матеріалах справи документами. Вказує, що при винесенні рішення за результатами розгляду апеляційної скарги покладається на розсуд суду.

В судове засідання з`явився представник скаржника - Публічного акціонерного товариства "Перехідний Банк "РВС Банк".

Відповідач та треті особи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися заздалегідь та належним чином, ухвалу суду від 19.08.2024 про відкриття апеляційного провадження та призначення розгляду апеляційної скарги надіслано до електронних кабінетів позивача та третіх осіб та на поштову адресу відповідача.

Разом з тим, від відповідача повернувся поштовий конверт з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Однак, відповідно до даних Єдиного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адреса відповідача є аналогічною на яку надсилав копію ухвали суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Слід зауважити, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників відповідача та третіх осіб, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів, визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить її задоволити.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

04.06.2007 між АКБ ТАС-Комерцбанк та ТОВ - Фірма Укрводпром укладено Кредитний договір № 19/КЛ/24-05-07 (500 000,00 дол. США).

В забезпечення виконання зобов`язань між АКБ ТАС-Комерцбанк та ТОВ ТД Віктор укладено Договір фінансової поруки, а також Іпотечний договір 19/КЛ/24- 05-07-2-01, посвідчений ПН Вінницького міського нотаріального округу Свириденком А.Б. за реєстровим № 1582, згідно якого передано в іпотеку цілісний майновий комплекс (надалі - ЦМК), що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 31-А, та належить іпотекодавцю на підставі рішення Замостянського районного суду м. Вінниця від 25.01.2007 у справі 2-646.

В подальшому за заявою ТОВ Фірма Вінпродторг ЛТД рішенням Виконавчого комітету Вінницько-Хутірської сільської ради від 25.06.2010 №181 було присвоєно виробничим та складським будівлям, а саме: складу з прибудовою літ. А, загальною площею 582,4 кв.м., адмінбудинку з прибудовами літ. Б загальною площею 309,8 кв.м., столярній майстерні літ. В загальною площею 65,0 кв.м., цеху ангару літ. Г, господарському блоку з прибудовою літ. Д, загальною площею 786,3 кв.м., котельні літ. Є загальною площею 146,1 кв.м., складу літ. Ж загальною площею 488,1 кв.м., майстерні літ З загальною площею 123,7 кв.м., складу літ К загальною площею 489,0 кв.м., навісів літ. Н, О, И, М, Л, замощення1, водонапорної вежі №2, огорожі №1, які належать товариству з обмеженою відповідальністю фірмі Вінпродторг ЛТД нову поштову адресу: масив Вінницький, Вінницького району, Вінницької області вул. Чехова, буд. 31а взамін адреси м. Вінниця, вул. Чехова, буд. 31А та доручено Комунальному підприємству Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації оформити за зареєструвати на ТОВ Вінпродторг ЛТД свідоцтво про право власності на зазначені вище виробничі та складські будівлі взамін свідоцтва про право власності виданого на підставі рішення виконавчого комітету Вінницько-Хуторської сільської ради №42 від 30.05.2003 року.

В подальшому, виконавчим комітетом Вінницько-Хуторської сільської ради було ухвалено Рішення № 219 від 30.07.2010 про внесення змін до рішення № 181 виконкому Вінницько-Хутірської сільської ради та присвоєно відповідному нерухомому майну нову поштову адресу: Вінницький р-н, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, 31 А взамін адреси: масив Вінницький, Вінницького району, Вінницької області вул. Чехова, буд. 31а.

04.08.2010 ТОВ Фірма Вінпродторг ЛТД було видано свідоцтво САЕ № 015913 про право власності на виробничі та складські будівлі, що знаходяться за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, 31-А.

Рішенням про державну реєстрацію від 29.10.2010 було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості - виробничі та складські будівлі, які розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, 31-А за Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Вінпродторг ЛТД, з присвоєнням реєстраційного номеру майна: 26516369; підстави виникнення права власності: свідоцтво про право власності, САЕ 015913 від 04.08.2010 видане Виконавчим комітетом Вінницько-Хуторської сільської ради Вінницького району, Вінницької області на підставі рішення №219 від 30.07.2010.

В свою чергу, судом з`ясовано, що у зв`язку з неналежним виконанням Позичальником зобов`язань за кредитним договором 28.10.2008, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. вчинено виконавчий напис за реєстровим № 4875 та звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 19/КЛ/24- 05-04-2-01.

27.10.2008 було відкрито виконавче провадження № 9700840 з примусового виконання Виконавчого напису ВМА №103839, який видано 21.10.2008, Курановою О.О. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 4875 про звернення стягнення на передане в іпотеку за Іпотечним договором 19/КЛ/24-05-07-2-01 нерухоме майно: цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 31а та належало ТОВ Торговий дім Віктор на підставі рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2007 у справі №2-646.

За наслідком вчинених виконавчих дій 21.03.2011 підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області по виконавчому провадженню № 9700840 було винесено Постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу відповідно до якої було вирішено передати в рахунок погашення боргу, стягувачу - ПАТ Сведбанк, цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 31а. Згідно до Акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу на нерухоме майно, складеного 21.03.2011 цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 31-А було передано стягувачу - ПАТ Сведбанк.

19.10.2012 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. видано свідоцтво № 5017 про право власності ПАТ Свєдбанк на ЦМК загальною площею 2990,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 31-А.

В подальшому, 03.07.2015 в межах процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку ПАТ Перехідний Банк РВС Банк було передано цілісний майновий комплекс, що розташований в м. Вінниця, по вул. Чехова, 31-А, що підтверджується Актом приймання - передачі нерухомого майна № 05/07/2015-Н/2.

19.04.2016 зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 2990,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 31-А за ПАТ Перехідний Банк РВС БАНК.

За доводами позивача цілісний майновий комплекс, який має поштову адресу: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, 31-А та Цілісний майновий комплекс, який має поштову адресу: м. Вінниця, вул. Чехова, 31-А це один і той же об`єкт нерухомості, тому виник неоднозначний випадок, за яким право власності на один і той же об`єкт нерухомості зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під різними реєстраційними номерами об`єктів нерухомого майна за двома різними юридичними особами.

З огляду на що, позивач вважає, що власником спірного майна є ПАТ Перехідний Банк РВС БАНК, який є фактичним правонаступником АКБ ТАС-Комерцбанк, та як наслідок рішення прийняті виконавчим комітетом Вінницькою-Хутірською сільською радою на підставі яких було внесено зміни щодо адреси цілісного майнового комплексу та як наслідок реєстрація права власності останнього за відповідачем є такими що прийняті неправомірно та як наслідок вчинені реєстраційні дії є також неправомірними.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

У справі "Сокуренко і Стригун проти України" ЄСПЛ указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі "Занд проти Австрії" ("Zand v. Austria", заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" ("Sokurenko and Strygun v. Ukraine", заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1, ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що звертаючись до господарського суду, позивач повинен визначити, яке право, на його думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. У свою чергу, судам належить з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Пунктом 2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України передбачено, що визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину як стороною договору, так і зацікавленою особою, яка не є стороною правочину.

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог ст.16 Цивільного кодексу України, ст.4 Господарського процесуального кодексу України крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.

Звертаючись з даним позовом, позивач самостійно визначив свій статус та статус відповідача.

Отже, позивачем самостійно визначено суб`єктний склад учасників спору.

Предметом позовних вимог зокрема є визнання неправомірним рішення виконавчого комітету Вінницько-Хутірської сільської ради від 25.06.2010, № 181 та рішення виконавчого комітету Вінницько-Хутірської сільської ради від 30.07.2010, № 219. Визнання недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності від 04.08.2010, САЕ 015913, яке видане Виконавчим комітетом Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району, Вінницької області на підставі рішення № 219 від 30.07.2010. Визнати неправомірним Рішення державного реєстратора Комунального підприємства Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації від 29.10.2010 року про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Вінпродторг ЛТД (ідентифікаційний код юридичної особи 23105078) права власності на об`єкт нерухомого майна (тип майна: виробничі та складські будівлі), яке знаходиться за адресою: Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, 31а.

Як уже встановлено судом рішенням Виконавчого комітету Вінницько-Хутірської сільської ради від 25.06.2010 №181 було присвоєно виробничим та складським будівлям, а саме: складу з прибудовою літ. А, загальною площею 582,4 кв.м., адмінбудинку з прибудовами літ. Б загальною площею 309,8 кв.м., столярній майстерні літ. В загальною площею 65,0 кв.м., цеху ангару літ. Г, господарському блоку з прибудовою літ. Д, загальною площею 786,3 кв.м., котельні літ. Є загальною площею 146,1 кв.м., складу літ. Ж загальною площею 488,1 кв.м., майстерні літ З загальною площею 123,7 кв.м., складу літ К загальною площею 489,0 кв.м., навісів літ. Н, О, И, М, Л, замощення1, водонапорної вежі №2, огорожі №1, які належать товариству з обмеженою відповідальністю фірмі Вінпродторг ЛТД нову поштову адресу: масив Вінницький, Вінницького району, Вінницької області вул. Чехова, буд. 31а взамін адреси м. Вінниця, вул. Чехова, буд. 31А та доручено Комунальному підприємству Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації оформити за зареєструвати на ТОВ Вінпродторг ЛТД свідоцтво про право власності на зазначені вище виробничі та складські будівлі взамін свідоцтва про право власності виданого на підставі рішення виконавчого комітету Вінницько-Хуторської сільської ради №42 від 30.05.2003.

Рішенням виконавчого комітету Вінницько-Хуторської сільської ради було ухвалено № 219 від 30.07.2010 про внесення змін до рішення № 181 виконкому Вінницько-Хутірської сільської ради та присвоєно відповідному нерухомому майну нову поштову адресу: Вінницький р-н, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, 31 А взамін адреси: масив Вінницький, Вінницького району, Вінницької області вул. Чехова, буд. 31а.

04.08.2010 ТОВ Фірма Вінпродторг ЛТД було видано свідоцтво САЕ № 015913 про право власності на виробничі на складські будівлі, що знаходяться за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, 31-А на підставі рішення Виконавчого комітету Вінницько-Хутірської сільської ради від 30.07.2010 № 219.

Тобто, майно - виробничі та складські будівлі, що знаходяться за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, 31- А, згідно свідоцтва від 04.08.2010 САЕ № 015913 належить ТОВ Фірма Вінпродторг ЛТД та належить останньому на підставі рішення Виконавчого комітету Вінницько-Хутірської сільської ради від 30.07.2010 № 219, поряд з цим нова поштова адреса була присвоєна спірному майну на підставі рішення Виконавчого комітету Вінницько-Хутірської сільської ради від 25.06.2010 №181.

Водночас, позивач зазначає, що спірне майно що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 31-А 19.04.2016 зареєстровано на праві приватної власності, за ПАТ Перехідний Банк РВС БАНК.

Як зазначалось вище за доводами позивача цілісний майновий комплекс, який має поштову адресу: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, 31-А та цілісний майновий комплекс, який має поштову адресу: м. Вінниця, вул. Чехова, 31-А це один і той же об`єкт нерухомості, тому виник колізійний випадок, за яким право власності на один і той же об`єкт нерухомості зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під різними реєстраційними номерами об`єктів нерухомого майна за двома різними юридичними особами.

З огляду на що, позивач вважає, що власником спірного майна є ПАТ Перехідний Банк РВС БАНК, який є фактичним правонаступником АКБ ТАС-Комерцбанк, та як наслідок рішення прийняті виконавчим комітетом Вінницькою-Хутірською сільською радою на підставі яких було внесено зміни щодо адреси цілісного майнового комплексу та як наслідок реєстрація права власності останнього за відповідачем є такими що прийняті неправомірно та як наслідок вчинені реєстраційні дії є також неправомірними.

Тобто, позивачем оскаржуються дії та як наслідок прийнятті рішень Виконавчим комітетом Вінницько-Хутірської сільської ради, внаслідок яких відповідачем було зареєстровано право власності на спірне майно та якого не було позивачем визначено як належного відповідача.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою.

Як убачається із матеріалів справи, позивач вважає прийняті вищевказані рішення Виконавчим комітетом Вінницько-Хутірської сільської ради неправомірними, з огляду на що їх оскаржує.

При цьому, колегія суддів зауважує, що гарантоване державою місцеве самоврядування передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами ст. ст. 8, 19, 140, 143, 144, 146 основного Закону України.

Главою 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Підставами для визнання акта органу місцевого самоврядування недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

За наведеного, у суду при розгляді даної справи в розрізі заявлених вимог виникає необхідність надання правової оцінки діям виконавчого комітету Вінницькою-Хутірською сільською радою за наслідками яких були прийняті спірні рішення та оформлено свідоцтво на права власності на спірне майно.

При вирішенні позову про визнання недійсним, неправомірним правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 (пункт 6.3) зокрема зазначено, що … оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття заінтересована особа такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

З огляду на викладене суд зауважує, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Отже, за змістом норм господарського процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Суд зазначає, що неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На переконання суду позивачем у даній справі не враховано, що однією із сторін спірних правовідносин щодо визнання неправомірними правочинів (рішень № 219, 181) та скасування свідоцтва САЕ №015913 про право власності на спірне майно є виконавчий комітет Вінницької-Хутірської сільської ради, якого не визначено належним відповідачем, що в презумпції правового поля розгляду справи унеможливлює її повний та об`єктивний розгляд судом.

Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції належним відповідачем у справі №902/262/24 щодо розгляду вказаних вище вимог має бути саме виконавчий комітет Вінницької-Хутірської сільської ради.

Також, щодо вимог позивача про закриття розділу Реєстру прав власності на нерухоме майно, який було відкрито при здійснені державної реєстрації на об`єкт нерухомості - виробничі та складські будівлі, розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, 31-А з присвоюванням реєстраційного номеру майна: 26516369 та зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Вінпродторг ЛТД (ідентифікаційний код 23105078) передати Акціонерному товариству РВС Банк (ідентифікаційний код юридичної особи 39849797) об`єкт нерухомості, який знаходиться за адресою: Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, 31А, колегія суддів зауважує, що їх розгляд є недоцільним без встановлення обставин за вимогами які встановлюють правові підстави набуття прав власності на спірне майно за відповідачем у даній справі.

Щодо посилання скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18), від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (провадження №14-376цс18), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 (провадження №14-448цс19), від 09.02.2021 у справі №635/4741/17 (провадження 14-46цс20), то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки ці постанови є не релевантними до даної справи.

Так у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18), від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (провадження №14-376цс18), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 (провадження №14-448цс19) стосувалося питання щодо спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі відповідно до частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України.

У справі №635/4741/17 (провадження 14-46цс20) від 09.02.2021 скаржник оскаржує ухвалу про закриття провадження у цивільній справі, у зв`язку із тим, що спір щодо правомірності вчинення правочину про відчуження майна боржника у процедурі банкрутства треба розглядати за правилами господарського судочинства у межах провадження у відповідній справі про банкрутство, відповідно зміни юрисдикції суду для розгляду відповідного спору.

У справах №823/2042/16 від 04.09.2028 та №815/1915/18 від 27.11.2019 та у справі №910/7781/19 від 04.11.2020 спір стосується визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У справі №910/15792/20 від 05.07.2023 вирішувалося питання належності відповідача у спорі з оскарження реєстраційних дій, вчинених державним реєстратором щодо третьої особи. У вказаній справі позивачем було заявлено позов до державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Дубини Алли Борисівни. Разом з тим, у справі №902/262/24 як зазначалося вище, позивач взагалі не зазначав, ні як відповідача, ні як співвідповідача - державного реєстратора, а тому правовідносини у даних справах не є подібними до справи №902/262/24. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вимога про закриття розділу Реєстру прав власності на нерухоме майно, який було відкрито при здійснені державної реєстрації на об`єкт нерухомості та зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Вінпродторг ЛТД (ідентифікаційний код 23105078) передати Акціонерному товариству РВС Банк (ідентифікаційний код юридичної особи 39849797) об`єкт нерухомості є похідними від вимоги про визнання неправомірним рішення виконавчого комітету Вінницько-Хутірської сільської ради від 25.06.2010 №181 та рішення виконавчого комітету Вінницько-Хутірської сільської ради від 30.07.2010 №219 та визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності від 04.08.2010 САЕ 015913, яке видане Виконавчим комітетом Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району, Вінницької області на підставі рішення №219 від 30.07.2020, а тому не може розглядати без встановлення обставин за вимогами які встановлюють правові підстави набуття прав власності на спірне майно за відповідачем у даній справі.

Отже, судова колегія враховує положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

За наведеного колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову.

За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 24.06.2024 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перехідний Банк "РВС Банк" на рішення господарського суду Вінницької області від 24.06.24р. у справі № 902/262/24 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 24.06.24р. у справі № 902/262/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу №902/262/24 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "15" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Саврій В.А.