Рішення

від 03.10.2024 по справі 904/6603/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2024 Справа № 904/6603/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кеся Н.Б. за участю секретаря судового засідання Мороз В.В

за позовом Фізичної особа-підприємця Карпенко Наталії Юріївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі Філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (49107, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Гагаріна, буд. 115, ідентифікаційний код 09305480)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОД 27" ( 49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Суворова, буд. 9, прим. 27, ідентифікаційний код 42942662)

про стягнення 122 545,00 грн. збитків

Представники:

Від Позивача - Назаренко Г.А., посвідчення №0585, адвокат

Від Відповідача - Тихонов В.В., свідоцтво ЗП 002372, адвокат

Третя особа - представник не з`явився

СУД ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Карпенко Наталія Юріївна (далі-Позивач) звернулась до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі-Відповідач) про стягнення з Відповідача на свою користь 122 545,00 грн збитків, з яких: 92 545,00 грн збитки, нанесені залиттям; 5 000,00 грн оплата за проведення оцінки; 25 000,00 грн неотриманий дохід від здачі приміщення в оренду та 2 684,00 грн витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.10.2022 з приміщення першого поверху АДРЕСА_16, яке займає відповідач, сталось залиття нежитлового приміщення АДРЕСА_3, яке належить позивачу. Залиття сталося внаслідок недбалого ставлення до сантехнічних приладів, які використовуються відповідачем, що підтверджується висновком управляючої компанії ТОВ "КОД 27", викладеним у Акті №21 від 18.10.2022. Відповідно до Звіту №75-2002-ЗБ від 06.12.2022 "Про незалежну оцінку майна - збитку, нанесеного власнику приміщення АДРЕСА_2, внаслідок залиття" відповідно до якого сума збитків (без врахування пошкодженої електрики) становить 92 545,00 грн. Також Позивач зазначає, що під час війни змушена була вивезти дітей за кордон, то позивач планувала здавати це приміщення в оренду та розраховувала отримати за це 25 000,00 грн. Однак з вини відповідача була позбавлена такої можливості.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

25.12.2023 року ухвалою суд (суддя Бондарєв Е.М.) позовну заяву залишив без руху.

У зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви, 01.01.2024 ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними в матеріалах справи документами.

31.01.2024 Позивачем долучено додатковий доказ: Протокол опитування адвокатом особи за її згодою від 25.01.2024 (арк.с. 81-82).

05.02.2024 року через "Електронний суд" Відповідач подав заперечення на клопотання позивача про долучення додаткового доказу (арк.с. 84-85), в якому зазначає, що клопотання позивача про долучення додаткового доказу подано в порушення вимог ч.2 ст.80 ГПК України, оскільки поданий доказ безперешкодно міг бути поданий разом із позовною заявою, а тому зазначене клопотання не підлягає задоволенню. Поданий позивачем доказ поданий з порушенням строків для подання доказів та не передбачений Господарського процесуального кодексу України;

відповідач зазначає, що слід критично ставитись до інформації, що викладена у вказаному протоколі, оскільки він жодним чином не свідчить про вину Банку у залитті нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, із нього не вбачається жодним чином яке відношення до спірних правовідносин має особа, яка підписала вказаний протокол, що вказана особа дійсно уповноважена позивачкою на представництво її інтересів, та інші. Тобто, викладена в протоколі інформація не підтверджена жодними письмовими доказами, а є лише словами невідомої (невстановленої) особи.

11.03.2024 ухвалою суд вирішив перейти до розгляду справи №904/6603/23 за правилами загального позовного провадження за ініціативою суду; справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні.

01.04.2024 ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОД 27".

08.05.2024 через "Електронний суд" представник Відповідача подав клопотання про долучення доказу (арк.с. 123-142), а саме довідку про вартість виконаних будівельних робіт та затрат за жовтень 2016 року та акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2016 року.

01.07.2024 канцелярія суду зареєструвала пояснення у справі щодо суті спору (арк.с. 175-177).

За повторним розпорядженням керівника апарату від 13.09.2024 року №438 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи", відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв`язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Бондарєва Е.М., згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2024 для розгляду справи №904/6603/23 призначено суддю - Кеся Н.Б.

17.09.2024 ухвалою суд прийняв справу №904/6603/23 до свого розгляду та призначив розгляд справи по суті на 03.10.2024 о 10:30год.

Третя особа в судове засідання призначене на 03.10.2024 не з`явилася, про дату та час розгляду справи повідомлена за юридичною адресою.

Відповідно до ч.1, п.3 ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи неявку Третьої особи, належним чином сповіщеної про судове засідання, а також те, що матеріали справи містять достатньо документів для його вирішення по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника Третьої особи.

В судовому засіданні 03.10.2024 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

3. Позиції інших учасників справи

16.01.2024 року Відповідач через "Електронний суд" подав відзив на позовну заяву (арк.с. 45-50), в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки матеріали справи не містять доказів, що в результаті протиправних дій чи бездіяльності АТ "Ощадбанк" позивачу спричинені збитки, про які зазначається в позовній заяві. Відповідач зазначає, що до позовної заяви не додано жодного доказу, який би свідчив про наявність у позивача будь-яких прав на вказане нерухоме майно - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_12.

Також Відповідач посилається на таке:

наданий Позивачем Акт №21 від 18.10.2022 не відповідає вимогам п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005, оскільки у вказаному акті відсутні відомості про ознайомлення Банку (його представників) з даним актом, присутність представників Банку під час його складання. Окрім того, з акту не вбачається, яким чином члени комісії, які його підписали, встановили причину залиття оглянутого приміщення, відсутні будь-які відомості щодо огляду членами комісії, окрім залитого приміщення, також приміщення, що займає АТ "Ощадбанк", і що за результатами такого огляду ними встановлено причину залиття і вину АТ "Ощадбанк" у такому залитті. Отже, відповідач стверджує, що наданий позивачем акт про залиття є неналежним доказом та не підтверджує вину Банку у залитті нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2;

Відповідач звертає увагу, що відповідно до наданого Позивачем звіту №75-2022-ЗБ від 06.12.2022 зазначено, що датою оцінки є 22.11.2022, термін дії звіту шість місяців з дати оцінки, а саме до 21.05.2023. Тобто на дату звернення до суду зазначений звіт про незалежну оцінку майна нанесеного власнику приміщення АДРЕСА_11, в наслідок залиття є недійсним. Крім того, пошкодження описані у звіті № 75-2022-ЗБ від 06.12.2022 не відповідають пошкодженням, які зафіксовані актом про залиття № 21 від 18.10.2022, складеним комісією управляючої компанії ТОВ "КОД 27";

Відповідач стверджує, що факт завдання збитків саме Відповідачем внаслідок залиття приміщення 18.10.2022 Позивачем не доведено. Також Позивачем не доведено розмір збитків, оскільки звіт про незалежну оцінку не є висновком експерта та не встановлює розмір шкоди, а визначає лише вартість ремонтних робіт для відновлення наявних в приміщені пошкоджень, без встановлення дати і причин їх виникнення. При цьому, за зверненням АТ "Ощадбанк" з метою визначення розміру вартості ремонту нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, судовим експертом Рибкіним В.П., інженером-проектувальником Григораш В.М. та інженером Логуш Ю.О. було проведено обстеження вказаного приміщення. За результатами складено Експертний висновок від 02.03.2023, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту оздоблювальних і декоративних покриттів та дверей у частині підвальних приміщень АДРЕСА_13, складає 14 543, 30 грн., вказаний експертний висновок спростовує викладені в звіті про незалежну оцінку майна №75-2022-3Б від 22.11.2022 висновки щодо вартості ремонтних робіт;

щодо відшкодування недоотриманої вигоди Відповідач зазначає, що жодними доказами не підтверджено, що через затоплення приміщення стало непридатним до використання та перебувало в антисанітарному стані. Відсутні також будь-які докази, що підтверджують намір передачі позивачкою приміщення в оренду, а також відсутні докази на підтвердження розміру неотриманого доходу. Окрім того, враховуючи, що Позивач не є власником приміщенні, відсутні будь-які передумови для передачі позивачем вказаного приміщення в оренду, оскільки Позивач не має будь-яких прав на вказане майно. Виходячи з вищевикладеного, обставини, на які Позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог не доведені, порушення прав позивача зі сторони Відповідача відсутні, у зв`язку з чим заявлені до Відповідача позовні вимоги задоволенню не підлягають;

крім того, Відповідач зазначає, що у Філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" відсутній статус юридичної особи, а тому, в силу вимог ст. 44 Господарського процесуального кодексу України філія не може бути Відповідачем у справі.

22.01.2024 року канцелярія суду зареєструвала заперечення на відзив (арк.с. 68-71), в яких Позивач зазначає, що Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 182519740 від 26.09.2019 долучено до позову помилково, враховуючи заперечення відповідача позивач долучає до матеріалів справи копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 208347018 від 06.05.2020, відповідно до якого власником спірного майна являється саме Карпенко Н.Ю. ;

щодо невідповідності форми Акта управляючої компанії №21 від 18.10.2022 про залиття позивач зазначає, що внаслідок російської агресії ФОП Карпенко Н.Ю. разом з двома неповнолітнім дітьми була вимушена виїхати за межі України та на момент залиття перебувала за кордоном, тому не мала змоги бути присутньою при складанні Акту, тож вона не могла контролювати правильність заповнення документів. При цьому, враховуючи, що виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій будинку по АДРЕСА_15 є управляюча компанія ТОВ "КОД 27", саме її і було викликано для фіксації залиття відповідачем приміщення, що належить позивачу. Таким чином зазначений акт підтверджує факт залиття відповідачем нежитлового приміщення АДРЕСА_3, яке належить позивачу. Крім того, під час залиття представник банку був запрошений до приміщення позивача та також бачив факт залиття, не заперечив проти цього, зазначивши що в них потік бойлер і запропонував зробити оцінку збитків, щоб банк міг її сплатити. Позивач вважаючи банк доброчесним, звернувся до суб`єкта оціночної діяльності для встановлення розміру збитків. В подальшому, цей звіт надавався відповідачу з вимогою сплатити визначену суму збитків;

щодо підтвердження розміру збитків, позивач зазначає, що враховуючи, що Звіт про оцінку "Про незалежну оцінку майна - збитку, нанесеного власнику приміщення НОМЕР_2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , в наслідок залиття" складено на вимогу відповідача для обрахування суми збитків, спричинених залиттям приміщення, на нього не розповсюджуються шестимісячні строки дії, та може бути дійсним до дати відшкодування збитків (включно). Зазначення у Звіті оцінювачем дати залиття приміщення 04.02.2022 не відповідає дійсності (є помилкою), оскільки офіційна дата залиття зазначена в Акті про залиття від 18.10.2022, який долучено у додатку до Звіту про оцінку;

щодо посилання Відповідача у відзиві на позов на те, що пошкодження описані у Звіті не відповідають пошкодженням, зафіксованим у Акті про залиття від 18.10.2022 позивач зазначає, що Акт було складено при попередньому огляді для фіксації самого факту залиття приміщення, Звіт же було виготовлено через 2 місяці після залиття, коли всі кімнати в приміщенні набухли від води та двері і оздоблення сильно деформувалися від цього. Отже, у звіті зафіксовано усі фактичні пошкодження спричинені залиттям (окрім пошкодження електрики). Також позивач зазначає, що проведення незалежної оцінки майна, відповідно до ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" є обов`язковим у тому числі у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Тому судження Відповідача, що звіт про незалежну оцінку не є висновком експерта та не встановлює розмір шкоди, а визначає лише вартість ремонтних робіт для відновлення наявних в приміщені пошкоджень, без встановлення дати і причин їх виникнення, безпідставне;

також Позивач зазначає, що зважаючи на його численні недоліки наданого відповідачем Експертного висновку від 02.03.2023, які суттєво впливають на якість цього документа, зазначений експертний висновок не може бути належним та допустимим доказом у справі відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

29.01.2023 року через "Електронний суд" Відповідач подав заперечення (арк.с. 76-78), в яких зазначає, що докази подані позивачем із запереченнями безперешкодно могли бути подані разом із позовною заявою, однак подані в порушення вимог ч.2 ст.80 ГПК України, а тому не можуть бути прийняті судом до розгляду;

також Відповідач наполягає на те, що Акт про залиття №21 від 18.10.2022 не відповідає вимогам п.2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005, оскільки у вказаному акті відсутні відомості про ознайомлення Банку (його уповноважених представників) з даним актом, присутність представників Банку під час його складання, відсутні будь-які відомості щодо огляду членами комісії, окрім залитого приміщення, також приміщення, що займає АТ "Ощадбанк", і що за результатами такого огляду ними встановлено причину залиття і вину АТ "Ощадбанк" у такому залитті. Посилання позивача на те, що під час залиття працівник Банку запрошувався до приміщення позивача є безпідставним, оскільки цей факт не підтверджено жодним доказом, що містяться в матеріалах справи;

Відповідач стверджує що матеріали даної господарської справи не містять доказів, що в результаті протиправних дій чи бездіяльності АТ "Ощадбанк" позивачу спричинені збитки, про які зазначається в позовній заяві;

крім того, відповідач звертає увагу, що в запереченнях позивач зазначає, що приміщення АДРЕСА_4 придбано Карпенко Н.Ю. як фізичною особою 06.05.2020, на підтвердження чого представником позивача надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний №208347018 від 06.05.2020. Однак вказаний витяг не може бути підтвердженням права власності позивача на момент залиття 18.10.2022, оскільки з нього не вбачається, що власник приміщення не змінився як на момент залиття 18.10.2022, так і на момент звернення позивача з позовом;

також Відповідач зазначає, що Карпенко Н.Ю. як фізична особа-підприємець зареєстрована лише 14.05.2021, із позовних матеріалів не вбачається, що спір виник між суб`єктами господарювання, що спірні правовідносини мають господарський характер, оскільки нерухоме майно належить позивачу на праві власності як фізичній особі, спір між банком та позивачем не стосується підприємницької чи господарської діяльності банку або позивача. На думку відповідача, викладене свідчить про наявність підстав для закриття провадження у справі з підстав, що вказаний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи по суті

18.10.2022 року з приміщення першого поверху буд. АДРЕСА_2 , яке займає Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", сталось залиття нежитлового приміщення АДРЕСА_5, що належить Фізичній особі-підприємцю Карпенко Наталії Юріївні на праві власності, відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з 06.05.2020 (арк.с. 72).

Як зазначає Позивач у позові, залиття сталося внаслідок недбалого ставлення до своїх сантехнічних приладів, які використовуються Відповідачем, що підтверджується висновком Управляючої компанії - Товариства з обмеженою відповідальністю "КОД 27", викладеним у Акті №21 від 18.10.2022 (арк.с. 8).

Зокрема, в Акті зазначено про те, що 18 жовтня 2022 року в нежитловому підвальному приміщенні АДРЕСА_6, з вищерозташованого нежитлового приміщення ощадбанку трапилось залиття: коридор - 4,5 м2 залито: стеля (декор, плитка) - 2,9 м2, приміщення №7 - 11м2 залито: стеля (декор, плитка) - 0,02 м2, приміщення №8 - 14,4 м2 залито: стеля (декор, плитка) - 0,04 м2. У коридорі деформована декоративна плитка. Висновки і рекомендації комісії: недбале ставлення до санітарно-технічних приладів (потік бойлер) вищерозташованому нежитловому приміщенні (Ощадбанку), що не входе до зони відповідальності управителя (ТОВ "КОД 27").

Акт №21 від 18.10.2022 підписано членами комісії ТОВ "КОД 27": ОСОБА_4, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Як пояснює у позові Позивачка, у зв`язку з російською агресією, на момент залиття приміщення, Позивачка з дітьми знаходилась за межами України, тому за її проханням змушена була для усунення наслідків залиття залучати своїх знайомих, які, у свою чергу, зверталися до управляючої компанії, Філії Дніпропетровського обласного управління АТ «ОЩАДБАНК», правоохоронного органу з відповідними запитами та особисто видаляли вологу, прибирали сміття та переміщали у безпечне місце устаткування та меблі, сушили стіни.

З метою встановлення розміру завданих збитків, Позивач звернулась до оцінювача - ФОП Токмакова О.В. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №676/20 від 03.08.2020 року). Згідно зі Звітом №75-2022-ЗБ «Про незалежну оцінку майна - збитку, нанесеного власнику приміщення НОМЕР_2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , внаслідок залиття» (далі-Звіт) (арк.с. 9-27).

Зокрема, оцінювачем зазначено, що у результаті огляду встановлено, що внаслідок залиття, що відбулося 04.02.2022, оздоблення приміщення №55 в будинку АДРЕСА_2 отримало наступні пошкодження:

1. прим, і (коридор) загальною площею 20,5 кв.м: підвісна стеля «Armstrong» пошкоджена, частина плит зруйнована на площі близько 9,4 кв.м (26 тіл.), каркас стелі підвісної деформовано, в наявності жовті плями, перекриття під підвісною стелею мають сліди затікань повздовж стиків плит, жовті плями, відшарування штукарурного шару в стиках плит, витріщання шару штукатурці та відшарування шару фарби; на стінах приміщення в наявності сліди затікань поверху стіни на стиках зі стелею та на поверхні стін, жовті плями, відшарування штукатурного шару місцями, витріщання шару штукатурки та відшарування шару фарби. Декоративні панелі з ламінованого ДСП розмірами 900х720х18 мм(2 шт.) на стіні насупроти входу до приміщення з вулиці деформовано, матеріал панелів розбух, спучився, світильник стельовий світлодіодний забруднено;

2. прим. 2 (санвузол) загальною площею 1,7 кв.м: на стінах приміщення в наявності сліди затікань поверху стіни на стиках зі стелею та поверхні стін, жовті плями, відшарування штукатурного шару та витріщання шару штукатурці та відшарування шару фарби над дверми в приміщенні, плінтус стельовий з пінополістиролу відстав від стін, дверна коробка деформована понизу з двох сторін на висоту приблизно 100 мм від підлоги, дверне полотно не пошкоджено;

3. прим. 3 (приміщення) загальною площею 3,0 кв.м: на стінах приміщення в наявності сліди затікань поверху стіни на стиках зі стелею та на поверхні стін, жовті плями;

4. прим. 4 (приміщення) загальною площею 1,6 кв.м: на стінах приміщення в наявності сліди затікань поверху стіни на стиках зі стелею та на поверхні стін, жовті плями, відшарування штукатурного шару та витріщання шару штукатурці, підвісна стеля «Armstrong» - пошкоджена плита на площі близько 0,36 кв. м (1 шт), дверна коробка деформована понизу з двох сторін на висоту приблизно 100 мм під підлоги, дверне полотно по пошкоджено, в наявності затирання стулки двері в коробці;

5. прим 5 (приміщення загальною площею 27,0 кв.м: дверна коробка деформована понизу з двох сторін на висоту приблизно 100 мм від підлоги, дверне полотно не пошкоджено, в наявності затирання стулки двері в коробці;

6. прим. 6 (приміщення) загальною площею 15,0 кв.м: підвісів стеля «Armstrong» - пошкоджена плита на плоті близько 0,36 кв.м (1 шт.), дверна коробка деформована понизу з двох сторін на висоту приблизно 100 мм від підлоги, дверне полотно їм пошкоджено, в наявності затирання стулки двері в коробці;

7. прим. 7 (приміщення) загальною площею 14,4 кв.м: підвісна стеля «Armstrong» - пошкоджена плита на площі близько 0,36 кв. м (1 шт). дверна коробка (2шт.) деформована понизу з двох сторін на висоті1 приблизно 100 мм від підлоги, дверне полотно не пошкоджено.

Матеріали звіту містять фотоілюстрації (арк.с.22-24).

За висновком оцінювача приміщення АДРЕСА_7, внаслідок впливу води та водяного конденсату при залитті постраждало в частині оздоблювальних робіт, придатне для використання в якості нежитлового приміщення, але потребує проведення ремонту.

Для приведення конструкцій у стан «до ушкодження» необхідно провести наступні комплекси робіт: демонтажні роботи, перетирання штукатурки стелі та стін; оброблення поверхні стелі та стін антигрибковими пастами та антигрибковим розчином, ремонт штукатурки; високоякісне фарбування акриловими водоемульсіонними фарбами.

Оцінка технічного стану об`єкта оцінки в цілому виконана на підставі візуального й інженерно-технічного обстеженій окремих конструктивних елементів приміщення АДРЕСА_8.

Візуальний огляд об`єкта зроблено 22 листопада 2022 року при природному та штучному освітленні.

Дата оцінки: 22.11.2022р.

За результатами цієї оцінки, станом на 22.11.2022 року, ринкова вартість збитку, нанесеного власнику приміщення АДРЕСА_9, внаслідок залиття становить, з урахуванням ПДВ - 92545,00 грн.

Вартість послуг склала 5000,00 грн, які сплачені Позивачем, що підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк» (арк.с. 74).

У зв`язку з відмовою Відповідача сплатити нанесені збитки, Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з Банку збитків у загальній сумі 122 545,00 грн, з яких: 92 545,00 грн збитки, нанесені залиттям; 5 000,00 грн зі складання звіту величини (вартості) витрат на відновлення (ремонт) пошкодженого нежитлового приміщення; 25 000,00 грн неотриманий дохід від здачі приміщення в оренду (упущеної вигоди).

В запереченнях проти позовних вимог Відповідач подав до справи Експертний висновок щодо поточного технічного стану підвальних приміщень АДРЕСА_2 (арк.с. 51-63). Цей висновок виконано згідно з Договором про надання послуг №17/14-7 від 28.02.2023 між АТ "Ощадбанк" та ФОП "Логуш Ю.О.", про проведення робіт з візуального обстеження поточного технічного стану підвальних приміщень АДРЕСА_2 з наданням висновку щодо обсягів і кошторисної вартості відновлювальних робіт.

Експертний висновок підписаний судовим експертом В.П.Рибкіним, інженером-проектувальником В.М.Григораш та керівником, інженером Ю.О.Логуш.

Наявність в зазначених осіб повноважень здійснювати експертну діяльність Відповідачем документально не підтверджено.

Зокрема, в "експертному висновку" зазначено, що залізобетонні перекриття оздоблені підвісною стелею «Аrmstrong» а у приміщенні №1 частина стелі (1,0х3,93)м виконана з гіпсокартону і пофарбована. На момент виконання робіт з обстеження частина «картин» підвісної стелі демонтована, каркас підвісної стелі знаходиться у задовільному (2-а категорія) технічному стані. Сліди вологи техногенного походження виявлені на «картинах» підвісної стелі у приміщеннях №4 (незначне, з великою вірогідністю затікання технологічного конденсату з розташованої у просторі між підвісною стелею вентиляційної установки), у зовнішньому куті приміщення №7 (незначне, у місці проходження стояка внутрішніх водовмісних мереж) та у приміщенні №6 у кутку біля дверей (незначне, техногенного походження). Виконана фото-фіксація зазначених затікань (див. Підрозділ 3.2. «Матеріали фото-фіксації» нижче за текстом). Також поодинокі не яскраво виявлені сліди техногенної вологи спостерігаються на пофарбованих поверхнях конструкцій підвісної стелі-коробки (1000x393 0мм) з гіпсокартону у приміщенні №1.

Вузол центрального входу (приямок зі сходами) з навісом без внутрішнього тамбуру улаштований зі сторони дворового фасаду житлового будинку забезпечує вхід у приміщення Об`єкту з рівня тротуару та вимощення), з металевими утепленими вхідними дверима. Покриття сходів до рівня підвалу виконане з керамічної плитки. Вхід у підвальні приміщення накритий навісом по металевому каркасу. Через відсутність належного ущільнення примикання покриття навісу до конструкції фасадної цегляної стіни візуально спостерігаються сліди багаторічного затікання атмосферної вологи. На поверхнях приямку через відсутність гідроізоляційних шарів та незадовільний технічний стан конструкції вимощення візуально фіксуються (див. Матеріали фото-фіксації нижче за текстом). Поточний технічний стан ґанку і вхідної групи - задовільний (2-а категорія технічних станів).

Перегородки та внутрішні стіни. Цегляні перегородки підвальних приміщень Об`єкту (див. План приміщень до реконструкції) були демонтовані. На поверхні залізобетонного перекриття з багатопустотних плит (товщ.220мм) над обстежуваними приміщеннями залишилися «незафарбовані» сліди у місцях колишнього розташування капітальних перегородок до ремонту 2016 року. На момент обстеження перегородки виконані з гіпсокартону Зовнішні стіни та перегородки приміщень Об`єкту пофарбовані та частково облицьовані керамічною плиткою (див. Підрозділ 3.2. «Матеріали фото-фіксації» нижче за текстом), частина поверхонь перегородок оздоблена настінними декоративними елементами з ламінованого ДСП (у рекреаційному приміщенні поз.1). На двох декоративних елементах (90 0x72 0мм) візуально виявлені незначні «розбухання» у місцях потрапляння техногенної вологи (див. Підрозділ 3.2. «Матеріали фото-фіксації» нижче за текстом). На поверхнях перегородок, особливо у зовнішніх кутах приміщення №1 спостерігаються сліди від ударного відшарування фарбового покриття, які виникли в процесі експлуатації приміщень та не пов`язані з впливом вологи. Сліди замокань від техногенної вологи візуально не спостерігаються. Поточний технічний стан -задовільний, 2- га категорія технічних станів.

Конструкція підлоги. Покриття підлоги у приміщеннях Об`єкту виконано з керамічної плитки, яка укладена по цементній та бетонній стяжці. Візуальним обстеженням пошкоджень покриття підлоги у приміщеннях Об`єкту не виявлено. Поточний технічний стан - задовільний, 2- а категорія технічних станів.

У межах Об`єкту рівень підлоги вхідного тамбуру та приміщень для клієнтів виконаний без перепадів по висоті. У внутрішніх приміщеннях встановлені дверні блоки відповідної (не менше 900 мм) ширини без порогів.

Вікна, двері. У приміщеннях Об`єкту (окрім прим. №6) віконні блоки відсутні. З наданого для розгляду і залучення плану приміщень можна зробити висновок, що під час виконання робіт з перепланування віконні отвори у стінах підвалу були закладені (дивись Фото-фіксацію фасадів). Поточний технічний стан віконного блоку - задовільний, 2-а категорія технічних станів.

У нижніх частинах (до 100мм по висоті) дверних коробок і частині лиштви внутрішніх ламінованих глухих дверних блоків (2 шт.) візуально спостерігаються відшарування зовнішнього ламінованого покриття. Дверні полотна відчиняються з надмірним зусиллям. За експертним висновком Існує велика вірогідність, що вказані пошкодження внутрішніх дверних блоків (2 шт.) спричинені техногенною вологою. Яка накопичувалась на поверхні підлоги під час аварійного витоку. Поточний технічний стан зазначених дверних коробок візуально - незадовільний (3-я категорія технічних станів). Дверні блоки підлягають ремонту чи заміні. Можна зробити висновок, що після аварійного техногенного залиття (підтоплення) приміщень Об`єкту він зберіг свою ремонтопридатність і може бути відновлений.

У підрозділі 3.2 «Фото-фіксація» вказаний поточний технічний стан, у якому перебувають основні конструктивні елементи та оздоблювальні покриття Об`єкту.

Згідно до діючого ДБН. 1.2-14:2018 « Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ» {4} для житлових та цивільних об`єктів, де розташований Об`єкт, життєвий цикл дорівнює 100 років. Візуальним обстеженням у несучих і огороджувальних конструкціях приміщень Об`єкту не виявлено критичних ненормативних деформацій, просідань, зсувів, критичного відшарування, уражень корозією (окрім частини плит перекриття), слідів руйнування та інших проявів відмови у роботі конструктивних елементів категорій А, Б, В. З точки зору забезпечення загальних принципів надійності та конструктивної безпеки всі конструктивні елементи приміщень Об`єкту у цілому знаходяться у задовільному поточному технічному стані (2-а категорія технічних станів), а оздоблювальні покриття поверхонь стелі, стін і перегородок після аварійного залиття зберегли свою ремонтопридатність. Частина внутрішніх дверних блоків, заповнення каркасу підвісної стелі, частина декоративних настінних панелей повинні бути замінені. Частина фарбового покриття конструкцій з гіпсокартону повинно бути відновлено.

Обсяги і вартість ремонтно-відновлювальних робіт наведені нижче за текстом.

Серед негативних факторів постійної дії, які впливають на погіршення технічного і санітарно-гігієнічного станів слід зазначити:

1. Незадовільний поточний технічний стан вимощення, дренування атмосферної вологи у конструкції стін підвалу, які є зовнішніми стінами Об`єкту.

2. Відсутність шарів гідроізоляції поверхонь зовнішніх стін підвалу та приямку входу до приміщень Об`єкта.

3. Не виконані з 2016 року під час перепланування роботи з ліквідації ділянок руйнування захисного бетонного шару робочої арматури плит перекриття приміщень Об`єкту, що за умов недостатньої природної вентиляції та негативних впливів (див. пункти №№2, 3 вище) не перешкоджають подальшій корозії арматури багатопустотних залізобетонних плит перекриття.

Відповідно до договірної ціни на будівництво - Ремонт нежитлового приміщення АДРЕСА_2 (ремонт після залиття), що здійснюється в 2023 році, складена в поточних цінах станом на 02.03.2023 року, вартість витрат становить - 14543,30 грн.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, та приймаючи до уваги, що позов подано фізичною особою-підприємцем, спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення вищезазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту його порушеного права чи інтересу.

Виходячи з положень ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 ЦК України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди, під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавала шкоди; г) вина завдавала шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Частина 2 ст. 1166 ЦК України, встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Положеннями статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Згідно статті 322 ЦК України тягар утримання покладається на власника, тобто відповідач зобов`язаний був утримувати своє майно в такому стані, щоб не завдавати збитків майну інших осіб.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Право на відшкодування матеріальних збитків серед способів захисту цивільних прав передбачене статтею 22 ЦК України.

Так, згідно статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу ч. 1 ст. 225 ГК України, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема:

- протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

- завдання шкоди у результаті такої поведінки (збитки);

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками;

- вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

В обґрунтування нанесення збитків у визначеному розмірі Позивач посилається на Акт про залиття № 21 від 18.10.2022, складений управляючою компанією, яка обслуговує будинок. Акт містить опис пошкоджень внаслідок залиття приміщення Позивача з висновком щодо причини пошкоджень, що пов`язується з недбалістю Відповідача.

Також Позивач посилається на Звіт №75-2022-ЗБ "Про незалежну оцінку майна - збитку, нанесеного власнику приміщення АДРЕСА_2, внаслідок залиття", складений суб`єктом оціночної діяльності відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», в якому під час оцінки спірного майна наводяться обсяги пошкоджень та вартість робіт і матеріалів, які необхідні для ремонту приміщень.

Зазначені докази дозволяють встановити факт нанесення Відповідачу збитків, причинно-наслідковий зв`язок збитків із діями Відповідача, а також встановити розмір збитків.

Щодо протоколу опитування адвокатом особи за її згодою (арк.с. 82), суд не приймає до уваги даний протокол з огляду на таке.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема, збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою.

Однак, суд зазначає, що правові засади використання в якості доказів покази свідків в господарському судочинстві регулюється виключно Господарсько процесуальним кодексом України, який опитування свідків адвокатом не передбачає в якості доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 87 ГПКУкраїни сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Статтею 88 ГПК України визначено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Отже, Позивачем не дотримано порядку встановленого для допиту свідка, зокрема, не надано нотаріально завіреної заяви свідка, тому, суд не приймає до уваги протокол опитування особи за її згодою.

Відповідач посилається на Експертний висновок щодо поточного технічного стану приміщень АДРЕСА_5, згідно з яким причини пошкодження носять нечіткий характер, зазначається про техногенну вологість, аварійне залиття, підтоплення тощо, а сума ремонтних робіт пов`язується із заміною внутрішних дверних блоків.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.

Згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний, тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.020 у справі № 129/1033/13-ц, пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Приймаючи до уваги вищевикладене, надавши оцінку представленим у справі доказам, суд приходить до висновку, що докази, які надані Позивачем, є більш вірогідними, ніж докази, які подані Відповідачем. Зокрема, в доказах Позивача опис і причини пошкоджень внаслідок залиття і витрат, які необхідно здійснити для відновлення приміщень, є логічним, послідовним і переконливим з огляду на обставини справи, в той час як докази, які подані Відповідачем, викликають обгрунтовані сумніви. На думку суду опис пошкоджень з боку Позивача внаслідок залиття приміщень водою з бойлера є більш переконливим, ніж нечіткі висновки в доказах Відповідача про причини пошкодження внутрішніх дверних блоків.

Заперечення Відповідача про те, що встановлений в його приміщенні бойлер, який за висновком управляючої компанії потік, не міг завдати збитків на спірну суму з огляду на те, що його обсяг 10 літрів, про що надав документи з ремонту приміщення банку (арк.с.124-143), суд розцінює критично, оскільки Відповідачем не надано доказів відключення бойлеру від мережі водопостачання до аварійного залиття.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на невідповідність Акту про залиття Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій, на те, що Акт йому не надавався, про присутність представника банку під час складання акту не зазначено.

Щодо Звіту Позивача зазначає, що він є недійсним, крім того, пошкодження описані у звіті № 75-2022-ЗБ від 06.12.2022 не відповідають пошкодженням, які зафіксовані актом про залиття № 21 від 18.10.2022, складеним комісією управляючої компанії ТОВ "КОД 27". Проти заяви свідка банк теж заперечив, зазначивши, що вона подана з пропуском строку та не доводить віну відповідача.

В свою чергу, Позивач зазначив, що враховуючи, що виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій будинку по АДРЕСА_14 є Управляюча компанія ТОВ "КОД 27", саме її і було викликано для фіксації залиття відповідачем приміщення, що належить позивачу та складання Акту залиття. Оскільки внаслідок російської агресії ФОП Карпенко Н.Ю. разом з двома неповнолітнім дітьми була вимушена виїхати за межі України та на момент залиття перебувала за кордоном, тому вона не була присутньою при складанні Акту, крім того, вона не може відповідати за правильність заповнення документів Управляючою компанією.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Як вбачається з Акту, наданого Позивачем, він складений комісією повноважних представників Управляючої компанії ТОВ "КОД 27".

Акт містить дату складання акта; прізвища, ініціали та посади членів комісії; адресу приміщення; характер залиття та його причини; перелік пошкоджень внаслідок залиття та висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття тощо.

Про присутність зацікавлених осіб в акті не зазначено, але фіксування вказаної обставини в акті пунктом 3.2.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій не передбачено.

Позивач стверджує, що представник банку був при обстеженні і складанні акту, інакше неможливо було б встановити причину залиття у зв`язку саме із бойлером в приміщенні Відповідача, яке розташоване зверху над приміщенням Позивача.

Відповідач вказує на те, що в акті відсутні дані про ознайомлення представника Банку з актом та не зазначено про присутність його представників під час складання акту.

З огляду на вказані обставини суд зазначає, що Відповідач не стверджує про те, що його представник не був присутнім під час складання акту, а лише вказує на те, що ці обставини відсутні в акті.

Враховуючи викладене, заперечення Відповідача щодо спірного акту суд оцінює критично, як такі, що носять формальний характер. Посилання Відповідача на судову практику Верховного Суду, зокрема, постанови від 26.09.2018 у справі №569/14230/15-ц, від 21.02.2018 у справі №2-1974/11, від 22.05.2019 у справі №640/8205/17та від 18.12.2019 у справі №711/7670/16-ц, суд вважає некоректним, оскільки в зазначених справах надана правова оцінка доказам у сукупності, які не є ідентичними зі справою, що розглядається.

Отже, в акті встановлено факт залиття приміщення позивача з приміщення, в якому знаходиться відповідач, визначено перелік та об`єми залиття приміщень позивача на момент огляду їх комісією. Встановлено також причину залиття (течія бойлера), що могло бути встановлено лише при огляді приміщення відповідача. Акт підписано повноважними представниками Управляючої компанії.

Таким чином, суд вважає зазначений Акт допустимим доказом, який підтверджує факт залиття 18.10.2022 року нежитлового приміщення АДРЕСА_3, яке належить позивачу, саме відповідачем.

Суд також не приймає заперечення Відповідача щодо недійсності Звіту оцінки майна, наданого позивачем з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно із ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом, в інших випадках за рішенням суду або у зв`язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

Пунктом 56 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року за №1440, передбачено, що звіт про оцінку майна, складений у повній формі, повинен містити дату оцінки та дату завершення складання звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства.

На сьогоднішній день в Україні існують певні передбачені законодавством вимоги щодо випадків необхідності та обов`язковості зазначення оцінювачами термінів (строків) дії звітів про оцінку майна, а також чіткі рекомендації та настанови щодо тривалості цих строків.

Пунктами 23 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003р. № 1891, передбачено, що строк дії висновку про вартість майна, складеного для інших випадків проведення оцінки майна, що передбачаються цією Методикою, може визначатися органом, що використовує результати такої оцінки, суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, що проводить оцінку, з урахуванням строку експозиції об`єкта оцінки, якщо такий строк не визначений законодавством.

Визначення поняття "строк експозиції" міститься в п.3 Національного Стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", відповідно до якого, строк експозиції - строк, протягом якого об`єкт оцінки може бути виставлений для продажу на ринку з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною і тривалість якого залежить від співвідношення попиту та пропонування на подібне майно, кількості потенційних покупців, їх купівельної спроможності та інших факторів.

Отже, нормами чинного законодавства чітко встановлені відповідні обов`язкові терміни (строки) дії висновків про вартість майна, складених оцінювачами для конкретних цілей, передбачених самою Методикою оцінки майна, від дати їх затвердження.

Таким чином, термін (строк) дії звіту не в усіх випадках має зазначатися оцінювачем у звіті про оцінку майна. Робити це оцінювач повинен лише у разі потреби відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, відсутні будь-які вимоги щодо обов`язковості зазначення оцінювачами термінів (строків) у самих звітах про оцінку майна, які цього не вимагають, та більше того, законодавством взагалі не визначений термін дії висновку про вартість ремонтних робіт приміщення для визначення суми збитків.

Отже, нормами чинного законодавства не встановлено шестимісячний строк дії Звіту для звернення до суду за стягненням збитків з винної сторони.

Також необхідно зазначити, що проведення незалежної оцінки майна, відповідно до ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" є обов`язковим у тому числі у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Тому аргументи Відповідача про те, що звіт про незалежну оцінку не є висновком експерта та не встановлює розмір шкоди, а визначає лише вартість ремонтних робіт для відновлення наявних в приміщені пошкоджень, без встановлення дати і причин їх виникнення, є необґрунтованим та безпідставним.

Враховуючи, що Звіт "Про незалежну оцінку майна - збитку, нанесеного власнику приміщення АДРЕСА_10, в наслідок залиття" складено для обрахування суми збитків, спричинених залиттям приміщення, на нього не розповсюджуються вищезазначені шестимісячні строки дії, отже він є дійсним на дату звернення позивача з позовом про відшкодування збитків.

Крім того, в разі заперечень щодо суми збитків, встановлених у Звіті Позивача, Відповідач міг скористатися правом на подання клопотання про проведення рецензії Звіту, чого ним зроблено не було.

Суд приймає пояснення Позивача щодо помилкового зазначення оцінювачем у звіті дати залиття приміщення 04.02.2022, оскільки фактична дата залиття зазначена в Акті про залиття від 18.10.2022, який долучено до додатку до Звіту про оцінку. Крім того, як зазначено у Висновку про вартість майна (стор. 3, 5 Звіту) договір про надання послуг з оцінки майна № 211-2022 укладено між сторонами 21.11.2022, тобто після залиття приміщення.

Посилання Відповідача у відзиві на позов на те, що пошкодження описані у Звіті не відповідають пошкодженням, зафіксованим у Акті про залиття №21 від 18.10.2022 сприймаються судом критично, оскільки Акт було складено при попередньому огляді для фіксації самого факту залиття приміщення, огляд приміщення оцінювачем для проведення оцінки здійснено через 2 місяці після залиття, коли є очевидним, що всі поверхні в приміщенні розбухли від води, а двері і оздоблення стель сильно деформувалися від цього. Отже, у звіті зафіксовано фактичні пошкодження спричинені залиттям (окрім пошкодження електрики) та проведено більш розширений та глибший огляд приміщення.

Крім того, порівняння опису залиття в Акті обстеження та у Звіті оцінки майна та схема спірного приміщення свідчать про те, що збільшення площі пошкодження навколо попередньо описаних наслідків залиття є об`єктивним.

Також матеріали Звіту свідчать про те, що суб`єкт оціночної діяльності направив на адресу банку Повідомлення про проведення огляду спірного приміщення на предмет залиття з вище розташованого нежитлового приміщення Банку, яке отримано останім 27.11.2022 (арк.с.26).

Отже, Відповідач мав можливість прийняти участь в огляді приміщення Позивача за участю суб`єкта оціночної діяльності та надати свої будь-які заперечення.

Слід зазначити, що поданий Відповідачем "Експертний висновок" щодо вартості відновлювальних робіт в спірному приміщенні в розмірі 14 543,30 грн є менш вірогідним у порівнянні з доказами Позивача з огляду на таке.

Наявність в осіб, які надали експертний висновок, повноважень та компетенцію здійснювати експертну діяльність Відповідачем документально не підтверджено. Висновок не відповідає вимогам статті 98 ГПК України щодо висновку експерта, зокрема, особи, що підписали висновок, не попереджені про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Згідно з "Експертним висновком" причини пошкодження в приміщення Позивачки носять нечіткий та неконкретизований характер, зазначається про техногенну вологість, аварійне залиття, підтоплення тощо, а сума ремонтних робіт пов`язується із заміною внутрішних дверних блоків.

Зазначена у висновку сума в розмірі 14 543,30 грн, на яку посилається Відповідач в обґрунтування своїх заперечень (арк.с. 58-63), зазначена у Кошторисі при визначені договірної ціни між Відповідачем та Підрядником (яка не відносяться до Експертного висновку), виходячи за межі Результатів технічного обстеження, засвідченого судовим експертом (деякі позиції Дефектного акту, складеного інженером з проектно-кошторисної роботи не відповідають даним досліджень, проведених судовим експертом а саме: позиція 6 Дефектного акту відображає 1 блок, тоді як у п. 3.1 позиція вікна, двері зазначено 2шт.), а "Експертний висновок" взагалі не містить інформації про вартість пошкоджень та суми збитків, на яку посилається відповідач.

За приписами ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №6-2808цс15, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц зроблено висновок про те, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11).

Отже, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що докази, які подані Позивачем, є більш вірогідними, ніж докази, подані Відповідачем. Так, позовні матеріали дозволяють встановити факт нанесення Позивачу збитків у вигляді пошкодження майна, причинно-наслідковий зв`язок збитків із діями Відповідача, а також встановити їхній розмір.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 25 000,00 грн неотриманого доходу від здачі приміщення в оренду суд зазначає таке.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Отже, звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивачу слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Також позивач повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. (Отже, тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття збитки, на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 ГПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 73 ГПК України).

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 05.09.2023 у справі № 910/11761/21.

Виходячи з викладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам, у їх сукупності, приймаючи до уваги, що позивачем на виконання свого процесуального обов`язку не надано належних, допустимих докази на підтвердження розміру упущеної вигоди в розмірі 25 000,00 грн. від здачі спірного об`єкта в оренду, а розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні ст. 73 ГПК України, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми упущеної вигоди у розмірі 25000,00 грн.

Висновки господарського суду за результатами вирішення спору

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги частково є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами і тому підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Відповідача збитків в розмірі 97 545,00 грн., з яких: 92 545,00 грн. - збитки, нанесені залиттям приміщення, 5 000,00 грн - оплата за проведення оцінки. В частині позовних вимог про стягнення упущеної вигоди у розмірі 25 000,00 грн слід відмовити через недоведеність.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Карпенко Наталії Юріївни до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м.Київ, вул.Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі Філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (49107, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Гагаріна, буд. 115, ідентифікаційний код 09305480) на користь Фізичної особи-підприємця Карпенко Наталії Юріївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 92 545,00 грн збитків, нанесених залиттям, 5000,00 грн оплати за проведення оцінки та 2136,45 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 ГПК України).

Згідно з частиною 2 статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 14.10.2024

Суддя Н.Б. Кеся