Постанова

від 19.02.2025 по справі 904/6603/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/6603/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 (повний текст рішення складено 14.10.2024, суддя Кеся Н.Б.) у справі № 904/6603/23

за позовом Фізичної особи-підприємця Карпенко Наталії Юріївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул.Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі Філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (49107, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Гагаріна, буд. 115, ідентифікаційний код 09305480)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОД 27" (49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Суворова, буд. 9, прим. 27, ідентифікаційний код 42942662)

про стягнення 122 545,00 грн. збитків,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2023 Фізична особа-підприємець Карпенко Наталія Юріївна (далі-Позивач) звернулась до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі-Відповідач) про стягнення з Відповідача на свою користь 122 545,00 грн збитків, з яких: 92 545,00 грн збитки, нанесені залиттям; 5 000,00 грн оплата за проведення оцінки; 25 000,00 грн неотриманий дохід від здачі приміщення в оренду та 2 684,00 грн витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.10.2022 з приміщення першого поверху буд. 8 по вул. Олеся Гончара, яке займає відповідач, сталось залиття нежитлового приміщення 55 буд. 8 по вул. Олеся Гончара, яке належить позивачу. Залиття сталося внаслідок недбалого ставлення до сантехнічних приладів, які використовуються відповідачем, що підтверджується висновком управляючої компанії ТОВ "КОД 27", викладеним у Акті №21 від 18.10.2022. Відповідно до Звіту №75-2002-ЗБ від 06.12.2022 "Про незалежну оцінку майна - збитку, нанесеного власнику приміщення №55, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, буд. 8, внаслідок залиття" відповідно до якого сума збитків (без врахування пошкодженої електрики) становить 92 545,00 грн. Також Позивач зазначає, що під час війни змушена була вивезти дітей за кордон, то позивач планувала здавати це приміщення в оренду та розраховувала отримати за це 25 000,00 грн. Однак з вини відповідача була позбавлена такої можливості.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2024, у даній справі, позов Фізичної особи-підприємця Карпенко Наталії Юріївни до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на користь Фізичної особи-підприємця Карпенко Наталії Юріївни 92 545,00 грн збитків, нанесених залиттям, 5000,00 грн оплати за проведення оцінки та 2136,45 грн судового збору.

В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", звернулось з апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду в якій просить скасувати рішення суду від 03.10.2024 в частині стягнення з АТ «Ощадбанк» 92 545,00 грн збитків, нанесених залиттям; 5 000,00 грн оплати за проведення оцінки та 2136,45 грн судового збору та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог, в цій частині, відмовити, а в іншій частині рішення суду залишити без змін. Вирішити питання про розподіл судових витрат та покласти судові витрати за апеляційний перегляд на позивача.

Апелянт вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 у справі № 904/6603/23 в частині задоволених позовних вимог ФОП Карпенко Н.Ю. є незаконним у зв`язку із неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та неповним встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов невірних висновків щодо задоволення позову.

Обґрунтовуючи свою незгоду з рішенням Апелянт звертає увагу апеляційного суду на наступне.

В апеляційній скарзі зазначено, що позивач стверджує, що 18.10.2022 з першого поверху, в якому розташоване відділення АТ «Ощадбанк», сталося залиття нежитлового приміщення, розташованого за адресою: вул. Гончара, буд.8, прим.55, м. Дніпро, що належить їй на праві власності. Позивач вважає, що внаслідок цього їй спричинені збитки в сумі 92 545 грн, що підтверджується звітом № 75-2022-ЗБ від 06.12.2022 про незалежну оцінку майна нанесеного власнику приміщення №55, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, будинок №8, внаслідок залиття, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП Токмаков О.В.

Скаржник відмічає, що на підтвердження факту залиття та його причин Позивачем надано лише Акт про залиття № 21 від 18.10.2022, складеним комісією управляючої компанії ТОВ «КОД 27», і суд першої інстанції визнав достатнім доказом на підтвердження факту залиття та причин залиття приміщення позивача.

Відповідач вказує, що як зазначено в складеному 18.10.2022 Акті №21, причиною залиття стало «недбале ставлення до сан.технічних приладів (потік бойлер) вищерозташованому нежитловому приміщенні (Ощадбанк)».

Апелянт повідомляє, що Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово- комунального господарства від 17.05.2005 № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).

У додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

На переконання скаржника, наданий Позивачем акт не відповідає вимогам п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005, оскільки у вказаному акті відсутні відомості про ознайомлення Банку (його представників) з даним актом, присутність представників Банку під час його складання.

Відповідач звертає увагу, що у постановах Верховного Суду (зокрема, від 26.09.2018 у справі №569/14230/15-ц, від 21.02.2018 у справі № 2-1974/11, від 22.05.2019 у справі №640/8205/17, від 18.12.2019 у справі № 711/7670/16-ц.) неодноразово викладена правова позиція, що акт, який не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди.

Апелянт наголошує, що окрім того, з акту не вбачається, яким чином члени комісії, які його підписали, встановили причину залиття оглянутого приміщення, відсутні будь-які відомості щодо огляду членами комісії, окрім залитого приміщення, також приміщення, що займає АТ «Ощадбанк», і що за результатами такого огляду ними встановлено причину залиття і вину АТ «Ощадбанк» у такому залитті.

Скаржник зауважує, що в оскаржуваному рішенні судом зазначено, що в акті «Встановлено також причину залиття (течія бойлера), що могло бути встановлено лише при огляді приміщення відповідача», що є припущенням суду, оскільки в акті не зазначено будь-яких відомостей про огляд приміщення банку, не зазначено будь-яких ідентифікаційних даних наприклад щодо бойлера, витік води з якого нібито стало причиною залиття.

Також, відповідач вважає, що крім того, безпідставним є висновок суду, щодо визнання належним доказом звіт № 75-2022-ЗБ від 06.12.2022 про незалежну оцінку майна нанесеного власнику приміщення №55, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, будинок № 8, в наслідок залиття, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП Токмаков О.В.

На думку апелянта, наданий позивачем звіт № 75-2022-ЗБ від 06.12.2022 про оцінку вартості матеріального збитку не може бути належним засобом доказування, оскільки, не містить застереження про попередження про передбачену, відповідно до ст. 384-385 КК України, кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від покладених на нього обов`язків.

Скаржник наполягає на тому, що з матеріалів наданого позивачем звіту № 75-2022-ЗБ від 06.12.2022 встановити причин залиття приміщення залишається неможливим, а наданий звіт є лише попереднім оціночним документом.

Відповідач зазначає, що в даному звіті оцінювач, який виконував дану роботу, заявив, що аналіз, думки і висновки, що містяться у Звіті, дійсні виключно в межах обумовлених в даному Звіті припущень і обмежуючих умов та є персональною неупередженою думкою оцінювача.

Таким чином, апелянт вважає, що вказане дослідження не є засобом доказування, оскільки його можливо розглядати виключно як окрему думку спеціаліста, у зв`язку із чим суд першої інстанції не повинен був приймати такий висновок, у якості доказу - висновку експерта.

В апеляційній скарзі також наголошується, що окрім зазначеного, невірним є висновок суду щодо дійсності, наданого звіту № 75- 2022-ЗБ від 06.12.2022.

Скаржник посилається на ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», відповідно до якої оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Також, відповідач вказує, що відповідно до ч. 5 ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.

В апеляційній скарзі відзначено, що позивач зазначає, що: «Термін (строк) дії звіту не в усіх випадках має зазначатися оцінювачем у звіті про оцінку майна. Робити це оцінювач повинен лише у разі потреби відповідно до вимог законодавства.».

Апелянт зауважує, що відповідно до наданого Позивачем звіту № 75-2022-ЗБ від 06.12.2022 про незалежну оцінку майна нанесеного власнику приміщення №55, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, будинок №8, в наслідок залиття саме суб`єктом оціночної діяльності визначено термін дії звіту шість місяців з дати оцінки, а саме до 21.05.2023, що виключає подальше використання результатів звіту, у зв`язку із закінченням терміну його дії. В іншому випадку слід ставити питання щодо невідповідності дій оцінювача при визначенні терміну дії звіту вимогам діючого законодавства.

Скаржник вказує, що в п. 2.4.1. звіту № 75-2022-ЗБ від 06.12.2022 «Призначення цього звіту» зазначено: «звіт про оцінку об`єкта призначений для Замовника, і не може передаватися іншим юридичним або фізичним особам з метою, не передбаченою функцією цієї оцінки. Звіт про оцінку має чинність тільки в тому випадку, коли він представлений повністю й використовується з метою, зазначеної вище. Результати оцінки залишаються репрезентативними протягом шести місяців після дати оцінки (до 21.05.2023 р.) при незмінності ринкових і інших умов, що визначають результати оцінки.»

Тобто сам звіт містить застереження щодо його дійсності та репрезентативності оцінки.

Також, відповідач вказує, що наявність п.2.4.6. звіту № 75-2022-ЗБ від 06.12.2022 «Інші умови»: «Цей Звіт виконаний на підставі наявних документів, інформації, наданої Замовником, та отриманої в ході візуального огляду об`єкта оцінки. Звіт містить професійну думку Оцінювача щодо вартості об`єкта на дату, але не є гарантією того, що об`єкт буде придбаний за ціною, рівної цієї вартості», додатково підтверджує, що зазначений звіт не є висновком експерта та не встановлює розмір шкоди, а визначає лише вартість ремонтних робіт для відновлення наявних в приміщені пошкоджень без встановлення дати і причин їх виникнення та вартість приміщення в разі продажу.

Скаржник наголошує, що крім того, пошкодження описані у звіті № 75-2022-ЗБ від 06.12.2022 та дата залиття не відповідають пошкодженням, які зафіксовані актом про залиття № 21 від 18.10.2022, складеним комісією управляючої компанії ТОВ «КОД 27».

Апелянт зауважує, що Позивач зазначає, що дата залиття, що відбулося 04.02.2022 зазначена суб`єктом оціночної діяльності є помилковою, однак у звіті № 75-2022-ЗБ від 06.12.2022 відсутні будь-які інші дати, обставини та причини виникнення, що дають змогу встановити, що майнова шкода завдана саме внаслідок дій чи бездіяльності Банку.

Додатково скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанції безпідставно відхилено наданий Банком експертний висновок, оскільки вказаний висновок спростовує позицію Позивача щодо розміру заподіяної шкоди.

Відповідач повідомляє, що за зверненням АТ «Ощадбанк» з метою визначення розміру вартості ремонту нежитлового приміщення, розташованого за адресою: вул. Гончара, буд.8, прим.55, м. Дніпро, судовим експертом Рибкіним В.П., інженером-проектувальником Григораш В.М. та інженером Логуш Ю.О. було проведено обстеження вказаного приміщення.

До вказаного висновку додано копію кваліфікаційного сертифікату інженера- проектувальника Григораш В.М. Окрім того відомості щодо статусу судового експерта Рибкіна В.П. наявні в загальнодоступному Реєстрі атестованих судових експертів (https://rase.minjust.gov.ua/page/682), відповідно до якого Рибкін Віктор Петрович має статус судового експерта (свідоцтво №1656), з правом проведення будівельно-технічних експертиз (10.6 Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів).

Апелянт зазначає, що за результатами складено Експертний висновок від 02.03.2023, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту оздоблювальних і декоративних покриттів та дверей у частині підвальних приміщень №55 за адресою м.Дніпро, вул. О.Гончара, 8, складає 14 543, 30 грн.

Відповідач відмічає, що вказаний експертний висновок є належним доказом, стосується предмету спору та повинен враховуватись судом під час розгляду справи.

Також, як на підставу скасування оскаржуваного рішення суду скаржник посилається на те, що враховуючи положення статті 129 Конституції України, ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України, ст.ст. 76-77 ГПК України, ст. 86 ГПК України, в порушення вимог ст.ст.76-79 ГПК України судом першої інстанції постановлено рішення на підставі неналежних, недопустимих та недостовірних доказів.

Апелянт наголошує, що крім того, поза увагою суду лишилися підстави для закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідач посилається на ч. 2 ст. 4 ГПК України, відповідно до якої юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Крім того, скаржник вказує, що як зазначено в постанові великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №916/1261/18 вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Апелянт звертає увагу, що відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

В апеляційній скарзі відзначено, що в запереченнях Позивач зазначає, що приміщення 55 по АДРЕСА_2 придбано Карпенко Н.Ю. як фізичною особою 06.05.2020, на підтвердження чого представником позивача надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний № 208347018 від 06.05.2020.

Відповідач вважає, що однак вказаний витяг не може бути підтвердженням права власності Позивача на момент залиття 18.10.2022, оскільки з нього не вбачається, що власник приміщення не змінився як на момент залиття 18.10.2022, так і на момент звернення позивача з позовом.

Також скаржник зауважує, що Карпенко Н.Ю. як фізична особа-підприємець зареєстрована лише 14.05.2021.

На переконання апелянта, твердження суду першої інстанції, що «позов подано фізичною особою-підприємцем, спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства» є необґрунтованим, оскільки статус позивача як ФОП в позовній заяві жодним чином не свідчить, що вказаний спір стосується діяльності позивача як підприємця, стосується інтересів позивача як суб`єкта господарювання та виник з господарських правовідносин.

Відповідач вважає, що якраз навпаки: вказаний судовий спір не стосується діяльності позивача як фізичної особи - підприємця, носить приватно-правовий характер та є спором власника нерухомого майна щодо відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням такого майна.

Скаржник наполягає на тому, що нерухоме майно належить позивачу на праві власності як фізичній особі, спір між Банком та Позивачем не стосується підприємницької чи господарської діяльності Банку або Позивача.

На думку апелянта, викладене свідчить про наявність підстав для закриття провадження у справі з підстав, що вказаний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, на що суд першої інстанції не звернув увагу.

Відповідач зазначає, що враховуючи ст. 236 ЦПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації", рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серявін та інші проти України", та "Проніна проти України", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року, рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки не відповідають дійсним обставинам справи і не підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 у справі № 904/6603/23 в частині стягнення 92 545,00 грн збитків, нанесених залиттям, 5000,00 грн оплати за проведення оцінки та 2136,45 грн судового збору прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, неправильною оцінкою наявних у справі доказів, ігноруванням доречних доводів Відповідача та не відповідає завданню цивільного судочинства, а тому підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції в цій частині.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/6603/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/6603/23.

30.10.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 у справі № 904/6603/23 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору (доплати), надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

14.11.2024 від скаржника до апеляційного суду надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 429,00 грн (доплата) відповідно до платіжної інструкції від 13.11.2024.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 у справі № 904/6603/23; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Представником позивача Фізичної особи-підприємця Карпенко Н.Ю. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що ознайомившись з апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" Фізична особа-підприємець Карпенко Н.Ю. заперечує повністю проти її задоволення.

Відзив обґрунтований наступним:

- відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Наведене свідчить про те, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди;

- внаслідок російської агресії ФОП Карпенко Н.Ю. разом з двома неповнолітнім дітьми була вимушена виїхати за межі України та на момент залиття перебувала за кордоном, тому не мала змоги бути присутньою при складанні Акту, передбаченого у разі залиття квартири Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово- комунального господарства від 17.05.2005 № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 № 927/11207, тож вона не могла контролювати правильність заповнення документів. При цьому, враховуючи, що виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій будинку по вул. О.Гончара,8 є управляюча компанія ТОВ «КОД 27», саме її і було викликано для фіксації залиття відповідачем приміщення, що належить позивачу. Як вбачається з Акту, наданого Позивачем, він складений комісією повноважних представників Управляючої компанії ТОВ "КОД 27". Акт містить дату його складання; прізвища, ініціали та посади членів комісії; адресу приміщення; характер залиття та його причини; перелік пошкоджень внаслідок залиття та висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття тощо. Про присутність зацікавлених осіб в акті не зазначено, але фіксування вказаної обставини в акті пунктом 3.2.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій не передбачено. Крім того, Відповідач не стверджує про те, що його представник не був присутнім під час складання акту, а лише вказує на те, що ці обставини відсутні в акті. Таким чином зазначений акт підтверджує факт залиття відповідачем нежитлового приміщення 55 буд. 8 по вул. Олеся Гончара, яке належить позивачу. Крім того, під час залиття представник банку був запрошений до приміщення позивача та також бачив факт залиття, не заперечив проти цього, зазначивши що в них потік бойлер і запропонував зробити оцінку збитків, щоб банк міг її сплатити;

- посилання Відповідача на судову практику Верховного Суду, зокрема, постанови від 26.09.2018 у справі №569/14230/15-ц, від 21.02.2018 у справі №2-1974/11, від 22.05.2019 у справі №640/8205/17 та від 18.12.2019 у справі №711/7670/16-ц, не коректні, оскільки в зазначених справах надана правова оцінка доказам у сукупності, які не є ідентичними зі справою, що розглядається;

- щодо заперечень відповідача проти Акту залиття, складеного третьою особою, суд зазначає, що Верховний суд у своїх постановах неодноразово вказував на те, що у разі дефектів первинних документів і наявності між заявником та боржником суперечностей стосовно їх прав та обов`язків, і їх вирішення є можливим виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав та обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманне для справ позовного провадження. Тобто, окремі дефекти первинних документів, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення не можуть свідчити про неналежність таких документів. З урахуванням інших матеріалів справи такі документи підлягають дослідженню судом на предмет їх доказової сили;

- безпідставними є заперечення Відповідача щодо недійсності Звіту оцінки майна, наданого позивачем, з наступних підстав. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно- правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Згідно із ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом, в інших випадках за рішенням суду або у зв`язку з необхідністю захисту суспільних інтересів. Пунктом 56 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року за №1440, передбачено, що звіт про оцінку майна, складений у повній формі, повинен містити дату оцінки та дату завершення складання звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства. На сьогоднішній день в Україні існують певні передбачені законодавством вимоги щодо випадків необхідності та обов`язковості зазначення оцінювачами термінів (строків) дії звітів про оцінку майна, а також чіткі рекомендації та настанови щодо тривалості цих строків. Пунктами 23 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003р. № 1891, передбачено, що строк дії висновку про вартість майна, складеного для інших випадків проведення оцінки майна, що передбачаються цією Методикою, може визначатися органом, що використовує результати такої оцінки, суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, що проводить оцінку, з урахуванням строку експозиції об`єкта оцінки, якщо такий строк не визначений законодавством. Визначення поняття "строк експозиції" міститься в п.3 Національного Стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", відповідно до якого, строк експозиції - строк, протягом якого об`єкт оцінки може бути виставлений для продажу на ринку з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною і тривалість якого залежить від співвідношення попиту та пропонування на подібне майно, кількості потенційних покупців, їх купівельної спроможності та інших факторів. Отже, нормами чинного законодавства чітко встановлені відповідні обов`язкові терміни (строки) дії висновків про вартість майна, складених оцінювачами для конкретних цілей, передбачених самою Методикою оцінки майна, від дати їх затвердження. Таким чином, термін (строк) дії звіту не в усіх випадках має зазначатися оцінювачем у звіті про оцінку майна. Робити це оцінювач повинен лише у разі потреби відповідно до вимог законодавства. Таким чином, відсутні будь-які вимоги щодо обов`язковості зазначення оцінювачами термінів (строків) у самих звітах про оцінку майна, які цього не вимагають, та більше того, законодавством взагалі не визначений термін дії висновку про вартість ремонтних робіт приміщення для визначення суми збитків. Отже, нормами чинного законодавства не встановлено шестимісячний строк дії Звіту для звернення до суду за стягненням збитків з винної сторони;

- проведення незалежної оцінки майна, відповідно до ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" є обов`язковим у тому числі у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Тому аргументи Відповідача про те, що звіт про незалежну оцінку не є висновком експерта та не встановлює розмір шкоди, а визначає лише вартість ремонтних робіт для відновлення наявних в приміщені пошкоджень, без встановлення дати і причин їх виникнення, є необґрунтованим та безпідставним. Враховуючи, що Звіт "Про незалежну оцінку майна - збитку, нанесеного власнику спірного приміщення в наслідок залиття складено для обрахування суми збитків, спричинених залиттям приміщення, на нього не розповсюджуються вищезазначені шестимісячні строки дії, отже він є дійсним на дату звернення позивача з позовом про відшкодування збитків;

- в разі заперечень щодо суми збитків, встановлених у Звіті Позивача, Відповідач міг скористатися правом на подання клопотання про проведення рецензії Звіту, чого ним зроблено не було;

- позивачем відзначалось помилкове зазначення оцінювачем у звіті дати залиття приміщення 04.02.2022, оскільки фактична дата залиття зазначена в Акті про залиття від 18.10.2022, який долучено до додатку до Звіту про оцінку. Крім того, як зазначено у Висновку про вартість майна, договір про надання послуг з оцінки майна № 211-2022 укладено між сторонами 21.11.2022, тобто після залиття приміщення. Інших документів або інформації щодо іншої дати крім 18.10.2022 зазначений звіт не містить;

- посилання Відповідача у відзиві на позов на те, що пошкодження описані у Звіті не відповідають пошкодженням, зафіксованим у Акті про залиття №21 від 18.10.2022 не обґрунтовані та безпідставні, оскільки Акт було складено при попередньому огляді для фіксації самого факту залиття приміщення, а огляд приміщення оцінювачем для проведення оцінки здійснено через 2 місяці після залиття, коли є вже очевидним, що всі поверхні в приміщенні розбухлі від води, а двері і оздоблення стель сильно деформувалися від цього. Отже, у звіті зафіксовано фактичні пошкодження спричинені залиттям (окрім пошкодження електрики) та проведено більш розширений та глибший огляд приміщення. Крім того, порівняння опису залиття в Акті обстеження та у Звіті оцінки майна та схема спірного приміщення свідчать про те, що збільшення площі пошкодження навколо попередньо описаних наслідків залиття є об`єктивним;

- також матеріали Звіту свідчать про те, що на адресу банку направлялось Повідомлення про проведення огляду спірного приміщення на предмет залиття з вище розташованого нежитлового приміщення Банку, яке отримано останнім 27.11.2022. Отже, Відповідач мав можливість прийняти участь в огляді приміщення Позивача за участю суб`єкта оціночної діяльності та надати свої будь-які заперечення;

- посилання Відповідача на "Експертний висновок" щодо вартості відновлювальних робіт в спірному приміщенні в розмірі 14 543,30 грн. взагалі не може бути прийнято в якості доказу з огляду на наступне. Зазначена сума в розмірі 14 543,30 грн., на яку посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, що зазначена у Кошторисі при визначені договірної ціни між Відповідачем та Підрядником (яка не відносяться до Експертного висновку), виходячи за межі Результатів технічного обстеження, засвідченого судовим експертом (деякі позиції Дефектного акту, складеного інженером з проектно-кошторисної роботи не відповідають даним досліджень, проведених судовим експертом а саме: позиція 6 Дефектного акту відображає 1 блок, тоді яку п. 3.1 позиція вікна, двері зазначено 2шт.), а «Експертний висновок» взагалі не містить інформації про вартість пошкоджень та суми збитків, на яку посилається відповідач. Крім того, ставлять під сумнів якість зазначеного висновку підписи на титульному листі керівника та інженера-проектувальника невідомої організації. Також не може бути доказовою підставою вказаний документ в цілому з наступних підстав. По-перше: відсутня підстава у підписантів складання саме Експертного висновку, оскільки договір укладений між AT «Ощадбанк» та ФОП Логуш Ю.О. передбачає виконання технічного звіту про проведення робіт з візуального обстеження поточного технічного стану приміщень з наданням висновку щодо обсягів і кошторисної вартості відновлювальних робіт. Відсутність у ключової особи (судового експерта) правових підстав на складання Експертного висновка. Судовому експерту забороняється, крім іншого, приймати до виконання проведення експертизи, якщо її проведення не доручено йому особисто відповідно до положень Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5). По-друге: «Експертний висновок» не містить вказаних у ньому Акта попереднього обстеження Об`єкта від 06.12.2022; Технічного завдання на виконання робіт; Кваліфікаційних документів підписантів (у т.ч. посвідчень про підвищення відповідної кваліфікації). По-третє: «Експертний висновок» взагалі не містить дати його складання та дати обстеження спірного приміщення. Таким чином зважаючи на його численні недоліки, які суттєво впливають на якість цього документа, вищезгаданий «Експертний висновок» не може бути належним та допустимим доказом у справі відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

- позивач є Фізична особа-підприємець, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується Відповідачем. Спірне майно було придбано Карпенко Н.Ю. як фізичною особою, оскільки чинним законодавством не передбачено придбання нерухомості фізичними особами-підприємцями у власність. При цьому законодавством не встановлена послідовність придбання майна, яким фізична особа-підприємець буде володіти у майбутньому з метою здійснення господарської діяльності. Тому після придбання спірного майна Карпенко Н.Ю. зареєструвалась фізичною особою-підприємцем з метою здійснення господарської діяльності у цьому нежитловому підвальному приміщенні. Потім за власні кошти зробила ремонт та придбала відповідне обладнання, яке знаходилось там на момент залиття та яке бачили представники відповідача при неодноразових оглядах цього приміщення. Таким чином, шкода завдана Відповідачем саме фізичній особі-підприємцю, оскільки залиття приміщення унеможливило здійснювати ФОП Карпенко Н.Ю. господарську діяльність саме у вказаному приміщенні. Отже Відповідачем безпідставно наголошено на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на наявність підстав для закриття провадження у справі з підстав, що вказаний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За викладеного, позивач вважає, що рішення ухвалено судом першої інстанції на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, з дослідженням всіх доказів, наявних в матеріалах справи, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, та є обґрунтованим і справедливим.

Позивач у відзиві на скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 у справі № 904/6603/23 залишити без змін.

Встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом обставини справи.

18.10.2022 року з приміщення першого поверху буд. 8 по вул. Олеся Гончара, яке займає Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", сталось залиття нежитлового приміщення №55, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, 8, що належить Фізичній особі-підприємцю Карпенко Наталії Юріївні на праві власності, відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з 06.05.2020 (арк.с. 72).

Як зазначає Позивач у позові, залиття сталося внаслідок недбалого ставлення до своїх сантехнічних приладів, які використовуються Відповідачем, що підтверджується висновком Управляючої компанії - Товариства з обмеженою відповідальністю "КОД 27", викладеним у Акті №21 від 18.10.2022 (арк.с. 8).

Зокрема, в Акті зазначено про те, що 18 жовтня 2022 року в нежитловому підвальному приміщенні №55, яке знаходиться за адресою: вул. Олеся Гончара, будинок 8, з вищерозташованого нежитлового приміщення ощадбанку трапилось залиття: коридор - 4,5 м2 залито: стеля (декор, плитка) - 2,9 м2, приміщення №7 - 11м2 залито: стеля (декор, плитка) - 0,02 м2, приміщення №8 - 14,4 м2 залито: стеля (декор, плитка) - 0,04 м2. У коридорі деформована декоративна плитка. Висновки і рекомендації комісії: недбале ставлення до санітарно-технічних приладів (потік бойлер) вищерозташованому нежитловому приміщенні (Ощадбанку), що не входе до зони відповідальності управителя (ТОВ "КОД 27").

Акт №21 від 18.10.2022 підписано членами комісії ТОВ "КОД 27": Щербина Д.Ю., Новіков Д.А., Прядько В.В.

Як пояснює у позові Позивачка, у зв`язку з російською агресією, на момент залиття приміщення, Позивачка з дітьми знаходилась за межами України, тому за її проханням змушена була для усунення наслідків залиття залучати своїх знайомих, які, у свою чергу, зверталися до управляючої компанії, Філії Дніпропетровського обласного управління АТ «ОЩАДБАНК», правоохоронного органу з відповідними запитами та особисто видаляли вологу, прибирали сміття та переміщали у безпечне місце устаткування та меблі, сушили стіни.

З метою встановлення розміру завданих збитків, Позивач звернулась до оцінювача - ФОП Токмакова О.В. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №676/20 від 03.08.2020 року). Згідно зі Звітом №75-2022-ЗБ «Про незалежну оцінку майна - збитку, нанесеного власнику приміщення № 55, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, будинок №8, внаслідок залиття» (далі-Звіт) (арк.с. 9-27).

Зокрема, оцінювачем зазначено, що у результаті огляду встановлено, що внаслідок залиття, що відбулося 04.02.2022, оздоблення приміщення №55 в будинку №8 по вул. Олеся Гончара у м. Дніпро отримало наступні пошкодження:

1. прим, і (коридор) загальною площею 20,5 кв.м: підвісна стеля «Armstrong» пошкоджена, частина плит зруйнована на площі близько 9,4 кв.м (26 тіл.), каркас стелі підвісної деформовано, в наявності жовті плями, перекриття під підвісною стелею мають сліди затікань повздовж стиків плит, жовті плями, відшарування штукарурного шару в стиках плит, витріщання шару штукатурці та відшарування шару фарби; на стінах приміщення в наявності сліди затікань поверху стіни на стиках зі стелею та на поверхні стін, жовті плями, відшарування штукатурного шару місцями, витріщання шару штукатурки та відшарування шару фарби. Декоративні панелі з ламінованого ДСП розмірами 900х720х18 мм(2 шт.) на стіні насупроти входу до приміщення з вулиці деформовано, матеріал панелів розбух, спучився, світильник стельовий світлодіодний забруднено;

2. прим. 2 (санвузол) загальною площею 1,7 кв.м: на стінах приміщення в наявності сліди затікань поверху стіни на стиках зі стелею та поверхні стін, жовті плями, відшарування штукатурного шару та витріщання шару штукатурці та відшарування шару фарби над дверми в приміщенні, плінтус стельовий з пінополістиролу відстав від стін, дверна коробка деформована понизу з двох сторін на висоту приблизно 100 мм від підлоги, дверне полотно не пошкоджено;

3. прим. 3 (приміщення) загальною площею 3,0 кв.м: на стінах приміщення в наявності сліди затікань поверху стіни на стиках зі стелею та на поверхні стін, жовті плями;

4. прим. 4 (приміщення) загальною площею 1,6 кв.м: на стінах приміщення в наявності сліди затікань поверху стіни на стиках зі стелею та на поверхні стін, жовті плями, відшарування штукатурного шару та витріщання шару штукатурці, підвісна стеля «Armstrong» - пошкоджена плита на площі близько 0,36 кв. м (1 шт), дверна коробка деформована понизу з двох сторін на висоту приблизно 100 мм під підлоги, дверне полотно по пошкоджено, в наявності затирання стулки двері в коробці;

5. прим 5 (приміщення загальною площею 27,0 кв.м: дверна коробка деформована понизу з двох сторін на висоту приблизно 100 мм від підлоги, дверне полотно не пошкоджено, в наявності затирання стулки двері в коробці;

6. прим. 6 (приміщення) загальною площею 15,0 кв.м: підвісів стеля «Armstrong» - пошкоджена плита на плоті близько 0,36 кв.м (1 шт.), дверна коробка деформована понизу з двох сторін на висоту приблизно 100 мм від підлоги, дверне полотно їм пошкоджено, в наявності затирання стулки двері в коробці;

7. прим. 7 (приміщення) загальною площею 14,4 кв.м: підвісна стеля «Armstrong» - пошкоджена плита на площі близько 0,36 кв. м (1 шт). дверна коробка (2шт.) деформована понизу з двох сторін на висоті1 приблизно 100 мм від підлоги, дверне полотно не пошкоджено.

Матеріали звіту містять фотоілюстрації (арк.с.22-24).

За висновком оцінювача приміщення М55 у житловому будинку №8 за адресою: м Дніпро, вул. Олеся Гончаря, внаслідок впливу води та водяного конденсату при залитті постраждало в частині оздоблювальних робіт, придатне для використання в якості нежитлового приміщення, але потребує проведення ремонту.

Для приведення конструкцій у стан «до ушкодження» необхідно провести наступні комплекси робіт: демонтажні роботи, перетирання штукатурки стелі та стін; оброблення поверхні стелі та стін антигрибковими пастами та антигрибковим розчином, ремонт штукатурки; високоякісне фарбування акриловими водоемульсіонними фарбами.

Оцінка технічного стану об`єкта оцінки в цілому виконана на підставі візуального й інженерно-технічного обстеженій окремих конструктивних елементів приміщення №55 у житловому будинку №3 за адресою: и Дніпро, вул. Олеся Гончара.

Візуальний огляд об`єкта зроблено 22 листопада 2022 року при природному та штучному освітленні.

Дата оцінки: 22.11.2022р.

За результатами цієї оцінки, станом на 22.11.2022 року, ринкова вартість збитку, нанесеного власнику приміщення №55, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, будинок №8, внаслідок залиття становить, з урахуванням ПДВ - 92545,00 грн.

Вартість послуг склала 5000,00 грн, які сплачені Позивачем, що підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк» (арк.с. 74).

У зв`язку з відмовою Відповідача сплатити нанесені збитки, Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з Банку збитків у загальній сумі 122 545,00 грн, з яких: 92 545,00 грн збитки, нанесені залиттям; 5 000,00 грн зі складання звіту величини (вартості) витрат на відновлення (ремонт) пошкодженого нежитлового приміщення; 25 000,00 грн неотриманий дохід від здачі приміщення в оренду (упущеної вигоди).

В запереченнях проти позовних вимог Відповідач подав до справи Експертний висновок щодо поточного технічного стану підвальних приміщень №55 за адресою: м.Дніпро, вулиця О.Гончара, 8 (арк.с. 51-63). Цей висновок виконано згідно з Договором про надання послуг №17/14-7 від 28.02.2023 між АТ "Ощадбанк" та ФОП "Логуш Ю.О.", про проведення робіт з візуального обстеження поточного технічного стану підвальних приміщень №55 за адресою: місто Дніпро, вулиця О.Гончара, 8 з наданням висновку щодо обсягів і кошторисної вартості відновлювальних робіт.

Експертний висновок підписаний судовим експертом В.П.Рибкіним, інженером-проектувальником В.М.Григораш та керівником, інженером Ю.О.Логуш.

Наявність в зазначених осіб повноважень здійснювати експертну діяльність Відповідачем документально не підтверджено.

Зокрема, в "експертному висновку" зазначено, що залізобетонні перекриття оздоблені підвісною стелею «Аrmstrong» а у приміщенні №1 частина стелі (1,0х3,93)м виконана з гіпсокартону і пофарбована. На момент виконання робіт з обстеження частина «картин» підвісної стелі демонтована, каркас підвісної стелі знаходиться у задовільному (2-а категорія) технічному стані. Сліди вологи техногенного походження виявлені на «картинах» підвісної стелі у приміщеннях №4 (незначне, з великою вірогідністю затікання технологічного конденсату з розташованої у просторі між підвісною стелею вентиляційної установки), у зовнішньому куті приміщення №7 (незначне, у місці проходження стояка внутрішніх водовмісних мереж) та у приміщенні №6 у кутку біля дверей (незначне, техногенного походження). Виконана фото-фіксація зазначених затікань (див. Підрозділ 3.2. «Матеріали фото-фіксації» нижче за текстом). Також поодинокі не яскраво виявлені сліди техногенної вологи спостерігаються на пофарбованих поверхнях конструкцій підвісної стелі-коробки (1000x393 0мм) з гіпсокартону у приміщенні №1.

Вузол центрального входу (приямок зі сходами) з навісом без внутрішнього тамбуру улаштований зі сторони дворового фасаду житлового будинку забезпечує вхід у приміщення Об`єкту з рівня тротуару та вимощення), з металевими утепленими вхідними дверима. Покриття сходів до рівня підвалу виконане з керамічної плитки. Вхід у підвальні приміщення накритий навісом по металевому каркасу. Через відсутність належного ущільнення примикання покриття навісу до конструкції фасадної цегляної стіни візуально спостерігаються сліди багаторічного затікання атмосферної вологи. На поверхнях приямку через відсутність гідроізоляційних шарів та незадовільний технічний стан конструкції вимощення візуально фіксуються (див. Матеріали фото-фіксації нижче за текстом). Поточний технічний стан ґанку і вхідної групи - задовільний (2-а категорія технічних станів).

Перегородки та внутрішні стіни. Цегляні перегородки підвальних приміщень Об`єкту (див. План приміщень до реконструкції) були демонтовані. На поверхні залізобетонного перекриття з багатопустотних плит (товщ.220мм) над обстежуваними приміщеннями залишилися «незафарбовані» сліди у місцях колишнього розташування капітальних перегородок до ремонту 2016 року. На момент обстеження перегородки виконані з гіпсокартону Зовнішні стіни та перегородки приміщень Об`єкту пофарбовані та частково облицьовані керамічною плиткою (див. Підрозділ 3.2. «Матеріали фото-фіксації» нижче за текстом), частина поверхонь перегородок оздоблена настінними декоративними елементами з ламінованого ДСП (у рекреаційному приміщенні поз.1). На двох декоративних елементах (90 0x72 0мм) візуально виявлені незначні «розбухання» у місцях потрапляння техногенної вологи (див. Підрозділ 3.2. «Матеріали фото-фіксації» нижче за текстом). На поверхнях перегородок, особливо у зовнішніх кутах приміщення №1 спостерігаються сліди від ударного відшарування фарбового покриття, які виникли в процесі експлуатації приміщень та не пов`язані з впливом вологи. Сліди замокань від техногенної вологи візуально не спостерігаються. Поточний технічний стан -задовільний, 2- га категорія технічних станів.

Конструкція підлоги. Покриття підлоги у приміщеннях Об`єкту виконано з керамічної плитки, яка укладена по цементній та бетонній стяжці. Візуальним обстеженням пошкоджень покриття підлоги у приміщеннях Об`єкту не виявлено. Поточний технічний стан - задовільний, 2- а категорія технічних станів.

У межах Об`єкту рівень підлоги вхідного тамбуру та приміщень для клієнтів виконаний без перепадів по висоті. У внутрішніх приміщеннях встановлені дверні блоки відповідної (не менше 900 мм) ширини без порогів.

Вікна, двері. У приміщеннях Об`єкту (окрім прим. №6) віконні блоки відсутні. З наданого для розгляду і залучення плану приміщень можна зробити висновок, що під час виконання робіт з перепланування віконні отвори у стінах підвалу були закладені (дивись Фото-фіксацію фасадів). Поточний технічний стан віконного блоку - задовільний, 2-а категорія технічних станів.

У нижніх частинах (до 100мм по висоті) дверних коробок і частині лиштви внутрішніх ламінованих глухих дверних блоків (2 шт.) візуально спостерігаються відшарування зовнішнього ламінованого покриття. Дверні полотна відчиняються з надмірним зусиллям. За експертним висновком Існує велика вірогідність, що вказані пошкодження внутрішніх дверних блоків (2 шт.) спричинені техногенною вологою. Яка накопичувалась на поверхні підлоги під час аварійного витоку. Поточний технічний стан зазначених дверних коробок візуально - незадовільний (3-я категорія технічних станів). Дверні блоки підлягають ремонту чи заміні. Можна зробити висновок, що після аварійного техногенного залиття (підтоплення) приміщень Об`єкту він зберіг свою ремонтопридатність і може бути відновлений.

У підрозділі 3.2 «Фото-фіксація» вказаний поточний технічний стан, у якому перебувають основні конструктивні елементи та оздоблювальні покриття Об`єкту.

Згідно до діючого ДБН. 1.2-14:2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ» {4} для житлових та цивільних об`єктів, де розташований Об`єкт, життєвий цикл дорівнює 100 років. Візуальним обстеженням у несучих і огороджувальних конструкціях приміщень Об`єкту не виявлено критичних ненормативних деформацій, просідань, зсувів, критичного відшарування, уражень корозією (окрім частини плит перекриття), слідів руйнування та інших проявів відмови у роботі конструктивних елементів категорій А, Б, В. З точки зору забезпечення загальних принципів надійності та конструктивної безпеки всі конструктивні елементи приміщень Об`єкту у цілому знаходяться у задовільному поточному технічному стані (2-а категорія технічних станів), а оздоблювальні покриття поверхонь стелі, стін і перегородок після аварійного залиття зберегли свою ремонтопридатність. Частина внутрішніх дверних блоків, заповнення каркасу підвісної стелі, частина декоративних настінних панелей повинні бути замінені. Частина фарбового покриття конструкцій з гіпсокартону повинно бути відновлено.

Обсяги і вартість ремонтно-відновлювальних робіт наведені нижче за текстом.

Серед негативних факторів постійної дії, які впливають на погіршення технічного і санітарно-гігієнічного станів слід зазначити:

1. Незадовільний поточний технічний стан вимощення, дренування атмосферної вологи у конструкції стін підвалу, які є зовнішніми стінами Об`єкту.

2. Відсутність шарів гідроізоляції поверхонь зовнішніх стін підвалу та приямку входу до приміщень Об`єкта.

3. Не виконані з 2016 року під час перепланування роботи з ліквідації ділянок руйнування захисного бетонного шару робочої арматури плит перекриття приміщень Об`єкту, що за умов недостатньої природної вентиляції та негативних впливів (див. пункти №№2, 3 вище) не перешкоджають подальшій корозії арматури багатопустотних залізобетонних плит перекриття.

Відповідно до договірної ціни на будівництво - Ремонт нежитлового приміщення №55 в житловому будинку літ.А-5 за адресою м.Дніпро, вул.Олеся Гончара, 8 (ремонт після залиття), що здійснюється в 2023 році, складена в поточних цінах станом на 02.03.2023 року, вартість витрат становить - 14543,30 грн.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди - один із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених у статті 16 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 Цивільного кодексу України).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої "деліктної шкоди". Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим). Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, з урахуванням визначених господарсько-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності судочинства, позивач звільняється від обов`язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди.

Так, частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом в постановах від 27.05.2021 у справі № 761/12945/19, від 01.04.2021 у справі № 464/5150/16-ц.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених господарським процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності господарського процесу, на позивача покладається обов`язок доведення наявності шкоди, її розмір та причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і шкодою. На відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (положення статей 317, 319, 322 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 386 Цивільного кодексу України встановлено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).

В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою.

В акті мають бути зазначені такі відомості: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

З аналізу змісту наданого позивачем Акту про залиття № 21 від 18.10.2022, колегія суддів встановила, що він складений комісією повноважних представників Управляючої компанії ТОВ КОД 27, містить дату складання акта; прізвища, ініціали та посади членів комісії; адресу приміщення; характер залиття та його причини; перелік пошкоджень внаслідок залиття та висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття тощо. (а.с. 08 т 1)

Про присутність зацікавлених осіб в акті не зазначено, але фіксування вказаної обставини в акті пунктом 3.2.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій не передбачено.

Крім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що внаслідок російської агресії ФОП Карпенко Н.Ю. разом з двома неповнолітнім дітьми була вимушена виїхати за межі України та на момент залиття перебувала за кордоном, тому не мала змоги бути присутньою при складанні Акту, передбаченого у разі залиття квартири Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 № 927/11207, тож вона не могла контролювати правильність заповнення документів. При цьому, враховуючи, що виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій будинку по вул. О.Гончара,8 є управляюча компанія ТОВ «КОД 27», саме її і було викликано для фіксації залиття відповідачем приміщення, що належить позивачу.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що в акті відсутні відомості про ознайомлення Банку (його представників) з даним актом, присутність представників Банку під час його складання.

З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції вірно зазначив, що Відповідач не стверджує про те, що його представник не був присутнім під час складання акту, а лише вказує на те, що ці обставини відсутні в акті.

Колегія суддів зазначає, що Акт про залиття № 21 від 18.10.2022 має достатні відомості для встановлення факту залиття приміщення позивача з приміщення, в якому знаходиться відповідач, у ньому визначено перелік та об`єми залиття приміщень позивача на момент огляду їх комісією. Встановлено також причину залиття (течія бойлера), що могло бути встановлено лише при огляді приміщення відповідача. Акт підписано повноважними представниками Управляючої компанії.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що наданий Позивачем акт не відповідає вимогам п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005, оскільки у вказаному акті відсутні відомості про ознайомлення Банку (його представників) з даним актом, присутність представників Банку під час його складання.

Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зазначений Акт є допустимим доказом, який підтверджує факт залиття 18.10.2022 року нежитлового приміщення 55 буд. 8 по вул. Олеся Гончара, яке належить позивачу, саме відповідачем.

Крім того, судом першої інстанції правильно враховано, що посилання Відповідача на судову практику Верховного Суду, зокрема, постанови від 26.09.2018 у справі №569/14230/15-ц, від 21.02.2018 у справі №2-1974/11, від 22.05.2019 у справі №640/8205/17та від 18.12.2019 у справі №711/7670/16-ц, є некоректним, оскільки в зазначених справах надана правова оцінка доказам у сукупності, які не є ідентичними зі справою, що розглядається.

Щодо доводів скаржника про те, що безпідставним є висновок суду, щодо визнання належним доказом звіту № 75-2022-ЗБ від 06.12.2022 про незалежну оцінку майна нанесеного власнику приміщення №55, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, будинок № 8, в наслідок залиття, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП Токмаков О.В, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1,2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна (ст. 3 Закону).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом; в інших випадках за рішенням суду або у зв`язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна (стаття 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

З огляду на зазначені норми, Звіт №75-2022-ЗБ від 06.12.2022 "Про незалежну оцінку майна - збитку, нанесеного власнику приміщення №55, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, буд. 8, внаслідок залиття", складений ФОП Токмаковим О.В. (а.с. 09-27 т 1) є належним доказом, оскільки складання такого звіту передбачено законом, оцінка майна може бути проведена на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна, суб`єктом оціночної діяльності, який має діюче кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, свідоцтво про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності та дійсний сертифікат суб`єкта оціночної діяльності за напрямом оцінки оцінка об`єктів у матеріальній формі.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно прийнято в якості доказу на підтвердження заявленого розміру майнової шкоди, наданий позивачем Звіт №75-2022-ЗБ від 06.12.2022 "Про незалежну оцінку майна - збитку, нанесеного власнику приміщення №55, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, буд. 8, внаслідок залиття".

Доводи апелянта про те, що невірним є висновок суду щодо дійсності, наданого звіту № 75- 2022-ЗБ від 06.12.2022, відхиляються колегією суддів зважаючи на таке.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ.

Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

За приписами статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом, в інших випадках за рішенням суду або у зв`язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

Пунктом 56 Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року за №1440, передбачено, що звіт про оцінку майна, складений у повній формі, повинен містити дату оцінки та дату завершення складання звіту, а у разі потреби строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, на сьогоднішній день в Україні існують певні передбачені законодавством вимоги щодо випадків необхідності та обов`язковості зазначення оцінювачами термінів (строків) дії звітів про оцінку майна, а також чіткі рекомендації та настанови щодо тривалості цих строків.

Відповідно до пункту 23 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003р. № 1891, строк дії висновку про вартість майна, складеного для інших випадків проведення оцінки майна, що передбачаються цією Методикою, може визначатися органом, що використовує результати такої оцінки, суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, що проводить оцінку, з урахуванням строку експозиції об`єкта оцінки, якщо такий строк не визначений законодавством.

Пунктом 3 Національного Стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", встановлено, що строк експозиції - строк, протягом якого об`єкт оцінки може бути виставлений для продажу на ринку з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною і тривалість якого залежить від співвідношення попиту та пропонування на подібне майно, кількості потенційних покупців, їх купівельної спроможності та інших факторів.

Отже, нормами чинного законодавства чітко встановлені відповідні обов`язкові терміни (строки) дії висновків про вартість майна, складених оцінювачами для конкретних цілей, передбачених самою Методикою оцінки майна, від дати їх затвердження.

Таким чином, термін (строк) дії звіту не в усіх випадках має зазначатися оцінювачем у звіті про оцінку майна. Робити це оцінювач повинен лише у разі потреби відповідно до вимог законодавства.

Відтак, відсутні будь-які вимоги щодо обов`язковості зазначення оцінювачами термінів (строків) у самих звітах про оцінку майна, які цього не вимагають, та більше того, законодавством взагалі не визначений термін дії висновку про вартість ремонтних робіт приміщення для визначення суми збитків.

Місцевим господарським судом правильно зазначено, що нормами чинного законодавства не встановлено шестимісячний строк дії Звіту для звернення до суду за стягненням збитків з винної сторони.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, враховуючи, що Звіт Про незалежну оцінку майна збитку, нанесеного власнику приміщення № 55, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, будинок №8, в наслідок залиття складено для обрахування суми збитків, спричинених залиттям приміщення, на нього не розповсюджуються вищезазначені шестимісячні строки дії, отже він є дійсним на дату звернення позивача з позовом про відшкодування збитків.

Крім того, відповідно до статті 13 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Враховуючи вищенаведене, в разі заперечень щодо суми збитків, встановлених у Звіті Позивача, Відповідач міг скористатися правом на подання клопотання про проведення рецензії Звіту, чого ним зроблено не було.

Щодо посилань відповідача на те, що пошкодження описані у звіті № 75-2022-ЗБ від 06.12.2022 та дата залиття не відповідають пошкодженням, які зафіксовані актом про залиття № 21 від 18.10.2022, складеним комісією управляючої компанії ТОВ «КОД 27», апеляційний суд зазначає наступне.

Перевіривши Звіт №75-2002-ЗБ від 06.12.2022 "Про незалежну оцінку майна - збитку, нанесеного власнику приміщення №55, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, буд. 8, внаслідок залиття" та Акт про залиття №21 від 18.10.2022, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правильно враховано, що Акт було складено при попередньому огляді для фіксації самого факту залиття приміщення, огляд приміщення оцінювачем для проведення оцінки здійснено через 2 місяці після залиття, коли є очевидним, що всі поверхні в приміщенні розбухли від води, а двері і оздоблення стель сильно деформувалися від цього. Отже, у звіті зафіксовано фактичні пошкодження спричинені залиттям (окрім пошкодження електрики) та проведено більш розширений та глибший огляд приміщення.

Крім того, порівняння опису залиття в Акті обстеження та у Звіті оцінки майна та схема спірного приміщення свідчать про те, що збільшення площі пошкодження навколо попередньо описаних наслідків залиття є об`єктивним.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, матеріали Звіту свідчать про те, що суб`єкт оціночної діяльності направив на адресу банку Повідомлення про проведення огляду спірного приміщення на предмет залиття з вище розташованого нежитлового приміщення Банку, яке отримано останнім 27.11.2022 (арк.с.26).

Отже, Відповідач мав можливість прийняти участь в огляді приміщення Позивача за участю суб`єкта оціночної діяльності та надати свої будь-які заперечення.

Також, на переконання колегії суддів, місцевим господарським судом правильно прийнято пояснення Позивача щодо помилкового зазначення оцінювачем у звіті дати залиття приміщення 04.02.2022, оскільки фактична дата залиття зазначена в Акті про залиття від 18.10.2022, який долучено до додатку до Звіту про оцінку. Крім того, як зазначено у Висновку про вартість майна (стор. 3, 5 Звіту) договір про надання послуг з оцінки майна № 211-2022 укладено між сторонами 21.11.2022, тобто після залиття приміщення.

Апеляційний суд не приймає доводи скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно відхилено наданий Банком експертний висновок, з наступних підстав.

Місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено, що поданий Відповідачем «Експертний висновок» щодо вартості відновлювальних робіт в спірному приміщенні в розмірі 14 543,30 грн є менш вірогідним у порівнянні з доказами Позивача.

Дослідивши наданий відповідачем «Експертний висновок», колегія судів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Відповідачем документально не підтверджено наявність в осіб, які надали експертний висновок, повноважень та компетенцію здійснювати експертну діяльність. Крім того, висновок не відповідає вимогам статті 98 ГПК України щодо висновку експерта, зокрема, особи, що підписали висновок, не попереджені про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Як доречно зазначив суд першої інстанції, що згідно з "Експертним висновком" причини пошкодження в приміщення Позивачки носять нечіткий та неконкретизований характер, зазначається про техногенну вологість, аварійне залиття, підтоплення тощо, а сума ремонтних робіт пов`язується із заміною внутрішних дверних блоків.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, зазначена у висновку сума в розмірі 14 543,30 грн, на яку посилається Відповідач в обґрунтування своїх заперечень (арк.с. 58-63), зазначена у Кошторисі при визначені договірної ціни між Відповідачем та Підрядником (яка не відносяться до Експертного висновку), виходячи за межі Результатів технічного обстеження, засвідченого судовим експертом (деякі позиції Дефектного акту, складеного інженером з проектно-кошторисної роботи не відповідають даним досліджень, проведених судовим експертом а саме: позиція 6 Дефектного акту відображає 1 блок, тоді як у п. 3.1 позиція вікна, двері зазначено 2шт.), а Експертний висновок взагалі не містить інформації про вартість пошкоджень та суми збитків, на яку посилається відповідач.

Як вбачається з матеріалів справи, у підписантів відсутня підстава складання саме Експертного висновку, оскільки договір укладений між AT «Ощадбанк» та ФОП Логуш Ю.О. передбачає виконання технічного звіту про проведення робіт з візуального обстеження поточного технічного стану приміщень з наданням висновку щодо обсягів і кошторисної вартості відновлювальних робіт. Крім того, у ключової особи (судового експерта) відсутні правові підстави на складання Експертного висновка. Судовому експерту забороняється, крім іншого, приймати до виконання проведення експертизи, якщо її проведення не доручено йому особисто відповідно до положень Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 12.12.2011 № 3505/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 07.09.2015 № 1659/5).

Також, варто зазначити, що «Експертний висновок» не містить вказаних у ньому Акта попереднього обстеження Об`єкта від 06.12.2022; Технічного завдання на виконання робіт; Кваліфікаційних документів підписантів (у т.ч. посвідчень про підвищення відповідної кваліфікації).

Крім цього, «Експертний висновок» взагалі не містить дати його складання та дати обстеження спірного приміщення.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на наявність підстав для закриття провадження у справі з підстав, що вказаний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, з огляду на таке.

Під господарською діяльністю, за визначенням статті 3 Господарського кодексу України, розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суб`єктами господарювання є, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (пункт 2 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України).

Тобто підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. І згідно з положеннями статті 320 Цивільного кодексу України така фізична особа має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

У силу частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України фізичні особи-підприємці мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Водночас набуття фізичною особою статусу підприємця не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а всі спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти також як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.

Отже, вирішення питання юрисдикційної належності спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, чи виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є правовідносини господарськими.

Подібного за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.02.2020 у справі № 916/385/19.

Предметом спору в справі, що розглядається, є відшкодування збитків завданих внаслідок залиття нежитлового приміщення 55 буд. 8 по вул. Олеся Гончара, яке належить позивачу на праві власності, яка на момент заподіяння шкоди була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, фізична особа-підприємець Карпенко Наталія Юріївна вказувала, що планувала здавати це приміщення в оренду та розраховувала отримати за це 25 000,00 грн.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що після придбання спірного майна Карпенко Н.Ю. зареєструвалась фізичною особою-підприємцем з метою здійснення господарської діяльності у цьому нежитловому підвальному приміщенні.

Водночас, за доводами позивача, заподіяна її майну шкода завдана з вини Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" внаслідок недбалого ставлення до сантехнічних приладів, які використовуються відповідачем, що підтверджується висновком управляючої компанії ТОВ "КОД 27", викладеним у Акті №21 від 18.10.2022.

Заперечуючи проти висновку суду першої інстанції про те, що «позов подано фізичною особою-підприємцем, спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства», відповідач посилається на те, що статус позивача як ФОП в позовній заяві жодним чином не свідчить, що вказаний спір стосується діяльності позивача як підприємця, стосується інтересів позивача як суб`єкта господарювання та виник з господарських правовідносин та на те, що нерухоме майно належить позивачу на праві власності як фізичній особі, спір між Банком та Позивачем не стосується підприємницької чи господарської діяльності Банку або Позивача. При цьому, відповідач не наводить конкретних підстав для висновку щодо використання позивачем належного їй нежитлового приміщення 55 буд. 8 по вул. Олеся Гончара саме для забезпечення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю.

Доводи апеляційної скарги про те, що спір між Банком та Позивачем не стосується підприємницької чи господарської діяльності Банку або Позивача, не спростовують господарсько-правовий характер спору в цій справі, спрямованого на відновлення прав позивача, як підприємця.

Апеляційний господарський суд зауважує, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Приймаючи до уваги вищевикладене, надавши оцінку представленим у справі доказам, апеляційний суд приходить до висновку, що докази, які надані Позивачем, є більш вірогідними, ніж докази, які подані Відповідачем.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11).

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що докази, які подані Позивачем, є більш вірогідними, ніж докази, подані Відповідачем. Так, позовні матеріали дозволяють встановити факт нанесення Позивачу збитків у вигляді пошкодження майна, причинно-наслідковий зв`язок збитків із діями Відповідача, а також встановити їхній розмір.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги частково є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами і тому підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Відповідача збитків в розмірі 97 545,00 грн., з яких: 92 545,00 грн. - збитки, нанесені залиттям приміщення, 5 000,00 грн - оплата за проведення оцінки. В частині позовних вимог про стягнення упущеної вигоди у розмірі 25 000,00 грн слід відмовити через недоведеність.

Доводи заявника апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в розумінні статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 у справі №904/6603/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 у справі №904/6603/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв