Рішення

від 16.10.2024 по справі 918/834/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/834/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О.,

за участю секретаря судового засідання Хролець І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг

до Приватного підприємства "Рівнетеплосервіс"

про стягнення заборгованості.

За участю представників сторін:

від позивача: Керницька Юлія Юрієвна;

від відповідача: Кушнір Ольга Славянівна.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг (далі Управління) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Рівнетеплосервіс" (далі Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 12 287,86 грн., з яких 8 482,90 грн. основний борг, 3 053,83 грн. інфляційні втрати та 751,13 грн. 3 % річних. Також Управління просить стягнути з Підприємства суму судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Підприємством умов договору підряду від 20.09.2021 № 15 (далі Договір) в частині здійснення Підприємством зобов`язань з оплати за поставлену продукцію в сумі 8 482,90 грн. у строки, встановлені умовами Договору. Враховуючи порушення Підприємством взятих на себе зобов`язань Управлінням на суму заборгованості нараховано інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та розгляд справи призначити на 16.10.2024.

До господарського суду 02.10.2024 від Підприємства надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що дослідивши матеріали позовної заяви та надані розрахунки сум інфляційних втрат та 3% річних адвокат дійшов висновку про обґрунтованість вказаних вимог.

Сума основного боргу підтверджується підписаним з обох сторін без зауважень актом приймання-передачі виконаних робіт за вересень 2021 року №15/361 на суму 8 482,90 грн.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних передбачені положеннями статті 625 Цивільного кодексу України є способом відшкодування збитків у наслідок знецінення грошових коштів. Сума таких вимог не може бути зменшена за волею суду. Право вимоги інфляційних втрат та 3% річних є похідним від основного зобов`язання, а їх розмір перевіряється з огляду на встановлений законодавством порядок розрахунку.

За наслідком перевірки правильності розрахунку суми вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних повідомляю, що розрахунок проведено вірно.

Підприємство повністю визнає позовні вимога та погасило заборгованість.

До відзиву Підприємством долучено платіжну інструкцію від 24.09.2024 № 3983.

Також Підприємством подано заяву про закриття провадження у справі , в якій останнє просило закрити провадження у даній справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки Підприємством сплачено основну суму боргу, а Управлінням прощенно Підприємству суми інфляційних нарахувань та 3 % річних.

Представник Управління в судовому засіданні 16.10.2024, враховуючи сплату Підприємством суму основного боргу, просила закрити провадження у справі. Водночас підтвердивши домовленість між сторонами щодо прощення сум інфляційних нарахувань та 3% річних будь яких доказів такої домовленості суду не надано. Також зі сторони Управління не вчинено дій передбачених чинним процесуальним законодавством (подання відповідних заяв; наприклад таких як відмова від позову у відповідній частині, залишення позовної заяви у цій же частині без розгляду) на підставі яких суди мав би процесуальні повноваження щодо вчинення відповідних процесуальних дій.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.10.2024 підтримала позицію викладену у відзиві на позов та заяві про закриття провадження у справі, просила закрити провадження у справі, з тих же підстав, що викладені у відзиві та вказаній заяві. При цьому як і представником Управління, представником Підприємства суду не надано доказів домовленості між сторонами щодо прощення Підприємству суми інфляційних нарахувань та 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.10.2024 закрито провадження у справі № 918/834/24 за позовом Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційнаго управління автомобільних доріг до Приватного підприємства "Рівнетеплосервіс" у частині стягнення основного боргу в розмірі 8 482,90 грн., з підстав викладених у вказаній ухвалі суду.

Враховуючи, що провадження у даній справі було закрито в частині стягнення основного боргу у розмірі 8 482,90 грн., то предметом спору є стягнення 3 053,83 грн. інфляційних втрат та 751,13 грн. 3 % річних.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 20.09.2021 Управлінням (Підрядник) та Підприємством (Замовник) укладено договір підряду № 15 (далі Договір), за умовами якого Підрядник зобов`язався на власний ризик виконати відновлення асфальтобетонного покриття ?Реконструкцію ділянки теплової мережі від ТК-25 до ТК-27 по вул. Степана Бандери від котельні по вул. Степана Бандери, 30-Б в м. Рівне?, а Замовник - прийняти роботу та оплатити її.

Відповідно до пункту 3.1 Договору вартість робіт за цим Договором становить 8 482,90 грн. з ПДВ.

Згідно з пунктом 6.2 Договору кінцевий розрахунок проводиться на підставі акта приймання-передачі робіт і здійснюється не пізніше 3-х банківських днів після прийняття Замовником виконаних робіт та підписання форм КБ-2в, КБ-3.

Сторонами 24.09.2021 підписано акт № 15/361 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 року (примірної форми №КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати №15/361 (примірної форми №КБ-3) на суму виконаних робіт, а саме 8 482,90 грн., які підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Управління зазначає, що Підприємство не провело жодних розрахункових платежів згідно з Договором, на підтвердження чого ним долучено до матеріалів позовної заяви акт звірки взаємних розрахунків.

Таким чином Управління, враховуючи умови пункту 6.2.Договору, зазначає, що оплата виконаних робіт є простроченою з 30.09.2021.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що у разі прострочення оплати виконаних робіт Замовник зобов`язується сплатити Підряднику, крім штрафних санкцій, визначених у пункті 8.2 цього Договору, додатково суму за виконані роботи з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% (три відсотки) річних від простроченої суми відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

З поданого Підприємством відзиву судом встановлено, що останнє не заперечує щодо наявності заявленої Управлінням заборгованості, та визнає її у повному обсязі.

При цьому Підприємством після відкриття провадження у справі (16.09.2024) сплачено лише суму основного боргу у розмірі 8 482,90 грн (платіжну інструкцію від 24.09.2024 №3983, додано до відзиву).

Тобто Підприємством визнано повністю позовні вимоги, водночас сплачено лише суму основного боргу без здійснених Управлінням нарахувань інфляційних втрат та 3 % річних.

У справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), судом враховано законодавство, що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною першою статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною першою статті 173 ГК України та частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Спірні прававовідносини між сторонами виникли на підставі договору підряду.

Відповідно до частини першої, другої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно із статтею 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Статтею 853 ЦК України передбачено, що Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім`я замовника, якщо інше не встановлено договором.

Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.

Відповідно до статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно з положеннями статті 525, частини першої статті 526 ЦК України, частини першої статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами першою та другою статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Приписами статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX).

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами статей 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено доведення Управлінням належними та допустимими доказами факт неналежного виконання Підприємством умов Договору в частині своєчасної оплати за виконані роботи, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 12 287,86 грн.

Вказані обставини не тільки не спростовані Підприємством, але й підтверджені останнім, шляхом визнання позовних вимог, про що зазначено у відзиві на позовну заяву та оплатою основного боргу після відкриття провадження у справі (платіжна інструкція від 24.09.2024 № 3983, додано до відзиву), у зв`язку з чим судом постановлено ухвалу від 16.10.2024, якою закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 8 482,90 грн.

Враховуючи, що Підприємством визнано але не сплачено нараховані Управлінням, у зв`язку з порушенням Підприємством строків оплати виконаних робіт за Договором, інфляційні втрати та 3 % річних, суд перевіривши надані Управлінням розрахунки вважає їх арифметично вірним, а відтак правомірним та обґрунтованим є стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 053,83 грн. та 3 % річних у розмірі 751,13 грн.

Також у позовній заяві Управління просить суд стягнути з Підприємства суму судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

При цьому суд враховує, що ухвалою суду від 16.10.2024 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 8 482,90 грн. Тобто з урахуванням закриття провадження у справі у вказаній частині позовних вимог і враховуючи пропорційність суми основного боргу до нарахованих інфляційних та 3 % річних, суд встановив, що сума судового збору, яка підлягає розподілу, складає 938,68 грн. [3 028,00 (розмір сплаченого судового збору) 2 089,32 грн (розмір судового збору, який підлягає поверненню, за відповідним клопотанням сторони, у зв`язку з закриттям провадження у справі в частині стягнення основного боргу)].

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову ().

З огляду на викладене, враховуючи, що позов визнано судом обґрунтованим, з урахуванням визнання Підприємством позовних вимог в частині нарахування інфляційних втрат та 3 % річних до початку розгляду справи по суті, судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у справі зі сплаті судового збору у розмірі 469,34 грн. покладаються на Підприємство. Разом з тим, суд дійшов висновку, відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, про повернення Управлінню з Державного бюджету України 50 % судового збору у розмірі 469,34 грн. пропорційно від суми нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних, яку визнано Підприємством.

Керуючись статтями 129, 191, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Рівнетеплосервіс" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, 27 код ЄДРПОУ 39815181) на користь Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25, код ЄДРПОУ 13974620) 3 053,83 грн. (три тисячі п`ятдесят три гривні 83 копійки) інфляційних втрат, 751,13 грн. (сімсот п`ятдесят одну гривню 13 копійок) 3% річних, та 469,34 грн. (чотириста шістдесят дев`ять гривень 34 копійки) витрат зі сплаті судового збору.

3. Повернути Комунальному Рівненському шляхово-експлуатаційному управлінню автомобільних доріг (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25, код ЄДРПОУ 13974620) з Державного бюджету України 50 % судового збору в розмірі 469,34 грн. (чотириста шістдесят дев`ять гривень 34 копійки), сплаченого при поданні позовної заяви згідно з платіжною інструкцією від11.09.2024 № 521.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 25, код ЄДРПОУ 13974620).

Відповідач (боржник): Приватне підприємство "Рівнетеплосервіс" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, 27 код ЄДРПОУ 39815181).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 16 жовтня 2024 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя А.О. Селівон