Рішення

від 09.10.2024 по справі 922/2179/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2024м. ХарківСправа № 922/2179/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (61166, м. Харків, пр-т. Науки, буд. 36, кім. 32) до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, буд. 29) про стягнення 3497050,84 грн. за участю представників:

позивача - Нагірняк Я.В.;

відповідача - Щербак Н.Б.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства "Харківський метрополітен" про стягнення 3497050,84 грн., з яких: основний борг у розмірі 1300000,00 грн., пеня у розмірі 1423629,62 грн., 3% річних у розмірі 132340,47 грн., інфляційні втрати у розмірі 641080,75 грн., а також судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг №33-02/АТЗ від 13.02.2020 в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.07.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

05.07.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про виконання ухвали суду (вх. №17255) разом із доданими до неї документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 23.07.2024 о 13:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 13.08.2024 о 10:40 на підставі частини 5 статті 183 ГПК України.

23.07.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №18605), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи. В обґрунтування заперечень проти позовних вимог відповідачем, зокрема, зазначено, що у зв`язку з фінансовими труднощами на підприємстві, відповідачем здійснювалася оплата за договором про надання послуг №33-02/АТЗ від 13.02.2020 із затримкою. Зазначає, що за платіжними дорученнями №2 від 12.01.2021, №589 від 11.05.2021, №616 від 12.05.2021, №694 від 20.05.2021, №3268 від 24.05.2021, №4287 від 26.07.2021, №1068 від 03.08.2021, №1088 від 25.08.2021, №1260 від 07.09.2021, №1345 від 15.09.2021, №1513 від 30.09.2021, №1635 від 21.10.2021 було проведено оплат на суму 1976000,00 грн. Залишок несплаченої суми за договором склав 1300000,00 грн.

Крім того, зазначає, що позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 1300000,00 грн. основного боргу за договором про надання послуг №33-02/АТЗ від 13.02.2020, 891657,52 грн. пені, 565509,88 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 90074,00 грн. та судові витрати. Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1855/23 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1300000,00 грн., пеню у розмірі 89087,39 грн., інфляційні втрати у розмірі 565509,44 грн., 3% річних у розмірі 89432,88 грн. та судовий збір у розмірі 42687,25 грн. В задоволенні позову в частині стягнення 3% річних у розмірі 641,12 грн. та пені у розмірі 802570,13 грн. відмовлено. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №922/1855/23 апеляційну скаргу ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" на рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1855/23 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу КП "Харківський метрополітен" на рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1855/23 задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1855/23 скасовано в частині стягнення пені у розмірі 89087,39 грн. В цій частині прийнято нове рішення про відмову у стягненні пені у повному розмірі. В решті рішення по справі залишено без змін. Верховним Судом касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1855/23 скасовано. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" про стягнення коштів залишено без розгляду.

Зазначає, що відповідачем було подано заяву про поворот виконання рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1855/23. При цьому відповідач вказує, що повторне стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості розмірі 1300000,00 грн. за договором №33-02/АТЗ від 13.02.2020 та нарахованих інфляційних втрат та 3% річних є неправомірним. Відповідач звертає увагу, що сторони при укладенні договору погодили пункт 2.7. та передбачили, що оплата за отримані послуги може бути затримана у разі фінансових труднощів та чітко визначили, що у разі настання такої обставини, пеня не буде нараховуватися. Наголошує, що відповідач має фінансові труднощі внаслідок повної зупинки перевезення пасажирів в період пандемії у 2020 році. Крім того, зазначає, що відповідач з початку повномасштабної військової агресії рф, всупереч власних фінансових та економічних інтересів здійснює свою діяльність не отримуючи від цього прибутку, віддаючи пріоритет наданню жителям міста Харкова можливості безпечно пересуватися містом в умовах постійної небезпеки їх життю та здоров`ю через постійні обстріли з боку рф. Відтак, відповідач просить суд застосувати спеціальний строк позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, відмовивши у цій частині позовних вимог. Разом з тим, у відзиві на позовну заяву просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

12.08.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано клопотання про застосування строку позовної давності (вх. №20204).

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 20.08.2024 об 11:00 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

19.08.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №20845), в якій позивач, зокрема, зазначає, що заперечення відповідача проти позовних вимог з посиланням на справу №922/1855/23 є безпідставним, оскільки постановою Верховним Судом касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1855/23 скасовано та позов ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" про стягнення коштів залишено без розгляду. Відтак, звертає увагу, що залишення позову без розгляду є відмовою розглянути звернення особи про захист її порушеного права (позов) внаслідок визначених статтею 227 ГПК України недоліків або дій цієї особи. При цьому особа може повторно звернутися до суду з такими ж вимогами, а тому позивач має право на судовий захист, що виражається в повторному зверненні з тотожним позовом до суду. Позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості, що є правом позивача самостійно визначати межі заявлених позовних вимог, а тому за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати відповідачем за виконані позивачем послуги, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими. Щодо клопотання відповідача про застосування спеціальних строків позовної давності позивачем зазначено, що відповідачем частково було здійснено сплату заборгованості за договором про надання послуг №33-02/АТЗ від 13.02.2020, а останній платіж було здійснено 21.10.2021, а тому позивач вважає, що початок перебігу спеціальних строків позовної давності слід відраховувати від 01.11.2021.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.08.2024 враховуючи поважність причини пропуску позивачем строку для подання відповіді на відзив, поновлено процесуальний строк та долучено відповідь на відзив до матеріалів справи на підставі статті 119, 177, 183, 232, 233 ГПК України. Разом з тим, продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 10.09.2024 об 11:20 на підставі статті 177, 183, 232, 233 ГПК України.

26.08.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заперечення на відповідь на відзив (вх. №21313), в яких відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, просить суд долучити заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву до матеріалів справи та враховувати при розгляді справи, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача у призначене судове засідання з`явився, позовну заяву підтримав та просив суд задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання з`явився та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Оскільки судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, надано учасникам справи достатньо часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також заслухавши думку присутніх у судовому засіданні представник сторін, суд встановив наступне.

Матеріали справи свідчать, що 13.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (далі - позивач, виконавець) та Комунальним підприємством "Харківський метрополітен" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір про надання послуг №33-02/АТЗ (далі - договір).

Пунктом 1.1. договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених договором, виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами і засобами, за завданням замовника надати послуги із заміни обладнання автоматизованої системи управління інженерно-технічних пристроїв на 6 станціях Холодногірсько-заводської лінії, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги на умовах договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору сторони визначили найменування послуг: Послуги зі встановлення комп`ютерної техніки та обладнання для обробки інформації 51610000-1 (Послуги із заміни обладнання автоматизованої системи управління інженерно-технічних пристроїв Холодногірсько-заводської лінії на 6 станціях: "Холодна гора", "Центральний ринок", "Майдан Конституції", "Проспект Гагаріна", "Спортивна", "Завод ім. Малишева").

Пунктом 2.1. договору передбачено, що загальна сума договору визначена договірною ціною або калькуляцією (Додаток 2) та становить: Всього 4680000,00 грн., у т.ч. ПДВ 780000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2. договору замовник здійснює попередню оплату у розмірі 30% від загальної суми договору, що складає 1404000,00 грн., у т.ч. ПДВ 234000,00 грн. протягом 10 банківських днів від дати підписання договору. Остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється з вирахуванням суми сплаченої передоплати протягом 10 банківських днів від дати підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг. У випадку дострокового надання послуг виконавцем, замовник має право достроково прийняти та оплатити їх на умовах договору.

Умовами пункту 2.3., 2.4. договору передбачено форму та вид розрахунків - безготівковий переказ. Ціна на послуги встановлюється в національній валюті України.

Згідно пункту 4.2. договору надані послуги приймаються замовником згідно з Технічними вимогами (Додаток 1) з обов`язковим складанням акту здачі-приймання наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками замовника і виконавця.

Згідно платіжної інструкції №1671 від 26.02.2020 відповідачем було сплачено на рахунок позивача попередню оплату в розмірі 1404000,00 грн.

З матеріалів справи убачається, що між сторонами оформлено та підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 на суму 301884,12 грн. №1 від 24.12.2020, Акт вартості устаткування до Акту №1 від 24.12.2020 на суму 4378115,88 грн.

Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідачем здійснено на користь позивача оплату вартості послуг за договором №33-02/АТЗ від 13.02.2020 згідно наступних платіжних інструкцій: №2 від 12.01.2021 на суму 600000,00 грн., №589 від 11.05.2021 на суму 200000,00 грн., №616 від 12.05.2021 на суму 200000,00 грн., №694 від 20.05.2021 на суму 100000,00 грн., №3268 від 24.05.2021 на суму 176000,00 грн., №4287 від 26.07.2021 на суму 100000,00 грн., №1068 від 03.08.2021 на суму 100000,00 грн., №1088 від 25.08.2021 на суму 100000,00 грн., №1260 від 07.09.2021 на суму 100000,00 грн., №1345 від 15.09.2021 на суму 100000,00 грн., №1513 від 30.09.2021 на суму 100000,00 грн., №1635 від 21.10.2021 на суму 100000,00 грн. Всього на суму 1976000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про належне виконання своїх зобов`язань за договором про надання послуг №33-02/АТЗ від 13.02.2020 та надання відповідачу обумовлених договором послуг. Разом з тим, позивач стверджує про порушення відповідачем погоджених умов договору про надання послуг №33-02/АТЗ від 13.02.2020 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, що мало наслідком виникнення перед позивачем заборгованості у розмірі 1300000,00 грн., що також стало підставою для нарахування до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець), зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З наведених норм права слідує, що договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець та замовник наділені правами та обов`язками. На виконавця покладено обов`язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, у свою чергу, зобов`язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця.

Отже, укладаючи та підписуючи договір про надання послуг №33-02/АТЗ від 13.02.2020 сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договорів, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як зазначено судом вище, пунктом 2.2. договору між сторонами погоджено, що замовник здійснює попередню оплату у розмірі 30% від загальної суми договору, що складає 1404000,00 грн., у т.ч. ПДВ 234000,00 грн. протягом 10 банківських днів від дати підписання договору. Остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється з вирахуванням суми сплаченої передоплати протягом 10 банківських днів від дати підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг. У випадку дострокового надання послуг виконавцем, замовник має право достроково прийняти та оплатити їх на умовах договору.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно платіжної інструкції №1671 від 26.02.2020 відповідачем було сплачено на рахунок позивача попередню оплату в розмірі 1404000,00 грн. із відповідним призначенням платежу.

Згідно пункту 4.2. договору надані послуги приймаються замовником згідно з Технічними вимогами (Додаток 1) з обов`язковим складанням акту здачі-приймання наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками замовника і виконавця.

Матеріалами справи також підтверджено, що між сторонами оформлено та підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 на суму 301884,12 грн. №1 від 24.12.2020, Акт вартості устаткування до Акту №1 від 24.12.2020 на суму 4378115,88 грн. При цьому будь-яких заперечень чи зауважень з боку відповідача щодо своєчасності, вартості, якості, обсягу, строків виконання робіт тощо та їх пред`явлення позивачу, матеріали справи не містять. Акти виконаних робіт та вартості устаткування підписані з боку відповідача без зауважень.

Відповідно до частини 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Наведене положення законодавства вказує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц наголошує, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

Отже, однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що замовник зобов`язаний в обумовлений договором строк здійснити оплату наданих послуг.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем лише частково здійснено на користь позивача оплату вартості послуг за договором №33-02/АТЗ від 13.02.2020 згідно наступних платіжних інструкцій: №2 від 12.01.2021 на суму 600000,00 грн., №11 від 11.05.2021 на суму 200000,00 грн., №616 від 12.05.2021 на суму 200000,00 грн., №694 від 20.05.2021 на суму 100000,00 грн., №3268 від 24.05.2021 на суму 176000,00 грн., №4287 від 26.07.2021 на суму 100000,00 грн., №1068 від 03.08.2021 на суму 100000,00 грн., №1088 від 25.08.2021 на суму 100000,00 грн., №1260 від 07.09.2021 на суму 100000,00 грн., №1345 від 15.09.2021 на суму 100000,00 грн., №1513 від 30.09.2021 на суму 100000,00 грн., №1635 від 21.10.2021 на суму 100000,00 грн. Всього на суму 1976000,00 грн.

Натомість суд зазначає, що доказів повної та своєчасної оплати решти вартості наданих послуг за договором №33-02/АТЗ від 13.02.2020 у розмірі 1300000,00 грн. відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять. При цьому суд приймає до уваги, що відповідачем у відзиві на позовну заяву також підтверджено факт прострочення оплати вартості наданих позивачем послуг та наявність заборгованості у розмірі 1300000,00 грн. у зв`язку із фінансовими труднощами.

Крім того, суд звертається до висновків Верховного Суду у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 та враховує, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи можуть належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Враховуючи вище вказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за договором №33-02/АТЗ від 13.02.2020, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1300000,00 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 132340,47 грн. та інфляційних втрат у розмірі 641080,75 грн., суд зазначає наступне.

Згідно статті 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку 3% річних 132340,47 грн. та інфляційних втрат у розмірі 641080,75 грн. за період з 14.01.2021 по 05.06.2024 суд зазначає, що вказані нарахування відповідають умовам договору, положенням законодавства, розрахунок з огляду на прострочення сплати основної заборгованості виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення 3% річних 132340,47 грн. та інфляційних втрат у розмірі 641080,75 грн. визнається судом обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд звертає увагу відповідача, що Законом України від 30.03.2020 р. №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 р. на всій території України карантин. Відповідними постановами Кабінету Міністрів України карантин продовжувався і був відмінений постановою Кабінету Міністрів України №651 з 30.06.2023 р.

При цьому, суд додатково звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. за №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (із змінами), в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває до цього часу.

Враховуючи наведені положення законодавства, а також матеріали справи, суд зазначає, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат в межах строку позовної давності, а тому клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вказаних позовних вимог є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 1423629,62 грн. за період з 14.01.2021 по 11.06.2024, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення пені, відповідач вказує, що сторони при укладенні договору погодили пункт 2.7. та передбачили, що оплата за отримані послуги може бути затримана у разі фінансових труднощів та чітко визначили, що у разі настання такої обставини, пеня не буде нараховуватися. Крім того, відповідач в заявах по суті справи та в судових засіданнях наголошував, що відповідач має фінансові труднощі внаслідок повної зупинки перевезення пасажирів в період пандемії у 2020 році. Крім того, зазначав, що відповідач з початку повномасштабної військової агресії рф, всупереч власних фінансових та економічних інтересів здійснює свою діяльність не отримуючи від цього прибутку, віддаючи пріоритет наданню жителям міста Харкова можливості безпечно пересуватися містом в умовах постійної небезпеки їх життю та здоров`ю через постійні обстріли з боку рф.

Так, пунктом 2.7. договору сторони погодили, що у разі фінансових труднощів можливі затримки оплати за отримані послуги. Пеня при цьому не нараховується.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору. Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи зазначене, а також беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору та погоджених між сторонами його умов, суд вважає такий договір належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Відтак, сторони при укладанні договору погодилися, що оплата за отримані послуги може бути затримана у разі фінансових труднощів та чітко визначили, що у разі настання такої обставини, пеня не буде нараховуватися.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем доведено, що відповідач має фінансові труднощі внаслідок повної зупинки перевезення пасажирів в період пандемії у 2020 р. з 17.03.2020 по 24.05.2020 та значного зменшення пасажиропотоку після відновлення пасажирських перевезень у 2021 р.

Відповідно до наказу Департаменту інфраструктури Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області "Про тимчасову заборону роботи Харківського метрополітену та обмеження кількості пасажирів в наземному пасажирському транспорті" №66 від 17.03.2020 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215 "Про запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", на підставі ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та згідно Положенню про Департамент інфраструктури з 20.00 години 17 березня 2020 року по 03 квітня 2020 заборонено роботу Харківського метрополітену з перевезення пасажирів.

Відповідно до наказу Департаменту інфраструктури Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області "Про тимчасову заборону роботи Харківського метрополітену та обмеження кількості пасажирів в наземному пасажирському транспорті" №77 від 27.03.2020 на виконання розпорядження Харківського міського голови від 27.03.2020 №64 "Про внесення змін до розпорядження міського голови від 11.03.2020 №50 "Щодо організації виконання на території міста Харкова постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19", на підставі ст. 30 Закону України "Про місце самоврядування в України" та згідно Положення про Департамент інфраструктури наказано подовжити заборону роботи Харківського метрополітену з перевезення пасажирів і до окремого розпорядження.

Крім того, як зазначено судом вище, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває на теперішній час.

Суд звертає увагу, що Харківська міська територіальна громада станом на 25.02.2022 була внесена до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженому Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 та до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 №309.

Загальновідомо, що з початком введення в Україні воєнного стану Харківська територіальна громада, на території якої розташован відповідач з перших днів знаходилась в зоні активних бойових дій, а саме місто Харків з перших днів прийняло на себе удар збройної агресії, інтенсивні обстріли міста, які тривають по сьогоднішній день.

Відповідні обставини, в силу приписів частини 3статті 75 ГПК України, є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.

Згідно наказу Департаменту інфраструктури Виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.02.2022 №30/1 "Про закриття регулярних перевезень КП "Харківський метрополітен", з 24.02.2022 припинено регулярні перевезення лініями метрополітену до особистого розпорядження.

Відповідно до пункту 2 підпункту 9 Переліку об`єктів, що господарювання, проектування яких здійснюється з урахуванням вимог інженерно-належать суб`єктам технічних заходів цивільного захисту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2014 р. №6 споруди метрополітену є об`єктами подвійного призначення, тобто використовуються в особливий період для тимчасового захисту людей, майна тощо.

Таким чином, з 24.02.2022 по 23.05.2022 метрополітен, як об`єкт цивільного захисту, використовувався виключно для укриття населення від уражень під час збройної агресії рф та функціонував відповідно до Кодексу цивільного захисту та Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для забезпечення умов здійснення органами державної влади, військового командування, органами місцевого самоврядування наданих їм повноважень.

Роботу КП "Харківський метрополітен" на період з 24.02.2022 по 23.05.2022 було повністю зупинено, доходи підприємство не отримувало.

Більше того, матеріали справи свідчать, що на виконання наказу Департаменту інфраструктури Виконавчого документу Харківської міської ради Харківської області від 19.05.2022 №37 "Про поновлення регулярних перевезень КП "Харківський метрополітен" та п. 5 рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.06.2022 №163 "Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг та транспортних послуг в умовах воєнного стану", КП "Харківський метрополітен" з 24.05.2022 відновило перевезення пасажирів лініями Харківського метрополітену на безоплатній основі до відповідного розпорядження міського голови, оскільки місто Харків має продовжувати жити і метрополітен є найбезпечнішим способом долати відстані та забезпечувати життєдіяльність міста при постійних обстрілах, які не зупиняються.

Отже, слід дійти висновку, що доходи від перевезення пасажирів з 24.02.2022 на підприємстві відсутні. Про цьому з наявних в матеріалах справи балансів (звітів про фінансовий стан) вбачається збитковість підприємства, що вказує на фінансові труднощі відповідача.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою цінністю.

Суд зазначає, що виходячи з реалій воєнного часу та враховуючи реальні поточні обставини, що склалися в м. Харкові, КП "Харківський метрополітен" з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України використовується як бомбосховище, чим мінімізовано загрозу здоров`ю, життю та забезпечено безпеку мешканцям міста - героя Харкова під час постійних обстрілів країни - агресора.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що КП "Харківський метрополітен", всупереч власних фінансових та економічних інтересів здійснює свою діяльність не отримуючи від цього доходу, віддаючи пріоритет наданню мешканцям міста Харкова можливості безпечно пересуватися містом в умовах постійної небезпеки їх життю та здоров`ю через постійні обстріли з боку Російської Федерації.

З огляду на наведене, суд констатує, що відповідач мав фінансові труднощі починаючи з березня 2020 р. та має їх і на цей час, а тому на підставі пункту 2.7. договору пеня за прострочення зобов`язання у цей період не повинна нараховуватися взагалі. Водночас матеріали справи містять лист позивача вих. №74 від 06.04.2023, в якому позивач просить відповідача знайти можливість та сплатити заборгованість по договору №33-02/АТЗ від 13.02.2020 у сумі 1300000,00 грн., що вказує на обізнаність позивача про наявні фінансові труднощі відповідача та затримки у сплаті наявної заборгованості.

Відтак, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 1423629,62 грн. за період з 14.01.2021 по 11.06.2024 є необґрунтованою, безпідставною та задоволенню не підлягає. При цьому враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені, клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені судом не вирішується.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог з посиланням на справу №922/1855/23, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи, а також з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що в провадженні Господарського суду Харківської області знаходилась справа №922/1855/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" про стягнення 1300000,00 грн. основного боргу за договором про надання послуг №33-02/АТЗ від 13.02.2020, 891657,52 грн. пені, 565509,88 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 90074,00 грн. та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1855/23 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1300000,00 грн., пеню у розмірі 89087,39 грн., інфляційні втрати у розмірі 565509,44 грн., 3% річних у розмірі 89432,88 грн. та судовий збір у розмірі 42687,25 грн. В задоволенні позову в частині стягнення 3% річних у розмірі 641,12 грн. та пені у розмірі 802570,13 грн. відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №922/1855/23 апеляційну скаргу ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" на рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1855/23 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу КП "Харківський метрополітен" на рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1855/23 задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1855/23 скасовано в частині стягнення пені у розмірі 89087,39 грн. В цій частині прийнято нове рішення про відмову у стягненні пені у повному розмірі. В решті рішення по справі залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №922/1855/23 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1855/23 скасовано. Позов ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" про стягнення коштів залишено без розгляду.

Водночас суд звертає увагу відповідача, що відповідно до частини 4 статті 226 ГПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Верховний Суд у постанові від 17.03.2023 у справі №910/17906/21 виснував, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Статтями 55 та 124 Конституції України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Крім того, приписами частини 1, 2 статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи наведені вище положення законодавства, суд зазначає, що після залишення позовної заяви без розгляду по справі №922/1855/23 позивачем було реалізовано передбачене статтями 55, 124 Конституції України, статтями 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтями 2, 4 ГПК України право на звернення до господарського суду з позовною заявою по даній справі №922/2179/24 з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів, а тому викладені відповідачем доводи щодо зазначеного відхиляються судом як безпідставні.

Більше того, суд зазначає, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень відповідачем реалізовано право на звернення до суду з заявою про поворот виконання рішення та ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2024, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 по справі №922/1855/23 заяву Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (вх. № 15996 від 15 червня 2024 року) про поворот виконання рішення задоволено. Здійснено поворот виконання судового рішення Господарського суду Харківської області №922/1855/23 від 28.08.2023 року в частині стягнення заборгованості за договором №33-02/АТЗ від 13.02.2020 року у сумі 1300000 грн., інфляційних у сумі 565509,44 грн., 3 % річних у сумі 89432,88 грн. та 42687,25 грн. судового збору (з урахуванням ухвали господарського суду Харківської області від 21.02.2024 року про поворот виконання рішення щодо стягнення пені в розмірі 89087,39 грн.). В поворот виконання рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1855/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (61166, місто Харків, проспект Науки, будинок 36, квартира 32, код ЄДРПОУ 30655683) Комунальному підприємству "Харківський метрополітен" (61052, місто Харків, вулиця Різдвяна, будинок 29, код ЄДРПОУ 04805918) заборгованість у сумі 1300000 грн., інфляційних у сумі 565509,44 грн., 3% річних у сумі 89432,88 грн. та 42687,25 грн. судового збору.

З огляду на наведене, твердження відповідача про неправомірність повторного стягнення на користь позивача основної заборгованості розмірі 1300000,00 грн. за договором №33-02/АТЗ від 13.02.2020 та нарахованих інфляційних втрат та 3% річних відхиляється судом як необґрунтоване та безпідставне.

Варто відмітити, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З огляду на встановлені фактичні обставини даної справи, суд дав відповіді на питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а також надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, буд. 29, код ЄДРПОУ 04805918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (61166, м. Харків, пр-т. Науки, буд. 36, кім. 32, код ЄДРПОУ 30655683) основний борг у розмірі 1300000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 641080,75 грн., 3% річних у розмірі 132340,47 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 24881,05 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення Господарського суду Харківської області набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "16" жовтня 2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова