Рішення

від 15.10.2024 по справі 211/471/22

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/471/22

Провадження № 2/211/887/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Сарат Н.О.,

при секретарі Зоріній С.М.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Схід-41» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

встановив:

позивач ЖБК «Схід-41» звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.05.2019 по 01.12.2021 в сумі 27 796,98 грн., інфляційні витрати в сумі 2 644,76 грн., та 3% річних в сумі 1 013,80 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачами зобов`язань по сплаті за вказані послуги. В обґрунтування вимог зазначено,що відповідач ОСОБА_1 є власником зазначеної квартири, в якій зареєстрований і відповідач ОСОБА_2 . Між сторонами встановились зобов`язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до положень Закону України «Про житло-комунальні послуги», відповідачі зобов`язані сплачувати послуги, якщо вони фактично користувались ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати в повному обсязі. Кооператив згідно статуту та укладених договорів, нараховує плату за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, з холодного водопостачання та водовідведення (згідно показів квартирного приладу обліку відповідачів), опалення (згідно показів приладу обліку теплової енергії будинку), тощо. За період з травня 2019 року жодних заяв чи усних повідомлень з приводу неналежного надання кількісних та якісних показників послуг, від відповідачів не надходило. 30.11.2020 до суду було подано заяву про видачу судового наказу, яка ухвалою суду від 12.10.2021 за заявою боржника скасована. Внаслідок неналежного виконання зобов`язань відповідачів з приводу оплати отриманих житлово-комунальних послуг, за період з 01.05.2019 по 01.12.2021 утворилась заборгованість в сумі 27 796,98 грн. Тому вказану суму заборгованості, а також інфляційні втрати в сумі 2 644, 76 грн. та 3% річних в сумі 1 013,80 грн., позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь.

Заочним рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 липня 2022 року позовні вимоги позов Житлово-будівельного кооперативу «Схід-41» задоволені. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 ,та ОСОБА_2 , на користь Житлово-будівельного кооперативу «Схід-41», заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.05.2019 по 01.12.2021 у сумі 27 796 (двадцять сім тисяч сімсот дев`яносто шість) гривень 98 коп., інфляційні втрати в сумі 2 644 (дві тисячі шістсот сорок чотири) гривні 76 коп., 3% річних у сумі 1 013 (одна тисяча тринадцять) гривень 80 коп. Стягнуто в рівних частках із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користьЖитлово-будівельного кооперативу «Схід-41»в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору суму 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 00 коп., тобто по 1 240 (одна тисяча двісті сорок) гривень 50 коп. з кожного.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.09.2023 року скасовано заочне рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.07.2022 року за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Схід-41» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

10.06.2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Хоменка О.О. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на повзуну заяву. Проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, оскільки Договір з постачальником комунальних послуг відповідач не укладав.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності, на вимогах наполягає з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Відповідачі та представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Хоменко О.О., будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`являються. Заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів та адвоката Хоменка О.О., суд враховує наступне.

Відповідно до статті 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні у разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні режимі відео конференції; необхідність витребування нових доказів; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи без її участі, дала особисті пояснення.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною другою статті 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Виходячи з вищенаведеного, суд враховує тривалість розгляду справи та те, що після призначення справи до розгляду по суті відповідачі до суду не з`являються.

Суд враховує і те, що Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях, зокрема у справах №802/562/18-а, №826/4504/17, звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених відповідачів та адвоката Хоменка О.О.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України,у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права приходить до наступного.

Як встановлено судом, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та споживачами житлово-комунальних послуг, які надаються ЖБК «Схід-41» за вказаною адресою.

Згідно статті 162 Житлового кодексу України, плата за користування житловим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строк внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату ї плату за комунальні послуги.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі Закон № 2189-VIII), встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону№ 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать:житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону№ 2189-VIII).

Пунктами 1, 5 частини другої статті 7 Закону№ 2189-VIIIвстановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до вимог статей11,526 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимогЦивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 4 Закону№ 2189-VIIIдо повноважень органів місцевого самоврядування належать:встановлення цін, тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Отже, у спорі, пов`язаному із стягнення заборгованості по оплаті за спожитіжитлово-комунальні послуги підлягають встановленню обставини щодо підстав, кількості, якості надання комунальних послуг, а також щодо розміру фактичної заборгованості споживача.

Оскільки між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення і опалення, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», тощо, відповідачі мають зобов`язання перед позивачем по оплаті комунальних платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, заявивши вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості по комунальним платежам в сумі 27 796,98 грн., включив до розміру заборгованості суми за утримання будинку та прибудинкової території і опалення та послугу з водопостачання та водовідведення, надавши помісячний розрахунок такої заборгованості із зазначенням підстав проведення такого нарахування: встановлення тарифів (а.с. 6, 12).

На підставі викладеного, враховуючи те, що позивач ЖБК «Схід-41» є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_2 та надає житлово-комунальні послуги його мешканцям, в тому числі й відповідачам у справі, суд дійшов висновку, що позивачем доведено надання комунальних послуг, в тому числі теплової енергії, водопостачання і водовідведення та утримання будинку і прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 у період з 01.05.2019 по 01.12.2021 в сумі 27 796,98 грн.

Доказів на спростування зазначеного, контррозрахунку, відповідачами до суду не надано.

Крім того, згідно з частиною другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Беручи до уваги зазначене, правовідносини і зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (постанови Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11, від 20 червня 2012 р. у справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13; постанова Верховного Судувід 17 січня 2020 року у справі № 369/88/17, провадження № 61-4924св18).

Отже, вирішуючи спори цієї категорії, судам слід враховувати, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічна позиція викладена в листі Верховного Суду України від 01 липня 2014 року щодо аналізу практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19) зазначила, що за відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України. З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинен сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. При цьому оскільки індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, то якщо сума боргу сплачується з 16 до останнього дня місяця включно, розрахунок інфляційних втрат починається з наступного за цим місяцем і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив вимоги про стягнення на свою користь 3% річних від простроченої суми в сумі 1 013,80 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 644,76 грн., нарахованих на суму несплаченої заборгованості. Тобто, між сторонами склалися правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди, на які відповідно до частини другої статті 625 ЦК України нараховується індекс інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки неправомірними діями відповідачів позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України та погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних втрат (а.с. 7, 8), який не спростовано відповідачами.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг (постанова Верховного Суду від 21 квітня 2020 року у справі № 910/7968/19), оскільки увипадку ж виникнення, наявності договірних стосунків між сторонами обов`язок доведення неотримання послуг, отримання послуг неналежної якості чи кількості, не у відповідності із умовами договору покладається на споживача, який наділений для цього відповідними засобами, а саме вправі повідомляти про це виконавця, у різних формах, складати відповідні акти-претензії, тощо (постанови Верховного Суду України у справах №6-110цс12 від 10.10.2012 року та 6-2951цс15 від 20.04.2016 року).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (часина перша сттаті 2 ЦПК України).

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями частини першої статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2 481,00 грн., сплачений ним при подачі позову та заяви про видачу судового наказу(а.с. 1), тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідачів на користь позивача з врахуванням роз`яснень, викладених в пункті 35 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст. 162 ЖК України, ст.ст. 509, 625 ЦК України, ст..ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України,суд

ухвалив:

позов Житлово-будівельного кооперативу «Схід-41» задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП суду невідомий),та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), місце проживання яких зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Житлово-будівельного кооперативу «Схід-41» (код ЄДРПОУ 23066318, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лісового, буд. 35), заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.05.2019 по 01.12.2021 у сумі 27 796 (двадцять сім тисяч сімсот дев`яносто шість) гривень 98 коп., інфляційні втрати в сумі 2 644 (дві тисячі шістсот сорок чотири) гривні 76 коп., 3% річних у сумі 1 013 (одна тисяча тринадцять) гривень 80 коп.

Стягнути в рівних частках із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користьЖитлово-будівельного кооперативу «Схід-41»в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору суму 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 00 коп., тобто по 1 240 (одна тисяча двісті сорок) гривень 50 коп. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Н. О. Сарат