Рішення

від 15.10.2024 по справі 369/9656/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9656/22

Провадження № 2/369/636/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Херенковій К. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/9656/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіївські липки» про зобов`язання надати на руки наказ про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимуш еного прогулута стягненняморальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні2022року ОСОБА_1 звернулася досуду зпозовом доТОВ «Софіївськілипки»про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що з 02 жовтня 2020 року перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Софіївські липки» відповідно до трудового договору № 01 від 02 жовтня 2020 року. Заробітна плата перераховувалася позивачу на картковий рахунок.

04 липня 2022 року позивач з керівником товариства-відповідача погодили усною домовленістю звільнення позивача за згодою сторін в порядку пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП, на підставі якої ОСОБА_1 подала заяву.

З 05 липня 2022 року позивач не з`являлася на робочому місці, заробітну плату не отримувала, водночас наказ про звільнення не отримувала, трудову книжку відповідач їй не видавав. На неодноразові звернення позивача відповідач наказ про звільнення не надав, трудову книжку не видав.

08 липня 2022 року позивач звернулася з листом до відповідача про повернення трудової книжки.

Позивач зверталася до органів прокуратури та до ГУ Держпраці з заявою про сприяння у поверненні трудової книжки від відповідача. Станом на час звернення з позовом до суду трудову книжку позивачу не повернуто, наказ про звільнення не видано. Такі дії на переконання позивача порушують її цивільне право, а також завдали їй моральної шкоди, в зв`язку з чим з врахуванням уточнень просить суд:

?визнати незаконним наказ про звільнення ОСОБА_1 від 26 вересня 2022 року з ТОВ«Софіївські липки»;

?зобов`язати ТОВ «Софіївські липки» скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 від26вересня 2022 року, змінити формулювання причин звільнення на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП, дату звільнення на 04 липня 2022 року та зобов`язати внести відповідні записи до трудової книжки;

?зобов`язати ТОВ «Софіївські липки» надати ОСОБА_1 наказ про звільнення та трудову книжку;

?стягнути з ТОВ «Софіївські липки» середній заробіток за час прогулу з 05 липня 2022року до ухвалення судового рішення;

?стягнути з ТОВ «Софіївські липки» відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000грн;

?вирішити питання про розподіл судових витрат.

Києво-Святошинськийрайонний судКиївської областіухвалою від27лютого 2023року відкривпровадження усправівпорядку спрощеногопозовного провадження.

У травні 2023 року судом отримано відзив ТОВ «Софіївські липки», в обґрунтування якого посилається на те, що не визнає позовні вимоги та просить у їх задоволенні відмовити. Зауважує, що ТОВ «Софіївські липки» не отримувало від відповідача заяву про звільнення. Відповідач зауважує, що позивач була відсутня на робочому місці з 21 червня 2022 року до 01 липня 2022 року та з 05 липня 2022 року до часу звільнення. 14 липня 2022 року ТОВ «Софіївські липки» створило комісію щодо розслідування причин відсутності на робочому місця та на підприємстві бухгалтера ОСОБА_1 . Крім того, листом від 20 липня 2022 року ОСОБА_1 була запрошена особисто на засідання 29 липня 2022 року о 10 год 00 хв для надання нею пояснень причин відсутності на робочому місці. Позивач на виклик не з`явилася і на повторно призначене засідання комісії 19 серпня 2022 року о 10 год 00 хв. Численними актами про відсутність на робочому місці зафіксована відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 08 липня 2022 року до 23 вересня 2022 року. Станом на 23 вересня 2022 року ОСОБА_1 не надала відповідачу пояснення, в зв`язку з чим 26 вересня 2022 року на підставі наказу № 11-К ТОВ «Софіївські липки» бухгалтера ОСОБА_1 було звільнено відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Оскільки позивач була звільнена за прогул, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Ухвалою від 05 червня 2023 року Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалив перейти до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 жовтня 2023 року справу передано для повторного автоматизованого розподілу між суддями та призначено судді Фінагеєвій І. О.

04 квітня 2024 року Києво-Святошинський районний суд Київської області своєю ухвалою прийняв заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою від 19 квітня 2024 року Києво-Святошинський районний суд Київської області закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду.

В судове засідання позивач не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином, причини неявки не повідомила

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2020 року ТОВ «Софіївські липки» та ОСОБА_1 уклали трудовий договір № 01, укладений на невизначений термін відповідно до пункту 8.1 договору.

Наказом ТОВ «Софіївські липки» від 14 липня 2022 року № 8 створено комісію для проведення службового розслідування причин відсутності ОСОБА_1 на роботі.

Відповідно до змісту доповідної записки від 08 липня 2022 року фінансовий директор ТОВ«Софіївські липки» повідомив директору ТОВ «Софіївські липки» про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 в період з 21 червня 2022 року до 01 липня 2022 року та з 05липня 2022 року до 08 липня 2022 року.

20 липня 2022 року ТОВ «Софіївські липки» направило ОСОБА_1 лист № 243 з запрошенням з`явитися особисто 29 липня 2022 року о 10 год 00 хв для надання пояснень щодо причин відсутності, який був отриманий ОСОБА_1 26 липня 2022 року, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням з трек-номером 0815700031636.

15 серпня 2022 року ТОВ «Софіївські липки» направило ОСОБА_1 лист № 250 з запрошенням з`явитися особисто 19 серпня 2022 року о 10 год 00 хв для надання пояснень, який було отримано позивачем, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням з трек-номером 0814700772729.

Втретє ТОВ «Софіївські липки» 22 серпня 2022 року направило ОСОБА_1 лист № 252 в якому рекомендувало в строк до 02 вересня 2022 року надати пояснення щодо причин відсутності на робочому місці. Факт направлення підтверджений квитанцією з трек-номером 0814700772516.

Факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці засвідчений актами про відсутність на роботі 08 липня 2022 року, 11 липня 2022 року, 12 липня 2022 року, 13 липня 2022 року, 14 липня 2022 року, 15 липня 2022 року, 18 липня 2022 року, 19 липня 2022 року, 20 липня 2022 року, 21 липня 2022 року, 22 липня 2022 року, 25 липня 2022 року, 26 липня 2022 року, 27 липня 2022року, 28 липня 2022 року, 29 липня 2022 року, 01 серпня 2022 року, 02 серпня 2022 року, 03серпня 2022 року, 04 серпня 2022 року, 05 серпня 2022 року, 08 серпня 2022 року, 09 серпня 2022 року, 10 серпня 2022 року, 11 серпня 2022 року, 12 серпня 2022 року, 15 серпня 2022 року, 16 серпня 2022 року, 17 серпня 2022 року, 18 серпня 2022 року, 19 серпня 2022 року, 22 серпня 2022 року, 23 серпня 2022 року, 24 серпня 2022 року, 25 серпня 2022 року, 26 серпня 2022 року, 29 серпня 2022 року, 30 серпня 2022 року, 31 серпня 2022 року, 01 вересня 2022 року, 02 вересня 2022 року, 05 вересня 2022 року, 06 вересня 2022 року, 07 вересня 2022 року, 08 вересня 2022року, 09 вересня 2022 року, 12 вересня 2022 року, 13 вересня 2022 року, 14 вересня 2022року, 15 вересня 2022 року, 16 вересня 2022 року, 19 вересня 2022 року, 20 вересня 2022року, 21 вересня 2022 року, 22 вересня 2022 року, 23 вересня 2022 року.

23 вересня 2022 року комісія з розслідування причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці склали акт службового розслідування, в якому зазначили, що за результатами службового розслідування причини відсутності ОСОБА_1 на робочому місці визнано неповажними та рекомендовано звільнити ОСОБА_1 за прогул.

Наказом від 26 вересня 2022 року ТОВ «Софіївські липки» звільнило ОСОБА_1 з посади бухгалтера відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

26 вересня 2022 року ТОВ «Софіївські Липки» направило ОСОБА_1 листи № 258 і №260, в яких повідомляло про необхідність отримати наказ про звільнення та трудову книжку, а також про необхідність повернення матеріальних цінностей, які перебували у володінні працівника під час виконання ним трудових обов`язків. Факт направлення листів підтверджується листом з описом вкладення з трек номерами 0814700791456.

25 жовтня 2022 року та 26 жовтня 2022 року ТОВ «Софіївські липки» повторно направило ОСОБА_1 листи № 263 та № 264 про необхідність отримання трудової книжки, ознайомлення з копією наказу про звільнення та повернення основного засобу виконання посадових повноважень. Факт направлення підтверджується листом з описом вкладення № 0815700055934.

11 квітня 2023 року ТОВ «Софіївські липки» у відповідь на адвокатський запит направило адвокату Смілянському Я. Г. табелі обліку використання робочого часу ОСОБА_1 та наказ № 11-К від 26 вересня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 16ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистогонемайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права йохоронювані законом інтереси.

Під час ухвалення рішення на суд покладено обов`язок вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У частині другійстатті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті12 та частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями частини п`ятоїстатті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частинами четвертою-шостоюстатті 81 ЦПК України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 334/8910/18 зазначено: «при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі»;

«основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника»;

«вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я»;

«невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами»;

«прогулом, передбаченим пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин. Тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати наявні у справі докази».

Відповідно до вимог статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

?догана;

?звільнення.

Згідно з вимогами частини першої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

У цій справі судом встановлено, що перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем ТОВ Софіївські липки ОСОБА_1 , починаючи з 08 липня 2022 року без поважної причини була відсутня на робочому місці протягом часу, тривалість якого трудове законодавство визначає як істотну ознаку вчинення працівником прогулу. Наданими відповідачем доказами підтверджено систематичну відсутність ОСОБА_1 на робочому місці протягом робочого дня в період з 08 липня 2022 року до 23 вересня 2022 року.

Позивач не надала докази на спростування доводів відповідача щодо обґрунтованості підстав для звільнення ОСОБА_1 внаслідок систематичних порушень трудового законодавства (прогулів).

Так позивач стверджує, що роботодавець протизаконно не розглянув подану нею заяву про звільнення за власним бажанням, не виконав вимоги трудового законодавства щодо належного розірвання трудового договору з ОСОБА_1 та в подальшому не надав заявнику копію наказу про звільнення та трудову книжку.

Процедура розірвання безстрокового трудового договору визначена приписами статті 38 КЗпП України, за змістом якої працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Позивач переконана, що роботодавець був зобов`язаний розірвати з нею трудовий договір в день подання заяви про звільнення. Проте, матеріали справи не містять доказів того, що звільнення ОСОБА_1 з посади зумовлене її неможливістю продовжувати роботу в зв`язку з істотними, визначеними трудовим законодавством, обставинами. За таких умов згідно з визначеною законодавством процедурою працівник зобов`язаний попередити роботодавця письмово за два тижні про розірвання трудового договору.

Позивач наполягає на тому, що вона в усному порядку погодила порядок розірвання трудового договору з директором ТОВ Софіївські липки, проте матеріали справи, крім заяви про звільнення від 04 липня 2022 року, не містять інших доказів на підтвердження факту погодження з роботодавцем індивідуально обраного порядку звільнення.

Отже, за умови подання заяви про розірвання трудового договору 04 липня 2022 року та доказів наявності обставин неможливості продовжувати роботу, ОСОБА_1 була зобов`язана виконувати посадові обов`язки ще два тижні після письмового попередження роботодавця.

В період зазначених двох тижнів роботодавець зафіксував, а позивач шляхом надання належних та достатніх доказів не спростувала допущені нею порушення трудового законодавства у вигляді систематичних прогулів.

Таким чином, роботодавцем було дотримано порядок звільнення за порушення трудової дисципліни, а позивачем не доведено наявність порушень його права діями роботодавця, зокрема, процедури розірвання ним трудового договору з працівником на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Оскільки обставини, наведені позивачем для визнання незаконним наказу про звільнення позивача не знайшли свого підтвердження, відсутні підстави для задоволення інших позовних вимог, оскільки ці вимоги є похідними.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіївські липки» про зобов`язання надати на руки наказ про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя: І. О. Фінагеєва