Рішення

від 07.10.2024 по справі 568/496/24

РАДИВИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа №568/496/24

Провадження №2/568/170/24

07 жовтня 2024 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Троцюк В.О.,

секретаря судового засідання Гуменюк Г.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в місті Радивилів цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою Дубенської окружної прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Крупецька сільська рада Дубенського району Рівненської області про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації та продажу на земельних торгах, -

ВСТАНОВИВ:

КерівникДубенської окружноїпрокуратуризвернулася досуду вінтересах державив особіоргану,уповноваженого державоюздійснювати відповідніфункції успірних правовідносинах-Головного управлінняДержгеокадастру уРівненській областіз позовомдо ОСОБА_2 ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Крупецька сільська рада про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації та продажу на земельних торгах.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до розпорядження голови Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області №433 від 15.11.2007 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Боратинської сільської ради, вирішено виділити в натурі (на місцевості) земельні ділянки 729 громадянам, власникам земельних часток (паїв) та видати державні акти на право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів на право на земельні частку (пай). Згідно додатку до вказаного розпорядження, ОСОБА_2 взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ №0181662 виділено в натурі (на місцевості) в масиві №14 (п.22) земельні ділянки № НОМЕР_1 площею 0,1 га та 0,02 га, №26 площею 1,7 га, №46 площею 0,17 га. Також, взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ №0181661 виділено в натурі (на місцевості) в масиві №17 (п.34) земельні ділянки № НОМЕР_2 площею 0,10 га та 0,01 га, №33 площею 3,2 га, №124 площею 0,17 га.

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області віл 15.01.2024 року ОСОБА_2 взамін успадкованих на підставі свідоцтва про право на спадщину від 03.09.2011 сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії РВ №0181661 та РВ №0181662 видано державні акти на право власності на земельні ділянки: площею 3,2 га кадастровий номер 5625881200:06:013:0117, (серії ЯЛ №137299 від 10.03.2012 року), площею 0,1 га кадастровий номер 5625881200:06:021:0652, (серії ЯЛ №137301 від 10.03.2012 року), площею 0,17 га кадастровий номер 5625881200:06:021:0911, (серії ЯЛ №137300 від 10.03.2012 року), площею 0,01 га кадастровий номер 5625881200:06:024:0587, (серії ЯЛ №137302 від 10.03.2012 року), площею 1,7 га кадастровий номер 5625881200:06:013:0042, площею 0,02 га кадастровий номер 5625881200:06:021:0836. площею 0,1 га кадастровий номер 5625881200:06:021:0577 (серії ЯЖ №345538 від 07.10.2011 року)

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20.10.2014 року документована посвідкою на постійне місце проживання серія НОМЕР_3 .

Таким чином, ОСОБА_2 , яка є громадянкою російської федерації, протягом 2011-2012 років набула у власність 8 земельних ділянок сільськогосподарського призначення та впродовж року добровільно їх не відчужила, в зв`язку з чим право власності на вказані земельні ділянки підлягає припиненню шляхом їх конфіскації за рішенням суду та продажу на земельних торгах, відповідно до положень ч.ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України.

Підставою представництва прокурором інтересів держави в спірних правовідносинах зазначено бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області.

Ухвалою суду від 04 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків, а саме сплати судового збору в розмірі 12112,00 гривень.

16 квітня 2024 року прокурором Дубенської окружноїпрокуратури подано докази сплати судового збору в розмірі 12112,00 гривень.

Ухвалою суду від 17 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04 липня 2024 року підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор Дубенської окружної прокуратури Рівненської області Манжаюк Д.Л. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд їх задовольнити в повному обсязі, а також вирішити питання судових витрат.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку, відзив на позов не подала, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у її відсутності суду не надавала.

Крупецькою сільською радою до суду скеровано клопотання про розгляд справи без участі їх представника, у якому зазначено, що вирішення даної справи за наявними матеріалами залишають на розсуд суду.

Заслухавши прокурора, дослідивши та оцінивши докази, встановивши фактичні обставини справи, на які сторона позивача посилається, як на підставу своїх вимог, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом установлено, що згідно розпорядження голови Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області №433 від 15 листопада 2007 року затверджено технічну із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), виділено в натурі (на місцевості) земельні ділянки 729 громадянам, власникам земельних часток (паїв) та видано державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) на території Боратинської сільської ради згідно з додатком. (а.с.18-19)

Згідно додатку до розпорядження голови Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області №433 від 15 листопада 2007 року ОСОБА_2 взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ №0181662 виділено в натурі (на місцевості) в масиві №14 (п.22) земельні ділянки № НОМЕР_1 площею 0,1 га та 0,02 га, №26 площею 1,7 га, №46 площею 0,17 га., взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ №0181661 виділено в натурі (на місцевості) в масиві №17 (п.34) земельні ділянки №620 площею 0,10 га та 0,01 га, №33 площею 3,2 га, №124 площею 0,17 га. (а.с.30-33)

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯЛ №137299) ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,20 га, яка розташована на території Боратинської сільської ради для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 5625881200:06:013:0117). (а.с.18-19)

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯЛ №137301) ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована на території Боратинської сільської ради для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 5625881200:06:021:0652). (а.с.20-21)

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯЛ №137300) ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,17 га, яка розташована на території Боратинської сільської ради для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 5625881200:06:021:0911). (а.с.22-23)

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯЛ №137302) ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,01 га, яка розташована на території Боратинської сільської ради для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 5625881200:06:024:0587). (а.с.24-25)

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯЖ №345538) ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,99 га, яка розташована на території Боратинської сільської ради для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 5625881200:06:013:0042, 5625881200:06:021:0836, 5625881200:06:021:0577, 5625881200:06:024:0512 ). (а.с.26-27)

Згідно інформації Управління державної міграційної служби України в Рівненській області від 18.01.2024 року №51/223вих-24 за обліками УДМС у Рівненській області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . документована посвідкою на постійне місце проживання серія НОМЕР_3 , та зареєстрована з 04.11.2014 року в АДРЕСА_1 . (а.с.60).

Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_2 у 2011-2012 роках отримала у приватну власність у порядку спадкування земельні ділянки сільськогосподарського призначення саме як іноземець, однак на теперішній час, належні йому земельні ділянки не відчужила, проте зобов`язана була відчужити земельні ділянки сільськогосподарського призначення не пізніше 2012-2013 року.

Щодо наявності підстав для представництва в суді прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, суд зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції Українина прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3ст.23Закону України«Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст.56 ЦПК Українипрокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор обґрунтовуючи своє звернення до суду вказав, що окружною прокуратурою було надіслано Головному управлінню Держгеокадастру у Рівненській області лист №51-617ВИХ-24 від 19 лютого 2024 року про виявленні порушення та наявність підстав для вжиття заходів щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку. (а.с.141-142)

Разом з тим, уповноваженим державою органом заходи щодо конфіскації земельної ділянки не вжито та листом повідомлено окружну прокуратуру про відсутність коштів на сплату судового збору, як причину невжиття заходів, що дає підстави прокурору вживати заходи представництва інтересів держави в суді. (а.с.143, 144)

Прокурор у позові вказав, що зазначені уповноваженим органом причини не є поважними та не дають підстав залишити без реагування вказані порушення. Підставою представництва в даних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомуст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогост.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі №923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі №913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі №915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Згідно з ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №15 від 14 січня 2015 року, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з підпунктом 42 пункту 4 вищевказаного положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Таким чином, враховуючи зазначені положення законодавства, саме Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч.ч.2, 4ст.145 ЗК України, наділене правом на звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Враховуючи обставини цієї справи, за наявності суспільного інтересу, необхідності забезпечення продовольчої безпеки в умовах ведення бойових дій та окупації території України, у тому числі земель сільськогосподарського призначення, що призводить до зниження врожайності, за наявності суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання, бездіяльність органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо звернення до суду з позовом, суд доходить висновку, що прокурором у повній мірі підтверджено наявність достатніх підстав для здійснення захисту законних інтересів держави в суді у даній справі.

Щодо припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації за рішенням суду та продажу на земельних торгах.

Положення ст.ст.13,14 Конституції Українивизначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннямиЦК України та ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про міжнародне приватне право»право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч.1 ст.39 вищевказаного закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, враховуючи, що спірні земельні ділянки, які належить до нерухомого майна, знаходиться на території України, на них поширюється дія законодавства України.

Відповідно до ч. 5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з ст.ст.319,321 ЦК Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно з ст.80ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших нормЗК України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також і іноземці та особи без громадянства.

Зокрема, іноземці та особи без громадянства відповідно до ч.2 ст.81 ЗК Україниможуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно з ч. 3 ст.81 ЗК Україниіноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 4 ст.81 ЗК Україниземлі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з ст.125 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Статтею 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу.

Відповідно до п. «е» ч. 1 ст.140 ЗК Україниоднією з підстав припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Статтею 143ЗК України передбачено підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку. Зокрема, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі, окрім іншого, конфіскації земельної ділянки (п. «в» ч. 1ст.143 ЗК України).

Частиною 5 ст.41 Конституції Українивизначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.145 ЗК Україниу разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 ч.1 ст.346 ЦК Українивизначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно зі ст.356 ЦК Українидо особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Аналіз вищевказаних норм ЗК Українидає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом одного року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2013 року №10-71/0/4-13 «Про деякі питання застосування норм Земельного кодексу України», надано роз`яснення щодо співвідношення між собою положеньст.145 ЗК Українипро примусове відчуження земельної ділянки, яка належить іноземному громадянину, та п. 15розділу Х «Перехідних положень» ЗК Українипро заборону відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, і чи не порушуються гарантії права власності на земельну ділянку (стаття 153 ЗК України) при примусовому відчуженні її за рішенням суду. Зокрема зазначено, що за відсутності факту «добровільного» відчуження іноземним громадянином чи особою без громадянства успадкованої земельної ділянки вона підлягає примусовому відчуженню, при цьому п. 15розділу Х «Перехідних положень» ЗК України, яким встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на ці правовідносини, оскільки положення ч. 4ст. 81 ЗК Україниє імперативними.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 будучи іноземкою, на підставі розпорядження голови Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області від 15.11.2007 року набула право власності на 8 земельних ділянок, отримавши 07.10.2011 року та 10.03.2012 року державні акти на право власності на земельні ділянки, які відносяться до земель сільськогосподарського призначення, а тому, відповідно до приписівст.81 ЗК України, зобов`язана була відчужити їх протягом року, а саме до 07.10.2012 року та 10.03.2013 року відповідно. Однак такого обов`язку не виконала, що свідчить про наявність підстав для конфіскації таких земельних ділянок на користь держави.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до ст.348 ЦК України, якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_3 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідач ОСОБА_2 , будучи іноземкою, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (з 07 жовтня 2012 року та 10 березня 2013 року по теперішній час) не відчужила їх, суд вважає, що право власності на спірні земельні ділянки підлягає припиненню шляхом їх конфіскації за рішенням суду на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави у вказаних правовідносинах, а самі земельні ділянки продажу на земельних торгах, у зв`язку з чим позов в цій частині слід задовольнити.

Зазначений спосіб захисту відповідає положенням ч.4 ст.81, ч.ч.2, 4 ст.145 ЗК України.

Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

Відповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідачів на користь Рівненської обласної прокуратури слід стягнути понесенні судові витрати зі сплати судового збору згідно платіжного доручення №500 від 21 березня 2024 року в розмірі 3028,00 гривень та платіжного доручення №643 від 10 квітня 2024 року в розмірі 12112,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до ОСОБА_2 ,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог напредмет споруКрупецька сільськарада Дубенськогорайону Рівненськоїобласті проприпинення прававласності наземельні ділянкишляхом їхконфіскації тапродажу наземельних торгах задовольнити.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення: площею 3,2027 га, кадастровий номер 5625881200:06:013:0117, площею 0,1034 га кадастровий номер 5625881200:06:021:0652, площею 0,1688 га кадастровий номер 5625881200:06:021:0911, площею 0,014 га кадастровий номер 5625881200:06:024:0587, площею 1,6991 га кадастровий номер 5625881200:06:013:0042, площею 0,0196 га кадастровий номер 5625881200:06:024:0512, площею 0,17 га кадастровий номер 5625881200:06:021:0836, площею 0,1205 га кадастровий номер 5625881200:06:021:0577 що розташовані на території Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області, шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області та продажу на земельних торгах.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 15140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Дубенська окружна прокуратура, ЄДРПОУ 02910077, місцезнаходження вул.Івана Франка, 8 м. Дубно Рівненська область,

позивач: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, ЄДРПОУ 39768252, місцезнаходження вул. С. Петлюри, буд. 37 м. Рівне,

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП невідомий, місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Крупецька сільська рада Дубенського району Рівненської області, ЄДРПОУ 04387496, місцезнаходження с.Крупець, вул.Довга, 68 Дубенський район Рівненська область.

Повний текст рішення виготовлено 16.10.2024 року.

Суддя В.О. Троцюк