Вирок

від 14.10.2024 по справі 144/61/17

ГАЙСИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/61/17

Провадження по справі № 1-кп/129/37/2024

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2024 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі головуючої ОСОБА_1 ,

з участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

його захисника ОСОБА_9 ,

потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

представника потерпілих ОСОБА_12

у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Гайсині розглянув кримінальне провадження № 12016020280000414 про обвинувачення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше несудимого, - у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

установив:

14.11.2016 р. близько 18 год. водій ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в темну пору доби керував належним йому автомобілем «ВАЗ 21043» державний номерний знак НОМЕР_1 і рухався по вул. Незалежності в смт. Теплик Вінницької області у напрямку центрального ринку, у порушення вимог пунктів 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, не обрав в установлених межах безпечної швидкості, не врахував дорожню обстановку, в момент об`єктивної появи в полі зору пішохода не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_13 , яка рухалась по смузі руху проїзної частини вулиці Незалежності в попутному із автомобілем напрямку, унаслідок наїзду на неї остання отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, крововиливу у м`які тканини голови, під оболонки мозку, в речовину головного мозку та шлуночки мозку, розривом лобкового, крижового та клубного з`єднання, за черевною гематомою, рваною раною промежні, пахової ділянки, прямої кишки та піхви, множинні синці в лобній ділянці з переходом на виличну ділянку зліва, в поперековій ділянці зправа, в ділянці статевих органів зправа, в ділянці промежні, в ділянці правого колінного суглобу та правої гомілки, садна в ділянці нижньої кінцівки зправа; ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, субрахноїдальним крововиливом, крововиливом в шлуночки головного мозку, за черевною гематомою, розривом лонного, та крижового з`єднання, рваними ранами промежні, пахової ділянки, прямої кишки та піхви мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень відносно живих осіб; ушкодження у вигляді синців, садин мають ознаки легких тілесних ушкоджень відносно живих осіб; смерть ОСОБА_13 настала 28.11.2016 внаслідок тупої закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась забоєм головного мозку, з крововиливами в речовину та шлуночки головного мозку. Порушення водієм ОСОБА_8 вимог 2.9 (а), 2.10., 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв`язку з наслідками, а саме з тілесними ушкодженнями, заподіяними ОСОБА_13 , від яких настала смерть останньої.

Дії ОСОБА_8 кваліфікуються за ч.2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Вину визнав частково, суду дав показання про те, що він належним йому автомобілем «ВАЗ 21043» державний номерний знак НОМЕР_1 14.11.2016 р. їхав по дорозі в смт. Теплик в напрямку центрального ринку зі швидкістю близько 60-70 км/год. в аптеку ближче до правої сторони дороги на ближньому світлі фар, після роз`їзду із зустрічним вантажним автомобілем «КАМАЗ» відчув удар лівою стороною автомобіля і побачив відкинуте від автомобіля тіло людини, проїхав ще близько 200 метрів, розвернувся, побачив, що на узбіччі лежить жінка, над нею схилилися люди, почув, що викликали «швидку допомогу», злякався, бо зрозумів що збив людину, поїхав додому і ліг спати, в стані алкогольного сп`яніння не був, наступного дня хотів повідомити про злочин, але працівники поліції самі приїхали до нього, шкодує про вчинене, але перебування його в стані алкогольного сп`яніння як водія того дня категорично заперечив; на досудовому слідстві повідомляв про таке з метою помилкової впевненості, що такий стан є пом`якшуючою покарання обставиною; на вимогу сина потерпілої надати кошти на її лікування продав свій трактор і віддав 50000 грн.; на час вчинення злочину у обвинуваченого була на утриманні його неповнолітня дитина 2006 р.н., тому просив звільнити його від покарання у зв`язку із актом амністії.

Захисник ОСОБА_9 проти винуватості ОСОБА_8 заперечив, вважав його таким, що оговорює себе, на його переконання, винуватість ОСОБА_8 у поставленому йому за вину злочині не доведена дослідженими судом доказами; у разі визнання судом ОСОБА_8 винуватим просив звільнити його від покарання у зв`язку із актом амністії.

Винуватість ОСОБА_8 в інкримінованому йому злочині, окрім його частково зізнавальних показань, беззаперечно підтверджується такими дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_11 про те, що 14.11.2016 р. близько 18-30 год. її брат ОСОБА_10 повідомив про дорожньо-транспортну пригоду, в якій її мати отримала тілесні ушкодження і перебуває у реанімаційному відділенні Теплицької лікарні, була на місці дорожньо-транспортної пригоди, бачила людей, осип скла на проїзній частині, в лікарні була ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , мати була в тяжкому стані, потребувала ліків, переливання крові, від брата дізналася подробиці пригоди, після дорожньо-транспортної пригоди мати отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла, до пригоди мати мала гарний стан здоров`я, просила обвинуваченого покарати максимально суворо.

Показаннями потерпілого ОСОБА_10 про те, що 14.11.2016 р. ввечері йому зателефонувала ОСОБА_14 , знайшли маму лежачу на узбіччі дороги після наїзду на неї автомобіля, водій залишив місце пригоди, встановили його особу лише наступного дня, він неодноразово в стані сп`яніння їздив своїм автомобілем, залишив матір у небезпечному для її життя становищі, він впевнений, що цього разу водій також був нетверезий, тому не побачив пішохода і наїхав на неї, гальмівного шляху на місці наїзду не було, мати довго лікувалася, лікування було дороговартісним, надані ОСОБА_8 кошти не вирішили потреби у матеріальних витратах на ліки, в подальшому ОСОБА_8 відмовився брати участь у витратах на лікування потерпілої; до пригоди ОСОБА_13 мала добре здоров`я, перебувала завжди у русі і в роботі, тримала домашнє господарство, ходила годувати домашніх тварин цією дорогою щодня; заподіяна злочином шкода потерпілому не відшкодована, просив покарати ОСОБА_8 якнайсуворіше.

Показаннями свідка ОСОБА_15 про те, що того дня вона з роботи їхала автобусом, близько 17-40 год. зайшла додому, через кілька хвилин вийшла назустріч сину, який повертався з тренування, бачила автомобіль «Жигулі» темного кольору, який розвернувся і проїхав, вантажні автомобілі вірогідніше не проїжджали, пройшла близько 100 метрів і побачила жінку, яка лежала на обочині до двох метрів від обочини на лівому боку, ноги підібгані під себе, почула храп, темного кольору легкова машина з центру проїхали повз неї, відразу наступна машина зупинилася, підійшли до неї хлопці, набрали з їх телефону на швидку і вона говорила по їх телефону про те, що жінку на вулиці Незалежності збив автомобіль, підсвітили фарами, впізнала сусідку ОСОБА_16 , зателефонувала до сусідки ОСОБА_14 , щоб взяла ковдру, бо не було взуття на ногах у потерпілої, теплі рейтузи, теплий одяг, був невеличкий мороз, асфальт був слизький, ще раз телефонувала до «швидкої», трохи крові було на місці, вибігли сусіди ОСОБА_14 і ОСОБА_17 , поліцію викликали працівники швидкої, ОСОБА_16 завжди була роботяща, тримала господарство по сусідству, жила далі по вулиці, приїхала поліція і за ними швидка, тротуару в тому місці немає;

Показаннями свідка ОСОБА_18 про те, що 14.11.2016 р. ввечері їй зателефонувала сусідка ОСОБА_19 , щоб вийшла до дороги і принесла ковдру, бо Тамару збила машина, вибігла разом з чоловіком, приїхала швидка, прибіг її син ОСОБА_20 , стояв автомобіль і світив фарами, поїхали до лікарні з ОСОБА_20 своїм автомобілем, було темно, швидка приїхала, закутали ковдрою ноги Тамарі, бо були босі, маленька цяточка крові на асфальті була, потерпіла лежала біля дороги на узбіччі, снігу не було, була в лікарні біля потерпілої, по узбіччю цієї дороги зазвичай ОСОБА_16 ходила до свого господарства, переходити дорогу їй не потрібно було в цьому місці, ліхтаря не було на місці аварії, тротуару немає, коли підіймали Тамару, у неї хлинула кров із паху, була при свідомості, через пару днів, зранку спілкувалися з нею, відвідувала її в лікарні;

Показаннями свідка ОСОБА_21 про те, що сталася пригода напроти його будинку, вийшов на дорогу до працівників поліції, допомагав робити заміри під час огляду місця події, на цій дорозі їздять швидко, тротуара немає, пішоходи ходять по асфальтному покритті по краю дороги, освітлення немає, біля дороги були ями, на повороті ями, взуття знайшли, шкарпетки, все відображено в протоколі огляду місця події, на зазначене там він зауважень не має.

Показаннями свідка ОСОБА_22 про те, що ОСОБА_23 ввечері зателефонувала сусідка, повідомила про те, що ОСОБА_24 збив автомобіль, вони вийшли з дружиною на дорогу, потерпіла лежала на узбіччі, згодом її забрала «швидка допомога», він був присутній під час огляду місця події, протокол підписував, все було записано вірно, автомобілі підсвічували фарами, освітлення не було, знайшли взуття, одягу не пам`ятає, Тамара була вдягнута, ноги роззуті, ОСОБА_23 та ОСОБА_19 її вкрили ковдрою, він був присутнім на слідчому експерименті, в цьому місці відсутній тротуар, пішоходи ходять по краю дороги.

Показаннями свідка ОСОБА_25 (18.03.2020 р.) про те, що 14.11.2016 р. він в продуктовому магазині в с.Мякохід зустрів ОСОБА_8 , від якого почув запах спиртного, ОСОБА_8 запропонував йому випити з ним горілки і сам придбав для цього пляшку горілки «Немирівська», з метою разом випити поїхали до ОСОБА_25 додому, де в кухні ОСОБА_8 пригубив тричі чарку з горілкою, через 20-25 хвилин поїхав своїм автомобілем від нього.

Витягом з кримінального провадження № 12016020280000414, відповідно до якого 14.11.2016 р. о 20 год. 32 хв. внесено повідомлення від ОСОБА_26 до Теплицького відділу поліції про те, що невідомий водій керуючи автомобілем невстановленої марки на автодорозі в смт. Теплик по вул. Незалежності збив громадянку ОСОБА_27 внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому таза, рваної рани правого стегна, струсу головного мозку; після вчинення дорожньо-транспортної пригоди водій з місця вчинення злочину зник в невідомому напрямку (а.с.130 т.1).

Рапортом чергового інспектора Теплицького відділу поліції від 14.11.2024 р. про надходження повідомлення по телефону від ОСОБА_26 про те, що 14.11.2016 р. близько 18 год. на узбіччі дороги в смт. Теплик по вул. Незалежності він знайшов в лежачому положенні невідому йому жінку, яку з її слів збив невідомий їй автомобіль та поїхав у напрямку м.Бершадь (а.с.131 т.1).

Протоколом огляду місця події від 14.11.2016 р. з фотоілюстраціями та план-схемою дорожньо-транспортної пригоди, з яких видно, що на асфальтно-бетонній дорозі зі сторони смт. Теплик в бік с.Бджільна покриття сухе, без вибоїн, на покритті дороги виявлено осип скла, ширина дороги 5,4 м з узбіччям з обох сторін, ширина лівого узбіччя 2,5 м, правого -1,8 м, біля воріт господарства №171 на лівому узбіччі є електроопора, ідстань від неї 2,3 м, навпроти господарства №171 на проїзній частині є осип скла розміром від 0,5 см до 0,7 см довжиною від початку осипу скла до закінчення складає 16 м, ширина 3,4 м, до початку осипу скла до правого краю проїзної частини складає 3,3 м, наприкінці осипу на правому узбіччі на відстані 0,9 м від краю дороги та 7,7 м від електроопори виявлено рідину червоно-бурого кольору, на відстані 0,6 м ближче до проїзної частини виявлено аналогічна рідина на відстані 0,7 м до краю проїзної частини, на відстані 5,9 м від неї на правому узбіччі виявлено шкіряний зимовий капець чорного кольору, відстань до краю проїзної частини складає 1,3 м, до електроопори 6,9 м, на відстані 0,9м від капця виявлено шкарпетку чорно-сірого кольору; на відстані від цієї шкарпетки 2,1 м виявлено шкіряний капець чорного кольору, відстань до краю проїзної частини складає 1,65 м, на відстані від якого до краю проїзної частини 0,9м, від шкарпетки до електроопори 12,2 м; вилучено осип скла в спец пакет № 0000481, два шкіряних капця чорного кольору та шкарпетки в спец-пакет №0004559, за допомогою ватного томпона вилучено рідину з двох плям червоно-бурого кольору на узбіччі в паперовий конверт (а.с.132-141 т.1).

Заявою ОСОБА_18 про добровільну видачу працівникам поліції пакунку з одежею ОСОБА_13 (а.с.143 т.1).

Протоколом з фотоілюстраціями огляду місця події (додаткового) автодороги сполученням смт. Теплик-с.Бджільна від 15.11.2016, яка в сухому стані, в денну пору доби при температурі +2 градуси Цельсія, оглядається з метою виявлення слідів вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 14.11.2016 р. близько 18 год., біля електроопори № 13 на автомобільній дорозі виявлено осип скла в 100 метрах по лінії дороги, навпроти електроопори на правому краю проїзної частини виявлено дві плями червоно-бурого кольору, інших слідів, які б стосувалися дорожньо-транспортної пригоди, не виявлено; ОСОБА_18 добровільно написала заяву про те, що вона видає речі ОСОБА_28 , отримані нею від лікарів: матерчату куртку, спідницю чорного кольору, спідню білизну, в яку була одягнена потерпіла під час її госпіталізації (а.с.144-156 т.1).

Протоколом з фотоілюстраціями огляду місця події від 15.11.2016 р. в АДРЕСА_1 , де знаходиться автомобіль «ВАЗ-2104» д.н.з. НОМЕР_1 темно-зеленого кольору, власником якого є ОСОБА_8 , він добровільно видав зазначений автомобіль працівникам поліції, під час огляду якого виявлено відсутність у нього лобового скла, на передній лівій частині капоту виявлено вгнутість на глибину 2,5 см, в цьому місці наявне відшарування лакофарбового покриття шириною 13 см довжиною 15 см, на лівому краю автомобіля зі сторони капота наявні біологічні сліди жирних мас, які вилучено на стерильний бинт та упаковано до білого конверта; із зовнішнього боку лівого крила наявне відшарування лакофарбового покриття розміром 7,5 см*2,5 см безпосередньо від верхнього лівого зрізу4 на передньому лівому крилі відсутній показчик повороту, під час огляду салону автомобіля всередині фрагменти лобового скла: наявні на верхній частині лівого крила капоту також в салоні автомобіля на панелі приборів біля ричала передач на килимку пасажирському та на його сидінні; в подальшому під час огляду салону на водійській дверці на внутрішній стороні наявні сліди бурого кольору, які вилучено шляхом зіскобу та поміщено в спец пакет; під час огляду на лівій водійській дверці відшарування лакофарбового покриття у вигляді полос, у верхній частині крила над водійським сидінням наявні відшарування лакофарбового покриття у вигляді полос, які тягнуться із задньої частини автомобіля4 на лівій пасажирській дверці наявний слід відшарування лакофарбового покриття розміром 21*8 см; під час огляду місця події було вилучено технічний паспорт на автомобіль «ВАЗ-2104» д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 , його водійські права та автомобіль «ВАЗ-2104» д.н.з. НОМЕР_1 темно-зеленого кольору, який є пошкодженим в лівій його частині (а.с. 157-177 т.1).

Постановами слідчого про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 15.11.2016 р., відповідно до якої вилучений в с.Мякохід Бершадського району Вінницької області автомобіль «ВАЗ-2104» д.н.з. НОМЕР_1 , документи на автомобіль:технічний паспорт НОМЕР_2 від 02.02.2011 на автомобіль «ВАЗ-2104» д.н.з. НОМЕР_1 та посвідчення водія № НОМЕР_3 визнані речовими доказами в кримінальному провадженні №12016020280000414; автомобіль «ВАЗ-2104» д.н.з. НОМЕР_1 переданий на зберігання на спец майданчик Теплицького відділу поліції, технічний паспорт та посвідчення водія приєднані до матеріалів кримінального провадження №12016020280000414 (а.с.178,182 т.1).

Протокол відібрання зразків для експертизи від 15.11.2016 р., відповідно до якого у ОСОБА_8 відібраний зразок крові для проведення токсикологічної та судово-молекулярної експертизи (а.с.181 т.1).

Постановою слідчого про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 15.11.2016 р., відповідно до якої вилучений та оглянутий в кримінальному провадженні №12016020280000414 осип скла (упаковані в спец пакет НДЕКЦ № 0000481), ватний тампон з речовиною бурого кольору (в опечатаному паперовому конверті), два шкіряних капця та дві шкарпетки (упаковано в спецпакет № 0004559) визнано речовими доказами, передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Теплицького відділення поліції (а.с.183 т.1).

Висновком судово-медичної експертизи № 14 від 17.11.2016 р., відповідно до якого у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді садин в ділянці лівої кисті; ушкодження у вигляді садин виникли внаслідок дії тупого(-их), твердого(-их) предмета(-ів) або співудару об нього(-их) можливо в термін та при обставинах які висвітлені в описовій частині даної постанови та на які вказує підекспертна особа, тобто 14.11.2016 р. і по ступеню важкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасного розладу здоров`я (а.с.190-191 т.1).

Протоколом відібрання зразків для експертизи від 21.11.2016 р., відповідно до якого у ОСОБА_13 відібраний зразок крові для проведення судово-біологічної експертизи (а.с.196 т.1).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 03.01.2017 р. та план-схемою до протоколу слідчого експерименту з участю потерпілого ОСОБА_10 , підозрюваного ОСОБА_8 , його захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_29 , представника потерпілого ОСОБА_12 в присутності понятих в смт. Теплик по вул. Незалежності біля того місця, де була зафіксована дорожньо-транспортна пригода, слідчим запропоновано ОСОБА_8 розповісти про обставини дорожньо-транспортної пригоди 14.11.2016 р. та розташувати автомобіль «ВАЗ-21043» держ.номер АВ9380Вн в тому місці, в якому він рухався в момент наїзду на пішохода, на що ОСОБА_8 повідомив, що 14.11.2016 р. у вечірню пору доби він рухався на своєму автомобілі «ВАЗ-2104» зі швидкістю біля 60 км/год в правій смузі руху та встановив автомобіль на проїзній частині так як він рухався 14.11.2016 р., відстань переднього правого та лівого колеса до краю проїзної частини склала 1.1 м, після чого навпроти капоту автомобіля ВАЗ 2104 та крила було встановлено статиста, а саме жінку, одягнену у світлу одежу, яку встановлено до автомобіля в напрямку центру смт. Теплик, при цьому на автомобілі ВАЗ 2104 було увімкнено ближнє світло фар, якого було тричі відтягнуто, та на відстані 50 метрів статист зник з поля зору; також під час слідчого експерименту було встановлено видимість елементів дороги яка склала 109,2м. (а.с.202-203 т.1, а.с. 17 т.3).

Висновком експерта № 1001а від 28.12.2016 р. судової автотехнічної експертизи, відповідно до якого в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ВАЗ-2104» ОСОБА_8 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п.10.1,12.2,12.3 ПДР та при умові руху зі швидкістю більше 60 км/год, ще і вимогами п.12.4 ПДР України; в ситуації, яка склалася, при механізмі розвитку події ДТП вказаного в постанові про призначення експертизи та технічних параметрах, що містяться в постанові про призначення експертизи, можливість попередження наїзду на пішохода у водія автомобіля «ВАЗ-21043» ОСОБА_8 забезпечувалася відповідністю його дій вимогам п.10.1 ПДР, при умові постійного контролю за рухом даного автомобіля (а.с.222-225 т.1).

Висновком експерта № 12а від 10.01.2017 р. судової автотехнічної експертизи, відповідно до якого в ситуації, яка склалася, при технічних параметрах вказаних в постанові про призначення експертизи, водій автомобіля «ВАЗ-21043» ОСОБА_8 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування зі зниженням швидкості руху автомобіля до швидкості руху пішохода; в ситуації, що склалася, при технічних параметрах вказаних в постанові про призначення експертизи, в діях водія автомобіля «ВАЗ-21043» ОСОБА_8 вбачається невідповідність вимогам п.12.3 ПДР; питання, чи вбачається в діях пішохода невідповідності дій вимогам ПДР, експертом не досліджувалось, так як спеціальних пізнань в галузі автотехніки не потрібно, і може бути вирішене органами слідства (суду) самостійно відповідно до вимог розділу 4 «Обов`язки і права пішоходів» ПДР; в ситуації, яка склалася, при технічних параметрах вказаних в постанові про призначення експертизи, невідповідність дій водія автомобіля «ВАЗ-21043» ОСОБА_8 вимогам п.12.3 ПДР України, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с.228-230 т.1).

Показаннями експерта ОСОБА_30 щодо наданих ним висновків судових автотехнічних експертиз № 12а від 10.01.2017 р. та № 1001а від 28.12.2016 р., які він в судовому засіданні підтримав, вважав такі висновки достатньо обґрунтованими, із використанням наданих йому слідчим вихідних даних, для встановлення конкретної видимості (видимості об`єкта на дорозі) та загальної видимості (видимості елементів проїзної частини) існує конкретна методика; при встановленні видимості необхідно перевіряти і конкретну, і загальну видимість при однакових погодних умовах; при цьому конкретна видимість може перевищувати загальну лише у випадках, коли пішохід має світлоповертальні елементи, в тому числі і на одязі, або освітлюється іншим джерелом освітлення чи знаходиться на фоні такого освітлення.

Протоколом проведення слідчого експерименту та його відеозапису від 05.04.2018 р. з участю потерпілого ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника ОСОБА_9 , представника потерпілого ОСОБА_12 , спеціаліста ОСОБА_30 , понятих в смт. Теплику з 21 год. до 23 год. щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди в смт. Теплику по вул.Незалежності 14.11.2016 р., яким встановлено, що учасники слідчого експерименту зібралися на місці ДТП, що мало місце 14.11.2016 року в смт. Теплик по вул.Незалежності, на запитання слідчого підозрюваному ОСОБА_8 розповісти про обставини, які відбулися 14.11.2016 останній повідомив, що 14.11.2016 біля 18 год. він рухався на своєму автомобілі ВАЗ 2104 зі швидкістю біля 60 км\год., відстань переднього правого та лівого колеса до краю проїзної частини складала 0,8 м., назустріч йому рухався вантажний автомобіль «КАМАЗ», в момент, коли розминувся із вантажним автомобілем а саме із задньою частиною автомобіля, відбувся наїзд на пішохода; в зв`язку з наданими даними на вказане місце, яке вказує ОСОБА_31 було поставлено статиста, а автомобіль ВАЗ 2104 відтягнуто на 53 м., а також автомобіля «КАМАЗ», як зазначено в ухвалі Теплицького райсуду від 02.02.2018 видимість пішохода необхідно зробити з увімкненим світлом ближнього та дальнього світла фар; при зближені двох автомобілів видимість пішохода склала 12,4м., при дальньому світлі фар автомобіль «КАМАЗ» видимість елементів дороги склала 12.8м.; також перед цим було зроблено видимість елементів дороги із двома автомобілями із увімкненим ближнім світлом фар, відстань яких склала 59,1м. пішохід перебував в стоячому стані, без руху; два автомобілі працювали на середніх оборотах; також водій ОСОБА_31 розповів, що автомобіль «КАМАЗ» назустріч рухався зі швидкістю біля 50 км\год з увімкненим ближнім світлом фар. (а.с.48-50 т.2).

Висновками повторної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи №454а від 31.07.2018 р., відповідно до яких в даній дорожній обстановці, при умові розвитку події ДТП вказаного в ухвалі суду про призначення експертизи, дії водія автомобіля «ВАЗ-21043» держ.номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 з технічної точки зору регламентувалися вимогами п.п.12.2,12.3 ПДР, зміст яких викладено в дослідницькій частині; в ситуації, що склалася, при технічних параметрах, вказаних в ухвалі суду про призначення експертизи, зокрема і те, що відстань видимості дороги водію ОСОБА_8 в момент виникнення небезпеки для руху становила 59,1 м, при умові відстані видимості пішохода 53,0 м(рух зустрічного автомобіля «КамАЗ» з ближнім світлом фар) водій автомобіля «ВАЗ-21043» ОСОБА_8 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування, із зупинкою автомобіля «ВАЗ-21043» до місця знаходження пішохода, а при умові відстані видимості пішохода 12.4 м (рух зустрічного автомобіля «КамАЗ» з ближнім світлом фар) водій автомобіля «ВАЗ-21043» ОСОБА_8 не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом із зупинкою автомобіля «ВАЗ-21043» до місця знаходження пішохода; в ситуації, яка склалася, при технічних параметрах, вказаних в ухвалі суду про призначення експертизи, зокрема і те, що відстань видимості дороги водію ОСОБА_8 в момент виникнення небезпеки для руху становила 59,1 м, в діях водія автомобіля «ВАЗ-21043» держ.номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 не вбачається невідповідностей вимогам п.12.2 ПДР України, та якщо відстань видимості пішохода 53,0 м (рух зустрічного автомобіля «КамАЗ» з ближнім світлом фар) в діях водія автомобіля «ВАЗ-21043» ОСОБА_8 буде вбачатися невідповідність вимогам п.12.3 ПДР або ж якщо відстань видимості пішохода 12,0 м (рух зустрічного автомобіля «КамАЗ» з ближнім світлом фар) в діях водія автомобіля «ВАЗ-21043» ОСОБА_8 буде не вбачатися невідповідностей вимогам п.12.3 ПДР, тобто в категоричній формі дати відповідь не видається можливим; наїзд на пішохода ОСОБА_13 автомобілем «ВАЗ-21043» держ.номер НОМЕР_1 стався на проїзній частині АДРЕСА_2 ; в ситуації яка склалася, при умові розвитку події ДТП вказаної в ухвалі про призначення експертизи , а саме пішоход в момент появи в полі зору водія ОСОБА_8 перебував на смузі руху автомобіля «ВАЗ-21043», з технічної иточки зору дії пішохода (перебування в темний час доби на смузі руху автомобіля без можливості своєчасного його виявлення водіями транспортних засобів) створювали небезпеку для руху (перешкоду) водію ОСОБА_8 (а.с.97-105 т.2).

Висновком судово-медичного експерта № 4 від 04.01.2017, згідно якого потерпіла ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закрито черепно-мозкової травми, забою головного мозку, крововиливу у м`які тканини голови, під оболонки мозку, в речовину головного мозку та шлуночки мозку, розривом лобкового, крижового та клубного з`єднання, за черевною гематомою, рваною раною промежні, пахової ділянки, прямої кишки та піхви, множинні синці в лобній ділянці з переходом на виличну ділянку з ліва, в поперековій ділянці з права, в ділянці статевих органів з права, в ділянці промежні, в ділянці правого колінного суглобу та правої гомілки, садна в ділянці нижньої кінцівки з права. Ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, субрахноїдальним крововиливом, крововиливом в шлуночки головного мозку, за черевною гематомою, розривом лонного, та крижового з`єднання, рваними ранами промежні, пахової ділянки, прямої кишки та піхви мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень відносно живих осіб. Ушкодження у вигляді синців, садин мають ознаки легких тілесних ушкоджень відносно живих осіб. Смерть ОСОБА_13 настала внаслідок тупої закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась забоєм головного мозку, з крововиливами в речовину та шлуночки головного мозку. З урахуванням характеру та особливостей тілесних ушкоджень, виявлених на тілі ОСОБА_13 , можна допустити, що потерпіла у момент травми знаходилася у положенні стоячи і основний удар було нанесено ззаду в ділянку таза справа, про що свідчить наявність тілесних ушкоджень в поперековій ділянці, в ділянці промежини та статевих органів з правого боку, після чого тіло потерпілої було закинуте назад (на виступаючі частини автомобіля) з ударом потилиці об лобове скло, потім потерпіла була відкинута вперед на тверду поверхню грунту з подальшим зісковзуванням по ньому передньою поверхнею тіла.(а.с.53-56 т.3).

Показаннями судового експерта ОСОБА_32 в частині роз`яснення висновків судово-медичної експертизи № 4 від 04.01.2017 трупа ОСОБА_13 , який висновки експертизи повністю підтримав і надав суду їх роз`яснення, медичну карту стаціонарного хворого № 3603 від 14.11.2016 р. ОСОБА_13 йому передано разом із померлою на підставі постанови слідчого від 28.11.2016 р., експертиза ним розпочата 28.11.2016 р., закінчена 04.01.2017 р.

Зазначені докази в свої сукупності та взаємозв`язку між собою і обставинами справи поза розумним сумнівом і неспростовно доводять мотив, мету і винуватість ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, оскільки вони достатньо вагомі(переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України».

Твердження захисника ОСОБА_9 про те, що винуватість обвинуваченого не доведена належними і допустимими доказами, а обвинувачений себе оговорює, суд визнає правомірною позицією захисту інтересів обвинуваченого, але до уваги не бере через їх безпідставність та спростування цих тверджень під час судового розгляду вказаними вище доказами, які узгоджуються з викладеними в обвинуваченні та дослідженими в судовому засіданні обставинами, в свої сукупності та взаємозв`язку між собою і обставинами справи неспростовно доводять винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 84 КПК доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що всі докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінально - процесуального закону, вони є допустимими, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діяння, інкримінованого йому стороною обвинувачення.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Суд зважає, що згідно ст. 87 КПК України:

1. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

2. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит.

Якщо доказ визнається недопустимим з посиланням на ч. 1 ст. 87 КПК України, суд має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми, і має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим. За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду (постанови від 08 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к, від 06 липня 2021 року у справі № 720/49/19). Також суд враховує зроблений Великою Палатою Верховного Суду висновок у постанові від 31.08.2022 (справа № 756/10060/17), що відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.

Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.

Суд дослідив докази у справі, зважаючи на вимоги клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_9 щодо їх недопустимості та дійшов наступних висновків.

Щодо висновків судової автотехнічної експертизи від 28.12.2016 р. № 1001а та № 12а від 10.01.2017 р. захисник зазначив, що висновки експерта мають сумнівні фактичні дані стосовно руху пішохода, експертизи проведено без участі ОСОБА_8 , не забезпечено його право на захист стороною обвинувачення не перевірено повноважень експерта, що проводив зазначену експертизу. Досліджені судом зазначені докази є належними і допустимими, відповідають нормам ст. 101-102 КПК України, судовим експертом ОСОБА_33 щодо наданихним висновківсудових автотехнічнихекспертиз №12авід 10.01.2017р.та №1001авід 28.12.2016р.,надані детальніроз`яснення,висновки експерта,який єзавідувачем секторуавтотехнічних дослідженьВінницького НДЕКЦМВС Українита маєкваліфікацію судовогоексперта зправом проведенняекспертиз заекспертною спеціальністю10.1(дослідженняобставин дорожньо-транспортнихпригод),стаж судовогоексперта з2001р.,-є достатньообґрунтованими,із використаннямнаданих йомуслідчим вихіднихданих,отриманих підчас оглядумісця подіїповноважним слідчим,судовим експертомроз`яснено,що длявстановлення конкретноївидимості (видимостіоб`єктана дорозі)та загальноївидимості (видимостіелементів проїзноїчастини)існує конкретнаметодика,під часвстановлення видимостіпішохода необхідноперевіряти іконкретну,і загальнувидимість приоднакових погоднихумовах;при цьомуконкретна видимістьможе перевищуватизагальну лишеу випадках,коли пішохідмає світлоповертальніелементи,в томучислі іна одязі,або освітлюєтьсяіншим джереломосвітлення чизнаходиться нафоні такогоосвітлення. Істотних порушень при складанні даногопроцесуальногодокумента, які б давали підстави стверджуватипройого недопустимість, не встановлено та захисником не наведено.

Також захисниквважав недопустимимидоказами протоколиогляду місцяподії від14.11.2016р.та від15.11.2016р.з оглядуна їхнечитабельність,однак судомдосліджено іпрочитано вголосзазначені протоколи,які відповідаютьосновним вимогамст.104КПК України,огляд місцяподії здійсненоневідкладно старшимслідчим ТеплицькогоВП БершадськогоВП ГУНПу Вінницькійобласті ОСОБА_34 ,відповідно довитягу зкримінального провадження№ 12016020280000414уповноваженого назазначену процесуальнудію.Істотних порушеньпри складанніданогопроцесуальногодокумента,які бдавали підставистверджуватипройого недопустимість,не встановлено та захисником не наведено.

Щодо висновку судово-медичного експерта № 4 від 04.01.2017 щодо його невідповідності вимогам закону, безпідставності дослідження експертом під час дослідження трупа потерпілої ОСОБА_13 , яка померла в лікарні, карти стаціонарного хворого ОСОБА_13 , доступ до якої не було надано слідчому,- суд зауважує на те, що зазначений висновок експерта детально досліджений у судовому засіданні, відповідає вимогам ст. 101-102 КПК України, для роз`яснення висновків експерта було допитано судового експерта ОСОБА_32 , який висновки експертизи повністю підтримав і надав суду їх роз`яснення, медичну карту стаціонарного хворого № 3603 від 14.11.2016 р. ОСОБА_13 йому передано разом із померлою на підставі постанови слідчого від 28.11.2016 р., експертиза ним розпочата 28.11.2016 р., закінчена 04.01.2017 р. Істотних порушень при складанні даногопроцесуальногодокумента, які б давали підстави стверджуватипройого недопустимість, не встановлено та захисником не наведено.

Щодо протоколу проведення слідчого експерименту від 03.01.2017 р. з метою перевірки показань ОСОБА_8 , зазначена слідча дія проведена повноважним слідчим з участю потерпілого, представника потерпілого, обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника ОСОБА_9 , здійснено його відеофіксацію на підставі вимог ст. 107 КПК, будь яких доповнень та зауважень до зазначеного протоколу стороною захисту ні в протоколі, ні в подальшому під час досудового слідства не зазначалося. Істотних порушень при складанні даногопроцесуальногодокумента, які б давали підстави стверджуватипройого недопустимість, не встановлено та захисником не наведено.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону під час отримання доказу автоматично спричиняє визнання його недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи (постанови від 01 грудня 2020 року у справі № 318/292/18, від 01 листопада 2022 року у справі № 344/2995/15-к).

З огляду на викладене та з урахуванням вимог закону суд дійшов висновку про те, що клопотання захисника є необґрунтованими, а твердження про невинуватість ОСОБА_8 були повністю спростовані всебічно та послідовно дослідженими доказами в судовому засіданні.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 368 КПК суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме.

За п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Обов`язок доказування перелічених обставин згідно зі ст. 92 КПК покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК, обставиною, що обтяжує покарання визнається вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

Обтяжуючу покарання ОСОБА_8 обставину - вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння - було зазначено в обвинувальному акті як таку, що обтяжує покарання відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК. Наявність цієї обставини підтверджується передбаченим ст. 84, 95 КПК України процесуальним джерелом доказів поряд з тим, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння якимось певним видом доказів, - показаннями свідка ОСОБА_25 , який був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, підстав сумніватися в правдивості й достовірності показань цього свідка у суду немає. Висновок експерта № 3032 від 29.11.2016 за результатами експертизи крові ОСОБА_8 , де вмісту алкоголю не встановлено, як доказ того, що ОСОБА_8 не перебував під час вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, в стані алкогольного сп`яніння судом до уваги взятий бути не може, оскільки у цьому висновку зазначено про те, що він має відносне значення, у зв`язку з тим що, від часу скоєння ДТП до часу забору крові минуло більше 3 годин (ДТП було скоєно близько 18 год. 14.11.2016, а ОСОБА_8 , який з місця ДТП поїхав і перебував за місцем свого проживання, було затримано лише наступного дня 15.11.2016 о 17-15 год., після чого здійснено забір крові для дослідження.

Заперечення цієї обставини ОСОБА_8 суд до уваги не бере через її спростування в судовому засіданні дослідженими судом доказами.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винним нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Поряд із зазначеним суд бере до уваги визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину і законну за нього санкцію, особу винного та визначені ст. 66 КК України пом`якшуючі його обставини; вид і розмір призначеного покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення винної у скоєнні злочину особи та попередження нових злочинів.

Згідно статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Внаслідок вчиненого ОСОБА_8 тяжкого необережного злочину постраждала від злочину ОСОБА_13 , померла в лікарні.

Обираючи покарання ОСОБА_8 , пом`якшуючими його обставинами суд враховує позитивні характеристики з місця проживання, часткове відшкодування потерпілому ОСОБА_10 заподіяної злочином матеріальної шкоди, відсутність у нього судимості; обтяжуючою покарання обставиною суд враховує вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням зазначених обставин, а також того, що вчинений ОСОБА_8 необережний злочин є тяжким стосовно ст. 12 КК України, прохання потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 обвинуваченого покарати якнайсуворіше, суд визнає, що виправити ОСОБА_8 і запобігти вчиненню ним нових кримінальних правопорушень можливо за умови призначення йому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням прав керування транспортними засобами.

Обвинуваченим заявлено клопотання про звільнення його від покарання у зв`язку із актом амністії, на день вчинення необережного тяжкого злочину він мав неповнолітню дитину ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не позбавлений відносно дитини батьківських прав.

У відповідності до вимог п. «в»ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році»звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, зокрема, яким не виповнилося 18 років, визнані винними за злочини,вчинені знеобережності,які неє особливотяжкими відповідно достатті 12 Кримінального кодексу України.

Згідност.9цьогожЗакону амністія не застосовується на осіб, яких засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, вчинене особою у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів (частина другастатті 286 КК України 2001 р.; частина друга статті 215 КК України 1960 р.).

ОСОБА_8 раніше несудимий, на день вчинення злочину та на день набрання чинності ЗУ «Про амністію у 2016 році» має дитину, якій не виповнилося 18 років, не позбавлений відносно доньки батьківських прав, однак у станіалкогольного сп`яніння вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинили смерть потерпілого) тому амністія щодо нього не застосовується.

На підставі ст. 124 КПК України стягненню з ОСОБА_8 на користь держави підлягають процесуальні витрати на проведення двох автотехнічних експертиз вартістю 703,68 грн. кожна, всього 1407,36 грн.

Питання про речові докази вирішується на підставі ст.100 КПК України.

На підставі ст. 174 КПК України скасувати арешт на автомобіль ВАЗ 21043 д.н. НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Теплицького районного суду від 17.11.2016.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, -

ухвалив:

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Початок строку відбування покарання відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.

У строк покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення, а саме з 15.11.2016 по 18.11.2016, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015).

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_8 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави витрати на проведення експертиз по справі в сумі 1407,36 грн.

Скасувати арешт на автомобіль ВАЗ 21043 д.н. НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Теплицького районного суду від 17.11.2016.

Речові докази: автомобіль ВАЗ 21043 д.н. НОМЕР_1 , та технічний паспорт НОМЕР_2 від 02.02.2011 на автомобіль ВАЗ 21043 д.н. НОМЕР_4 повернути ОСОБА_8 як власнику, посвідчення водія № НОМЕР_3 ОСОБА_8 залишити в матеріалах справи; два шкіряних капця, дві матерчатих шкарпетки, куртку світлого кольору, жилетку синього кольору, спідню білизну повернути потерпілим; осип скла в спецпакеті № 0004559, змиви речовини червоно-бурого кольору знищити.

Вирок може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: