Рішення

від 30.09.2024 по справі 333/4480/22

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/4480/22

Провадження № 2/333/138/24

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Авто» про відшкодування шкоди, спричиненої смертю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», -

В С Т А Н О В И В:

03.10.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Альянс Авто» про відшкодування шкоди, спричиненої смертю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову зазначене наступне. 13.10.2020 року, близько 19 год. 30 год., в м. Запоріжжі, на пр. Соборному, відбулась дорожньо-транспортна пригода, де водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen LT» допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який є батьком позивача. Внаслідок пригоди пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень помер. За цим фактом було відкрито кримінальне провадження за № 12020080050002789 від 13.10.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Постановою слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Дніпровського ВП ГУ НП у Запорізькій області Гаран Р.П. від 30.11.2020 року закрито зазначене кримінальне провадження, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі п. 2 ч. 1ст. 284 КПК України. При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди сину та матері загиблого, завдано моральну шкоду, оскільки вони втратили рідну та близьку людину. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2021 року позовні вимоги матері загиблого - ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ТОВ «Альянс Авто» на користь ОСОБА_1 120 000,00 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди. Стягнуто з ТОВ «Альянс Авто» на користь держави судовий збір в розмірі 1 200,00 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

14.06.2022 року постановою Запорізького апеляційного суду рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2021 року змінено (з ТОВ «Альянс Авто» на користь ОСОБА_1 стягнуто 60 000,00 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди).

Зважаючи на глибину перенесених позивачем моральних страждань, що будуть супроводжувати його протягом життя та вплинули на стан психологічного здоров`я, позивач оцінює розмір моральної шкоди у 100 000,00 грн., які просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 07.04.2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

11.05.2023 року від ТОВ «Альянс Авто» до суду надійшов відзив. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що позивачем не надано беззаперечних доказів, які свідчили про те, що позивач був на утриманні померлого та не надано обґрунтованого розрахунку моральної шкоди. Окрім того, вважають, що за відсутності причинного зв`язку між діями відповідача та спричиненням шкоди, а також наявністю протиправних дій з боку потерпілого, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди. Предметом розгляду справи є вимоги позивача (сина загиблого за умови, що він не є членом родини і не перебував на його утриманні, відшкодування вже отримала член його родини - мати) про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, який загинув у дорожньо-транспортній пригоді, пред`явлені на підставі ст. ст. 1167, 1187 ЦК України до власника транспортного засобу, у якому перебував загиблий як пасажир. Ні позов, ні додані до нього докази не містять жодного посилання на те, чи звертався позивач до страхової компанії, на наявність страхового полісу якої посилався відповідач у іншій справі, страхова компанія не залучена до участі у справі, але допускається, що позивач чи інші особи могли звернуться до страховика з приводу відшкодування шкоди, завданої позивачу в межах страхового відшкодування, на страховика, який уклав відповідний договір страхування з відповідачем. Внаслідок заподіяння під час дорожньо-транспортної пригоди шкоди винуватець не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком. Вважають, що правові підстави позивача щодо відшкодування моральної шкоди відсутні, так як єдиний член родини загиблого - мати вже отримала таке відшкодування.

Ухвалою суду від 02.05.2024 року за клопотанням сторони відповідача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТДВ «СК «Кредо».

Ухвалою суду від 03.06.2024 року закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Представника відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, в задоволені позову просить відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові матеріали справи у їх сукупності, дійшов наступних висновків.

13.10.2020 року, близько о 19 год. 45 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи маршрутним таксі № 80 автобусом «Volkswagen LT» здійснював рух по проїзній частині пр. Соборного, зі сторони вул. 12 Квітня у напрямку бульвару Шевченка в м. Запоріжжі. В цей час, попереду, в районі буд. АДРЕСА_1 , пішохід ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, перетинаючи проїзну частину пр. Соборного у невстановленому для пішохідного переходу місці, зупинився на розділювальному газоні, що поділяє потоки протилежних напрямків руху. Після цього пішохід ОСОБА_3 , діючи в порушення вимог правил безпеки дорожнього руху, не впевнившись в безпеці для себе та інших учасників дорожнього руху, тим самим поставивши себе в небезпечне для життя та здоров`я положення, раптово, вийшов на проїзну частину пр. Соборного зліва-направо відносно руху автобуса «Volkswagen LT», та почав перетин проїзної частини пр. Соборного, в недозволеному для перетину місці. Реагуючи на появу пішохода, водій ОСОБА_2 застосував міри екстреного гальмування та відворіт керма вліво, однак запобігти дорожньо-транспортній пригоді не зміг та передньою правою частиною скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений до лікарні, де йому було встановлено діагноз: «ЗЧМТ, кома, перелом ребер справа, перелом правої гомілки».

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 29.10.2020 року та лікарським свідоцтвом про смерть № 4668 від 29.10.2020 року.

Постановою слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Дніпровського ВП ГУ НП у Запорізькій області Гаран Р.П. від 30.11.2020 року закрито зазначене кримінальне провадження, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Відповідно до висновку експерта № 4668 від 23.10.2020 року у доставленого до відділення екстреної медичної допомоги КНП МЛЕ та ШМД ОСОБА_3 виявлено етанол в крові.

Водій маршрутного таксі № 80 автобуса «Volkswagen LT», ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем та під час виконання трудових обов`язків здійснив наїзд на пішохода.

Зазначені письмові докази були вивчені і оцінені судом при розгляді цивільної справи № 337/1659/21, а отже перевірці та повторній оцінці не підлягають.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2021 року позовні вимоги матері загиблого - ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ТОВ «Альянс Авто» на користь ОСОБА_1 120 000,00 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди. Стягнуто з ТОВ «Альянс Авто» на користь держави судовий збір в розмірі 1 200,00 грн. В задоволені інших позовних вимог відмовлено (а.с. 8-10).

14.06.2022 року постановою Запорізького апеляційного суду рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2021 року змінено (з ТОВ «Альянс Авто» на користь ОСОБА_1 стягнуто 60 000,00 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди) (а.с. 11-14).

Так, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 5 ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 18 ЦПК України).

Згідно з копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 01.09.1963 року батьками позивача - ОСОБА_1 зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 4), тобто позивач є сином загиблого.

У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частин першої, другої ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

За частиною першою ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст. 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

З аналізу глави 82 ЦК України видно, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 року у справі № 760/28302/18-ц, від 02.11.2020 року у справі № 133/1238/17, від 16.12.2020 року в справі № № 161/3557/19.

Судами встановлено, що маршрутне таксі № 80 автобус «Volkswagen LT» перебуває у власності ТОВ «Альянс Авто» , а водій цього автобусу, який керував ним при наїзді на ОСОБА_3 виконував свої трудові обов`язки та перебував у трудових відносинах з АТ «Альянс Авто».

Отже, ТОВ «Альянс Авто» має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Як зазначено у Постанові КЦС ВС від 15.03.2023 року у справі № 127/5920/22 (провадження № 61-10553 св22) джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 ЦК України).

Перелік видів діяльності, що створює підвищену небезпеку, який наведений у ч. 1 ст. 1187 ЦК України, не вичерпний (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Тлумачення ст. 1187 ЦК України свідчить, що: джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об`єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужно.

Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 1193 ЦК України). Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, суд вважає, що відповідач має нести відповідальність за моральну шкоду, завдану таким джерелом, незалежно від наявності його вини.

Разом із цим, відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення його від відповідальності у зв`язку із тим, що завдання шкоди сталося внаслідок обставин непереборної сили або умислу потерпілого.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За пунктом першим ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до роз`яснень п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від вини цієї особи. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Законодавець визначив дві підстави, за яких не настає цивільно-правова відповідальність особи за завдану шкоду умисел потерпілого та непереборна сила. Так, матеріалами кримінального провадження та рядом проведених експертиз встановлено, що ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, що стали причиною дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.

Роз`яснення поняття «непереборна сила» надав Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 7 Постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року № 4. Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події, що позбавляє можливості за даних обставин запобігти негативним наслідкам її прояву.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

У відзиві відповідач зазначає, що між ним та страховою компанією було укладено договір страхування, а тому саме страхова компанія повинна відшкодувати моральну шкоду позивачу.

Суд не має можливості перевірити наявність/відсутність підстав для покладання обов`язку з відшкодування шкоди, завданої позивачу, у межах страхового відшкодування, на страховика, який уклав відповідний договір страхування з відповідачем чи іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди, так як відповідачем не надано до суду копії полісу, який був чинний на час дорожньо-транспортної пригоди.

Також, суд звертає увагу, що положення Закону України «Про обов`язкове страхування….» містять строки на подачу заяви про виплачу страхового відшкодування в один рік/три роки на відшкодуванню шкоди майну/здоров`ю відповідно і вони не можуть бути поновлені, проте, якщо потерпілий діяв добросовісно у своїх відносинах з страховою, то суд може захистити порушене право.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 09.11.2022 року № 212/7628/21; від 28.06.2022 року № 756/953/18; від 08.06.2022 року № 757/20129/16-ц; від 01.06.2022 року № 577/5482/19.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя ст. 89 ЦПК України).

Ураховуючи наведене суд вважає про наявність підстав для відшкодування позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої загибеллю його батька.

ЄСПЛ вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, рішення від 12.07.2007 року).

Порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст. 41 Конвенції). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права(справи «Савула проти України», № 12868/05, рішення від 10.12.2009 року; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004 року).

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача. Моральна шкода позивачу завдана смертю його батька, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя позивача йому душевні страждання; відновити становище, яке існувало до смерті у житті позивача не можливо.

Відповідно до статті 27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, у сукупності не може бути меншим, ніж 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку. Зазначений розмір відшкодування шкоди у будь-якому випадку не може бути зменшеним, оскільки він є гарантованим мінімумом. Разом з тим, визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди залежить від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Мінімальна заробітна плата на день настання страхового випадку встановлена Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» у розмірі 4 723,00 грн. Отже, мінімально гарантований розмір моральної шкоди становить 56 676,00 грн.

Враховуючи думку колегії Запорізького апеляційного суду, викладену у постанові від 14.06.2022 року при розгляді аналогічної цивільної справи (№ 337/1659/21) суд приходить до висновку, що достатньою, розумною і справедливою сумою для відшкодування моральної шкоди позивачу є 60 000,00 грн.

Відповідно до приписів ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних (60%) на користь держави з ТОВ «Альянс Авто» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 600,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Авто» про відшкодування шкоди спричиненої смертю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Авто» (код ЄДРПОУ 32626319, адреса: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 13-а) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на відшкодування завданої моральної шкоди 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Авто» (код ЄДРПОУ 32626319, адреса: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 13-а) в дохід держави судовий збір в розмірі 600 (шістсот) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2024 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик