Вирок

від 26.08.2024 по справі 490/3342/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3342/22

Провадження № 1-кп/490/267/2024

У Х В А Л А

26 серпня 2024 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участі прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

його захисників - ОСОБА_5 ; ОСОБА_6

потерпілої - ОСОБА_7

її представника - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12022152020000557 про обвинувачення

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Ботнів Іванчівського району Волинської області, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , проходить військову службу за контрактом на посаді заступника командира евакуаційної роти евакуаційного батальйону 145 окремого ремонтно-відновлювального полку військової частини НОМЕР_1 у військовому званні "лейтенант"

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

І……Сторонами кримінального провадження поставлене питання про подальше застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу.

1. Так, захисник ОСОБА_10 заявила клопотання, у якому просила про зміну обраного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу на особисте зобов`язання.

В обґрунтування послалась загалом про те, що наразі внаслідок судового розгляду, особливо внаслідок отримання висновку експерта № 247 від 27 червня 2024 року - версія органів досудового розслідування про обставини заподіяння смерті ОСОБА_11 , а за такого й про причетність ОСОБА_4 до його / ОСОБА_11 / смерті фактично є спростованою.

2. Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою.

2.1. В обґрунтування послався про те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя особи та існують ризики його переховування від суду, незаконного впливу на свідка та потерпілу а також вчинення ним нового злочину.

2.2. Водночас прокурор зазначив, що, оскільки ОСОБА_4 є військовослужбовцем, він має утримуватись не у Державній Установі «Миколаївський слідчий ізолятор», але на гауптвахті Військової служби правопорядку Збройних Сил України.

ІІ……Під час розгляду цих клопотань сторони зазначали таке.

1. Прокурор клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 підтримав, проти задоволення клопотання захисту про зміну обраного відносно нього запобіжного заходу заперечував.

Заперечуючи проти задоволення клопотання захисту, наголосив на тому, що:

-висновок експерта № 247 від 27 червня 2024 року насправді версію органів досудового розслідування, що викладена в обвинувальному акті, не спростовує;

-на цій стадії кримінального провадження обґрунтованість підозри не перевіряється, суд має лише вирішити питання про наявність передбачених законом ризиків та вжиття заходів на їх /ризиків/ запобігання задля забезпечення подальшого судового розгляду.

2. Потерпіла та її представник позицію прокурора підтримували та заперечували проти задоволення клопотання захисту про зміну обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу.

В обґрунтування своєї позиції посилались про таке.

2.1. Факт наглої смерті ОСОБА_11 є беззаперечним; об`єктивні сумніви вважати, що взагалі ОСОБА_4 не є причетним до цієї смерті, наразі в матеріалах кримінального провадження відсутні.

2.2. В зв`язку з таким звернула увагу на поведінку обвинуваченого під час судового розгляду та й досудового розслідування кримінального провадження.

Так, представник потерпілої зауважила, що обвинувачений від дачі показань або пояснень щодо обставин цього кримінального провадження відмовляється. Принагідно зауважила й про те, що зміст позиції захисту зводиться лише до спростування /у певних випадках вдалого, у певних ні/ допустимості та достовірності доказів, отриманих під час досудового розслідування, але не на надання доказів, які б свідчили про невинуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину.

Таке, на переконання представника потерпілої, свідчить про те, що обвинувачений не є зацікавленим у встановленні дійсних обставин справи та має підстави приховувати частину з них.

На переконання представника потерпілої таке дає підстави вважати, що припущення про причетність ОСОБА_4 до вчинення цього злочину є обґрунтованим, а також що той перешкоджає встановленню обставин цього кримінального провадження.

Таке ж у сукупності дає підстави для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

3. Обвинувачений та захисники клопотання про зміну обраного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу підтримали, проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу заперечували.

Наголошували на тому, що метою застосування запобіжного заходу є лише забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка /поведінка/ може бути забезпеченою й шляхом застосування до нього менш суворого запобіжного заходу, хоча б домашнього арешту.

Також категорично заперечували проти переведення обвинуваченого до гауптвахти, спираючись про те, що таке переведення суттєво ускладнить здійснення захисту; до того ж створить загрози для життя та здоров`я обвинуваченого, а також ризик протиправного впливу на нього з боку сторони обвинувачення та військового командування.

Встановлені судом обставини із посиланням на докази.

А.....На розгляд суду надійшов складений 29 серпня 2022 року? ? старшим слідчим-криміналістом в особливо важливих справах Слідчого Управління Головного Управління Національної Поліції України ОСОБА_12 та у той же день затверджений прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 обвинувальний акт, у якому викладена версія обвинувачення щодо вчинення злочину ОСОБА_4 .

1. Як зазначив автор обвинувального акту:

01.05.2022, у вечірній час доби (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим), ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , запросив до себе ОСОБА_11 ,, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, для продовження вживання алкогольних напоїв.

Цього ж дня, близько 20.00 год., під час сумісного вживання алкогольних напоїв, у кухонній кімнаті вищевказаної квартири, між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 виник словесний конфлікт, внаслідок якого, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_4 виник умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_11 .

Далі, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, побіг до кімнати-залу вказаної квартири, де з кобури, яка знаходилась на ремені військових штанів, які лежали на стільці вказаної кімнати, дістав закріплений за ним (згідно накладної № 63 на видачу військового майна у військовій частині НОМЕР_1 ) пістолет Макарова ОМ 6954 калібру 9 мм., споряджений набоями калібру 9 мм. у кількості 8 шт. Після чого ОСОБА_4 зняв запобіжник та привів вказаний пістолет у бойову готовність та направився до кухні, в якій знаходився ОСОБА_11 .

Того ж дня, впродовж з 20.00 по 21.00 (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим), ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, побачивши у коридорі вказаної квартири ОСОБА_11 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунках, направив в його бік пістолет Макарова ОМ 6954 калібру 9 мм., споряджений набоями калібру 9 мм., після чого, усвідомлюючи суспільно небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, здійснив з нього два постріли у ОСОБА_11 , один з яких прицільний у живіт ОСОБА_11 .

У результаті протиправних, умисних дій ОСОБА_4 , спрямованих на позбавлення життя ОСОБА_11 , шляхом здійснення пострілу з вогнепальної зброї, який був спрямований на порушення функцій та анатомічної цілісності життєво важливих органів останнього, ОСОБА_11 отримав сліпе вогнепальне поранення живота з пошкодженням печінки, шлунка, судин черевної порожнини та передньої стінки черевного відділу аорти, яке супроводжувалось поширеною внутрішньо черевною кровотечею та заочеревинною гематомою.

Після чого ОСОБА_4 , при наявності у останнього можливості не допустити настання смерті ОСОБА_11 , будь-яких заходів для врятування останнього не вжив та покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

Унаслідок чого, 02.05.2022, близько 01.15 години , ОСОБА_11 від отриманих тілесних ушкоджень помер у КНП Миколаївської міської ради "Міська лікарня швидкої медичної допомоги".

2. Вказані дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України як умисне вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.

Б......Наразі судом здійснюється судовий розгляд цього кримінального провадження.

І……Протягом судового розгляду прокурор оголосив обвинувальний акт, суд встановив особу обвинуваченого, визначив обсяг та порядок дослідження доказів.

ІІ……Далі, відповідно до встановленого порядку суд розпочав дослідження письмових доказів, зокрема доказів, що характеризують застосовану до ОСОБА_4 правову процедуру.

Під час дослідження цих доказів, а також доказів, що стосуються встановлення причин смерті ОСОБА_11 , судом були отримані відомості, що дають підстави стверджувати, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснювалось без належної ретельності та дбайливості.

Зокрема, група слідчих для здійснення досудового розслідування цього кримінального провадження визначалась, щонайменш, з чисельними помилками, які не дозволяють стверджувати, що дослідження причин смерті ОСОБА_11 було здійсненим у встановленому законом порядку та з дотриманням передбаченої для такого процедури.

ІІІ……Далі, суд завершив дослідження доказів щодо причини загибелі ОСОБА_11 .

Зміст досліджених судом доказів загалом зводиться до такого.

1. З залученого до матеріалів кримінального провадження протоколу операції № 280-281 від 01 02 травня 2022 року вбачається таке /далі мовою оригіналу/:

«Под ЭТН ревизия раны брюшной стенки, раневой канал проникает в брюшную полость»

«Обнаружена рана правой доли печени, ушита кенгутом. Выявлено сквозное ранение препилорического отдела желудка. Раны ушиты двухрядными капроновыми швами.

Произведена ревизия забрюшинной гематомы. Последняя распространяется от печени до малого таза…Обнаружены повреждения панкреатодуаденальной артерии (последняя перевязана), ранение верхней брыжеечной артерии на 1/3 просвета и ранение вен брыжейки. Сосудистый шов на рану артерии и вены. Достигну гемостаз».

«Ревизия раны левой поясничной области. раневой канал идет кпереди и медиально и слепо заканчивается у остистого отростка 1 поясничного отростка»

«Во время санации брюшной полости у больного наступила остановка сердечной деятельности… Констатирована биологическая смерть в 115 02/V-22. Швы на кожу».

2. Будучи допитаним під час судового засідання, як свідок, ОСОБА_13 лікар-хірург, який проводив операцію, за наслідками якої був складений вказаний протокол засвідчив, що позначки у протоколі: «Под ЭТН ревизия раны брюшной стенки, раневой канал проникает в брюшную полость» означають лише те, що рана була обробленою антисептиком, після чого в неї «всунули пальця», чим переконались у тому, що вона є проникаючою. При цьому жодної хірургічної (за допомогою інструментів) обробки рани не здійснювалось та на таку обробку під час операції лікарі не мали часу. Що ж стосується хірургічних швів на рані, то вони були накладеними вже після завершення операції та настання біологічної смерті.

3. За клопотанням прокурора до матеріалів кримінального провадження залучений висновок експерта № 1878 від 02 травня 2022 року трупа ОСОБА_11 .

3.1. У цьому висновку вказується, зокрема, таке

«В лівій поперековій області мається рана …яка має рановий канал довжиною 9 см., який йде зліва направо ззаду наперед незначно зверху донизу» І далі: «При дослідженні ранового каналу рани лівої поперекової області видно, що рановий канал доходить до другого поперекового хребця і в ділянці відростку закінчується»

«На 6 см. нижче проходження аорти через діафрагму виявлено пошкодження на передній стінці її округлої форми діаметром близько 1 см. з множинними розтріскуваннями тканини аорти по всьому колу, довжина яких від 0,2 см. до 0,5 см.. Інших пошкоджень аорти не виявлено»

«Шлунок гачкоподібної форми. В області пілорічного відділу шлунку, майже в місці переходу у дванадцятипалу кишку по передній стінці мається ділянка, яка вшита 4-ма хірургічними швами, на задній стінці шлунку мається ділянка яка також вшита хірургічними швами, проходимість шлунку швами не порушена, в порожнині його близько 200 мл. сіро-чорного кольору рідини … складчастість збережена».

Експерт також виснував, що на тілі ОСОБА_11 виявлене «непроникаюче … поранення лівої поперекової області»

3.2. При цьому суд повторює, що, як зазначено у попередніх ухвалах, наявна ціла низка обставин, що, як не повною мірою унеможливлюють використання цього висновку для мети кримінального провадження, то створюють обґрунтовані сумніви у можливості використання його результатів під час судового розгляду.

3.3. Принагідно суд відзначає, що наразі навіть прокурор у своєму клопотанні стверджує, що під час дачі цього висновку експерт допустився помилки під час визначення характеру тілесного ушкодження.

4. З залучених до матеріалів кримінального провадження матеріалів огляду трупа ОСОБА_11 , пов`язаного з його ексгумацією, вбачається, що як умови зберігання трупа, так й обставини його ексгумації виключають можливість втрати стороннього предмету (кулі) з тіла після поховання.

5. З отриманого під час судового розгляду висновку експерта № 247 від 27 червня 2024 року ексгумованого трупа ОСОБА_11 вбачається таке

«смерть ОСОБА_11 ймовірно, настала від крововтрати внаслідок проникаючого поранення живота з ушкодженням печінки, шлунку та кровоносних судин черевної порожнини»

«за даними як протоколу операції, так і рентгенологічного дослідження трупа ОСОБА_11 та проведення перерозтину його трупа в умовах Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи, чужорідних предметів (кулі або інших чужерідних предметів металевої щільності) в органокомплексі органів грудної клітки і черевної порожнини та в м`яких тканинах і кістках черепа, шиї, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок не виявлено»

«Враховуючи, що на момент проведення експертизи трупа ОСОБА_11 в умовах Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи внутрішні органи грудної клітини і черевної порожнини представляли собою нерозрізнений анатомічний конгломерат визначити рановий канал («хід кулі в тілі») як рани передньої черевної стінки справа, так і лівої поперекової ділянки тулуба не представилось можливим».

«Кістки тулуба: ребра, грудина, ключиці, лопатки, хребет, кістки тазу при огляді, обмацуванні і розрізі м`яких тканин цілі. Ушкоджень при внутрішньому дослідженні трупа не виявлено».

6. З висновку експерта № 99 від 29 березня 2023 року, отриманого в зв`язку з проведенням дослідження, за наслідками якого був складений висновок № 247 від 27 червня 2024 року, вбачається таке

«З метою виявлення накладень металу навколо і в краях пошкодження (рани передньої черевної стінки справа) застосовувався контактно-дифузійний метод кольорових відбитків на чотири метали (заліза, міді, свинцю та нікелю на одній контактограмі)… На отриманих відбитках контакторами специфічного забарвлення не з`явилось, що свідчить про відсутність накладень металів на момент огляду.

На клапті виявлене наскрізне пошкодження, ушите хірургічними швами, яке наближається до вузької трикутної форми, максимальними розмірами 3,5 х 0,6 см., орієнтоване горизонтально. Краї його рівні, спів ставні при зближенні, прямовисні; кути чітки. рановий канал вузький, його перетин дещо наближується до овального, проходить через надані м`які тканини вглибину, донизу і дещо ліворуч. при дослідженні під стереомікроскопом МБС-10 зазначені ознаки видно більш чітко, сторонніх включень не виявлено. краї рівні, наближають до гладких, добре спів ставні. Стінки дрібногорбисті, прямовисні. Кути чітки, йдуть в глибину чіткими ребрами.

Дане пошкодження на момент огляду є різаним…»

«... Виходячи з даних. виявлених при дослідженні ранового каналу, може не виключатися, що досліджене пошкодження могло бути заподіяне вузьким травмуючим предметом»

У підсумку експертом зазначене, що: «На клапті шкіри живота справа, вилученому від трупа ОСОБА_11 , 1984 р.н., виявлене пошкодження, яке на момент огляду є різаним…»

7. З висновку експертного медико-криміналістичного дослідження № 153 від 23 червня 2023 року, отриманого в зв`язку з проведенням дослідження, за наслідками якого був складений висновок № 247 від 27 червня 2024 року, вбачається таке

«При проведенні судово-медичного дослідження клаптя шкіри, вилученого від трупа ОСОБА_11 , 1984 року народження (рани лівої поперекової ділянки тулуба) виявлено наступне.

На клапті шкіри виявлене пошкодження, яке складається з двох частин. Перша частина пошкодження, має ознаки різаного (наскрізне,,, щілиноподібне, з різними краями та вузькими, наближеними до гострокутних кінцями), яке могло утворитися в результаті дії гострої кромки (леза).

Друга частина пошкодження, має ознаки вхідного вогнепального (на що вказують форма і розміри, нерівні, синякові, не зіставні краї, наявність дефекту тканини, нерівні розшаровані стінки, радіальні розриви), яке могло утворитись в результаті пострілу з вогнепальної зброї.

На контактограмі з зовнішньої поверхні клаптя шкіри, виявлено сліди, характерні для сполук заліза».

Стосовно частини ушкодження, яке, на переконання експерта, має ознаки вхідного вогнепального, експертом зазначене й таке

Воно «представляє собою наскрізне (відносно товщі клаптя) дірчасте, неправильно-округлої форми, діаметром біля 0,6 см., з нерівними, фестончатими, синяковими краями, дещо згорнутими всередину. від яких відходять незначні радіальні розриви, з довжиною 0,2-0,5 см.. Пошкодження розташоване на тлі зони синця, неправильно-овальної форми, загальними розмірами біля 5,1х3,3 см. При зближенні краї не зіставляються через наявність дефекту тканини (мінус-тканина). Поверхня при підсиханні щільна, розташована на рівні пошкодження шкіри. Стінки пошкодження синцеві, нерівні, розшаровані… Чужорідних частинок, схожих на порошинки, в проекції пошкодження не виявлено»

8. Прокурор просить про призначення ще однієї судово-медичної експертизи, проте ухвалою суду від 26 серпня 2024 року у такому прокурору відмовлено.

IV……Окрім того, суд дослідив матеріали огляду місця стверджуваної події.

За наслідками проведеного дослідження ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 24 вересня 2023 року протокол огляду місця стверджуваної події, як недостовірний, був виключений з числа доказів у справі.

V……До того ж, суд дослідив матеріали, що були додатково надані потерпілою ОСОБА_7 , зокрема - матеріали службового розслідування події, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, проведений командуванням військової частини НОМЕР_1 .

Та стосовно цієї обставини суд відзначає, що відповідно до висновків командування цієї частини ОСОБА_4 вчинив порушення правил поводження зі зброєю, яке мало наслідком загибель цивільної особи.

В......Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_14 від? ? 04 травня 2022 року відносно ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Подальшими ухвалами слідчих суддів цього ж суду строк тримання ОСОБА_4 під вартою продовжувався неодноразово, востаннє ухвалою від 26 серпня 2022 року до 09 вересня 2022 року включно.

Подальшими ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва строк тримання обвинуваченого під вартою продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 16 липня 2024 року - до 14 вересня 2024 року включно.

Під час застосування цього запобіжного заходу суд виходив з наявності ризиків того, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може вдатись до дій щодо переховування від суду.

Г…...Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ); від 06 лютого 2023 року № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ); від 01 травня 2023 року (затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ), від 26 липня 2023 року № 451/2023 (затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ), від 06 листопада 2023 року № 734/2023 (затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року № 3429-ІХ), від 05 лютого 2024 року № 49/2024 (затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3564-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 09 травня 2024 року № 3684 IX), від 23 липня 2024 року № 469/2024 (затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ)/ з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу в Україні безперервно діє військовий стан.

Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.

1. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.

При цьому відповідно до частини 3 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має переконатись, що жоден більш м`який, ніж запропонований слідчим, запобіжний захід не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

2. Відповідно до частини 1 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України запобіжними заходами є:

-особисте зобов`язання;

-особиста порука;

-застава;

-домашній арешт;

-тримання під вартою.

Відповідно до статті 179 цього Кодексу особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Відповідно до статті 180 Кримінального Процесуального Кодексу України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно достатті 194цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Відповідно до частини 1 статті 182 Кримінального Процесуального Кодексу України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

При цьому відповідно до частини 5 цієї статті розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

3. Відповідно до статті 183 Кримінального Процесуального Кодексу України

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

/частина 1/

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

/частина 3/

Слідчий суддя,суд припостановленні ухвалипро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,враховуючи підставита обставини,передбачені статтями177та 178цього Кодексу,має правоне визначитирозмір заставиу кримінальномупровадженні, зокрема:

1.щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2.щодо злочину, який спричинив загибель людини;

/частина 4/

4. Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності вказаних вище обставин та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Відповідно до статті 201 Кримінального Процесуального Кодексу України

Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду … клопотання про зміну запобіжного заходу…

/частина 1/

5. Відповідно до приписів статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України та норм статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права

5.1. Нормами чинного Кримінального Процесуального Кодексу України не визначене поняття обґрунтованості пред`явленої підозри

(а) Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об`єктивних відомостях, здатних переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення, які:

1.можна перевірити у судовому розгляді;

2.спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

(б) При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

5.2. У пункті 48 рішення у справі "Чеботарь проти Молдови" Європейський Суд з Прав Людини зазначив таке.

"Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання

5.3. Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й триманні її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах "Гуццарді проти Італії" (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); "Корбан проти України (пункти 138 - 139) та інші/.

При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув`язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов`язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув`язненого. /див., окрім іншого, рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 111 - 114); "Корбан проти України (пункти 138 - 139)/

5.4. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

Європейський суд з прав людини також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув`язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.

Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання".

/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/

Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26.06.1991 року), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликатитаку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).

5.5. Відповідно до статті 2 Конвенції право кожного на життя охороняється законом та нікого не може бути умисно позбавлено життя.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Андронікоу та Константіноу проти Кіпру", передбачене статтею 2 Конвенції право на життя «... є одним з найбільш фундаментальних положень Конвенції і охороняє одну з основних цінностейдемократичного суспільства».

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини перше речення статті 2 Конвенції зобов`язує державу не тільки утримуватись від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідних заходів для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Обов`язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції визначається у поєднанні з загальним обов`язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов`язує «гарантування кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили (див. mutatis mutandis рішення від 19 лютого 1998 року у справі «Kaya v. Turkey», 1998-I, п. 105). Головна мета такого розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя.

Для того, щоб розслідування стверджуваного незаконного вбивства було ефективним воно має бути здатне привести до встановлення обставин смерті людини та встановлення і покарання відповідальних осіб

Прогалини ж у розслідуванні, які підривають його здатність встановити причину смерті або відповідальних осіб, чи то прямих виконавців створюють ризик недодержання такого стандарту.

/див. рішення Європейського суду з прав людини у справах

«Муравська проти України» «Гонгадзе проти України», «Шевченко проти України», "Меркулова проти України" та інші/

6. Відповідно до статті 91 Кримінального Процесуального Кодексу України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення).

7. Відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального Процесуального Кодексу України

Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбаченихчастиною першоюцієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1)прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4)утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5)не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6)пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7)докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

9)носити електронний засіб контролю.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Стосовно наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину обвинуваченим.

А……Наведені приписи діючого законодавства та настанови судової практики доводять таке.

1. «Підозра» є нічим іншим, як версією органів досудового розслідування про те, що певний злочин був вчинений та особа є причетною до вчинення цього злочину.

Принагідно слід відзначити, що на стадії судового розгляду така «версія» є наведеною в обвинуваченні, яке викладене в обвинувальному акті.

2. Для вирішення питання щодо обґрунтованості «підозри» оцінка наданих доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, але з тією метою, щоб визначити:

-вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення;

-чи здатна наявна вірогідність виправдати подальше розслідування;

-чи здатні обставини такого розслідування виправдати подальше застосування запобіжних заходів

Б……З огляду на ці приписи діючого законодавства та настанови судової практики суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.

І……Оскільки по справі триває судовий розгляд, оцінка наданих доказів в контексті їх достатності і допустимості не перевіряється, а встановлення вини/невинуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину можливо лише під час ухвалення вироку по суті пред`явленого обвинувачення.

Метою ж застосування відносно нього запобіжного заходу наразі є забезпечення можливості подальшого розслідування кримінальної справи, яке /подальше розслідування/ повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

ІІ……Разом із цим, стосовно обставин цього кримінального провадження, суд відзначає таке.

1. Версія органів досудового розслідування у частині того, що в цьому випадку злочин відносно ОСОБА_11 був вчинений є обґрунтованим, адже факт його наглої смерті є беззаперечним.

2. В той же час, очевидним є те, що версія про подію цього злочину, викладена в обвинувальному акті, буяє істотними прогалинами, що підривають її /версії/ здатність пояснити перебіг подій, що призвели до настання такої смерті.

2.1. Так, відповідно до версії, що викладена в обвинувальному акті,

ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_11 сліпе проникаючевогнепальне пораненняживота з пошкодженням внутрішніх органів та сосудів, внаслідок чого сталась смерть ОСОБА_11 .

Проте,звертаючись підчас судовогорозгляду зклопотанням пропризначення експертизи,прокурор виклаввже іншуверсію;за викладеноюпрокурором версією

ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_11 наскрізне вогнепальне поранення з пошкодженням внутрішніх органів та сосудів, внаслідок чого сталась смерть ОСОБА_11 .

За версією прокурора, рана передньої черевної стінки є вхідним вогнепальним пораненням, а рана лівої поперекової ділянки тулуба вихідним вогнепальним пораненням.

2.2. Далі, наведені вище докази поза розумним сумнівом вказують, та прокурор у своєму клопотанні зазначає, що ОСОБА_11 безпосередньо перед смертю зазнав поранення на лівій поперековій ділянці тулуба.

Та поза розумним сумнівом, дослідження обставин заподіяння цього поранення має істотнезначення для встановлення події обставин смерті ОСОБА_11 ..

Проте, ці обставини викладена в обвинувальному акті версія органів досудового розслідування та публічного обвинувачення не враховує та не пояснює взагалі.

2.3. Більше того, версія органів досудового розслідування очевидно (та таке визнається прокурором під час судового розгляду у наданому ним клопотанні) не здатна надати жодного пояснення відсутності кулі у тілі ОСОБА_11 ; таке прогнозовано спонукає прокурора до висунення у суді нових версій щодо події стверджуваного злочину.

3. Далі, версія органів досудового розслідування про причетність ОСОБА_4 /тією чи іншою мірою/ до обставин, що потягли смерть ОСОБА_11 по суті захистом не заперечується, адже захист не заперечує того, що обвинувачений був у групі осіб, з якою /групою/ ОСОБА_11 спілкувався безпосередньо перед смертю.

Захист заперечує лише роль ОСОБА_4 у подіях, що призвели до смерті ОСОБА_11 .

4. Та з огляду на таку позицію захисту слід зазначити наступне.

4.1. Поза розумним сумнівом, результати перевірки цих заперечень захисту можуть знайти своє втілення лише у вироку суду по суті висунутого обвинувачення та не можуть аналізуватись під час вирішення питання про доцільність перебування ОСОБА_4 під вартою.

4.2. В той же час, встановлена вище сумнівність здатності версії органів досудового розслідування пояснити перебіг подій, що призвели до смерті ОСОБА_11 природно тягне за собою обґрунтовані сумніви у причетності ОСОБА_4 до участі у подіях, що в дійсності призвели до цієї смерті.

5. Далі суд відзначає, що поза розумним сумнівом обставини цього кримінального провадження виправдовують подальше розслідування з метою встановлення дійсних обставин наглої смерті ОСОБА_11 .

В той же час суд також зауважує, що виявлені на теперішній час вади досудового розслідування , хоча теоретично й можуть бути виправленими під час судового розгляду, але потребують значних організаційних витрат та вчинення дій, що не є повною мірою притаманними судовому розгляду.

За такого у разі, якщо суд, з огляду на характер стверджуваного злочину, за клопотаннями сторін вдасться до таких заходів, їх вжиття потребуватиме вкрай значних витрат у часі.

Наведене доводить, що висунута в межах цього кримінального провадження «підозра» є майже мінімально обґрунтованою.

Стосовно наявності передбачених законом ризиків.

1. Попередніми ухвалами суду встановлена наявність ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду.

1.1. Наявність цього ризику випливає з того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя людини за який передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.

1.2. В той же час, виявлені вище вади «підозри» свідчать про те, що на теперішній час обставини здійснення цього кримінального провадження об`єктивно не утворюють підстав для переховування від суду.

1.3. Навпаки, обставини здійснення цього кримінального провадження, об`єктивно спонукають особу навіть у разі, якщо вона дійсно вчинила злочин, з`являтись до суду для слідкуванням за перебігом процесу та участі у такому перебігу хоча б для того, щоб бути переконаною у своїй «безпеці».

Отже, наразі ймовірність втечі з боку ОСОБА_4 зменшилась.

2. Попередніми ухвалами суду встановлена наявність ризику того, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків.

В той же час, суд відзначав, що цей ризик на цій стадії кримінального провадження є наявним лише вкрай незначною мірою.

Вирішуючи питання про наявність цього ризику на теперішній час, суд відзначає таке.

2.1. Судом, зокрема, відзначалось, що наразі у справі складений обвинувальний акт, який направлений на розгляд суду, що виключає можливість для обвинуваченого впливати на «потенційних» свідків, не вказані в реєстрі досудового розслідування.

Стосовно цієї обставини суд відзначає, що виявлені вище вади «підозри» є такими, що теоретично необхідність у допиті осіб, які під час досудового розслідування не допитувались, не виключає.

В той же час наразі /за спливом більш, ніж двох років після події, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження/ допит таких осіб стосовно кульмінаційних моментів цієї події навряд матиме наслідком отримання відомостей, що можуть істотно вплинути на хід розслідування обставин наглої смерті ОСОБА_11 .

2.2. Далі, судом відзначалось, що вказані в обвинувальному акті свідки не були очевидцями кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, що позбавляє вплив на них істотного сенсу.

Стосовно цієї обставини суд відзначає, що виявлені вище вади «підозри» не дозволяють категорично стверджувати про зміст відомостей, які можуть бути повідомленими особами, з якими ОСОБА_11 спілкувався безпосередньо перед смертю.

В той же час, з огляду на роль таких осіб /на відміну від ОСОБА_4 вони є лише свідками/ та обставини здійснення цього кримінального провадження /а саме на те, що зміна показань цими особами вочевидь лише потягне погіршення їх становища/ суд вважає, що реальних засобів впливу на цих свідків ОСОБА_4 не має.

Отже, наразі ризик впливу з боку ОСОБА_4 на свідків у цьому кримінальному провадженні хоча й змінився, але зберігається та продовжує залишатись мінімальним.

3. Далі, прокурор стверджує про наявність ризику того, що ОСОБА_4 може вчинити нові злочини.

В обґрунтування такого посилається про те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, з огляду на що у разі його втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності він вчинить й військові злочини проти порядку несення військової служби.

3.1. Попередніми ухвалами суду встановлювалось, що цей ризик є відсутнім.

3.2. Вирішуючи питання про наявність цього ризику на теперішній час, суд враховує, що ризик вчинення обвинуваченим нових злочинів прокурор пов`язує з наявністю ризику втечі.

Проте, як доведено вище, ризик втечі з боку ОСОБА_4 наразі істотно зменшився; таке зменшення ризику не дає підстави вважати, що задля самої по собі втечі ОСОБА_4 вдасться до дій, що міститимуть самостійний склад злочину.

Отже, цей ризик суд вважає відсутнім.

4. Прокурор стверджує про наявність в цьому випадку також ризику впливу на потерпілу.

Попередніми ухвалами суду встановлювалось, що цей ризик є відсутнім.

Вирішуючи питання про наявність цього ризику на теперішній час, суд враховує таке.

4.1. Потерпіла ОСОБА_7 дійсно наразі займає активну позицію у справі та вживає доступні їй заходи для встановлення об`єктивної істини у справі.

4.2. В той же час матеріали справи доводять, та сторони не заперечують того, що вона не була очевидцем подій, що є предметом розгляду цього кримінального провадження; до того ж, нею вже були надані пояснення про відомі їй обставини справи.

За такого вплив на неї з метою спотворення відомостей, які вона може надати, наразі вочевидь є позбавленим здорового глузду.

4.3. Стосовно ж впливу на ОСОБА_7 з метою зміни її позиції у справі суд відзначає таке.

Процесуальне становище ОСОБА_4 наразі є визначеним він є обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

При цьому це процесуальне становище є визначеним не потерпілою, але органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням; змінити це процесуальне становище потерпіла не здатна.

Таке позбавляє вплив на ОСОБА_7 з боку ОСОБА_4 будь-якого сенсу, адже навіть зміна її позиції не здатна змінити становище ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні.

4.4. Що ж стосується потерпілої ОСОБА_15 та її законного представника, то вони взагалі не мають жодного відношення до подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, та активну позицію у справі не займають.

За такого вплив на них є позбавленим здорового глузду.

Отже, цей ризик суд також вважає відсутнім.

Стосовно можливості запобігти встановленим судам ризикам.

І……Вирішуючи питання про спосіб запобігання встановленим судом ризикам, суд враховує таке.

1. Перш за все, суд враховує характер встановлених ризиків.

2. Далі, суд враховує, що, як слушно вказувала представник потерпілої, обвинувачений зацікавленості у встановленні об`єктивної істини у справі не виявляє, а сутність його захисту зводиться по-суті не до доведення своєї невинуватості, але лише до спростування наявності доказів його винуватості.

3. Суд також враховує, що в цьому випадку публічний інтерес полягає ні в чому іншому, як у захисті громадян та суспільства від свавільних дій щодо позбавлення життя.

При цьому, як зазначається у процитованих вище рішеннях Європейського суду з прав людини, здійснення такого захисту утворює фундамент демократичного суспільства, відсутність такого захисту позбавляє можливості для існування саме такого суспільства.

4. Суд також вважає слушними посилання представника потерпілої про те, що особа, яка наразі обґрунтовано підозрюється у вчиненні вбивства ОСОБА_16 , не може перебувати поза контролем правоохоронних органів, а умови тримання такої особи мають забезпечувати подальше ефективне розслідування.

Наведене у сукупності не дозволяє суду не прийти до висновку про те, що запобіжний захід, який має в подальшому застосовуватись до ОСОБА_4 , має передбачати обмеження його свободи.

ІІ……Далі суд враховує таке.

1. Наразі відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній Установі «Миколаївський слідчий ізолятор».

Проте, зміст поданого прокурором клопотання доводить, що подальше застосування такого режиму тримання обвинуваченого під вартою не є можливим; захист також не просить про подальше тримання ОСОБА_4 у тих самих умовах.

Отже, умови тримання ОСОБА_4 підлягають зміні.

2. Далі:

-прокурор просить змінити умови тримання обвинуваченого ОСОБА_4 на його тримання у умовах гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, де будуть забезпечені умови «тримання військовослужбовців, як то право носіння військової форми, дотримання розпорядку дня, військової дисципліни, роздільне утримання один від одного різної категорії військовослужбовців, належне забезпечення харчуванням відповідно до встановлених норм тощо», а також проведення соціально-психологічної роботи, спрямованої на «формування та збереження навичок військової служби, нейтралізацію негативного впливу умов ізоляції на особистість, профілактику та попередження … агресивної поведінки щодо посадових осіб гауптвахти та варти, інших військовослужбовців, а також до себе, усвідомлення провини за вчинений злочин»

-захист ставить питання, зокрема, про зміну умов тримання обвинуваченого на домашній арешт.

3. Вирішуючи питання про те, яким чином мають бути змінені умови тримання ОСОБА_4 , суд враховує таке.

3.1. Встановлене вище зменшення ризиків, для запобігання яким застосовується цей запобіжний захід, природно тягне за собою послаблення умов утримання обвинуваченого.

3.2. При цьому умови, що забезпечуються завдяки застосуванню такого запобіжного заходу, як домашній арешт, цілком здатні та цьому етапі кримінального провадження забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

3.3. До того ж, суд вважає слушними посилання захисту про те, що перебування обвинуваченого під домашнім арештом на території міста Миколаєва більш відповідає потребам забезпечення розгляду цього кримінального провадження, ніж його перебування на гауптвахті на значному віддаленні від місця проведення судових засідань.

Отже, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід слід змінити на домашній арешт.

4. Визначаючи умови перебування ОСОБА_4 під домашнім арештом, суд враховує таке.

4.1. Захистом запропоновано визначити місце перебування ОСОБА_4 під домашнім арештом у квартирі АДРЕСА_2 , підстави для відмови у такому є відсутніми.

4.1. З огляду на характер встановлених судом ризиків, суд вважає, що обвинуваченому слід заборонити залишати це житло цілодобово, окрім випадків явки до суду та оповіщень про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій (повітряної тривоги, обстрілів в районі житлового будинку тощо).

При цьому з метою забезпечення належного контролю за дотримання обвинуваченим цієї вимоги на обвинуваченого слід також покласти обов`язок носити електронний засіб контролю.

4.2. Далі, з метою запобігання ризику впливу з боку обвинуваченого на свідків його слід зобов`язати утримуватися від спілкування у будь-який спосіб особисто або через третіх осіб з особами, що зазначені у реєстрі досудового розслідування, як свідки.

4.3. Окрім того, з метою забезпечення можливості організації судових засідань обвинуваченого слід зобов`язати негайно повідомити суд про актуальні засоби зв`язку та в подальшому повідомляти суд про їх зміну.

Спростування позицій сторін.

1. Захист просив про зміну обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу на особисте зобов`язання.

Проте, цей запобіжний захід застосування жодних заходів задля утримання особи не передбачає.

За такого цей запобіжний захід, як такий, що в цьому випадку не відповідає сутності встановленого судом ризику та меті його застосування у цьому випадку, до ОСОБА_4 не може бути застосованим.

2. Прокурор стверджував, що інший запобіжний захід, ніж тримання обвинуваченого під вартою, не здатен забезпечити його /обвинуваченого/ належну процесуальну поведінку.

В обґрунтування посилався про те, що обвинувачений «є військовослужбовцем, який тимчасово мешкав зі свідками у даному кримінальному провадженні та проходить з ними військову службу в одній військовій частині, не має міцних соціальних зв`язків, як і не має чинників, які б могли утримати його від залишення місця свого проживання з метою переховування від суду».

Проте, ці посилання прокурора не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення.

2.1. Так, наразі відносно обвинуваченого застосовується запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання, яке, хоча й є тимчасовим, проте не є місцем, де спільно з обвинуваченим мешкають свідки у справі.

2.2. Що ж стосується «чинників, які могли б утримати його від залишення місця свого проживання», то такими є дії органів Національної поліції, які /органи/ в силу покладених на них завдань, а також завдяки електронному засобу контролю є цілком здатними забезпечити виконання ОСОБА_4 обов`язку не залишати місце свого проживання.

3. Далі, обґрунтовуючи необхідність утримання обвинуваченого на гауптвахті, прокурор посилався про те, що суд має забезпечити «високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що потребує більшої суворості в оцінці порушень цінності суспільства».

З приводу цих посилань прокурора суд відзначає наступне.

3.1. Відповідно до наведеної вище практики Європейського Суду з прав Людини, «цінності суспільства» у вигляді захисту права на життя забезпечуються не шляхом застосування запобіжних заходів, але шляхом проведення ефективногорозслідування наглої смерті особи.

3.2. В цьому ж випадку судом неодноразово встановлювалось, що проведене під час розслідування смерті ОСОБА_11 «розслідування» є таким, що має прогалини, які підривають його здатність встановити причину смерті.

Та суд вдався до безпрецедентних заходів задля того, щоб це становище виправити; результати вжитих судом заходів є більш переконливими, ніж результати досудового розслідування та вони об`єктивно наближають державу до встановлення об`єктивної істини у справі.

В таких умовах вимога до суду щодо «охорони цінностей суспільства» шляхом застосування самих лише запобіжних заходів є не тільки недоречною, але облудною.

3.3. Далі, очевидним є те, що «ефективне розслідування» не може бути заміненим жодними запобіжними заходами, навпаки має передувати застосуванню запобіжних заходів.

З огляду на це суд відзначає наступне.

(а) Очевидним є те, що наразі необхідне для досягнення стандарту «ефективності» розслідування, не зважаючи на передачу справи до суду, не є завершеним, про що, до речі, свідчить сам факт подання прокурором клопотання про призначення нової судово-медичної експертизи.

(б) З огляду на це з посилань прокурора не є зрозумілим, яким саме чином зміна запобіжного заходу на домашній арешт може завадити належному розслідуванню та забезпеченню внаслідок такого «високих стандартів охорони загальносуспільних прав».

Отже, посилання прокурора, що аналізуються, не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення.

4. Потерпіла та її представник також заперечували проти зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 .

Цілком поділяючи стурбованість потерпілої перебігом цього кримінального провадження, суд менше з тим, стосовно посилань потерпілої, відзначає таке.

4.1. Як зазначалось вище, збереження раніше існуючих умов утримання ОСОБА_4 наразі не є можливим.

4.2. Застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не змінює суті застосовуваних відносно обвинуваченого обмежень, але лише пом`якшує умови його тримання.

Воно в умовах цього кримінального провадження не здатне перешкодити подальшому розслідуванню обставин смерті ОСОБА_11 та, як доведено вище, не становить жодної небезпеки для потерпілої.

4.3. Суд також повторює, що само по собі застосування запобіжних заходів не здатне задовольнити інтереси потерпілої в отриманні справедливої сатисфакції; навпаки має наслідком зайве ускладнення судового розгляду, а за такого /в умовах цього кримінального провадження/ - ефективного розслідування обставин смерті ОСОБА_11 .

Та з огляду на це суд відзначає, що проведення експертних досліджень, що вочевидь не мають таких наслідків та не тягнуть й заздалегідь не здатні потягнути встановлення обставин справи з таким розслідуванням не є сумісним.

Отже, клопотання прокурора та захисту підлягають частковому задоволенню, а застосований відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зміні на домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово.

Керуючись ст.ст. 369-372; 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора та захисника ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Змінити обраний відносно ОСОБА_9 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово.

Визначити місцем перебування ОСОБА_4 під домашнім арештом на виконання цієї ухвали квартиру АДРЕСА_2 , заборонивши йому залишати це житло цілодобово.

Покласти на ОСОБА_4 , окрім загального обов`язку з`являтись до суду за першим викликом, такі обов`язки:

-негайно повідомити суд про актуальні засоби зв`язку та їх зміну;

-утримуватися від спілкування у будь-який спосіб особисто або через третіх осіб з особами, що зазначені у реєстрі досудового розслідування, як свідки;

-носити електронний засіб контролю

Строк дії цього запобіжного заходу встановити - до 26 жовтня 2024 року.

ОСОБА_4 доставити до місця перебування під домашнім арештом - квартири АДРЕСА_2 , після чого звільнити з-під варти.

Ухвала оскарженню окремо від судового рішення не підлягає.

Головуючий суддя = ОСОБА_17 =