Вирок

від 23.10.2024 по справі 490/3342/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3342/22

Провадження № 1-кп/490/267/2024

У Х В А Л А

23 жовтня 2024 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участі прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

його захисників - ОСОБА_5 ; ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12022152020000557 про обвинувачення

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Ботнів Іванчівського району Волинської області, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , проходить військову службу за контрактом на посаді заступника командира евакуаційної роти евакуаційного батальйону НОМЕР_1 окремого ремонтно-відновлювального полку військової частини НОМЕР_2 у військовому званні "лейтенант"

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

І……Сторони не заперечували проти оголошення перерву у судовому засіданні.

ІІ…… Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою.

1. В обґрунтування послався про те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя особи та існують ризики його переховування від суду, незаконного впливу на свідка та потерпілу а також вчинення ним нового злочину.

2. Захисники проти задоволення заявленого клопотання заперечували, спираючись, головним чином, про те, що заявлене прокурором клопотання не є належним чином обґрунтованим.

Водночас зауважили, що наразі ОСОБА_4 займається вихованням двох дітей у віці 02 та 04 роки у той час, коли його дружина цілий день працює задля матеріального забезпечення родини. З огляду на таке ОСОБА_4 має, окрім іншого, забезпечити дітям можливість прогулянок поза межами житла. Спираючись про таке, просили дозволити ОСОБА_4 залишати житло протягом періоду з 12:00 години до 14:00 години задля прогулянки з дітьми.

3. Обвинувачений під час судового розгляду кримінального провадження позицію своїх захисників підтримав.

Встановлені судом обставини із посиланням на докази.

А.....На розгляд суду надійшов складений 29 серпня 2022 року? ? старшим слідчим-криміналістом в особливо важливих справах Слідчого Управління Головного Управління Національної Поліції України ОСОБА_8 та у той же день затверджений прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 обвинувальний акт, у якому викладена версія обвинувачення щодо вчинення злочину ОСОБА_4 .

1. Як зазначив автор обвинувального акту:

01.05.2022, у вечірній час доби (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим), ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , запросив до себе ОСОБА_9 ,, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, для продовження вживання алкогольних напоїв.

Цього ж дня, близько 20.00 год., під час сумісного вживання алкогольних напоїв, у кухонній кімнаті вищевказаної квартири, між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 виник словесний конфлікт, внаслідок якого, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_4 виник умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_9 .

Далі, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, побіг до кімнати-залу вказаної квартири, де з кобури, яка знаходилась на ремені військових штанів, які лежали на стільці вказаної кімнати, дістав закріплений за ним (згідно накладної № 63 на видачу військового майна у військовій частині НОМЕР_2 ) пістолет Макарова НОМЕР_3 калібру 9 мм., споряджений набоями калібру 9 мм. у кількості 8 шт. Після чого ОСОБА_4 зняв запобіжник та привів вказаний пістолет у бойову готовність та направився до кухні, в якій знаходився ОСОБА_9 .

Того ж дня, впродовж з 20.00 по 21.00 (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим), ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, побачивши у коридорі вказаної квартири ОСОБА_9 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунках, направив в його бік пістолет Макарова НОМЕР_3 калібру 9 мм., споряджений набоями калібру 9 мм., після чого, усвідомлюючи суспільно небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, здійснив з нього два постріли у ОСОБА_9 , один з яких прицільний у живіт ОСОБА_9 .

У результаті протиправних, умисних дій ОСОБА_4 , спрямованих на позбавлення життя ОСОБА_9 , шляхом здійснення пострілу з вогнепальної зброї, який був спрямований на порушення функцій та анатомічної цілісності життєво важливих органів останнього, ОСОБА_9 отримав сліпе вогнепальне поранення живота з пошкодженням печінки, шлунка, судин черевної порожнини та передньої стінки черевного відділу аорти, яке супроводжувалось поширеною внутрішньо черевною кровотечею та заочеревинною гематомою.

Після чого ОСОБА_4 , при наявності у останнього можливості не допустити настання смерті ОСОБА_9 , будь-яких заходів для врятування останнього не вжив та покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

Унаслідок чого, 02.05.2022, близько 01.15 години , ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень помер у КНП Миколаївської міської ради "Міська лікарня швидкої медичної допомоги".

2. Вказані дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України як умисне вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.

Б......Наразі судом здійснюється судовий розгляд цього кримінального провадження.

1. Протягом судового розгляду прокурор оголосив обвинувальний акт, суд встановив особу обвинуваченого, визначив обсяг та порядок дослідження доказів.

2. Далі, відповідно до встановленого порядку суд розпочав дослідження письмових доказів, зокрема доказів, що характеризують застосовану до ОСОБА_4 правову процедуру.

Під час дослідження цих доказів, а також доказів, що стосуються встановлення причин смерті ОСОБА_9 , судом були отримані відомості, що дають підстави стверджувати, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснювалось без належної ретельності та дбайливості.

Зокрема, група слідчих для здійснення досудового розслідування цього кримінального провадження визначалась, щонайменш, з чисельними помилками, які не дозволяють стверджувати, що дослідження причин смерті ОСОБА_9 було здійсненим у встановленому законом порядку та з дотриманням передбаченої для такого процедури.

3. Далі, суд завершив дослідження доказів щодо причини загибелі ОСОБА_9 .

За наслідком дослідження цих доказів суд в ухвалі від 26 серпня 2024 року суд виснував, що версія про подію цього злочину, викладена в обвинувальному акті, буяє істотними прогалинами, що підривають її /версії/ здатність пояснити перебіг подій, що призвели до настання такої смерті

4. Окрім того, суд дослідив матеріали огляду місця стверджуваної події.

За наслідками проведеного дослідження ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 24 вересня 2023 року протокол огляду місця стверджуваної події, як недостовірний, був виключений з числа доказів у справі.

5. До того ж, суд дослідив матеріали, що були додатково надані потерпілою ОСОБА_10 , зокрема - матеріали службового розслідування події, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, проведений командуванням військової частини НОМЕР_2 .

Та стосовно цієї обставини суд відзначає, що відповідно до висновків командування цієї частини ОСОБА_4 вчинив порушення правил поводження зі зброєю, яке мало наслідком загибель цивільної особи.

6. Протягом судового засідання 22 жовтня 2024 року сторони не спромоглись висловити конкретних пропозицій щодо подальшого руху кримінального провадження.

В......Під час здійснення цього кримінального провадження запобіжні заходи відносно обвинуваченого застосовувались таким чином.

1. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_11 від? 04 травня 2022 року відносно ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

2. Подальшими ухвалами слідчих суддів цього ж суду строк тримання ОСОБА_4 під вартою продовжувався неодноразово, востаннє ухвалою від 26 серпня 2022 року до 09 вересня 2022 року включно.

Подальшими ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва строк тримання обвинуваченого під вартою продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 16 липня 2024 року - до 14 вересня 2024 року включно.

3. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 26 серпня 2024 року раніше обраний відносно нього запобіжний захід був зміненим на домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово на строку до 26 жовтня 2024 року.

При цьому на обвинуваченого були покладені такі додаткові обов`язки:

-негайно повідомити суд про актуальні засоби зв`язку та їх зміну;

-утримуватися від спілкування у будь-який спосіб особисто або через третіх осіб з особами, що зазначені у реєстрі досудового розслідування, як свідки;

-носити електронний засіб контролю

Г……Під час застосування цього запобіжного заходу суд виходив з наявності ризику того, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може вдатись до дій щодо переховування від суду, а також до дій щодо незаконного впливу на свідків.

Ґ…...Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ); від 06 лютого 2023 року № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ); від 01 травня 2023 року (затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ), від 26 липня 2023 року № 451/2023 (затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ), від 06 листопада 2023 року № 734/2023 (затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року № 3429-ІХ), від 05 лютого 2024 року № 49/2024 (затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3564-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 09 травня 2024 року № 3684 IX), від 23 липня 2024 року № 469/2024 (затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ)/ з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу в Україні безперервно діє військовий стан.

Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.

Щодо подальшого руху кримінального провадження

1. Відповідно до частини 6 статті 9 Кримінального Процесуального Кодексу України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, суд, керуючись загальними засадами кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, застосовує, зокрема, процесуальний закон, що регулює аналогічні правовідносини.

2. Велика Палата Верховного Суду сформулювала правову позицію щодо визначення подібності правовідносин, визначивши, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). /пункт 32 постанови від 27.03.2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 року у справі № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 року у справі № 910/24257/16.

3. Відповідно до статті 240 Цивільного Процесуального Кодексу України

…

Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

/частина 2/

…

Якщо в судовому засіданні було оголошено перерву, провадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій було оголошено перерву.

/частина 6/

Щодо суті питання про застосування запобіжного заходу.

1. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.

При цьому відповідно до частини 3 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має переконатись, що жоден більш м`який, ніж запропонований слідчим, запобіжний захід не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

2. Відповідно до частини 1 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України запобіжними заходами є:

-особисте зобов`язання;

-особиста порука;

-застава;

-домашній арешт;

-тримання під вартою.

Відповідно до статті 179 цього Кодексу особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Відповідно до статті 180 Кримінального Процесуального Кодексу України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно достатті 194цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Відповідно до частини 1 статті 182 Кримінального Процесуального Кодексу України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

При цьому відповідно до частини 5 цієї статті розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

3. Відповідно до частини 1 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

4. Відповідно до частини 6 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченомустаттею 199цього Кодексу.

5. Відповідно до приписів статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України та норм статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права

5.1. Нормами чинного Кримінального Процесуального Кодексу України не визначене поняття обґрунтованості пред`явленої підозри

(а) Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об`єктивних відомостях, здатних переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення, які:

1.можна перевірити у судовому розгляді;

2.спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

(б) При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

5.2. У пункті 48 рішення у справі "Чеботарь проти Молдови" Європейський Суд з Прав Людини зазначив таке.

"Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання

5.3. Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й триманні її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах "Гуццарді проти Італії" (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); "Корбан проти України (пункти 138 - 139) та інші/.

При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув`язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов`язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув`язненого. /див., окрім іншого, рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 111 - 114); "Корбан проти України (пункти 138 - 139)/

5.4. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

Європейський суд з прав людини також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув`язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.

Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання".

/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/

Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26.06.1991 року), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликатитаку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).

5.5. Відповідно до статті 2 Конвенції право кожного на життя охороняється законом та нікого не може бути умисно позбавлено життя.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Андронікоу та Константіноу проти Кіпру", передбачене статтею 2 Конвенції право на життя «... є одним з найбільш фундаментальних положень Конвенції і охороняє одну з основних цінностейдемократичного суспільства».

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини перше речення статті 2 Конвенції зобов`язує державу не тільки утримуватись від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідних заходів для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Обов`язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції визначається у поєднанні з загальним обов`язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов`язує «гарантування кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили (див. mutatis mutandis рішення від 19 лютого 1998 року у справі «Kaya v. Turkey», 1998-I, п. 105). Головна мета такого розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя.

Для того, щоб розслідування стверджуваного незаконного вбивства було ефективним воно має бути здатне привести до встановлення обставин смерті людини та встановлення і покарання відповідальних осіб

Прогалини ж у розслідуванні, які підривають його здатність встановити причину смерті або відповідальних осіб, чи то прямих виконавців створюють ризик недодержання такого стандарту.

/див. рішення Європейського суду з прав людини у справах

«Муравська проти України» «Гонгадзе проти України», «Шевченко проти України», "Меркулова проти України" та інші/

6. Відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального Процесуального Кодексу України

Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбаченихчастиною першоюцієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1)прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4)утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5)не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6)пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7)докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

9)носити електронний засіб контролю.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Стосовно подальшого руху кримінального провадження

1. Позиції сторін у справі не дозволяють наразі ефективне продовжити розгляду цього кримінального провадження.

2. Відносини, що виникли в зв`язку із таким, та ті, що врегульовані у статті 240 Цивільного Процесуального Кодексу України, є повністю подібними, адже мають тотожні суб`єктний склад учасників відносин, об`єкт та предмет правового регулювання, а також умов застосування правових норм.

Таке доводить, що за обставин, що склались в межах цього кримінального провадження, у судовому засіданні слід оголосити перерву.

3. Далі, суд має визначити дату та час наступного судового засідання.

З урахуванням перебігу процесу у справі та часу, що є мінімально необхідним для отримання доказів у справі, суд вважає за необхідне оголосити перерву до 10 грудня 2024 року до 14:00 години.

Стосовно наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину обвинуваченим.

А……Наведені приписи діючого законодавства та настанови судової практики доводять таке.

1. «Підозра» є нічим іншим, як версією органів досудового розслідування про те, що певний злочин був вчинений та особа є причетною до вчинення цього злочину.

Принагідно слід відзначити, що на стадії судового розгляду така «версія» є наведеною в обвинуваченні, яке викладене в обвинувальному акті.

2. Для вирішення питання щодо обґрунтованості «підозри» оцінка наданих доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, але з тією метою, щоб визначити:

-вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення;

-чи здатна наявна вірогідність виправдати подальше розслідування;

-чи здатні обставини такого розслідування виправдати подальше застосування запобіжних заходів

Б……З огляду на ці приписи діючого законодавства та настанови судової практики суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.

І……Оскільки по справі триває судовий розгляд, оцінка наданих доказів в контексті їх достатності і допустимості не перевіряється, а встановлення вини/невинуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину можливо лише під час ухвалення вироку по суті пред`явленого обвинувачення.

Метою ж застосування відносно нього запобіжного заходу наразі є забезпечення можливості подальшого розслідування кримінальної справи, яке /подальше розслідування/ повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

ІІ……Разом із цим, стосовно обставин цього кримінального провадження, суд відзначає таке.

1. Версія органів досудового розслідування у частині того, що в цьому випадку злочин відносно ОСОБА_9 був вчинений є обґрунтованим, адже факт його наглої смерті є беззаперечним.

2. При цьому версія органів досудового розслідування про причетність ОСОБА_4 /тією чи іншою мірою/ до обставин, що потягли смерть ОСОБА_9 по суті захистом не заперечується, адже захист не заперечує того, що обвинувачений був у групі осіб, з якою /групою/ ОСОБА_9 спілкувався безпосередньо перед смертю.

Захист заперечує лише роль ОСОБА_4 у подіях, що призвели до смерті ОСОБА_9 .

3. В той же час, версія про подію цього злочину, викладена в обвинувальному акті, буяє істотними прогалинами, що підривають її /версії/ здатність пояснити перебіг подій, що призвели до настання такої смерті.

Наведене доводить, що висунута в межах цього кримінального провадження «підозра» є мінімально обґрунтованою.

Стосовно наявності передбачених законом ризиків.

1. Попередніми ухвалами суду встановлена наявність ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду.

1.1. Наявність цього ризику випливає з того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя людини за який передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.

1.2. В той же час, виявлені вище вади «підозри» свідчать про те, що на теперішній час обставини здійснення цього кримінального провадження об`єктивно не утворюють підстав для переховування від суду.

Навпаки, обставини здійснення цього кримінального провадження, об`єктивно спонукають особу навіть у разі, якщо вона дійсно вчинила злочин, з`являтись до суду для слідкуванням за перебігом процесу та участі у такому перебігу хоча б для того, щоб бути переконаною у своїй «безпеці».

Отже, наразі ймовірність втечі з боку ОСОБА_4 зменшилась.

2. Попередніми ухвалами суду встановлена наявність ризику того, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків.

Вирішуючи питання про наявність цього ризику на теперішній час, суд відзначає таке.

2.1. Судом, зокрема, відзначалось, що наразі у справі складений обвинувальний акт, який направлений на розгляд суду, що виключає можливість для обвинуваченого впливати на «потенційних» свідків, не вказані в реєстрі досудового розслідування.

Стосовно цієї обставини суд відзначає, що виявлені вище вади «підозри» є такими, що теоретично необхідність у допиті осіб, які під час досудового розслідування не допитувались, не виключає.

В той же час наразі /за спливом більш, ніж двох років після події, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження/ допит таких осіб стосовно кульмінаційних моментів цієї події навряд матиме наслідком отримання відомостей, що можуть істотно вплинути на хід розслідування обставин наглої смерті ОСОБА_9 .

2.2. Далі, судом відзначалось, що вказані в обвинувальному акті свідки не були очевидцями кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, що позбавляє вплив на них істотного сенсу.

Стосовно цієї обставини суд відзначає, що виявлені вище вади «підозри» не дозволяють категорично стверджувати про зміст відомостей, які можуть бути повідомленими особами, з якими ОСОБА_9 спілкувався безпосередньо перед смертю.

В той же час, з огляду на роль таких осіб /на відміну від ОСОБА_4 вони є лише свідками/ та обставини здійснення цього кримінального провадження /а саме на те, що зміна показань цими особами вочевидь лише потягне погіршення їх становища/ суд вважає, що реальних засобів впливу на цих свідків ОСОБА_4 не має.

Отже, наразі ризик впливу з боку ОСОБА_4 на свідків у цьому кримінальному провадженні хоча й змінився, але зберігається та продовжує залишатись мінімальним.

3. Далі, прокурор стверджує про наявність ризику того, що ОСОБА_4 може вчинити нові злочини.

В обґрунтування такого посилається про те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, з огляду на що у разі його втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності він вчинить й військові злочини проти порядку несення військової служби.

3.1. Попередніми ухвалами суду встановлювалось, що цей ризик є відсутнім.

3.2. Вирішуючи питання про наявність цього ризику на теперішній час, суд враховує, що ризик вчинення обвинуваченим нових злочинів прокурор пов`язує з наявністю ризику втечі.

Проте, як доведено вище, ризик втечі з боку ОСОБА_4 наразі істотно зменшився; таке зменшення ризику не дає підстави вважати, що задля самої по собі втечі ОСОБА_4 вдасться до дій, що міститимуть самостійний склад злочину.

Отже, цей ризик суд вважає відсутнім.

4. Прокурор стверджує про наявність в цьому випадку також ризику впливу на потерпілу.

Попередніми ухвалами суду встановлювалось, що цей ризик є відсутнім.

Вирішуючи питання про наявність цього ризику на теперішній час, суд враховує таке.

4.1. Потерпіла ОСОБА_10 дійсно наразі займає активну позицію у справі та вживає доступні їй заходи для встановлення об`єктивної істини у справі.

4.2. В той же час матеріали справи доводять, та сторони не заперечують того, що вона не була очевидцем подій, що є предметом розгляду цього кримінального провадження; до того ж, нею вже були надані пояснення про відомі їй обставини справи.

За такого вплив на неї з метою спотворення відомостей, які вона може надати, наразі вочевидь є позбавленим здорового глузду.

4.3. Стосовно ж впливу на ОСОБА_10 з метою зміни її позиції у справі суд відзначає таке.

Процесуальне становище ОСОБА_4 наразі є визначеним він є обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

При цьому це процесуальне становище є визначеним не потерпілою, але органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням; змінити це процесуальне становище потерпіла не здатна.

Таке позбавляє вплив на ОСОБА_10 з боку ОСОБА_4 будь-якого сенсу, адже навіть зміна її позиції не здатна змінити становище ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні.

4.4. Що ж стосується потерпілої ОСОБА_12 та її законного представника, то вони взагалі не мають жодного відношення до подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, та активну позицію у справі не займають.

За такого вплив на них є позбавленим здорового глузду.

Отже, цей ризик суд також вважає відсутнім.

Стосовно запобіжного заходу, який має застосовуватись відносно обвинуваченого.

1. Наразі відносно обвинуваченого застосовується запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

2. Як процесуальні /відповідне клопотання/, так й фактичні підстави для зміни обраного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш суворий (яким є тримання під вартою) наразі вочевидь є відсутніми.

3. Процесуальні /відповідне клопотання/ підстави для зміни обраного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу на менш суворий наразі також є відсутніми.

При цьому незначна /порівняно з стоком покарання, яке може бути застосованим до обвинуваченого у разі визнання його винуватим/ тривалість застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не дозволяє прийти до висновку про наявність фактичних підстав для зміни застосованого відносно обвинуваченого запобіжного заходу на непов`язаний з позбавленням волі.

4. Заперечення захисту проти задоволення поданого прокурором клопотання не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення.

Так, в обґрунтування своїх заперечень захист фактично посилається на те, що мотиви для подальшого застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту викладені невдало.

Проте, як доведено вище, підстави для застосування саме такого запобіжного заходу існують в дійсності, та ця обставина не може були нівельованою невдалою формою їх викладення у відповідних процесуальних документах.

За такого підстави для зміни обраного відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту наразі є відсутніми.

Стосовно умов тримання обвинуваченого під домашнім арештом.

І……Захист фактично просить про зміну умов тримання обвинуваченого під домашнім арештом.

Стосовно цих посилань захисту суд відзначає таке.

1. Посилання захисту про причини для зміни умов тримання ОСОБА_4 під домашнім арештом, а саме необхідність здійснення догляду за двома дітьми поза розумним сумнівом заслуговують на увагу, через що мають бути врахованими під час визначення умов тримання обвинуваченого під домашнім арештом.

2. Захист пропонує врахувати ці обставини шляхом фактичної зміни обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт із забороною залишати житло протягом певного часу доби.

2.1. Проте, нетривалість перебування ОСОБА_4 під домашнім арештом не дозволяє на теперішній час настільки істотно змінити умови тримання обвинуваченого під домашнім арештом.

2.2. До того ж, дотримання запропонованих захистом умов з огляду на мету такої зміни необхідність догляду за дітьми навряд може бути забезпеченим, адже не передбачає врахування інтересів дітей, зокрема їх настроїв, вподобань тощо.

3. В той же час, вказані захистом обставини можуть бути враховані шляхом надання обвинуваченому можливості під належним контролем вчиняти поза межами місця його перебування дії, необхідні для догляду за дітьми.

Отже, в цій частині умови тримання обвинуваченого під домашнім арештом підлягають частковій зміні.

ІІ……Підстави для зміни інших раніше встановлених обов`язків суд не вбачає; захист про таку зміну суд не просить.

Отже, клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 369-372; 376 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

І……У судовому засіданні оголосити перерву до 10 грудня 2024 року до 14:00 години.

ІІ……Клопотання прокурора - задовольнити частково.

Продовжити строк дії обраного відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово.

Визначити місцем перебування ОСОБА_4 під домашнім арештом на виконання цієї ухвали квартиру АДРЕСА_2 , заборонивши йому залишати це житло цілодобово.

Покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

-не залишати квартиру АДРЕСА_2 цілодобово, окрім випадків явки до суду, оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій (повітряної тривоги, обстрілів в районі житлового будинку тощо), а також після повідомленням органів Національної Поліції з метою догляду за неповнолітніми дітьми /прогулянок, відвідування лікувальних закладів тощо/;

-прибувати до суду за першою вимогою;

-повідомляти суд про актуальні засоби зв`язку та їх зміну;

-утримуватися від спілкування у будь-який спосіб особисто або через третіх осіб з особами, що зазначені у реєстрі досудового розслідування, як свідки;

-носити електронний засіб контролю

Строк дії ухвали встановити в 2 місяці - до 23 грудня 2024 року.

Ухвала оскарженню окремо від судового рішення не підлягає.

Головуючий суддя = ОСОБА_13 =