Постанова

від 09.10.2024 по справі 363/1810/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 року м. Київ

Справа № 363/1810/24

Провадження № 22-ц/824/12645/2024

Резолютивна частина постанови оголошена 09 жовтня 2024 року

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2024 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Желепи В.В.

сторони:

скаржник ОСОБА_1

особа, дії якої оскаржуються Головний державний виконавець Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Мовчан Тетяна Сергіївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Дешевим Олександром Анатолійовичем, на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області, постановлену у складі судді Лукач О.П. 15 травня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Дешевим О.А., на бездіяльність державного виконавця Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), відмовлено.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Дешевий О.А. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

Зокрема зазначає, що рішенням суду, на думку заявника, при розгляді вказаної скарги суд першої інстанції вийшов за межі своєї компетенції та заявленої скарги на бездіяльність державного виконавця та фактично змінив резолютивну частину рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28.10.2016 у справі № 363/2556/15-ц, визначивши нову суму до стягнення в розмірі 1 729 809,10 гри. замість 953 643,80 гри., яка була стягнута приватним виконавцем в межах виконавчого провадження НОМЕР_4, що потягнуло за собою невірне визначення судом в оскаржуваній ухвалі суми виконавчого збору (основної винагороди приватного виконавця) з виконання вказаного рішення, яка підлягає стягненню з боржника в сумі 172 980,91 гри. замість вже сплаченої (стягнутої) суми винагороди в розмірі 95 364,38 гри.

Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував положення ч. 7 ст. 9, ч. 1,2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», наявну судову практику, неповно з`ясував обставини справи, що призвело до неправильних висновків суду та прийняття незаконної та необґрунтованої ухвали суду.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Дешевий О.А. підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

За правилами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Згідно частин 2,3 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Отже за змістом вказаних норм закону, обов`язковою умовою для задоволення скарги є встановлення факту порушення прав заявника.

Встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року №363/2556/15-ц, яке набрало законної сили, позов ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 , ЗАТ «Софтлайн» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором №59 від 17.04.2007 року в розмірі 953 643,80 грн., з яких: за тілом та відсотками по кредиту 44 623,98 (сорок чотири тисячі шістсот двадцять три доларів США 98 центів), еквівалент за курсом НБУ 20,722460 на 08.05.2015 року - 924 718,64 гри. (дев`ятсот двадцять чотири тисячі сімсот вісімнадцять гривень 64 копійки), з них: тіло - 41 928,57 доларів США (сорок одна тисяча дев`ятсот двадцять вісім, доларів США 57 центів), відсотки - 2 695.41 доларів США (дві тисячі шістсот дев`яносто доларів США 41 цент), неустойка. - 28 925,16 гри. (двадцять вісім тисяч дев`ятсот, двадцять п`ять гривень 16 копійок).

Постановою головного державного виконавця Вишгородського районною відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Мовчун Т.С. від 27 березня 2018 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа №363/2556/15-ц, видано Вишгородським районним суду Київської області 06.12.2016 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ЗПТ «Софтлайн» на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») заборгованість в розмірі 953 643,80 грн.

Зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до не неї завідомо неправдивих відомостей.

Стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 95364,38 грн. (а.с. 157)

30 вересня 2019 року постановою головного державного виконавця Вишгородського районною відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Мовчун Т.С. про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП НОМЕР_6, виконавчий лист щодо виконання рішення суду у справі №363/2556/15-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ЗАТ «Софтлайн» (Правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Софтлайн-ІТ») заборгованості за кредитним договором № 59 від 17.04.2007 в розмірі 953643,80 грн. (боржник - ОСОБА_1 ), було повернуто стягувачу, у зв`язку з тим, що майно, на яке можливо звернути стягнення, що належить боржниці ОСОБА_1 , не виявлено, виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 30.09.2022.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03 листопада 2023 року замінено стягувача ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на його правонаступника ОСОБА_2 у виконавчому листі щодо виконання рішення суду у справі № 363/2556/15-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ЗАТ «Софтлайн» (Правонаступник - ТОВ «Софтлайн-ІТ») заборгованості за кредитним договором № 59 від 17.04.2007 року в розмірі 953 643,80 грн. (боржник - ОСОБА_1 ). Видано дублікат виконавчого листа щодо виконання рішення суду у справі №363/2556/15-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ЗАТ «Софтлайн» (Правонаступник - ТОВ «Софтлайн-ІТ») заборгованості за кредитним договором №59 від 17.04.2007 року в розмірі 953643,80 грн. (боржник ОСОБА_1 ).

25 грудня 2023 року постановами приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєва С.В. відкрито виконавче провадження НОМЕР_5 за заявою стягувача ОСОБА_2 щодо примусового виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28.10.2016 у справі №363/2556/15-ц, стягнуто з боржника ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 95364,38 грн. (а.с. , а.с. 30-33)

05 січня 2024 року постановами приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєва С.В. у ВП НОМЕР_5 знято арешт зі всього майна, що належить боржнику ОСОБА_1 у зв`язку із виконанням в повному обсязі виконавчого документу (вимоги стягувача, основна винагорода приватного виконавця, витрати виконавчого провадження), та закінчено виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа (дублікат) №363/2556/15-ц, виданого 06.12.2016 Вишгородським районним судом Київської області. (а.с. 34-37).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню, визначені в статті 39 даного Закону.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» урегульовано стягнення виконавчого збору, а статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено право приватного виконавця на отримання винагороди.

Згідно зі статтею 31 вказаного закону за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода (частина перша).

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової (частина друга).

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). (частина четверта).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина п`ята).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. (частина шоста).

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 зі змінами та доповненнями, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень.

Відповідно до п. 23 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:

при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);

після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено;

після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає);

відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.

Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.

З одного боку, Закон України «Про виконавче провадження» не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред`явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.

З іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні у державного виконавця.

Вирішення цієї проблеми зачіпає конвенційні та конституційні права особи, її інтереси, а також стосується забезпечення верховенства права під час здійснення виконавчого провадження.

Так, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду і завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження, серед іншого, здійснюється з дотриманням такої засади як справедливість (пункт 5 частини першої статті 2 Закону Про виконавче провадження»).

Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Таким чином, законодавець розрізняє поняття «авершення» та «закінчення» виконавчого провадження.

Звертаючись до суду зі скаргою скаржник зазначає, що боржником ОСОБА_1 сплачено в повному обсязі суму боргу за виконавчим документом - виконавчим листом виконавчого листа №363/2556/15-ц, виданого Вишгородським районним суду Київської області 06.12.2016.

Примусове виконання вказаного виконавчого документу відбулось у виконавчому провадженні НОМЕР_5, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Ніколаєвим С.В.

Після виконання виконавчого листа №363/2556/15-ц, виданого Вишгородським районним суду Київської області 06.12.2016, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Ніколаєвим С.В. винесено постанову від 05 січня 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_5 про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 95 364,38 грн., та закінчено виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа (дублікат) №363/2556/15-ц, виданого 06.12.2016 Вишгородським районним судом Київської області.

На підтвердження відсутності боргу ОСОБА_1 , представником стягувача ОСОБА_2 - адвокатом Лук`яненком В.О. 16 квітня 2024 року до суду першої інстанції подано письмові пояснення, в яких останній зазначає про те, що стягувач ОСОБА_2 як стягувач у виконавчому провадженні звернувся до приватного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку із погашенням ОСОБА_1 боргу в повному обсязі, заборгованість відсутня.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» урегульовано стягнення виконавчого збору, а статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено право приватного виконавця на отримання винагороди.

Встановлено, що у ВП НОМЕР_6, державним виконавцем Вишгородського районною відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа №363/2556/15-ц, видано Вишгородським районним суду Київської області 06.12.2016 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ЗПТ «Софтлайн» на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») заборгованість в розмірі 953 643,80 грн.

Вказаною постановою визначено розмір виконавчого збору/основної винагороди у сумі 95 364,38 грн. При цьому фактичного виконання рішення суду досягнуто не було, виконавчий документ був повернутий стягувачу. В подальшому виконавчий лист №363/2556/15-ц, виданий 06.12.2016 Вишгородським районним судом Київської області був переданий стягувачем приватному виконавцю, який здійснив його виконання та стягнув винагороду.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що боржником не в повному обсязі сплачену суму основної винагороди приватному виконавцю, є безпідставним.

Крім того, висновок суду першої інстанції про те, що приватний виконавець був зобов`язаний під час примусового виконання виконавчого листа (дублікату) №363/2556/15-ц, керуватися положеннями частини третьої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки між стягувачем і боржником існувало валютне зобов`язання і заборгованість за рішенням суду була стягнута в іноземній валюті, а зазначені обставини не впливають на обов`язки державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження», а також посилання на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18) в даному випадку є помилковим, оскільки не є релевантною для справи, що розглядається з огляду на таке.

У справі № 761/12665/14-ц Верховним Судом переглядалася скарга на дії та бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішення від 17.11.2014, резолютивна частина котрого викладена таким чином: «стягнуто з ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» на користь ОСОБА 3 308 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на. 17 листопада. 2014 року еквівалентно 4 746,28 гри».

Тоді як у справі № 363/1810/24, що розглядається, скарга на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28.10.2016 у справі № 363/2556/15-ц, резолютивна частина якого викладена таким чином: «Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Вишгородським РА Управління ДМС України в Київській області, 13.09.2012 року) та ЗАТ «Софтлайн» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, Код ЄДРГІОУ 23721848, р/р НОМЕР_2 в Першій Київській філії AT ВАБанк, м. Київ, МФО 321637, ІПН: 23 721826538) на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» (ЄДРГІОУ 19017842, вул. Дегтярівська, буд.№27-т, м. Київ, 04119) заборгованість за кредитним договором №59 від 17.04.2007 року в розмірі 953 643,80 гри, (дев`ятсот п`ятдесят три тисячі шістсот- сорок три гривні 80 копійок), з яких: за тілом та. відсотками по кредиту 44 623,98 (сорок чотири тисячі шістсот двадцять три доларів США 98 центів), еквівалент за курсом НБУ 20,722460 на 08.05.2015 року - 924 718,64 гри. (дев`ятсот двадцять чотири тисячі сімсот вісімнадцять гривень 64 копійки), з них: тіло - 41 928,5 7 доларів США (сорок одна тисяча дев`ятсот двадцять вісім, доларів США 57 центів), відсотки - 2 695.41 доларів США (дві тисячі шістсот дев`яносто доларів США 41 цент), неустойка. - 28 925,16 гри. (двадцять вісім тисяч дев`ятсот, двадцять п`ять гривень 16 копійок)».

Вищевикладений висновок суду фактично змінює зміст резолютивної частини рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28.10.2016 у справі № 363/2556/15-ц, яке перебувало на виконанні у Вишгородському ВДВС, що є недопустимим порушенням норм процесуального права.

Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2023 року підлягає скасуванню, з постановленням нового судового рішення про задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-379, 381-383, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою адвокатом Дешевим Олександром Анатолійовичем - задовольнити.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення яким скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Дешевим Олександром Анатолійовичем - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) Мовчун Тетяни Сергіївни щодо невиключення ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.

Зобов`язати Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) Мовчун Тетяну Сергіївну виключити відомості про боржника ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), з Єдиного реєстрів боржників, номер виконавчого провадження НОМЕР_7, категорія стягнення - стягнення коштів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна