Рішення

від 01.10.2024 по справі 522/23070/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/23070/23

Провадження № 2/522/2900/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.

при секретарі Міщенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Кравець Вадима Валентиновича, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Остра», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморськогорайонного судум.Одеси надійшлацивільна справаза позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Кравець Вадима Валентиновича, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Остра», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення грошових коштів, в якій позивач просив розірвати договір купівлі-продажу транспортного засобу TOYOTA HIGHLANDER, рік виробництва: 2016, шасі №: НОМЕР_1 , ДНЗ: НОМЕР_2 , укладеного між ОСОБА_1 та приватним виконавцем Кравцем Вадимом Валентиновичем шляхом підписання акту про проведені торги, стягнути з ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 659 300 (шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч триста) гривень, стягнути солідарно з акціонерного товариства «Страхова компанія «Остра» грошові кошти у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень, а також зазначити про нарахування відповідних 3% річних та інфляційних збитків на суму заборгованості до моменту виконання рішення.

Позовні вимоги мотивував тим, що 24.03.2021 року у Системі електронних торгів арештованим майном(СЕТАМ) відбулися торги з продажу транспортного засобу TOYOTA HIGHLANDER, рік виробництва: 2016, шасі №: НОМЕР_1 , ДНЗ: НОМЕР_2 , який належав на праві власності боржнику ОСОБА_2 . Переможцем торгів став позивач - ОСОБА_1 . за купівлю на електронних торгах вищезазначеного автомобіля ОСОБА_1 сплатив 694 000 гривень, що на день торгів було еквівалентно 25 027,5 доларам США.

01.04.2021 року приватним виконавцем Кравцем Вадимом Валентиновичем було складено та надіслано відповідний акт про проведені електронні торги у ВП №б3631381, яким засвідчено право власності ОСОБА_1 на транспортний засіб марки «TOYOTA HIGHLANDER», шасі № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Проте, зареєструвати за собою право власності у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не зміг через арешти, який було накладено ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15.03.2021 року у справі №760/5339/21, а також ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.03.2021 року у справі №369/4080/21, кримінальне провадження №12021116150000024.

У подальшому, на зазначений транспортний засіб було накладено арешти у тому ж кримінальному провадженні ухвалами Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.05.2021 року у справі №369/6031/21, від 28.06.2022 року у справі №369/5355/22.

Вказані арешти були накладені на транспортний засіб у зв`язку з тим, що постановою старшого слідчого СВ відділу поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області від 05.05.2021 року даний транспортний засіб було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12021116150000024, відкритого за фактом підробки договору позики та шахрайства. Транспортний засіб і досі перебуває в арешті, у зв`язку з цим позивач не має можливості ані користуватись ним, ані зареєструвати за собою, хоча позивач сплатив грошові кошти за нього.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2023 р. вказану позовну заяву було залишено без руху та надано п`ятиденний строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 18.12.2023 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 19.06.2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися, про місце та час були повідомлені належним чином, у судове засідання не з`явилися.

01 жовтня 2024 року представник позивача адвокат Переходов М.В., звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, в якій також просив суд задовольнити вимоги у повному обсязі, не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, 01 жовтня 2024 року в судове засідання не прибули, пояснень протягом розгляду справи не надавали.

Відповідач ОСОБА_4 до суду не з`явився, заяв про розгляд справи без його участі не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач ПАТ «СК «Остра» до суду не з`явився, заяв про розгляд справи без його участі не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Повістки направлені до відповідачів повернулись з відмітками «за закінченням терміну зберігання».

Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права відповідача на доступ до правосуддя, суд оцінює таку поведінку відповідача як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа щодо якої розглядається справа виявить бажання з`явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.

Відповідно до ч.ч.7,8ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи зазначене, з огляду на тривалий термін розгляду справи, яка має бути розглянута в розумні строки, а також достатність матеріалів справи для ухвалення рішення, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Відповідно дост. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, відповідно до ч. 4 ст.223, ст.280 ЦПК Україниза згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 4ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши встановлені обставини та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає даний позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.03.2021 року у Системі електронних торгів арештованим майном(СЕТАМ) відбулися торги з продажу транспортного засобу TOYOTA HIGHLANDER, рік виробництва: 2016, шасі №: НОМЕР_1 , ДНЗ: НОМЕР_2 , який належав на праві власності боржнику ОСОБА_2 .

Переможцем торгів став позивач - ОСОБА_1 . за купівлю на електронних торгах вищезазначеного автомобіля ОСОБА_1 сплатив 694 000 гривень, що на день торгів було еквівалентно 25 027,5 доларам США.

01.04.2021 року приватним виконавцем Кравцем Вадимом Валентиновичем було складено та надіслано відповідний акт про проведені електронні торги у ВП №б3631381, яким засвідчено право власності ОСОБА_1 на транспортний засіб марки «TOYOTA HIGHLANDER», шасі № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Проте, ОСОБА_1 зареєструвати за собою право власності у встановленому законом порядку не зміг через арешти, який було накладено ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15.03.2021 року у справі №760/5339/21, а також ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.03.2021 року у справі №369/4080/21, кримінальне провадження №12021116150000024.

У подальшому, на зазначений транспортний засіб було накладено арешти у тому ж кримінальному провадженні ухвалами Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.05.2021 року у справі №369/6031/21, від 28.06.2022 року у справі №369/5355/22.

Вказані арешти були накладені на транспортний засіб у зв`язку з тим, що постановою старшого слідчого СВ відділу поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області від 05.05.2021 року даний транспортний засіб було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12021116150000024, відкритого за фактом підробки договору позики та шахрайства.

Посилаючись на зазначене та на те, що транспортний засіб, за який позивачем сплачено грошові кошти в повному обсязі, і досі перебуває в арешті, у зв`язку з чим позивач не має можливості користуватись ним та зареєструвати за собою право власності, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Чинне цивільне законодавство України виділяє декілька підстав для розірвання договору.

Так, за загальною нормою, передбаченою п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, вказана норма виділяє таку підставу для розірвання договору, як істотне порушення договору другою стороною.

Продаж майна на електронному аукціоні ДП «СЕТАМ» за свою правовою природою є договором купівлі-продажу, в якому продавцем виступає державна виконавча служба або приватний виконавець.

У даній справі позивач вбачає істотне порушення договору зі сторони продавця приватного виконавця Кравця Вадима Валентиновича.

Дане порушення полягає у тому, що продавець, будучи обізнаним про арешт майна предмета договору купівлі-продажу, а також обізнаним про права третіх осіб щодо цього майна, не попередив про це покупця ОСОБА_1 , всупереч вимогам ч. 1 ст. 659 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 659 ЦК України продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

З ухвали Київського апеляційного суду від 27.04.2021 року у справі №760/5339/21 вбачається, що ОСОБА_4 був обізнаний про арешт майна предмета спору, ще до проведення торгів, які відбулись 24.03.2021 року та підписання акту про проведені торги з позивачем, тобто мав можливість і обов`язок попередити позивача про права третіх осіб, проте не зробив цього, що призвело до порушень прав позивача.

Внаслідок такого порушення своїх обов`язків зі сторони подавця, покупець, яким є позивач, фактично не отримав майно, яке розраховував отримати за результатом укладення договору-купівлі продажу шляхом підписання акту про проведені торги.

При цьому, свої обов`язки покупця позивач виконав у повному обсязі, вчасно сплативши грошові кошти за предмет договору.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

З тлумачення даної норми вбачається, що порушення умов договору не є необхідною підставою для розірвання договору, так як істотна зміна обставин може трапитись і без порушень умов з боку сторін договору.

Частиною другою даної статті встановлено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У даній справі суд вбачає істотну зміну обставин, оскільки, як було встановлено під час розгляду справи, сторони договору не могли передбачити накладення арештів на предмет договору, так як ці обставини виникли не з їх вини та незалежно від їх волі через дії третіх осіб.

При цьому, така зміна обставин суттєво порушило співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, адже позивач сплатив грошові кошти на виконання договору, проте зареєструвати за собою транспортний засіб не зміг, а тому і по цей день не може ані розпоряджатись, ані користуватись ним.

Таким чином, позивач не має нести ризик такої зміни умов, адже обов`язок повідомляти про права третіх осіб має продавець, а не покупець.

Вказаний висновок кореспондується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, в якій остання зазначила, що метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців; для успішної конкуренції покупців необхідно, щоб добросовісні покупці були впевнені в тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб.

А тому, позивач, будучи добросовісним покупцем, мав право розраховувати на отримання майна в результаті перемоги на прилюдних торгах.

Отже, за такої зміни обставин, при якій позивач мав би віддати свої грошові кошти в обмін на ніщо, не отримуючи при цьому предмет договору, очевидно, що такий договір не був би укладений, а тому, суд вважає, що така зміна обставин є істотною.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

У зв`язку з цим, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів грошових коштів підлягають задоволенню, адже фактично є наслідком розірвання договору.

Щодо солідарного стягнення з ПАТ «СК «Остра» 100000 гривень суд зазначає наступне.

29.12.2020 року між приватним виконавцем Кравцем Вадимом Валентиновичем та акціонерного товариства «Страхова компанія «Остра» було укладено договір №011420105/И добровільного страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця.

Вказаний договір діяв на момент виникнення страхового випадку 24.03.2021 року.

Згідно п. 1.1 даного Договору предметом договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, які не суперечать закону і пов`язані з його обов`язком відповідно до чинного законодавства України відшкодувати збиток, ненавмисно завданий Страхувальником(його працівниками) третім особам внаслідок неналежного виконання Страхувальником своїх обов`язків, передбачених діючим законодавством України, при здійсненні діяльності з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів виконавчої влади.

Пунктом 2.2 Договору встановлено субліміт відповідальності грошову суму, що обмежує ліміт відшкодування за окремим типом/видом страхового покриття, видом страхових виплат. За одним страховим випадком такий субліміт становить 100 000 гривень.

Відповідно до п. 3.1 Договору страховими ризиками є ризики заподіяння страхувальником шкоди майновим інтересам третіх осіб під час здійснення ним діяльності в якості приватного виконавця в період дії Договору та в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.2 Договору страховим випадком є підтверджений судовим рішенням, що набрало законної сили, або самим страхувальником факт настання відповідальності страхувальника за заподіяння шкоди майновим інтересам третіх осіб у зв`язку з подією (ненавмисною помилкою, недоглядом тощо), що відбулася під час здійснення ним діяльності приватного виконавця й мала місце протягом дії та у місці дії Договору.

Однією з підстав розірвання договору купівлі-продажу є істотне порушення приватним виконавцем Кравцем В.В., як стороною продавця, умов договору щодо повідомлення покупця про права третіх осіб на майно, яке потягнуло за собою порушення майнових інтересів позивача та завдання йому збитків.

З огляду на викладене, так як діяльність приватного виконавця застрахована у встановленому законом порядку, страховик повинен понести солідарну відповідальність разом із страхувальником в межах субліміту за договором страхування та відшкодувати збитки позивачу у розмірі 100000 гривень.

Що ж стосується позовної вимоги про ухвалення у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що проводитиме примусове виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси по даній справі здійснювати нарахування 3% річних та інфляційних збитків на суму заборгованості до моменту виконання рішення, то суд приходить до переконання, що таким вимога не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 10ст. 265 ЦПК Українисуд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Відповідно до ч.11 ст.265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Однак, вказана стаття є нормою процесуального права, яка не містить імперативного характеру, тобто у суду не має обов`язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування відсотків або пені до моменту виконання судового рішення, така вимога може бути задоволена судом, тільки коли суд вважатиме за доцільне застосування такої норми права.

При цьому, позивачем в своєму позові не наведені обґрунтовані підстави для зазначення в резолютивній частині рішення про нарахування 3% річних та інфляційних збитків на суму заборгованості, так як він лише припускає, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, що нічим не підтверджено.

Водночас, позивачем не наведено розрахунку індексу інфляції та трьох процентів річних у відповідності до ст. 625 ЦК України за весь час прострочення відповідачем виконання умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доказів прострочення відповідачами виконання саме грошового зобов`язання представником не надано.

Тоді як таке застосування даної норми в цьому рішенні не сприятиме однозначному трактуванню даного рішення суду.

Також, суд звертає увагу на те, що у позивача наявні інші законні засоби захисту своїх прав та законних інтересів, у випадку, якщо відповідач не буде виконувати рішення суду.

З огляду на викладене, оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, , а не обов`язком, і позивачем не обґрунтовано доцільності застосування цієї норм, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Окрім того, суд вважає, що рішення суду має бути чітким та зрозумілим для його виконання. Нарахування відповідних відсотків або пені має мінливий характер і залежить від кількості днів прострочення зобов`язання, а тому при ухваленні рішення неможливо визначити конкретний розмір неустойки (пені), що підлягає сплаті в майбутньому.

Відтак, з огляду на зазначене, а також те, що позивачем не наведено розрахунок індексу інфляції та трьох процентів річних по день звернення до суду, суд не вбачає правових підстав для задоволення цієї вимоги.

Згідно зі статтями12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зістаттями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Відповідно дост. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, оцінивши докази, їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Позивач просив здійснити розподіл судових витрат відповідно дост. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив 1073,60 грн. судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою та 6593,00 грн. судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, а загалом 7666,6 грн.

Водночас, загальна сума яка підлягає стягненню з відповідачів складає 659300 гривень. З відповідача акціонерного товариства «Страхова компанія «Остра» стягненню підлягає 50000 гривень, а з відповідача ОСОБА_4 559300 гривень + 50000 гривень (609300 гривень).

Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог на загальну суму 609300,00 грн., що становить 92,41 % від заявленої суми в загальному розмірі 659300 грн., з відповідача ОСОБА_4 підлягають стягненню у розмірі 7084,70 грн., а з відповідача АТ «Страхова компанія «Остра» до стягнення підлягає 581,12 гривень судового збору.

Крім того, позивач зазначив про понесення ним витрат на правову допомогу в розмірі 25000 гривень, однак жодних доказів понесення таких витрат не надав, а тому суд не вбачає підстав для їх стягнення з відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1,2,5,11,12,76-81,141,247,258-259,263-265,273,280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 611, 652, 655, 659 ЦК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця Кравця Вадима Валентиновича, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Остра», за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу транспортного засобу TOYOTA HIGHLANDER, рік виробництва: 2016, шасі №: НОМЕР_1 , ДНЗ: НОМЕР_2 , укладеного між ОСОБА_1 та приватним виконавцем Кравцем Вадимом Валентиновичем шляхом підписання акту про проведені торги.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) 559 300 (п`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч триста) гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Остра» (код ЄДРПОУ: 14288111) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) грошові кошти у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 7084,70 гривень.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Остра» (код ЄДРПОУ: 14288111) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 581,12 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя