Ухвала

від 14.10.2024 по справі 464/6249/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/6249/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/697/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури зі змінами на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 28 травня 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 ,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

встановила:

цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

засуджено за ч.2 ст. 185 КК України до двох років пробаційного нагляду.

На підставі пунктів 1-3 ч.2 п.3 ч.3 ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_6 обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Постановлено за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу).

Строк покарання ОСОБА_6 обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч.2 ст. 72 КК України покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 01 серпня 2023 року у виді штрафу постановлено виконувати самостійно.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно вироку суду, ОСОБА_6 28 липня 2020 року, близько 15.52 год., перебуваючи в приміщенні торгового залу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав зі стелажів вказаного магазину 3 плитки шоколаду «Мілка молочний полуниця», вартістю 18 грн. 77 коп. кожна, всього на суму 56 грн. 11 коп. та 10 плиток шоколадок «Мілка молочний з печивом Орео», вагою 100 г, вартістю 25 грн. 48 коп. кожна, всього на суму 254 грн. 80 коп., а всього майна належного ТзОВ «РІТЕЙЛ Україна» на загальну суму 310 грн. 91 коп., та пройшов повз касу, не здійснивши оплату за вказаний товар і вийшов з приміщення магазину, після чого, викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши ТзОВ «РІТЕЙЛ Україна» матеріальної шкоди на зазначену суму.

В апеляційній скарзі заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_6 та правильності кваліфікації його дій, вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним і таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покараним.

Наголошує, що суд першої інстанції, визначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст. 185 КК України, відповідно до редакції, що діяла в період вчинення кримінального правопорушення, з дотриманням вимог ч.1 ст. 5 КК України обрав покарання у виді пробаційного нагляду, однак невірно визначив строк відбуття даного покарання - 2 роки, оскільки санкцією закону про кримінальну відповідальність, який набрав чинності 28 березня 2024 року, передбачено призначення такого виду покарання на строк від 3 до 5 років, а відтак, при постановленні оскаржуваного вироку, місцевим судом призначено основне покарання нижче від найнижчої межі і при цьому, не застосовано положень ст. 69 КК України.

Просить скасувати вирок Сихівського районного суду м. Львова від 28 травня 2024 року, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та призначити покарання у вигляді трьох років пробаційного нагляду з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1-3 ч.2, п.3 ч.3 ст. 59-1 КК України.

На підставі ч.2 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 17000 грн., призначеного вироком Франківського районного суду м. Львова від 01 серпня 2023 року виконувати самостійно.

В решті вирок залишити без змін.

До початку апеляційного розгляду заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 подав зміни до апеляційної скарги, які надійшли до апеляційного суду 05 вересня 2024 року та просить скасувати вирок Сихівського районного суду м. Львова від 28 травня 2024 року відносно ОСОБА_6 і закрити кримінальне провадження, у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, відповідно до ст. 5 КК України, п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, оскільки кримінальна відповідальність за крадіжку з врахуванням змін, внесених Законом № 3886-ІХ, настає за вчинення такої на суму 2 102 грн., а обвинувачений засуджений за крадіжку на суму 310,91 грн., відтак, закон має зворотню дію в часі і поширюється на діяння ОСОБА_6 , вчинені ним 28 липня 2020 року.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скарг сторони обвинувачення зі змінами, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Нормами п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Згідно ч.2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Положеннями ч.6 ст. 3 КК України визначено, що зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального кодексу України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Так, розмір кримінально караної крадіжки визначається з урахуванням положень ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до Закону України від 04 червня 2009 року №1449-ІV, до ст. 51 КУпАП внесено зміни, якими встановлено, що викрадення чужого майна у формі крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час вчинення ОСОБА_6 28 липня 2020 року інкримінованого за ч.2 ст. 185 КК України кримінального правопорушення, вартість викраденого майна становила 310 грн. 91 коп. та перевищувала 0,2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Разом з тим, Законом № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набув чинності 09 серпня 2024 року, викладено у новій редакції ст. 51 КУпАП та змінено розмір дрібного викрадення чужого майна з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки у кримінальному законі не визначено розмір кримінально караного викрадення чужого майна, то така зміна в КУпАП є зміною кримінального законодавства, яка пом`якшує або скасовує кримінальну відповідальність особи, а відтак, Закон № 3886-ІХ має зворотну дію в часі і поширюється на діяння, вчинене ОСОБА_6 .

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п.5 р. XX Податкового кодексу України, неоподатковуваний мінімум доходів громадян, вказаний в диспозиції норм для настання адміністративної і кримінальної відповідальності, встановлюється в розмірі податкової соціальної пільги, яка становить 1/2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня поточного року.

Згідно Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року становив 2 102 грн., відповідно податкова соціальна пільга та неоподатковуваний мінімум доходів громадян становили 1 051 грн.

Отже, виходячи з вищезазначеного, кримінальна відповідальність за крадіжку з врахуванням змін, внесених Законом № 3886-ІХ , настає за вчинення крадіжки на суму 2 102 грн.

Відтак, у зв`язку із набуттям чинності закону, який має зворотну дію в часі і поширюється на діяння, вчинені обвинуваченим, з огляду на вартість викраденого майна, що є меншою ніж 2 неоподатковувані мінімуми доходів громадян, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга сторони обвинувачення зі змінами є обґрунтованою, у зв`язку з чим, кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 підлягає закриттю, на підставі п.4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, а вирок суду скасуванню.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 417, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

постановила:

апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури зі змінами задоволити.

Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 28 травня 2024 року скасувати, а кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України закрити, на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Речові докази: диск із відеозаписом залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок Франківського районного суду м. Львова від 01 серпня 2023 року виконувати самостійно.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4