Постанова

від 03.10.2024 по справі 521/2206/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6219/24

Справа № 521/2206/23

Головуючий у першій інстанції Плавич І.В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 521/2206/23

Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/6219/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

- за участі секретаря судового засідання Губара Д.В.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

- відповідач Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту),

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Професійна спілка робітників морського транспорту України,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Професійна спілка робітників морського транспорту України, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційними скаргами адвокатаЗагоруйка ГеннадіяАнатолійовича,діючого відімені ОСОБА_1 , та Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Малиновського районного суду міста Одеси, ухвалене у складі судді Плавича І.В. 29 лютого 2024 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) скасувати п. 1 Наказу про припинення трудових договорів з працівниками від 15.12.2022 №56-ОП в частині звільнення ОСОБА_1 ; 2) скасувати Наказ (розпорядження) №333-к від 28.12.2022 року про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 ; 3) поновити ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта 1-ої категорії сектору з договірної роботи юридичної служби Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту); 4) стягнути з ДП «Адміністрація морських портів України», в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту), на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 грудня 2022 року по 28 січня 2023 року включно в сумі - 20873,82 грн, та за період з 29 січня 2023 року по день ухвалення рішення по справі у розмірі, який буде встановлено на день ухвалення відповідного рішення.

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що вона працювала у державному підприємстві «Адміністрація морських портів України» на посаді юрисконсульта 1-ої категорії сектору з договірної роботи юридичної служби Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту).

29 грудня 2022 року наказом №333-К від 28 грудня 2022 року її було звільнено за пунктом 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, на підставі наказу від 15 грудня 2022 року №53-ОП «Про припинення трудових договорів з працівниками».

Звільнення її з роботи здійснено з порушення відповідачем процедури звільнення: - не було проведено попередніх консультацій з профспілкою щодо звільнення працівників; - було порушено строк попередження про майбутнє звільнення. Повідомлення про майбутнє звільнення було направлено позивачці у неузгоджений сторонами спосіб; - не була ознайомлена про наявність вакантних посад на підприємстві (Т. 1, а. с. 1 6).

Позиція інших учасників справи в суді першої інстанції

ДП «Адміністрація морських портів України» у відзиві на позовну заяву просить у її задоволенні відмовити.

Вказує на те, що відповідачем було належно дотримано процедуру щодо розірвання трудового договору з ОСОБА_1 через неможливість забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій (Т. 1, а. с. 147 158).

Професійна спілка робітників морського транспортну України у письмових поясненнях просить позовні вимоги задовольнити. Представник профспілки вказує на те, що звільнення є незаконним, а видання наказу про припинення трудового договору є безпідставним (Т. 1, а. с. 82 87).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року задоволено частково вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 ..

Скасовано наказ Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 15 грудня 2022 року № 53-ОП в частині звільнення ОСОБА_1 .

Скасовано Наказ (Розпорядження) № 333-к від 28 грудня 2022 року про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта 1-ої категорії сектору з договірної роботи юридичної служби Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Херсонського морського порту).

Відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Стягнуто з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь держави судовий збір у розмірі - 3 220,80 грн..

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не надано доказів отримання позивачкою документів щодо попередження про майбутнє вивільнення. Також відповідач не надав суду доказів про домовленість з позивачкою про альтернативні способи пересилання наказів, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин, зокрема за допомогою месенджера VIBER. З наданих скріншотів екрана телефону щодо направлення повідомлення про заплановане вивільнення позивачці вбачається, що зображення направлене - 20 грудня 2022 року, тобто за 9 календарних днів до дати запланованого звільнення.

Суду також не надано доказів наявності відмови позивачки про переведення її на вакантну посаду.

Відповідачем не надано суду документів, які б підтверджували знищення виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, неможливості переведення позивача за її згодою на іншу роботу.

З долучених до відзиву довідок, фотоматеріалів наслідків обстрілів дійсно вбачається пошкодження майна роботодавця, однак доказів знищення майна суду не надано.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що відшкодування позивачці сум заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат за період від дати її звільнення до дати поновлення позивача на роботі має бути проведено відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (Т. 3, а. с. 234 240).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1

Адвокат Загоруйко Г.А., діючий від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29.05.2024 року скасувати в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі - 352909,40 грн. без врахування сум податків (обов`язкових зборів) за період з 30 грудня 2022 року по день ухвалення рішення по справі. В решті рішення залишити без змін. Вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме витрат в сумі 17 420 грн., які понесені ОСОБА_1 та пов`язані із наданням юридичних послуг, пов`язаних з підготовкою матеріалів, доказів та копій документів, подачею апеляційної скарги та інших процесуальних документів у справі, із розглядом Одеським апеляційним судом апеляційної скарги від 28.06.2024р. на рішення Малиновського районного суду м. Одеса від 29.02.2024 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим,що судпершої інстанціїухвалив рішення в оскарженій частиніпри неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що: 1) помилковими є висновки суду першої інстанції щодо відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки в даному випадку вказане стягнення пов`язано з незаконним звільненням позивачки внаслідок неправомірних дій відповідача. Оплата вимушеного прогулу в установлених нормами КЗпПУ є мірою відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Нормами вищевказаного закону не передбачено підстав, за яких роботодавець може бути звільнений від відповідальності за незаконне звільнення працівника (Т. 4, а. с. 43 50).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ДП «Адміністрація морських портів України»

ДП «Адміністрація морських портів України» в апеляційній скарзі просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29.05.2024 року скасувати в частині задоволених позовних вимог. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 сплачений судовий збір при поданні апеляційної скарги.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ДП «Адміністрація морських портів України»обґрунтована тим,що судпершої інстанціїухвалив рішення в оскарженій частиніпри неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що: 1) чинне законодавство передбачає необхідність персонального повідомлення, але не визначає форму та зміст персонального повідомлення, а також алгоритм доведення його змісту до працівника; 2) перелік вакантних посад направлявся позивачці разом з повідомленням про заплановане вивільнення від 16.12.2022 №48 засобами поштового зв`язку та меседжером Viber; 3) не ґрунтуються на вимогах закону висновки суду про обов`язковість погодження звільнення з профспілкою; 4) діючи добросовісно по відношенню до позивачки, враховуючи її перебування у простої, а потім у призупиненні трудового договору у воєнний час та неможливість іншим чином повідомити про вивільнення та про вакантні посади в ДП «АМПУ», відповідач надсилав позивачці цінними листами з описом відповідні накази ХФ ДП «АМПУ» та перелік вакантних посади на відому поштову адресу, тобто належно виконав обов`язок, передбачений ст. 49-2 КЗпП України щодо повідомлення про вивільнення та пропонування працівнику вакантних посад на підприємстві; 5) оскільки ХФ ДП «АМПУ» створена з метою забезпечення функціонування морського порту Херсон (п. 2.1. Положення), а морський порт Херсон закрито відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 28.04.2022 №256, роботодавець не може забезпечити працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із відсутністю виробничих, організаційних та технічних умов та засобів виробництва. Беззаперечним та доведеним є причинно-наслідковий зв`язок між збройною агресією російської федерації проти України та виданням наказу ХФ ДП «АМПУ» від 10.05.2022 року №28-ОП (Т. 4, а. с. 65 77).

Позиція сторін в апеляційному суді

ДП «Адміністрація морських портів України» у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення.

Вказує, що представник позивачки безпідставно вимагає виплати середнього заробітку, нехтуючи нормами Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та навмисно неправильно застосовує положення Порядку обчислення середньої

заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (Т. 4, а. с. 116 119).

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу відповідача просить залишити її без задоволення.

Вказує, що жодного доказу щодо досягнутої домовленості між сторонами з приводу комунікації не було надано, як не надано доказів узгодження альтернативного способу комунікації з позивачкою.

Відповідачем не надано доказів належного виконання обов`язків щодо отримання позивачкою документів про заплановане вивільнення.

Роботодавцем не було здійснено консультацію з профспілковою організацією з приводу звільнення працівників.

Крім того, відповідачем не було надано доказів що підтверджують реальне пошкодження/знищення майна підприємства на день прийняття рішення про звільнення позивачки та доказів про те, що знищення майна унеможливлює відновлення виконання позивачкою роботи у подальшому (Т. 4, а. с. 137 149).

Професійна спілка робітників Морського транспорту України у відзиві на апеляційні скарги просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення.

Представник профспілки вказує, що призупинення трудових договорів, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та Наказу від

10.05.2022№ 28-ОП, і виключає можливість звільнення позивачки з підстав, встановлених п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (внаслідок неможливості забезпечення працівника роботою).

Доводи відповідача про те, що позивачка нібито своєчасно отримала через месенджери всю інформацію по її звільненню не відповідає дійсності. Доказів цього відповідач не надає.

Вірними є висновки суду першої інстанції щодо порушення процедури вивільнення ОСОБА_1 ..

Однак суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що виразилося в незастосуванні імперативної норми ч. 2 ст. 235 КЗпП України (і неврахуванні висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах), неправильному тлумаченні Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану (зокрема ч. 4 ст. 13), та його застосуванні до правовідносин, в яких він не підлягає застосуванню (Т. 4, а. с. 183 199).

Рух справи в апеляційному суді

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Загоруйка Геннадія Анатолійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 29 лютого 2024 року. (Т. 4, а. с. 87 88) .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.07.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 29 лютого 2024 року (Т. 4, а. с. 94 94 зворотна сторона)\

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.07.2024 року закінчено підготовку справи до розгляду. Справу призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 4, а. с. 101).

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Представник ОСОБА_2 , діюча від імені ДП «Адміністрація морських портів України», у судовому засіданні просила апеляційну скаргу підприємства задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Представники Професійної спілки робітників морського транспорту України Єріненко І.С., ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та просили її задовольнити. Заперечували проти задоволення апеляційної скарги ДП «Адміністрація морських портів України».

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційних скарги та відзивів на них, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ДП «Адміністрація морських портів України», адвоката Загоруйка Г.А., діючого від імені ОСОБА_1 , не підлягають задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Відповідно до наказу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту), від 15 грудня 2022 року №53-ОП, на підставі пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Херсонського морського порту) (далі-Філія), з виведенням Філії з 01.03.2022 у простій (наказ від 28.02.2022 № 27-ОП «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні»), з призупиненням дії трудових договорів з працівниками Філії (наказ від 10.05.2022 № 28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії) під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами), враховуючи наказ Міністерства інфраструктури України від 28.04.2022 № 256 «Про закриття морських портів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2022 № 470/37806, у зв`язку з розташуванням Філії на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.10.2022 № 248), наказано припинити трудові договори 29 грудня 2022 року з працівниками філії, у тому числі і з ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Переліку працівників до цього наказу.

Повідомленням про заплановане вивільнення від 16 грудня 2022 року №48 ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення з 29 грудня 2022 року на підставі пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. Запропоновано для подальшого працевлаштування ознайомитися з переліком вакантних посад ДП «АМПУ». Вказано, що у разі прийняття пропозиції про переведення на вакантну посаду Філія просить протягом трьох робочих днів з дня отримання даного повідомлення повідомити адміністрацію Філії у зручний спосіб - текстовим повідомленням на електронну скриньку або месенджером на номер телефону, та листом за адресою - АДРЕСА_1 . У разі відмови про переведення на вакантну посаду повідомити протягом трьох робочих днів.

Відповідно до протоколу №48 від 20 грудня 2022 року Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту) «Про направлення повідомлення про звільнення та пропозиції про переведення на вакантну посаду ДП «АМПУ» ОСОБА_1 , керуючись ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року, 20 грудня 2022 року, позивачці месенджером (VIBER) надіслано повідомлення про заплановане вивільнення від 16 грудня 2022 року №48, наказ від 15 грудня 2022 року №53-ОП «Про припинення трудових договорів з працівниками», витяг з переліку працівників до наказу від 15 грудня 2022 року №53-ОП, перелік вакантних посад ДП «АМПУ» від 12 грудня 2022 року.

Листом від 19 грудня 2022 року №439/26-01-07/Вих підприємство повідомило первинну профспілкову організацію Херсонського морського порту про заплановане звільнення працівників Херсонської філії ДП «АМПУ» та 19 грудня 2022 року направило до територіального органу Державної служби зайнятості України звітність за формою №4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці».

Відповідно до пояснень третьої особи Професійної спілки робітників морського транспорту України роботодавцем не проведено консультацій з профспілковою стороною, як того вимагають положення ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ч. 7 ст. 49-2 КЗпП України, п. 2.20 Галузевої угоди у сфері морського транспорту.

Листом від 12 грудня 2022 року №28/09-25 первинна профспілкова організація Херсонського морського торгового порту витребувала від відповідача документальне підтвердження неможливості забезпечення працівників роботою, однак доказів як саме бойові дії спричинили неможливість в подальшому забезпечити роботою надано не було.

21 грудня 2022 року за вихідним №442/26-01-07 Херсонською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту) направлено голові професійної спілки робітників морського траспорту України лист щодо надання згоди на звільнення працівників Філії, обраних до профспілкових органів, в тому числі і ОСОБА_1 .

Постановою Президії Центральної Ради ПРМТУ від 26 грудня 2022 року №П-5-2 «Про звільнення членів виборного профспілкового органу ППО ХМТП» відмовлено державному підприємству «Адміністрація морських портів України», в особі його Херсонської філії, в наданні згоди на звільнення працівників, обраних до складу виборних профспілкових органів Первинної профспілкової організації Херсонського морського торгового порту, в тому числі і відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу №333-К (Розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 28 грудня 2022 року Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту) ОСОБА_1 звільнено 29 грудня 2022 року з посади юрисконсульта 1 категорії сектору договірної роботи /юридичної служби, причина звільнення пункт 6 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, підстава звільнення - наказ від 15 грудня 2022 року №53-ОП «Про припинення трудових договорів з працівниками».

Між сторонами виникли трудові правовідносини щодо поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Виходячи зі змісту доводів та вимог двох вищевказаних апеляційних скарг, рішення суду оскаржується у повному обсязі.

Згідно зположеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційних скаргах, прийняття/відхилення аргументів відзивів на апеляційні скарги

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами другою та третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до частин першої та четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

При цьому на час призупинення дії трудового договору за працівником зберігається робоче місце, сам трудовий договір не припинений, разом з тим, заробітна плата та інші виплати не сплачуються, оскільки відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Статтею 40 КЗпП України визначено підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов визначено статтею 41 КЗпП України.

Крім підстав, передбачених статтею 41 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках, зокрема неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій (пункт 6).

Розірвання договору у випадках, передбачених пунктами 4 і 6 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина 4 статті 41 КЗпП України).

Враховуючи зміст вказаних вище норм, послідовне та логічне їх тлумачення дають підстави стверджувати, що обов`язковою умовою для звільнення за цією підставою (пункт 6 частини першої статті 41 КЗпП України) має бути об`єктивна неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі № 523/11673/22 (провадження № 61-5654св23), від 17 липня 2024 року у справі № 521/2212/23 (провадження № 61-1108св24).

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 працювала в ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту) на посаді юрисконсульта 1-ої категорії сектору з договірної роботи юридичної служби ХФ ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту).

З наказу ДП «Адміністрація морських портів України», в особі ХФ ДП «Адміністрація морських портів України» від 10.05.2022 року № 28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії» у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи», вбачається, що з 11.05.2022 року призупинена дія трудових договорів з працівниками філії (за переліком до наказу) до відновлення можливості виконувати ними роботу, але не пізніше наступного дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Відповідно до наказуДержавного підприємства «Адміністрація морських портів України», в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту) від 15 грудня 2022 року №53-ОП, на підставі пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Херсонського морського порту) (далі-Філія), з виведенням Філії з 01.03.2022 у простій (наказ від 28.02.2022 № 27-ОП «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні»), з призупиненням дії трудових договорів з працівниками Філії (наказ від 10.05.2022 № 28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії) під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами), враховуючи наказ Міністерства інфраструктури України від 28.04.2022 № 256 «Про закриття морських портів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2022 № 470/37806, у зв`язку з розташуванням Філії на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.10.2022 № 248), наказано припинити трудові договори 29 грудня 2022 року з працівниками філії, у тому числі і з ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Переліку працівників до цього наказу.

Повідомленням про заплановане вивільнення від 16 грудня 2022 року №48 ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення з 29 грудня 2022 року на підставі пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП України, у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. Запропоновано для подальшого працевлаштування ознайомитися з переліком вакантних посад ДП «АМПУ». Вказано, що у разі прийняття пропозиції про переведення на вакантну посаду Філія просить протягом трьох робочих днів з дня отримання даного повідомлення повідомити адміністрацію Філії у зручний спосіб - текстовим повідомленням на електронну скриньку або месенджером на номер телефону, та листом за адресою - АДРЕСА_1 . У разі відмови про переведення на вакантну посаду повідомити протягом трьох робочих днів.

Відповідно до протоколу №48 від 20 грудня 2022 року Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту) «Про направлення повідомлення про звільнення та пропозиції про переведення на вакантну посаду ДП «АМПУ» ОСОБА_1 , керуючись ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року, 20 грудня 2022 року позивачці месенджером (VIBER) надіслано повідомлення про заплановане вивільнення від 16 грудня 2022 року №48, наказ від 15 грудня 2022 року №53-ОП «Про припинення трудових договорів з працівниками», витяг з переліку працівників до наказу від 15 грудня 2022 року №53-ОП, перелік вакантних посад ДП «АМПУ» від 12 грудня 2022 року.

Відповідно до наказу №333-К (Розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 28 грудня 2022 року Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту) ОСОБА_1 звільнено 29 грудня 2022 року з посади юрисконсульта 1 категорії сектору договірної роботи /юридичної служби, причина звільнення пункт 6 частини першої статті 41 КЗпП України, у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, підстава звільнення - наказ від 15 грудня 2022 року №53-ОП «Про припинення трудових договорів з працівниками».

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбаченихстаттею 40цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадку неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Статтею 41 КЗпП України також встановлено, що розірвання договору у випадках, передбаченихпунктами 4і6частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Відповідно до ч. 7 ст. 49-2 КЗпП України вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 цього Кодексу здійснюється в такому порядку: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 10 календарних днів; не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованого вивільнення працівників первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини вивільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. У разі якщо вивільнення працівників є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавець за 10 календарних днів до проведення звільнення повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, а також протягом п`яти календарних днів проводить консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Згідно із ч. 3 ст. 29 КЗпП України ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеноїпунктом 4частини першої цієї статті, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Відповідач наголошує, що 19 грудня 2022 року повідомлення про заплановане вивільнення позивача від 16 грудня 2022 року №48 разом з копіями наказу Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту) від 15 грудня 2022 року №53-ОП та переліку вакантних посад в ДП «АМПУ» надіслано позивачці засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення та месенджером VIBER на його номер, на підтвердження надає опис вкладення, список згрупованих відправлень, фіскальний чек та роздруківки з месенджеру VIBER.

Згідно із описом вкладення до поштового відправлення 0504522931282 та списку згрупованих відправлень ОСОБА_1 було направлено повідомлення про заплановане вивільнення позивача від 16 грудня 2022 року №48, копія наказу від 15 грудня 2022 року №53-ОП «Про припинення трудових договорів з працівниками, Витяг з Переліку працівників до наказу від 15 грудня 2022 року №53-ОП, перелік вакантних посад в ДП «АМПУ» направлялося 19 грудня 2022 року за адресою: 73003, Херсонська обл., Херсонський р-н, Херсон.

Крім того, копія наказу про припинення трудових договорів з працівниками порту, повідомлення про заплановане вивільнення, перелік вакантних посад надіслані позивачу роботодавцем месенджером VIBER на її номер 20.12.2022 року.

При цьому відповідач виходив з рішення спільного засідання Адміністрації і профкому від 25.06.2022 року №5 «Щодо внесення доповнення до правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ХФ ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Херсонського морського порту) від 14.06.2013 року (зі змінами)», яким визначений порядок обміну інформацією та/або документами між Адміністрацією та працівниками під час дії воєнного стану та Рішення спільного засідання Адміністрації і профкому від 03.10.2022 року № 6 «Щодо внесення змін до правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ХФ ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту) від 14.06.2013 року (зі змінами)», яким змінено номер телефона та електронну пошту, на які працівник може надсилати документи.

Однак, колегія суддів враховує, що згідно із ч. 3 ст. 29 Кодексу законів про працю України, ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису.

У трудовому договорі, за згодою сторін, можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеної п. 4 ч. 1 цієї статті, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому цією статтею.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Колегія суддів приймає до уваги, що такий альтернативний спосіб обмінну кадровими документами, як застосунок VIBER не погоджений між сторонами та не оформлений належний чином, зокрема позивачем не подано заяву про направлення йому кадрових документів на застосунок VIBER, так і з боку відповідача не направлено жодної пропозиції позивачу про можливість направлення йому кадрових документів через засоби телефонного зв`язку.

Таким чином, домовленостей між сторонами трудового договору про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації не було.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду, що навіть з наданих скріншотів екрана телефону щодо направлення повідомлення про заплановане вивільнення позивачки вбачається, що зображення направлене - 20 грудня 2022 року, тобто за 9 календарних днів до дати запланованого звільнення, що не можна вважати належним виконанням роботодавцем своїх обов`язків.

Згідно роз`яснень Мінекономіки до Закону України від 01.07.2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», обов`язковою умовою для звільнення за п. 6 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України має бути обґрунтована неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Згідно ст. 349 ЦК України у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

У постанові Верховного Суду від 17.01.2019 року у справі №708/254/18 зазначено, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно, згідно з вимогами ст. 349 ЦК України, є наявність одночасно двох умов: встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін додержавного реєстру.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна, тощо.

Належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва, майна роботодавця внаслідок бойових дій на час звільнення позивача, відповідачем судам першої та апеляційної інстанцій в процесі розгляду справи також не надано.

Відповідна заява власника майна про внесення змін до державного реєстру відсутня.

Також колегія суддів враховує, що усі надані ДП «Адміністрація морських портів України» докази, зокрема листи, фотографії, тощо, стосуються періоду 2023 року, тобто вже після звільнення ОСОБА_1 .. Крім того, із вказаних фотоматеріалів наслідків обстрілів дійсно вбачається пошкодження майна роботодавця, однак доказів знищення майна відповідачем судам не надано.

Позивачка працювала у державному підприємстві «Адміністрація морських портів України», яке не припинило своєї роботи. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ХФ ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту), ідентифікаційний код ВП 38728533, в процесі припинення не перебуває.

Обставини закриття морських портів на підставі наказу «Міністерства інфраструктури України від 28.04.2022 №256 «Про закриття морських портів» не оспорюються.

Надані докази є підтвердженням унеможливленням виконання ОСОБА_1 своїх трудових функцій, однак не є підтвердженням факту повного знищення виробничих, організаційних та технічних умов, тобто настання таких обставин, що мають незворотний характер і свідчать про те, що згодом робота порту не може бути відновленою.

Відповідні акти інвентаризації майна, експертні висновки, офіційні висновки установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна на час звільнення позивача відсутні.

Також колегія суддів враховує, що позивачці не були запропоновані деякі вакантні посади на підприємстві, від можливості переведення на які остання не відмовлялася. Суду не надано доказів наявності відмови позивачки про переведення її на вакантну посаду.

У постанові Верховного Суду від 27.09.2023 року у справі №523/11673/22 зазначено, що факт введення в Україні з 24.02.2022 року воєнного стану є загальновідомим. Існування воєнного стану автоматично не означає знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. При цьому суд зауважує, що п. 6 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України не містить умов за яким трудовий договір може бути розірваний з ініціативи роботодавця у зв`язку із нерентабельністю внаслідок того, що установа фактично не працює чи неможливістю роботодавця організувати безпеку працівникам тощо.

Таким чином, вищевказані обставини та докази свідчать про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а також про порушення відповідачем ч. 4 ст. 41 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до довідки від 15 березня 2023 року №28/09-20 ОСОБА_1 , станом на дату звільнення з ініціативи роботодавця Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту), дійсно перебуває на обліку в Первинній профспілковій організації Херсонського морського торгового порту та є членом Професійної спілки робітників морського транспорту України.

Згідно із ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об`єднання беруть участь у розробленні державної політики зайнятості населення, державних та територіальних програм зайнятості, проводять спільні консультації з цих проблем з роботодавцями, їх об`єднаннями, а також з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пропонують заходи щодо соціального захисту членів профспілок, які вивільняються в результаті реорганізації або ліквідації підприємств, установ, організацій, здійснюють контроль за виконанням законодавства про зайнятість. Права і повноваження профспілок щодо забезпечення захисту працівників від безробіття та його наслідків визначаються законодавством і колективними договорами та угодами. У разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Профспілки мають право вносити пропозиції державним органам, органам місцевого самоврядування, роботодавцям, їх об`єднанням про перенесення термінів, тимчасове припинення або скасування заходів, пов`язаних з вивільненням працівників, які є обов`язковими для розгляду.

Відповідач у відзиві вказує, що на виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України, листом від 19 грудня 2022 року №439/26-01-07/Вих повідомив первинну профспілкову організацію Херсонського морського порту про заплановане звільнення працівників Херсонської філії ДП «АМПУ» та 19 грудня 2022 року направив до територіального органу Державної служби зайнятості України звітність за формою №4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці».

Відповідно до пояснень третьої особи Професійної спілки робітників морського транспорту України роботодавцем не проведено консультацій з профспілковою стороною як того вимагають положення ст. 22 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ч. 7 ст. 49-2 КЗпП України, п. 2.20 Галузевої угоди у сфері морського транспорту.

Листом від 12 грудня 2022 року №28/09-25 первинна профспілкова організація Херсонського морського торгового порту витребувала від відповідача документальне підтвердження неможливості забезпечення працівників роботою, однак доказів як саме бойові дії спричинили неможливість в подальшому забезпечити роботою надано не було.

Як встановлено судом, позивач є членом виборного профспілкового органу Первинної профспілкової організації Херсонського морського торгового порту.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

21 грудня 2022 року за вихідним №442/26-01-07 Херсонською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту) направлено голові професійної спілки робітників морського траспорту України лист щодо надання згоди на звільнення працівників Філії, обраних до профспілкових органів, в тому числі і ОСОБА_1 .

Постановою Президії Центральної Ради ПРМТУ від 26 грудня 2022 року №П-5-2 «Про звільнення членів виборного профспілкового органу ППО ХМТП» відмовлено державному підприємству «Адміністрація морських портів України» в особі його Херсонської філії в наданні згоди на звільнення працівників, обраних до складу виборних профспілкових органів Первинної профспілкової організації Херсонського морського торгового порту, в тому числі і відносно ОСОБА_1 .

На підставі вищевказаного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не були дотримані вимоги ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України, ч. 7 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України про вивільнення працівника відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 41 цього Кодексу, звільнення позивача проведено без достатніх на те правових підстав, із порушенням процедури та є незаконним, що свідчить про необхідність поновлення ОСОБА_1 на займаній раніше посаді.

Безпідставними при цьому є доводи апеляційної скарги представника ДП «Адміністрація морських портів України» в особі ХФ ДП «Адміністрація морських портів України» про те, що знищення виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій не дозволить фактично виконати судове рішення про поновлення працівника на посаді, оскільки вказані обставини не спростовують той факт щозвільнення ОСОБА_1 було проведено без достатніх на те правових підстав, із порушенням процедури та є незаконним, та неможуть бути правовою підставою для звільнення роботодавця від відповідальності за незаконне звільнення працівника.

Звільнення ОСОБА_1 відбулось в період дії наказу про зупинення з нею трудових відносин та, за відсутності належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів повного знищення (відсутністі) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва, майна роботодавця внаслідок бойових дій, у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивача на підставі пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП України. Вказане свідчить про невідповідність наказу про звільнення вимогам закону.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції правильно виходив з того, що трудові відносини з ОСОБА_1 на час видачі наказу про звільнення були зупинені, тому вона не працювала не з вини роботодавця, а всі компенсаційні збитки за таких обставин покладаються на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Так, відповідно до частин першої та другоїстатті 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України "Про запобігання корупції"іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Конструкція частини першоїстатті 235 КЗпП Українидає підстави для висновку, що оплата вимушеного прогулу має місце у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України «Про запобігання корупції»іншою особою.

Системний аналіз і тлумачення приписівстатті 235 КЗпП Українидозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника. При цьому, вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Отже, вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції.

Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями235,236 КЗпП Україниі вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Отже, оплата вимушеного прогулу в установлених указаними статтямиКЗпП Українивипадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) зазначено, що «середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин…

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівникаповинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку,оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства».

Разом з тим, у справі було встановлено, що відповідно до наказів Філії від 28 лютого 2022 року №27-ОП «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» і від 10 травня 2022 року № 28-ОП «Про припинення простою тапризупинення дії трудових договорів з працівниками Філії» трудові відносини з ОСОБА_1 були призупинені.

Наказ про призупинення дії трудового договору був чинний на момент звільнення позивачки.

З наведеного вбачається, що на момент звільнення, незважаючи на те, що трудові відносини між ОСОБА_1 та ДП «АМПУ» були наявні, але враховуючи їх призупинення, не передбачали виконання працівником роботи за укладеним трудовим договором та виплату роботодавцем заробітної плати, що, незважаючи на встановлення факту незаконності звільнення, не свідчить про позбавлення працівника роботодавцем можливості виконання своєї трудової функції та отримання заробітної плати.

Разом з тим, ОСОБА_1 в силу приписів частини четвертої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не позбавлена можливості отримати середній заробіток за час вимушеного прогулу у повному обсязі за рахунок держави, що здійснює збройну агресію проти України, про що правильно вказав суд першої інстанції.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 521/2212/23 (провадження № 61-1108св24); від 28 серпня 2024 року у справі №521/8323/23 .

Отже, рішення суду першої інстанції в оскаржених апелянтами частинах відповідає вимогам закону та обставинам справи. Вищевказані доводи апеляційних скарг висновки суду першої інстанції не спростовують, зводяться до власного тлумачення правовідносин між сторонами, діючого законодавства та переоцінки доказів.

Висновки зарезультатами розглядуапеляційних скарг,з посиланнямна нормиправа,якими керувавсясуд апеляційноїінстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційні скарги адвоката Загоруйка ГеннадіяАнатолійовича,діючого відімені ОСОБА_1 , та апеляційної скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» є недоведеними, а тому вони підлягають залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Загоруйка ГеннадіяАнатолійовича,діючого відімені ОСОБА_1 , та апеляційної скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 ,діючого відімені ОСОБА_1 , та Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» залишити без задоволення

Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 29 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 16 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе