Постанова

від 03.10.2024 по справі 521/2206/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6581/24

Справа № 521/2206/23

Головуючий у першій інстанції Плавич І.В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 521/2206/23

Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/6219/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

- за участі секретаря судового засідання Губара Д.В.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

- відповідач Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту),

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Професійна спілка робітників морського транспорту України,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Професійна спілка робітників морського транспорту України, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на додаткове рішення Малиновського районного суду міста Одеси, ухвалене у складі судді Плавича І.В. 25 червня 2024 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) скасувати п. 1 Наказу про припинення трудових договорів з працівниками від 15.12.2022 №56-ОП в частині звільнення ОСОБА_1 ; 2) скасувати Наказ (розпорядження) №333-к від 28.12.2022 року про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 ; 3) поновити ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта 1-ої категорії сектору з договірної роботи юридичної служби Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту); 4) стягнути з ДП «Адміністрація морських портів України», в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту), на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 грудня 2022 року по 28 січня 2023 року включно в сумі - 20873,82 грн, та за період з 29 січня 2023 року по день ухвалення рішення по справі у розмірі, який буде встановлено на день ухвалення відповідного рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року задоволено частково вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 ..

Скасовано наказ Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 15 грудня 2022 року № 53-ОП в частині звільнення ОСОБА_1 .

Скасовано Наказ (Розпорядження) № 333-к від 28 грудня 2022 року про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта 1-ої категорії сектору з договірної роботи юридичної служби Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Херсонського морського порту).

Відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Стягнуто з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь держави судовий збір у розмірі - 3 220,80 грн..

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

У березні 2024 року адвокат Загоруйко Г.А., діючий від імені ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якому просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі - 48 910 грн. (Т. 3, а. с. 243 249).

Короткий зміст додаткового рішення першої інстанції, мотивування його висновків

Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2024 року задоволено вищевказану заявупредставника позивачки ОСОБА_1 адвоката Загоруйка Геннадія Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту), на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі - 48 910 грн.

Додаткове рішення суду мотивовано тим, що враховуючи подані стороною позивача докази, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 48 910,00 грн. (Т. 4, а. с. 35 - 37).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ДП «Морський торговельний порт України» в апеляційній скарзі просить скасувати додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2024 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що додаткове рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у додатковому рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що вказані витрати не відповідають критеріям, визначеним ст. 137 ЦПК України, а саме - є неспіввірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих та виконаних робіт. Так, до Акту від 21.07.2023 №03/2023/521/2206/23/1 наданих послуг за Договором №03/2023 про надання правової допомоги від 02 січня 2023 р. адвокатом Геннадієм Загоруйко включена послуга «ознайомлення із документами наявними у клієнта, усна консультація ОСОБА_1 щодо порядку та підстав поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, укладення Договору 03/2003 про надання правової допомоги від 02.01.2023р. та Ордеру про надання правничої допомоги». Однак дана послуга не може бути включена до витрат, пов`язаних з розглядом справи, оскільки ніяким чином не пов`язана з безпосереднім розглядом справи і взагалі передувала домовленості адвоката Геннадія Загоруйка щодо захисту та представництва інтересів ОСОБА_1 .

Крім того, виокремлення адвокатом «отримання відповіді від ДП «АМПУ» на Адвокатський запит від 11.04.2023р.» як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката «складання Адвокатського запиту до ДП «АМПУ», в особі ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрації Херсонського МП)», оскільки обов`язок надання відповіді на адвокатський запит визначений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Також, відповідно до актів наданих послуг за Договором №03/2023 про надання правової допомоги від 02 січня 2023 р. адвокат Геннадій Загоруйко за період розгляду справи № 521/2206/23 Малиновським районним судом міста Одеси шість разів подавав ідентичні клопотання про розгляд справи без участі позивачки та його представника, що безперечно свідчить про несправедливе та непропорційне визначення адвокатом затраченого часу та вартості складеного стандартного клопотання.

Звертає також увагу на те, що адвокатом Геннадієм Загоруйком в клопотанні від 21.07.2023 зазначено, що на підготовку клопотання до Малиновського районного суду міста Одеси у справі №521/2206/23 витрачено 2 години та оцінено у 2 680,00 грн, що також безперечно свідчить про несправедливе та непропорційне визначення адвокатом затраченого часу та вартості складеного стандартного клопотання.

До того ж, адвокатом Геннадієм Загоруйком у детальному описі робіт у зв`язку з розглядом справи №521/2206/23 взагалі не диференційовано об`єм наданих послуг по відношенню до затраченого часу, а визначено щодо кожної наданої послуги мінімальний час одна година.

До вказаного клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу не було надано доказів сплати за вказані послуги.

Судом першої інстанції не було враховано складний матеріальний стан відповідача (Т. 4, а. с. 105 110).

Позиція позивачки в апеляційному суді

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, такими що суперечать обставинам справи, які належним чином встановлені судом першої інстанції. Документи, які долучені до матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачкою витрат, відповідають вимогам Договору №03/2023 про надання правової допомоги від 02 січня 2023 року та вимогам чинного законодавства України (Т. 4, а. с. 129 135).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.09.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Адміністрація морських портів України» на додаткове рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 25 червня 2024 року (Т. 4, а. с. 173 173 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.09.2024 року призначено справу до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 4, а. с. 179).

26.08.2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу (Т. 4, а. с. 129 135).

Представник ОСОБА_2 , діюча від імені ДП «Адміністрація морських портів України», у судовому засіданні просила апеляційну скаргу задовольнити.

ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Представники Професійної спілки робітників морського транспорту України Єріненко І.С., Собіров С.Ш. у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги ДП «Адміністрація морських портів України».

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Загоруйком Геннадієм Анатолійовичем укладено договір №03/2023 про надання правової допомоги від 02 січня 2023 року.

Відповідно до п. 4.1 вищевказаного договору гонорар винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.

Відповідно до п. 4.2. Договору, гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгодженні Сторонами та зазначені в Додатку 1 до цього договору.

Відповідно до Додатку 1 (тарифи та послуги) до Договору №03/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023 року:

1. Розрахунок вартості однієї години надання будь-яких послуг - 20 % від розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, на дату підписання акта приймання-передачі наданих послуг, у тому числі й за: - зустріч та усна консультація Клієнта; - ознайомлення з матеріалами справи;

2. Розрахунок мінімальної вартості одного документа - не менше 20 % від розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, на дату підписання акта приймання-передачі наданих послуг: - відповідь на запит контролюючого органу; - складання адвокатського запиту; - складання клопотання (іншої заяви);

3. Розрахунок мінімальної вартості одного документа - не менше 30 % від розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, на дату підписання акта приймання-передачі наданих послуг: - складання скарги, заперечень; - юридична експертиза договорів та інших документів (включаючи складання протоколу розбіжностей, додаткової угоди та юридичного висновку); - досудове врегулювання спорів (складання претензій, відповіді на претензію); - складання позовної заяви, зустрічної позовної заяви, заперечень на позов, складання апеляційних та касаційних скарг;

4. Розрахунок мінімальної вартості одного судодня надання послуг - не менше 40 % від розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, на дату підписання акта приймання-передачі наданих послуг: - представництво та захист інтересів Клієнта в суді будь-якої інстанції (одна година);

5. Розрахунок вартості однієї години надання послуг - 50 % від розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, на дату підписання акта приймання-передачі наданих послуг: - представництво та захист інтересів Клієнта перед іншими фізичними особами чи юридичними особами, в тому числі перед посадовими особами Державної фіскальної служби України та її органів, зокрема, під час здійснення останніми документальних перевірок Клієнта (одна година); - представництво та захист інтересів Клієнта під час проведення допиту чи обшуку (одна година); - юридичне супроводження угоди (участь Адвоката в переговорах з контрагентом Клієнта, консультації з питань, які виникають під час укладення угоди, юридична експертиза проекту контракту між Клієнтом та його контрагентом) (одна година); - побачення із Клієнтом в статусі затриманої особи (одна година); - участь у слідчих/дослідчих діях (одна година).

*Сума гонорару подвоюється у разі надання Адвокатом послуг Клієнту у неробочий час, вихідні та святкові дні.

На підтвердження понесених витрат представником позивача до суду надано копії:

- рахунку фактури №03/2023/521/2206/23/1 від 21 липня 2023 року,

- рахунку фактури №03/2023/521/2206/23/2 від 13 жовтня 2023 року,

- рахунку фактури №03/2023/521/2206/23/3 від 15 листопада 2023 року,

- акту №03/2023/521/2206/23/1 від 21.07.2023 року наданих послуг за Договором №03/2023 про надання правової допомоги від 02 січня 2023 року,

- акту №03/2023/521/2206/23/2 від 13.10.2023 року наданих послуг за Договором №03/2023 про надання правової допомоги від 02 січня 2023 року,

- акту №03/2023/521/2206/23/3 від 15.11.2023 року наданих послуг за Договором №03/2023 про надання правової допомоги від 02 січня 2023 року

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції частково не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу адвоката.

Мотиви часткового прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України).

Згідно зістаттею 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятоїстатті 137 ЦПК Українизменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертійстатті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятоїстатті 141 цього Кодексу.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятоїстатті 137 ЦПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шостастатті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20).

ДП «Адміністрація морських портів України» в апеляційній скарзі вказує, що визначений розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт.

Колегія суддів враховує, що питання про ухвалення додаткового рішення у справі суд першої інстанції вирішив без виклику сторін, оскільки матеріали справи не містять доказів про сповіщення учасників справи про дату, час та місце розгляду питання щодо ухвалення додаткового рішення. Відповідно відповідач був позбавлений можливості заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та довести неспівмірність цих витрат у суді першої інстанції.

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 вказано, що:1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18. При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо:

заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо);

суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо);

заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

Колегія суддів, дослідивши клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, вважає що обсяги послуг, визначені в актах наданих послуг від 21.07.2023 року, від 13.10.2023 року та від 15.11.2023 року, не у повному обсязі відповідають наданим представником послугам є значно завищеними.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що визначені в актах наданих послуг обсяги не у повній мірі відповідають вимогам про співмірність та обґрунтованості наданих послуг адвокатом.

Крім того, визначені в актах наданих послуг ідентичні клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивачки, які були подані адвокатом до суду першої інстанції 6 разів, не потребують значного часу на їх підготовку. Вказане свідчить про несправедливе та непропорційне визначення адвокатом затраченого часу та вартості складеного стандартного клопотання.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, тому на підставі п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України вказані витрати покладаються пропорційно розміру задоволених вимог.

Колегія суддів погоджується з доводами ДП «Адміністрація морських портів України», що витрати на правничу допомогу в розмірі 48 910 грн., є неспівмірними із складністю даної справи, об`ємом та складністю наданих адвокатом послуг.

Крім того, визначений у детальному описі наданої правничої допомоги об`єм та вартість наданих послуг є значно завищеними. Тому, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу в розмірі - 15 000,00 грн..

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скаргиДП «Адміністрація морських портів України»,є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають стягненню, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні за вищевказаного обґрунтування.

Порядок та строк касаційного оскарження

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» задовольнити частково.

Додаткове рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 25 червня 2024 року змінити.

Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (ЄДРПОУ 38727770, в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 16 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе