Ухвала

від 11.10.2024 по справі 381/4776/24

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2-з/381/38/24

381/4776/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11жовтня 2024року суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулова Н.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», Оператора системи розподілу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про визнання протиправними дій щодо нарахування боргу за електроенергію та зобов`язання провезти перерахунок, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2024 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , де він просив забезпечити позов шляхом заборони ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», ОСР ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» відключення електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 , до ухвалення рішення у даній справі.

Заяву про забезпечення позову вмотивовано тим, що предметом позову у даній справі є визнання протиправними дій щодо нарахування боргу за електроенергію за грудень 2023 року, донарахування заборгованості та зобов`язання провезти перерахунок. Натомість, у вересні 2024 року позивачем отримано з ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» попередження про припинення з 15 жовтня 2024 року електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 . На думку позивача, такі дії являються неправомірними, так як заборгованість є спірною. При цьому, у випадку наявності боргу позивач готовий сплатити кошти, але у випадку здійснення відповідного перерахунку.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Види забезпеченняпозову визначеніположеннями статті150ЦПК Українита доних належать:накладенням арештуна майнота (або)грошові кошти,що належатьабо підлягаютьпередачі абосплаті відповідачевіі знаходятьсяу ньогочи вінших осіб; накладеннямарешту наактиви,які єпредметом спору,чи іншіактиви відповідача,які відповідаютьїх вартості,у справахпро визнаннянеобґрунтованими активівта їхстягнення вдохід держави; забороноювчиняти певнідії; встановленнямобов`язку вчинитипевні дії,у разіякщо спірвиник ізсімейних правовідносин; забороноюіншим особамвчиняти діїщодо предметаспору абоздійснювати платежі,або передаватимайно відповідачевічи виконуватищодо ньогоінші зобов`язання; зупиненнямпродажу арештованогомайна,якщо поданопозов провизнання прававласності наце майноі прозняття знього арешту; зупиненнямстягнення напідставі виконавчогодокумента,який оскаржуєтьсяборжником усудовому порядку; зупиненняммитного оформленнятоварів чипредметів; арештомморського судна,що здійснюєтьсядля забезпеченняморської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2-х днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вимогами статті 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінніКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Про необхідність досягнення справедливого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За змістом позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог є визнання протиправними дій щодо нарахування боргу за електроенергію та зобов`язання провезти перерахунок.

У той же час, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованим способом, а саме, шляхом заборони відключення електроенергії, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів сторони позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151 - 153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», Оператора системи розподілу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про визнання протиправними дій щодо нарахування боргу за електроенергію та зобов`язання провезти перерахунок, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду відповідно достатей 354-355 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: Осаулова Н.А.