Постанова

від 02.10.2024 по справі 709/1226/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 709/1226/21

провадження № 61-13252св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області,

відповідач -ОСОБА_1 ,

третя особа -державний реєстратор виконавчого комітету Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіна-Богданова Катерина Олександрівна,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 лютого 2023 року в складі судді Романової О. Г. та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року в складі колегії суддів Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В. у справі за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області до ОСОБА_1 , третя особа - державний реєстратор виконавчого комітету Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіна-Богданова Катерина Олександрівна, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом: скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з припиненням за відповідачем речового права оренди земельної ділянки; повернення земельної ділянки; знесення самовільно збудованих об`єктів нерухомості,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року керівник Золотоніської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (далі - Іркліївська сільська рада) до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та знесення об`єктів нерухомості.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що 22 травня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Чорнобаївської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - Чорнобаївська РДА) з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою на земельну ділянку під сінокосіння за рахунок земель державної власності, що розміщені в адміністративних межах Мельниківської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, а саме на острові «Самовиця», загальною площею 0,3072 га, для відведення її в оренду.

Розпорядженням Чорнобаївської РДА від 04 червня 2009 року № 117 «Про затвердження проєкту землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку, площею 0,3072 га, кадастровий номер 7125186400:05:000:6004, в адміністративних межах Мельниківської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області на 49 років для сінокосіння та випасання худоби.

У цей же день між Чорнобаївською РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, який зареєстрований 19 червня 2009 року Чорнобаївським районним відділом Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за № 040979700005.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2010 року в справі № 2-783/10, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2010 року, позов прокурора Чорнобаївського району до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі від 04 червня 2009 року, повернення та звільнення земельної ділянки задоволено. Розірвано договір оренди землі, зобов`язано відповідача повернути земельну ділянку та знести 6 самовільно збудованих споруд.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 липня 2011 року під час виконання рішення суду у цивільній справі № 2-783/10 задоволено клопотання сторін Чорнобаївської РДА та ОСОБА_1 про визнання мирової угоди від 13 липня 2011 року.

Відповідно до пункту 3.2.1 зазначеної угоди Чорнобаївська РДА зобов`язувалась не пізніше тижня з дня набрання чинності ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 липня 2011 року прийняти рішення про поновлення дії договору оренди землі від 04 червня 2009 року.

ОСОБА_1 , у свою чергу, відповідно до пункту 3.2.1 угоди зобов`язувалася з моменту виконання Чорнобаївською РДА вказаних умов власними силами та за свій рахунок очистити земельну ділянку від сміття та забезпечити її охорону.

Пунктом 3.2.2 угоди на останню покладено обов`язок протягом 2 місяців з дня набрання законної сили цією ухвалою знести 6 споруд, які розташовані на земельній ділянці.

У пункті 6.10 угоди встановлено, що угода набирає чинності після набрання законної сили ухвалою суду про визнання мирової угоди і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Державний виконавець ВДВС Чорнобаївського районного управління юстиції 08 серпня 2011 року прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження № 27105936, оскільки надійшла ухвала Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 липня 2011 року про визнання угоди.

Прокурор звертав увагу суду на те, що умови мирової угоди сторони не виконали.

Зокрема, відповідно до листа Відділу у Чорнобаївському районі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області від 17 червня 2021 року № 9-19/0-0/350-108/143-21 інформація щодо поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125186400:05:000:6004 від 04 червня 2009 року відсутня.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформація про набуття ОСОБА_1 права оренди на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7125186400:05:000:6004 відсутня.

Водночас під час проведення досудового розслідування кримінального провадження від 05 травня 2021 року № 12012155320000290 за ознаками кримінальних проступків, передбачених частиною першою статті 249, частиною третьої статті 197-1 КК України, 05 травня 2021 року проведено огляд місця події, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 7125186400:05:000:6004, під час якого встановлено наявність 6 будиночків розмірами 17,5 кв. м, 2,30 кв. м, 2,60 кв. м, 2,12 кв. м, 2,44 кв. м, 2,1 кв. м, 44 кв. м на зазначеній земельній ділянці.

Відповідно до акта перевірки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 30 червня 2021 року № 268-дк/373/ап/09/01-21 встановлено факт порушення земельного законодавства, зокрема пункту «г» статті 61 ЗК України та статті 89 ВК України, які полягають у використанні земельної ділянки не за цільовим призначенням та розміщенні об`єктів нерухомості, що заборонено законодавством.

У зв`язку із цим Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області видало ОСОБА_1 обов`язковий до виконання припис від 30 червня 2021 року № 268-дк/0181пр/03/01-21 щодо усунення виявленого порушення, який станом на 09 серпня 2021 року залишився не виконаним, самовільно збудовані об`єкти нерухомості не знесені, сміття не прибрано.

Вказана земельна ділянка є частиною острову «Самовиця», який розташований в акваторії Кременчуцького водосховища, що підтверджується даними Публічної кадастрової карти України.

Відповідно до інформації Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області від 25 травня 2021 року № 4072/5/23-00-24-0709 ОСОБА_1 є платником земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 7125186400:05:000:6004. Сплата за земельну ділянку здійснювалася ОСОБА_1 за період з 2009 року до серпня 2021 року, заборгованість відсутня. Вказане свідчить про використання ОСОБА_1 земельної ділянки.

Проте ОСОБА_1 , всупереч вимогам пункту «г» статті 61 ЗК України та статті 89 ВК України, здійснила самовільне будівництво на спірній земельній ділянці водного фонду.

Відповідно до листа Управління ДАБІ в Черкаській області від 25 травня 2021 року № 1023-3-1.15/203 будь-які дозволи на будівництво споруд ОСОБА_1 не видавалися.

Прокурор зазначав, що згідно з положеннями статті 391 ЦК України та статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема шляхом звільнення земельної ділянки та знесення об`єктів нерухомості.

Вказаний негаторний позов може бути заявлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

В обґрунтування наявності підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді прокурор зазначав, що предметом спірних правовідносин є протиправне користування земельною ділянкою водного фонду комунальної власності та розміщення на ній самочинно збудованих об`єктів нерухомості, а отже, порушення інтересів держави, що включають інтереси територіальної громади.

27 травня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким доповнено пункт 24 Перехідних положень ЗК України, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, в тому числі і землі водного фонду. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Отже, повноваження власника (у тому числі щодо розпорядження) спірною земельною ділянкою належить Іркліївській сільській раді.

Проте сільська рада не вчинила жодних дій щодо припинення вказаних порушень.

У своєму листі від 20 вересня 2021 року сільська рада повідомила, що їй не було відомо про ці порушення, проте навіть за умов обізнаності будь-які заходи, у тому числі представницького характеру, вживатися не будуть, оскільки відсутні кошти на сплату судового збору.

Згідно з інформацією Золотоніської РДА як правонаступника Чорнобаївської РДА, від 01 червня 2021 року № 01-01-35/137 дані щодо виконання мирової угоди від 18 липня 2011 року, укладеної між ОСОБА_1 та Чорнобаївською РДА, відсутні. Заходи щодо усунення порушень чинного законодавства Золотоніська РДА не вживала.

Позивач вважав, що у цьому випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Іркліївська сільська рада як власник земельної ділянки.

05 травня 2022 року керівник Золотоніської окружної прокуратури подав до суду заяву про зміну предмета позову, в якій, зокрема, зазначав, що під час підготовчого судового засідання 18 квітня 2020 року представник відповідача до матеріалів справи долучив витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого 11 лютого 2022 року внесено дані про реєстрацію іншого речового права на спірну земельну ділянку.

Прокурор зазначав, що відповідно до наведеного витягу неправильно вказаний орендодавець спірної земельної ділянки. Тому з метою повноти захисту порушеного права держави в особі Іркліївської сільської ради виникла необхідність у доповненні позовних вимог новою вимогою.

На підставі наведеного керівник Золотоніської окружної прокуратури просив суд усунути перешкоди територіальній громаді с. Іркліїв Золотоніського району Черкаської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, кадастровий номер 7125186400:05:000:6004, загальною площею 0,3072 га, розташованою в адміністративних межах Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за межами населеного пункту с. Іркліїв шляхом:

- скасування державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, внесеної до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 11 лютого 2022 року на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіної-Богданової К. О. від 14 лютого 2022 року, індексний номер 63428922, номер запису 46678418, та припинити за ОСОБА_1 речове право оренди на спірну земельну ділянку водного фонду;

- зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку на користь територіальної громади с. Іркліїв в особі Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області;

- зобов`язання ОСОБА_1 привести спірну земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення самовільно збудованих 6 об`єктів нерухомості, розмірами 17,5 кв. м, 2,30 кв. м, 2,60 кв. м, 2,12 кв. м, 2,44 кв. м, 2,1 кв. м, 44 кв. м.

Ухвалою від 21 червня 2022 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державного реєстратора виконавчого комітету Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіну-Богданову К. О.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 21 лютого 2023 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду мотивовано тим, що, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор фактично просить суд переглянути рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області, ухвалене 04 листопада 2010 року, яке набуло статусу остаточного, та надати нову оцінку доказам, які покладені в його основу, що, на думку суду, є порушенням принципу res judicata (остаточності судового рішення).

Суд констатував, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 є самостійною підставою для відмови у позові.

На переконання суду, мирова угода, яка визнана судом 18 липня 2011 року, є чинною, сторони не вживали заходів щодо її виконання. Відповідно до умов цієї угоди всі суперечності повинні вирішуватися спочатку шляхом переговорів, а потім шляхом звернення ухвали про визнання мирової угоди до примусового виконання. Іркліївська сільська рада є правонаступником Чорнобаївської РДА у відносинах оренди спірної земельної ділянки, а отже, може вступити в мирову угоду як правонаступник останньої.

Щодо вимоги позивача про скасування державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та припинення за ОСОБА_1 . речового права оренди на земельну ділянку суд зазначив, що чинне законодавство визначає, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Суд першої інстанції звернув увагу, що рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2010 року в частині розірвання договору оренди землі від 04 червня 2009 року набрало законної сили, а отже, може бути подано зацікавленою особою для здійснення державної реєстрації розірвання договору оренди, у зв`язку з чим суд констатував відсутність порушеного права позивача у вказаній частині позовних вимог.

Врахувавши те, що прокурор обрав спосіб захисту прав, який не відповідає змісту порушеного права, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Постановою від 03 серпня 2023 року Черкаський апеляційний суд апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задовольнив частково.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 лютого 2023 року скасував та ухвалив нове, яким у задоволенні позову керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області відмовив.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що на час звернення прокурора із вказаним позовом між відповідачем ОСОБА_1 та Чорнобаївською РДА на виконання рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2010 року в справі № 2-783/2010 була укладена 13 липня 2011 року мирова угода, яка була визнана судом, згідно з ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 липня 2011 року. Вказана ухвала суду першої інстанції не оскаржувалась і набрала законної сили. Тобто на час звернення прокурора із вказаним позовом між Чорнобаївською РДА та відповідачем діяв поновлений договір оренди землі від 04 червня 2009 року.

Відповідач ОСОБА_1 умови договору в частині оплати виконує, про що свідчить відсутність заборгованості зі сплати орендної плати. Однак відповідач не виконала умови мирової угоди, а саме не знесла розміщені на орендованій земельній ділянці тимчасові дерев`яні конструкції та не привела земельну ділянку у придатний стан для її використання відповідно до умов договору оренди землі від 04 червня 2009 року. Черкаська РДА не виконала пункт 3.1.1 мирової угоди, а саме не прийняла рішення про поновлення дії договору оренди землі від 04 червня 2009 року.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка на законних підставах перебуває у користуванні у відповідача.

Відповідно до змісту мирової угоди всі спори та розбіжності, пов`язані з цією мировою угодою або у зв`язку із її виконанням, підлягають врегулюванню шляхом переговорів, не врегульований протягом 30 календарних днів спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

Перемовини щодо виконання мирової угоди між сторонами не проводилися. Таким чином, у цій справі фактично між сторонами виник спір щодо невиконання відповідачем мирової угоди, затвердженої ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 липня 2011 року, яка містить чітко визначені вимоги щодо досудового врегулювання спірних питань, і лише у випадку неврегулювання спору переговорами - спір вирішується в судовому порядку, де правильним способом захисту буде позов про спонукання до виконання умов мирової угоди.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

06 вересня 2023 року перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 лютого 2023 року і постанову Черкаського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права (статей 152, 212 ЗК України, статей 15, 16, 391 ЦК України, статей 2, 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень») та порушення норм процесуального права (статей 2, 12, 89, 263, 264), без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у таких постановах:

- Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі № 469/1203/15, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15, від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14, від 07 квітня 2020 року в справі № 372/1684/14, від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16, від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16 (щодо способу захисту права власника земельної ділянки водного фонду);

- Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в справі № 915/572/17 (щодо скасування державної реєстрації речового права, як одного із способів усунення перешкод власнику майна в користуванні та розпорядженні майном);

- Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 137/731/17, від 20 червня 2023 року в справі № 633/488/18 (щодо врахування судами завдань судочинства та з`ясування мети звернення позивача до суду як обов`язкових умов дотримання принципу верховенства права) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що предметом спору у цій справі є земельна ділянка водного фону, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків, що заявлений прокурором негаторний позов не є належним способом захисту. Суди не врахували, що: судове рішення про скасування державної реєстрації речового права є одним із дієвих способів усунення перешкод власнику в користуванні та розпорядженні своїм майном; заявлена прокурором вимога про зобов`язання відповідача привести земельну ділянку водного фонду у придатний стан шляхом знесення самовільно встановлених споруд фактично спрямована на спонукання відповідача до виконання умов укладеної між сторонами мирової угоди та відповідає приписам спеціального законодавства щодо способів захисту земель водного фонду.

Заявник не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурор обрав неправильний спосіб захисту свого права, оскільки він фактично просить суд переглянути рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2010 року в справі № 2-783/2010. Вказує на те, що у справі № 2-783/2010 предметом позову було розірвання договору оренди землі від 04 червня 2009 року на підставі статті 651 ЦК України та застосування наслідків його розірвання - зобов`язавши ОСОБА_1 повернути земельну ділянку та знести 6 самовільно збудованих нею споруд, оскільки орендар земельної ділянки здійснював її використання з порушенням умов договору, земельного та екологічного законодавства. Однак у справі № 709/1226/21 прокурор звернувся з негаторним позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку, яка на цей час використовується нею без належних правових підстав, із приведенням її у придатний стан шляхом знесення самовільно збудованих споруд та скасування державної реєстрації права оренди з припиненням речового права ОСОБА_1 .

Прокурор вказує, що у зазначених справах предмет та підстави позовів є різними, тому висновок суду, що прокурор намагається переглянути рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2010 року, яким вже надано оцінку правовідносинам, що склалися між Чорнобаївською РДА та ОСОБА_1 щодо користування спірною земельною ділянкою, є помилковим.

Суд не звернув уваги, що відповідно до частин другої та третьої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Крім того, за наявності розірваного договору оренди землі від 04 червня 2009 року та відсутності даних про набуття ОСОБА_1 в іншому установленому законом порядку права оренди спірної земельної ділянки очевидним є висновок про безпідставне користування відповідачем землею водного фонду. Зайняття відповідачем спірної земельної ділянки без законних на те підстав та наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право оренди на земельну ділянку створює перешкоди Іркліївській сільській раді у її ефективному використанні та розпорядженні, що є підставою для звернення прокурора для захисту порушеного права держави шляхом пред`явлення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою водного фонду.

Також суди не звернули уваги на те, що ухвала Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 липня 2011 року про визнання мирової угоди, не відповідає вимогам виконавчого документа, передбаченим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про те, що зазначена ухвала не могла бути пред`явлена до примусового виконання. Крім того, відсутня можливість повторного звернення рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2010 року до виконання.

Також зазначає, що суди не врахували зміст порушеного права Іркліївської сільської ради у спірних правовідносинах, характер його порушення з боку ОСОБА_1 та наслідки, спричинені діями відповідача. Вказує на те, що за змістом спірних правовідносин право користування ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди від 04 червня 2009 року припинено, сторони виявили лише намір на вчинення юридично значущих дій щодо поновлення договірних орендних правовідносин, однак свій намір не довели до кінця, оскільки, як встановили суди, Чорнобаївська РДА свого зобов`язання в частині прийняття рішення про поновлення договору оренди землі не виконала, а ОСОБА_1 не вживала заходів щодо спонукання Чорнобаївської РДА до виконання мирової угоди.

Тому за наявності розірваного договору оренди землі від 04 червня 2009 року та відсутності даних про набуття ОСОБА_1 в іншому установленому законом порядку права оренди спірною земельною ділянкою висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що на час звернення прокурора з позовом до суду діє поновлений договір оренди земельної ділянки від 04 червня 2009 року та спірна земельна ділянка на законних підставах перебуває у користуванні відповідача, суперечать обставинам справи.

Прокурор вважає, що він обрав правильний спосіб захисту, який відповідає вимогам ЦК України та спрямований на усунення перешкод державі в особі позивача у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, припинення її використання всупереч закону, що фактично є спонуканням відповідача до виконання умов мирової угоди шляхом знесення розміщених на ній тимчасових дерев`яних конструкцій та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою від 14 вересня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Чорнобаївського районного суду Черкаської області.

Справа надійшла до Верховного Суду у жовтні 2023 року.

Ухвалою від 23 вересня 2024 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

04 червня 2009 року між Чорнобаївською РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,3072 га, кадастровий номер 7125186400:05:000:6004, що розташована в адміністративних межах Мельниківської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, на 49 років для сінокосіння та випасання худоби. Договір оренди землі зареєстрований 19 червня 2009 року Чорнобаївським районним відділом Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за № 040979700005 (т. 1, а. с. 37-39).

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2010 року, в справі № 2-783/2010 позов прокурора Чорнобаївського району в інтересах уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правових відносинах Чорнобаївської РДА до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі від 04 червня 2009 року, повернення та звільнення земельної ділянки задоволено (т. 1 а. с. 108-120).

Розірвано договір оренди землі від 04 червня 2009 року, укладений між Чорнобаївською РДА та ОСОБА_1 строком на 49 років.

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 0,3072 га, яка розташована в адміністративних межах Мельниківської сільської ради, за межами с. Мельники в акваторії Кременчуцького водосховища, острів «Самовиця», та повернути її за належністю державі в особі Чорнобаївської РДА.

Зобов`язано ОСОБА_1 знести 6 споруди, розмірами 17,5 кв. м, 30 кв. м, 60 кв. м, 12 кв. м, 44 кв. м, 1,44 кв. м, які самовільно збудовані на орендованій земельній ділянці площею 0,3072 га.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до прокурора Чорнобаївського району про визнання права користування земельною ділянкою відмовлено.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2010 року набрало законної сили 22 грудня 2010 року.

На примусове виконання рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2010 року суд видав два виконавчих листи.

14 січня 2011 видано виконавчий лист № 2-783/2010 щодо зобов`язання орендаря ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 0,3072 га, яка розташована в адміністративних межах Мельниківської сільської ради, за межами с. Мельники в акваторії Кременчуцького водосховища, острів «Самовиця», та повернути її за належністю державі в особі Чорнобаївської РДА. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання встановлено до 23 грудня 2013 року (т. 1, а. с. 131, 132).

14 січня 2011 видано виконавчий лист № 2-783/2010 щодо зобов`язання орендаря ОСОБА_1 знести 6 споруд, розмірами 17,5 кв. м, 30 кв. м, 60 кв. м, 12 кв. м, 44 кв. м, 1,44 кв. м, які самовільно збудовані на орендованій земельній ділянці площею 0,3072 га. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання встановлено до 23 грудня 2013 року (т. 1, а. с. 133, 134).

У межах відкритих виконавчих проваджень між стягувачем Чорнобаївською РДА та боржником ОСОБА_1 13 липня 2011 року укладена мирова угода (т. 1, а. с. 127-130).

Мирова угода укладена на таких умовах:

- у пункті 3.1 розділу 2 визначено обов`язки стягувача (Чорнобаївської РДА), а саме стягувач зобов`язується:

не пізніше тижня з дня набрання чинності ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області про визнання цієї угоди прийняти рішення про поновлення дії договору оренди землі від 04 червня 2009 року, зареєстрованого 19 червня 2009 року у Чорнобаївському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за № 040970700005, за яким стягувач як орендодавець надає, а боржник як орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку для сінокосіння в адміністративних межах Мельниківської сільської ради, за межами с. Мельники, в акваторії Кременчуцького водосховища, острів «Самовиця», загальною площею 0,3072 га, у тому числі сіножаті площею 0,3072 га, терміном на 49 років (підпункт 3.1.1);

надати боржнику інформаційну та консультаційну допомогу щодо законодавчих вимог з належного використання орендованої земельної ділянки (підпункт 3.1.2);

- у пункті 3.2 розділу 2 визначено обов`язки боржника ( ОСОБА_1 ), а саме боржник зобов`язується:

з моменту виконання стягувачем підпункту 3.3.1 протягом місяця власними силами та за свій рахунок очистити земельну ділянку від сміття, привести земельну ділянку у придатний для використання стан відповідно до умов договору оренди землі від 04 червня 2009 року та забезпечити її охорону (підпункт 3.2.1);

протягом двох місяців з моменту набрання законної сили ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області про визнання цієї мирової угоди знести розміщені на орендованій земельній ділянці 6 тимчасових дерев`яних конструкцій, розмірами 17,5 кв. м, 30 кв. м, 60 кв. м, 12 кв. м, 44 кв. м, 1,44 кв. м (підпункт 3.2.2).

Сторони угоди зобов`язалися дотримуватися та належним чином виконувати умови цієї мирової угоди та договору оренди землі. Не перешкоджати одна одній у виконанні умов мирової угоди.

Відповідно до пункту 5.1 розділу 5 угоди у випадку повного або часткового невиконання або неналежного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством.

Всі спори та розбіжності, пов`язані з цією мировою угодою або у зв`язку із її виконанням, підлягають врегулюванню шляхом переговорів. Не врегульовані протягом 30 календарних днів спір або розбіжності вирішуються у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

У пункті 6.10 угоди передбачено, що ця мирова угода набирає чинності після набрання законної сили ухвалою суду про визнання цієї угоди і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 липня 2011 року в справі № 2-783/2010/2322 мирова угода від 13 липня 2011 року, укладена під час виконання рішення суду в цивільній справі № 2-783/2010, визнана судом (т. 1, а. с. 121-126).

Ухвала суду про визнання мирової угоди набрала законної сили 25 липня 2011 року.

08 серпня 2011 року державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Чорнобаївського районного управління юстиції Гвоздь В. А. у зв`язку із надходженням ухвали Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 липня 2011 року про визнання мирової угоди, укладеної між Чорнобаївською РДА та ОСОБА_1 , прийняв постанови про закінчення виконавчих проваджень № 27105936, № 27105469 (т. 1, а. с. 135, 136).

Згідно з листом Відділу у Чорнобаївському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 17 червня 2021 року № 9-19/0-0.350-108/143-21 у відділі відсутня інформація про те, чи розривався або поновлювався договір оренди земельної ділянки площею 0,3072 га, кадастровий номер 7125186400:05:000:6004 (т. 1, а. с. 150).

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 05 липня 2021 року № 10-23-0.4-847/90-21, за результатами перевірки 30 червня 2021 року встановлено, що спірну земельну ділянку використовує ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 04 червня 2009 року, який зареєстрований у Чорнобаївському районному відділі Черкаської філії ДП «Центр ДЗК», запис від 19 червня 2009 року № 040979700005. ОСОБА_1 виданий припис про усунення порушень земельного законодавства від 30 червня 2021 року № 268-ДК/0181Пр/03/01-21 (т. 1, а. с. 151).

Згідно з листом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 10 серпня 2021 року № 10-23-0.4-1040/90-21 станом на 09 серпня 2021 року інформація щодо виконання вимог припису від 30 червня 2021 року № 268-ДК/0181Пр/03/01-21, термін дії якого минув, від ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не надходила (т. 1, а. с. 157).

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 04 жовтня 2021 року № 10-23-0.4-1330/90-21 станом на 30 вересня 2021 року інформація щодо виконання вимог припису від 30 червня 2021 року № 268-ДК/0181Пр/03/01-21, термін дії якого минув, від ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не надходила, вимоги вказаного припису не виконані (т. 1, а. с. 158).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 14 лютого 2022 року № 299367530, державний реєстратор виконавчого комітету Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіна-Богданова К. О. здійснила державну реєстрацію речового права оренди за орендарем ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,3072 га, кадастровий номер 7125186400:05:000:6004 (т. 2, а. с. 78).

Земельна ділянка площею 0,3072 га, кадастровий номер 7125186400:05:000:6004, перебуває у комунальній власності Іркліївської сільської територіальної громади (с. Мельники) Золотоніського району Черкаської області.

Відповідно до висновку Управління державної експертизи землевпорядної документації від 17 березня 2009 року № 116-09, земельна ділянка площею 0,3072 га розташована в адміністративних межах Мельниківської сільської ради, за межами с. Мельники в акваторії Кременчуцького водосховища, острів «Самовиця».

Відповідно до висновку Черкаського обласного виробничого управління меліорпції і водного господарства від 15 січня 2009 року земельна ділянка площею 0,3072 га, розташованая в акваторії Кременчуцького водосховища за 2,5 км на південь та за 2,2 км від Чеховської насосної станції (острів «Самовиця»). З усіх сторін острів омивається водами Кременчуцького водосховища. Територія острова вкрита поодинокими деревами та багаторічними злаковими травами.

Згідно з висновком Управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області від 20 січня 2009 року № 50 спірна земельна ділянка належить до категорії земель - землі водного фонду. Державне управління погодило проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3072 га ОСОБА_1 для сінокосіння в адмінмежах Мельниківської сільської ради Чорнобаївського району, без права будівництва, без права викупу, за умови збереження деревної та чагарникової рослинності, за умови виконання вимог пункту 18 цього висновку, а саме використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням із додержанням вимог статей 96 ЗК України, забезпечити дотримання режиму використання землі в межах острову «Самовиця» (стаття 61 ЗК України, стаття 89 ВК України), проведення будь-яких робіт на ділянці здійснювати за наявності погодженого проєкту та у разі отримання дозволу (статті 4, 96 ВК України), забезпечити максимальне збереження площі земельної ділянки із ґрунтовим рослинним покровом (стаття 48 ЗК «Про охорону земель»), забезпечити дотримання правил поводження з відходами (стаття 17 Закону України «Про відходи»).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

З матеріалів касаційної скарги відомо, що прокурор, оскаржуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, не погоджується з висновками судів про те, що він обрав неналежний спосіб захисту порушеного права.

Колегія суддів вважає аргументи касаційної скарги обґрунтованими з огляду на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини друга, третя статті 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Обов`язок суду захистити порушене право у спосіб, який передбачений законом, визначено у частині першій статті 5 ЦПК України, згідно з якою, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року в справі № 1340/4630/18).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, потрібно керуватися його ефективністю, а це означає, що вимога про захист права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанови Верховного Суду від 05 червня 2020 року в справі № 438/887/16, від 18 травня 2022 року у справі № 921/199/20).

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанови Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 910/18962/20 (пункт 5.14), від 18 травня 2022 року у справі № 921/199/20 (пункт 70).

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор як на підставу позову посилався на те, що відповідач користується спірною земельною ділянкою водного фонду, яка належить територіальній громаді без жодних правових підстав, адже договір оренди землі від 04 червня 2009 року розірвано, умови мирової угоди про його поновлення не виконані, а кінцевою метою звернення до суду є захист права територіальної громади та приведення земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача, у попередній стан.

У статтях 13, 14 Конституції України визначено, що земля, водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (статті 18, 19 ЗК України).

У частині першій статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанцій) передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Таким чином, до земель водного фонду України належать землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.

Законодавством України встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 59 ЗК України).

Відповідно до положень частини першої статті 60 ЗК України та частини першої статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.

Відповідно до частини 16 статті 88 ВК України на островах встановлюється режим обмеженої господарської діяльності, передбачений для прибережних захисних смуг.

Відповідно до частин першої, другої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Як встановили суди, спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності Іркліївської сільської територіальної громади (с. Мельники) Золотоніського району Черкаської області, розташована в адміністративних межах Мельниківської сільської ради, за межами с. Мельники в акваторії Кременчуцького водосховища, острів «Самовиця».

04 червня 2009 року між Чорнобаївською РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди спірної земельної ділянки.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не виконувала умови договору оренди землі, використовувала спірну земельну ділянку не за цільовим призначенням, здійснила на земельній ділянці будівництво споруд, рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2010 року, в справі № 2-783/2010 розірвано договір оренди землі від 04 червня 2009 року, укладений Чорнобаївською РДА та ОСОБА_1 строком на 49 років, зобов`язано ОСОБА_1 звільнити спірну земельну ділянку та повернути її за належністю державі в особі Чорнобаївської РДА, зобов`язано ОСОБА_1 знести самовільно збудовані споруди на орендованій земельній ділянці.

У межах відкритих виконавчих проваджень між стягувачем Чорнобаївською РДА та боржником ОСОБА_1 13 липня 2011 року була укладена мирова угода.

Мирова угода укладена на таких умовах: Чорнобаївська РДА зобов`язувалась прийняти рішення про поновлення дії договору оренди землі від 04 червня 2009 року, а ОСОБА_1 зобов`язувалась власними силами та за свій рахунок очистити земельну ділянку від сміття, привести земельну ділянку у придатний стан для використання відповідно до умов договору оренди землі від 04 червня 2009 року та забезпечити її охорону, а також знести розміщені на орендованій земельній ділянці 6 тимчасових дерев`яних конструкцій.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 липня 2011 року в справі № 2-783/2010/2322 мирова угода від 13 липня 2011 року, укладена під час виконання рішення суду у цивільній справі № 2-783/2010, визнана судом та набрала законної сили.

Як встановили суди та підтверджується матеріалами справи, умови мирової угоди сторони не виконали.

Оскільки Чорнобаївська РДА не виконала умови мирової угоди та не прийняла рішення про поновлення дії договору оренди землі від 04 червня 2009 року, то висновки апеляційного суду про те, що на час звернення прокурора до суду із цим позовом діє поновлений договір оренди землі від 04 червня 2009 року, є помилковими, оскільки такий договір оренди розірваний судовим рішенням, яке набрало законної сили. У зв`язку з чим помилковим є і висновок суду, що реєстрація речового права на спірну земельну ділянку за відповідачем проведена на підставі чинного договору.

Доказів того, що ОСОБА_1 зверталася до Чорнобаївської РДА або до її правонаступника, чи до суду з позовом про спонукання Чорнобаївську РДА виконати мирову угоду, матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, а саме невжиття сторонами заходів для виконання мирової угоди та чинність рішення суду про розірвання договору оренди спірної земельної ділянки, висновки апеляційного суду про те, що спірна земельна ділянка на законних підставах перебуває у користуванні у відповідача, є помилковими.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про обрання позивачем неналежного способу захисту та, що у цій справі належним способом захисту є позов про спонукання до виконання умов мирової угоди.

Спірні правовідносини стосуються захисту прав територіальної громади Ірклівської сільської ради на земельну ділянку водного фонду, яку використовує відповідач без відповідних правових підстав.

У частині першій статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналогічна норма міститься у ЗК України, а саме власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків (стаття 152 ЗК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Тлумачення змісту наведених норм земельного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Як уже зазначалось, у зв`язку з тим, що відповідач використовував спірну земельну ділянку всупереч умовам договору оренди, нормам чинного законодавства, не за цільовим призначенням, договір оренди був розірваний судовим рішенням. Рішення про продовження договору оренди спірної земельної ділянки матеріали справи не містять, що свідчить про незаконне використання відповідачем такої земельної ділянки водного фонду та порушення права територіальної громади як власника земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках неодноразово зазначала про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року в справі № 469/1203/15 (провадження № 14-95цс18), від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13 (провадження № 14-452цс18), від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14 (провадження № 14-473цс18), від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14 (провадження № 14-364цс19), від 07 квітня 2020 року в справі № 372/1684/14 (провадження № 14-740цс19)).

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, а також пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду керуючись тим, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не призводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 97), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14 (провадження № 14-740цс19, пункт 46) та інші).

З урахуванням наведеного та правильно встановленого факту належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду до спірних правовідносин слід застосувати приписи статті 391 ЦК України та частини другої статті 152 ЗК України.

Отже, вимога прокурора про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку державі та інші його вимоги, які спрямовані на усунення перешкод власнику у користуванні земельною ділянкою, є правомірними та відповідають викладеним висновкам Великої Палати Верховного Суду.

У зв`язку з чим висновки судів першої та апеляційної інстанцій про обрання позивачем неналежного способу є помилковими.

Щодо висновку апеляційного суду, що належним способом захисту у цих правовідносинах є звернення до суду з вимогами про спонукання до виконання умов мирової угоди, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відмова у позові з таких підстав не відповідає завданням цивільного судочинства та принципу верховенства права.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Право на захист особа здійснює на свій розсуд (частина перша статті 20 ЦК України). При цьому суд відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України зобов`язаний захистити порушене право у спосіб, визначений законом.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.

Способи захисту передбачені частиною другою статті 16 ЦК України, серед яких є, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення (узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справа № 466/8649/16-ц). Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективність позовної вимоги має оцінюватися з огляду на обставини справи та залежно від того, чи приведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 дійшла висновку, що, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

У справі, що переглядається в касаційному порядку, прокурор звернувся до суду з позовом з метою усунення перешкод у здійсненні права власності на землі водного фонду не тільки територіальною громадою, а й Українського народу загалом, що відповідає меті негаторного позову. Повернення земельної ділянки та знесення незаконно споруджених на ній будівель є способом відновлення прав власника на спірну земельну ділянку водного фонду і такі позовні вимоги, враховуючи обставини цієї справи, здатні відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав на неї.

Обраний позивачем та використаний спосіб судового захисту є ефективним як на думку позивача, що також має важливе значення з огляду на принцип диспозитивності, так і по суті спору, оскільки реєстрація права оренди на земельну ділянку, власником якої є держава, яка не приймала рішення про передачу її в оренду, позбавляє територіальну громаду права розпорядження своєю власністю.

Натомість відмова у позові з пропозицією звернутися повторно з іншим позовом не відповідає завданням цивільного судочинства щодо обов`язку суду ефективно та своєчасно вирішити спір з дотримання принципу верховенства права.

Позовна вимога про усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядження своєю власністю є однією із фундаментальних способів судового захисту, визначених законом, який використовувався у захисті права власності. Відмова власнику усунути перешкоди у користуванні своєю земельною ділянкою за допомогою негаторного позову - це позбавлення його фізичної можливості користуватись своєю власність.

Рішення суду «про спонукання до виконання мирової угоди», враховуючи саме фактичні обставини цієї справи, зокрема небажання територіальної громади продовжувати орендні правовідносини, використання відповідачем земельної ділянки водного фонду не за цільовим призначенням, не вирішить спір, а тому є неефективним.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Ухвалюючи оскаржені судові рішення у справі, що переглядають у касаційному порядку, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували повною мірою змісту заявлених прокурором позовних вимог та обставин справи, які слугували підставою для звернення до суду з цим позовом, після встановлення в судовому порядку факту розірвання договору оренди на підставі рішення суду, невиконання мирової угоди як позивачем та відповідачем, відсутність рішення про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, використання відповідачем земельної ділянки водного фонду не за цільовим призначенням, дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав обрання прокурором неналежного способу захисту.

Крім того, зазначене унеможливило встановлення судами першої та апеляційної інстанцій необхідних для розгляду цієї справи обставин, а саме наявність об`єктів на спірній земельній ділянці на час розгляду справи, правомірності втручання держави у право на мирне володіння цими об`єктами шляхом їх демонтажу, пропорційності такого втручання.

Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду справи з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки суд касаційної інстанції встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, суд задовольняє касаційну скаргу частково, скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно надати оцінку доводам і запереченням сторін по суті невирішених позовних вимог, доказам, поданим на їх обґрунтування. Встановити наявність/відсутність споруд на спірній земельній ділянці, правомірності втручання держави у право на мирне володіння цими об`єктами шляхом їх демонтажу, пропорційності такого втручання.

З урахуванням того, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, повинен здійснювати той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц).

Керуючись статтями 402, 403, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 лютого 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров

Судді А. І. Грушицький

В. М. Ігнатенко

І. В. Литвиненко

В. В. Пророк