Постанова

від 05.02.2007 по справі 33/62-46/555-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/62-46/555-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста  КИЄВА01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-Б     тел. 230 31 34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2007 р.№ 33/62-46/555-А

За позовом Товариства з обмеженою  відповідальністю “Санлорі”

ДоДержавної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

ПроВизнання недійсними податкових повідомлень рішень

Суддя  Шабунін С.В.

Представники:

від позивачаСкорик О.О. — представник за довіреністю від 13.06.2005 р.

від відповідачаЗелінська Н.М. —представник за довіреністю від 18.09.2006 р. № 4638/9/10-007

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень рішень відповідача від 06.05.2004 р. № 0001422306/0, від 28.05.2004 р. № 0001422306/1, від 12.08.2004 р. № 0001422306/2, від 13.10.2004 р. № 0001422306/3.

Ухвалою суду від 21.01.2005 року  порушено провадження у справі № 33/62.

06.04.2005 р. позивач заявою б/н від 23.03.2004 року  уточнив свої позовні вимоги та просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва № 0001422306/1 від 28.05.2004 р., № 0001422306/2 від 12.08.2004 р. та № 0001422306/3 від 13.10.2004 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.06.2005 року  залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 р. позов задоволено. Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.  Ухвалою Вищого господарського суджу України від 04.11.2005 р. касаційну скаргу по справі № 33/62 передано Вищому адміністративному суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2006 року рішення Господарського суду м. Києва від 13.06.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 року скасовано. Справу № 33/62 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Резолюцією Голови господарського суду  м. Києва Мельника В.І. справу  № 33/62 передано на новий розгляд судді Шабуніну С.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.11.2006 р. справі № 33/62 присвоєно номер 33/62-46/555-А. Судовий розгляд призначено на 15.01.2007 року, про що сторін належним чином повідомлено.

15.01.2007 р. розгляд справи було відкладено до 22.01.2007 р. у зв'язку з неприбуттям у судове засідання представника позивача.

22.01.2007 р. у судове засідання з'явився представник відповідача, який надав суду довідку про юридичну адресу позивача. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2007 р. розгляду справи було відкладено на 05.02.2007 р.  

Під час попереднього розгляду спору позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва № 0001422306/1 від 28.05.2004 року, № 0001422306/2 від 12.08.2004 року та №0001422306/3 від 13.10.2004 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що операції з відпуску палива по талонах та смарт-картам не є розрахунковими та не мають відношення до торгівлі і, відповідно, не проводяться через реєстратор розрахункових  операцій; смарт-карти   та   талони   не   використовувались   та   не   приймались   позивачем   як платіжний засіб чи засіб розрахунку при придбанні товару (нафтопродуктів) третіми особами АЗС; розрахункова операція вважається такою, якщо має місце приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо; смарт-карта, яка емітована ТОВ "КЛО", містить інформацію про вид та кількість у літрах палива і не містить інформації про грошові кошти та банківські рахунки   та видана для отримання зі зберігання раніше оплаченого палива,  тому не є платіжною карткою; талони  на відпуск  зі  зберігання  нафтопродуктів,  як  і  смарт-картки, є внутрішніми документами емітента таких документів про права третіх осіб на отримання від зберігача придбаного раніше товару, і не є платіжною карткою. Крім того, санкція, передбачена п.1, п.6 ст. 17 Закону України „Про застосування  реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не пов'язана зі  сплатою податків, а отже в даному випадку відповідачем не може бути прийнято податкове  повідомлення-рішення   у   відповідності   до   Закону   України   "Про   порядок   погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідач  у   відзиві  на позов,  позовні  вимоги  вважає  необґрунтованими  та просить суд  відмовити  в їх  задоволенні.  В  обґрунтування  своїх  заперечень  відповідач зазначає, що здійснюючи відпуск палива по талонах та смарт-картах позивач згідно норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,  громадського харчування та послуг" повинен був проводити розрахунки через реєстратор  розрахункових   операцій.   За   непроведення   розрахункових   операцій   через   реєстратор розрахункових  операцій до  позивача на підставі  п.1,  п.6  ст.   17  Закону України  "Про застосування    реєстраторів    розрахункових    операцій    у    сфері    торгівлі,    громадського харчування та послуг" застосовано штрафні санкції. Відповідач зазначає, що результати  перевірки  відповідають  фактичним  обставинам  справи,  спірні  податкові  повідомлення-рішення винесені у відповідності з нормами чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані представниками сторін оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва №0001422306/0 від 06.05.2004 року на підставі п.1, п.6 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 86 180,86 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0001422306/0  від 06.05.2004 року, позивач подав до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва скаргу з проханням скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва № 5205/10/23-406 від 28.05.2004 року податкове повідомлення-рішення № 0001422306/0 від 06.05.2004 року було скасовано в частині визначення податкових зобов'язань за порушення встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на суму 24 467,36 грн. В частині визначення податкового зобов'язання за порушення п.1, п.2, п.11 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»на суму 61 713,00 грн. податкове повідомлення-рішення № 0001422306/0 від 06.05.2004 року залишено без змін.

З урахуванням Рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва № 5205/10/23-406 від 28.05.2004 року про результати розгляду скарги, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001422306/1 від 28.05.2004 року, згідно з яким на підставі п.1, п.6 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»позивачу за порушення п.1, п.2, п.11 ст. З, ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено податкове зобов'язання за платежем фінансова санкція у розмірі 61 713,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся зі скаргою до ДПА у м. Києві. Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві №4206/10/25-014 від 12.08.2004 року податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва № 0001422306/0 від 06.05.2004 року та № 0001422306/1 від 28.05.2004 року, з урахуванням Рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва № 5205/10/23-406 від 28.05.2004 року про результати розгляду скарги ТОВ "Санлорі", залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

З урахуванням Рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві № 4206/10/25-014 від 12.08.2004 року про результати розгляду скарги, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001422306/2 від 12.08.2004 року, згідно з яким на підставі п.1, п.6 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" позивачу за порушення п.1, п.2, п.11 ст. З, ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено податкове зобов'язання за платежем фінансова санкція у розмірі 61 713,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся зі скаргою до ДПА України. Рішенням Державної податкової адміністрації України № 9007/6/25-2215 від 11.10.2004 року податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва № 0001422306/0 від 06.05.2004 року, № 0001422306/1 від 28.05.2004 року та № 0001422306/2 від 12.08.2004 року, з урахуванням Рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва № 5205/10/23-406 від 28.05.2004 року про результати розгляду скарги ТОВ "Санлорі", залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

З урахуванням Рішення Державної податкової адміністрації України № 9007/6/25-2215 від 11.10.2004 рокупро результати розгляду скарги, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001422306/3 від 13.10.2004 року, згідно з яким на підставі п.1, п.6 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" позивачу за порушення п.1, п.2, п.11 ст. З, ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено податкове зобов'язання за платежем фінансова санкція у розмірі 61 713,00 грн. (61 628,20 грн. - за непроведення розрахункових операцій через реєстр розрахункових операцій; 85,00 грн. - за проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування).

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі Акту перевірки від 28.04.2004 року № 105202932306 щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідач, зокрема, зазначає про те, що при перевірці господарської одиниці автозаправної станції за адресою: м. Київ, пр-т. Карельський, 3 а, що належить позивачу,  встановлено  факт реалізації пального  по талонам  і  по терміналу без застосування реєстратора розрахункових операцій та роздрукування відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, тобто паливно роздавальні колонки, які встановлено на автозаправній станції, не функціонують в системі з реєстратором розрахункових операцій.

Форма розрахунків по талонам та через термінал по смарт-картам не запрограмована в реєстраторі розрахункових операцій типу Міпі 600.04 МЕ (заводський № ПА 90000785). Всього, без використання реєстратора розрахункових операцій, по талонах відпущено  пального на загальну суму 10 625,60 грн. та через термінал - на загальну суму 1 700,10 грн. На підставі цього, відповідач робить висновки про порушення позивачем п.1, п.2, п.11 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,   громадського харчування та послуг».

У відповідності до п.1, п.2 та п.11 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в редакції Закону України від 01.06.2000 року суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції, а також проводити рахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості .

Згідно ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації  товарів  (послуг),   видача  готівкових  коштів  за  повернутий  покупцем  товар (надану  послугу),  а у разі  застосування  банківської  платіжної картки   -   оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком   покупця   або,   у  разі   повернення   товару   (відмови   від   послуги),   оформлення «рахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Виходячи з викладеного, проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського армування та послуг здійснюється при готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) розрахунків.

Як вбачається з наданих відповідачем документів та пояснень, він вважає,  що реалізація  пального  по талонам та через термінал по смарт-картам є розрахунковою операцією, талони та смарт-картки  виконують функцію розрахункових документів. Таким  чином, відповідач вважає, що позивачем в порушення вищезазначених норм  операції по відпуску  паливно-мастильних матеріалів на його АЗС  не проводились через реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Позивач, не погоджуючись з  висновками відповідача, викладеними в Акті перевірки та вважаючи  нарахування штрафних санкцій необґрунтованим, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з вимогою про  визнання недійсними податкових повідомлень-рішень   Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва № 0001422306/1 від 28.05.2004 року, № 0001422306/2 від 12.08.2004 року та №0001422306/3 від 13.10.2004 року, які є актами індивідуальної дії  і  за правилами Кодексу адміністративного судочинства України  передбачає вимогу про їх скасування.

Судом були досліджені обставини господарської діяльності  позивача та встановлено, що  між позивачем та ТОВ "КЛО" було укладено договір про надання послуг № 2/С від 01.05.2000 року. Згідно умов даного договору ТОВ "КЛО" передає,  а ТОВ  "Санлорі"  приймає  на тимчасове  зберігання  з  подальшим  відпуском (заправкою) по талонам та старт-картам ТОВ "КЛО" товар, асортимент, кількість і ціна якого вказані в акті прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору. Зберігання та відпуск (повернення) товару здійснюється на АЗС, розташованій за адресою: м. Київ, перехрестя бульвару Верховної Ради та провулку Карельського. ТОВ "Санлорі" згідно з договором про надання послуг № 2/С від 01.05.2000 року прийняло на себе обов'язок належним чином зберігати та повернути товар, переданий ТОВ "КЛО", на власній АЗС; здійснювати повернення - відпуск (заправку) автотранспорту клієнтів ТОВ "КЛО" по талонам та старт-картам ТОВ "КЛО"; щомісячно проводити взаємозалік наявності та відпуску (повернення) товару, надавати ТОВ "КЛО" акти видачі паливно-мастильних матеріалів зі зберігання, з обов'язковим наданням документів на паливно-мастильні матеріали; повернути залишок товару ТОВ "КЛО" за його вимогою.

Пунктом 3.1 договору про надання послуг № 2/С від 01.05.2000 року передбачено, що за послуги по зберіганню та відпуску паливно-мастильних матеріалів ТОВ "КЛО" проводить оплату у розмірі 100,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

До матеріалів справи позивачем надано копії видаткових накладних, згідно яких ТОВ "КЛО" передало позивачу на зберігання паливно-мастильні матеріали у період з січня 2004 року по квітень 2004 року (період, в якому проводилась перевірка). Проте, з матеріалів справи вбачається, що в наданих позивачем видаткових накладних відсутнє посилання на договір про надання послуг № 2/С від 01.05.2000 року. Згідно письмових пояснень позивача б/н від 08.06.2005 року, у період з 01.05.2000 року по день проведення перевірки, між позивачем та ТОВ "КЛО" було укладено лише два договори - купівлі-продажу № 3/С від 15.05.2000 року та про надання послуг № 2/С від 01.05.2000 року, предметом яких було, відповідно, в першому випадку купівля-продаж нафтопродуктів, а іншому випадку приймання від ТОВ "КЛО" та зберігання позивачем нафтопродуктів. Інших договорів між ТОВ "КЛО" та ТОВ "Санлорі" про той самий предмет і за той самий період не укладалось.

Під час виконання умов договору, сторонами було прийнято таку нумерацію документів, яка дозволяла б відрізняти лише два типа договорів - купівлі-продажу та надання послуг. Таким чином, нумерація всіх накладних, що стосувались взаємовідносин між ТОВ "КЛО" та ТОВ "Санлорі" позначались наступним чином:

- № КЛХХХХХХХХ - для накладних, що укладаються на виконання договору купівлі-продажу, де X визначає порядковий номер документу, що складаються на виконання умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів;

- № КЛХХХХХХХХ/Хр - для накладних, що укладались на виконання умов договору про надання послуг, де X до дрібної риски визначає, власне, порядковий номер документу, а Хр після дрібної риски є позначкою приналежності даного документу до документів, що складаються на виконання умов договору про надання послуг (зберігання).

Таким чином, видаткові накладні, надані позивачем до матеріалів справи, виписані саме на виконання умов договору про надання послуг № 2/С від 01.05.2000 року, а не будь-якого іншого договору.

Окрім того, в матеріалах справи наявні: Акт інвентаризації нафтопродуктів на АЗС "Санлорі" за квітень 2004 року, накопичувальні відомості АЗС "Санлорі" за квітень 2004 року, змінний звіт та Акти звірки між ТОВ "КЛО" та позивачем.

В підтвердження оплати послуг по зберіганню та відпуску паливно-мастильних матеріалів згідно договору про надання послуг № 2/С від 01.05.2000 року позивачем надано суду банківські виписки та витяг з картки рахунку.

Згідно письмових пояснень позивача б/н від 08.06.2005 року, в копіях банківських виписок, наданих позивачем, в графі призначення платежу помилково зазначено "сплата за послуги по зберіганню ПММ згідно дог.2 від 30.06.2000 року" замість "сплата за послуги по зберіганню ПММ згідно дог.2/С від 01.05.2000 року". Дана невідповідність була виявлена сторонами, тобто ТОВ "КЛО" та позивачем, та на її усунення позивачу було направлено лист ТОВ "КЛО" № 28/7 від 15.02.2005 року про заміну призначення платежу (копія листа у справі).

Пунктом 1.2. розділу 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 року №72 (чинного на момент проведення перевірки та прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень), визначено, що готівкові розрахунки це платежі готівкою підприємств, підприємців та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Під готівкою (готівкові кошти) слід розуміти грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі й обігові пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами (п. 1.2. розділу 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні).

У відповідності до п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 безготівкові розрахунки це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Розрахунковий документ це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок одержувача.

Пунктом 1.13. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті передбачено,  що  під  час  здійснення  розрахунків  можуть  застосовуватись  акредитивна, авансова, вексельна форми розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками   та   з   використанням   розрахункових   документів   на   паперових   носіях   та   в електронному вигляді. Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій платіжних інструментів у формі: меморіального ордера; платіжного доручення;    платіжної    вимоги-доручення;    платіжної    вимоги;    розрахункового    чека; акредитива.   Використання   банківських   платіжних   карток   та   векселів   як   платіжних Інструментів регулюється законодавством України, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

Пунктом 1.27 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 05.04.2001 року (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) та розділом 1 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 27.08.2001року №367 за (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) дано визначення платіжної картки, зокрема, платіжна картка це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому    законодавством    порядку    пластикової   чи    іншого    виду    картки,    що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, фінансових установ, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Позивачем надано до суду зразки талонів та смарт-карток ТОВ "КЛО", на підставі яких здійснювався відпуск зі зберігання паливно-мастильних матеріалів, які містять лише інформацію про вид паливно-мастильного матеріалу та його кількість у літрах. Вказані талони та смарт-картки видаються товариством третім особам для отримання ними по мірі необхідності вже оплаченого палива (паливно-мастильних матеріалів) на АЗС, де воно зберігається. Тому власники смарт-карток ТОВ "КЛО" не можуть здійснити за їх допомогою будь-який розрахунок, а можуть лише отримати певну кількість належного їм пального. До того ж, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що смарт-картки ТОВ "КЛО" містять будь-яку інформацію про грошові кошти та банківські рахунки, або що за їх допомогою можна здійснити переказ грошових коштів з відповідного рахунку платника податків. Отже, позивач по старт-картах ТОВ "КЛО" здійснює не продаж паливно-мастильних матеріалів (пального), а відпуск нафтопродуктів, що знаходяться у нього на зберіганні. При цьому, старт-карти не використовуються як платіжний засіб чи засіб розрахунку, тому позивач не повинен застосовувати реєстратор розрахункових операцій та видавати розрахункові документи під час відпуску паливно-мастильних матеріалів (пального) пред'явникам смарт-карток ТОВ "КЛО".

Крім того,  на виконання Ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.10.2006 року  судом під час нового розгляду справи  досліджується  момент переходу права власності на  товар (пальне) за спірними господарськими операціями та  яким чином  здійснювався відпуск  пального, а саме із застосуванням  спеціалізованих комп'ютерно-касових систем, що забезпечують  відпуск пального  в єдиному циклі з друкуванням  фіскального  касового чека чи з окремих  ємкостей, не підключених  до паливно-роздавальних колонок, спеціально  призначених для зберігання  та відпуску попередньо  оплачених  оптових партій  пального, або пального, що знаходиться на  відповідальному зберіганні без набуття права власності на них  утримувачем, оформленому відповідним договором.

Відповідно до ст.  936 Цивільного кодексу України  за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується  зберігати річ, яка  передана  їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її  поклажодавцеві у схоронності.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо господарської діяльності позивача,   в разі виконання договору зберігання   перехід права власності  не відбувається, оскільки передана на зберігання річ (куплена оптова партія пального) є власністю позивача, що відповідачем не спростовано.

Відповідно до  ст. 937  ЦК України   договір зберігання   укладається у письмовій формі та прийняття  речі на зберігання  може підтверджуватись  видачею  поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує  прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами  законодавства або є  звичайним для цього виду  зберігання.

Відповідно до ст.  938 ЦК України   зберігання речі  відбувається до встановленого в договорі строку чи до  пред'явлення поклажодавцем  вимоги про її повернення, в порядку, визначеному договором.

Видача  пального  на підставі  талонів та старт-карток  відбувається за вимогою поклажодавця, що обумовлено умовами договорів і свідчить про  припинення  зберігання щодо   відповідної кількості пального.

Таким чином, зазначені талони та смарт-картки не підпадають під визначення розрахункового документу, в тому числі, платіжних карток. Проводячи відпуск паливно-мастильних матеріалів зі зберігання на підставі талонів та смарт-карток, позивач не здійснює розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо). Отже, відпуск паливно-мастильних матеріалів зі зберігання на підставі талонів та смарт-карток  по суті є  видачею  речі зі зберігання  на підставі  вимоги  поклажодавця, у формі, що обумовлена умовами  відповідних договорів збюеррігання.   Відповідні операції не підпадають під визначення розрахункових операцій, встановлених ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і відповідно не проводяться через реєстратор розрахункових операцій.

Крім того, судом досліджено порядок зберігання   закупленої оптової партії  пального, переданого на зберігання, та встановлено, що ст. 941 ЦК України  не забороняє   змішувати  передані на зберігання речі одного  роду та однієї якості, що знаходяться у зберігача, тому зберігання  пального, яке  не відноситься до індивідуально визначених речей,  не вимагає окремих ємкостей для  оптових партій пального.

Враховуючи викладене, а також відсутність у позивача обов'язку проведення операцій по відпуску паливно-мастильних матеріалів на підставі талонів та смарт-карток через реєстратор розрахункових операцій, в тому числі з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, застосування до нього штрафних санкцій у відповідності до п.1, п.6 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є необгрунтованим.

Судом також встановлено, що відповідач видав спірні податкові повідомлення-рішення на підставі  п.п. 1, 3 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у зв'язку з встановленням підчас перевірки порушення позивачем п.1, п.2, п.11 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,   громадського харчування та послуг».

Згідно з п. 1.9 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове повідомлення –це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Податкове зобов'язання та податковий борг згідно п.п. 1.2, 1.3 ст. 1  цього ж Закону є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів, узгоджене самостійно платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, або у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначення податкового зобов'язання контролюючим органом самостійно передбачено за вичерпним переліком обставин визначених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для видання позивачем спірного податкового повідомлення-рішення були не податкові зобов'язання чи податковий борг, засновані на обов'язкових платежах до бюджетів або державних фондів, а санкції за порушення правил торгівлі, громадського харчування та послуг.

Таким чином, застосовані спірними податковими повідомленнями-рішеннями штрафні санкції не є податковими зобов'язаннями та не можуть стягуватись за процедурою, передбаченою Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, тому оспорювані податкові повідомлення-рішення не відповідають встановленому законодавством порядку притягнення до відповідальності за відповідні порушення.

Вказане є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень також в частині визначення штрафних санкцій в якості податкового зобов'язання.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо  протиправності застосованої відповідальності податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва № 0001422306/1 від 28.05.2004 року, № 0001422306/2 від 12.08.2004 року та №0001422306/3 від 13.10.2004 року та  порушенням форми  рішення суб'єкта владних повноважень при нарахуванні штрафних (фінансових) санкцій як податкового зобов'язання, позивачем доведені та обґрунтовані,  відповідачем  не спростовані,  тому підлягають задоволенню.

Виходячи з вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовi витрати у сумі 85 грн. державного мита та 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачеві з Державного бюджету України, оскільки сплачені відповідно до вимог, що були чинними на момент звернення з позовом.

Керуючись ст.ст. 158, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва № 0001422306/1 від 28.05.2004 року, № 0001422306/2 від 12.08.2004 року та №0001422306/3 від 13.10.2004 року.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Санлорі” (м. Київ, пров. Карельський, 3-а, рахунок № 260003011791 в АБ “Національні інвестиції”, МФО 300498, код ЄДРПОУ 23726521) 203,00 грн. (двісті три гривні 00 копійок) судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                        С.В. Шабунін

Дата виготовлення у повному обсязі: 21.03.2007 р.

05.02.07                                                      м. Київ                                     33/62-46/555-А                    

За позовом

До

Третя особа

Предмет адміністративного позову

Суддя Шабунін С.В.

                                                                                Секретар судового засідання