ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-сс/803/1773/24 Справа № 204/8310/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування №42023042010000288 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2024 року про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, -
ВСТАНОВИВ:
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2024 року було задоволено клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_9 , яке погоджено прокурором Західної окружної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42023042010000288 від 03.11.2023, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Накладено арешт на майно, яке вилучене під час обшуку 23.08.2024 року за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- 900 доларів США (номіналом по 100 доларів США, серії №№ LG23374786B, PB44949517M, ME22477764A, PG53849894C, LL40891899D, LF67858422E, LB66928677P, MB71884766M, MB71884659M);
- 150 доларів США (номіналом по 50 доларів серії №№ MI28721314A, MF17703562A, MB76893247A);
- 39 000 гривень (24 шт. номіналом по 1000 грн., 30 шт. номіналом по 500 грн.);
- мобільний телефон Redmi 9, у чорному чохлі, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з сім-картою: НОМЕР_3 ;
- ноутбук НР 650 сірого кольору із зарядним пристроєм;
- чорнові записи, копії та оригінали документів з відтиском печатки «Аструмстрой-еко», шляхом накладення заборони відчуження, користування та розпорядження вказаним майном.
Рішення суду обґрунтовано тим, що вилучені речі, постановою слідчого визнано речовими доказами згідно ст. 98 КПК України, і вони мають доказове значення для досудового розслідування.
Незастосування заходів забезпечення кримінального провадження, може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування та передачі іншим особам, власником вищезазначеного майна.
Таким чином, дослідивши матеріали клопотання та вислухавши думки учасників провадження слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити.
Разом з апеляційною скаргою захисник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Просив визнати причини пропуску строку поважними, зазначив, що повний текст ухвали отримав лише 16.09.2024 року.
Вказує, що ухвала є незаконною та необгрунтованою, оскільки при її прийнятті слідчий суддя неповно та однобічно дослідив надані докази.
Зазначив, що вилучені за місцем проживання ОСОБА_8 грошові кошти, були отримані ним як заробітна плата та зазначені у декларації за 2023 рік.
Грошові кошти у сумі 1050 доларів США та 39000 грн. не були об`єктами кримінально протиправних дій та не набуті кримінально протиправним шляхом, тому визначені законом підстави для застосування заходу кримінального провадження № 42023042010000288 від 03.11.2023 року у виді накладення арешту відсутні.
Також вказує, що клопотання слідчого не містить даних про те, яким чином, з урахуванням попередньої кваліфікації злочину, вилучене майно, зокрема грошові кошти, мобільний телефон, ноутбук, могли використовуватися як знаряддя злочину, які сліди кримінального правопорушення або які ознаки вчиненого правопорушення вони містять на собі, для проведення яких конкретно слідчих дій це майно має значення.
Визнаючи вищевказане майно речовими доказами, слідчим не доведено та не обгрунтовано, яке відношення воно має до кримінального провадження, а тому посилання слідчого у клопотанні, на відповідність вказаного майна критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, є абстрактним, не підтвердженим жодним доказом у провадженні.
В даному випадку, зважаючи на недоведеність слідчим використання вилученого майна як доказів в кримінальному проваджені, накладений арешт на це майно не може не призвести до порушення прав відповідних власників на законне володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Поза увагою слідчого судді залишились доводи власника майна та його представника про те, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.09.2024 року - підозрюваного ОСОБА_8 було відсторонено від займаної посади заступника голови адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, тому підозрюваний на даний час позбавлений можливості заробляти грошові кошти для забезпечення себе та своєї родини.
Крім того, слідчим судом не надано належної оцінки фактам того, шо на утриманні ОСОБА_8 перебувають його непрацездатна матір ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його непрацездатний батько ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із підозрюваним та його сім`єю за однією адресою: АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджуються копією пенсійного посвідчення на ім`я ОСОБА_8 , копією пенсійного посвідчення на ім`я ОСОБА_10 ; копією довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №3389 від 08.06.2023. Також, на утриманні підозрюваного ОСОБА_8 знаходиться неповнолітня дочка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається з копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 .
Просив скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, зважаючи на те, що повний текст ухвали було проголошено 10 вересня 2024 року, та в той же день було надано копію захиснику, а тому, враховуючи необхідність часу для складання апеляційної скарги, колегія суддів вважає причини пропуску строку поважними, тому з метою забезпечення доступу до правосуддя строк на оскарження необхідно поновити.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який згідно до ч. 1 ст. 170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
На думку апеляційного суду, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, зазначених вище вимог дотримався в повному обсязі.
Апеляційним переглядом встановлено, що слідчим ВП № 6 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023042010000288 від 03.11.2023, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
23 серпня 2024 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 . У ході обшуку вилучено: 900 доларів США (номіналом по 100 доларів США, серії №№ LG23374786B, PB44949517M, ME22477764A, PG53849894C, LL40891899D, LF67858422E, LB66928677P, MB71884766M, MB71884659M); 150 доларів США (номіналом по 50 доларів серії №№ MI28721314A, MF17703562A, MB76893247A); 39 000 гривень (24 шт. номіналом по 1000 грн., 30 шт. номіналом по 500 грн.); мобільний телефон Redmi 9, у чорному чохлі, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з сім-картою: НОМЕР_3 ; ноутбук НР 650 сірого кольору із зарядним пристроєм; чорнові записи, копії та оригінали документів з відтиском печатки «Аструмстрой-еко».
Постановою слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_9 від 23.08.2024 року, вилучені грошові кошти, речі та документи визнано речовими доказами по кримінальному провадженню № 42023042010000288.
23 серпня 2024 року слідчий звернувся до слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням про арешт майна.
Рішення слідчого судді обґрунтовано тим, що вилучені грошові кошти, речі та документи є речовими доказами і мають доказове значення для досудового розслідування, а отже має ознаки речового доказу у розумінні ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовим доказом є предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Згідно ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У кримінальному провадженні № 42023042010000288 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного. обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати. знецінення, знищення, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2. ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, так відповідно до ст. 98 КПК України.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної аб о юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 2ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей132,170,172,173 КПК України, перевіривши при цьому, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст.132,170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності дост. 173 КПК Україниповинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
Висновки слідчого судді про арешт майна цілком доведені матеріалами кримінального провадження, специфікою розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій, та саме такого заходу як накладення арешту на вилучене під час обшуку майно ОСОБА_8 .
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на зазначене майно.
А тому доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту вищевказаного майна, не є переконливими.
Посилання захисника в апеляційні скарзі на те, що слідчим суддею в ухвалі не визначено, в чому полягає необхідність арешту майна, є безпідставними, та в даному випадку не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.
Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи сумнівного.
Отже, слідчим суддею належним чином дотримані вимоги ст. 173 КПК України, а саме враховані правова підстава для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідків арешту майна для третіх осіб і обраний належний спосіб такого арешту.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.
Що стосується посилань адвоката на недостатню обґрунтованість ухвали слідчого судді про арешт майна, то вони є його особистою суб`єктивною оцінкою та не обґрунтовують необхідності скасування вірного по суті судового рішення.
Також, слід зазначити, що у випадку, якщо у подальшому наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.
Всі інші підстави з яких апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, не є безумовними підставами для її скасування та підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 24, 98, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Клопотання адвоката ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2024 року задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2024 року про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Суд | Дніпровський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.10.2024 |
Оприлюднено | 18.10.2024 |
Номер документу | 122333357 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про арешт майна |
Кримінальне
Дніпровський апеляційний суд
Іванченко О. Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні