Постанова

від 15.10.2024 по справі 185/7791/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8810/24 Справа № 185/7791/23 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.,

розглянувши відкритов залісудових засіданьДніпровського апеляційногосуду вмісті Дніпросправу,що виниклаз цивільнихправовідносин запозовом ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Максимал-Агро»про усуненняперешкод вкористуванні земельноюділянкою,в якійподана апеляційнаскарга Товариствомз обмеженоювідповідальністю «Максимал-Агро»на рішенняПавлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від30квітня 2024року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» (далі ТОВ «Максимал-Агро») про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 5,7861 га для ведення сільськогосподарського виробництва.

17 грудня 2018року між ним та ТОВ АФ «Старт-Плюс» був укладений договір оренди землі строком на 20 років. У подальшому йому стало відомо, що ТОВ АФ «Старт-Плюс» визнано банкрутом.

Також згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 29 червня 2021року державним реєстратором було здійснено запис № 42757105 про реєстрацію договору оренди земельної ділянки, площею 5,8742 га, де зазначено, серія та номер: 95-05/21, від 23.04.2021року, орендар: ТОВ «Максимал-Агро», орендодавець: ОСОБА_1 , зі строком дії оренди на 10 років, а саме до 23.04.2031року.

Позивач стверджував, що не укладав з ТОВ «Максимал-Агро» будь-яких договорів оренди своєї земельної ділянки з кадастровим номером: 1223584000:01:001:0484.

18 серпня 2022року було зареєстровано кримінальне провадження № 12022041370000840 за ч.1 ст. 366 КК України про те, що посадові особи фермерського господарства «К» шляхом внесення недостовірних відомостей в офіційні документи (договори оренди земельних ділянок), здійснили перереєстрацію земельних ділянок розташованих на території Павлоградського району, Дніпропетровської області, загальною площею понад 70 га на свою користь.

Згідно висновку судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/104-23/1770-ПЧ від 20 січня 2023року підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» договору оренди земельної ділянки № 95-05/21 від 23 квітня 2021року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» акта приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки № 95-05/21 від 23 квітня 2021року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Тож позивач вважав, що в діях відповідача має місце підроблення документів, що і стало підставою для звернення з позовом до суду. Ураховуючи викладене, позивач виклав вимоги про: усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 1223584000:01:001:0484, площею 5,7861 га, яка знаходиться на території Вербківської (Кочережківської) сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області; зобов`язання ТОВ «Максимал-Агро» повернути позивачу земельну ділянку та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки № 95-05/21 від 23 квітня 2021року, який був зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківському району Дніпропетровської області Єрьоміною С.М.; а також стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Рішенням Павлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від30квітня 2024року позовнівимоги ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою, кадастровий 1223584000:01:001:0484, площею 5,7861 га, яка знаходиться на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, та зобов`язано ТОВ «Максимал-Агро» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 1223584000:01:001:0484, площею 5,7861 га.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки № 95-05/21 від 23 квітня 2021року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Максимал-Агро», зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківському району Дніпропетровської області Єрьоміною С.М., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59031755 від 01.07.2021, номер запису про інше речове право: 42757105.

Стягнуто з ТОВ «Максимал-Агро» на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 147,20грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Максимал-Агро», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклало вимогу про скасування рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що поданий позивачем висновок почеркознавчої експертизи, проведеної у межах кримінального провадження у справі по факту підробки договорів оренди земельних ділянок на території Вербківської сільської ради Павлоградського району, є неналежним та недопустимим доказом у справі.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягало також в тому, що всю відповідальність за втрату оригіналу договору оренди суд поклав на відповідача та безпідставно вважав, що саме ТОВ «Максимал-Агро» повинне довести обставини з приводу того, що договір було укладено.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в електронному суді.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка, площею 5,7861га, кадастровий номер 1223584000:01:001:0484, що розташована на території Вербківської (Кочережківської) сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 на підставі договору розподілу спадкового майна, серія та номер: 2-1634, виданий 25 березня 2009року, видавник: Державинй нотаріус Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Тимченко О.М., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 147758651 від 03 грудня 2018року (а.с.19).

17 грудня 2018року між ОСОБА_1 та ТОВ АФ «Старт-Плюс» було укладено договір оренди земельної ділянки № 02/12-18, площею 5,7861га, яка заходиться за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Кочережківська сільська рада, кадастровий номер: 1223584000:01:001:0484, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 15 років, а саме до 31 грудня 2033року (а.с.14-17).

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 26 вересня 2022року ТОВ АФ «Старт-Плюс» знаходиться в стані припинення, підстава: внесення СР про визнання ЮО банкрутом, номер запису: 1002321410008003858.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 29 червня 2021року державним реєстратором було здійснено запис № 42757105 про реєстрацію договору оренди земельної ділянки, площею 5,8742 га, серія та номер: 95-05/21, від 23.04.2021року, орендар: ТОВ «Максимал-Агро», орендодавець: ОСОБА_1 , зі строком дії оренди на 10 років, а саме, до 23.04.2031року (а.с.20-23).

13 серпня 2022року Павлоградським РВП ГУНП Дніпропетровської області було зареєстровано кримінальне провадження № 12022041370000840 за ч.1 ст. 366 КК України про те, що посадові особи фермерського господарства «К» шляхом внесення ндостовірних відомостей в офіційні докумени (договори оренди земельних ділянок), здійснили перереєстрацію земельних ділянок розташованих на території Павлоградського району, Дніпропетровської області, загальною площею понад 70 га на свою користь (а.с.36).

В межах вказаного кримінального провадження було проведено судову почеркознавчу експертизу. Згідно висновку судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Соколенко С.О. № СЕ-19/104-23/1770-ПЧ від 20 січня 2023року - підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» договору оренди земельної ділянки № 95-05/21 від 23 квітня 2021року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» акта приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки № 95-05/21 від 23 квітня 2021року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.54-65).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем використовується земельна ділянка, яка належить позивачу, без відповідної правової підстави, позивач як власник земельної ділянки має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном згідно статті 391 ЦК України. У зв`язку із безпідставністю набуття права оренди спірної земельної ділянки підлягає скасуванню державна реєстрація цього права. При цьому, поданий позивачем висновок почеркознавчої експертизи, проведеної у межах кримінального провадження у справі по факту підробки договорів оренди земельних ділянок на території Вербківської сільської ради Павлоградського району, є належним та допустимим доказом у справі.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У даній справі позивач стверджував про наявність перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своєю земельною ділянкою, яка ним успадкована після смерті його матері, наявність зазначених обставин пов`язував із інформацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позивач стверджував, що його земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача ТОВ «Максимал-Агро» без законних підстав.

Стаття 391 Цивільного кодексу України проголошує, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаної норми права визначальним є саме встановлення обставин про належність позивачу права власності на земельну ділянку, користування якою становить предмет спору.

В суді підтверджено, що право власності на земельну ділянку належить та зареєстровано за ОСОБА_1 , та у даній справі сторони не заперечували обставин щодо належності земельної ділянки на праві власності ОСОБА_1 , та з огляду на те, що не оскаржувались такі обставини і висновки суду, вони не можуть бути предметом перевірки апеляційного суду.

Отже щодо позивача ОСОБА_1 безспірно підтверджені обставини про належність йому земельної ділянки та спростована юридична презумція права власності інших осіб на вказане майно.

Водночас підтверджено, що в реєстрі міститься запис про перехід права користування земельною ділянкою до ТОВ «Максимал-Агро».

Ключові аргументи позивача, висунуті в позовній заяві про відсутність його волевиявлення на передачу земельної ділянки в оренду ТОВ «Максимал-Агро» не спростовано жодним чином.

Згідно висновку судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Соколенко С.О. № СЕ-19/104-23/1770-ПЧ від 20 січня 2023року - підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» договору оренди земельної ділянки № 95-05/21 від 23 квітня 2021року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» акта приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки № 95-05/21 від 23 квітня 2021року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.54-65).

Експертиза проведена старшим судовим експертом сектору технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних видів досліджень Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Соколенко С.А., яка попереджена слідчим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків за статтями 384, 385 КК України.

При проведенні експертизи експерт досліджувала вільні та експериментальні зразки підпису та почерку ОСОБА_1 (на 12-ти аркушах), яких було достатньо для дослідження та висновку про те, чи наявний у договорі підпис виконаний ОСОБА_1 , чи іншою особою.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Максимал-Агро» про те, що висновок судового експерта № СЕ-19/104-23/1770-ПЧ від 20 січня 2023року є неналежним та недопустимим доказом у справі, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та такими, що зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 10 липня 2019року у справі № 686/23256/16-ц зроблено висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020року у справі № 461/3675/17 зазначено, що статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд правильно врахував, що висновок підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, відповідає положенням статті 102 ЦПК України.

Апеляційний суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування..

Згідно з частиною третьою статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Частиною другою статті 103 ЦПК України визначено, що у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Статтею 113 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем у передбаченому законом порядку не спростовано відповідними доказами вказаний висновок судового експерта, відповідні клопотання ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції відповідачем не заявлялись.

Тобто відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що договір оренди не був особисто підписаний орендодавцем ОСОБА_1 .

Отож суд першої інстанції відреагував на аргументи позивача стосовно достовірності та доказового значення висновку судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Соколенко С.О. № СЕ-19/104-23/1770-ПЧ від 20 січня 2023року, який суд обґрунтовано вважав належним та допустимим доказом в розумінні статей 77, 78 ЦПК України, дослідженим судом відповідно до визначеного законом порядку.

У випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, відповідач мав право заявити клопотання про призначення експертизи, виклавши у клопотанні підстави незгоди з цим висновком та зазначивши вимоги до повторної експертизи.

Також суд обґрунтовано надав важливе значення тому аспекту, що були відсутні будь-які інші документальні докази, які би підтверджували спрямованість волі орендодавця на передачу належної йому земельної ділянки в оренду ТОВ «Максимал-Агро» на умовах договору оренди № 95-05/21 від 23 квітня 2021року.

Чинним законодавством України передбачене право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права та розпорядження своїм майном, з огляду на доведену неправомірність володіння цим майном з боку ТОВ «Максимал-Агро».

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є його набувачем. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними та оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

За змістом статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отож можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача відповідно статті 388 ЦК залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність.

У цьому аспекті, вирішуючи питання про витребування майна, вагомого правового значення набуває обставина щодо того як саме майно вибуло з володіння власника та з приводу добросовісності, насамперед, набувача цього майна, сільськогосподарського товариства, яке не підтвердило існування правових підстав для користування Земельною ділянкою.

Заразом, за обставин встановлених у справі, ніщо не вказує на те, що власник ОСОБА_1 знав або міг знати про недобросовісну поведінку орендаря ТОВ «Максимал-Агро», з огляду на що воно не є добросовісним набувачем.

Стаття 330 ЦК України зазначає, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього.

За конкретних обставин у цій справі суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею без прийняття ним відповідного рішення. Водночас, не підтверджено вираження волі власника ОСОБА_1 на передачу належної йому земельної ділянки в користування ТОВ «Максимал-Агро», ніщо не вказує на те, що мало місце втілення волі власника в перехід такого права до відповідача.

Тож спірне майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом, що давало суду правові підстави для витребування такого майна.

За таких умов, за наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право оренди іншої особи ТОВ «Максимал-Агро» на нерухоме майно Земельну ділянку власник, ОСОБА_1 , покладаючись на відомості зазначеного реєстру обґрунтовано стверджував про існування перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання спірним майном та вимагав скасувати таку реєстрацію.

У такий спосіб судом було забезпечено справедливий баланс між усіма відповідними конкуруючими приватними інтересами, витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий та за обставинами цієї справи дотримані всі три критерії, а отже порушення відсутнє.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Разом з тим, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень. Відповідач беззаперечно мав можливість ознайомитися із змістом позовної заяви і матеріалами справи, та саме відповідач несе ризик настання наслідків, пов`язаних із не вчиненням ним процесуальних дій.

Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018року у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).

Представником позивача на підтвердження понесених витрат надано договір про надання правничої допомоги № 1006/2022-1 від 10 червня 2022року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Пархановою О.І.; акт № 1 приймання-передачі наданої правової допомоги від 28 травня 2023року; акт № 2 приймання-передачі наданої правової допомоги від 29 серпня 2023року; акт № 3 приймання-передачі наданої правової допомоги від 27 вересня 2023року; акт № 4 приймання-передачі наданої правової допомоги від 26 жовтня 2023року; акт № 5 приймання-передачі наданої правової допомоги від 01 грудня 2023року; акт № 6 приймання-передачі наданої правової допомоги від 01 лютого 2024року.

Згідно актів приймання-передачі наданої правової допомоги, підписаних адвокатом та позивачем, було надано наступні послуги: від 28 травня 2023року (консультація та підготовка позовної заяви 8 000,00грн); від 29 серпня 2023року (участь у судовому засіданні 28 серпня 2023року 2 500,00грн); від 27 вересня 2023року (участь у судовому засіданні 26 вересня 2023року 2 500,00грн); від 26 жовтня 2023року (участь у судовому засіданні 25 жовтня 2023року 2 500,00грн); від 01 грудня 2023року (складання додаткових процесуальних документів, а саме відповідь на відзив на позовну заяву, заперечення про зупинення розгляду справи 3 000,00грн); від 01 лютого 2024року (участь у судовому засіданні 01 лютого 2024року 2 500,00грн).

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Пархановою О.І. послуг, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від30квітня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2024року.

Судді: