Постанова

від 15.10.2024 по справі 195/953/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8151/24 Справа № 195/953/23 Суддя у 1-й інстанції - Омеко М. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Свистунової О.В.

суддів Макарова О.М., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря Попенко Ю.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2024 року

усправі запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Нікопольська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Приватний виконавець Лисенко Юрій Олександрович про визнання рішення засновника фермерського господарства про внесення змін до відомостей про фермерське господарство від 14.07.2021 року № 01/2021 (фраудаторний правочин) недійсним та скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2023 року до Томаківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Нікопольська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Приватний виконавець Лисенко Юрій Олександрович про визнання рішення засновника фермерського господарства про внесення змін до відомостей про фермерське господарство від 14.07.2021 року № 01/2021 (фраудаторний правочин) недійсним та скасування державної реєстрації, яка 25.07.2023 року була уточнена.

Позовна заява мотивована тим, що 01.12.2020 року суддею Томаківського районного суду Дніпропетровської області, ОСОБА_4 було розглянуто цивільну справу №195/48/20, за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , про стягнення боргу за договором позики.

Судом було вирішено: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 борг в сумі 14 201 (чотирнадцять тисяч двісті один) долар США, а також сплачений судовий збір в розмірі. Дане рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області не оскаржувалося та набрало законної сили 31.12.2020 року.

Крім того, 25.01.2021 року, суддею Томаківського районного суду Дніпропетровської області, ОСОБА_6 було розглянуто цивільну справу №195/1721/19, за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення боргу за договором позики.

Судом було вирішено: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 4 240 (чотири тисячі двісті сорок) доларів США, а також сплачений судовий збір. Дане рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області не оскаржувалося та набрало законної сили 05.03.2021 року.

13.04.2021 року, за заявою ОСОБА_2 ,постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. було відкрито виконавче провадження №65128029 про примусове виконання виконавчого листа №195/1721/19 від 05.04.2021 року про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 4240,00 Доларів США та 192,10 гривень.

13.04.2021 року, за заявою ОСОБА_5 , постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. було відкрито виконавче провадження №65130022 про примусове виконання виконавчого листа №195/48/20 про стягнення з Відповідача на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 14 201,00 Доларів США та 2343,16 гривень.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. від 13.04.2021 року виконавчі провадження №65128029 та №65130022 були об`єднані в зведене виконавче провадження №65131799.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. від 14.04.2021 року було накладено арешт на 100% частки у статутному капіталі ФГ «Бутенко Микола Васильович» (код ЄДРПОУ 20303702) та на 100% частки у статутному капіталі ФГ «ХарвестАгротех» (код ЄДРПОУ 42781561).

Постанова про накладення арешту на статутні капітали ФГ «Бутенко Микола Васильович» та ФГ «ХарвестАгротех`направлялась приватним виконавцем Лисенко Ю.О.до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, та за адресами реєстрації ФГ «Бутенко Микола Васильович» і ФГ «ХарвестАгротех», супровідним листом№01-29/3345 від 14.04.2021 року .

29.05.2023 року представником позивача отримано лист приватного виконавця Лисенко Ю.О. №01-29/21433 від 16.05.2022 року,в якому повідомляється, що у нього на виконанні перебуває 2 виконавчі провадження №65128029 та №65130022, які зведені в одне виконавче провадження №65131799.

У ході виконання виконавчого провадження, приватним виконавцем встановлено, що боржнику належить частка у статутному капіталі ФГ «Бутенко Микола Васильович» (код ЄДРПОУ 20303702), в розмірі 100% статутного капіталу.

Постановою від 14.04.2021 року про арешт майна боржника було накладено арешт на 100% частку статутного капіталу відповідача. Постанова була направлена до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР, до ФГ «Бутенко Микола Васильович». Крім того, приватним виконавцем в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 14.04.2021 року зареєстровано публічне обтяження майнових та корпоративних прав у статутному капіталі ФГ «Бутенко Микола Васильович».

Проте, в ході виконання вказаного виконавчого провадження, відбулась зміна у статутному капіталі ФГ «Бутенко Микола Васильович», а саме: у засновника Відповідача з 100% частки від загального капіталу до 1%.

Станом на сьогоднішній день з відповідача ОСОБА_1 не було стягнуто жодних коштів в рамках зведеного виконавчого провадження №65131799. Добровільно виконувати рішення суду про стягнення боргу відповідач не бажає та всіляко ухиляється від цього, в тому числі здійснюючи переоформлення свого майна, на яке могло бути накладено стягнення.

У результаті реєстраційних дійвід 16.07.2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено зміни щодо бенефіціарних власників, згідно яких відповідач став власником 1% уставного капіталу ФГ « ОСОБА_1 »,а громадянка ОСОБА_3 отримала - 99%.

Позивач зазначав, що правочин, на підставі якого були вчинені реєстраційні дії, внаслідок якого ОСОБА_3 відійшло 99% частки в уставному капіталі ФГ «Бутенко Микола Васильович» є таким, що укладений з метою ухилення відповідача ОСОБА_1 від виконання рішень Томаківського районного суду Дніпропетровської області по справах №195/1721/19 та№195/48/20, а саме спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

У зв`язку з чим просив суд:

- визнати недійсним рішення засновника фермерського господарства «Бутенком Микола Васильович» (код за ЄДРПОУ: 20303702) про внесення змін до відомостей про фермерське господарство №01/2021 від 14.07.2021 року, яким прийнято до складу Господарства члена родини, матір голови Господарства - ОСОБА_3 , та визнати недійсними і скасувати документи, на підставі яких внесено зміни до складу засновників Фермерського Господарства «Бутенко Микола Васильович» (код ЄДРПОУ 20303702) і розподілено частки у статутному капіталі;

- скасувати рішення про державну реєстрацію змін до установчих документів Фермерського Господарства «Бутенко Микола Васильович» (код ЄДРПОУ 20303702) щодо зміни складу засновників (учасників) юридичної особи, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань16.07.2021 року о 09:09:15 годин за реєстраційним записом №1002181070016000023;

- повернути у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )частку у статутному капіталі Фермерського Господарства «Бутенко Микола Васильович» (код ЄДРПОУ 20303702) у розмірі 99%;

- визначити розмір статутного капіталу Фермерського Господарства «Бутенко Микола Васильович» (код ЄДРПОУ 20303702)у його поточному розмірі, а саме у розмірі 7000,00 грн., що розподіляється між учасниками в наступних розмірах: -частка у розмірі 100% у статутному капіталі Фермерського Господарства «Бутенко Микола Васильович» (код ЄДРПОУ 20303702) номінальною вартістю у розмірі 7000,00 грн. є власністю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати державного реєстратора Виконавчого комітету Томаківської селищної ради (код ЄДРПОУ 41051313) скасувати реєстраційну дію вчинену 16.07.2021 року о 09:09:15 годин, номер запису 1002181070016000023, щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін до відомостей про Фермерське господарство « ОСОБА_1 » (код ЄДРПОУ 20303702) щодо відомостей про органи управління юридичної особи, кінцевого бенефіціарного власника, розміру статутного капіталу, складу засновників (учасників) юридичної особи, змін до установчих документів, а саме:

?щодо прийняття до складу членів Господарства, члена родини голови Господарства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

?щодо збільшення статутного капіталу Господарства на 6930,00 грн., за рахунок грошового вкладу його члена ОСОБА_3 в розмірі 6930,00 грн.;

?щодо затвердження складеного капіталу Господарства в розмірі 7000,00 грн;

?щодо розподілення частки в складеному капіталі Господарства між членами Господарства в розмірі: ОСОБА_1 70,00 грн. (1 відсоток); ОСОБА_3 6930,00 грн. (99%);

?щодо змін відомостей в переліку засновників (учасників).

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2024 року позовні вимоги - задоволено.

Визнано недійсним рішення засновника фермерського господарства «Бутенком Микола Васильович» (код за ЄДРПОУ: 20303702) про внесення змін до відомостей про фермерське господарство №01/2021 від 14.07.2021 року, яким прийнято до складу Господарства члена родини, матір голови Господарства - ОСОБА_3 , та визнати недійсними і скасувати документи, на підставі яких внесено зміни до складу засновників Фермерського Господарства «Бутенко Микола Васильович» (код ЄДРПОУ 20303702) і розподілено частки у статутному капіталі.

Скасовано рішення про державну реєстрацію змін до установчих документів Фермерського Господарства «Бутенко Микола Васильович» (код ЄДРПОУ 20303702) щодо зміни складу засновників (учасників) юридичної особи, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань16.07.2021 року о 09:09:15 годин за реєстраційним записом №1002181070016000023.

Повернуто у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) частку у статутному капіталі Фермерського Господарства «Бутенко Микола Васильович» (код ЄДРПОУ 20303702) у розмірі 99%.

Визначено розмір статутного капіталу Фермерського Господарства «Бутенко Микола Васильович» (код ЄДРПОУ 20303702)у його поточному розмірі, а саме у розмірі 7000,00 грн., що розподіляється між учасниками в наступних розмірах:

-частка у розмірі 100% у статутному капіталі Фермерського Господарства «Бутенко Микола Васильович» (код ЄДРПОУ 20303702) номінальною вартістю у розмірі 7000,00 грн. є власністю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язано державного реєстратора Виконавчого комітету Томаківської селищної ради (код ЄДРПОУ 41051313) скасувати реєстраційну дію вчинену 16.07.2021 року о 09:09:15 годин, номер запису 1002181070016000023, щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін до відомостей про Фермерське господарство « ОСОБА_1 » (код ЄДРПОУ 20303702) щодо відомостей про органи управління юридичної особи, кінцевого бенефіціарного власника, розміру статутного капіталу, складу засновників (учасників) юридичної особи, змін до установчих документів, а саме:

- щодо прийняття до складу членів Господарства, члена родини голови Господарства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- щодо збільшення статутного капіталу Господарства на 6930,00 грн., за рахунок грошового вкладу його члена ОСОБА_3 в розмірі 6930,00 грн.;

- щодо затвердження складеного капіталу Господарства в розмірі 7000,00 грн;

- щодо розподілення частки в складеному капіталі Господарства між членами Господарства в розмірі: ОСОБА_1 70,00 грн. (1 відсоток); ОСОБА_3 6930,00 грн. (99%);

- щодо змін відомостей в переліку засновників (учасників).

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 536.80 грн. з кожного за сплату судового збору за звернення до суду.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 268.40 грн. з кожного за сплату судового збору за забезпечення позову.

Додатковим рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 5 884 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) гривні 50 копійок з кожного за витрати на професійну правничу допомогу. В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення першої інстанції без змін.

У своїх письмових поясненнях третя особа приватний виконавець Лисенко Юрій Олександрович просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення першої інстанції без змін.

14.10.2024 року та 15.10.2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Бабіч С.А. надійшла заява про відкладення розгляду справи, оскільки адвокат приймає участь у розгляді іншої справи №333/7267/24, як представник ОСОБА_7 , призначеної на 15.10.2024 року об 12:00 годин, яка розглядається Комунарським районним судом міста Запоріжжя.

Зважаючи, що представник ОСОБА_1 - адвокат Бабіч С.А. другий раз поспіль просить відкласти розгляд справи, яку було вперше призначено на 01.10.2024 року та у подальшому на 15.10.2024 року, та враховуючи, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі апелянта та його представника, оскільки апелянт мав змогу особисто приймати участь у судовому засіданні, однак з невідомих підстав до суду не зявився, а участь його представника у розгляді іншої справи не є поважною причиною, оскільки, суду не надано доказів, що саме адвокат Бабіч С.А. приймає участь у розгляді іншої справи, що розгляд цієї справи був призначений ще раніше, а також не обгрунтовано приоритетність обраної представником справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2024 року визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Свистунова О.В., судді: Єлізаренко І.А., Деркач Н.М.

Розпорядженням № 3962 від 07.10.2024 керівника апарату Дніпровського апеляційного суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку із неможливістю розгляду справи суддею членом колегії Деркач Н.М. у зв`язку із відрахуванням зі штату суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 року визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Свистунова О.В., судді: Єлізаренко І.А., Макаров М.О.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Судом встановлено, що відповідно до копій рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 01.12.2020 року по справі № 195/48/20 з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнуто борг в сумі 14 201 (чотирнадцять тисяч двісті один) долар США, а також сплачений судовий збір в розмірі 2346,16 гривень.

Відповідно до копії рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25.01.2021 року по справі № 195/1721/19 з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнуто борг в сумі сумі 4 240 (чотири тисячі двісті сорок) доларів США, а також сплачений судовий збір в розмірі 192,10 гривень.

13.04.2021 року, за заявою позивача, постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. було відкрито виконавче провадження №65128029 про примусове виконання виконавчого листа №195/1721/19 від 05.04.2021 року про стягнення з відповідача на користь Позивача боргу в сумі 4 240,00 Доларів США та 192,10 гривень.

13.04.2021 року, за заявою ОСОБА_5 , постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. було відкрито виконавче провадження №65130022 про примусове виконання виконавчого листа №195/48/20 про стягнення з Відповідача на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 14 201,00 Доларів США та 2343,16 гривень.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. від 13.04.2021 року виконавчі провадження №65128029 та №65130022 були об`єднані в зведене виконавче провадження №65131799 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. від 14.04.2021 року було накладено арешт на 100% частки у статутному капіталі ФГ «Бутенко Микола Васильович» (код ЄДРПОУ 20303702) та на 100% частки у статутному капіталі ФГ «ХарвестАгротех» (код ЄДРПОУ 42781561) .

Постанова про накладення арешту на статутні капітали ФГ «Бутенко Микола Васильович» та ФГ «ХарвестАгротех» направлялась приватним виконавцем Лисенко Ю.О.до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, та за адресами реєстрації ФГ « ОСОБА_1 » і ФГ «ХарвестАгротех», супровідним листом№01-29/3345 від 14.04.2021 року .

Згідно постанови від 14.04.2021 року про арешт майна боржника було накладено арешт на 100% частку статутного капіталу відповідача. Постанова була направлена за вих. №01-29/3345 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР, до ФГ «Бутенко Микола Васильович». Крім того, приватним виконавцем в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 14.04.2021 року зареєстровано публічне обтяження майнових та корпоративних прав у статутному капіталі ФГ «Бутенко Микола Васильович».

У результаті реєстраційних дійвід 16.07.2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено зміни щодо бенефіціарних власників, згідно яких Відповідач став власником 1% уставного капіталу ФГ « ОСОБА_1 »,а громадянка ОСОБА_3 отримала 99%.

Згідно відповідіЦентрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)Бутенко Ольга Костянтинівна являється матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того. вчинення реєстраційних дій у ФГ «Бутенко Микола Васильович» від 16.07.2021 року за реєстраційним записом №1002181070016000023, також підтверджується:

- заявою щодо державної реєстрації змін засновників ФГ « ОСОБА_1 » .

- статутом ФГ «Бутенко Микола Васильович» у новій редакції .

- структурою власності ФГ «Бутенко Микола Васильович».

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за боржником було зареєстровано право власності на житловий будинок площею 102,9 кв.м, загальною площею 179,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, зазначене нерухоме майно разом з приватизованою, але не зареєстрованою земельною ділянкою для його обслуговування було передано в іпотеку на підставі договору іпотеки №475 від 10.04.2006, за кредитним зобов`язанням перед АТ «АЛЬФА-БАНК» (зміна назви на АТ «СЕНС БАНК») по договору №110/11-0076 від 10.04.2006 та додаткової угоди №2 від 10.07.2009.

Згідно наявної в матеріалах виконавчого провадження інформації заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №110/11-0076 від 10.04.2006 погашена у 2021 році за рахунок передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

На теперішній час право власності на зазначений будинок зареєстровано за АТ «АЛЬФА-БАНК» (зміна назви на АТ «СЕНС БАНК»).

Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 06.06.2023 у справі №761/19172/23 в інтересах БЕБ України накладено арешт на все нерухоме майно що належить АТ «СЕНС БАНК» (без заборони використання житлових приміщень особами, які на законних підставах в них проживають, чим обґрунтовано право проживання колишньої дружини боржника у вищевказаному будинку).

Відповідно дост. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістомч. 5 ст. 203 ЦК Україниправочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно доч. 1 ст. 234 ЦК Українифіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається якщо: недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19, провадження № 61-8593св21).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися договору, правочину, акта органу юридичної особи, державної реєстрації чи документа.

У ЦК України закріплений підхід, за яким оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Разом із тим, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається судом недійсним, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним.

У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) вказано, що «приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин)».

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Критеріями, для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 14 липня 2020 року у справі № 754/2450/18, від 14.09.2024 року у справі №357/8904/22.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта, що він не отримував постанову приватного виконавця від 14.04.2021 року про арешт майна, якою було накладено арешт на 100% частку статутного капіталу відповідача, оскільки здійснивши запит щодо відстеження відправлень на офіційному сайті «Укрпошти» в системі поштових відправлень відсутнє відправлення за номером 4900502679711, яким було направлено постанову про арешт частки апелянта у фермерському господарстві « ОСОБА_1 ». Спираючись на цей доказ апелянт вважає, що такого відправлення не існує.

Згідно пункту 105 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою Кабміну №270 від 05.03.2009 року (Постанова №270) зберігання паперових та електронних документів про поштовий переказ, а також створення архівів електронних документів здійснюється у строки, визначені цими Правилами та внутрішніми документами оператора поштового зв`язку.

Згідно пункту 106 Постанови №270 - заяви про внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази приймаються в паперовій або електронній формі протягом шести місяців з дня прийняття їх для пересилання.

Таким чином, зі спливом 6-місячного терміну у оператора поштового зв`язку може не зберігатися інформація про відправлення в межах України.

Постанова про накладення арешту на статутні капітали ФГ «Бутенко Микола Васильович» та ФГ «ХарвестАгротех» направлялась приватним виконавцем Лисенко Ю.О. до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, та за адресами реєстрації ФГ « ОСОБА_1 » і ФГ «ХарвестАгротех», супровідним листом№01-29/3345 від 14.04.2021 року .

Апелянт не повідомляв приватного виконавця про зміну своєї адреси.

Також, вказана постанова була направлена до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР.

Крім того, приватним виконавцем в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 14.04.2021 року зареєстровано публічне обтяження майнових та корпоративних прав у статутному капіталі ФГ «Бутенко Микола Васильович».

При цьому, апелянту достеменно було відомо про судові рішення, якими було стягнуто з нього грошові суми, а також про відкриття та здійснення щодо нього виконавчого провадження з примусового виконання цих судових рішеннь, які у добровільному порядку ним не було виконано. Отже, відповідач обгрунтовано міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку не виконання вказаних рішеннь суду.

Так, 01.12.2020 року суддею Томаківського районного суду Дніпропетровської області, ОСОБА_4 було розглянуто цивільну справу №195/48/20, за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , про стягнення боргу за договором позики.

Судом було вирішено: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 борг в сумі 14 201 (чотирнадцять тисяч двісті один) долар США, а також сплачений судовий збір в розмірі. Дане рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області не оскаржувалося та набрало законної сили 31.12.2020 року.

25.01.2021 року, суддею Томаківського районного суду Дніпропетровської області, ОСОБА_6 було розглянуто цивільну справу №195/1721/19, за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення боргу за договором позики.

Судом було вирішено: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 4 240 (чотири тисячі двісті сорок) доларів США, а також сплачений судовий збір. Дане рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області не оскаржувалося та набрало законної сили 05.03.2021 року.

І як достеменно встановлено судом, відчуження майна здійснено було вже після набрання законної сили судовими рішеннями про стягнення з апелянта коштів, відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання рішень суду та ухвалення постанови про накладення арешту на уставний капітал в порядку примусового виконання рішень суду, а саме: у результаті реєстраційних дійвід 16.07.2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено зміни щодо бенефіціарних власників, згідно яких відповідач став власником 1% уставного капіталу ФГ « ОСОБА_1 », а громадянка ОСОБА_3 отримала - 99%.

Зобов`язанняборжником невиконані іна теперішнійчас.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта, що він, будучи головою ФГ «Бутенко Микола Васильович» мав право на свій розсуд, вносити зміни до відомостей про фермерське господарство, у тому числі прийняти до складу господарства іншого члена родини, не порушуючи при цьому права третіх осіб, зважаючи на наступне.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Такого ж висновку, дійшов Верховний Суд у постановах від 24 липня 2019 року в справі № 405/1820/17, від 08 вересня 2021 року у справі № 379/1542/19 (провадження № 61-11684св20).

Також, при розгляді справи, яка переглядається, встановлено, що відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позовів про стягнення заборгованості, майно відчужене нa користь матері, після його відчуження у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Сукупність наведених обставин свідчить про те, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення на це його майно як боржника.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відчуження майна належного апелянту, а саме: уставного капіталу ФГ «Бутенко Микола Васильович» у розмірі 99% на користь своєї матері ОСОБА_3 відбулось із метою уникнення звернення стягнення заборгованості на його майно як боржника.

Верховний Суд у постанові від 06 жовтня 2022 року у справі № 904/624/19 виходив із обставин укладення фраудаторного правочину навіть до пред`явлення позову про стягнення боргу, зазначивши, що «договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладення договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора».

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 910/12093/20.

У постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 03 березня 2020 року у справі № 904/7905/16, від 26 травня 2020 року у справі № 922/3796/16 від 17 вересня 2020 року у справі № 904/4262/17 зроблений висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №299/396/17 суди зобов`язані виходити з того, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності.Кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинне бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор управі розраховувати, що всі зобов`язання перед ним за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати всі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав і правомірних інтересів кредитора.

Відповідно до судової практики викладеної в постанові Верховного Суду від 07 грудня 2018року у справі № 910/7547/17у цій справі позов подано стороною правочину, яка стверджує, що правочин було вчинено з пов`язаною особою з метою уникнути звернення стягнення на належне їй майно, тобто не всупереч її інтересам. Те, що внаслідок відчуження майна зобов`язання перед кредитором не припинилось і розмір його не зменшився, не спростовує того, що внаслідок відчуження майна за правочином, оплата за яким не надійшла, було ускладнене або стало неможливим ефективне звернення стягнення на майно цієї особи. Встановлені обставини свідчать також про умисел обох сторін правочину приховати справжні наміри учасників правочину, а саме виведення нерухомості з власності Позивача без отримання оплати за це майно під час існування майнового спору за участю Позивача як одного із солідарних боржників у цьому спорі, з метою уникнути виконання відповідного грошового зобов`язання, а тому оспорюваний у цій справі правочин може бути визнаний фіктивним відповідно до статті 234 ЦК України. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

У постанові від 24 листопада 2019 по справі №405/1820/17 вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, Верховний Суд врахував, що:

1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості;

2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору;

3) майно відчужене на користь близького родича;

4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Згідно постанови Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 913/401/20 договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника (аналогічні висновки сформовані у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

Згідно згаданої постанови Великої Палати Верховного Суду будь-який правочин з відчуження (відступлення) частки є двостороннім, тобто на його укладення необхідна згода учасника, який відчужує (відступає) частку, і згода набувача частки. Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо; відступлення частки не є окремим різновидом договору. Якщо сторони або особа певним чином називають правочин який нею/ними вчиняється, але по суті він відповідає ознакам іншого правочину, мають застосовуватися норми, що регулюють цей останній правочин. Тобто якщо особа укладає правочин щодо відступлення (передачі) частки іншій особі і отримує за це кошти або інше майно чи майнові права, то це звичайний договір купівлі-продажу або міни. Якщо взамін частки особа нічого не отримує - це договір дарування.

Виходячи з того, що оспорюваний правочин, спрямований на перехід права власності із метою приховання майна від виконання в майбутньому рішеннь суду про стягнення коштів із боржника, суд першої інстанції, зробив обґрунтований висновок про визнання оспорюваного правочину недійсними.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта щодо відсутності у позивача права звертатися до суду, зважаючи на наступне.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних)прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів зауважує, що позивач не може бути обмежений в праві звернення до суду з позов задля захисту свої прав та законних інтересів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року по справі №369/11268/16ц зауважила, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним. В цій же вищезазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду наголошує, що кредитор боржника у виконавчому провадженні має право звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (пп. «д» п. 3 ч. 5 ст. 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Також, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, задовольняючи позов про зобов`язання Томаківської селищної ради скасувати реєстраційну дію.

Згідно матеріалів справи, 15.06.2023 року позивач звернувся до суду із позовом.

У подальшому, до закінчення підготовчого засідання по справі, позивач скористався своїм правом та змінив позовні вимоги, подавши позовну заяву в уточненій редакції, доповнивши свій позов додатковою позовною вимогою.

Уточнена позовна заява перед поданням в суд була надіслана всім учасникам справи, в тому числі апелянту, що підтверджується поштовою накладною №0103284185866 від 31.07.2023 року та № 0103284185874.

Зважаючи на вищенаведене, та враховуючи те, що правочин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме реєстрація дій у ФГ «Бутенко Микола Васильович» від 16.07.2021 року за реєстраційним записом №1002181070016000023 відбулася майже одразу після відкриття виконавчого провадження, а переоформлення свого майна на близького родича матір, є нічим іншим, як намагання уникнення від виконання своїх зобов`язань, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння апелянтом вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішеннязазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючивикладене таконкретні обставинисправи,оскаржуване рішеннямісцевого судувідповідає вимогамнорм матеріальногоі процесуальногоправа ітому,колегія апеляційногосуду вважає,що правовихпідстав дляйого скасуваннянемає,а томудоводи апеляційноїскарги підлягаютьзалишенню беззадоволення,а рішеннясуду першоїінстанції залишеннюбез змін.

Судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: М.О. Макаров

І.А. Єлізаренко