Рішення

від 10.10.2024 по справі 180/1698/24

МАРГАНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 180/1698/24

2/180/665/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючої судді Тананайської Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання: Павлович Н.С.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Марганець Дніпропетровської області цивільну справу № 180/1698/24 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, за позовом ОСОБА_3 до Управління капітального будівництва, архітектури , житлово-комунального господарства та комунального майна Марганецької міської ради про зобовязання внести запис до трудової книжки, -

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2024 року до Марганецького міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Управління капітального будівництва, архітектури, житлово-комунального господарства та комунального майна Марганецької міської ради про зобовязання внести запис до трудової книжки.

Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 19 січня 2016 року позивач була прийнята на посаду головного спеціаліста відділу архітектури. В зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації були видані трудові книжки працівникам, 14 березня 2022 року позивач виїхала за межі України. 17 червня 2022 року ОСОБА_3 була звільнена з займаної посади на підставі ст.38 КЗпП , в звязку з переїздом на постійне місце проживання. 7 липня 2024 року позивач в`їхала на територію України та 17 липня 2024 року звернулась до відповідача з приводу внесення запису про звільнення до її трудової книжки. Запис внесено не було з посилання на те, що звільнився керівник. Позивачу було видано копію наказу про звільнення, та зазначено, що наразі запис в трудовій книжці не актуальний, оскільки ведуться електронні трудові книжки. 19 липня 2024 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до відповідача та просила внести запис до трудової книжки. 24 липня 2024 року керуюча справами виконкому надала відповідь, відповідно до якої запис до трудової книжки вноситься власником або уповноваженим ним органом після видання наказу, але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення в день звільнення. Запис в трудовій книжці має значення для позивача, так як від цього залежить її пенсійне забезпечення в іншій країні. Позивач звільнена з займаної посади дистанційно, інструкція про порядок ведення трудових книжок не містить заборони внесення записів до трудової книжки в інший проміжок часу. Просить зобов`язати відповідача внести запис до трудової книжки про її звільнення згідно наказу № 12-к від 17 червня 2022 року.

Ухвалою суду від 13 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

3 вересня 2024 року до суду надійшов відзив, відповідно до якого відповідач зазначає, що не погоджується з позовними вимогами з огляду на таке. Позивач працювала на посаді головного спеціаліста відділу капітального будівництва. 5 лютого 2021 року прийнято Закон України № 1217- ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» , яким відмінено обов`язкове ведення трудових книжок в паперовій формі. Трудова книжка була видана ОСОБА_3 під підпис. Жодної заяви від ОСОБА_3 про здійснення запису в трудову книжку ні в день звільнення ні в день отримання наказу не надходило. Вимогу про внесення запису необхідно було здійснити саме у день звільнення. На момент звільнення начальником Управління був ОСОБА_4 , 3.04.23 року новим начальником призначено ОСОБА_5 . Вважають, що підстави для внесення запису в трудову книжку про звільнення 17.06.2022 року відсутні. Витрати на правову допомогу необгрунтовані.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні змісту позову. Додатково пояснив, що ОСОБА_3 виїхала за кордон та перебувала до 7.07.24 року, про що свідчать відмітки в паспорті, копію наказу про звільнення можливо отримав колишній чоловік, на територію України повернулась 7.07.2024 року та звернулась до підприємства.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві , пояснила , що право на внесення запису в трудову книжку існувало у позивачки в день звільнення, вона його не використала, із проханням внести запис в день звільнення не звернулася.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов такого.

Судом встановлено, що 19 січня 2016 року ОСОБА_3 призначена на посаду головного спеціаліста Управління капітального будівництва, архітектури, житлово-комунального господарства та комунального майна Марганецької міської ради, 1 квітня 2016 року переведена на посаду головного спеціаліста відділу капітального будівництва.

З 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в України введено воєнний стан, який неодноразово продовжено і триває на теперішній час.

10 березня 2022 року ОСОБА_3 виїхала за межі України, 07.07.2024 року в`їхала на територію України, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 .

Відповідно до ст.7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Згідно наказу № 12-к від 17 червня 2022 року звільнено головного спеціаліста відділу капітального будівництва ОСОБА_3 17 червня 2022 року за власним бажанням, у зв`язку з переїздом на нове місце проживання, ст.38 КЗпП України.

Копія наказу про звільнення ОСОБА_3 направлено поштою 17 червня 2022 року на адресу АДРЕСА_1 , де зі слів представника позивача проживає колишній чоловік ОСОБА_3 .

10 липня 2024 року ОСОБА_3 звернулась із заявою про видачу довідки про період роботи, на яку отримала відповідну довідку № 354 від 10.07.2024 року.

19 липня 2024 року ОСОБА_3 звернулась із заявою про внесення запису про звільнення до трудової книжки.

Листом № Ч-586 від 24 липня 2024 року відмовлено у внесенні відомостей, оскільки на день звільнення трудова книжка зберігалась у ОСОБА_3 , а запис потрібно було здійснити саме у день звільнення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За положеннями статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави звільнення працівника за власним бажанням визначенні ст.38 КЗпП України.

Відповідно до статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58до трудової книжки вносяться відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; записи про звільнення вносяться роботодавцем у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Як встановлено в судовому засіданні позивач , перебуваючи за кордоном, в зв`язку з бойовими діями, направляла заяву про звільнення через засоби електронної комунікації та в день звільнення була відсутня на роботі.

Питання внесення записів при звільненні в порядку, визначеному ст.7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», законом не урегульовано.

Вимога про внесення запису до трудової книжки є правом працівника, передбачена законом, тому роботодавець зобов`язаний внести запис до трудової книжки за вимогою працівника. Обґрунтування відповідача, що змінився керівник підприємства, тому не може бути внесено запис є безпідставним, оскільки наказ про звільнення чинний, ніким не оскаржений.

Враховуючи вказані приписи, суд вважає доведеною та такою що підлягає задоволенню вимогу позивача зобов`язати відповідача внести запис про звільнення у трудову книжку ОСОБА_3 згідно наказу № 12-к від 17 червня 2022 року.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

В матеріалах даної справи наявний ордер АЕ 130828 від 12 серпня 2024 року, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, розрахунок витрат у цивільній справі № 180/1698/24, квитанція від 8 жовтня 2024 року.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку, що позивачем обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі підготовка позову, участь в судовому засіданні.

З відповідача на користь підлягає стягненню 1211 гривень 20 коп. судового збору на користь держави.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Зобовязати Управління капітального будівництва, архітектури , житлово-комунального господарства та комунального майна Марганецької міської ради внести відомості до трудової книжки ОСОБА_3 про звільнення з займаної посади, відповідно до наказу № 12-к від 17 червня 2022 року.

Стягнути з Управління капітального будівництва, архітектури, житлово-комунального господарства та комунального майна Марганецької міської ради на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі 5500 гривень.

Стягнути з Управління капітального будівництва, архітектури , житлово-комунального господарства та комунального майна Марганецької міської ради на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн.20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 15 жовтня 2024 року.

Позивач : ОСОБА_3 , м.Марганець, Ювілейний квартал 15/21

Відповідач: Управління капітального будівництва, архітектури , житлово-комунального господарства та комунального майна Марганецької міської ради , м.Марганець, вул.Єдності 29а.

Суддя: Ю. А. Тананайська