Рішення

від 07.10.2024 по справі 237/1061/21

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 237/1061/21

Провадження № 2/237/85/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.24 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ліпчанського С. М.,

за участю секретаря Бахтіярової Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хворостяна Аліна Миколаївна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Бердянська міська рада Запорізької області,про стягнення спричиненої шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів спричинену шкоду в сумі 70 000грн у зв`язку з демонтажем металевої конструкції біля житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , шляхом використання завідомо підробленого договору від 01.04.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

За Договором про встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки від 26.03.2012р. ФОП ОСОБА_6 надано в користування земельну ділянку площею 0,0012га кадастровий номер 2310400000:09:010 розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ) строком дії до 01.03.2019р.

01.07.2016р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було укладено Договір про спільну діяльність, за яким спільно використовували металеву конструкцію на земельній ділянці площею 12кв.м. кадастровий номер 2310400000:09:010 розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ) яка була надана ФОП ОСОБА_6 . Бердянською міською радою на підставі Договору про встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки від 26.03.2012р. строком дії до 01.03.2019р.

В липні 2016р. ОСОБА_6 на земельній ділянці кадастровий номер 2310400000:09:010 була встановлена частина металевої конструкції площею 12кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ), яка використовувалась у спільній діяльності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 відчудила Позивачу металеву конструкцію площею яка складається з 4 металевих стовпів які пов`язані між собою металевим перекриттям та вмуровані в плитку, та розташована на земельній ділянці, площею 0,0012га кадастровий номер 2310400000:09:010:0248 за адресою: АДРЕСА_1 ) наданій Продавцю на підставі Договору щодо встановлення земельного сервітуту від 26.03.2012р. та про що складено акт приймання-передачі конструкції від 1.03.2019р.

01.02.2021р. Позивачу стало відомо, що власниця орендованого ОСОБА_7 приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 демонтувала паркан на сходах в приміщення та частину металевої конструкції над сходами, та привласнила їх, про що, ОСОБА_7 подано заяву про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності.

01.02.2021р. ОСОБА_3 та КП «Бердянськекотранс» уклали договір №10/21 від 01.02.2021р. за яким підприємство взялось надати послуги автотранспорту та робітників з благоустрою.

02.02.2021р. ОСОБА_3 разом з Відповідачами, раніше невідомими Позивачу особами-працівниками, демонтувала належну Позивачу металеву конструкцію біля нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 ), у зв`язку з чим, Позивачем було викликано наряд поліції.

Наряду Поліції від ОСОБА_3 було надано Договір від 01.06.2016р. укладений з ОСОБА_8 , за яким вона нібито замовила ОСОБА_8 встановлення металевої конструкції біля нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та металева конструкція належить їй.

Після цього ОСОБА_3 разом з Відповідачами демонтували металеву конструкцію, та вивезли її в невідомому напрямку за допомогою автотранспорту КП «Бердянськекотранс», привласнивши її.

04.02.2020р. у зв`язку з тим, що викрадення металевої конструкції відбулось відкрито, та її вартість склала більше 600 мінімальних доходів громадян, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 звернулись до поліції з заявою про порушення кримінального провадження щодо ОСОБА_3 , з привласнення металевої конструкції за ч.5 ст.186 КК України(Відкрите викрадення чужого майна -грабіж)

Також позивач вважає, що Договір від 01.04.2016р. є підробленим та не міг нести за собою будь-яких наслідків, вищевказаний договір шляхом подачі відповідного позову до суду, позивач хоче визнати не дійсним, станом на момент розгляду справи, справа 326/363/21 щодо Договору від 01.04.2016р. не розглянута.

Договором від 01.04.2016р. ОСОБА_3 не був встановлений предмет Договору, відсутнє виконання Договору як Хруновою в частині сплати, так і ОСОБА_8 в частині виготовлення, та відсутня набуття права власності за Договором ОСОБА_3 , що вказує на його фіктивність, а метою договору є привласнення належної позивачу власності на металеву конструкцію.

З огляду на викладене позивач просить суд стягнути спричинену шкоду в сумі 70 000 грн.

Також позивачем понесені судові витрати в сумі судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 12 000, 00 грн., які він просить теж покласти на Відповідачів.

Відповідач ОСОБА_3 надала відзив на позовну заяву, де вказує, що вважає спір таким у якому відсутні складові умови щодо відшкодування шкоди позивачу. Вважає, що ОСОБА_9 не надав суду беззаперечних доказів наявності права власності на спірний об`єкт. Надала суду копію постанови адміністративної комісії N? 071 від 27.02.2019 року про накладення адміністративного стягнення за ст. 152 КУпАП, де ОСОБА_3 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме встановлення металевих стовпів без дозвільних документів, що спростовує, на думку відповідача ОСОБА_3 твердження позивача про спричинену саме йому шкоди. Також надано суду постанову адміністративної комісії N? 071 від 27.02.2019 року, де Бердянська міська рада Запорізької області звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_3 про зобов`язання звільнити шляхом знесення незаконної споруди та повернення земельної ділянки, позов ОСОБА_3 було визнано, тому вважає що в її діях відсутня противоправна поведінка. Просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_9 про стягнення спричиненої шкоди.

У відповідь на цей відзив адвокат Хворостяна А. М. надала суду додаткові пояснення до позовної заяви ОСОБА_1

З 22.02.2019р. в Господарському суді Запорізької області за справою № 908/394/19 розглядається позов Бердянської міської ради до ОСОБА_3 про примусове звільнення земельної ділянки біля житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від металевої конструкції. В своєму відзиві на позову у справі № 908/394/19 ОСОБА_3 вказувала, що металева конструкція біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 побудована не нею, а ОСОБА_7 , а Договір від 01.04.2016р. був підроблений.

В підтвердження відзиву на позов Бердянської міської ради ОСОБА_3 вважаючи Договір від 01.04.2016р. підробленим,17.04.2019р. подала до Господарського суду Запорізької області клопотання про витребування оригіналу Договір від 01.04.2016р.та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Рішенням Господарського суду Запорізької області 05.06.2019р. за справою №908/383/19 задоволено позов Бердянської міської ради та зобов`язано звільнити земельну ділянку біля житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від металевої конструкції.

На Рішення від 05.06.2019р. за справою №908/383/19 ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу від 09.07.2019р., в якій також вказувала, що металева конструкція біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 побудована ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а не нею, а Договір від 01.04.2016р. був підроблений.

Під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 було подано клопотання про витребування оригіналу Договору від 01.04.2016р. у зв`язку з його підробленням та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи Договору від 01.04.2016р. у зв`язку з його підробленням.

Постановою Центрального Апеляційного Господарського суда від 29.04.2021р. за справою №908/394/19 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на Рішення Господарського суду Запорізької області 05.06.2019р. за справою №908/383/19 та Рішення Господарського суду Запорізької області 05.06.2019р. за справою №908/383/19 скасовано та в задоволенні позову Бердянської міської ради відмовлено.

Постановою Центрального Апеляційного Господарського суду від 29.04.2021р. за справою №908/394/19 встановлено:

«Звертаючи увагу на не подання жодною зі сторін до суду оригіналу договору від 01.04.2016, укладеного між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_8 , позицію відповідача щодо не підписання нею цього договору, а також твердження позивача про відсутність в нього оригіналу цього договору, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку про неможливість прийняття цього документу як доказу по даній справі.

В той же час, місцевий господарський суд безпідставно відхилив твердження відповідача про те, що частина земельної ділянки, яку вважає за необхідне звільнити позивач, з 2012 використовувалася іншими особами на підставі документів виданих позивачем та належними йому підприємствами.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2012 між Бердянською міською радою та ФОП ОСОБА_6 було укладено договір про встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки, яка знаходиться у розпорядженні Бердянської міської ради, за якою ФОП ОСОБА_6 надано особистий платний сервітут, встановлений щодо земельної ділянки площею 0,012 га розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ) кадастровий номер 2310400000:09:010, на якій буде розміщуватись та використовуватись тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності, строком дії до 01.03.2019.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що у своїх поясненнях позивач визнав, що частина металевої конструкції розташована на земельній ділянці кадастровий номер 2310400000:09:010, але ФОП ОСОБА_6 не була залучена до справи, через що судом прийнято рішення щодо металевої конструкції, яка частково знаходиться на земельній ділянці, право на яку належало ФОП ОСОБА_6 .

Крім того, на підставі Договору про відшкодування вартості експлуатаційних витрат по обслуговуванню ярмарку "Курортний сезон-2016" від 09.06.2016, укладеного між Комунальним підприємством Бердянської міської ради "Бердянський центральний ринок" та ОСОБА_7 , останній було надано право на розміщення літнього майданчика кафе за адресою: АДРЕСА_1 , площею 20 кв.м. за 50 000 грн. позивач також визнав право ОСОБА_7 на розміщення металевої конструкції на вказаній земельній ділянці.

За доводами ОСОБА_7 в червні 2016 на підставі Договору від 09.06.2016 саме нею булла встановлена частина металевих конструкцій площею 20 кв.м., а в липні 2016 на земельній ділянці кадастровий номер 2310400000:09:010 встановлена частина металевої конструкції площею 12 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ), яка скаржником використовувалась у спільній діяльності.

На підтвердження цих тверджень ОСОБА_7 подано до суду апеляційної інстанції завірені копії документів: договір підряду б/н від 09.06.2016, укладений з ОСОБА_10 , та акт виконаних робіт від 11.06.2016 до цього договору; договір підряду від 02.05.2018, укладений з ОСОБА_11 , та акт виконаних робіт від 03.05.2018 до цього договору.

01.07.2016 між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було укладено договір про спільну діяльність, за яким вони спільно використовували металеву конструкцію на земельній ділянці площею 12 кв.м. кадастровий номер 2310400000:09:010, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ), яка була надана ФОП ОСОБА_6 . Бердянською міською радою на підставі договору про встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки від 26.03.2012 строком дії до 01.03.2019.

Завірені копії зазначеного договору про спільну діяльність від 01.07.2016 та акту прийому-передачі від 04.07.2016 до цього договору подано ОСОБА_7 до апеляційного господарського суду.

16.08.2016 своїм зверненням ОСОБА_7 повідомила Бердянську міську раду про обставини встановлення нею металевої конструкції за адресою: АДРЕСА_1 .

18.08.2016 КП Бердянської міської ради "Бердянський центральний ринок" за участі співробітників адміністративного відділу Виконкому Бердянської міської ради складено акт щодо розміщення ОСОБА_7 літнього майданчика кафе за адресою: АДРЕСА_1 .

12.05.2017 між ОСОБА_7 та КП Бердянської міської ради "Бердянський центральний ринок" укладено договір на відшкодування вартості експлуатаційних витрат по обслуговуванню ярмарку "Курортний сезон-2017", за яким їй дозволено розмістити ярмарковий об`єкт - літній майданчик кафе за адресою: АДРЕСА_1 площею 49,83 кв.м..

21.05.2018 листом № 08-464 Управління економічного розвитку Виконкому Бердянської міської ради зобов`язало ОСОБА_7 звільнити територію ярмарку ві частин металевої конструкції за адресою: АДРЕСА_1 .

17.10.2018 від Управління економічного розвитку Виконкому Бердянської міської ради ОСОБА_7 отримано лист №08-976 в якому вказано, що з нею було укладено Договір на участь у ярмарку строком до 30.09.2018. та зобов`язано звільнити ярмаркове місце від металевої конструкції за адресою: АДРЕСА_1 .

31.07.2018 своїм зверненням ФОП ОСОБА_6 повідомила Бердянську міську раду про обставини встановлення нею та ФОП ОСОБА_7 металевої конструкції за адресою: АДРЕСА_1 , та просила повідомити її про наявність будь-яких порушень з її боку.

У відповідь на дане звернення Бердянська міська рада листом від 31.08.2018 за №01-5875/31 повідомила ФОП ОСОБА_6 , що станом на 16.08.2018 ФОП ОСОБА_7 не є учасником ярмарку "Курортний сезон-2018", договір на здійснення діяльності у ярмарковому об`єкті з нею не укладений. ФОП ОСОБА_7 листом від 21.05.2018 №08-464 повідомлено про необхідність звільнення території ярмарку від самовільно розміщеного майна, а саме: додаткової частини конструкції, що припадає на пішохідну зону та знаходиться в зоні культурно-масових заходів за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що з 2016 року по 2018 рік саме ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 , а не Відповідач відкрито, на підставі дозвільних документів, виданих Бердянською міською радою, по частинам встановили металеву конструкцію ї є її власниками та користувачами.

Крім того, з 2012 року по 2018 рік Бердянська міська рада неодноразово приймала акти про надання в користування земельної ділянки, яка знаходиться під металевою конструкцією: договір сервітуту від 26.03.2012; договори про участь у ярмарку, що вказує на відсутність складу правопорушення - самовільного зайняття земельної ділянки під металевою конструкцією, та таке право не може бути захищено на підставі ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 387 Цивільного кодексу України.

Отже, частина земельної ділянки, на якій за твердженням позивача знаходиться металева конструкція, була надана позивачем та особою, яка знаходиться в прямому підпорядкуванні позивача, в користування іншим особам, які мали право розмістити на вказаній земельній ділянці тимчасову металеву конструкцію. Належних та допустимих доказів розміщення саме відповідачем металевої конструкції позивачем не надано.

Більш того, своїм листуванням з ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 позивач неодноразово підтвердив, що саме останні встановили металеву конструкцію на спірній земельній ділянці в районі будинку АДРЕСА_1 , та саме від них він вимагав звільнити земельну ділянку.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційних скарг про недоведеність позивачем того факту, що саме відповідачем- ОСОБА_3 як безпосередньо, так і через третіх осіб здійснювалась господарська діяльність на земельній ділянці в районі будинку АДРЕСА_1 шляхом розташування 21 металевого стовпа та металевого каркасу на земельній ділянці комунальної власності без дозвільної документації».

При розгляді апеляційної скарги на Рішення Господарського суду Запорізької області 05.06.2019р. за справою №908/383/19 приймали участь ОСОБА_3 , у зв`язку з чим, обставини, встановленні Постановою Центрального Апеляційного Господарського суду від 29.04.2021р. за справою №908/383/19 щодо встановлення металевої конструкції біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 та Договору від 01.04.2016р. не ОСОБА_3 є встановленими та не підлягають додатковому доказуванню.

Постанова Центрального Апеляційного Господарського суду від 29.04.2021р. за справою №908/383/19не була оскаржена ОСОБА_3 , що вказує що вона згодна з нею та обставинами які встановленні цім рішенням.

В той же час, 02.02.2021р. ОСОБА_3 надала пояснення поліції, що саме вона є власником металевих конструкцій, які вона виготовила в 2016році, на підставі Договору від 01.04.2016р. та прийняла рішення щодо демонтажу конструкцій.

Таким чином, з 2019р по 2021р. ОСОБА_3 неодноразова визнавала металеву конструкцію власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а Договір від 01.04.2016р. підробленим та недійсним та лише в 2021р. підчас викрадення металевої конструкції, скористалась завідомо підробленим документом, спричинила шкоду Позивачу.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення в яких викладено наступне. В кінці березня до початку лютого 2021 року ОСОБА_2 знаходився у м. Бердянську, де зустрів відповідачку ОСОБА_3 , яка запропонувала разом з іншими трьома особами знести металеву конструкцію біля будови на перехресті вулиці Горького та проспекту Азовського. З пояснень ОСОБА_2 , під час демонтажу металевої конструкції декілька разів під`їжджала поліція, яким ОСОБА_3 пред`являла договір 2016 року, далі увечері ОСОБА_3 вивезла металеву конструкцію у невідомому напрямку та сплатила ОСОБА_2 за роботу кошти. Також відповідач ОСОБА_2 просив справу розглядати без його участі.

Від відповідача ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення в яких викладено наступне. У лютому 2021 року разом з іншими трьома особами, що були знайомі ОСОБА_3 , демонтував металеву конструкцію біля будинку на перехресті вулиці Горького та проспекту Азовського, колишнє кафе «Качєлі». Під час демонтажу до них підходив ОСОБА_1 , який стверджував, що ця конструкція належить йому, просив припинити демонтаж, якому ОСОБА_3 пред`являла договір 2016 року. Далі ОСОБА_1 викликав поліцію, яким ОСОБА_3 також пред`являла договір 2016 року. Увечері ОСОБА_3 вивезла металеву конструкцію у невідомому напрямку та сплатила ОСОБА_4 за роботу кошти.

Від відповідача ОСОБА_5 надійшли письмові пояснення в яких викладено наступне. 02 лютого 2021 року разом з іншими трьома особами, що були знайомі ОСОБА_3 , за вказівкою самої ОСОБА_3 демонтував металеву конструкцію біля будинку на перехресті вулиці Горького та проспекту Азовського, що є колишнім кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Під час демонтажу до них підходив ОСОБА_1 , який стверджував, що ця конструкція належить йому, просив припинити демонтаж, якому ОСОБА_3 пред`являла договір 2016 року. Далі ОСОБА_1 викликав поліцію, яким ОСОБА_3 також пред`являла договір 2016 року, після чого поліція не зупинила демонтаж конструкції. Увечері ОСОБА_3 вивезла металеву конструкцію у невідомому напрямку, за роботу сплатила ОСОБА_5 та іншим кошти.

Адвокат Хворостяна А. М. надала суду додаткові пояснення до позовної заяви ОСОБА_1 щодо матеріалів кримінального провадження, яке було відкрито після звернення позивачем до поліції коли відповідачі демонтували та вивезли в невідомому напрямку металеву конструкцію, яка належала позивачу. Поліцією відкрито кримінальне провадження № 1202108713000002 від 02.02.2021 року.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У зв`язку вищевикладеним, на підставі ст. ст.223,280,281 ЦПК України, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.

Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України , або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Згідно з ч. 1, 5, 6ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Постановою Центрального Апеляційного Господарського суду від 29.04.2021р. за справою №908/383/19 та матеріалами поданими ОСОБА_3 під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 не була власником металеву конструкцію, яку демонтувала та привласнила разом з Відповідачами.

В липні 2016р. ОСОБА_6 на земельній ділянці кадастровий номер 2310400000:09:010 була встановлена частина металевої конструкції площею 12кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ), яка використовувалась у спільній діяльності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Судом встановлено, що 1.03.2019р. землекористувач під демонтованими металевими конструкціями ОСОБА_6 подарував ОСОБА_1 металеву конструкцію площею яка складається з 4 металевих стовпів які пов`язані між собою металевим перекриттям та вмуровані в плитку вартістю 70 000грн, та розташована на земельній ділянці, площею 0,0012га кадастровий номер 2310400000:09:010:0248 за адресою: АДРЕСА_1 ) наданій Продавцю на підставі Договору щодо встановлення земельного сервітуту від 26.03.2012р. та про що складено акт приймання-передачі конструкції. Та з цього часу ОСОБА_1 став власником демонтованої металевої конструкції. Твердження Відповідачки ОСОБА_3 щодо набуття нею права власності на оспорювану металеву конструкцію на підставі Договору б/н від 1.04.2016р. не підтверджується.

Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 4.02.2021р. від ОСОБА_3 витребувано оригінал Договору від 1.04.2016р., але оригінал так і не був наданий суду, та не були надані пояснення щодо неможливості подання.

Суд критично ставиться до змісту Договору від 1.04.2016р. укладеного між ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , та вважає що він не підтверджує реальне його виконання:

- Відповідно свідоцтва про право власності від 23.03.2004р. нежитлове приміщення ОСОБА_3 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а за п. 3.3 Договору від 1.04.2016р. металева конструкція повинна була бути встановлена та прийнята за адресою: АДРЕСА_1 ,що є іншою адресою, ніж та, з якої було демонтовано спірну конструкцію.

- за п.3.4. Договору передбачено, що право власності на вироби переходять від продавця до покупця з дати підписання акту приймання-передачі виконаних робіт ОСОБА_3 не надано акт приймання-передачі конструкції, що вказує на невиконання Договору та не отримання нею права власності на неї.

- в п.1.2., 2.3.,2.4 Договору від 01.04.2016р. встановлена оплата вартості виготовлення конструкції -57000грн(п.2.1. Договору), але ОСОБА_3 не надано, а ні передплати 70% вартості перед виготовленням, а ні сплати 30% після виготовлення.

Вказані обставини, та факт того, що ОСОБА_3 не надано суду оригінал Договору від 1.04.2016р. вказують на його фіктивність та суд не приймає його як доказ набуття права власності на оспорювану металеву конструкцію за ОСОБА_3 .

Відповідачі ОСОБА_2 . у відзиві до суду, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 якого за Вироком Бердянського районного суду Запорізької області від 1.04.2014р. за справою №310/13175/13-к засуджено за ч.2 ст.186 КК України, у відзивах та в поясненнях в поліцію наданих в день демонтажу, визнали, що вони за наказом ОСОБА_3 демонтували металеву конструкцію, завантажили на вантажний автомобіль, який вона забронювала за день до цього, та вивантажили її у вказаному ОСОБА_3 місці, що разом з відеозаписом на CDдиску, який записано ОСОБА_1 під час демонтажу 2.02.2021р.вказує, що саме Відповідачі зробили демонтаж належної Позивачу металевої конструкції, чим спричинили йому шкоду у сумі 70000грн, яка вказана як вартість конструкції в Договорі дарування від 1.03.2019р. та акті приймання-передачі від 1.03.2019р.

Суд скептично ставиться до пояснень ОСОБА_3 що металеву конструкцію демонтували за вимогою посадових осіб Виконкому Бердянської міської ради та доказів що вона надала з цього з урахуванням наступного.

Залучена в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні ОСОБА_3 Бердянська міська рада пояснення на позовну заяву не надала.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності від 27.02.2019р. прийнята за 2 роки до здійснення демонтажу металевої конструкції та за часом не є підставно-наслідковим зв`язком з демонтажем. В Постанові від 27.02.2019р. вказано, що металеві конструкції встановлені ОСОБА_3 в 2019році, але ОСОБА_3 у відзиві наполягала, що встановила їх у 2016році за Договором від 1.04.2016р. Крім того, Постанова не містить вимогу Виконкому Бердянської міської ради про демонтаж металевих конструкцій. Також за наданим ОСОБА_3 позовом Виконкому Бердянської міської ради у справі №908/394/19 прийнято Постанову Центрального Апеляційного Господарського суда від 29.04.2021р. за справою №908/394/19 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на Рішення Господарського суду Запорізької області 05.06.2019р. за справою №908/383/19 та Рішення Господарського суду Запорізької області 05.06.2019р. за справою №908/383/19 скасовано та в задоволенні позову Бердянської міської ради відмовлено, що не підтверджує законність вимоги Виконкому Бердянської міської ради щодо демонтажу спірної металевої конструкції.

Допитаний поліцією в межах кримінального провадження Начальник УЖКГ Виконкому Бердянської міської ради Шеляг В, який був присутній під час демонтажу конструкції в Протоколі допита свідка від 18.11.2021р. пояснив, що під час її демонтажу ОСОБА_3 стверджувала, що конструкція належить їй, а працівників адміністративного відділу просила надати місце для подальшого зберігання її власності. Він сам не давав жодних вказівок щодо демонтажу конструкції.

У відповіді заступника Бердянського міського голови від 01.07.2021р. на адвокатський запит повідомлено,що працівники Виконкому Бердянської міської ради у демонтажі, вивезенні та зберіганні металевої конструкції, яка була розташована за адресою: АДРЕСА_1 ) участі не приймали.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач, ОСОБА_3 разом з Відповідачами демонтували металеву конструкцію, та вивезли її в невідомому напрямку, привласнивши її, спричинили позивачу майнову шкоду, заявлену позивачем, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідачів на користь позивача спричиненої шкоди.

Частина 1статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Позивачем понесені судові витрати в сумі 904,00 грн судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 12 000, 00 грн.

Враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідачів підлягають стягненню судові витрати на користь позивача ОСОБА_1 у сумі 12904,00 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268 Цивільно-процесуального кодекс України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хворостяна Аліна Миколаївна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Бердянська міська рада Запорізької області,про стягнення спричиненої шкоди- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_6 , на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_7 , ІПН НОМЕР_3 , спричинену шкоду в сумі 70 000 (сімдесят тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_6 , на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_7 , ІПН НОМЕР_3 понесені судові витрати у сумі 12904,00 ( дванадцять тисяч дев`ятсот чотири) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів.

Суддя С. М. Ліпчанський

Дата документу 07.10.24 року