Рішення

від 16.10.2024 по справі 369/20049/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/20049/23

Провадження № 2/369/5411/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Бреус К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу №369/20049/23 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Прованс-Набережний» про розірвання договору про пайову участь у кооперативі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у грудні 2023 року звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Прованс-Набережний» про розірвання договору про пайову участь у кооперативі.

Свої вимоги мотивував тим, що 01 березня між ним та Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом «Прованс-Набережний» було укладено договір про пайову участь у кооперативі №2017/39.

Згідно умов договору асоційований член зобов`язується здійснити пайовий внесок до кооперативу, а кооператив зобов`язується забезпечити набуття асоційованим членом права власності на квартиру в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, придбання квартири здійснюється асоційованим членом в три етапи:

- перший етап оплата 100 % пайового внеску в строк до 03 квітня 2018 року з одночасним закріпленням квартири за асоційованим членом на підставі акту вибору (закріплення) квартири, підписаного з кооперативом та забудовником,

- другий етап включення асоційованого члена до членів кооперативу шляхом зарахування частини паю в рахунок вступного внеску згідно з розділом 5 статуту кооперативу після прийняття об`єкта в експлуатацію,

- третій етап набуття асоційованим членом прав власності на квартиру шляхом укладення договору міни паю на квартиру.

Тобто за договором асоційований член зобов`язується здійснити пайовий внесок до кооперативу, а кооператив зобов`язується забезпечити набуття асоційованим членом права власності на квартиру АДРЕСА_1 на першому поверсі, загальною площею 40 кв.м. Пайовий внесок за вказаним договором дорівнює 360000 гривень.

На виконання договору, позивач сплатив відповідачу 360000 грн., що підтверджується квитанцією з відміткою призначення платежу «договір про пайову участь у кооперативі №2017/39 01.03.2018»

З листопада 2018 року позивачу стало зрозуміло, що відповідачем призупинено будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

19 лютого 2019 року на зареєстровану адресу ОЖБК «Прованс-Набережний» позивачем була направлена заява про вихід з Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Прованс-Набережний» та припинення дії договору від 01 березня 2018 року №2017/39, а також було заявлено вимогу про повернення сплаченого позивачем пайового внеску у розмірі 360000,00 грн. за вказаними у заяві реквізитами. Вказана заява відповідачем була отримана 19 лютого 2019 року, що підтверджується відповідною відміткою кооперативу.

Як зазначає позивач, станом на 24 листопада 2023 року ОЖБК «Прованс-Набережний» свої зобов`язання щодо будівництва житлового будинку та набуття позивачем права власності на квартиру не виконав, не виконав зобов`язання по поверненню пайового внеску у розмірі 360000,00 грн.

Позивач вважає, що ОЖБК «Прованс-Набережний» було порушено істотні умови укладеного між ними договору, а відмова у поверненні коштів завдала ОСОБА_1 моральної шкоди, яка полягає у тому, що він постійно знаходиться у психологічному стресі. Зазначає, що постійно відчуває тривогу через невизначеність, що пов`язана невідомістю щодо термінів повернення коштів, змушений шукати альтернативне житло та нести фінансові труднощі через відсутність квартири та не повернення коштів.

У зв`язку із викладеним, позивач звертається до суду із позовною заявою та просить суд:

1.Розірвати договір про пайову участь у кооперативі №2017/39 від 01 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом «Прованс-Набережний»;

2.Стягнути з Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Прованс-Набережний» на користь ОСОБА_1 сплачений пайовий внесок у розмірі 360000,00 грн.;

3.Стягнути з Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Прованс-Набережний» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В. від 06 грудня 2023 року справу було передано за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М. від 14 лютого 2024 року справу було передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

17 липня 2024 року на адресу суду від представника відповідача Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Прованс-Набережний» - адвоката Спасової Лілії Миколаївни надійшла заява про визнання частини позовних вимог. Зазначила, що ОЖБК «Прованс-Набережний» визнає позовну вимогу щодо розірвання договору про пайову участь у кооперативі та не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення даної позовної вимоги. Однак, щодо задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди відповідач заперечує, вважає її необґрунтованою та не підтвердженою належними і допустимими доказами.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 серпня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи сповіщена належним чином. Представник відповідача надала суду заяву, якою позов визнала в частині щодо розірвання договору про пайову участь у кооперативі та не заперечувала проти задоволення вказаної позовної вимоги. В частині стягнення моральної шкоди з відповідача заперечувала, та просила відмовити у задоволенні вказаної вимоги.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Так, судом встановлено, що 01 березня 2018 року між ОСОБА_1 та Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом «Прованс-Набережний» ,в особі голови Красавцевої Марини В`ячеславівни, яка діє на підставі Статуту було укладено договір про пайову участь у кооперативі №2017/39.

На підставі вказаного договору ОСОБА_1 набув статусу асоційованого члена вище вказаного кооперативу.

Згідно умов договору асоційований член зобов`язався здійснити пайовий внесок до кооперативу, а кооператив зобов`язався забезпечити набуття асоційованим членом права власності на квартиру в порядку та на умовах, визначених цим договором (пп. 1 п. 1 Договору)

Відповідно до пп. 1.2. п. 1 договору, придбання квартири здійснюється асоційованим членом в три етапи:

- перший етап оплата 100 % пайового внеску в строк до 03 квітня 2018 року з одночасним закріпленням квартири за асоційованим членом на підставі акту вибору (закріплення) квартири, підписаного з кооперативом та забудовником,

- другий етап включення асоційованого члена до членів кооперативу шляхом зарахування частини паю в рахунок вступного внеску згідно з розділом 5 статуту кооперативу після прийняття об`єкта в експлуатацію,

- третій етап набуття асоційованим членом прав власності на квартиру шляхом укладення договору міни паю на квартиру.

Тобто за договором асоційований член зобов`язався здійснити пайовий внесок до кооперативу, а кооператив зобов`язався забезпечити набуття асоційованим членом права власності на квартиру АДРЕСА_1 на першому поверсі, загальною площею 40 кв.м. (пп. 2.2. п. 2 Договору).

Відповідно до пп. 3.2. п. 3 Договору, запланований термін введення об`єкта будівництва в експлуатацію ІІ-ІІІ квартал 2019 року.

Пайовий внесок за вказаним договором дорівнює 360000 гривень (пп. 4.1. п. 4 Договору).

На виконання умов договору, позивач сплатив відповідачу пайовий внесок у загальному розмірі 360000 грн, що підтверджується відповідними квитанціями №0.0978644769.1 від 02 березня 2018 року на суму 346000,00 грн. та №0.0.991462676.1 від 19 березня 2018 року на суму 14000,00 грн. Призначення платежу «внесок згідно договору про пайову участь у кооперативі 2017/39 від 01.03.2018 р. ОСОБА_1 ».

19 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Прованс-Набережний» із заявою про вихід з кооперативу та припинення дії договору про пайову участь, а також було заявлено вимогу про повернення сплаченого пайового внеску у розмірі 360000,00 грн за вказаними у заяві реквізитами.

Згідно відповіді Голови ЖБК «Прованс-Набережний» за Вих. №22/19 від 02 квітня 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено, що згідно Графіку виплат пайових внесків повернення грошових коштів буде проводитись Кооперативом в період з 10 серпня 2019 року по 20 серпня 2019 року. Зазначили, що виплата коштів частково можливо буде проводитись раніше вказаного вище періоду на рахунок, вказаний ОСОБА_1 в заяві.

Проте, договір між сторонами не розірвано, кошти ОЖБК «Прованс-Набережний» відповідачем не повернуто.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вищезазначених кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі №905/799/18, від 18 вересня 2019 року у справі №916/1921/18, від 28 травня 2019 року у справі №910/9234/18, від 13 лютого 2018 року у справі №925/1074/17.

Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, встановлених зазначеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №910/3568/18, від 17 квітня 2019 року у справі №910/6381/18, від 14 серпня 2019 року у справі №910/8819/18.

Для встановлення можливості розірвання договору в судовому порядку необхідно визначити, чи були допущені іншою стороною саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності) особи, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 серпня 2020 року у справі №927/784/19.

Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі №910/13271/18.

Враховуючи вищевикладене, у випадку розірвання Договору за рішенням суду на вимогу Позивача у зв`язку із істотним порушенням Договору Відповідачем, Відповідач зобов`язаний повернути Позивачу майно, отримане в якості пайового внеску за Договором.

Таким чином, оскільки Відповідач порушив вимоги укладеного між сторонами Договору про пайову участь у кооперативі №2017/39 від 01 березня 2018 року, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання договору про пайову участь у кооперативі та стягнення сплаченого пайового внеску у розмірі 360000,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Прованс-Набережний» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої і душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з пошкодженням її майна (п. 2, 3 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України).

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 вказаної Постанови, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач у своїй відповіді за Вих. №22/19 від 02 квітня 2019 року на заяву позивача від 19 лютого 2019 року вказав, що «згідно Графіку виплат пайових внесків повернення грошових коштів буде проводитись Кооперативом в період з 10 серпня 2019 року по 20 серпня 2019 року.» Також зазначили, що «виплата коштів частково можливо буде проводитись раніше вказаного вище періоду» на рахунок, вказаний ОСОБА_1 в заяві.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та представником ОЖБК «Прованс-Набережний» не спростовано, відповідач протягом тривалого часу (з серпня 2019 року) не вживав дій для поновлення порушеного права позивача, а останній змушений був вживати дій для захисту власного порушеного права.

Судом встановлено, що внаслідок невиконання договірного зобов`язання, за яке позивачем були сплачені кошти, останньому завдано моральних страждань, що полягали у відсутності власної квартири, пошуку альтернативного житла, як наслідок, фінансові труднощі та постійна тривога через невизначеність щодо термінів повернення коштів, а тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, моральна шкода, заподіяна внаслідок невиконання договірного зобов`язання підлягає відшкодуванню відповідачем, як особою, з вини якої вона завдана. З урахуванням суті позовних вимог, доведеності позивачем заподіяних йому моральних страждань, а також з урахуванням вимоги розумності, виваженості та справедливості, суд частково задовольняє вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди на користь позивача у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно положень пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Судом під час розгляду справи встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи, відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 03 червня 2019 року безтерміново.

За нормою частини 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем при зверненні до суду було заявлено дві майнові вимоги (стягнення пайового внеску у розмірі 360000,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн.) та одна немайнова вимога (розірвання договору).

Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2024 року становить 3028 грн. 00 коп.

Згідно з пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1211,20 грн.

Згідно з п. 1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто 360000 грн. * 1% = 3600,00 грн.).

Відповідно до вимог пп. 5 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За позовну вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. підлягає сплаті судовий збір 3028,00 грн. З огляду на те, що суд задовольняє вказану позовну вимогу частково на 6% від загальної суми, стягненню підлягає судовий збір у розмірі 181,68 грн. (3028,00 грн. * 6% : 100% = 181,68 грн.)

Таким чином, зважаючи на викладене, з відповідача слід стягнути 4992,88 грн. (3600,00 грн. + 1211,20 грн. + 181,68 грн.) судового збору в дохід держави.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 525-526, 530, 614, 615, 627, 629, 651, 653 ЦК України, ст. 12, 83, 89, 141, 247, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив «Прованс-Набережний» про розірвання договору про пайову участь у кооперативі задовольнити частково.

Розірвати договір про пайову участь у кооперативі №2017/39 від 01 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом «Прованс-Набережний».

Стягнути з Обслуговуючого житлово-будівельного кооператива «Прованс-Набережний» на користь ОСОБА_1 сплачений пайовий внесок в розмірі 360000 (триста шістдесят тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Обслуговуючого житлово-будівельного кооператива «Прованс-Набережний» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Обслуговуючого житлово-будівельного кооператива «Прованс-Набережний» на користь держави судовий збір у розмірі 4992 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Інформація пропозивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .

Інформації провідповідача: Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив «Прованс-Набережний», код ЄДРПОУ: 40961919, адреса місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Кірічека, 6.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА