Ухвала

від 17.10.2024 по справі 372/5605/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/5605/24

Провадження № 2-з-70/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року м. Обухів

Суддя Обухівського районного суду Київської області Рабчун Р.О., розглянувши заяву адвоката Веретільник Ольги Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову в порядку письмового провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) про визнання права власності,

В С Т АН О В И В :

16.10.2024 року адвокат Веретільник Ольга Сергіївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Обухівського районного суду Київської області через систему «Електронний суд» із позовною заявою до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) про визнання права власності, у якому просить визнати право власності ОСОБА_1 на житловий будинок площею 128,8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 621496332231, що розташований на земельній ділянці 3223186800:04:004:0021.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану позовну заяву було передано для розгляду судді Рабчуна Р.О.

Крім того, адвокатом Веретільник Ольгою Сергіївною, яка діє в інтересах ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову від 16.10.2024 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану заяву було передано для розгляду судді Рабчуна Р.О.

В заяві про забезпечення позову адвокат Веретільник Ольга Сергіївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 просить: заборонити ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 доступ до будинку, розпорядження, користування будинком, який знаходиться на земельній ділянці 3223186800:04:004:0021, який має реєстраційний номер об`єкта нерухомості 621496332231, а також розпорядження земельною ділянкою 3223186800:04:004:0021.

Заява обґрунтована тим, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 має право власності на нерухомість, а саме: житловий будинок площею 128,8 м.кв, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 621496332231 право власності набуте на підставі договору дарування № 1338 від 30.03.2017; земельну ділянку з кадастровим номером 3223186800:04:004:0020, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що набута на підставі договору дарування №1342 від 30.03.2017. За договором дарування будинок знаходиться на земельній ділянці 3223186800:04:004:0020.

ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), відповідно до свідоцтва про зміну прізвища від 12.06.2013 року при народженні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником: 1) житлового будинку площею 685.5 м.кв., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 626260332231 право власності набуте на підставі договору дарування від 28.04.2015 № 990 (номер бланку № НАН 195315); 2) земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:004:0021, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 504319932231 право власності набуте на підставі договору дарування від 28.04.2015 № 998 (номер бланку № НАН 195313). За договором дарування від 28.04.2015 № НАН 195315 будинок Д. Діне знаходиться на земельній ділянці 3223186800:04:004:0021.

Так, ОСОБА_1 вважав, що належна йому земельна ділянка 3223186800:04:004:0020 знаходиться під його будинком, а земельна ділянка 3223186800:04:004:0021 знаходиться під АДРЕСА_2 .

У ході аналізу інформації в кадастровій карті встановлено, що фактичні обставини інші, а саме земельна ділянка 3223186800:04:004:0021 знаходиться під будинком ОСОБА_1 , а земельна ділянка 3223186800:04:004:0020 знаходиться під будинком ОСОБА_5 .

На даний час триває реконструкція будинку, належного ОСОБА_1 (площею 128,8 м.кв за Реєстром) та останній має намір отримати новий технічний паспорт і правовстановлюючий документ на будинок, однак, за наявної ситуації ОСОБА_1 не має змоги належним чином зареєструвати зміни у характеристиках свого будинку в Реєстрі речових прав на нерухоме майно після перепланування, оскільки правовстановлюючий документ підтверджує власність ОСОБА_1 на будинок, розташований за адресою АДРЕСА_3 , який знаходиться на земельній ділянці 3223186800:04:004:0020, а фактично йому належить будинок за адресою АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці 3223186800:04:004:0021.

Представник заявника зазначає, що існує ризик перешкоджання ОСОБА_1 у користуванні своїм майном, житловим будинком за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 621496332231, який обумовлений тим, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склались напружені відносини. ОСОБА_2 не виконав вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування останньому витрат, понесених на утримання будинку ОСОБА_5 на підставі доручення, а тому ОСОБА_1 був змушений звернутися до суду із позовом про компенсацію понесених витрат.

Також, наявний ризик втрати і пошкодження майна ОСОБА_1 , оскільки невідомі особи, які не є власниками будинку та земельної ділянки разом із ОСОБА_2 вже здійснювали незаконний доступ до земельної ділянки та майна ОСОБА_1 під час його відсутності на території домоволодіння. Ризик втрати майна є цілком виправданим, оскільки з моменту первинної помилки у документах було здійснене дві нотаріальні дії щодо майна ОСОБА_2 та чотири - щодо майна ОСОБА_6 . Жоден із нотаріусів та/або державних реєстраторів не виявив помилки у документах. Однак, вона дуже легко виявляється методом співставлення даних у ДРПП, та кадастровій карті. Виконання рішення може суттєво ускладнитись, якщо ОСОБА_2 продасть свій будинок чи земельну ділянку, яка нібито знаходиться під його будинком (а насправді під будинком ОСОБА_6 ). При цьому ОСОБА_2 продемонстрував намір продати будинок, оприлюднивши оголошення про продаж.

Враховуючи викладене, просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення заборони вчиняти певні дії, а саме: заборонити ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 доступ до будинку, розпорядження, користування будинком, який знаходиться на земельній ділянці 3223186800:04:004:0021, який має реєстраційний номер об`єкта нерухомості 621496332231, а також розпорядження земельною ділянкою 3223186800:04:004:0021.

Згідно з приписами частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Враховуючи положення частини першої статті 153 ЦПК України, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову разом з позовною заявою у судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

У відповідності до пунктів 3, 4 частини першої ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову має містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно існує спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам відповідно до роз`яснень у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:1) найменування суду, до якого подається заява;2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому під забезпеченням позову необхідно розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України за безпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію прозахистправлюдини іосновоположнихсвобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Крім того, позивач має довести, що в разі невжиття заходів забезпечення існує загроза невиконання рішення суду чи ускладнення його виконання або ефективного захисту чи поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернеться до суду.

При цьому, позивач всупереч вищевказаних вимог, не надав до суду доказів того, що незастосування вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Також, не доведено, що відповідач має реальні наміри перешкоджання ОСОБА_1 у користуванні майном, житловим будинком за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 621496332231, а також ризик можливої втрати і пошкодження майна ОСОБА_1 .

Судом враховані надані позивачем докази наявності оголошення в інтернеті щодо виставлення на продаж спірної земельної ділянки з будинком, однак саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання рішення суду в разі задоволення позову не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Разом з тим, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача, судом не встановлено розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову шляхом заборони користування будинком, а також розпорядження земельною ділянкою, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись статями 149-153, 260, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) про визнання права власності, - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Р.О. Рабчун