Постанова

від 16.10.2024 по справі 552/5586/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/5586/23 Номер провадження 22-ц/814/3297/24Головуючий у 1-й інстанції Грошова Н. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суд міста Полтави від 16 травня 2024 року (час ухвалення судового рішення з 15:54:19 год. до 16:21:36 год., дата виготовлення повного тексту рішення 31 травня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особіГоловного управління Державної казначейської служби України у Полтавській областіпро відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з відповідного єдиного казначейського рахунку на його користь матеріальну шкоду (втрачену вигоду (заробіток) в розмірі 340 033 грн 24 коп., моральну шкоду в розмірі 185 000 грн 00 коп., а всього 525 033 грн 24 коп.

В обґрунтування заявлених позивач посилався на такі обставини і доводи.

04 серпня 2017 року до Київського районного суду міста Полтави поданий обвинувальний акт щодо нього за ч.2ст.125 КК України, вироком Київського районного суду міста Полтави від 25.09.2017 року в справі № 552/4932/17 в складі судді Володимира Шияна, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 15.02.2018 року, його незаконно й необґрунтовано визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.125 КК України, і призначено покарання у виді 240 годин громадських робіт, позовні вимоги потерпілого Андрія Дація задоволено частково - стягнуто з нього на користь Андрія Дація 3 514 грн 50 коп.

Постановою Верховного Суду від 13.12.2018 року його касаційну скаргу задоволено, вирок Київського районного суду міста Полтави від 25.09.2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 15.02.2018 року щодо нього скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції. Верховний Суд дав суду першої інстанції обов`язкові вказівки і констатував, що в даному випадку районним судом допущено грубе порушення його прав і законних інтересів, через невиконання п.4 ч.1ст.75 КПК Українита п.1 ст.6 Конвенції. Під час нового розгляду справи суддя Київського районного суду міста Полтави Логвінова О. вказівки Верховного Суду не виконала, допустила довготривалий розгляд справи, з порушенням розумних строків розгляду, ігнорувала численні письмові заяви та клопотання позивача, грубо порушила його права, свободи та законні інтереси, змушуючи позивача перелаштовувати його установлений життєвий уклад, у зв`язку з чим він був вимушений в імперативному порядку принизливо терпіти порушення честі, гідності, ділової репутації, а також обмеження трудових прав в сфері юриспруденції та/або охоронній діяльності шляхом довготривалого і безпідставного перебування під судом більше 37 місяців без визнання винним та без призначення покарання.

Зважаючи на те, що "під судом" він був з серпня 2017 року (місяць направлення обвинувального акту в суд) до вересня 2020 року включно (місяць закінчення довготривалої судової тяганини ухвалою суду від 15.09.2020 року), тобто 37 місяців, що підтверджується Витягом з ЄРДР та Реєстром матеріалів досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12017170020001454, а також ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 15.09.2020 року в справі № 552/4932/17, розмір моральної шкоди становить: 37 місяців перебування "під судом" помножити на 5 000 гривень (розмір мінімальної зарплати станом на вересень 2020 року - закінчення кримінального провадження), що дорівнює 185 000 грн.

За весь цей час він не отримував доходу, що підтверджується Податковими відомостями щодо нього за вказаний період, не міг працевлаштуватися за своїми спеціальностями по дипломам, а також в сфері охоронної діяльності з відповідними відомостями про притягнення до кримінальної відповідальності - з серпня 2017 року до лютого 2018 року та з грудня 2018 року до вересня 2020 року, а також судимістю з лютого 2018 року до грудня 2018 року. За весь цей період він не міг реалізувати себе як юрист, оскільки мав бажання стати адвокатом, що неможливо згідно положеньЗакону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Не мав трудових та інших доходів, знаходячись на фактичному утриманні близьких родичів, що дуже принизливо для нього як особи у працездатному віці. Мав лише дохід від Державної служби зайнятості з 4-го кварталу 2019 року по 3-й квартал 2020 року у вигляді соціальної допомоги по безробіттю сумарно 8 540 грн 76 коп. за весь спірний період з серпня 2017 року по вересень 2020 року. За таких обставин, має право на відшкодування матеріальної шкодивтраченої вигоди (заробітку), який обраховує наступним чином: від суми середньої заробітної плати по Полтавській області з серпня 2017 року включно по вересень 2020 року включно, яка складає 378 574 грн 00 коп., за мінусом соціальної допомоги по безробіттю в розмірі 8 540 грн. 76 коп. за весь спірний період з серпня 2017 року по вересень 2020 року, що дорівнює сумі втраченої вигоди (заробітку) в розмірі 340 033 грн 24 коп.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 19.01.2024 задоволено клопотання позивача про виключення відповідача - Полтавської місцевої прокуратури (в особі комісії з припинення) зі складу співвідповідачів, постановлено виключити Полтавську місцеву прокуратуру зі складу співвідповідачів у цивільній справі № 552/5586/23.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави 14.03.2024 задоволено клопотання позивача, постановлено замінити первісного відповідача Головне управління Казначейства у Полтавській області у цивільній справі № 552/5586/23 належним відповідачем - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 14.03.2024 провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Київського районного суду м. Полтави, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,в частині позовних вимог до Київського районного суду м.Полтавизакрито.

Рішенням Ленінськогорайонного судміста Полтави від 16 травня 2024 року відмовлено за недоведеністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення його позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач послався на фактичні обставини, які встановлені судом та не заперечувалися іншими учасниками, і стверджує, що суд дав їм неправильну оцінку, а тому зробив хибний висновок про недоведеність незаконних дій відносно нього та завдання йому такими діями моральної шкоди, втрати ним доходів.

Висновки суду суперечать як нормам ст.1173, ст.1174 ЦК України, так і судовій практиці Європейського суду з прав людини, Верховного Суду.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове по суті заявлених вимог.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2017 ІПП 3 роти батальйону УПП у м. Полтаві лейтенантом поліції Мілько Ю.О. складено протокол про адміністративне правопорушення № 086620 відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого 09.06.2017 близько 16:45, перебуваючи в громадському місці ТОВ магазин «Ельдорадо» м.Полтава, вул. Зіньківська, 6/1-а, він висловлювався нецензурною лайкою, чіплявся до персоналу магазину та відвідувачів, голосно кричав, чим порушив громадський спокій та вчинив правопорушення, передбаченест. 173 КУпАП.

Постановою Київського районного суду м.Полтави від 28.08.2017 в справі № 552/3608/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост.173 КУпАПта призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 85 грн.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 10.10.2017 в справі № 552/3608/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково,постанову Київського районного суду м.Полтави від 28.08.2017 стосовно ОСОБА_1 скасовано та на підставі п.8ст.247 КУпАПпровадження закрито.

10.06.2017 року Відділенням № 1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області відкрите кримінальне провадження № 12017170020001454 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст.125 КК України, за заявою ОСОБА_2 про те, що 09.06.2017 близько 17 год. в магазині «Ельдорадо» що в ТРЦ «Київ» малознайомий на ім`я ОСОБА_3 наніс йому тілесне ушкодження.

Вироком Київського районного суду м. Полтави від 25.09.2017 в справі № 552/4932/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.125 КК Україниі призначено покарання у виді 240 годин громадських робіт. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на його користь 3 514,50 грн, з яких в рахунок відшкодування матеріальних збитків 514,50 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди3 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 15.02.2018 в справі № 552/4932/17 апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та прокурора Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Полтави від 25.09.2017 щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постановою Верховного суду від 13.12.2018 в справі № 552/4932/17 касаційну скаргу задоволено частково- вирок Київського районного суду м. Полтави від 25.09.2017 та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 15.02.2018 щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 15.09.2020 задоволена заява ОСОБА_1 - його звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2ст.125 КК Українина підставі п.1 ч.2ст.284 КПК Українив зв`язку із закінченням строків давності, передбаченихст.49 КК України. Кримінальне провадження № 12017170020001454 від 10.06.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2ст.125 КК Українизакрито в зв`язку із закінченням строків давності, передбаченихст.49 КК України.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 3 кварталу 2017 по 3 квартал 2020, станом на 08.09.2023 та станом на 19.10.2023, ОСОБА_1 у 4 кварталі 2019 отримав дохід від Полтавського обласного центру зайнятості в сумі 354,19 грн та від АТ «Укрсиббанк» в сумі 55,50 грн, в 1 кварталі 2020 від Полтавського обласного центру зайнятості - в сумі 1 712,91 грн, в 2 кварталі 2020 від Полтавського обласного центру зайнятості - в сумі 3 506,99 грн, в 3 кварталі 2020 від Полтавського обласного центру зайнятості - в сумі 2 966,67 грн.

Згідно довідки Полтавської філії Полтавського обласного центру зайнятості за вих. № 1650/553 від 16.10.2023 Полтавською міськрайонною філією Полтавського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 розпочато виплату допомоги по безробіттю 06.12.2019 згідно ч.3ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(наказ № НТ191206 від 06.12.2019). Припинено виплату допомоги по безробіттю 06.10.2020, згідно п.13 ч.1ст.31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(Наказ № НТ201119 від 19.11.2020).У зв`язку зі зміною структури в Полтавській обласній службі зайнятості Полтавську міськрайонну філію Полтавського обласного центру зайнятості припинено шляхом її ліквідації (наказ № 1026 від 15.12.2022) та створено Полтавську філію Полтавського обласного центру зайнятості (наказ № 998 від 13.12.2022).

Відповідно до довідки Полтавської філії Полтавського обласного центру зайнятості за вих. № 339 від 13.10.2023, виданої ОСОБА_1 , який був зареєстрований як безробітний в Полтавській міськрайонною філією Полтавського обласного центру зайнятості з 29.11.2019, дата припинення реєстрації 07.10.2020, дохід за період з 29.11.2019 по 06.10.2020 становить 8 800,98 грн. Відповідний запис щодо перебування ОСОБА_1 на обліку в Полтавській міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості внесений до його трудової книжки.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для звернення до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди позивач вважав довготривале та безпідставне перебування під судом без визнання винним та призначення покарання.

У цій справі позовні вимоги заявлені лише та безпосередньо до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, яка відповідно до законодавства є територіальним органом, який здійснює лише списання коштів з державного бюджету.

Позивачу при розгляді справи було роз`яснено, що визначення відповідачів є правом позивача, а залучення співвідповідачів та заміна неналежного відповідача відповідно до нормЦПК Українивирішується за клопотання позивача. Однак, клопотання про залучення співвідповідачів чи заміну неналежного відповідача в межах строків, встановленихстаттею 51 ЦПК України, позивачем не було заявлено.

Отже, суд дійшов висновку, що позов заявлений до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції наведеним вимогам закону не відповідає.

Питання про належного відповідача у цій справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 15 грудня 2020 року (справа № 752/17832/14-ц) викладений правовий висновок щодо належного відповідача у спорах такої категорії.

«71.Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповіднийїї орган,наділений повноваженнямиу спірнихправовідносинах,зокрема представлятидержаву всуді (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункт 6.22); від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункт 4.20); від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 33), від 26 червня 2019 року у справі 587/430/16-ц (пункт 26), від 18 грудня 2019 року у справі 688/2479/16-ц (пункт 22), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35)). У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду.

Хоча наявністьтакого органудля того,щоби заявитивідповідний позовдо ДержавиУкраїни,не єобов`язковою (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 30)). Участь увказаних справахДержавної казначейськоїслужби Україничи їїтериторіальних органівне єнеобхідною (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 44), від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (пункт 64), від 11 листопада 2020 року у справі № 9901/845/18 (пункт 38), від 9 грудня 2020 року у справі № 9901/613/18 (пункт 79)).»

Як слідує зі змісту позову і долучених до нього доказів, позивач обгрунтовує заявлені вимоги саме незаконними, на його думку, діями, бездіяльністю і рішеннями суду.

Суд першої інстанції з огляду на сталу судову практику (див., зокрема, постанову ВП ВС від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц) закрив провадження відносно Київського районного суду м.Полтави (а.с.173-175).

Отже, з урахуванням підстав (обставини, якими обгрунтовані вимоги) і предмету заявленого позову (вимога про відшкодування державою шкоди, заподіяної незаконними, на думку позивача, діями, бездіяльністю і рішеннями суду) не можна погодитися з висновком суду про відмову у задоволенні позову у зв?язку із пред?явленням вимог до неналежного відповідача.

Щодо суті спору.

У постанові Верховного суду від 03 травня 2023 року (справа №686/14821/21) викладені такі висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

«Правова позиція щодо відсутності передбачених Законом підстав для відшкодування моральної шкоди особі, кримінальне провадження відносно якої було закрито з нереабілітуючих підстав, неодноразово висловлювалось судом касаційної інстанції.

Так, Верховний Суд виснував, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, внаслідок застосування закону про амністію, декриміналізацією, відмовою потерпілого від обвинувачення не можебути підставоюдля відшкодуванняморальної шкодина підставістатті 1176ЦК Українита Закону (постановиВерховного Судувід 03жовтня 2018року всправі №463/1380/15-ц;від 06березня 2019року усправі №161/10842/15-ц;від 23жовтня 2019року усправі № 646/1591/18;від 20листопада 2019року усправі №369/1591/18; від 18листопада 2020року усправі №199/7894/19;від 14липня 2021року у справі № 766/8892/17).

Тобто Верховний Суд неодноразово та послідовно робив висновки щодо застосування норм права при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями прокуратури та суду, й вказані висновки застосовуються судами при розгляді подібних спорів.

….

Водночас суди не встановлювали обставин, які б вказували на факти, що свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується.

Відповідно до абзацу першого пyнкту 10 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Частиною дев`ятою статті 284 КПК України передбачено, що якщо закінчилися строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру, встановлені частиною першою статті 219 цього Кодексу, слідчий суддя може винести ухвалу про закриття кримінального провадження за клопотанням іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника.

Водночас ні частина друга статті 284 КПК України, у якій передбачено підстави для закриття кримінального провадження виключно судом, ні частина сьома статті 284 КПК України, якою визначаються випадки обов`язкового ухвалення виправдувального вироку чи постановлення ухвали про закриття кримінального провадження судом, не покладають на суд обов`язок закрити кримінальне провадження у випадку встановлення підстави, передбаченоїпунктом 10 частини першої статті 284 КПК України.

Указана у пункті 10 частини першої статті 284 КПК України підстава для закриття кримінального провадження до реабілітуючих не відноситься, а тому, враховуючи за аналогією положення частини дев`ятої статті 284 КПК України, обов`язковою умовою для прийняття судом такого рішення є наявність відповідного процесуального приводу - клопотання учасника судового провадження.

Такі висновки висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду 23 лютого 2023 року у справі № 372/2485/20.

Оскільки указана у пункті 10 частини першої статті 284 КПК України підстава для закриття кримінального провадження до реабілітуючих не відноситься, таке закриття кримінального провадження саме по собі не свідчить про незаконність усіх дій органу досудового розслідування, вчинених у його межах. Вчинені в межах такого кримінального провадження процесуальні дії, що обмежують права громадян, не є самостійною підставою для автоматичного відшкодування завданої особі шкоди в порядку та розмірах, передбачених частиною першою статті 1176 ЦК України та Законом.

Апеляційний суд, вирішуючи цю справу, обґрунтовано узяв до уваги той факт, що ОСОБА_1 надав свою згоду (заявив відповідне клопотання) на завершення кримінального провадження через завершення процесуальних строків досудового розслідування з нереабілітуючих підстав, не використав своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та наполягав на цій позиції в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, позивач клопотав перед судом на застосуванні такої форми завершення кримінального провадження, яка не виправдала та не реабілітувала його та не довела незаконності усіх процесуальних рішень, здійснених органом досудового розслідування відносно нього.

…

Враховуючи, що право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних процесуальних дій правоохоронних органів, що обмежують права громадянина, виникає у випадку його повної реабілітації, а закриття кримінального провадження у зв`язку із поданням обвинувального акта до суду поза межами встановленого законом строку не є реабілітуючою обставиною, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що у позивача не виникло право на відшкодування шкоди на підставі частини першої статті 1176 ЦК України та Закону.

…

Стала судова практика свідчить, що вимоги про визнання незаконними дій органів досудового розслідування у кримінальних провадженнях має вирішуватись за правилами КПК України, а не в порядку цивільного судочинства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року в справі № 236/893/17 та від 21 листопада 2018 року № 826/2004/18).

Заявляючи цей позов, позивач не надав належних доказів незаконності дій органів досудового розслідування щодо його затримання та тримання під вартою, повідомлення про підозру та висунення обвинувачення; обрання різних видів запобіжних заходів, обшуку та арешту його майна, відсторонення його від посади; перебування під слідством та судом.

Зокрема, судове рішення, яким закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 на підставі пункту 10 статті 284 КПК України, не містить даних про незаконність будь-яких процесуальних дій органів досудового слідства, прокуратури чи суду відносно нього.»

У межах розгляду цієї справи встановлено, що кримінальне провадження відносно позивача закрите ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 15.09.2020 за заявою самого позивача про звільнення від кримінальної відповідальності за ч.2ст.125 КК Українина підставі п.1 ч.2ст.284 КПК України в зв`язку із закінченням строків давності, передбаченихст.49 КК України.

Отже, кримінальне провадження закрите з нереабілітуючих підстав, що згідно наведених вище висновків суду касаційної інстанції не може бути підставою для відшкодування державною шкоди, завданої незаконними діями, бездіяльністю, рішеннями суду.

Матеріали справи не містять даних (належних і допустимих доказів) про незаконність будь-яких процесуальних дій чи процесуальної бездіяльності суду відносно позивача, зокрема під час нового розгляду справи.

Висновок, викладений у постанові Верховного суду від 13.12.2018 в справі № 552/4932/17, про порушення судом п.4 ч.1 ст.75 КПК України та пункту першого ст.6 Конвенції, не може бути безумовною підставою для задоволення позову, оскільки суд касаційної інстанції у межах своїх повноважень відповідно до вимог процесуального закону, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності судів нижчих ланок, забезпечив дотримання основних прав та інтересів позивача.

З огляду на встановлене, рішення суду першої інстанції слід скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів, наведених у постанові апеляційного суду.

Керуючись ст.367, ст.374 ч.1 п.2, ст.376 ч.1 п.4, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суд міста Полтави від 16 травня 2024 року скасувати, ухваливши нове рішення.

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову до Держави про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями, бездіяльністю, рішеннями суду з мотивів, викладених у постанові апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 16 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І. Дорош

В.М.Триголов