Постанова

від 17.10.2024 по справі 727/6973/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2024 року м. Чернівці

Справа № 727/6973/23

Провадження №22-ц/822/857/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Литвинюк І. М.,

суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.

секретар Собчук І.Ю.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд»,

відповідачі - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Проспект", ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 січня 2024 року, головуючий у І-й інстанції Танасійчук Н.М.,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Гіпербуд» у липні 2023 року звернулося до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Проспект" (далі ОК «ЖБК «Проспект»), ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 14 березня 2017 року між ОК «ЖБК «Проспект» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого кооператив передав за плату, а ОСОБА_3 прийняла у власність нежитлове приміщення (торгове приміщення) АДРЕСА_1 .

12 травня 2022 року між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдаровуваний) укладено договір дарування, за умовами якого ОСОБА_3 передала безоплатно, а ОСОБА_1 прийняв у дар вищевказане приміщення.

Вважав, що вказаними договорами були порушені права позивача, у зв`язку з чим вони підлягають визнанню недійсними.

Зазначав, що ТОВ «Гіпербуд» на підставі договору оренди землі №7800 від 04 травня 2012 року є орендарем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .

29 серпня 2012 року Інспекцією ДАБК у Чернівецькій області ТОВ «Гіпербуд» видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ЧВ11412152339 на будівництво на вказаній земельній ділянці будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І черга будівництво торгового центру).

ТОВ «Гіпербуд» здійснило будівництво торгового центру та, згідно зі звітом приватної аудиторської фірми «Експрес-Аудит», сума витрат на нього станом на 30 вересня 2016 року склала 47663 752,69 грн.

Після завершення будівництва позивач звернувся до Інспекції ДАБК у Чернівецькій області із заявою про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію. Проте, Інспекція у прийнятті в експлуатацію об`єкта відмовила з тих підстав, що ТОВ «Гіпербуд» надав недостовірні дані щодо земельної ділянки.

Вказувало на те, що ТОВ «Гіпербуд» право на будівництво нікому не передавало та про такі зміни органи державного архітектурно-будівельного контролю не повідомляло.

Однак рішенням Чернівецької міської ради №317 від 28 липня 2016 року припинено в односторонньому порядку договір оренди землі №7800 від 04 травня 2012 року, укладений між ЧМР та ТОВ «Гіпербуд».

Після цього між ЧМР та ОК «ЖБК «Проспект» було укладено договір оренди землі №10303 від 24 жовтня 2016 року, за умовами якого міська рада передала кооперативу в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_2 .

У подальшому рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06 лютого 2017 року у справі №926/4124/16, яке набрало законної сили, зазначене рішення міської ради визнано недійсним та скасовано, а договір оренди землі №10303 від 24 жовтня 2016 року, укладений між міською радою та ОК «ЖБК «Проспект», визнано недійсним.

Однак, використовуючи договір оренди землі №10303 від 24 жовтня 2016 року, ОК «ЖБК «Проспект» в незаконний спосіб отримав сертифікат готовності на закінчений будівництвом об`єкт: «будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом» за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 131 ( І черга будівництво торгового центру).

Крім того, використовуючи договір оренди землі №10303 від 24 жовтня 2016 року та сертифікат, ОК «ЖБК «Проспект» продав нежитлові приміщення в торговому центрі ряду юридичних та фізичних осіб, в тому числі і ОСОБА_3 .

Згодом зазначений вище сертифікат було скасовано постановою Західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року у справі №926/1574/18.

Отже, ОК «ЖБК «Проспект» неправомірно набув статус замовника будівництва та оформив право власності на торговий центр, в тому числі і на приміщення, яке є предметом оскаржуваного договору.

Тому вважало, що оспорюваний правочин купівлі-продажу не відповідає вимогам статей 203, 658 ЦК України. Внаслідок укладення оспорюваного договору купівлі-продажу порушено права ТОВ «Гіпербуд», як замовника будівництва, оскільки позивач позбавлений права здати будівництво в експлуатацію та оформити право власності на новостворене нерухоме майно.

З огляду на викладене, оспорюваний договір купівлі-продажу від 14 березня 2017 року між ОК «ЖБК «Проспект» та ОСОБА_3 не відповідає вимогам статті 658 ЦК України, яка передбачає, що право на продаж товару має власник товару, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Оскільки відповідно до положень статті 658 ЦК України ОСОБА_3 не набула права власності на нежитлове приміщення за договором купівлі-продажу від 14 березня 2017 року, вона не могла передати таке право ОСОБА_1 .

ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 14 березня 2017 року не набула права власності на нежитлове приміщення та не мала права ним розпоряджатися.

Оспорюваний договір дарування від 12 травня 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 658, частини 1 статті 317 ЦК України.

Просило визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14 березня 2017 року нежитлового приміщення (торгового приміщення) №146 загальною площею 38,7 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_3 та ОК «ЖБК «Проспект», посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н.В. за № 3823, та визнати недійсним договір дарування від 12 травня 2022 року нежитлового приміщення (торгового приміщення) № НОМЕР_1 загальною площею 38,7 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2437.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 січня 2024 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгового приміщення) №146 загальною площею 38.7 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 14 березня 2017 року між ОК Житлово-будівельний кооператив «Проспект» та ОСОБА_3 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №3823.

Визнано недійсним договір дарування нежитлового приміщення (торгового приміщення ) №146 загальною площею 38.7 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , від 12 травня 2022 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №2437.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОК ЖБК «Проспект» не був власником майна (речей та прав), яке було відчужено за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгового приміщення) №146, загальною площею 38,7 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , укладеного 14 березня 2017 року, а отже відповідно до вимог ст.ст.203, 655, 656, 658 ЦК України не мав права укладати угоди по його відчуженню.

Оскільки ОК ЖБК «Проспект» розпорядився майном, власником якого він не є, неправомірно набувши статус замовника будівництва, використовуючи який, у подальшому, оформив право власності на торгівельний комплекс, оспорюваний правочин не відповідає вимогам закону та є недійсним.

Внаслідок укладення оспорюваного правочину порушено права ТОВ «Гіпербуд» як замовника будівництва на закінчення будівництва, здачу його в експлуатацію та оформлення права власності на новостворене майно.

У зв`язку з встановленням недійсності договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгового приміщення) №146 загальною площею 38,7 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , укладеного 14 березня 2017 року між продавцем ОК ЖБК «Проспект» та покупцем ОСОБА_3 , остання набула у власність зазначене нерухоме майно незаконно та не вправі була його відчужувати. Відтак договір дарування нежитлового приміщення ( торгового приміщення ) №146 загальною площею 38.7 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 12 травня 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н.В., зареєстрований в реєстрі за №2437, не відповідає вимогам закону та є недійсним.

На зазначене рішення суду представник відповідача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує на те, що ТОВ «Гіпербуд» не є стороною оспорюваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна, однак оспорює їх, вважаючи, що такими договорами порушується право позивача, проте питання про віндикацію чи визнання права на такий об`єкт угоди перед судом не ставить.

ТОВ «Гіпербуд» не зазначає жодної з передбачених законом підстав для оспорювання договору, передбаченого ст. ст. 203, 215 ЦК України.

ТОВ «Гіпербуд» вказує на порушення його права на введення об`єкта будівництва в експлуатацію, проте не зазначає, в чому саме є труднощі у введенні об`єкта в експлуатацію, оскільки з наданої відповіді Чернівецької міської ради вбачається недотримання ТОВ «Гіпербуд» ряду вимог щодо оформлення здачі в експлуатацію.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, позивачем обрано неефективний спосіб захисту прав, у зв`язку з чим належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача, яке відновить його становище, буде саме позов про визнання майнових прав на нежитлове приміщення (торгове приміщення) №402, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та витребування спірного майна.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, в свою чергу позивач не навів та не долучив до матеріалів справи докази, які могли б дійсно підтвердити, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеній між сторонами, якимось чином прошив його права.

Позивач вказує на неможливість ввести об`єкт в експлуатацію, однак жодного разу не звертався до Чернівецької міської ради, що в свою чергу було встановлено у приміщені Шевченківського районного суду м. Чернівці під час дослідження доказів.

Вважає, що для реального захисту та відновлення порушених прав позивача необхідно було скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, оскільки оскаржуваний договір не створив жодних юридичних наслідків.

Вибраний позивачем спосіб захисту не є неналежним, що є самостійною підставою для відмови в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Гіпербуд» просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Зазначає, що у позовній заяві він посилався на те, що в результаті оскаржуваних договорів він, як замовник будівництва, позбавлений можливості здати об`єкт в експлуатацію і оформити право власності на новостворене нерухоме майно.

Позивач не зможе зареєструвати право власності на нежитлове приміщення, яке є предметом оспорюваного договору, оскільки таке право зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 .

Отже, на підставі рішення суду про визнання договорів недійсними позивач має можливість зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення права власності відповідачів на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (що, власне, позивач зробив за результатами розгляду інших справ, про які буде викладено нижче). Надалі позивач має можливість здавати об`єкт будівництва в експлуатацію та оформляти право власності на нежитлове приміщення № 344. При цьому, у ТОВ «Гіпербуд» немає необхідності звертатись до суду із будь-якими додатковими позовами. Вказане свідчить про ефективність обраного позивачем способу захисту права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 04 травня 2012 року між Чернівецькою міською радою та ТОВ «Гіпербуд» укладено договір оренди земельної ділянки №7800, за умовами якого на підставі рішення 22 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 29 березня 2012 року №457, Чернівецька міська рада надала, а ТОВ «Гіпербуд» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,3000 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями, яка знаходиться в АДРЕСА_2 . Договір укладено строком на 10 років до 04 травня 2022 року (а.с.11-14).

29 березня 2012 року межі зазначеної земельної ділянки встановлено в натурі (а.с.15).

У подальшому, 29 серпня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області видано ТОВ "Гіпербуд" дозвіл на виконання будівельних робіт №ЧВ11412152339 на будівництво на вказаній земельній ділянці будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І - черга: будівництво торгового центру) за адресою: м.Чернівці Проспект Незалежності, 131. Генеральний підрядник - дочірнє підприємство приватного підприємства "Капітал інвест груп "Чернівцібудінвест" 9 (а.с.20).

Згідно зі звітом приватної аудиторської фірми "ЕКСПРЕС-АУДИТ" «Про фактичні результати стосовно відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності ТОВ «Гіпербуд» станом на 30 вересня 2016 року сума витрат ТОВ «Гіпербуд» на будівництво об`єкту "будинок з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І - черга будівництво торгового центру)" за адресою: м.Чернівці, проспект Незалежності, 131 складає 47 663752,69 грн (а.с.21-25).

Однак, 05 січня 2017 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради було відмовлено ТОВ «Гіпербуд» у видачі сертифіката №ЧВ 170170050382 у зв`язку з тим, що в акті готовності об`єкта до експлуатації від 14 листопада 2016 року наведено недостовірні відомості в пункті 13 про документ, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою (а.с.26).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06 лютого 2017 року №926/4124/16 визнано недійсним договір оренди землі №10303 від 24 жовтня 2016 року, укладений між Чернівецькою міською радою та ЖБК «Проспект».

З наведеного судового рішення, яке вступило в законну силу, вбачається, що замовником будівництва, яке знаходиться по АДРЕСА_2 , є позивач ТОВ «Гіпербуд», а не відповідач ЖБК «Проспект».

Згідно з постановою Західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Гіпербуд» б/н від 16 грудня 2019 року задоволено. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 21 листопада 2019 року у справі №926/1574/18 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Визнано незаконними дії Чернівецької міської ради щодо видачі ОК «ЖБК «Проспект» сертифікату серії ЧВ №164170531809 від 22 лютого 2017 року. Визнано незаконним та скасовано сертифікат серії ЧВ №164170531809, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради 22 лютого 2017 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В задоволенні апеляційної скарги ОК «ЖБК «Проспект» б/н від 10 грудня 2019 року відмовлено.

Як вбачається з ЄДРСР, постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 07 липня 2021 року касаційне провадження за касаційною скаргою Чернівецької міської ради в частині підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.287 ГПК України, закрито. Касаційну скаргу Чернівецької міської ради задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року у справі №926/1574/18 у частині задоволення позовних вимог до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування сертифікату серії ЧВ №64170531809, виданого 22 лютого 2017 року, скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування сертифікату серії ЧВ №164170531809, виданого 22 лютого 2017 року, відмовлено. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року щодо позовних вимог до ОК «ЖБК «Проспект» про визнання незаконним та скасування сертифікату серії ЧВ №164170531809, виданого 22 лютого 2017 року, залишено без змін.

Отже, сертифікат серії ЧВ №164170531809, виданий 22 лютого 2017 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради ОК "ЖБК Проспект" на об`єкт "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом" (І черга - будівництво торгового центру), нове будівництво у АДРЕСА_2 на даний час визнано незаконним та скасовано.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З копії договору купівлі-продажу від 14 березня 2017 року вбачається, що ОК ЖБК «Проспект» (продавець) передав за плату, а покупець ОСОБА_3 прийняла у власність нежитлове (торгове) приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 38,7 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.128).

З копії договору дарування від 22 травня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Макеєвою Н.В., вбачається, що дарувальник ОСОБА_3 обдаровує ОСОБА_1 , а останній прийняв у власність нежитлове (торгове) приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 38,7 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 96).

У листі Першої Чернівецької державної нотаріальної контори Чернівецької області від 19 вересня 2023 року № 574/01-16 вказано, що після смерті ОСОБА_3 у жодній державній нотаріальній конторі чи приватного нотаріуса на території України спадкова справа не заводилась (а.с.104).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність правочину визначається статтями 203, 215 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьоїп`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).

Статтею 658 ЦК України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Приписами статті 876 ЦК України встановлено, що власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон) замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Статтею 39 Закону передбачено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Отже, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Таку правову позицію Верховний Суд України виклав в постанові №6-605 цс16 від 25 травня 2016 року.

Враховуючи наведене, ОК «ЖКБ «Проспект» неправомірно набув статусу замовника будівництва та оформив право власності на торгівельний комплекс, який знаходиться по АДРЕСА_2 , в тому числі і на приміщення, яке було предметом спірного договору купівлі-продажу, що в свою чергу, порушило права ТОВ «Гіпербуд» як замовника будівництва на закінчення будівництва, в тому числі на майно, що було предметом оспорюваних правочинів й оформлення права власності на спірне майно.

Колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу на те, що одними з основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Ефективний захист прав особи має бути спрямованим на відновлення справедливості.

Позивачем у справі про витребування майна з чужого володіння може бути виключно власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором. Таким чином, суб`єктом права на віндикацію є власник майна або особа, яка має право на речове право на майно (титульний володілець).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Гіпербуд» на момент укладення договору купівлі-продажу не було власником нежитлового приміщення (торгового приміщення) № 146 загальною площею 38,7 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , а тому не може звертатися до суду з позовом про витребування такого майна.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 31 березня 2021 року у справі №199/4884/17.

Крім того, колегія суддів враховує, що дозвіл на виконання будівельних робіт від 29 серпня 2012 року № ЧВ 11412152339, виданий Інспекцією ДАБК у Чернівецькій області, яким ТОВ «Гіпербуд» надано право на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І черга - будівництво торгового центру, нове будівництво) за адресою: АДРЕСА_2 , не скасовувався, не визнавався недійсним та є чинним.

Встановивши, що оспорювані правочини укладені з порушенням вимог статей 203, 658 ЦК України, оскільки ОК «ЖКБ «Проспект» неправомірно набув статус замовника будівництва, використовуючи який, у подальшому оформив право власності на торгівельний комплекс, врахувавши обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 926/4124/16, № 926/1574/18, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними договору купівлі-продажу та договору дарування, оскільки внаслідок укладення цих правочинів порушено права ТОВ «Гіпербут», як замовника будівництва, на закінчення будівництва, здачу його в експлуатацію та оформлення права власності на новостворене майно.

Доводи апеляційної скарги про те, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, слід визнати за обставин цієї справи необґрунтованими, оскільки оспорювати правочин має право особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але претендує на те, щоб майно перейшло у її власність (володіння). Вимоги заінтересованої особи, яка у судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на захист її прав, приведення сторін недійсного правочину до того стану, який мав місце до вчинення правочину, і який дозволить заінтересованій особі реалізувати свої законні права.

Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 727/7137/17, від 01 липня 2020 року у справі № 727/7763/17, від 19 жовтня 2023 року справа № 727/7731/22, від 23 липня 2024 року у справі № 727/11510/23 у яких зміст правовідносин є тотожним правовідносинам у цій справі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надав належну оцінку поданим сторонами доказам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки оспорювані правочини укладені з порушенням вимог статей 203, 658 ЦК України.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи, фактично апелянт наводить ті ж аргументи, яким дана оцінка судом в мотивувальній частині рішення.

Колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів для спростування висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення відповідно до статті 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи наведене, відповідно до вимог статті 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 17 жовтня 2024 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: Н.К. Височанська

І.Б. Перепелюк