Рішення

від 15.10.2024 по справі 140/7826/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/7826/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 , відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (далі в/ч НОМЕР_2 , відповідач-2) про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування грошового забезпечення в 2020, 2021, 2022 році з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня того року, в якому проводилось нарахування та зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період служби з січня 2020 року по березень 2022 року з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно станом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів; визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування грошового забезпечення в 2022, 2023 році з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня того року, в якому проводилось нарахування та зобов`язання провести перерахунок матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за вирахуванням фактично виплачених сум за період служби з квітня 2022 року по травень 2023 року відповідно до перерахованих посадових окладів з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу з 24.10.2019 по 14.03.2022 у військовій частині НОМЕР_1 , з 22.04.2022 по 04.06.2023 у військовій частині НОМЕР_2 .

Представник позивача зазначає, що за час проходження позивачем військової служби не було проведено перерахунок розміру грошового забезпечення з огляду на підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

На переконання представника позивача, такі дії відповідачів щодо розрахунку грошового забезпечення є протиправними, оскільки після набрання законної сили постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі Постанова №103), необхідно керуватися положеннями попередньої редакції пункту 4 Постанови №704, відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами (а.с. 40).

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 позовних вимог, заявлених до Військової частини НОМЕР_1 , не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю (а.с. 44-50). В обґрунтування такої позиції зазначив, що після внесення Постановою №103 змін до пункту 4 Постанови №704, зміст приміток Додатків 1 та 14 до останньої не було приведено у відповідність із нормою пункту 4 цієї Постанови. Проте, не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 у відповідність до змін, що були внесені в пункт 4 цієї ж Постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року). Поряд з тим пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі Закон №1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017, передбачено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

З системного аналізу норм пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, норм Закону № 1928-IX вбачається, що базовою величиною для визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців так само як і для визначення розміру одноразових виплат має застосовуватися фіксована сума 1762,00 грн, яка визначена, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.

Таким чином, вважає доводи позивача про те, що скасування судом п. 6 Постанови № 103 відновлюють раніше діючий порядок безпідставними, оскільки чинне законодавство України не передбачає жодних випадків поняття "відновлення" в силі законів чи окремих їх норм, які у встановленому порядку втратили чинність.

Зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 у своїй діяльності повинна керуватись, зокрема, обов`язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому відповідач не наділений правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.

Вважає, що відповідач діяв правомірно застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача таку розрахункову величину, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.

З врахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача у відповіді на відзив не погодилась з аргументами відповідача-1 та просила позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (а.с. 59-60).

У відзиві на позовну відповідач-2 позовних вимог, заявлених до Військової частини НОМЕР_2 , не визнав та просив у задоволенні позову відмовити повністю (а.с. 64-68). В обґрунтування такої позиції зазначив, що на даний час та на час існування спірних правовідносин, існувало спеціальне законодавство, яке визначало порядок виплати грошового забезпечення саме військовослужбовцям Державної прикордонної служби України. Таким спеціальним законодавством для військовослужбовців Державної прикордонної служби України є, зокрема, Інструкція №558, яка видана на виконання абз. 2 частини 4 статті 9 Закону № 2211-12. Так, підпункт 1 пункту 1 Глави ІІ Інструкції № 558 визначає «Розмір окладу за військовим званням військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (зі змінами)». Підпункт 1 пункту 2 Глави ІІ Інструкції №558 встановлює «розміри посадових окладів осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 1 до постанови № 704».

Іншим спеціальним нормативно-правовим актом у даних правовідносинах є Схема тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, його територіального органу та Управління інформації, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 02.03.2018 № 169, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.03.2018, за № 318/31770 (далі - Схема тарифних розрядів №169).

Відповідно до змісту примітки до Схеми тарифних розрядів №169 «Розмір посадового окладу визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, передбачений додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»...»

Таким чином, відповідно до змісту наведених вище нормативно-правових актів, єдиним правовим підходом для обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців є множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, передбачений додатком 1 та відповідно додатком 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

Тому, за період проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу проводився розрахунок складових грошового забезпечення саме з тих показників, які визначені пунктом 4 Постанови № 704 та підпункт 1 пункту 2 Глави ІІ Інструкції №558. Проводити, розрахунки посадового окладу та окладу за військовим званням з використання іншого суперечив би статті 19 Конституції України. З врахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 15.10.2024 позов в частині позовних вимог про визнання бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування грошового забезпечення в 2022, 2023 році з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня того року, в якому проводилось нарахування, протиправною та зобов`язання провести перерахунок матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за вирахуванням фактично виплачених сум за період служби з квітня 2022 року по травень 2023 року відповідно до перерахованих посадових окладів з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року на підставі пункту 5 частини 1 статті 240 КАС України залишено без розгляду.

Крім цього, 11.10.2024 представником позивача подано клопотання про виправлення описки у зазначенні дати виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 - 15.03.2023, замість помилково зазначеної 14.03.2022, та просила здійснювати розгляд справи з врахуванням зазначених обставин.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , згідно записів у військовому квитку серії НОМЕР_3 , витягу з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України від 24.10.2019 № 594-ос, витягу з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України від 13.06.2023 № 505-ос, в період з 24.10.2019 по 15.06.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 12-13, 25 зворот-26).

Зі змісту заяв по суті справи та карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2020-2023 роки слідує, що у період проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , зокрема, з січня 2020 року по 15.06.2023 посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача обрахований із застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 та не заперечується відповідачем-1 у справі.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом №2011-XII.

Згідно зі статтею 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (пункт 1).

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 2).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (пункт 4).

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704.

Пункт 4 Постанови №704, в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24.02.2018), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).

На момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови №103.

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Також пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон №1774-VIII) встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Тобто, згідно із внесеними змінами розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.

Спірність питання у цій справі полягає у правомірності дій відповідача військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу у період з січня 2020 року по 15.06.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, без урахування під час обчислення розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023).

Відповідно до статті 6 Закону України від 05.10.2000 №2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Частиною другою статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Пунктом 8 розділу Прикінцеві положення Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII Про Державний бюджет України на 2019 рік було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018.

Однак, Закон України від 14.11.2019 №294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік (далі Закон № 294-IX), Закон України Про Державний бюджет України на 2021 рік від 15.12.2020 № 1082-IX, Закон України від 02.12.2021 №1928-IX Про Державний бюджет України на 2022 рік та Закон України від 03.11.2022 №2710-ІХ Про Державний бюджет України на 2023 рік таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, у 2020 - 2023 роках не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих відповідно до цієї постанови, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 до 01.01.2020 - набрання чинності Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Згідно з приписами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом враховано правові висновки Верховного Суду у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 в частині застосування норм права щодо розрахункової величини для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням згідно з Постановою №704. Так Верховний Суд сформулював висновок, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Верховний Суд у постанові від 19.10.2022 у справі №400/6214/21 (за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020, 2021 рік)) дійшов таких же висновків.

Також у постанові від 15.03.2023 у справі № 420/6572/22 Верховний Суд зазначив, що з 01.01.2020 розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.

Тобто, з 29.01.2020 (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18) діє пункт 4 Постанова №704 щодо розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням в редакції, яка була чинна до набрання чинності Постановою №103.

При цьому встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

У цій справі судом встановлено, що у спірному періоді з 29.01.2020 по 15.06.2023 позивачу грошове забезпечення виплачувалося з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані згідно з Постановою №704, виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 - 1762,00 грн, що не заперечувалось відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву та підтверджено особистими картками грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2020-2023 роки.

Однак, з урахуванням вищенаведених висновків, посадовий оклад ОСОБА_1 , оклад за військовим (спеціальним) званням, з 29.01.2020 до 19.05.2023 мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не станом на 01.01.2018).

Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням.

За змістом пункту 1 розділу VІ Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу XVI Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

Згідно з пунктами 1, 6 розділу XXIII Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Суд зазначає, що як основні, так і щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, залежать від посадового окладу та окладу за військовим званням.

З огляду на наведені вище положення нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, суд у цій справі дійшов висновку, що при визначенні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідач протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року (станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.01.2022 та 01.01.2023) як розрахункової величини, що призвело до виплати грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які були виплачені у вказаному періоді, у меншому, ніж належить, розмірі.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог, які стосуються періоду з 20.05.2023 по 15.06.2023, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 було внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та викладено абзац перший цієї норми в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Вказана постанова Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 набрала чинності 20.05.2023.

Враховуючи зазначену обставину, суд вважає, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати грошового забезпечення при перерахунку грошового забезпечення із розрахунку основних видів грошового забезпечення визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 відповідний тарифний коефіцієнт у період з 20.05.2023 по 15.06.2023 не підлягають задоволенню.

Відтак, у цій частині позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до частин першої другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірність своїх дій, тому, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про часткове задоволення взаємопов`язаних позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій відповідача-1 щодо нарахування та виплати позивачу у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018; зобов`язання відповідача-1 здійснити позивачу перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які були виплачені у вказаному періоді, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022,на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які були виплачені у вказаному періоді, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022,на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач-1: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Відповідач-2: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Суддя Р.С. Денисюк