Ухвала

від 28.10.2024 по справі 140/7826/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в ухваленні додаткового рішення

28 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/7826/24 Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування грошового забезпечення в 2020, 2021, 2022 році з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня того року, в якому проводилось нарахування та зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період служби з січня 2020 року по березень 2022 року з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно станом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів; визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування грошового забезпечення в 2022, 2023 році з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня того року, в якому проводилось нарахування та зобов`язання провести перерахунок матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за вирахуванням фактично виплачених сум за період служби з квітня 2022 року по травень 2023 року відповідно до перерахованих посадових окладів з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2024, у даній справі адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які були виплачені у вказаному періоді, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

17.10.2024 на адресу суду від представника позивача адвоката Єнокян К.Л. надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в частині авансу в сумі 5900 грн. Просить заяву задовольнити.

22.10.2024 представником відповідача на адресу суду подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки розмір таких витрат є не співмірним з обставинами та складністю справи.

Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України вказану заяву розглянуто судом у порядку письмового провадження з огляду на те, що рішення суду від 15.10.2024 прийняте за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення у даній справі, не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Тобто, стаття 252 КАС України містить вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового судового рішення.

Таким чином, підставою для прийняття додаткового рішення у справі може слугувати лише не вирішення однієї з позовних вимог, не визначення судом способу виконання судового рішення при вирішенні спору про право або не вирішення судових витрат.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частина сьома статті 139 КАС України визначає порядок встановлення судом розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи. Такий розмір витрат підлягає встановленню на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Водночас КАС України не встановлює вичерпний перелік доказів на підтвердження витрат, пов`язаних із розглядом справи (у тому числі витрат на правничу допомогу адвоката).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт приймання-передачі та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), будь-які інші документи, які дозволяють встановити зміст та обсяг наданих послуг (робіт), їх вартість. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

У цій справі позивач у позовній заяві зазначав про понесені ним витрати, пов`язані з правничою допомогою та, що попередній розрахунок таких витрат, які він поніс та очікує понести, становить орієнтовно 5900,00 грн.

Заявляючи клопотання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у вказаній справі, представником позивача адвокатом Єнокян К.Л. на підтвердження доказів понесення цих витрат було долучено копію договору про надання послуг правничої (правової) допомоги від 18.06.2024 №2024-0235, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Ганна Іщенко та Партнери» (а.с. 28), ордеру серії АІ №1655465 на підтвердження повноважень адвоката Єнокян К.Л. (а.с.6), квитанції до платіжної інструкції від 20.06.2024 на суму 2400 грн, від 02.08.2024 на суму 3500 грн (а.с. 102-103), акт надання послуг від 16.10.2024 № 369 (а.с. 104).

Здійснюючи оцінку наданих позивачем доказів з урахуванням положень пункту 2 частини третьої статті 134, частини сьомої статті 137 КАС України, суд виходить з умов договору про надання правничої допомоги та наявності доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так відповідно до договору про надання послуг правничої (правової) допомоги від 18.06.2024 №2024-0235, укладеного між позивачем ОСОБА_1 (замовник) та Адвокатським об`єднанням «Ганна Іщенко та Партнери» (виконавець), виконавець зобов`язується за дорученням довірителя надавати за оплату послуги правничої допомоги, а саме: отримання перерахунку грошового забезпечення за прожитковим мінімумом 2020-2023 років та повернення заборгованості по індексації за 2016-2018 роки; здійснювати представництво інтересів замовника в судах загальної юрисдикції; надає консультації з питань, пов`язаних з наданням послуг за цим договором; складає звернення, заяви, адвокатські запити, процесуальні документи; надає інші послуги правничої допомоги за завданням довірителя.

Послуги за цим договором можуть надаватися адвокатами, які є партнерами, працівниками виконавця або іншими залученими виконавцем спеціалістами.

Загальна ціна договору становить загальну вартість наданих послуг, зазначену в додаткових угодах та усіх підписаних актах здачі-приймання наданих послуг до цього договору. Авансування вартості правової допомоги становить 5900 грн (а.с.28).

З наданих представником позивача квитанцій від 20.06.2024 та від 02.08.2024 вбачається, що ОСОБА_1 сплатив АО «Ганна Іщенко та Партнери» кошти в загальній сумі 5900 грн за юридичні послуги надані згідно договору від 18.06.2024 №2024-0235.

Відповідно до пункту 10 Положення про ордер на надання правничої допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката (власноручний або електронний) який надає правничу допомогу на підставі цього ордера, та підпис (власноручний або електронний) керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи (за її наявності).

Пунктом 12 Положення визначено, що ордер містить, зокрема, але не виключно, наступні реквізити: ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об`єднання та його місцезнаходження); адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, яке видає ордер.

В той же час, з долученого до матеріалів справи ордеру серії АІ №1655465 на підтвердження повноважень адвоката Єнокян К.Л. (який в силу пункту 11 Положення про ордер на надання правничої допомоги, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта) вбачається, що такий ордер виданий адвокат Єнокян К.Л., яка здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

Наданий представником позивача ордер в порушення пункту 12 Положення про ордер на надання правничої допомоги, не містить жодних відомостей про Адвокатське об`єднання «Ганна Іщенко та Партнери».

Будь-яких доказів про те, що адвокат Єнокян К.Л. здійснювала адвокатську діяльність у складі АО «Ганна Іщенко та Партнери» до матеріалів справи не додано. Не містяться такі відомості і в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Отже наданими доказами на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу не підтверджується надання правової допомоги в даній адміністративній справі позивачу адвокатом Єнокян К.Л., послуги якої включено до витрат за надану правничу допомогу Адвокатським об`єднанням «Ганна Іщенко та Партнери».

Відтак враховуючи надані представником позивача докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.

Відповідно до частини четвертої статті 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення.

Керуючись статтями 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Р.С. Денисюк