Ухвала

від 15.10.2024 по справі 160/27198/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

15 жовтня 2024 р.Справа №160/27198/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Акавір Груп» про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Акавір Груп» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Акавір Груп» (надалі - заявник, позивач), в якій підприємство просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: №319-рл від 24.09.2024 в частині анулювання ліцензій №04630311202405604, 04620311202405589, 04610311202405777, виданих ТОВ АКАВІР ГРУП (ідентифікаційний код: 45548193, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Алма-Атинська, буд. 23) до набрання законної сили рішенням суду.

14.10.2024 на підставі Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заява про забезпечення позову у справі №160/27198/24 передана для розгляду судді Сластьон А.О.

Згідно ч.1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням наведених положеньКодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Акавір Груп» про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

В обґрунтування поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ «Акавір Груп» зазначає про те, що основним видом здійснення господарської діяльності товариства є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

З метою здійснення господарської діяльності Позивачем отримані наступні ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами:

- №04630311202405604 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами за адресою: м. Дніпро, Соборний район, пр-т Героїв, 37А, Кіоск, термін дії ліцензії з 11.09.2024 по 11.09.2025;

-№04620311202405589 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами за адресою: м. Дніпро, Шевченківський район, вул. Запорізьке шосе, 48Б/2, Кіоск, термін дії ліцензії з 11.09.2024 по 11.09.2025;

-№04610311202405777 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами за адресою: м. Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район, пр-т Слобожанський 15А, Кіоск, термін дії ліцензії з 17.09.2024 по 17.09.2025.

Розпорядженнями ГУ ДПС у Дніпропетровській області №319-рл від 24.09.2024 вищевказані ліцензії були анульовані, у зв`язку з чим ТОВ АКАВІР ГРУП звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за захистом свої прав.

Позивач вважає, що контролюючим органом порушено встановлену Законом України №481/95-ВР процедуру прийняття розпоряджень про анулювання ліцензій, а також при прийнятті спірних розпоряджень застосовано спрощений підхід та зроблені передчасні висновки про порушення позивачем вимог законодавства України.

Також, позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може ускладнити чи навіть унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів заявника, оскільки роздрібна торгівля тютюновими виробами є основним видом діяльності заявника, яка можлива лише за наявності відповідних ліцензій, а тому їх анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що очевидно потягне за собою неминучі негативні наслідки для позивача. Вказує, що вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, судзазначає таке.

Відповідно до ч.1ст.150 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.2ст.150 Кодексу адміністративного судочинства Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1ст.151 Кодексу адміністративного судочинства Українипозов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно доабз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України"Про практику застосування адміністративними судами окремих положеньКодексу адміністративного судочинства Українипід час розгляду адміністративних справ"від 06.03.2008 №2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже,забезпечення позову- це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує принципи, що висловлені Рекомендацією №R (89)8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року.

Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпеченняефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в тому числі шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиттяцих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивач зазначає, що невжиття вищевказаного способу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення поданого ним позову. На думку позивача, вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії оскаржуваного розпорядження до набрання рішенням законної сили унеможливить будь-які негативні наслідки для позивача, пов`язані з зупиненням господарської діяльності позивача та анулюванням ліцензії.

Керуючись статтями 150,151,154 КАС України, позивач просить суд забезпечити позов шляхомзупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: №319-рл від 24.09.2024 в частині анулювання ліцензій №04630311202405604, №04620311202405589, №04610311202405777, виданих ТОВ АКАВІР ГРУП до набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до частини 20 статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Згідно з частиною 53 статті 15 цього Закону №481/95-ВР ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Відповідно до ст. 3 Закону №481/95-ВР, ліцензія анулюється та вважається недійсною з дня оприлюднення розпорядження про анулювання ліцензії на офіційному веб-сайті органу ліцензування.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №481/95-ВР, анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Отже, у спірних правовідносинах без вжиття заходів забезпечення позову заявник буде позбавлений права здійснювати діяльність, зокрема, з роздрібної торгівлі тютюновою продукцією, яка є основним видом діяльності такого суб`єкта господарювання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у справі №500/5854/23 від 15.03.2024.

З огляду на те, що після анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами, позивач не зможе здійснювати свою господарську діяльність та відновити правовий стан, який існував до імовірного порушення прав, то в майбутньому дана підстава може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд також приймає до уваги те, що анулювання ліцензії заблокує джерела доходу позивача, призведе до неможливості виконання обов`язків щодо сплати податків та зборів до бюджетів всіх рівнів та неможливості виконання договірних зобов`язань перед третіми особами за укладеними договорами, матиме наслідком дискредитацію ділової репутації заявника перед державними установами, діловими партнерами та споживачами продукції.

Відтак, анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами, дійсно може призвести до негативних наслідків для заявника у вигляді зупинення господарської діяльності позивача.

При цьому, вжиття заходів забезпечення позову ніяким чином не перешкоджатиме виконанню оскаржуваного розпорядження в разі відмови позивачу в задоволенні позову, оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України, у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Також, на думку суду, ненадання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили, призведе до негативних наслідків у вигляді зупинення його діяльності. При цьому, без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до пункту 5 частини першоїстатті 151 Кодексу адміністративного судочинства Українипозов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами, може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача в разі задоволення адміністративного позову, тому вважає за доцільне зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: №319-рл від 24.09.2024 в частині анулювання ліцензій №04630311202405604, №04620311202405589, №04610311202405777, виданих ТОВ АКАВІР ГРУП (ідентифиікаційний код: 45548193, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Алма-Атинська, буд. 23) до набрання законної сили рішенням суду.

Вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить заявник, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та гарантує ефективність судового захисту у разізадоволення цього позову та відповідає вимогам процесуального закону.

При цьому, суд враховує, що вжиття зазначеного заходу забезпечення не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано на збереження існуючого становища до ухвалення остаточного рішення у справі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справіПантелеєнко проти України(Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справіДорани проти Ірландії(Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняттяефективний засібпередбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справиКаіч та інші проти Хорватії(рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

За наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суд вважає, що існують підстави, визначені п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами з моменту її отримання суб`єктом господарювання позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду. Таким чином, наведені позивачем обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. На переконання суду, застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

У контексті з наведеним суд враховує те, що у відповідності до ч. 4 ст. 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

На підставі викладеного, дослідивши зміст заяви позивача та матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника, необхідність надання позивачеві тимчасового захисту з метою збереження існуючого становища на період розгляду справи, у зв`язку з чим вважає за доцільне зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: №319-рл від 24.09.2024 в частині анулювання ліцензій №04630311202405604, №04620311202405589, №04610311202405777, виданих ТОВ АКАВІР ГРУП (ідентифікаційний код: 45548193, місцезнаходження : 49000, м. Дніпро, вул. Алма-Атинська, буд. 23) до набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до частини 1статті 156 Кодексу адміністративного судочинства Україниухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись статтями150,151,154,156,243,248,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Акавір Груп» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задовольнити повністю.

2. Зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: №319-рл від 24.09.2024 в частині анулювання ліцензій №04630311202405604, №04620311202405589, №04610311202405777, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю АКАВІР ГРУП (ідентифиікаційний код: 45548193, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Алма-Атинська, буд. 23) до набрання законної сили рішенням суду.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Акавір Груп» (ідентифікаційний код 45548193, місцезнаходження : 49000, м. Дніпро, вул. Алма-Атинська, буд. 23).

Боржник: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження : 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А; ідентифікаційний код: 441186586.

Оригінал даної ухвали видати (направити) позивачу, копію ухвали видати (направити) відповідачу.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 15 жовтня 2027 року.

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя А.О. Сластьон