Рішення

від 16.10.2024 по справі 160/11638/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 рокуСправа №160/11638/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою керівника Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) до Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, яка полягає в незабезпеченні організації проведення робіт із винесення меж частини регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Балка Кобильна» та закріплення їх в натурі (на місцевості);

- зобов`язати Широківську селищну раду Криворізького району вчинити дії щодо забезпечення організації проведення робіт із винесення меж частини регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Балка Кобильна», площею 1149,3 га, що знаходиться в адміністративних межах Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області та закріплення їх в натурі (на місцевості), відповідно до вимог чинного законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог прокурор, з огляду на інтереси держави, зазначав, що рішенням голови Дніпропетровської обласної ради №597-28/VI від 05.12.2014р. на території Широківського району створено регіональний ландшафтний парк місцевого значення «Балка Кобильна», загальною площею 1844 га, частину якого площею 1149,3 га охоронним зобов`язанням №124/22/1-м від 18.03.2022р., передано під охорону та дотримання встановленого режиму Широківській селищній раді. Опрацюванням даних Публічної кадастрової карти України з`ясовано, що межі відповідної частини регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Балка Кобильна» площею 1149, 3 га не визначені, а землі, які входять до складу об?єкту природно-заповідного фонду, можуть бути передані в оренду для здійснения сільськогосподарської діяльності без врахування особливостей, які визначають режим охорони об?єкту природно-заповідного фонду. Прокурор вважає, що невжиття заходів з визначення та винесення меж об`єкту природно-зовідного фонду може призвести до зміни цільового призначення земель, надання їх у власність чи користування, а отже до не виконання вимог охоронного зобов`язання щодо дотримания встановленого режиму для об`єкта природно-заповідного фонду. Враховуючи викладене, бездіяльність Широківської селишної ради щодо невжиття заходів по організації та встановленню меж території об`єкта природно-заповідого фонду, не закріпленню його меж в натурі (на місцевості) є протиправною, а тому орган місцевого самоврядування необхідно зобов`язати вжити заходів щодо організації та встановлення меж територї об`єкта природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парка місцевого значення «Балка Кобильна», закріпленню його меж в натурі (на місцевості), в частині, яка була передана під охорону.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Також, ухвалою суду від 19.04.2024р. зупинено провадження в адміністративній справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №260/4199/22.

Не погодившись з ухвалою суду від 19.04.2024р., керівник Криворізької південної окружної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024р.апеляційну скаргу керівника Криворізької південної окружної прокуратуризадоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2024р. про зупинення провадження у справі скасовано, справу направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

22.07.2024р. матеріали справи надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду після апеляційного розгляду та були передані судді Лозицькій І.О. 24.07.2024р.

Ухвалою суду провадження у справі №160/11638/23 поновлено та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

До суду від відповідача засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що процедура організації проведення робіт із винесення меж частини регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Балка Кобильна» вже розпочата і триває. Так, протягом 2022 року організація, забезпечення та проведення робіт по розробленню проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення регіонального ландшафтного парку «Балка Кобильна» було неможливо, оскільки протягом 2022 року і до березня 2023 року територія Широківської селищної ради входила до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій. Впродовж 2023-2024 років селищною радою вчинялися дії щодо забезпечення організації проведення із винесення меж частини парку, а саме, щодо розроблення проекту землеустрою, відповідно до ст.47 Закону України «Про землеустрій». Однак, у бюджеті Широківської селищної територіальної громади коштів для здійснення заходів із землеустрою виявилось не достатньо. Крім того, на цей час чинним законодавством заборонено спрямування залишків коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів із землеустрою, та такі роботи на разі не підлягають фінансуванню. Таким чином, Широківською селищною радою вживаються всі можливі заходи щодо забезпечення організації проведення робіт із винесення меж частини регіонального ландшафтного парку, що знаходиться в адміністративних межах Широківської селищної ради та закріплення їх в натурі (на місцевості) відповідно до вимог чинного законодавства.

До суду від прокурора надійшли заперечення на відзив, в яких останній зазначає, що обов`язок вчинити дії спрямовані на здійснення належної охорони та збереження цінних природних комплексів відповідних частин об`єкту природно-заповідного фонду виник у відповідача ще з часу створення регіонального ландшафтного парку, тобто з 05.12.2014р. Проте, ані з часу створення регіонального ландшафтного парку, ані з часу оформлення охоронного зобов`язання 18.03.2022р., відповідачем не вчинено достатніх дій щодо винесення меж парку в натурі (на місцевості). Окремі вчинені відповідачем дії, у тому числі направлення запитів до землевпорядних організацій, внесення змін до рішень селищної ради, можуть розглядатися як часткове добровільне виконання позовних вимог, проте вони не є вичерпними та не призвели до повного усунення порушень природоохоронного законодавства. Доводи відповідача про не можливість фінансування витрат на виконання робіт із землеустрою також не відповідають фактичним обставинам та вимогам діючого законодавства.

Відповідно до положеньст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідност. 229 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням голови Дніпропетровської обласної ради №597-28/VI від 05.12.2014р. на території Широківського району створено регіональний ландшафтний парк місцевого значення «Балка Кобильна», загальною площею 1844 га, який включено до складу природно-заповідного фонду України.

Наказом Депаргаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації №9 від 21.02.2022р. затверджено Положення про регіональний ландшафтний парк «Балка Кобильна» у якому визначені завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим території об`єкту природно-заповідного фонду.

Згідно із цим Положенням:

1.5 Територія, що оголошена Регіональним ландшафтним парком «Балка Кообильна», не вилучається з користування землекористувача, який здійснюює на ній свою діяльність. Згідно діючого Положення, та інших нормативних документів, землекористувач несе відповідальність за належний її стан і додержання встановленого заповідного режиму.

1.6 Межі земельної ділянки, на якій знаходиться РЛП «Балка Кобильна» втановлюються в натурі (на місцевості), оформлюються відповідними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на планово-картографічні матеріали землекористувача та органів Держгеокадастру, обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій. До встановления меж РЛП «Балка Кобильна» в натурі (на місцевості) його межі визначаються відповідно до проекту створення об`єкту природно-заповідного фонду.

1.8 Правові засади функціонування РЛП «Балка Кобильна» визначаються Земельним, Лісовим та Водним кодексами України, законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про охорону культурної спадщини», іншими відповідними актами законодавства України та цим Положенням.

2.1 Основною метою створення РЛП «Балка Кобильна» є збереження унікального природного комплексу річки Інгулець та збереження і відновлення чисельності рідких видів рослин та тварин.

4.2 Землекористувач бере на себе забов`язання щодо забезпечення режиму та охорони РЛП «Балка Кобильна» та несе відповідальність за належний стан територій й додержання встановленого режиму.

4.3 На землекористувача у межах РЛП «Балка Кобильна» оформлюється у встановленому порядку охоронне забов`язання щодо додержання встановленого режиму території.

У разі зміни форми власності на землю, на якій знаходиться РЛП «Балка Кобильна» або його назви, землекористувач забов`язаний повідомити про це уповноважений на те орган у сфері охорони навколишнього природного середовища з метою переоформления охоронного забов`язання.

4.4. Режим охорони території РЛП «Балка Кобильна» враховується при розробці регіональних та інших планів, проектів, схем розвитку, будівництва, землевпорядній документації тощо.

6.1 Зміна меж, категорії та скасування статусу РЛП «Балка Кобильна» проводяться відповідно до законодавства України.

На підставі Положення про регіональний ландшафтний парк «Балка Кобильна» були оформлені охоронні забов`язання №124/22/2-м від 11.04.2022р. на ДП «Дніпропетровське лісове господарство» та №124/22/1-м від 18.03.2022р. на Широківську селищну раду Криворізького району Дніпропетровської області.

Згідно із охоронним зобов`язанням №124/22/1-м від 18.03.2022р. Широківській селищній раді в особі її голови передано під охорону та дотримання встановленого режиму частину регіонального ландшафтного парку «Балка Кобильна», загальною площею 1149,3 га, яка розташована на території Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Пунктами 3, 4 охоронного зобов`язання, серед іншого, визначено, що землекористувач (землевласник) зобов`язаний забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об`єкта) природно-заповідного фонду. Землекористувач забезпечує охорону та збереження території (об`єкта), що перебуває у його користуванні (власності).

Судом встановлено, що землевпорядна документація із землеустрою на об`єкт природно-заповідного фонду регіональний ландшафтний парк місцевого значення «Балка Кобильна», розташований на території Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, не розроблялась, що підтверджується листами Головного управління Держгеокдастру у Дніпропетровській області від 07.02.2023р. №10-4-0.332-776/2-23 та відділу №4 Головного управління Держгеокдастру у Дніпропетровській області від 04.04.2023 №1181/299-23.

Прорурор вважає, що бездіяльність відповідача щодо не вжиття заходів із винесення меж частини регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Балка Кобильна» та не закріплення їх в натурі (на місцевості) є протиправною, а тому потребує реагування у виді зобов`язання землекористувача вжити заходів з винесення меж частини парку та закріплення його межі в натурі (на місцевості).

Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності правових підстав для зобов`язання відповідача, відповідно до вимог законодавства України, забезпечити проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж частини регіонального ландшафтного парку «Балка Кобильна», загальною площею 1149,3 га, яка розташована на території Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Отже, для вірного вирішення справи суду належить надати відповідь на питання про те, на захист яких саме інтересів держави спрямоване звернення до суду прокурора з цим позовом, чи наявні у спірних правовідносинах органи, уповноважені здійснювати захист таких інтересів у обраний прокурором спосіб (у судовому порядку) та чи дотримано прокурором порядок звернення до суду.

Відповідаючи на окреслені вище питання, суд звертає увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування норм статті 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2023 року у справі№ 607/15052/16-ц наведено правову позицію про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Цей же висновок Велика Палата Верховного Суду наводила й у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.

Подібний висновок щодо застосування норм права викладено Великою Палатою Верховного Суду й у постанові від 13 лютого 2019 року в адміністративній справі № 826/13768/16, у якій суд, погоджуючись із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 25 квітня 2018 року у адміністративній справі № 806/1000/17, зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

У цій же постанові наголошено, що перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому підкреслено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Крім того, за висновками щодо застосування норм права, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (аналогічна правова позиція викладена й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Підкреслювала, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Тому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 вересня 2022 року у справі№ 483/448/20 також зауважила, що у кожному випадку звернення до суду в інтересах держави, перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити, насамперед: (а) суб`єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; (б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; (в) залежно від установленого - коло відповідачів.

Підстави для представництва прокурором інтересів держави повинні існувати на час звернення до суду та повинні бути доведені відповідними доказами. Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 263/2038/16-а.

У Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.

Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19 вересня 2012 року, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 цієї Рекомендації).

З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у адміністративній справі№ 826/13768/16).

Отже, надаючи оцінку доводам, наведеним в обґрунтуванні наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у справі, що розглядається, суд має з`ясувати, зокрема, на захист яких саме інтересів держави спрямоване звернення прокурора до суду та чи наявні у спірних правовідносинах органи, які уповноважені законом на захист цих інтересів у обраний прокурором спосіб, тобто шляхом подання відповідної позовної заяви.

На цьому наголошувалося й у пунктах 56 та 66 постанови Верховного Суду від 20 червня 2023 року, якою цю ж справу з указаних підстав було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, у пункті 298 постанови Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 460/3890/20 зазначалось, що з урахуванням положень частини третьої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України та частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно та з посиланням на відповідні норми права, визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).

У цьому ж Рішенні Конституційного Суду України виокремлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

За наведеного можна зробити висновок, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора до суду. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 5 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 2 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20, від 23 грудня 2021 у справі № 0440/6596/18 та від 1 червня 2022 року у справі №260/1815/21, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/835/23.

У справі, що розглядається, в обґрунтування підстав звернення до суду з позовом прокурор вказував на те, що землекористувач в особі Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області допустив протиправну бездіяльність з питання забезпечення режиму охорони та збереження об`єкта природо-заповідного фонду, а саме, протягом тривалого часу не вживав заходів щодо винесення меж відповідної частини регіонального ландшафтного парку та закріплення її в натурі (на місцевості), що створює загрозу подальшого існування об`єкту природно-заповідного фонду у своєму автентичному стані. Землі які займають регіональні ландшафтні парки, відповідно до п. 24розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, вважаються землями комунальної власності територіальних громад.

Відповідно до норм діючого законодавства, на Широківську селищну раду покладається обов`язок із вчинення дій щодо замовлення проекту землеустрою і встановлення меж відповідної частини території в натурі щодо об`єкту природно-заповідного фонду, а також здійснення контролю за його виготовлення.

Відсутність встановлених меж в натурі фактично унеможливлює збереження в природному стані охороні довкілля, підтриманню екологічного балансу регіонального ландшафтного парку «Балка Кобильна» тощо.

Заходи щодо винесення меж об`єкту природно-заповідного фонду в натурі, виконання обов`язків визначених охоронним зобов`язанням, з метою запобігання нецільовому використанню особливо цінних земель, а також недопущення вилучення та розорювання земель, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико культурну цінність із природно-заповідного фонду з порушенням визначеногозакономпорядку та переведення їх до інших категорій земель безумовно зачіпає інтереси держави, впливає на права широкого кола осіб, має суспільний та природоохоронний інтерес та є невідкладними.

Стосовно права на звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування, суд враховує, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен із таких суб`єктів, з урахуванням положеньКонституції України, є самостійним, автономним і не перебуває у підпорядкуванні жодного органу.

Отже, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

При цьому інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як благоустрій населених пунктів, розпорядження землями державної та комунальної власності.

Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 810/3894/17, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 20 липня 2021 року у справі № 480/3093/20, від 5 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 18 грудня 2021 року у справі № 804/3740/18, від 2 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20, від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18, від 5 травня 2022 року у справі № 320/6514/18.

Суд також враховує, що метою участі держави в особі відповідних органів у адміністративних правовідносинах є публічний інтерес, тобто вступаючи у такі відносини, держава в особі відповідного органу має на меті, в першу чергу, захист інтересів держави, територіальної громади, невизначеного кола осіб.

Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 та від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18.

Крім того, у постанові від 23 грудня 2021 року у справі №370/2759/18 Верховний Суд наголосив, що спір, який підлягає розгляду адміністративним судом, - це публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, та який виник у зв`язку з виконанням (рішення, дія), неналежним виконанням (рішення, дія) або невиконанням (бездіяльність) такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів, яка, за загальним правилом, встановлюється у суді першої інстанції за заявою однієї із сторін; такий спір є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин; метою вирішення такого спору є захист прав, свобод та інтересів особи або суспільних інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом впливу в межахзаконуна належного відповідача; такий спір повинен бути реальним (результат вирішення спору безпосередньо впливатиме на ефективний захист особи або суспільного інтересу у конкретних публічно-правових відносин) та існуючим на момент звернення з позовом;закономможе бути визначено спеціальний порядок вирішення публічно-правового спору або встановлено обмеження стосовно суб`єкта звернення з відповідним позовом за умови наявності альтернативного суб`єкта з повною адміністративною процесуальною правоздатністю.

Отже, звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у такій важливій сфері, як дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог законодавства та законодавства у сфері землеустрою.

За таких обставин, суд доходить висновку, що прокурор у цій справі має право на звернення до суду в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), а також довів наявність інтересів держави, які можуть бути об`єктом судового захисту за таким позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначає Закон України від 06 червня 1992 року № 2456-XII «Про природно-заповідний фонд України» (далі- Закон № 2456).

Відповідно до ст. 1Закону №2456завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.

Статтею 3Закону № 2456визначено класифікацію територій та об`єктів природно-заповідного фонду України.

Відповідно до положень цієї статті до природно-заповідного фонду України належать:

- природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища;

- штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об`єктів, що оголошуються заказниками чи пам`ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:

- заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;

- пам`ятки природи поділяються на комплексні, пралісові, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні. Пам`ятки природи можуть розташовуватися на території інших об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно із ст. 27Закону №2456пам`ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Оголошення пам`яток природи провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

За змістом ч. 3 ст. 53Закону №2456рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Частиною п`ятою цієї ж статті визначено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Відповідно до положень частин першої та другої ст. 60Закону №2456охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Згідно з частинами першою, четвертою ст. 7Закону № 2456землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно дозаконунадано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначаєЗакон України від 22 травня 2003 року №858-IV «Про землеустрій»(далі - Закон № 858).

Відповідно до визначень, наведених уст. 1 цього Закону:

- заходи із землеустрою - передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об`єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості ґрунтів;

- землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

У ст. 20Закону №858вказано, що землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Підставою для здійснення землеустрою відповідно до ст. 22Закону №858є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації); укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; судові рішення.

За змістом ч.1 ст. 25Закону №858документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Разом з тим, приписи п. «в» ч. 2 ст. 25Закону №858визначають такий вид документації із землеустрою як проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 26Закону № 858замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Згідно із ч. 2 ст. 47Закону №858,проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Цією ж статтею визначено, що рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища визначеністаттею 33 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»(далі - Закон № 280/97), відповідно до пункту 9 якого, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить таке делеговане повноваження як організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

Відповідно пунктів 34, 37 ч.1ст. 26 Закону № 280/97, яка визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно дозаконупитань регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.

Статтею 25 Закону № 280/97визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесеніКонституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Так, відповідно дост. 19 Закону №858до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності; організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом; координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 59 Закону № 280/97визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже, до повноважень, зокрема, міських рад належить прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій , що підлягають особливій охороні; здійснення землеустрою, що включає в себе, зокрема встановлення і закріплення на місцевості меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного значення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням голови Дніпропетровської обласної ради №597-28/VI від 05.12.2014р. на території Широківського району створено регіональний ландшафтний парк місцевого значення «Балка Кобильна», загальною площею 1844 га, який включено до складу природно-заповідного фонду України.

При цьому, встановлено, що частину регіонального ландшафтного парку «Балка Кобильна», загальною площею 1149,3 га, яка розташована на території Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, охоронним зобов`язанням №124/22/1-м від 18.03.2022р. передано під охорону та дотримання встановленого режиму Широківській селищній раді в особі її голови.

Пунктами 3, 4 охоронного зобов`язання, серед іншого, визначено, що землекористувач (землевласник) зобов`язаний забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об`єкта) природно-заповідного фонду. Землекористувач забезпечує охорону та збереження території (об`єкта), що перебуває у його користуванні (власності).

На даний час землевпорядна документація із землеустрою на об`єкт природно-заповідного фонду регіональний ландшафтний парк місцевого значення «Балка Кобильна», розташований на території Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, не розроблялась, межі парку в натурі не встановлені, державна реєстрація обмеження у використанні земель парку не здійснювалась.

Прокурор вважає, що в діях Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області наявна протиправна бездіяльність, в частині невиконання вимог чинного законодавства України щодо незабезпеченні організації проведення робіт із винесення меж частини регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Балка Кобильна» та закріплення їх в натурі (на місцевості).

У свою чергу, судом в ході розгляду справи встановлено, що протягом 2022 року організація, забезпечення та проведення робіт по розробленню проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення регіонального ландшафтного парку «Балка Кобильна» відповідачем не здійснювались, оскільки протягом 2022 року і до березня місяця 2023 року територія Широківської селищної ради входила до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022р. №75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 листопада 2022 року».

Лише 06.03.2023р. відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 06 березня 2023 року№ 80 (набув чинності 10.03.2023р.) Широківську селищну раду виключено з вищезазначеного переліку.

Крім того, територіально Широківська селищна рада на півдні межує з Херсонською областю, постійно перебуває у безпосередній близькості до ведення активних бойовий дій на території Херсонської області, у зв`язку з чим відсутня гарантія повної безпеки та існує висока ймовірність мінування територій (в тому числі і земельних ділянок об?єкта природно-заповідного фонду парку, частина з яких безпосередньо перебуває на адміністративних межах з Херсонської областю).

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами відповідача, що протягом 2022 року та до 10.03.2023 року Широківська селищна рада як ймовірний замовник відповідних робіт із землеустрою не могла реалізувати це право із-за незалежних від неї причин (обставин), у зв`язку з чим в цей період часу відсутня протиправна бездіяльність відповідача.

У подальшому, відповідачем з метою отримання інформації щодо орієнтовної вартості надання послуг по розробці проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, частини регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Балка Кобильна» були направленні листи до землевпорядних організацій від 05.07.2023 М864/12-37, а саме: до ТОВ «Дніпроленд», ПП «Землі Півдня», ТОВ «Геохора Плюс».

З відповідей на ці запити від 11.07.2023 №143/07, від 05.07.2023 №1360/1, від 07.07.2023 №029) вбачається, що вартість робіт по розробці проекту землеустрою щодо, організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та природоохоронного призначення складає орієнтовно 2,4-2,5 мільйонів гривень.

З метою врегулювання питання щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, стосовно частини регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Балка Кобильна» на черговій сесії Широківською селищною радою було прийнято рішення від 05.07.2023 №875-22/VIII «Про внесення змін до рішення селищної ради від 28.11.2018 №351-17/VII «Про затвердження Програми розвитку земельних відносин та охорони земель по Широківській селищній раді на 2019-2025 роки», відповідно до якого додаток 2 «Перелік завдань і заходів Програми розвитку земельних відносин і охорони земель на території Широківської селищної ради на 2019-2025 роки» був доповнений додатковим заходом, а саме: пп. 2.2 виготовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду щодо регіонального ландшафтного парку «Балка Кобильна» з фінансуванням з бюджету селищної ради в розмірі 200 000,00 грн.

Також, судом встановлено, що відповідачем з метою пошуку інших джерел фінансування, направлено лист від 24.07.2023 №948/12-24 до Дніпропетровської обласної ради з проханням виділити кошти та/або здійснити співфінансування виконання відповідних робіт із землеустрою; включити в перелік робіт на 2024 рік - розроблення проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Балка Кобильна» задля забезпечення його належного функціонування, здійснення заходів щодо охорони земель та внесення відомостей щодо його меж в Державний земельний кадастр.

Згідно листа Дніпропетровської обласної ради від 21.08.2023 №1027/0/2-23, лист Широківської селищної ради від 24.07.2023 №948/12-24 направлений до розгляду до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, оскільки характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення визначаються у положеннях при них, які розробляються і затверджуються обласною державною адміністрацією.

Згідно із листом Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 29.08.2023р. №l-3393/0/261-23) повідомлено про можливість розроблення проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Балка Кобильна» у 2024 році за рахунок коштів обласного бюджету, що надходять від сплати екологічного податку суб`єктами господарювання, відповідно до затверджених обласних програм.

15.01.2024 р. відповідачем направлений лист №70/12-24 до Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації з клопотанням виділити кошти та включити в перелік робіт до Дніпропетровської обласної комплексної програми (стратегії) екологічної безпеки та запобігання змінам клімату на 2016-2025 роки, затвердженої рішенням Дніпропетровської обласної ради від 21.10.2015р. №0680-34/VI (зі змінами), в межах якої департамент здійснює реалізацію природоохоронних заходів, зокрема, розробку проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Балка Кобильна».

У відповідь на зазначений лист Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації листом від 26.02.2024 №1-606/0/261-24 запросив у виконавчого комітету Широківської селищної ради інформацію щодо переліку земельних ділянок, які розташовані на території регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Балка Кобильна».

Згідно з листом виконавчого комітету Широківської селищної ради від 05.03.2024 №317/12-24 на адресу Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації наданий перелік сформованих земельних ділянок, що розташовані на території парку.

Зважаючи на викладені обставини, судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача щодо не забезпечення організації проведення робіт із винесення меж частини регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Балка Кобильна» та закріплення їх в натурі (на місцевості).

При цьому, доводи прокурора про те, що обов`язок вчинити дії спрямовані на здійснення належної охорони та збереження цінних природних комплексів відповідних частин об`єкту природно-заповідного фонду виник у відповідача ще з часу створення регіонального ландшафтного парку, тобто з 05.12.2014, суд вважає безпідставними та не обгрунтованими, оскільки такий обов`язок у відповідача виник саме з часу укладання охоронного зобов`язання, тобто з 18.03.2022р.

Суд зазначає, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставізаконута/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Водночас, для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно дозакону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас, нормами чинного законодавства на Широківську селищну раду Криворізького району Дніпропетровської області, як орган місцевого самоврядування, покладено обов`язок із організації проведення робіт із винесення меж частини регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Балка Кобильна» та закріплення їх в натурі (на місцевості), у зв`язку з чим, суд в цій частині вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Широківську селищну раду Криворізького району вчинити дії щодо забезпечення організації проведення робіт із винесення меж частини регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Балка Кобильна», площею 1149,3 га, що знаходиться в адміністративних межах Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, та закріплення їх в натурі (на місцевості) відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість та доведеність позовних вимог прокурором, у зв`язку з чим позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду справи не було залучено свідків та не призначено експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77,94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву керівника Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) до Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Широківську селищну раду Криворізького району Дніпропетровської області вчинити дії щодо забезпечення організації проведення робіт із винесення меж частини регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Балка Кобильна», площею 1149,3 га, що знаходиться в адміністративних межах Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, та закріплення їх в натурі (на місцевості) відповідно до вимог чинного законодавства України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбаченістаттею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька