Рішення

від 04.10.2024 по справі 260/162/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 жовтня 2024 року м. Ужгород№ 260/162/23 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судового засідання - Пішта І.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивач ОСОБА_1 ,

представник відповідача 1 Сердіченко С.А.,

представник відповідача 2 Гецко В.В.,

представник відповідача 3 Гаврилюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), Закарпатського апеляційного суду (вул. Довженка, буд. 7, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 42262749), Апеляційного суду Закарпатської області (вул. Довженка, буд. 7, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 02886255) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 1, ДСА України), Закарпатського апеляційного суду (далі - відповідач 2, ЗАС), Апеляційного суду Закарпатської області (далі - відповідач 3), в якому просить суд:

1. Визнати протиправними та скасувати накази Державної судової адміністрації України від 05 грудня 2022 року №487/к «Про звільнення ОСОБА_1 » та апеляційного суду Закарпатської області від 05 грудня 2022 року за №6.3.1.-2 «Про оголошення наказу Державної судової адміністрації України».

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді керівника апарату апеляційного суду Закарпатської області з 10 грудня 2022 року.

3. Стягнути із апеляційного суду Закарпатської області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 грудня 2022 року по день ухвалення судового рішення.

4. Стягнути із Закарпатського апеляційного суду моральну шкоду в розмірі двох середньомісячних заробітних плат - 57860 гривень.

5. Визнати бездіяльність Закарпатського апеляційного суду та Державної судової адміністрації України, що полягає у безпідставній відмові призначити в порядку переведення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду - протиправною.

6. Зобов`язати Державну судову адміністрацію України та Закарпатський апеляційний суд призначити на посаду керівника апарату Закарпатського апеляційного суду ОСОБА_1 , у порядку переведення з рівнозначної посади керівника апарату апеляційного суду Закарпатської області.

7. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернути до негайного виконання.

8. Зобов`язати відповідачів подати до суду протягом 20 календарних днів з дня ухвалення судового рішення звіт про його виконання.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що наказом Голови Державної судової адміністрації України від 05 грудня 2022 року за №487/к позивача звільнено із займаної посади керівника апарату апеляційного суду Закарпатської області 09 грудня 2022 р. у зв`язку з ліквідацією державного органу на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Позивач вважає вказаний наказ таким, що прийнятий суб`єктом владних повноважень з порушенням положень Конституції України, КЗпП України, Закону України «Про державну службу», є протиправним та підлягає скасуванню. Вказує, що при проведенні заходів з припинення одного та одночасного утворення іншого суду роботодавець/власник не дотримався установленого ст.ст.42, 49-2 КЗпП України порядку вивільнення працівників, в основу якого покладено вимогу щодо сприяння збереження роботи працівників ліквідованої (реорганізованої) установи; з моменту попередження позивача про наступне вивільнення 05.10.2018 р. і до 09.12.2022 р. їй не було запропоновано для переведення рівнозначну посаду в Закарпатському апеляційному суді; відповідачі не були наділені повноваженнями оголошувати конкурс для зайняття посади; не дотримано переважного права на залишенні на роботі; ДСА України неналежним чином провели заходи щодо контролю виконання Плану заходів з ліквідації судів та Плану заходів з утворення судів в частині працевлаштування (переведення) працівників апаратів ліквідованих судів; порушені гарантії щодо заборони звільнення жінок, передбачені ст.184 КЗпП; порушено принцип державної служби на забезпечення рівного доступу до державної служби та надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження; відповідачі не врахували обов`язкових висновків, які зроблені судом в рішенні від 28 жовтня 2021 року по справі №260/953/21. Беручи до уваги тривалість та повторність неправомірних дій з боку відповідача Закарпатського апеляційного суду, наявність на утриманні малолітньої доньки, яку позивач самостійно виховує, враховуючи тяжкість вимушених змін у житті внаслідок порушення трудових прав та зусиль, вжитих для їх відновлення, та той факт, що порушення допустили суб`єкти владних повноважень судової гілки влади, просить також стягнути моральну шкоду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

24 січня 2023 року до суду від відповідача 1 Державної судової адміністрації України, надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач 1 вважає, що позов є необгрунтованим, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та нормам, на які посилається позивач, а відтак не підлягає задоволенню. Вказує, що з метою вирішення питання щодо прискорення завершення процедури ліквідації Апеляційного суду Закарпатської області та врегулювання питання працевлаштування керівника апарату ОСОБА_1 на рівнозначну посаду, ДСА України листом від 13.10.2022 № 8-9272/22 «Про погодження переведення на рівнозначну посаду» звернулася до Голови Закарпатського апеляційного суду ОСОБА_2 з пропозицією розгляду питання переведення вказаного державного службовця на посаду заступника керівника апарату Закарпатського апеляційного суду. Другу посаду заступника керівника апарату пропонувалось ввести шляхом внесення змін до штатного розпису апарату Закарпатського апеляційного суду. Однак Голова Закарпатського апеляційного суду ОСОБА_2 листом від 25.10.2022 № 2/24961/2022 повідомила ДСА України, що питання погодження переведення керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1 було розглянуто на загальних зборах суддів Закарпатського апеляційного суду 21 жовтня 2022 року. Рішенням загальних зборів від 21.10.2022 № 1(25) лист ДСА України від 13.10.2022 прийнято до уваги. Визнано недоцільним введення другої посади заступника керівника апарату Закарпатського апеляційного суду із внесенням відповідних змін до штатного розпису апарату суду та надання погодження стосовно переведення зазначеного вище державного службовця. ДСА України листом від 07.11.2022 №8-10158/22 направила керівнику апарату Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1 попередження про наступне припинення державної служби, при цьому позивачу було направлено перелік вакантних посад державної служби в апаратах Закарпатського апеляційного суду та місцевих судів Закарпатської області, однак позивач правом переведення на нижчу посаду не скористалась. З огляду на вказане вважає, що наказ ДСА України від 05.12.2022 № 487/к «Про звільнення ОСОБА_1 » був виданий в межах повноважень та з дотриманням вимог законодавства України в частині процедури звільнення позивача. Крім того, звертає увагу суду на те, що позивачем не було надано суду жодних доказів того, що остання зверталася до Державної судової адміністрації України із заявою про переведення на вакантну посаду, яка згідно вимог частини четвертої статті 155 Закону№ 1402-VIII була погоджена головою Закарпатського апеляційного суду.

25 січня 2023 року до суду від відповідача 3 Апеляційного суду Закарпатської області, надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач 3 вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. Вказує, що посилання позивача на те, що Апеляційний суд Закарпатської області було реорганізовано в Закарпатський апеляційний суд не відповідає дійсності. Указом Президента України від 29.12.2017 № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Закарпатської області та утворено Закарпатський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську область, з місцезнаходженням у місті Ужгороді. При ліквідації діяльність припиняється без правонаступництва, тобто без переходу прав та зобов`язань юридичної особи, що ліквідується, до інших осіб. Вказує, що в процесі звільнення працівників ліквідованого суду вживались передбачені законом заходи для їх працевлаштування, у тому числі членів ліквідаційної комісії та позивача. Відповідно до наказу т.в.о. голови Державної судової адміністрації України від 16.12.2021№478/к ОСОБА_1 було поновлено на посаді керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області. 17 грудня 2021 року даний наказ було оголошено ОСОБА_1 , з того ж дня позивачу було надано робоче місце в будівлі Закарпатського апеляційного суду. Апеляційним судом Закарпатської області виконано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду в частині негайного виконання - поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області, надано робоче місце, стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 24834,73 грн., з відповідними відрахуваннями, встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Наказом Апеляційного суду Закарпатської області від 05.12.2022.№6.3.1-2 було оголошено наказ ДСА України - звільнено ОСОБА_1 , керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області, із займаної посади 09 грудня 2022 року у зв`язку з ліквідацією державного органу та виплачено ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, проведено з нею повний розрахунок при звільненні. Вважає наказ Апеляційного суду Закарпатської області «Про оголошення наказу ДСА України» правомірним, суб`єктом призначення - Державною судовою адміністрацією України було дотримано вимог закону та вжито необхідних заходів для працевлаштування ОСОБА_1

25 січня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача 2 - Закарпатського апеляційного суду, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. У відзиві зазначає, що у разі припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», - як було у випадку з ОСОБА_1 , не встановлено обов`язку суб`єкта призначення одночасно з попередженням про припинення державної служби (звільнення) пропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. Однак на момент попередження позивачки про наступне звільнення 14.06.2022 та на момент її звільнення у грудні 2022 року суб`єкт призначення запропонував позивачці відповідний перелік вакантних посад, від якого позивач відмовилась. Процедура звільнення ОСОБА_1 , на думку відповідача 2, була проведена у відповідності до чинних положень КЗпП України та Закону України «Про державну службу» з гарантіями працевлаштування, в тому числі в населеному пункті, де проживає позивачка. Щодо процедури оголошення та проведення конкурсу на зайняття вакантної посади керівника апарату Закарпатського апеляційного суду, що відбулась у 2019 році, вказує, що така не має жодного процесуального відношення до звільнення позивачки, яке вона оскаржує в цій позовній заяві. Крім того, вважає, що оскільки позивачка не надала суду жодного доказу спричинення їй моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача Закарпатського апеляційного суду та заявленою моральною шкодою в розмірі двох середньомісячних заробітних плат що становить 57 860 грн., як і не обґрунтувала сам розмір моральної шкоди, тому підстави для задоволення вимоги в частині відшкодування моральної шкоди відсутні.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року задоволено заяву представника відповідача 2 про відвід судді Гебеша С.А.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2023 року справу №260/162/23 передано для подальшого розгляду головуючій судді Калинич Я.М.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року задоволено заяви відповідача 2 та відповідача 3 про відвід судді ОСОБА_3 .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2023 року справу №260/162/23 передано для подальшого розгляду головуючому судді Луцович М.М.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року головуючим суддею Луцович М.М. прийнято до свого провадження адміністративну справу №260/162/23.

Ухвалою суду від 26 квітня 2023 року закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 22 серпня 2023 року зупинено провадження в даній адміністративній справі до набрання законної сили судовим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/953/21.

Ухвалою суду від 26 серпня 2024 року поновлено провадження в даній адміністративній справі.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд позов задовольнити такі з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів 1, 2 в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог з мотивів, наведених у відзивах на позовну заяву. Просили відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач 3 станом на час постановлення рішення у справі є припинений, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом Державної судової адміністрації України від 23 жовтня 2015 року № 665/к ОСОБА_1 призначена на посаду керівника апарату апеляційного суду Закарпатської області з 23 жовтня 2015 року. Присвоєно сьомий ранг державного службовця.

Наказом Державної судової адміністрації України від 22 лютого 2021 року № 41/к ОСОБА_1 звільнено з посади керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області у зв`язку з ліквідацією державного органу, підпункт 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

На виконання зазначеного наказу, головою ліквідаційної комісії Апеляційного суду Закарпатської області видано наказ від 22.02.2021 року № 6.3.1-2 «Про оголошення наказу Державної судової адміністрації України».

Вважаючи, що вказані накази прийняті з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у справі №260/953/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Закарпатського апеляційного суду, Апеляційного суду Закарпатської області в особі голови ліквідаційної комісії Гаврилюк В.Ю. про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди задоволено частково: 1) визнано протиправним та скасовано наказ Державної судової адміністрації України від 22 лютого 2021 року за №41/к «Про звільнення ОСОБА_1 »; 2) визнано протиправним та скасовано наказ Апеляційного суду Закарпатської області від 22 лютого 2021 року за №6.3.1.-2 «Про оголошення наказу Державної судової адміністрації України»; 3) поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області з 24 лютого 2021 року; 4) стягнуто з Апеляційного суду Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 203523,60 грн. з відповідними відрахуваннями, встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів; 5) стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн; 6) допущено до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 24834,73 грн. з відповідними відрахуваннями, встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів; 7) у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Наказом Державної судової адміністрації України від 16 грудня 2021 року №478/к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » відповідно до пункту 5 частини 4 та частини 5 статті 153 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», на виконання пункту 4 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 у справі №260/953/21 ОСОБА_1 поновлено на посаді керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області з 24 лютого 2021 року.

14 червня 2022 року позивачу вручено письмове попередження про звільнення її із займаної посади у зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Закарпатської області. Позивачу було запропоновано працевлаштування на одну з рівнозначних вакантних посад в апеляційних судах України у спосіб подання нею заяви до відповідного суду для погодження голови цього суду, а також вакантні посади в апараті Закарпатського апеляційного суду.

Державна судова адміністрація України листом від 13.10.2022 № 8-9272/22 «Про погодження переведення на рівнозначну посаду» звернулася до Голови Закарпатського апеляційного суду Фазикош Г. В. з пропозицією розгляду питання переведення ОСОБА_1 на посаду заступника керівника апарату Закарпатського апеляційного суду. Другу посаду заступника керівника апарату пропонувалось ввести шляхом внесення змін до штатного розпису апарату Закарпатського апеляційного суду.

Голова Закарпатського апеляційного суду ОСОБА_2 листом від 25.10.2022 № 2/24961/2022 повідомила ДСА України, що питання погодження переведення керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1 було розглянуто на загальних зборах суддів Закарпатського апеляційного суду 21 жовтня 2022 року. Рішенням загальних зборів від 21.10.2022 № 1(25) лист ДСА України від 13.10.2022 прийнято до уваги. Визнано недоцільним введення другої посад заступника керівника апарату Закарпатського апеляційного суду із внесенням відповідних змін до штатного розпису апарату суду та надання погодження стосовно переведення зазначеного вище державного службовця.

07 листопада 2022 року позивачу вручено письмове попередження про звільнення її із займаної посади у зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Закарпатської області. Позивачу було запропоновано працевлаштування на одну з рівнозначних вакантних посад в апеляційних судах України у спосіб подання нею заяви до відповідного суду для погодження голови цього суду, а також вакантні посади в апараті Закарпатського апеляційного суду, вакантні посади державної служби місцевих судів Закарпатської області.

Наказом Державної судової адміністрації України від 05.12.2022 № 487/к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області з 09 грудня 2022 року у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до підпункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», частини третьої статті 147, частини четвертої статті 155 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», з урахуванням рішення №1 (25) зборів суддів Закарпатського апеляційного суду від 21.10.2022.

Наказом Апеляційного суду Закарпатської області №6.3.1-2 від 05 грудня 2022 року «Про оголошення наказу Державної судової адміністрації України» головою ліквідаційної комісії Апеляційного суду Закарпатської області оголошено наказ ДСА України від 05.12.2022 № 487/к «Про звільнення ОСОБА_1 » та вжито заходи щодо проведення розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні.

Постановою Верховного суду від 20 липня 2023 року у справі №260/953/21 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 260/953/21 скасовано, а справу направлено до Закарпатського окружного адміністративного суду на новий судовий розгляд.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі №260/953/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Апеляційного суду Закарпатської області в особі голови ліквідаційної комісії Гаврилюк В.Ю., Закарпатського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що предметом цього спору є питання законності звільнення особи із займаної посади, а отже, з`ясування цих обставин та правомірності дій відповідачів і має бути перевірене в судовому засіданні в порядку, визначеному ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ), з метою прийняття законного і обґрунтованого судового рішення.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2, 6 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» внесено зміни до Конституції України, зокрема, розділ XV «Перехідні положення» доповнено пунктом 16-1 відповідно до якого до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31.12.2017, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.

На завершення формування уніфікованої системи судів в Україні в рамках судової реформи, Президентом України у грудні 2017 року були підписані наступні Укази: Указ № 449/2017 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів»; Указ № 450/2017 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів»; Указ № 451/2017 «Про реорганізацію місцевих загальних судів»; Указ № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах»; Указ № 453/2017 «Про ліквідацію місцевих господарських судів та утворення окружних господарських судів»; Указ №454/2017 «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах»; Указ №455/2017 «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах».

Отже, Президентом України 29.12.2017 були прийняті Укази як про ліквідацію, так і про реорганізацію та утворення судів. Вказані Укази набрали чинності 16.01.2018 та є чинними і не конституційними не визнавалися.

Указом Президента України від 29.12.2017 № 452/2017, серед інших, ліквідовано Апеляційний суд Закарпатської області.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Частина четверта статті 19 Закону № 1402-VIII визначає, що підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою.

Своєю чергою, відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1402-VIII апеляційними судами з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди, які утворюються в апеляційних округах.

Одночасно Указом Президента України №452/2017 постановлено утворити апеляційні суди в апеляційних округах, зокрема, і Закарпатський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську область, з місцезнаходженням у місті Ужгороді.

Відповідно до частини шостої статті 147 Закону № 1402-VІІІ у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Повідомлення про початок роботи Закарпатського апеляційного суду оприлюднено в газеті Голос України 03.10.2018 №185 (6940). Отже, з 03.10.2018 ЗАС розпочав свою роботу, а Апеляційний суд Закарпатської області припинив здійснювати правосуддя.

У постанові від 22.01.2020 у справі № 2а-15057/09/2670 Верховний Суд вказав, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому, обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції (постанова Верховного Суду у від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270).

Вирішуючи питання публічного правонаступництва, Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18 виходив із специфіки публічно-правових відносин, а саме: тієї обставини, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому, такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.

У цій постанові Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єкта владних повноважень.

Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень (повне правонаступництво).

У випадку повного правонаступництва до правонаступника переходять права та обов`язки юридичної особи, які стосуються не лише майнових правовідносин, але і правовідносин з приводу проходження публічної служби, зокрема, в частині продовження дії трудового договору з працівниками.

Відповідно до частини п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Верховний Суд у постанові від 20.07.2023 у справі №260/953/21, досліджуючи питання правонаступництва Закарпатським апеляційним судом прав та обов`язків Апеляційного суду Закарпатської області, вказав, що у цьому випадку відбулося публічне правонаступництво, оскільки функції Апеляційного суду Закарпатської області щодо розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення, в порядку апеляційного провадження, перейшли до Закарпатського апеляційного суду та доступ до правосуддя не змінився.

Поряд із цим, питання працевлаштування працівників пов`язане із фактом ліквідації юридичної особи і не пов`язане із публічним правонаступництвом, тобто реалізацією її компетенції.

На момент виникнення спірних правовідносин у межах даної справи процедура ліквідації Апеляційного суду Закарпатської області була незавершеною.

Внесення державним реєстратором до ЄДР даних про проведення реєстрації припинення юридичної особи Апеляційного суду Закарпатської області відбулося тільки 24.09.2024.

Відповідно до оспорюваного наказу Державної судової адміністрації України від 05.12.2022 № 487/к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області з 09 грудня 2022 року у зв`язку з ліквідацією державного органу.

Процедура вивільнення державних службовців у зв`язку із ліквідацією державного органу врегульовувалася частиною п`ятою статті 22, пунктом 2 частини першої статті 41, статтями 83 та 87 Законом № 889-VIII (у редакції, чинній станом на початок процедури ліквідації Апеляційного суду Закарпатської області).

Згідно із пунктом першим частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у редакції, чинній до 25.09.2019, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначав скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідацію державного органу або реорганізацію державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

При цьому частина третя статті 87 Закону № 889-VIII у цій же редакції визначала, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Пункт перший частини першої статті 40 КЗпП України (у редакції, чинній до 25.09.2019) визначав, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Своєю чергою частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Поруч із цим частиною четвертою статті 40 КЗпП України у цій же редакції визначалося, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України у цій же редакції про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За обставинами цієї справи позивачці 05.10.2018 вручене письмове попередження про наступне припинення державної служби та вивільнення у зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Закарпатської області з посиланням на статті 83, №889-VIII та статті 40, 49-2 КЗпП України.

25.09.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19.09.2019 № 117-IX (далі - Закон №117-IX), який мав на меті спрощення порядку прийняття на державну службу та розширення підстав її припинення з метою швидкого та ефективного перезавантаження державної влади в Україні.

Так, частину п`яту статті 22 Закону № 889-VIII викладено у такій редакції «У разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу».

Законом № 117-ІХ виключені положення абзаців першого і другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, які стосувалися застосування до державних службовців законодавства про працю та допускали звільнення з підстав реорганізації або ліквідації державного органу лише в разі неможливості переведення державного службовця на іншу посаду чи його відмови від такого переведення.

Цим же Законом № 117-ІХ стаття 40 КЗпП України доповнена частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».

02 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12 грудня 2019 року № 378-IX (далі - Закон № 378-IX), пунктом 2 розділу І якого стаття 49-2 КЗпП України після частини п`ятої доповнена новою частиною такого змісту: «Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону № 889-VIII, здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень».

У зв`язку з цим частину шосту вважати частиною сьомою.

13 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 № 440-IX (далі - № 440-IX), підпунктом в) пункту 106 розділу І якого частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: «Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення». У зв`язку з цим абзаци перший - третій вважати відповідно абзацами другим - четвертим.

Цими послідовними змінами до Закону № 889-VIII та КЗпП України, якими законодавець визначав особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ, зокрема, в частині строку попередження про наступне звільнення, пропозиції посад державної служби та визначення випадків застосування законодавства про працю, законодавець обмежив дію законодавства про працю на державну службу та максимально спростив порядок звільнення державних службовців.

Варто зазначити, що Верховним Судом вже неодноразово, зокрема, у постановах від 28.07.2021 у справі №640/11024/20, 08.12.2021 року у справі №380/3646/20, досліджувалося питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ (у редакції Закону № 117-IX) у сукупності з положеннями частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 440-IX), за висновком якого, вжите у частині третій статті 87 Закону №889-VIII слово «може», означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

Таким чином, вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення, що в свою чергу було неодноразовим предметом дослідження судів різних інстанцій.

За обставин цієї справи 14 червня 2022 року позивачу вручено письмове попередження про звільнення її із займаної посади у зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Закарпатської області. Позивачу було запропоновано працевлаштування на одну з рівнозначних вакантних посад в апеляційних судах України у спосіб подання нею заяви до відповідного суду для погодження голови цього суду, а також вакантні посади в апараті Закарпатського апеляційного суду.

07 листопада 2022 року позивачу вручено письмове попередження про звільнення її із займаної посади у зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Закарпатської області. Позивачу було запропоновано працевлаштування на одну з рівнозначних вакантних посад в апеляційних судах України у спосіб подання нею заяви до відповідного суду для погодження голови цього суду, а також вакантні посади в апараті Закарпатського апеляційного суду, вакантні посади державної служби місцевих судів Закарпатської області.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що у попередженнях ДСА України, не зважаючи на відсутність обов`язку, було запропоновано позивачці ряд вакантних посад як у ЗАС, так і в органах і установах системи правосуддя на території м. Ужгорода (за місцем проживання позивачки) та в інших містах України, на які позивач не погодилась, адже була згідна тільки на рівнозначну посаду керівника апарату в Закарпатському апеляційному суді.

За змістом частини п`ятої статті 22 і пункту 2 частини першої статті 41 Закону №889-VІІІ працевлаштування державного службовця у випадку реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу передбачає його переведення на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу. Переведення у такому випадку відбувається за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Окрім наведеного, суд вказує, що на момент попередження позивача про звільнення її із займаної посади, посада керівника апарату Закарпатського апеляційного суду чи посада заступника керівника апарату не були вакантними та не могли бути запропонованою позивачу. Більше того, у Закарпатському апеляційному суді були відсутні жодні інші рівнозначні посади, які могли б бути запропоновані позивачу.

Вказане і слугувало підставою для звернення Державної судової адміністрації України листом від 13.10.2022 № 8-9272/22 «Про погодження переведення на рівнозначну посаду» до Голови Закарпатського апеляційного суду з пропозицією розгляду питання переведення ОСОБА_1 на посаду заступника керівника апарату Закарпатського апеляційного суду. Другу посаду заступника керівника апарату пропонувалось ввести шляхом внесення змін до штатного розпису апарату Закарпатського апеляційного суду.

Однак, Голова Закарпатського апеляційного суду листом від 25.10.2022 № 2/24961/2022 повідомила ДСА України, що питання погодження переведення керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1 було розглянуто на загальних зборах суддів Закарпатського апеляційного суду 21 жовтня 2022 року. Рішенням загальних зборів від 21.10.2022 № 1(25) лист ДСА України від 13.10.2022 прийнято до уваги. Визнано недоцільним введення другої посад заступника керівника апарату Закарпатського апеляційного суду із внесенням відповідних змін до штатного розпису апарату суду та надання погодження стосовно переведення зазначеного вище державного службовця.

Суд враховує, що відповідачем 1 вжито всіх можливих заходів щодо вирішення питання про звільнення у порядку переведення до іншого органу ОСОБА_1 .

Правовий статус працівників апарату суду визначається законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про державну службу», іншими актами законодавства України.

Згідно з ч.4 статтею 22 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до статті 150 Закону № 1402-VIII призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Положеннями ч.1 статті 155 Закону № 1402-VIII визначено, що організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.

Відповідно до ч. 4 статті 155 Закону № 1402-VIII керівника Апарату місцевого суду, його заступника призначає за погодженням голови відповідного суду на посаду та звільняє з посади начальник відповідного територіального управління Державної судової адміністрації України, а керівників апаратів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду, їх заступників призначає за погодженням голови відповідного суду на посаду та звільняє з посади Голова Державної судової адміністрації України.

Як вже зазначалося вище згідно з п.4 ч.1 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема за ініціативою суб`єкта призначення.

В свою чергу, ОСОБА_1 не було надано суду жодних доказів того, що остання зверталася до Державної судової адміністрації України із заявою про переведення на вакантну посаду, яка згідно вимог частини четвертої статті 155 Закону№ 1402-VIII була погоджена головою Закарпатського апеляційного суду.

На підставі наведеного дії Державної судової адміністрації України щодо видачі оспорюваного наказу не суперечать законодавству в частині припинення державної служби позивачки.

Щодо доводів позивача про порушення процедури проведення конкурсу на зайняття вакантної посади керівника апарату Закарпатського апеляційного суду, то суд вказує, що позивачка взяла участь у вказаному конкурсі, фактично погодившись на зайняття вказаної посади у процедурі проходження відповідного конкурсу, а не в порядку переведення відповідно до ч.5 ст. 22 і п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону № 889-VIII. За результатами участі у цьому конкурсі позивачка зайняла друге місце.

Результати конкурсу позивачкою не оскаржувалися. Відомості про таке оскарження відсутні в матеріалах справи.

Позивачка посилається на порушення суб`єктом призначення її гарантій що визначені статтею 184 КЗпП, де зокрема передбачено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.

Щодо покликання позивачки на статус «одинокої матері» як переважне право на залишення на посаді, суд вказує, що позивачкою не подано до матеріалів справи доказів того, що остання є одинокою матір`ю.

При цьому, суд звертає увагу, що суб`єкт призначення забезпечив гарантії по працевлаштуванню ОСОБА_1 , запропонувавши їй при звільненні перелік вакантних посад в судах та органах і установах системи правосуддя, від яких позивачка відмовилась.

З матеріалів справи також вбачається, що у позовній заяві позивачка посилається на преюдиційні факти, встановлені рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року, однак в подальшому такі судові рішення скасовані постановою Верховного суду від 20 липня 2023 року, а справу направлено до Закарпатського окружного адміністративного суду на новий судовий розгляд.

Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі №260/953/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Апеляційного суду Закарпатської області в особі голови ліквідаційної комісії Гаврилюк В.Ю., Закарпатського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав (свобод, інтересів) осіб у сфері публічно-правових відносин, а матеріальне право на позов в адміністративному судочинстві щодо оскарження бездіяльності, дій чи рішення суб`єкта владних повноважень визнається саме за тими особами, яких вони безпосередньо стосуються, тобто тих, для кого вони породжують, змінюють або припиняють певні правовідносини.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. А гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відтак, для задоволення позову в адміністративній справі суд повинен установити передусім, що у зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущенням бездіяльності) суб`єктом владних повноважень безпосередньо порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача й що прийняте судом рішення може призвести до ефективного поновлення таких прав, свобод чи інтересів позивача (тобто, повинна бути встановлена існуюча матеріально-правова заінтересованість позивача).

У той же час, відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) оспорюваними бездіяльністю, діями чи рішеннями або невідповідність обраного способу його захисту способам, визначеним чинним законодавством, чи неможливість ефективного порушення такого права, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд зазначає, що дійсне порушення певних прав та інтересів особи, як передумова для судового захисту, а також необхідність його ефективності (тобто, забезпечення внаслідок цього реального поновлення порушеного права), кореспондує положенням ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, право на оскарження бездіяльності, дій чи рішень суб`єкта владних повноважень надано тій особі, прав, свобод та інтересів якої вони безпосередньо стосуються. В іншому разі, вимога, звернена до адміністративного суду, є безпідставною, а її задоволення не може призвести до ефективного відновлення прав та інтересів позивача.

Указані висновки кореспондують позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі №9901/22/17, від 06.06.2018 року у справі №800/489/17, від 06.02.2019 року у справі №9901/815/18, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2018 року в справі №826/6074/16, від 20.02.2019 року в справі №522/3665/17, від 12.11.2019 року в справі №809/4335/15.

Таким чином, суд вказує, що не будучи вже учасником певних конкретних публічно-правових відносин, не маючи реально існуючого спору в його межах, сторона позивача не має належних підстав для вимоги щодо вирішення судом певних аспектів таких правовідносин, а також, вона не володіє й універсальними контрольними чи наглядовими функціями та не наділена компетенцією забезпечувати публічний правопорядок (зокрема, оскаржуючи в судовому порядку ті рішення, які вважає неправомірними).

Резюмуючи вищевказані обставини, суд зазначає, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі №260/953/21, які стали підставою для поновлення позивачки на посаді керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області (наказ ДСА України від 16.12.2021 №478/к) є скасованими, а трудові відносини, які виникли на підставі таких рішень є відповідно недійсними та не можуть існувати в правовій площині, як і не можуть нести будь-яких правових наслідків.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні трудові права, які підлягають захисту, оскільки правові підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника апарату на підставі рішення суду відпали.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши всі фактичні обставини справи, встановивши, що доводи позивача, наведені у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження, а також з урахуванням того, що правові підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника апарату на підставі рішення суду відпали, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), Закарпатського апеляційного суду (вул. Довженка, буд. 7, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 42262749), Апеляційного суду Закарпатської області (вул. Довженка, буд. 7, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 02886255) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовити.

2. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 14.10.2024 року.