Рішення

від 11.10.2024 по справі 320/1642/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2024 року справа № 320/1642/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Комунальне підприємство "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради, Нікопольська міська рада, про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправною та скасування постанови,

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Державної служби України з питань праці (далі відповідач-1), Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі відповідач-2), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Комунальне підприємство "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради (третя особа-1), Нікопольська міська рада (третя особа-2), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з питань праці (Держпраці України), що виявилася у ненаданні згоди на проведення Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області позапланової перевірки у Комунальному підприємстві "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради, яка була проведена у період з 15.01.2019 по 16.01.2019;

- визнати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07.02.2019 №ДН65/1505/АВ/ТД-ФС/89 про притягнення Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради до відповідальності за порушення законодавства про працю у вигляді штрафу у розмірі 500760 грн. на користь держави протиправною та скасувати її.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що він працював на посаді директора Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради з 01.01.2016 року. Розпорядженням Нікопольського міського голови від 19.03.2021 року його було звільнено з посади у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору (контракту).

З 15.01.2019 по 16.01.2019 державним інспектором праці на підставі направлення від 14.01.2019 № 07/134-н було проведено інспекційне відвідування Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради, за результатами якого складено Акт №ДН 65/1505/АВ від 15.01.2019р.

07 лютого 2019 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було винесено постанову про накладення штрафу №ДН 65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019р., якою на Комунальне підприємство "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради накладено штраф у розмірі 500760грн на підставі п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ № 509 від 17.07.2013, ч.3 ст.24 КЗпП України, абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, а саме допуск чотирьох осіб до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Підприємство сплатило суму штрафу. Наразі у судовому порядку постало питання про стягнення цієї суми з ОСОБА_1 , як керівника, за час роботи якого і було накладено штраф.

Позивач не погоджується із постановою та вважає, що у разі, якщо її не буде скасовано, то його право на мирне володіння майном буде порушено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази від відповідача-2.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Комунальне підприємство "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради.

Також ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 зупинено провадження в адміністративній справі №320/1642/23 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1676/22.

29.03.2023 року Південно-східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці подало відзив, за змістом якого, позовні вимоги не визнають, оскільки законність постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07.02.2019 №ДН65/1505/АВ/ТД-ФС/89 про притягнення Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради до відповідальності за порушення законодавства про працю у вигляді штрафу у розмірі 500760 грн на користь держави підтверджена судовими рішеннями у межах адміністративної справи № 160/1856/19.

Також, відповідач-2 посилається на порушення позивачем строку звернення до суду.

У відповіді на відзив від 27.03.2023 року позивач зазначив, що він учасником справи № 160/1856/19 не був, тому вона не має відношення до цього спору.

06.05.2023 року третя особа-1 подала заперечення, у якому зазначено, що у судовому порядку у межах адміністративної справи160/1856/19вирішено питання щодо законності оскаржуваної постанови. Штраф підприємством сплачений, тому підстави для задоволення позову відсутні. У судовому порядку у межах справи №904/1676/22 стягнуто з ОСОБА_1 збитки у розмірі штрафу на користь Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 року за клопотанням позивача поновлено провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 року клопотання Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про заміну відповідача-2 на правонаступника, - задоволено.

Здійснено заміну відповідача-2 - Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на його процесуального правонаступника - Південно-східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (адреса місцезнаходження: 49107, м. Дніпро, вул. Армстронга Ніла, буд. 1д; ідентифікаційний код 39788766).

21.11.2023 року Державна служба України з питань праці подала додаткові пояснення, у яких зазначено, що законність постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07.02.2019 №ДН65/1505/АВ/ТД-ФС/89 про притягнення Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради до відповідальності за порушення законодавства про працю у вигляді штрафу у розмірі 500760 грн на користь держави встановлена судовими рішеннями у межах адміністративної справи № 160/1856/19. Тому заявлені позивачем вимоги є безпідставними.

Крім того, зазначено про порушення позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 року заяву Нікопольської міської ради від 16.11.2023 №238/23 задоволено та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Нікопольську міську раду (ідентифікаційний код 37338501; адреса місцезнаходження: 53213, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 3).

Встановлено позивачу строк для надання суду своєї позиції щодо клопотання третьої особи Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради від 27.10.2023 №350/23 про зупинення провадження в адміністративній справі №320/1642/23 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області №904/4432/23.

16.02.2024 року від третьої особи-2 надійшли пояснення, у яких зазначено, що на час проведення інспекційного відвідування у Комунальному підприємстві "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради та складання оскаржуваної постанови, позивач перебував на посаді директора цього підприємства. Позивач, як уповноважена особа підприємства реалізував право на оскарження постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07.02.2019 №ДН65/1505/АВ/ТД-ФС/89. В межах адміністративної справи № 160/1856/19 постанова визнана законною, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Окрім того, третя особа-2 зазначає про порушення строку звернення до суду у цьому спорі.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України, серія НОМЕР_1 , виданий Нікопольським МВУМВС України у Дніпропетровській області 24.12.1996 року.

ОСОБА_1 з 01.01.2016 року перебував на посаді директора Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради.

Розпорядженням Нікопольського міського голови Дніпропетровської області від 19.03.2021 року № 114к позивача звільнено з посади директора Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради 31.03.2021 року.

З 15.01.2019 по 16.01.2019 головним державним інспектором праці Бакаловою О.В. на підставі направлення від 14.01.2019 № 07/134-н було проведено інспекційне відвідування Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради, за результатами якого складено Акт №ДН 65/1505/АВ від 15.01.2019р.

07 лютого 2019 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області було винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН 65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019р., якою на Комунальне підприємство "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради накладено штраф у розмірі 500760грн на підставі п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ № 509 від 17.07.2013, ч.3 ст.24 КЗпП України, абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, а саме допуск чотирьох осіб до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Таким чином, на час перебування позивача на посаді директора КП "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради на підприємство органами держпраці накладено штраф за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, КП "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови №ДН 65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Дніпропетровській області на Комунальне підприємство «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 року в межах адміністративної справи № 160/1856/19 у задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради (53213, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул. Шевченка, 203-А, ЄДРПОУ 25012889) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, м.Дніпро, вул.Казакова, б.3, ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови, відмовлено.

Суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН 65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019р., якою на КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради накладено штраф у розмірі 500760 грн на підставі п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ № 509 від 17.07.2013, ч.3 ст.24 КЗпП України, абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, а саме допуск чотирьох осіб до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, винесена Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, відповідає вимогам чинного законодавства.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі№ 160/1856/19 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі № 160/1856/19 залишено без змін.

Таким чином рішення набрало законної сили 30.09.2020.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини щодо законності та обґрунтованості постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07.02.2019 №ДН65/1505/АВ/ТД-ФС/89 доказуванню не підлягають, скільки встановлені рішенням суду в адміністративній справі № 160/1856/19, що набрало законної сили.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач зазначає, що ця постанова все ж таки підлягає скасуванню, оскільки Комунальне підприємство «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з ОСОБА_1 збитків у розмірі 500 760,00 грн, як керівника підприємства, за часи роботи якого накладено штраф.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2023 року у справі № 904/1676/22 позовні вимоги Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 500 760,00 грн- задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради (53213, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Шевченко, буд. 203а; ідентифікаційний код 25012889) 500 760,00грн - збитків, 7511,40грн - витрат по сплаті судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.06.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023року у справі № 904/1676/22 - скасовано.

Позовну заяву Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 500 760,00 грн - залишено без розгляду.

До такого висновку суд апеляційної інстанції у справі № 904/1676/22 дійшов з підстав відсутності у Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради у правовідносинах щодо відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, процесуальної дієздатності, оскільки власником Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради є територіальна громада міста Нікополя в особі Нікопольської міської ради, яка і має повноваження на звернення до суду в інтересах Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради із позовом про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи у відповідності до п.12 ч.1 ст. 20 ГПК України.

30.07.2024 року рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/4432/23 позов Нікопольської міської ради Дніпропетровської області в інтересах Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради до ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради (місце реєстрації: 53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Шевченко, 203а; ідентифікаційний код: 25012889) збитки у розмірі 551 142 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Виконавчого комітету Нікопольської міської ради (місце реєстрації: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 3; ідентифікаційний код: 04052198) витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 267,13 грн.

До висновку про задоволення позову суд дійшов виходячи із того, що неправомірність дій директора Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради ОСОБА_1 полягала у порушенні законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ № 509 від 17.07.2013, ч.3ст.24 КЗпП України, абз.2 ч.2ст. 265 КЗпП України, що стало причиною накладення на підприємство штрафу. Вказаний факт встановлений рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі № 160/1856/19 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 по справі 160/1856/1 і має преюдиційне значення під час розгляду цього спору.

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4432/23 від 30.07.2024 року не набрало законної сили.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Статтею 265 Кодексу законів про працю України передбачено відповідальність за порушення законодавства про працю.

Згідно із абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків (крім випадків, якщо платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків є сам працівник) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення (далі - штрафи).

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України від 05.04.2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі Закон № 877).

Відповідно до ст. 21 Закону № 877суб`єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю).

Виходячи зі змісту наведених вище норм, у разі накладення штрафу органами Держпраці на суб`єкта господарювання за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, такий суб`єкт має право оскаржити відповідне рішення до суду.

Позивач звернувся до суду із цим позовом про оскарження постанови про накладення штрафу на Комунальне підприємство "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради та бездіяльності Державної служби України з питань праці (Держпраці України), що виявилася у ненаданні згоди на проведення Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області позапланової перевірки у Комунальному підприємстві "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради.

Оскаржувана постанова прийнята Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області відносно Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради, яке, в свою чергу, реалізувало своє право на оскарження постанови про накладення штрафу у судовому порядку в межах адміністративної справи №160/1856/19.

При цьому, позивач вважає, що оскаржувана постанова порушує його особисті права, оскільки у судовому порядку з нього може бути стягнуто суму збитків у розмірі штрафу, який накладений оскаржуваною постановою на Комунальне підприємство "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради, директором якого він був на час проведення інспекційного відвідування.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У розвиток цієї конституційної норми, частиною 1 та 3 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Звертаючись до суду з позовом про скасування акту суб`єкта владних повноважень, позивач має обґрунтувати, яким чином даний акт порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає право особи оскаржити до суду як нормативно-правові акти, норми яких поширюються на невизначене коло осіб, так і індивідуальні акти.

В свою чергу, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень надається особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується її прав, свобод та інтересів.

Аналізуючи позовні вимоги у даній справі суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова за своєю суттю є індивідуальним актом, стосується прав та інтересів тільки визначеної в ній особи, а тому не порушує права позивача.

Крім того, суд зауважує, що оскаржувана постанова за своєю суттю є розпорядчим актом одноразової дії, прийнятим на виконання управлінських функцій суб`єкта владних повноважень та вичерпує свою дію фактом його виконання. Відповідно, скасування вказаної постанови не відповідатиме меті та завданню адміністративного судочинства, що полягає у ефективності судового захисту порушених та оспорюваних прав. Тобто завдання адміністративного судочинства не можуть бути реалізовані у разі звернення особи до суду за захистом прав, свобод та інтересів, які не належать їй особисто.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої його прийнято, або прав, свобод та інтересів якої це рішення (індивідуальний акт) стосується. Якщо позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин, які виникли з прийняттям оскаржуваного рішення, яке є правовим актом ненормативного характеру, таке рішення, відповідно, не породжує для позивача й права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом (постанови ВП ВС від 14.03.2018 у справі №9901/22/17, від 06.06.2018 у справі №800/489/17, від 06.02.2019 у справі №9901/815/18).

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у позивача права, яке є чи може бути порушеним оскаржуваною постановою.

Також суд зауважує, що саме по собі звернення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області в інтересах Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до позивача у порядку господарського судочинства про стягнення завданої шкоди не свідчить про наявність у позивача матеріально-правового інтересу у даній справі. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду. Крім того, для стягнення з позивача суми збитків господарський суд повинен встановити наявність складу цивільного правопорушення, яке полягає не лише в наявності шкоди та її розміру, а й наявності неправомірної поведінки заподіювача шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою.

Більше того, скасування оскаржуваної постанови автоматично не призведе до відсутності завданої шкоди Комунальному підприємству "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради, оскільки штраф, який накладений оскаржуваною постановою, сплачено.

Також варто зауважити, що загальні підходи до судового захисту законних інтересів були сформульовані Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17:

« 70. … що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

71. Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

74. З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

85. … ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

87. … Позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, а покликається на порушення інтересу територіальної громади, частиною якої він є, і для якої цей інтерес має значення.

Безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.

88. Зазначені обставини не свідчать про очевидну відсутність у позивача матеріально-правової заінтересованості і були встановлені лише під час судового розгляду справи. Встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. …

89. Водночас, встановивши відсутність матеріально-правової заінтересованості в оскарженні рішення, суди проаналізували доводи позивача, що стосуються правомірності рішення і дійшли висновку, що воно не є незаконним.

90. З цього приводу Суд звертає увагу, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення. Відтак, висновки суду щодо правомірності оскарженого рішення не мають самостійного правового значення. …».

З огляду на вищенаведене, відсутність у позивача права на звернення до суду є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Також суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі №640/21611/19 зазначив, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 5статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17 та у постанові від 31 березня 2021 року у справі №640/21611/19, суд вважає відсутніми правові підстави для надання оцінки судом по суті правомірності оспорюваної постанови та бездіяльності суб`єкта владних повноважень у цьому спорі, адже відсутність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Резюмуючи викладене, суд вважає, що відсутність порушеного права позивача є підставою для відмови у задоволенні позову без надання правової оцінки аргументам позивача щодо неправомірності оспорюваної у даній справі постанови.

Згідно із положеннями частин 1-2статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та беручи до уваги достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відсутність порушеного права позивача при оскарженні оспорюваної у даній справі постанови, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно із частиною першою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов не підлягає задоволенню, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 282 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.