Ухвала

від 11.10.2024 по справі 320/8043/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

11 жовтня 2024 року Справа № 320/8043/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави до Державної служби геології та надр України , Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліон Інвест" про визнання протиправними дій, скасування рішень та визнання недійсним дозволу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави з позовом до Державної служби геології та надр України , ержавної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліон Інвест" про визнання протиправними дій, скасування рішень та визнання недійсним дозволу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до суд з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.

При постановленні цієї ухвали суд виходив з такого.

Відповідно до статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, законодавством регламентовано тримісячний строк звернення суб`єкта владних повноважень до суду, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 зазначав про те, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

У постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом встановленого законом строку звернення з дня виявлення таких порушень. Проте направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.

ВП ВС в зазначеній постанові наголосила, що установлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом;

4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Правові висновки щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду викладено також у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 820/1719/15, від 20.12.2018 у справі № 756/513/17, від 27.02.2019 у справі № 813/1211/17, від 16.09.2019 у справі № 120/3403/20-а, від 19.02.2020 у справі № 815/5271/16, від 17.06.2021 у справі № 570/4516/19, від 17.02.2022 у справі № 380/893/20, від 08.09.2022 у справі № 380/1598/22, від 16.06.2023 у справі № 520/986/22 та від 04.07.2023 у справі № 620/4707/22.

Ключовим питанням щодо строків звернення позивача до суду є визначення, коли прокурор був обізнаний чи повинен був дізнатись про наявність порушень з боку відповідачів під час вчинення спірних дій та прийняття рішення у формі протоколу від 22.05.2018 4396, наказу від 31.08.2018 №300 та видачі дозволу від 23.10.2018 №4930 та, відповідно, про наявність підстав для звернення до суду з позовом.

З матеріалів справи вбачається, що 23.10.2018 ТОВ "Еліон Інвест" видано спеціальний дозвіл на користування надрами №4930.

З матеріалів доданих до клопотань, судом встановлено, що спірний наказ Держгеонадр від 31.08.2018 №300 та спеціальний дозвіл містяться у відкритому доступі на офіційному сайті Держгеонадр.

Наведені обставини свідчать про наявність у будь-якої особи, у тому числі у позивача, доступу до означених спірних наказу та спеціального дозволу з 2018 року.

Крім того, з ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №752/166/20, провадження №1-кс/752/4307/21, винесеної в межах кримінального провадження №62019100000001655, вбачається, що …Першим слідчим відділом з дислокації у м. Києві територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, місцезнаходження якого місто Київ, проспект Голосіївський, 50, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019100000001655 від 07.11.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що службові особи Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) та інших державних установ, які здійснюють повноваження у сфері надрокористування, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб та за попередньою змовою із останніми, зловживають своїм службовим становищем та наданими їм повноваженнями, шляхом незаконного сприяння у наданні спеціальних дозволів на розробку та користування надрами ряду підконтрольних їм юридичних осіб…

Встановлено, що такі дії здійснювались службовими особами в інтересах наступних суб`єктів господарювання: Встановлено, що такі дії спеціальні дозволи було видано наступним підприємствам:… ТОВ "Еліон Інвест" (ЄДРПОУ 41656621)…

Відомості, отримані під час аналізу обставин надання дозволів вищевказаним надрокористувачам, дають підстави вважати, що під час процедури розгляду їх заяв мали місце маніпуляції з даними у тому числі й електронних реєстрів з метою уникнення дотримання встановлених процедур розгляду таких документів та забезпечення прийняття позитивного рішення за їх наслідками. Також під виглядом виправлення технічних помилок у інформаційних системах, службові особи Держгеонадр, діючи в інтересах вищевказаних підконтрольних їм суб`єктів господарювання, вносять незаконні зміни до змісту виданих дозволів надрокористування, які не обґрунтовані поданими такими суб`єктами документами….

Означена ухвала винесена за наслідками розгляду клопотання ст. слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, погоджене прокурором Київської міської прокуратури.

Тобто, органам прокуратури було відомо про наявність відкритого кримінального провадження №62019100000001655.

У цій ухвалі вказано таке:

…Клопотання обґрунтованотим,що Першим слідчим відділом з дислокації у м. Києві) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, місцезнаходження якого місто Київ, проспект Голосіївський, 50, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019100000001655 від 07.11.2019 р., за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що службові особи Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) та інших державних установ, які здійснюють повноваження у сфері надрокористування, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб та за попередньою змовою із останніми, зловживають своїм службовим становищем та наданими їм повноваженнями, шляхом незаконного сприяння у наданні спеціальних дозволів на розробку та користування надрами ряду підконтрольних їм юридичних осіб.

З метою забезпечення отримання дозволів та уникнення проведення аукціонів між заінтересованими особами, службові особи Держгеонадра умисно створюють перешкоди іншим заявникам та приймають рішення щодо відмови у розгляді поданих ними документів.

Відомості та геологічна інформація, що містяться в таких документах, у ряді випадків використовувались в подальшому для оформлення документів від імені підконтрольних юридичних осіб.

Встановлено, що такі дії здійснювались службовими особами в інтересах наступних суб`єктів господарювання: Встановлено, що такі дії спеціальні дозволи було видано наступним підприємствам: … ТОВ "Еліон Інвест" (ЄДРПОУ 41656621)…

Відомості, отримані під час аналізу обставин надання дозволів вищевказаним надрокористувачам, дають підстави вважати, що під час процедури розгляду їх заяв мали місце маніпуляції з даними у тому числі й електронних реєстрів з метою уникнення дотримання встановлених процедур розгляду таких документів та забезпечення прийняття позитивного рішення за їх наслідками. Також під виглядом виправлення технічних помилок у інформаційних системах, службові особи Держгеонадр, діючи в інтересах вищевказаних підконтрольних їм суб`єктів господарювання, вносять незаконні зміни до змісту виданих дозволів надрокористування, які не обґрунтовані поданими такими суб`єктами документами….

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що пунктами 1, 2 5 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021, введеного у дію Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021, рекомендовано Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органами вжити додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування.

Офісом Генерального прокурора надіслано на адресу Держгеонадр лист від 01.06.2021 №12/2-35/Вих/21, в якому зазначено, що Указом Президента України від 25.03.2021 №122/2021 затверджено рішення Ради національної безпеки і оборони України Щодо стану справ у сфері надрокористування від 19.03.2021, яким Держгеонадр визначено одним із виконавців передбачених заходів. Водночас, Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органами рекомендовано вжити додаткових заходів щодо виявлення і розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування. З урахуванням викладеного Офіс Генерального прокурора просив у строк до 17.06.2021 надати перелік суб`єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які, зокрема, поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами, зокрема за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки.

Листом Держгеонадр від 17.06.2021 №9897/01/02-21 за наслідками опрацювання листа Офісу Генерального прокурора повідомлено, що відповідно до наказу Держгеонадр від 25.05.2021 №399 Про проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у червні-серпні 2021 року проведення позапланових перевірок заплановано з 01.06.2021. Відповідно, узагальнені звіти про результати проведення позапланових перевірок не готувались. На виконання підпункту 2 пункту 1 рішення РНБО з метою отримання та опрацювання інформації про ймовірні факти незаконного видобування корисних копалин разом із правоохоронними органами, Держгеонадрами направлено лист від 26.04.2021 №6469/01/07-21 до голів Київської та обласних адміністрацій з проханням щодо надання щокварталу відповідної інформації за встановленою формою. Станом на 15.06.2021 отримано інформацію від 10 ОДА про 41 факт ймовірного незаконного користування надрами, серед яких за результатами проведеного Держгеонадрами аналізу відомості про встановлені 39 фактів незаконного користування надрами направлені до правоохоронних органів. Додатково надано витребувані Офісом Генерального прокурора переліки, серед яких у переліку суб`єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які, зокрема, поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами, зокрема за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі ТОВ "Еліон Інвест".

Доказів, які б підтверджували подальше вжиття Офісом Генерального прокурора додаткових заходів щодо виявлення і розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування з моменту отримання означеного листа Держгеонадр від 17.06.2021 №9897/01/02-21 позивачем надано не було.

Судом не були прийняті до уваги доводи позивача, відповідно до яких до надання 20.09.2023 заступником начальника відділу представництва інтересів держави в суді управління захисту інтересів держави у сфери охорони навколишнього природного середовища Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування, останній не володів достовірною інформацією про порушення інтересів держави у зв`язку з наданням спеціального дозволу третій особі як такі, що не спростовують триваючу пасивну поведінку позивача після прийняття оскаржуваних протоколу, наказу та спеціального дозволу та звернення за інформації, яка, на думку позивача, свідчить про протиправність їх прийняття, лише у 2023 році.

З урахуванням наведеного, суд не погодився з обґрунтованістю тверджень позивача про те, що підстави для звернення з цим позовом до суду виникли лише після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та наданням дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування.

Суд звернув увагу, що заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду не містила жодних обґрунтувань, які б вказували на наявність обставин об`єктивного і непереборного характеру про неможливість прокурора отримати відомості, на підставі яких мало б бути подано позовну заяву раніше, у визначені законом терміни.

На переконання суду, враховуючи значний пропуск строку звернення до суду у цій справі, поважність причин такого пропуску повинні бути настільки важливими, ґрунтовними та вагомими, що поновлення таких строків, повинно переважати над ставленням під сумнів багаторічних суспільних відносини, що склалися за ці роки.

Суд, також, зазначив, що позивач, який наділений законом повноваженнями здійснювати процесуальне керівництво в кримінальних провадженням, маючи доступ до інформації щодо погодження та надання спеціального дозволу на користування надрами, не був позбавлений можливості подавати запити до державних органів, зокрема, до Міністерства енергетики України, Державної служби геології та надр України для необхідної інформації та доказів. Більше того, у відповідності до норм КПК України та посадових обов`язків в межах відповідного кримінального провадження, незалежно від дати розголошення відомостей досудового розслідування, прокуратура мала володіти інформацією про підстави для звернення до адміністративного суду значно раніше, ніж звернулася з позовом.

Отже, суд резюмував, що вчинення із значним затягуванням певних слідчих дій відповідними органами в межах кримінального провадження, не може мати наслідком автоматичного поновлення строку звернення з позовом до адміністративного суду.

Суд зазначив, що регулярні звернення прокурора, з метою витребування ним документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №340/3868/23.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені прокурором обставини не можуть бути причиною для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки це матиме наслідком необґрунтоване втручання суду у принцип правової визначеності та порушення права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обставин, які об`єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду, позивачем не наведено.

Судом були визнані непереконливими посилання позивача на висновки Верховного Суду щодо поважності пропуску строків звернення до суду, викладені у постанові від 05.07.2023 у справі №380/15396/22, оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин. Так, у справі №380/15396/22 спірні правовідносини виникли у зв`язку зі зверненням у жовтні 2022 року Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі: Державної інспекції архітектури та містобудування України, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації до Львівського окружного адміністративного суду із позовом фізичних осіб про зобов`язання відповідачів привести житлову будівлю - пам`ятку архітектури місцевого значення, у відповідність до технічного паспорта шляхом демонтажу 3-го та 4-го поверхів об`єкта будівництва з компенсацією витрат, пов`язаних із демонтажем 3-го та 4-го поверхів (мансарда) об`єкта за рахунок відповідачів.

Позов було обґрунтовано протиправністю здійсненого відповідачами будівництва на об`єкті, що належить до пам`ятки архітектури місцевого значення, а також наявністю підстав для представництва інтересів держави у суді з огляду на невжиття уповноваженими органами заходів щодо здійснення своїх функцій у сфері контролю за дотриманням містобудівного законодавства та законодавства про охорону культурної спадщини.

Отже, суб`єкти, предмет та підстави позовів у справі №380/15396/22 та у справі, що розглядається, є зовсім іншими.

Крім того, у цій постанові від 05.07.2023 у справі №380/15396/22 Верховний Суд зазначив таке:

…ДІАМ України та Департамент є органами, уповноваженими здійснювати контроль та нагляд у сфері містобудівної діяльності, а Управління є органом, на який покладається здійснення повноважень у сфері охорони культурної спадщини на території міста Львова.

У зв`язку з вищезазначеним, прокурор звернувся до цих органів з листами від 17 серпня 2022 року № 14.51/04-16-5014вих-22, № 14.51./04-16-5015вих-22, № 14.51./04-16-5016вих-22, відповідь на які отримав: від ДІАМ - 23 серпня 2022 року, від Управління - 29 серпня 2022 року та від Департаменту - 19 вересня 2022 року. У листах-відповідях, зокрема зазначалося, що будь-які контрольні заходи цими органами не проводилися з огляду на положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року № 303 Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні.

З огляду на вищезазначене, а також враховуючи, що у цій справі, з огляду на особливість спірних правовідносин, для звернення з позовом мали значення висновок експерта від 9 травня 2022 року, протокол огляду місця події від 12 серпня 2022 року, а також отримання офіційної позиції від ДІАМ, Управління та Департаменту, Суд доходить висновку про те, що підстави для представництва інтересів держави (охоплюють у цій справі і суспільні інтереси) у суді виникли у прокурора з того моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про невжиття протягом розумного строку органами, уповноваженими на здійснення функцій контролю у сфері містобудівної діяльності та охорони культурної спадщини, заходів щодо усунення виявленого у відповідних сферах порушення. У цій справі такі підстави виникли щонайскоріше з 23 серпня 2022 року, а тому Суд вважає, що звернення прокурора із позовом 28 жовтня 2022 року здійснено у межах трирічного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України….

Таким чином, правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.07.2023 у справі №380/15396/22, взагалі не стосується спірних правовідносин та не може бути застосований судом до обставин даної справи, які, як було вказано вище, пов`язані з тим, що про наявність підстав для звернення до суду з позовом у цій справі позивачу мало бути відомо щонайменше після отримання листа Держгеонадр від 17.06.2021 №9897/01/02-21.

У свою чергу, релевантні до спірних правовідносин висновки Верховного Суду щодо пропуску прокурором строку звернення до суду та відсутності поважних причин для його поновлення викладені у постановах від 16 травня 2024 року у справі № 460/12886/23, від 20 травня 2024 року у справі № 240/21531/23, від 20 травня 2024 року у справі № 240/21812/23, від 21 травня 2024 року у справі № 240/8829/23, від 21 травня 2024 року у справі № 240/25181/23, від 13 лютого 2024 року у справі № 340/3868/23 та інших.

З урахуванням викладеного, судом було констатовано недотримання позивачем тримісячного строку звернення до суду, у зв`язку з чим позовна заява була залишена без руху, а у порядку усунення недоліків позовної заяви позивачу було запропоновано надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску з урахуванням висновків суду, викладених в ухвалі.

На адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій останній зазначив, що підстави для звернення з цим позовом до суду виникли після ознайомлення працівниками органів прокуратури Полтавської області 26.09.2023 з матеріалами кримінального провадження №62019100000001655 від 07.11.2019 та отримання копій документів, з яких можливо встановити наявність порушень при отриманні ТОВ "ЕЛІОН ІНВЕСТ" спеціального дозволу на користування надрами №4930 від 23.10.2018.

За твердженням позивача, до ознайомлення 26.09.2023 з матеріалами кримінального провадження №62019100000001655 від 07.11.2019 Миргородська окружна прокуратура не володіла інформацією про порушення інтересів держави у зв`язку з наданням спірного спеціального дозволу на підставі протоколу ДКЗ.

Позивач стверджує, що до отримання листа Держгеонадр №6224/03-4/2-23 від 19.10.2023 не було підтверджено що ТОВ "ЕЛІОН ІНВЕСТ" у розумінні законодавства не мало статусу надрокористувача на момент апробації матеріалів початкової геолого - економічної оцінки перспективних ресурсів вуглеводнів.

Щодо рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021 Щодо стану справ у сфері надрокористування позивач зазначив, що у цьому рішенні відсутня вказівка про те, що першочерговій перевірці на предмет наявності підстав для вжиття заходів представництва інтересів держави підлягали випадки видачі спеціальних дозволів на користування надрами поза аукціоном на підставі апробації.

Позивач знов звертає увагу суду на те, що Офісом Генерального прокурора 01.06.2021 направлено до Держгеонадр лист №12/2-35вих-21 про надання досить об?ємної інформації у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. При цьому надання переліків суб?єктів господарювання, які поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на геологічне вивчення, було одним із 8 поставлених питань.

Водночас Держгеонадрами надано відповідь від 17.06.2021 №9897/01/02-21, до якої долучено 4 переліки на 26 аркушах, які: 1) отримали спеціальні дозволи на користування надрами поза аукціоном, 2) не розпочали видобування корисних копалин протягом двох років після отримання спеціальних дозволів, 3) не розпочали видобування корисних копалин протягом двох років після затвердження балансових запасів вуглеводнів, 4) не розпочали видобування корисних копалин протягом десяти років після отримання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами.

Позивач зазначає, що з цих списків неможливо було встановити наявність підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави за кожним конкретним фактом без витребування та опрацювання додаткової інформації.

Проаналізувавши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, судом встановлено, що наведені в ній обставини по суті не відрізняються від тих, які були вказані у заявах поданих раніше та оцінка яким вже було надана судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху. Отже, нових підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем наведено не було.

Суд зауважує, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з частиною четвертою статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За змістом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Суд зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.

Водночас, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу (рішення у справах ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії від 20 вересня 2011 року (OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia, заява № 14902/04, пункт 570), Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства від 22 жовтня 1996 року (Stubbings and Others v. the United Kingdom, заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).

При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 7 вересня 1999 року у справі Йодко против Литви (Jodko v. Lithuania).

Відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.06.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

При цьому, питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду у кожному конкретному випадку встановлюється на підставі фактичних обставин справи, з урахуванням обґрунтувань вимог учасників справи та на підставі наданих ними доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 697/1044/22.

Суд зауважує, що окрему увагу необхідно акцентувати на тому, що при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача: на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі № 473/653/17 (ЄДРСРУ № 74991952).

Таким чином, виходячи зі змісту конкретних обставин, хронології та послідовності дій органів прокуратури, не вбачається підстав для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

До того ж, суд знов звертає увагу на те, що релевантні до спірних правовідносин висновки Верховного Суду щодо пропуску прокурором строку звернення до суду та відсутності поважних причин для його поновлення викладені у постановах від 16 травня 2024 року у справі № 460/12886/23, від 20 травня 2024 року у справі № 240/21531/23, від 20 травня 2024 року у справі № 240/21812/23, від 21 травня 2024 року у справі № 240/8829/23, від 21 травня 2024 року у справі № 240/25181/23, від 13 лютого 2024 року у справі № 340/3868/23 та інших.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені прокурором обставини не можуть бути причиною для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки це матиме наслідком необґрунтоване втручання суду у принцип правової визначеності та порушення права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обставин, які об`єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду, позивачем не наведено.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом питання пропуску строків звернення до суду, що розглядається, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про поновлення строків звернення до суду, наслідком чого є наявність підстав для залишення цього адміністративного позову без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до суду, які визначенні Кодексом адміністративного судочинства України.

Керуючись положеннями статей 122, 123, 240, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення строків звернення до суду.

Позовну заяву заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави до Державної служби геології та надр України , Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліон Інвест" про визнання протиправними дій, скасування рішень та визнання недійсним дозволу, - залишити без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Василенко Г.Ю.