Постанова

від 05.03.2025 по справі 320/8043/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/8043/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Сорочка Є.О.,

за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліон Інвест", про визнання протиправними дій, скасування рішень та визнання недійсним дозволу,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави з позовом до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліон Інвест", у якому просив суд:

визнати протиправними дії Державної комісії України по запасах корисних копалин і Державної служби геології та надр України щодо розгляду матеріалів початкової геолого-економічної оцінки перспективних ресурсів вуглеводнів Зв`язівської площі та скасувати рішення засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, оформлене протоколом від 22.05.2018 № 4396;

визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 31.08.2018 № 300 в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛІОН ІНВЕСТ» спеціального дозволу на користування надрами;

визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 23.10.2018 № 4930 (із змінами, внесеними наказом Держгеонадра № 129 від 23.04.2019), виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛІОН ІНВЕСТ», вид користування - геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовища вуглеводнів, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до суд з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про поновлення строків звернення до суду. Позовну заяву Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліон Інвест" про визнання протиправними дій, скасування рішень та визнання недійсним дозволу - залишено без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду про залишення позову без розгляду, Заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.02.2025.

13.02.2025, під № 3283 до суду від Державної служби геології та надр України надійшов відзив на апеляційну скаргу.

18.02.2025, під № 3643 апелянтом подано заперечення.

19.02.2025, під № 3711 третьою особою надійшов відзив на апеляційну скаргу.

20.02.2025, під № 3787 Державною комісією України по запасах корисних копалин подано відзив на апеляційну скаргу.

Розгляд апеляційної скарги 26.02.2025 відкладено на 05.03.2025 задля належного повідомлення всіх учасників справи про дату та час судового засідання.

05.03.2025 у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник третьої особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що:

- суд першої інстанції не погодився з обґрунтованістю тверджень позивача про те, що підстави для звернення з цим позовом до суду виникли лише після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та наданням дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування;

- заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду не містить жодних обґрунтувань, які б вказували на наявність обставин об`єктивного і непереборного характеру про неможливість прокурора отримати відомості, на підставі яких мало б бути подано позовну заяву раніше, у визначені законом терміни;

- враховуючи значний пропуск строку звернення до суду у цій справі, поважність причин такого пропуску повинні бути настільки важливими, ґрунтовними та вагомими, що поновлення таких строків, повинно переважати над ставленням під сумнів багаторічних суспільних відносини, що склалися за ці роки;

- позивач, який наділений законом повноваженнями здійснювати процесуальне керівництво в кримінальних провадженням, маючи доступ до інформації щодо погодження та надання спеціального дозволу на користування надрами, не був позбавлений можливості подавати запити до державних органів, зокрема, до Міністерства енергетики України, Державної служби геології та надр України для необхідної інформації та доказів. Більше того, у відповідності до норм КПК України та посадових обов`язків в межах відповідного кримінального провадження, незалежно від дати розголошення відомостей досудового розслідування, прокуратура мала володіти інформацією про підстави для звернення до адміністративного суду значно раніше, ніж звернулася з позовом;

- судом першої інстанції було констатовано недотримання позивачем тримісячного строку звернення до суду, у зв`язку з чим, позовна заява була залишена без руху, а у порядку усунення недоліків позовної заяви позивачу було запропоновано надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску з урахуванням висновків суду, викладених в ухвалі, які, були визнані судом неповажними та такими, що не вказують на наявність підстав для поновлення позивачу строку на звернення до суду з цим позовом.

Натомість, апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції є помилковими, адже:

- судом першої інстанцій не враховано правових висновків про критерії поважності причин пропущення строків звернення до адміністративного суду, викладених Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20.11.2019 у справі № 9901/405/19 та Верховним Судом у постанові від 27.11.2018 № 473/2236/17;

- судом під час вирішення питання щодо поновлення строку звернення до суду не враховано вимог законодавства щодо повноважень прокурора, зокрема ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», безпідставно відхилено доводи прокурора про поважність причин пропущення звернення до суду з цим позовом;

- питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді органами прокуратури вирішуються у кожному конкретному випадку окремо, залежно від складності та обсягу отриманих матеріалів, з урахуванням усіх об`єктивних причин;

- оскільки прокурор не є учасником правовідносин у сфері державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, оцінка та затвердження балансових запасів корисних копалин і надання спеціальних дозволів на користування надрами;

- існування протоколу ДКЗ № 4396 від 22.05.2018, наказу Держгеонадр № 300 від 31.08.2018 та спеціального дозволу на користування надрами № 4930 від 23.10.2018 не було безумовною підставою для подання позову з моменту їх прийняття/видачі та оприлюднення;

- судом першої інстанцій не було враховано, що підстави для позову виникли в подальшому під час зібрання та аналізу інформації, яка стосувалася процедури оформлення цих документів і якої немає у загальному доступі. У цій справі прокурор установив факт порушення інтересів держави після ознайомлення працівниками органів прокуратури Полтавської області 26.09.2023 з матеріалами кримінального провадження № 62019100000001655 від 07.11.2019 та отримання копій документів, з яких можливо встановити наявність порушень при отриманні ТОВ «ЕЛІОН ІНВЕСТ» спеціального дозволу на користування надрами № 4930 від 23.10.2018; скерування до Держгеонадр запиту про надання інформації щодо наявних у ТОВ «ЕЛІОН ІНВЕСТ» спеціальних дозволів на користування надрами, виданих до 23.10.2018; надходження до прокуратури листа Держгеонадр № 6224/03-4/2-23 від 19.10.2023 щодо відсутності у товариства інших спеціальних дозволів на користування надрами;

- до отримання листа Держгеонадр від 19.10.2023 не було підтверджено, що ТОВ «ЕЛІОН ІНВЕСТ» у розумінні законодавства не мало статусу надрокористувача на момент апробації матеріалів початкової геолого-економічної оцінки перспективних ресурсів вуглеводнів. Судом першої інстанції не враховано, що до отримання цього листа прокуратура не володіла документально підтвердженою інформацією про порушення інтересів держави у зв`язку з наданням оспорюваного спеціального дозволу, та безпідставно відхилили доводи прокурора про поважність причин пропущення строку звернення до суду з указаним позовом, не взявши до уваги вимоги Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо повноважень прокурора на здійснення представництва інтересів держави в суді;

- у рішенні РНБО, на яку вказав суд, відсутня вказівка про те, що першочерговій перевірці на предмет наявності підстав для вжиття заходів представництва інтересів держави підлягали випадки видачі спеціальних дозволів на користування надрами поза аукціоном на підставі апробації. Крім того, судом першої інстанції неправильно оцінено обставини отримання у червні 2021 року Офісом Генерального прокурора інформації Держгеонадр, у тому числі щодо ТОВ «ЕЛІОН ІНВЕСТ», про надання спеціальних дозволів без проведення аукціону за результатами апробації запасів корисних копалин і зроблено висновок, що не ґрунтується на матеріалах справи, про бездіяльність прокурора. Офісом Генерального прокурора 01.06.2021 направлено до Держгеонадр лист № 12/2-35вих-21 про надання досить об`ємної інформації у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Надання переліків суб`єктів господарювання, які поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на геологічне вивчення, було одним із 8 поставлених питань. Водночас, Офіс Генерального прокурора просив у разі наявності вказаних відомостей у відкритому доступі на офіційних вебсайтах у мережі «Інтернет» зазначити відповідні посилання. Водночас, з цих списків неможливо встановити наявність підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави за кожним конкретним фактом без витребування та опрацювання додаткової інформації.

З урахуванням наведеного, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, положення КАС України встановлюють для позивача чіткі строки звернення до суду за захистом своїх прав, а в разі наявності поважних причин пропуску таких, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами та підтверджені належними доказами, процесуальне законодавство допускає можливість поновлення пропущених строків.

Колегія суддів вважає, що при визначенні початку цього строку підлягає з`ясуванню момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

При цьому, саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до змісту статті 121 КАС, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Колегією суддів досліджено, що предметом даного спору є вимоги:

визнати протиправними дії Державної комісії України по запасах корисних копалин і Державної служби геології та надр України щодо розгляду матеріалів початкової геолого-економічної оцінки перспективних ресурсів вуглеводнів Зв`язівської площі та скасувати рішення засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, оформлене протоколом від 22.05.2018 № 4396;

визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 31.08.2018 № 300 в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛІОН ІНВЕСТ» спеціального дозволу на користування надрами;

визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 23.10.2018 № 4930 (із змінами, внесеними наказом Держгеонадра № 129 від 23.04.2019), виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛІОН ІНВЕСТ», вид користування - геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовища вуглеводнів, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ).

Позов до суду подано 16.11.2023 (а.с. 115 т. 1)

Тож, ключовим питанням щодо строків звернення позивача до суду є визначення, коли орган прокуратури був обізнаний чи повинен був дізнатись про наявність порушень з боку відповідачів під час вчинення спірних дій та прийняття рішення у формі протоколу від 22.05.2018 4396, наказу від 31.08.2018 №300 та видачі дозволу від 23.10.2018 №4930 та, відповідно, про наявність підстав для звернення до суду з позовом.

23.10.2018 ТОВ "Еліон Інвест" видано спеціальний дозвіл на користування надрами № 4930.

Спірний наказ Держгеонадр від 31.08.2018 № 300 та спеціальний дозвіл містяться у відкритому доступі на офіційному сайті Держгеонадр.

Наведені обставини свідчать про наявність у будь-якої особи, у тому числі у позивача, доступу до означених спірних наказу та спеціального дозволу з 2018 року. Апелянт вказує на те, що видача такого наказу/дозволу не створювало підсатв для захисту інтересів держави, шляхом подання відповідного позову.

Згідно ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №752/166/20, провадження №1-кс/752/4307/21, винесеної в межах кримінального провадження №62019100000001655, вбачається, що "…Першим слідчим відділом з дислокації у м. Києві територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, місцезнаходження якого місто Київ, проспект Голосіївський, 50, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019100000001655 від 07.11.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що службові особи Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) та інших державних установ, які здійснюють повноваження у сфері надрокористування, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб та за попередньою змовою із останніми, зловживають своїм службовим становищем та наданими їм повноваженнями, шляхом незаконного сприяння у наданні спеціальних дозволів на розробку та користування надрами ряду підконтрольних їм юридичних осіб…

Встановлено, що такі дії здійснювались службовими особами в інтересах наступних суб`єктів господарювання: Встановлено, що такі дії спеціальні дозволи було видано наступним підприємствам:… ТОВ "Еліон Інвест" (ЄДРПОУ 41656621)…

Відомості, отримані під час аналізу обставин надання дозволів вищевказаним надрокористувачам, дають підстави вважати, що під час процедури розгляду їх заяв мали місце маніпуляції з даними у тому числі й електронних реєстрів з метою уникнення дотримання встановлених процедур розгляду таких документів та забезпечення прийняття позитивного рішення за їх наслідками. Також під виглядом виправлення технічних помилок у інформаційних системах, службові особи Держгеонадр, діючи в інтересах вищевказаних підконтрольних їм суб`єктів господарювання, вносять незаконні зміни до змісту виданих дозволів надрокористування, які не обґрунтовані поданими такими суб`єктами документами…".

Означена ухвала винесена за наслідками розгляду клопотання ст. слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, погоджене прокурором Київської міської прокуратури.

Тобто, органам прокуратури було відомо про наявність відкритого кримінального провадження №62019100000001655.

У цій ухвалі вказано таке:

"…Клопотання обґрунтованотим,що Першим слідчим відділом з дислокації у м. Києві) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, місцезнаходження якого місто Київ, проспект Голосіївський, 50, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019100000001655 від 07.11.2019 р., за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що службові особи Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) та інших державних установ, які здійснюють повноваження у сфері надрокористування, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб та за попередньою змовою із останніми, зловживають своїм службовим становищем та наданими їм повноваженнями, шляхом незаконного сприяння у наданні спеціальних дозволів на розробку та користування надрами ряду підконтрольних їм юридичних осіб.

З метою забезпечення отримання дозволів та уникнення проведення аукціонів між заінтересованими особами, службові особи Держгеонадра умисно створюють перешкоди іншим заявникам та приймають рішення щодо відмови у розгляді поданих ними документів.

Відомості та геологічна інформація, що містяться в таких документах, у ряді випадків використовувались в подальшому для оформлення документів від імені підконтрольних юридичних осіб.

Встановлено, що такі дії здійснювались службовими особами в інтересах наступних суб`єктів господарювання: Встановлено, що такі дії спеціальні дозволи було видано наступним підприємствам: … ТОВ "Еліон Інвест" (ЄДРПОУ 41656621)…

Відомості, отримані під час аналізу обставин надання дозволів вищевказаним надрокористувачам, дають підстави вважати, що під час процедури розгляду їх заяв мали місце маніпуляції з даними у тому числі й електронних реєстрів з метою уникнення дотримання встановлених процедур розгляду таких документів та забезпечення прийняття позитивного рішення за їх наслідками. Також під виглядом виправлення технічних помилок у інформаційних системах, службові особи Держгеонадр, діючи в інтересах вищевказаних підконтрольних їм суб`єктів господарювання, вносять незаконні зміни до змісту виданих дозволів надрокористування, які не обґрунтовані поданими такими суб`єктами документами…".

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що пунктами 1, 2 5 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021, введеного у дію Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021, рекомендовано Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органами вжити додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування.

Офісом Генерального прокурора надіслано на адресу Держгеонадр лист від 01.06.2021 №12/2-35/Вих/21, в якому зазначено, що Указом Президента України від 25.03.2021 №122/2021 затверджено рішення Ради національної безпеки і оборони України "Щодо стану справ у сфері надрокористування" від 19.03.2021, яким Держгеонадр визначено одним із виконавців передбачених заходів. Водночас, Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органами рекомендовано вжити додаткових заходів щодо виявлення і розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування. З урахуванням викладеного Офіс Генерального прокурора просив у строк до 17.06.2021 надати перелік суб`єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які, зокрема, поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами, зокрема за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки.

Листом Держгеонадр від 17.06.2021 №9897/01/02-21 за наслідками опрацювання листа Офісу Генерального прокурора повідомлено, що відповідно до наказу Держгеонадр від 25.05.2021 №399 "Про проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у червні-серпні 2021 року" проведення позапланових перевірок заплановано з 01.06.2021. Відповідно, узагальнені звіти про результати проведення позапланових перевірок не готувались. На виконання підпункту 2 пункту 1 рішення РНБО з метою отримання та опрацювання інформації про ймовірні факти незаконного видобування корисних копалин разом із правоохоронними органами, Держгеонадрами направлено лист від 26.04.2021 №6469/01/07-21 до голів Київської та обласних адміністрацій з проханням щодо надання щокварталу відповідної інформації за встановленою формою. Станом на 15.06.2021 отримано інформацію від 10 ОДА про 41 факт ймовірного незаконного користування надрами, серед яких за результатами проведеного Держгеонадрами аналізу відомості про встановлені 39 фактів незаконного користування надрами направлені до правоохоронних органів. Додатково надано витребувані Офісом Генерального прокурора переліки, серед яких у переліку суб`єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які, зокрема, поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами, зокрема за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі ТОВ "Еліон Інвест".

На переконання колегії суддів, з урахуванням встановлених та описаних вище обставин, суд першої інстанції мав підстави для висновку про те, що доказів, які б підтверджували подальше вжиття Офісом Генерального прокурора додаткових заходів щодо виявлення і розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування з моменту отримання означеного листа Держгеонадр від 17.06.2021 № 9897/01/02-21 позивачем надано не було.

Колегія суддів вважає, що зазначені апелянтом у скарзі обставини, не змінюють моменту, з якого прокуратура повинна була дізнатися про порушення інтересів держави, і ці події не пов`язуються з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах.

Крім того, суд першої інстанції слушно зазначив, що відсутність доказів невідкладної реакції органів прокуратури після введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2021 року Указом Президента України від 25 березня 2021 року № 122/2021, стосовно вжиття додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування, свідчить про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

Позивач у заяві обґрунтовував пропуск строку на звернення до суду з цим позовом, зокрема, тим, що підстави для представництва інтересів держави в суді виникли лише після встановлення відповідних порушень з боку Держгеонадр під час прийняття спірних в цій справі наказу та видачі спеціального дозволу, про які (обставини) стало відомо лише після отримання листа Держгеонадр від 19.10.2023 щодо відсутності у товариства інших спеціальних дозволів на користування надрами.

У свою чергу, варто зазначити, що звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень, витребування ним документів для підтвердження підстав представництва в суді, тривале встановлення та перевірка обставин, збрирання/аналіз документів, не може слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.

Триваюча пасивна поведінка прокурора після прийняття оскаржуваних протоколів і наказів та звернення за їх отриманням лише у 2023 році не свідчить про дотримання строку звернення до суду.

На думку колегії суддів, володіючи інформацією щонайменше у 2021 році щодо отримання третьою особою спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, позивач не був позбавлений можливості подавати відповідні запити до державних органів, зокрема Держгеонадра та Державної комісії України запасах корисних копалин, у тому числі щодо оскаржуваного протоколу, а також звернутися до суду з адміністративним позовом у строк визначений приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, посилання апелянта на дати, коли ознайомлено з матеріалами кримінального провадження документи, не можуть вважатися поважною підставою щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, оскільки вказане не припиняє (не перериває) строків, встановлених щодо звернення із позовом до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов`язуються з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення особою активних дій.

Обмеження права на звернення за захистом прав свобод та інтересів встановленням строків, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів переконана, що апелянтом не наведені обставини, які унеможливили звернення до суду без порушення передбачених на те строків, а також відсутні обґрунтування, які б вказували на наявність обставин об`єктивного і непереборного характеру про неможливість прокурора отримати відомості, на підставі яких мало б бути подано позовну заяву раніше, у визначені законом терміни.

Своєю чергою, право на представництво в суді інтересів держави (які охоплюють у цій справі й суспільні інтереси) виникає у прокурора з того моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про невжиття протягом розумного строку органом, уповноваженим на здійснення функцій державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, активних дій з метою захисту інтересів держави, адже інше призводить до можливості через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення з позовом, із зазначенням про дату ознайомлення з матеріалами кримінального провадження чи отримання відповіді на запит тощо.

Судом першої інстанції обґрунтовано не були прийняті до уваги доводи позивача, відповідно до яких до надання 20.09.2023 заступником начальника відділу представництва інтересів держави в суді управління захисту інтересів держави у сфери охорони навколишнього природного середовища Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування, останній не володів достовірною інформацією про порушення інтересів держави у зв`язку з наданням спеціального дозволу третій особі як такі, що не спростовують триваючу пасивну поведінку позивача після прийняття оскаржуваних протоколу, наказу та спеціального дозволу та звернення за інформації, яка, на думку позивача, свідчить про протиправність їх прийняття, лише у 2023 році.

Щодо посилань апелянта на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20.11.2019 у справі № 9901/405/19 та Верховним Судом у постанові від 27.11.2018 № 473/2236/17, колегія суддів враховує, що у вказаних постановах наведено загальний підхід до визначення поважності пропуску процесуального строку, проте у кожній конкретній справі необхідно враховувати фактичні обставини справи для прийняття законного і обґрунтованого рішення щодо поновлення (або відмови у поновленні) строку на звернення до суду.

Висновки Верховного Суду, на які покликається апелянт у скарзі, сформовані на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу позивача, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Колегія суддів при апеляційному перегляді враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.09.2024 у справі № 560/22266/23, від 11.02.2025 у справі № 160/20090/23, від 09.12.2024 у справі № 320/5641/24, від 27.06.2024 у справі № 160/3693/24 у подібних правовідносинах.

За наслідком розгляду апеляційної скарги позивача, колегія суддів погоджується з обґрунтуванням та висновками суду першої інстанції про те, що позивач пропустив тримісячних строк звернення до суду із цим позовом, а повідомлені у заяві обставини пропуску цього строку не є поважними.

За правилами пунктів 7 та 8 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом, а також із підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

У силу вимог частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Колегія суддів також бере до уваги, що судом першої інстанції було дотримано процесуальні норми щодо надання позивачу можливості подати заяву про поновлення строку, що було реалізовано на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2024, якою було позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до суд з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску. Тож, висновки суду першої інстанції не є передчасними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження, а тому, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови складено 07.03.2025.