Рішення

від 10.10.2024 по справі 320/8495/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2024 року № 320/8495/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Щавінського В.Р., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 12.11.2021;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з врахуванням всіх періодів трудового стажу, а саме : з 07.09.1978-31.08.1979, з 01.09.1979-03.07.1981, з 13.08.1981-20.08.1983, з 01.09.1983-18.03.1985, з 27.03.1985-10.06.2001, з 07.08.2000-03.06.2003, з 03.06.2003-01.10.2003, з 03.12.2008-23.06.2009, починаючи з 12.11.2021.

Позов мотивовано протиправністю неврахування відповідачем всіх періодів трудового стажу позивача, що призвело до протиправної відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 позов в частині вимог про оскарження рішення, оформленого листом від 18.12.2021 №13757-22066/К-02/8-1000/21, а також рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 08.02.2022 про призначення пенсії залишено без розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області.

Відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області подано відзив на позов, згідно із яким позов не визнано. Зазначено, що оскільки позивач не набув встановленого законодавством страхового стажу, то підстави для призначення пенсії за віком відсутні. Також зазначено про правомірність неврахування періодів з 21.08.1983 по 18.03.1985, з 27.03.1985 по 10.06.2001, з 03.06.2003 по 30.09.2004, з огляду на відсутність наказу про звільнення, відсутність реквізитів рішення про прийом на роботу, невірне зазначення прізвища у свідоцтві про народження дитини на період перебування позивача ЦЗ відповідно.

Відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області подано відзив на позов, згідно із яким позов не визнано. Зазначено, що періоди провадження підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2024, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватися до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. Для зарахування періоду здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу слід надати довідку про сплату страхових внесків. Отже, вважає, що дії органів Пенсійного фонду щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Тетіївським РВ ГУ МВС України в Київській області 23.11.2004.

Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою від 25.06.2022 про призначення їй пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04.07.2022 №104750004447 повідомило позивача про те, що йому відмовлено у призначенні пенсії через те, що до його страхового стажу не зараховані періоди:

періоди роботи згідно трудової книжки від 12.09.1978, оскільки зміна прізвища на титульній сторінці проведена із порушенням п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 №110. Для підтвердження дошлюбного прізвища надано свідоцтво про одруження НОМЕР_3 прізвище у якому після шлюбу не відповідає прізвищу згідно паспортних даних. Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів або довести приналежність трудової книжки в судовому порядку;

періоди роботи з 1986 по 2000 згідно довідок від 03.02.2022 №04-06/41, №04-06/42 та №04-06/43, оскільки ПІП у довідці зазначено із скороченням. Відповідно до пункту 26 Постанови КМУ №637 від 12.08.1993 Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у випадку, якщо ім?я, по батькові та прізвище, які зазначені в документах, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім?ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку;

період навчання з 01.09.1979 по 03.07.1981 згідно диплома № НОМЕР_4 , оскільки зазначене прізвище ОСОБА_2 не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 . Для підтвердження дошлюбного прізвища надано свідоцтво про одруження НОМЕР_5 прізвище у якому після шлюбу не відповідає прізвищу згідно паспортних даних. Для зарахування необхідно надати довідку про період та форму навчання видану на підставі первинних документів;

періоди здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування з 07.08.2000 по 03.03.2003 згідно довідки від 26.08.2021 №30972/6/10-36-24-01, виданої ГУДПС у Київській області, оскільки період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується довідкою про сплату страхових внесків. Відповідно до пп. 2 п. 2.1 р 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління ПФУ 25.11.2005 №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. Для зарахування необхідно надати довідку про сплату страхових внесків. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з січня 2024 року по грудень 2024 року включно від 21 до 31 років, та після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з січня 2026 року по грудень 2026 року включно від 15 до 23 років. Згідно поданих документів право на пенсійну виплату відсутнє.

Також у рішенні від 04.07.2022 №104750004447 відповідач визнав страховий стаж позивача у розмірі 9 років 11 місяців 18 днів.

Позивач, вважаючи дії відповідачів щодо незарахування стажу роботи та відмови у призначенні пенсії протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 8 вказаного Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IV призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років.

Частиною другою статті 26 Закону №1058-IV передбачено право на пенсію при відсутності страхового стажу визначеного частиною першою цієї статті Закону. Таке право мають особи, які досягли віку 63 року за умови наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року від 19 до 29 років.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою від 25.06.2022 про призначення йому пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, відповідач рішенням 04.07.2022 №104750004447 відмовив у призначенні вказаного виду пенсії, визнавши страховий стаж позивача у розмірі 9 років 11 місяців 18 днів.

Також вказаним рішенням не зараховано до загального трудового стажу позивача періоди:

періоди роботи згідно трудової книжки від 12.09.1978 (зміна прізвища на титульній сторінці проведена із порушенням п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, а свідоцтво про одруження НОМЕР_3 прізвище у якому після шлюбу не відповідає прізвищу згідно паспортних даних).

період роботи з 1986 по 2000 згідно довідок від 03.02.2022 №04-06/41, №04-06/42 та №04-06/43(ПІП у довідці зазначено із скороченням);

період навчання з 01.09.1979 по 03.07.1981 згідно диплома № НОМЕР_4 (зазначене прізвище ОСОБА_2 не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 );

періоди здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування з 07.08.2000 по 03.03.2003 (довідка від 26.08.2021 №30972/6/10-36-24-01, видана ГУДПС у Київській області не підтверджує сплату страхових внесків).

Отже, предметом позовних вимог у цій справі є визнання протиправним рішення 04.07.2022 №104750004447 щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи та навчання позивача, а також зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача вказані періоди та призначити їй пенсію за віком.

Що стосується зарахування до страхового стажу позивача певних періодів роботи, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Згідно з пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 , дата заповнення 12.09.1978, та довідки від 02.07.2021, виданої відділом освіти Тетіївської міської ради остання працювала, зокрема, з 27.03.1985 по 10.06.2001 в дитячому садку «Україна».

Суд наголошує, що на момент внесення записів у спірні періоди з 1976 року по 1993 рік діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 (далі Інструкція №162), відповідно до пункту 2.3 якої усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

29.07.1993 наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої від № 58 (далі Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція №162.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.

Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до абзацу 8 пункту 2.14 Інструкції № 58 переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, які прийняття на роботу.

Разом із тим, згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, на яку покладений обов`язок внесення у трудову книжку належних записів, контроль за проставленням усіх підписів та печаток, в тому числі і при заведенні трудової книжки, та не може впливати на особисті права працівника.

Також, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

До того ж, слід відмітити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Крім того, суд наголошує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки та інших документів, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

У цьому випадку, записи про роботу позивача за спірні періоди завірені печатками та дають можливість відповідачу ідентифікувати роботодавця, встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнята на таку роботу.

Судом не встановлено недостовірності вказаних записів та трудової книжки в цілому, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Крім того, згідно довідки від 02.07.2021, виданої відділом освіти Тетіївської міської ради позивач працювала зокрема, з 27.03.1985 по 10.06.2001 в дитячому садку «Україна».

Відповідно до архівних довідок комунальної установи «Трудовий архів» Тетіївської міської ради від 03.02.2022 №04-06/41, №04-06/42 та №04-06/43, позивач працювала протягом періоду із 1986 року по 2000 року.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач безпідставно не врахував спірні періоди роботи позивача до його загального трудового стажу, який дає право на отримання пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом «д» статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

У пункті 8 Порядку №637 зазначено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Підставою для незарахування позивачу періоду навчання стало те, що у дипломі про навчання серії НОМЕР_6 за період навчання з 01.09.1979 по 03.07.1981 зазначене прізвище Колісник не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 , а свідоцтво про одруження НОМЕР_5 прізвище у якому після шлюбу не відповідає прізвищу згідно паспортних даних.

У цьому контексті суд зазначає, що відповідач не оспорює приналежність диплому позивачу чи його дійсність, а лише вказує про невідповідність у свідоцтві про одруження, наданому на підтвердження зміни прізвища позивачем після шлюбу, прізвищу, вказаному у паспорті.

На переконання суду, надані документи позивачем у своїй сукупності у повному обсязі підтверджують факт навчання позивача протягом 01.09.1979-03.07.1981, відповідно, відповідач безпідставно не врахував спірний період навчання позивача до її трудового стажу.

Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи позивача як фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV Перехідні положення Закону №1058-IV (з внесеними змінами Законом № 2148-VIII від 03.10.2017), чинним з 01.01.2018 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01.05.1993, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток №1).

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01.01.2004 по 31.12.2017 за бажанням особи за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу П Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі Положення), а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Отже, з аналізу наведених положень слідує, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

до 01.05.1993 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;

з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;

з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Оформлення такої довідки за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) є обов`язковим відповідно до пункту 2.1. розділу П Порядку № 22-1.

Відомості такої довідки містять інформацію про сплату страхових внесків, єдиного внеску з 01.07.2000, з часу запровадження персоніфікованого обліку. Такі відомості будуть повними за умови, що підприємець був своєчасно зареєстрований у відповідному територіальному управлінні Пенсійного фонду і своєчасно сплачував страхові внески (в подальшому єдиний внесок).

Так, відповідно до частин першої-другої статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

Пунктом 1 частини другої статті 22 Закону №1058-IV передбачено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Абзацом п`ятим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 було затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі уповноважений орган).

Пунктами 6-7 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Персональна облікова картка застрахованої особи документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України. Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Також суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 5-5 від 10.06.1994 (далі Інструкція №5-5, чинної у спірний період) усі підприємства, у тому числі з іноземними інвестиціями, а також громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, адвокати зобов`язані зареєструватись як платники внесків в органах Пенсійного фонду в районах (містах) у 10-денний строк з дня одержання свідоцтва про реєстрацію в місцевих органах державної влади, про що отримують повідомлення Фонду (додаток №1).

Згідно з пунктом 18 Інструкції №5-5 для обчислення суми внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та на виключно їхній праці, а також для адвокатів, береться оподаткований чистий доход, який вираховується як різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що безпосередньо пов`язані з одержанням доходу, на підставі копій податкових декларацій. Громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю на основі патенту, нараховуються внески з тієї суми доходу, з якої визначається плата за патент.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Інструкції про порядок обчислення сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 06.09.1996 № 11-1 (далі Інструкція №11-1 (чинної у спірний період), платниками обов`язкових внесків на державне соціальне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до пункту 2.9 Інструкції від 06.09.1996 № 11-1 платники, перелічені в пп.2.2, 2.4 зобов`язані зареєструватись в органах Пенсійного фонду в районах (містах) за юридичною адресою, а платники, зазначені у п. 2.7 за постійним місцем проживання.

Системний аналіз наведених правових норм законодавства дає суду підстави для висновку, що у період після 01.07.2000 на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій період здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов`язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а, де суд констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач подала відповідачу разом із заявою про призначення пенсії лист Головного управління ДПС у Київській області від 26.08.2021, яким підтверджено факт реєстрації та перебування останньої фізичною особою-підприємцем на обліку в Тетіївській ДПІ ГУ ДПС у Київській області у період із 07.08.2020 по 03.06.2003. При цьому, позивач стверджує про перебування нею як фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування.

Разом із тим, на момент подачі заяви про призначення пенсії за віком позивач не додала довідку із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку, у якій би містились відомості про сплату страхових внесків.

Таким чином, відмова пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування з 07.08.2000 по 03.03.2003 є правомірною.

З огляду на викладене, рішення 04.07.2022 №104750004447 Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області в частині відмови в зарахуванні до страхового стажу роботи позивача спірних періодів роботи і навчання та відмову у призначенні позивачу пенсії за віком суд визнає протиправним.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 3, 4, 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправним та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи із змісту заявлених позивачем вимог та висновків суду, в даному випадку слід застосувати положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.

Таким чином, суд доходить висновку, що в даному випадку, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області слід зобов`язати повторно розглянути заяву про призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням висновків суду.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Здійснивши системний аналіз положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень відповідачем у справі суд може, а отже наділений правом, а не закріпленим обов`язком, під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Однак позивач не навів аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів, як встановлення судового контролю, і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, шляхом подання звіту про виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Зі змісту позовної заяви не вбачається, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть в подальшому очікуваного результату, або, що відповідач буде створювати перешкоди для виконання такого рішення.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 31.08.2018 у справі №235/7638/16-а.

Позивач не надав, а судом не встановлено доказів, які б підтверджували необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, а тому у задоволенні такого клопотання потрібно відмовити.

Стосовно негайного виконання рішення суду в межах стягнення суми за один місяць суд зазначає наступне.

Перелік судових рішень, які виконуються негайно, визначено положеннями ст. 371 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 цієї статті негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи ту обставину, що судом питання про стягнення пенсії не вирішується та в якості способу відновлення порушеного права позивачем обрано зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії, то відсутні підстави для звернення рішення до негайного виконання в частині стягнення пенсії за один місяць.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Відтак, враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04.07.2022 №104750004447 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно архівних довідок комунальної установи «Трудовий архів» Тетіївської міської ради від 03.02.2022 №04-06/41, №04-06/42 та №04-06/43.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання протягом 01.09.1979-03.07.1981.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву від 25.06.2022 про призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком.

7. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

8. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.