Рішення

від 11.10.2024 по справі 320/25320/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 року місто Київ № 320/25320/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санагро Україна» до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санагро Україна» (далі позивач, ТОВ «Санагро Україна») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці (далі відповідач, митний орган) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 12.09.2022 №UA401000/2022/000049/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401030/2022/000127.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 позовну заяву залишено без руху.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №320/25320/23 передано для розгляду судді Донцю В.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 ухвалено прийняти до провадження дану справу, відкрито провадження у справі розгляд якої здійснюватиметься суддею Донцем В.А.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення товарів позивачем подані митну декларацію № UA401030/2022/010425 у якій митну вартість товару визначено за ціною договору. На підтвердження заявленої митної вартості надано належні та достатні документи, які підтверджують усі складові митної вартості.

Разом з цим, відповідачем належним чином не обґрунтовано причин витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, а також оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. У рішенні відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів.

Також відповідач не довів неможливості визначення митної вартості товару за основним методом та необхідності застосування резервного методу визначення митної вартості.

Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позову з огляду на необґрунтованість позовних вимог.

Вказав, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, в також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Додатково надані позивачем документи не спростували сумнівів митного органу.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості неможливо застосувати. Натомість, у митного органу наявна інформація, яка є підставою для застосування другорядного методу резервного методу.

Дослідивши докази, суд установив, що відповідно до Контракту від 05.11.2021 № P002-MS-01/22 (надалі «Контракт №P002-MS-01/22») компанія RICHASE ENTERPRISE PTE LTD (Сінгапур) продавець продає товар, зокрема, Magnesium Sulphate Monohydrate Granular (Сульфат Магнію Моногідрат Гранульваний, далі - Сульфат Магнію Моногідрат / Товар) у кількості 7000 мг +/-5% виробництва компанії RICHIN INTERNATIONAL TRADE (DALIAN) CO. LTD (Kитай) покупцю SUNFERT S.A. (Швейцарія).

Пунктом 4 Контракту №P002-MS-01/22 встановлено ціну товару вартість Сульфату Магнію Моногідрату складає 217 або 234 доларів США за метричну тону в залежності від місця поставки.

Між SUNFERT SA. (Швейцарія) (Продавець) та ТОВ «Санагро Україна» укладено Контракт від 05.11.2021 №S003-MS-01/22 щодо поставки Сульфату Магнію Моногідрату.

Відповідно до Контракту №5003-MS-01/22 Продавець постачає позивачу Сульфат Магнію Моногідрат у кількості 7000 мг +/- 5% (за ціною 340 дол. США/мт) на умовах CIF FO Чорноморськ, Україна або CIF FO Херсон, Україна, загальна вартість Контракту складає 2380 000 дол. США +/- 5%.

20.06.2022 між Продавцем і позивачем укладено Доповнення №1 до Контракту №5003-MS-01/22, яким через форс-мажорні обставини та через введення в Україні військового стану, було змінено ціну, кількість і місце поставки товару, а також загальну вартість Контракту.

Згідно із Доповненням №1 кількість товару складала 4500 мг +/- 10% (за ціною 370 дол. США/мт), умови поставки FCA Галац/Румунія, а загальна вартість Контракту становила 1665 000 дол. США +/- 10%.

Також 09.08.2022 між Продавцем і позивачем укладено Доповнення №2 до Контракту №5003-MS-01/22, яким через форс-мажорні обставини та через введення в Україні військового стану, змінено ціну, кількість і місце поставки товару, а також загальну вартість Контракту.

Згідно із Доповненням №2 кількість товару складала 1300 мт +/- 10% (371 дол. США/мт), умови поставки FCA Галац Румунія, а загальна вартість Контракту становила 482 300 дол. США +/- 10%.

Таким чином, вищезазначеними Доповненнями було змінено загальну вартість та кількість Сульфату Магнію Моногідрату за Контрактом №5003-MS-01/22.

09.09.2022 уповноваженою особою ТОВ «Санагро Україна» подано митну декларацію № UA401030/2022/010277 для розмитнення Товару Сульфат Магнію Моногідрат у кількості 340 000 кг (340 мг) із заявленою вартістю 125 800,00 доларів США (USD), 370,00 доларів США за метричну тонну.

Відповідно до МД відправником/експортером товару було зазначено RICHIN INTERNATIONAL TRADE (DALIAN) CO LTD (Китай), яке одночасно с виробником Товару відповідно до Контракту №Р002-MS-01/22, укладеного між RICHASE ENTERPRISE PTE LTD (Сінгапур) та SUNFERT SA (Швейцарія). В свою чергу, ТОВ «САНАГРО Україна» придбало Товар у SUNFERT .А. (Швейцарія) за Контрактом №5003-MS-01/22.

На підтвердження заявленої митної вартості вказаних товарів позивачем разом із митною декларацією від 09.09.2022 № UA401030/2022/010277 подано наступні документи: сертифікат аналізу від 20.01.2022 MAG220100038TJ-18; проформи-інвойси від 20.06.2022 №S003-MS-01/22-4, № S003-MS-01/22-5, №S003-MS-01/22-6, №S003-MS-01/22-7, №S003-MS-01/22-8, №S003-MS-01/22-9; коносаменти від 20.01.2022 TJGYET08, від 24.06.2022 №1; сертифікат походження товару від 25.01.2022 №22C2102M2382/00001; платіжні доручення від 06.01.2022 №1, від 22.11.2021 №211; контракт від 05.11.2021 №5003-MS-01/22 та Доповнення до нього від 20.06.2022; сертифікат безпеки від 01.01.2022; рахунок-фактуру (інвойс) виробника, який вказаний у сертифікаті походження від 20.01.2022 №№RC211111-424.

Розглянувши вказані документи, митний орган направив декларанту електронне повідомлення, за змістом якого під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) не надано доповнення до контракту 4100 №8003-MS-01/22 від 05.11.2021 про продовження дії контракту, бо строк контракту згідно доповнення №1 від 20.06.2022 закінчився 31.08.2022;

2) платіжне доручення № 211 від 22.11.2021 мстить посилання на інший № контракту №8003-MS-01-21 від 05.11.2021;

3) в мережі Інтернет наявна довідкова інформація про взаємопов`язаність Продавця та Покупця заявлених в контракті 4100 5003-MS- 01/22-10 від 05.11.2021, при цьому в приєднаному до ЕМД ДМВ зазначено, що такий взаємозв`язок відсутній.

Тому, митним органом повідомлено декларанта про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів: декларацію країни експорту товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, а також документи, що містять інформацію про вартість страхування. Декларант має право за власною ініціативою надати інші документи.

На повідомлення митниці для додаткового підтвердження митної вартості товару Декларант надав наступні документи: комерційну пропозицію від 16.06.2022 б/н, комерційну пропозицію від 05.08.2022 б/н, експортну ВМД країни експортера від 12.01.2022 M№020220220000030096, декларацію № 22ROGL381000020556 від 26.07.2022, страховий сертифікат від 20.01.2022 №379721, платіжне доручення від 06.01.2022 №1, платіжне доручення від 22.11. 2021 №212, оборотну-сальдову відомість ТОВ «Санагро Україна» від 31.08.2022 №632 за листопад 2021 року - серпень 2022 року, доповнення № 2 від 09.08.2022 до Контракту від 05.11.2021 №5003-MS-01/22.

Відповідач за результатом розгляду поданої митної декларації прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 12.09.2022 №UA401000/2022/000049/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401030/2022/000127.

В обґрунтування рішення від 12.09.2022 №UA401000/2022/000049/2 зазначено, що надані документи містить розбіжності та не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які 6 підтверджували числові значення складових митної вартості. З метою усунення виявлених розбіжностей та підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано додаткові документи.

Декларант надав документи не у повному обсязі, а надані додаткові документи не усувають раніше встановлених розбіжностей.

Так, згідно наданого платіжного доручення №211 від 22.11.2021 оплата здійснена по контракту від 05.11.2021 №S003-MS-01/21 на суму 150 000 дол. США, в той час як поставка задекларованого товару здійснюється на підставі зовнішньоекономічного договору 5003-MS-01/22 від 05.11.2021.

Декларантом було надано митну декларацію країни відправлення від 12.01.2022 №0202200000030096, згідно якої отримувачем значиться ТОВ «Санагро Україна», проте товар, обсяг партії та вартість не співпадають із задекларованими, а також слід зазначити, що до митного оформлення подані рахунки-фактури від 25.07.2022, з чого випливає, що для оформлення митної декларації відправлення надавалися інші рахунки.

Також, під час декларування, декларантом було зазначено, що покупець та продавець не пов`язані між собою, в той же час згідно баз даних наявних в Держмитслужби та відкритих джерел інформації, фірма-продавець "Sunfert S. А." та покупець ТОВ «Санагро Україна» являються взаємопов`язаними, оскільки керівником обох підприємств являється одна і та сама особа ОСОБА_1 , не зважаючи на це декларантом не було надано документи передбачені ч.4 ст.53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України).

З огляду на констатовану митним органом неможливість визначення митної вартості товару за основним та другорядними методами, митну вартість товару визначено за резервним методом. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларації від 19.01.2022 NUA500020/2022/001602, вартість згідно джерела інформації 1080 дол. США/т.

Позивач не погоджується із вказаними рішеннями, вважає їх протиправними, а тому звернулось до суду із вказаним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов з наступних висновків.

Відповідно до статті 49 МК України митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами 4 та 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14.

Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна.

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи й торгівлю первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

При цьому, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17, від 24.10.2019 у справі № 815/7158/15.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17 перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу.

У постанові від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625 Верховний Суд зауважив, що Митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.

У постанові від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18 Верховний Суд зазначив, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не призводить до негативних правових наслідків. Неподання таких документів може зумовити відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості товарів, якщо в контрольного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Встановлено, що в якості підстав для прийняття оскаржуваних рішень відповідач вказав, що:

1) Згідно наданого платіжного доручення №211 від 22.11.2021 оплата здійснена по контракту від 05.11.2021 №S003-MS-01/21 на суму 150 000 дол. США, в той час як поставка задекларованого товару здійснюється на підставі зовнішньоекономічного договору 5003-MS-01/22 від 05.11.2021.

2) Декларантом було надано митну декларацію країни відправлення від 12.01.2022 №0202200000030096, згідно якої отримувачем значиться ТОВ «Санагро Україна», проте товар, обсяг партії та вартість не співпадають із задекларованими, а також слід зазначити, що до митного оформлення подані рахунки-фактури від 25.07.2022, з чого випливає, що для оформлення митної декларації відправлення надавалися інші рахунки.

3) Під час декларування, декларантом було зазначено, що покупець та продавець не пов`язані між собою, в той же час згідно баз даних наявних в Держмитслужби та відкритих джерел інформації, фірма-продавець "Sunfert S. А." та покупець ТОВ «Санагро Україна» являються взаємопов`язаними, оскільки керівником обох підприємств являється одна і та сама особа ОСОБА_1 , не зважаючи на це декларантом не було надано документи передбачені ч.4 ст.53 МК України.

Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає наступне.

Встановлено, що декларантом 09.09.2022 серед додатково наданих документів на запит митниці надано платіжні доручення від 22.11.2021 №212 та від 06.01.2022 №1.

Відповідно до платіжного доручення від 22.11.2021 №212 за Контрактом від S003-MS-01/22 була здійснена оплата на суму 952 000 дол. США, а згідно з платіжним дорученням 06.01.2022 №1 на 715 000 дол. США, разом 1 667 000 дол. США.

Пунктом 7.4 Контракту №S003-MS-01/22 встановлено, що Продавець має право на свій розсуд виконати поставку Товару без отримання 100% оплати вартості Товару. При цьому Покупець повинен сплатити повну вартість відвантаженого Товару протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати відвантаження, підтвердженої копією коносаменту.

Тобто, Контрактом №5003-MS-01/22 передбачено право Продавця виконати поставку Товару з відстрочкою оплати вартості товару, що не впливає на визначення митної вартості товару та не порушує умови Контракту.

Крім того, можлива помилкова оплата по контракту від 05.11.2021 S003-MS-01/21, не впливає на правильність визначення митної вартості Товару.

До того ж, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17 та постанові від 12 березня 2019 року у справі №803/3649/15.

Встановлено, що на запит відповідача про подання додаткових документів декларант подав експортну ВМД країни експортера від 12.01.2022 020220220000030096.

Відмінність вартості Товару в експортній декларації країни відправлення та задекларованої митної вартості Товару пояснюється тим, що в інвойсі від 20.01.2022 № RC211111-424 відповідно до коносаменту від 20.01.2022 №TJGYET08 відправником товару с компанія RICHIN INTERNATIONAL TRADE (DALIAN) CO. LTD (Kэrrай), яка с одночасно і виробником товару. Контракт від 05.11.2021 №Р002-MS-01/22 був укладений між компаніями RICHASE ENTERPRISE PTE LTD (Сінгапур) та SUNFERT SA. (Швейцарія).

Таким чином, Декларацію країни відправлення оформлював не Продавець Товару із Швейцарії а відправник Товару з Китаю. Саме тому вартість товару в Декларації країни відправлення з Китаю не співпадає з вартістю товару, зазначеною в інвойсі із Сінгапуру, та з вартістю товару яка була задекларована Позивачем. А саме вартість товару в Декларація країни відправлення є меншою за вартість, вказану постачальником (SUNFERT SA (Швейцарія) в інвойсі та Декларантом у митній декларації, оскільки Декларація країни відправлення оформлена не за ціною постачальника (SUNFERT S.A. (Швейцарія), а за ціною виробника RICHASE ENTERPRISE PTE. LTD (Сінгапур).

Для оформлення Декларації країни відправлення надавався рахунок-фактура (інвойс) від 20.01.2022 № RC211111-424, який був виданий виробником Товару і зазначений в Декларації країни відправлення. Однак, дана обставина жодним чином не впливає на митну вартість, а митним органом не обґрунтовано як саме надання для оформлення Декларації країни відправлення зазначеного рахунку вплинуло на митну вартість Товару та чому ця обставина виключає можливість визначення митної вартості Товару за основним методом.

Крім того, варто наголосити на тому, що митна декларація країни відправлення не передбачена частиною 2 статті 53 МК України серед документів, які підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України митна декларація країни відправлення є документом, який митний орган вправі витребувати з метою усунення розбіжностей, підробки чи неточностей, виявлених у документах, які підтверджують митну вартість та вказані у ч. 2 ст. 53 МК України.

Відповідач вказує, що фірма-продавець "Sunfert S. А." та покупець ТОВ «Санагро Україна» являються взаємопов`язаними, оскільки керівником обох підприємств являється одна і та сама особа ОСОБА_1 .

Відповідно ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

При цьому, відповідачем не обґрунтовано наявності підстав вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

У повідомленні № 3 від 09.09.2022 митним органом було зазначено про взаємозв`язок покупця та продавця, однак митний орган не зазначав про те, що має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, та не вимагав у Декларанта надати документи, передбачені ч. 4 ст. 53 МК України.

У постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19 Верховний Суд зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної варт товарів.

Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність визначення митної вартості декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обстави визначається в кожному конкретному випадку.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлено, зокрема, в постанові від 31.03.2020 у справі № 826/12344/15.

З урахуванням наведеного у сукупності суд вважає, що надані позивачем документи підтверджують заявлену ним митну вартість товару, а доводи відповідача про недостатність наданих позивачем документів, наявність у таких документах недоліків та суперечностей не свідчать про заниження такої вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно із частиною 6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.3 ст.58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ст.60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Отже, із системного аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17, від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а, від 29.09.2020 у справі №160/9473/19, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020, від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 12.09.2022 №UA401000/2022/000049/2 зазначено, що визначити митну вартість товару за другорядними методами виявилось неможливим у зв`язку з відсутністю у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Митну вартість визначено за резервним методом, взято за основу митну вартість товару, що зазначена у митних деклараціях від 19.01.2022 № UA500020/2022/001602, вартість згідно джерела інформації 1080 дол. США/т.

Однак, за митною декларацією від 19.01.2022 № UA500020/2022/001602 здійснювалась поставка Магнію Сульфат Гептагідрат порошок (субстанція) для фармацевтичного застосування.

Водночас, як зазначив позивач та не спростував відповідач Магній Сульфат Гептагідрат порошок (субстанція) має фармацевтичне призначення, цей товар знаходиться в Державному реєстрі лікарських засобів України під №UA/15968/01/01 (Наказ МОЗ №760 від 06.05.2022), а, отже, вважається лікарським засобом. Добриво Декларанта та лікарський засіб Магній Сульфат Гептагідрат порошок (субстанція) мають різний хімічний склад Магній Сульфат Гептагідрат порошок (субстанція) має більший відсоток основної речовини («чистоту») у порівнянні з добривами, що безумовно впливає на вартість продукту. Товар Декларанта та порівнюваний товар мають різних виробників, постачальників, спосіб доставки та пакування.

Усі зазначені вище відмінності роблять неможливим співставлення товару декларанта та товару за МД від 19.01.2022 № UA500020/2022/001602 для цілей визначення та коригування митної вартості товару Декларанта.

При цьому, в оскаржуваному рішенні не міститься порівняння характеристик товарів, які ввозились за митними деклараціями від 09.09.2022 № UA401030/2022/010277 та від 19.01.2022 № UA500020/2022/001602.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не довів необхідності та обґрунтованості визначення ціни товару за резервним методом.

Проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 12.09.2022 №UA401000/2022/000049/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401030/2022/000127.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 26993,03 грн. Оскільки позов задоволено повністю на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 26993,03 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів від 12.09.2022 №UA401000/2022/000049/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Вінницької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401030/2022/000127.

Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Санагро Україна» за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 26993,03 грн (двадцять шість тисяч дев`ятсот дев`яносто три гривні три копійки).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Санагро Україна» (місцезнаходження юридичної особи: 01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, 44-Б; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 35508479).

Відповідач Вінницька митниця (місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: 21034, місто Вінниця, вулиця Лебединського, 17; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43997544).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.