Ухвала

від 10.10.2024 по справі 340/2374/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

про відмову в ухваленні додаткового судового рішення

10 жовтня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/2374/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача-1: Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, вул. Центральна,43, с. Велика Андрусівка, Кіровоградська область,27520

до відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, вул. Філософська,39а, м. Дніпро, 49006

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_4 , АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_5 , АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_6 , АДРЕСА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_7 , АДРЕСА_4

про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:

1) визнати протиправною та скасувати рішення Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 22.12.2023 №2651 в частині земельної ділянки з кадастровим номером №3525285200:02:000:0906;

2) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером №3525285200:02:000:0934.

Рішенням Кіровоградського ОАС від 24.09.2024 року позовні вимоги задоволено частково.

30.09.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх.№24614/24), просить стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалою суду від 01.10.2024 розгляд заяви вирішено проводити в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.2 ст.252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, прийшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступні обставини.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.

У цій справі представник позивача просить стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

На підтвердження розміру витрат надано: договір про надання правової допомоги від 15.04.2024 та звіт до договору від 26.09.2024(т.2,а.с.113-114).

Дослідивши надані представником позивача документи, суд враховує такі обставини.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.06.2022 року по справі № 380/3142/20, від 02.02.2023 року по справі № 120/4765/21-а.

При цьому судом враховано, що за умовами договору №15/04-2024 від 15.04.2024 року оплата за договором здійснюється клієнтом протягом 10 днів з моменту ухвалення судом І інстанції рішення. У матеріалах справи наявний звіт до договору від 26.09.2024 року, відповідно до якого Адвокатом надані юридичні послуги на загальну вартість 30 000,00 грн.

Однак, матеріали справи не містять доказів оплати позивачем наданих адвокатом послуг.

Таким чином, витрати на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн. не є підтвердженими належними документами, а тому стягненню з відповідачів не підлягають.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для прийняття додаткового рішення.

Відповідно до ч.4 ст.252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 132, 139, 252, 256, 293-295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Відмовити представнику ОСОБА_1 в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення по справі № 340/2374/24.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293,295 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО