Ухвала

від 10.10.2024 по справі 380/7356/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду у частині позовних вимог

10 жовтня 2024 рокусправа № 380/7356/24місто Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду А.Г. Гулик, розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс Трейдинг" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача від 23.09.2024 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з поважних причин. Заява представника позивача обґрунтована тим, що необхідність отримання відповіді ТОВ ДМ-ЕКСПОРТ на лист Позивача № 03/1 від 05.03.2024р. до подання позовної заяви з метою з`ясування всіх обставин прийняття оскаржуваного рішення та обґрунтування його протиправності. Дотримання позивачем вказаної необхідності призвело до пропуску строку на звернення до адміністративного суду лише на 10 днів, що на думку позивача та з урахуванням обставин справи є виправданим, і покликано сприяти всебічному розгляду справи, а також необхідність виконання позивачем свого обов`язку, визначеного частиною другою статті 79 КАС України, подавати докази, а саме копію листа № 11 від 25.03.2024р. ТОВ ДМ-ЕКСПОРТ, який є відповіддю на лист позивача № 03/1 від 05.03.2024р., разом із поданням позовної заяви. В контексті вказаних причин позивач також зазначає, що подання ним позовної заяви без додавання до неї копії листа № 11 від 25.03.2024 ТОВ ДМ ЕКСПОРТ спричинило б в подальшому необхідність подання позивачем вказаного доказу до суду вже разом із заявою про поновлення строку на подання вказаного доказу з обгрунтуванням причин поважності пропуску такого строку.

Розглянувши заяву представника позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов таких висновків.

У провадженні суду перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс Трейдинг" код ЄДРПОУ 44909805, місцезнаходження: 04073, м.Київ, вул. Кирилівська, 160А до Львівської митниці ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1,у якій просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000350/2 від 14.12.2023 р.;

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000351/2 від 14.12.2023 р.;

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000354/2 від 15.12.2023 р.;

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000357/2 від 18.12.2023p.;

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000247/2 від 20.09.2023p.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. За змістом частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Правова регламентація поновлення процесуального строку забезпечується, серед іншого, приписами частин першої, третьої та шостої статті 121 КАС України. Вказані норми визначають, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли згаданим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й на природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Частина четверта статті 122 КАС України передбачає, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Частина друга статті 55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Інакше кажучи, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, Європейський суд з прав людини сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Суд, надаючи правову оцінку питанню визначенню моменту, з якого починається перебіг строку звернення до суду, враховує презумпцію знання законодавства (ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається), за змістом якої кожен вважається таким, що знає закони.

Правовою основою згаданої презумпції є обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Вказаний обов`язок закріплений частиною 1 статті 68 Конституції України. Суд наголошує на тому, що обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Як наслідок, у відповідності до наведеної презумпції закони повинен знати кожний. З цього положення випливає загальновідома формула, а саме - незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка детермінована частиною другою статті 68 Конституції України.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Отже, виходячи з положень статей 122 і 123 КАС України, суд повинен перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду, чітко встановивши час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів, а в разі пропуску строку - дати оцінку поважності причин його пропуску та в залежності від з`ясованого відкрити провадження у справі або повернути позовну заяву (на стадії до відкриття провадження) чи залишити її без розгляду (на стадії після відкриття провадження).

Суд у цьому контексті зазначає, що відповідно частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Однією з позовних вимог є визнання протиправним та скасування рішення Відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000247/2 від 20.09.2023, яке позивач отримав через електронний кабінет.

В ухвалі про залишення позову без руху суд зазначив, що строк звернення до суду почав перебіг, починаючи з 21.09.2023.

Зважаючи на викладене, строк звернення до суду сплив 22.03.2024.

У свою чергу позивач звернувся до суду з позовом лише 01.04.2024, тобто з пропуском визначеного строку звернення до суду.

Щодо аргументів позивача про відсутність повноважень встановлювати протиправність рішень відповідача, суд зазначає що відповідно до пункту четвертого частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому згаданого Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Суд звертає увагу на те, що фактичною підставою для звернення до адміністративного суду є переконання позивача, що його права, свободи або законні інтереси порушені протиправним індивідуальним актом чи окремими його положеннями.

Суд вказує на те, що висновок в ухвалі про залишення позовної заяви без руху відповідно до якого протиправність оскаржуваного рішення мала б бути встановлена позивачем самостійно, виходячи із змісту такого рішення, але не за результатом комунікації із іншим суб`єктом приватного права, слід розуміти як виникнення у позивача переконання, що оскаржуваним рішенням були порушені його права, свободи або законні інтереси, що є фактичною підставою для звернення до суду.

У заяві про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду представник позивача повторно посилається на обов`язок позивача, визначений частиною другою статті 79 КАС України, подавати докази разом із поданням позовної заяви, а саме:

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення № UA209000/2023/000247/2 від 20.09.2023, при його прийнятті відповідач використав інформацію про митну вартість ідентичного (такого ж самого) товару бензиновий генератор GX-25, номінальна потужність 2,5 кВт, торгівельна марка DNIPRO M, виробник: TAIZHOU SAGA IMPORT EXPORT CO., LTD, митне оформлення якого завершено іншим декларантом за митною декларацією № UA305130/2023/9532 від 13.04.2023. При цьому Відповідач не вказав найменування та ідентифікаційний код такого декларанта.

У свою чергу, позивач відповідно до частини другої статті 79 КАС України вважав своїм обов`язком до звернення до суду з позовом з`ясувати всі обставини прийняття відповідачем оскаржуваного рішення № UA209000/2023/000247/2 від 20.09.2023, у тому числі перевірити відомості, наведені Відповідачем у графі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" вказаного рішення та зібрати відповідні докази його можливої протиправності, а саме отримати відповідь ТОВ ДМ-ЕКСПОРТ з метою подальшого всебічного і повного розгляду судом справи після звернення Позивачем з позовом до суду.

Так, позивач самостійно встановив, що декларантом за митною декларацією №UA305130/2023/9532 від 13.04.2023, на яку послався Відповідач у графі 33 оскаржуваного рішення, було ТОВ ДМ-ЕКСПОРТ.

Позивач звернувся з листом № 03/1 від 05.03.2024 до ТОВ ДМ-ЕКСПОРТ в межах встановленого законом шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, сподіваючись, що отримає відповідь ТОВ ДМ-ЕКСПОРТ до дати його можливого формального спливу, тобто до 21.03.2023.

У відповідь Листом № 11 від 25.03.2024 ТОВ ДМ-ЕКСПОРТ повідомило Позивачу, що ТОВ ДМ-ЕКСПОРТ здійснювало ввезення (імпорт) та розмитнення бензинових генераторів GX-25 та GX-30 торговельної марки DNIPRO-M (виробник TAIZHOU SAGA IMPORT EXPORT CO.,LTD (КНР)) відповідно до митної декларації №UA305130/2023/9532 від 13.04.2023 (номер після прийняття митним органом 23UA305130009532U9 від 13.04.2023).

Із вказаного листа № 11 від 25.03.2024 ТОВ ДМ-ЕКСПОРТ також вбачається, що за вказаною митною декларацією митні платежі не сплачувалися, оскільки при митному оформленні вказаних товарів застосована податкова пільга (преференція) зі сплати ввізного мита та ПДВ із кодом 231 (визначений в графі 36 код преференції 231000231), а їх нарахування у графі 47 митної декларації мало умовний характер (код способу платежу 06 умовне нарахування).

Визначена у митній декларації вартість товарів в сумі 69 236,00 доларів США є вищою від їх дійсної фактурної (за ціною договору) вартості, позаяк митні органи відмовляють ТОВ ДМ-ЕКСПОРТ у митному оформленні бензинових генераторів і здійснюють коригування їх митної вартості, якщо вона суттєво менша ніж 6,2 доларів США в перерахунку на 1 кг ваги.

Оскільки в даному випадку у зв`язку із застосуванням діючої в тому періоді податкової пільги (преференції) зі сплати ввізного мита та ПДВ із кодом 231 їх сплата не відбувалася, а нарахування митних платежів мало умовний характер, ТОВ ДМ ЕКСПОРТ щоб не отримати відмову в митному оформленні товарів та рішення про коригування митної вартості, розрахувало митну вартість бензинових генераторів із розрахунку близько 6,2 доларів США за 1 кг ваги, а не за ціною договору.

В листі № 11 від 25.03.2024 ТОВ ДМ-ЕКСПОРТ окремо підкреслило, що воно в кожному випадку відмови митних органів у митному оформленні бензинових генераторів торговельної марки DNIPRO-M за ціною договору та при коригуванні митним органом їх митної вартості в сторону збільшення (зокрема до рівня 6,2 доларів США за 1 кг ваги) і відповідного безпідставного збільшення розміру митних платежів, оскаржує такі рішення митних органів. Зокрема, таке оскарження відбулося за позовами ТОВ ДМ-ЕКСПОРТ до Тернопільської митниці (адміністративна справа № 500/430/23) та до Львівської митниці (адміністративні справи № 380/8957/23, № 380/9431/23, № 380/4612/23).

Після одержання вказаного листа № 11 від 25.03.2024 ТОВ ДМ-ЕКСПОРТ позивачем також зокрема встановлено з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, що рішеннями Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2023р. у справі №380/9431/23 (дата набрання законної сили 31.01.2024р.) від 31.10.2023р. у справі №380/8957/23 (дата набрання законної сили 25.01.2024р.) визнано протиправними та скасовано загалом 11 рішень Львівської митниці про коригування митної вартості бензинових генераторів (в тому числі бензинових генераторів GX-25 торговельної марки DNIPRO-M), декларування та розмитнення яких здійснювалося ТОВ ДМ-ЕКСПОРТ.

До 25.03.2024 (до одержання Листа № 11 від 25.03.2024 ТОВ ДМ-ЕКСПОРТ) вказані обставини були невідомі Позивачу, як і пов`язані з ними обставини оформлення митної декларації № UA305130/2023/9532 від 13.04.2023 ТОВ ДМ ЕКСПОРТ, на яку відповідач послався при прийнятті оскаржуваного рішення № UA209000/2023/000247/2 від 20.09.2023р.

Враховуючи викладене, звертаючись до суду з позовною заявою, позивач вважав, що строк звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення № UA209000/2023/000247/2 від 20.09.2023 не сплив.

Позивач вказує на те, що причинами пропуску ним строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення № UA209000/2023/000247/2 від 20.09.2023р. є: необхідність отримання відповіді ТОВ ДМ-ЕКСПОРТ на Лист Позивача № 03/1 від 05.03.2024р. до подання позовної заяви з метою з`ясування всіх обставин прийняття оскаржуваного рішення та обґрунтування його протиправності.

Зважаючи на викладене, причиною пропуску строку на звернення до адміністративного суду із позовом, на думку позивача, є необхідність зібрання доказів.

Оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд звертає увагу на те, що зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому, як правило, не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду. Окрім цього, не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.

Зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому, як правило, не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду. Окрім цього, не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, постанова від 22.04.2020 у справі №811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4)ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №№120/5780/20-а.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Вказане узгоджується із висновками, відображеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №9901/405/19.

Суд відхиляє доводи позивача про поважність причин пропуску процесуального строку звернення до адміністративного суду із позовом, виходячи з такого.

Як на поважну причину пропуску строку звернення до суду позивач посилається на необхідність отримання відповіді ТОВ ДМ-ЕКСПОРТ на лист Позивача № 03/1 від 05.03.2024р. до подання позовної заяви з метою з`ясування всіх обставин прийняття оскаржуваного рішення та обґрунтування його протиправності. Дотримання Позивачем вказаної необхідності призвело до пропуску Позивачем строку на звернення до адміністративного суду лише на 10 днів, що на думку Позивача та з урахуванням обставин справи є виправданим, і покликано сприяти всебічному розгляду справи та необхідність виконання Позивачем свого обов`язку, визначеного частиною другою статті 79 КАС України, подавати докази, а саме копію листа № 11 від 25.03.2024р. ТОВ ДМ-ЕКСПОРТ, який є відповіддю на лист позивача № 03/1 від 05.03.2024р., разом із поданням позовної заяви

Предметом позову у справі є визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000350/2 від 14.12.2023; рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000351/2 від 14.12.2023; рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000354/2 від 15.12.2023; рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000357/2 від 18.12.2023; рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000247/2 від 20.09.2023.

Під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000350/2 від 14.12.2023 відповідач послався на митну декларацію від 30.10.2023 №UA209140/2023/030401.

Під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000351/2 від 14.12.2023 відповідач послався на митну декларацію від 30.10.2023 №UA209140/2023/030401.

Під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000354/2 від 15.12.2023 відповідач послався на митну декларацію від 30.10.2023 №UA209140/2023/030401.

Під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000357/2 від 18.12.2023 відповідач послався на митну декларацію від 30.10.2023 №UA209140/2023/030401.

Під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000247/2 від 20.09.2023 відповідач послався на митну декларацію від 30.10.2023 №UA305130/2023/9532.

Таким чином, позивач відповідно до частини другої статті 79 КАС України вважав за необхідне до звернення до суду з позовом з`ясувати всі обставини прийняття відповідачем оскаржуваного рішення № UA209000/2023/000247/2 від 20.09.2023, в тому числі перевірити відомості, наведені Відповідачем у графі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" вказаного рішення та зібрати відповідні докази його можливої протиправності, а саме отримати відповідь ТОВ ДМ-ЕКСПОРТ з метою подальшого всебічного і повного розгляду судом справи після звернення позивачем з позовом до суду.

Проте позивач не вважав за необхідне до звернення до суду з позовом з`ясувати всі обставини прийняття відповідачем оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000350/2 від 14.12.2023; рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000351/2 від 14.12.2023; рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000354/2 від 15.12.2023; рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000357/2 від 18.12.2023, не здійснював встановлення декларантів, не звертався до них із листами та не отримував жодних відповідей, що у свою чергу, вказує на непослідовність дій позивача щодо збору доказів у справі та визначенні підстав протиправності оскаржених рішень.

Необхідність отримання доказів від декларанта, за митною декларацією якого було здійснено коригування митної вартості, не передбачено ані матеріальними нормами законодавства, ані судовою практикою Верховного Суду при розгляді справ такої категорії.

Суд також зазначає, що про наявність судових рішень Львівського окружного адміністративного суду, якими визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці, позивач міг дізнатись самостійно з Єдиного державного реєстру судових рішень, не очікуючи листа від ТОВ "ДМ-ЕКСПОРТ".

З таких підстав, суд, враховуючи пасивний характер поведінки позивача, його юридичну обізнаність, відсутність будь-яких об`єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшов висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 згаданого Кодексу.

Частина третя статті 123 КАС України визначає, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на вказане, суд висновує, що причини пропуску позивачем строку звернення до суду у частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000247/2 від 20.09.2023 є неповажними.

У зв`язку з цим, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс Трейдинг" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень у частині позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000247/2 від 20.09.2023 необхідно залишити без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити повністю.

Причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю "Тулс Трейдинг" строку звернення до суду з позовною заявою у частині позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000247/2 від 20.09.2023 визнати неповажними.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс Трейдинг" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень у частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000247/2 від 20.09.2023 залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович