Рішення

від 02.01.2025 по справі 380/7356/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2025 рокусправа № 380/7356/24місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС ТРЕЙДИНГ" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС ТРЕЙДИНГ" код ЄДРПОУ 44909805, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Кирилівська, 160А до Львівської митниці ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1,у якій просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000350/2 від 14.12.2023;

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000351/2 від 14.12.2023;

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000354/2 від 15.12.2023;

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000357/2 від 18.12.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов Контракту № ТТ-1ІМ-230601/1 від 01.06.2023 на поставку товарів, укладеного між ТОВ "ТУЛС ТРЕЙДИНГ" та "China Tools Export sp. z 0.0." (Республіка Польща), Додаткової угоди № 1 від 01.06.2023 та інвойсів № FS-EXP-000690/23 від 02.12.2023, № FS-EXP-000691/23 від 02.12.2023, № FS-EXP-000692/23 від 02.12.2023, № F-ЕХР-000693/23 від 02.12.2023, № FS-EXP-000372/23 від 07.09.2023 до нього, позивач подав до митного оформлення митні декларації. На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого митна вартість товару зросла. Звертає увагу на те, що основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України. Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість підтверджується інвойсом, платіжними дорученнями про сплату повної вартості товару, прайс-листом, калькуляціями ціноутворення, тощо. Зауваження митного органу щодо розбіжностей та неповноти інформації є безпідставними та не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані у поданих документах.

Позивач вважає, що інформація щодо митної вартості іншого товару, відмінного від задекларованого позивачем, не могла слугувати підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

23.05.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Під час здійснення митного контролю відповідач опрацював інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, порушення при поданні митної декларації, а саме: - згідно пункту 1.1. договору №TT-1IM-230601/1 від 01.06.2023 постачальник зобов`язується поставити покупцю товар в асортименті, кількості, з характеристиками та за цінами визначеними сторонами в погоджених замовленнях. Такі замовлення до митного оформлення не подавалась; - згідно з пунктом 3.1. договору №TT-1IM-230601/1 від 01.06.2023, якщо інше не встановлено Сторонами в узгодженому замовленні, оплата товару по замовленню здійснюється протягом 30 календарних днів з дати здійснення поставки Постачальником відповідної партії товару та отримання Покупцем відповідного інвойсу (рахунку-фактури). Відповідно до поданого рахунку-фактури №FS-EXP 000692/23 від 02.12.2023 умови оплати 100% протягом 50 днів після видачі CMR. Тобто, наявні розбіжності в умовах оплати, які не підтверджені передбаченими контрактом документами (узгоджені замовлення до митного оформлення не подавалась); - відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 22 та 23 CMR-зазначається підпис і штамп відправника та перевізника. В CMR №5091/I/2023/AS від 11.12.2023 у гр. 22 зазначено відомості про відправника товару B.S. LOGISTYKA Sp.z.o.o. Документів про наявність договірних відносин із підприємством не надано; - відповідно до інформації наявної на веб-сайті www.searates.com переміщення контейнера №MSKU1842729 здійснювалось за маршрутом NINGBO (Китай, дата відправки 24.10.2023)- GDANSK (Польща, дата прибуття 04.12.2023). У митній декларації Республіки Польща №23PL322080NS6C4EM8 від 11.12.2023 у графі 15 (країна вивезення) зазначено CN (Китай) та вказана інформація про наявність коносамента №273399439. Однак, транспортні (перевізні) документи по всьому маршруту слідування не надано; - до митного оформлення надано митну декларацію Республіки Польща №23PL322080NS6C4EM8 від 11.12.2023 оформлену в митному режимі "транзит". Митну декларацію оформлену в митному режимі "експорт" до митного оформлення не надано. Отже, основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини двадцять першої статті 58 Митного кодексу України.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 10.04.2024 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 08.05.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 12.09.2024 суд залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 25.09.2024 суд продовжив розгляд справи.

Ухвалою 10.10.2024 суд позов у частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000247/2 від 20.09.2023 залишив без розгляду.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач уклав Контракт № ТТ-1ІМ-230601/1 від 01.06.2023 на поставку товарів з "China Tools Export sp. z 0.0." (Республіка Польща).

Відповідно до умов договору:

1.1. За цим Контрактом Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар (далі - товар) в асортименті, кількості, з характеристиками та за цінами, визначеними Сторонами в погоджених замовленнях, Покупець, в свою чергу, зобов`язується оплатити та прийняти товар на умовах цього Контракту.

1.2. Замовлення до цього Контракту можуть погоджуватись Сторонами шляхом укладення відповідних додатків, обміну листами, в тому числі електронними листами, повідомленнями через будь-які засоби телекомунікацій, а також шляхом усних домовленостей. В будь-якому випадку всі істотні та інші необхідні умови щодо а кожної поставки мають бути відображені у відповідних інвойсах (проформа-інвойсах).

3.1. Порядок розрахунків Якщо інше не встановлено Сторонами в 3. узгодженому замовленні, оплата товару по in замовленню 30 ог здійснюється протягом (тридцяти) календарних днів з дати здійснення da поставки Постачальником відповідної партії th товару та отримання Покупцем відповідного В 3. інвойсу (рахунку-фактури).

3.3. Платежі здійснюються в доларах США шляхом перерахування грошових коштів в сумі до вартості товару на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний в цьому Контракті. При перерахуванні платежу Покупець зобов`язаний вказати в розділі «призначення платежу» номер і дату цього Контракту, а також вказати суму, що перераховується.

3.4. Датою здійснення платежу вважається дата списання коштів з рахунку Покупця.

4.1. Умови поставки згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС-2010, а також інформація про вантажовідправника, вантажоодержувача, місце відправки товару, місце поставки товару, країну походження товару та інша необхідна інформація вказуються Сторонами у відповідному інвойсі, за яким здійснюється поставка партії товару.

4.4. Постачальник зобов`язується провести а необхідні митні формальності щодо товару відповідно до умов поставки.

4.5. Зобов`язання по поставці товару вважаються виконаними Постачальником у момент як це вказано у застосованому терміні 4 Інкотермс-2010.

4.6. Всі витрати по транспортуванню товару до складу Покупця несе Покупець.

4.7. Поставка товару супроводжується документами:

- СМР (інший застосовний документ);

- інвойс/рахунок-фактура;

- пакувальний лист.

Окрім цього було укладено додаткову угоду № 1 від 01.06.2023, відповідно до якої:

А. Сторони дійшли згоди пункти 4.6 та 4,8 до Контракту викласти в наступній редакції:

4.6 Всі витрати по транспортуванню товару до складу Покупця несе Постачальник.

4.8. Страхування вантажу при поставці товару не Здійснюється

В. Ця Угода набуває чинності з дати, вказаної у преамбулі Угоди та діє протягом терміну дії Контракту або до відміни чи зміни цієї Угоди.

Відповідно до умов Контракту № ТТ-1ІМ-230601/1 від 01.06.2023 на поставку товарів, укладеного між ТОВ "ТУЛС ТРЕЙДИНГ" та "China Tools Export sp. z 0.0." (Республіка Польща), Додаткової угоди № 1 від 01.06.2023 та інвойсів № FS-EXP-000690/23 від 02.12.2023 , № FS-EXP-000691/23 від 02.12.2023, № FS-EXP-000692/23 від 02.12.2023 , № F-ЕХР-000693/23 від 02.12.2023, № FS-EXP-000372/23 від 07.09.2023 до нього Позивачем подано до митного оформлення:

- митну декларацію № 23UA209110012228U6 від 14.12.2023, за якою Відповідачем було відмовлено у прийнятті митної декларації, про що Відповідачем оформлено Картку відмови № А209110/2023/000161 та прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів №А209000/2023/000350/2 від 14.12.2023

- митну декларацію № 23UA209110012229U5 від 14.12.2023, за якою Відповідачем було відмовлено у прийнятті митної декларації, про що Відповідачем оформлено Картку відмови № А209110/2023/000160 та прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів № А209000/2023/000351/2 від 14.12.2023

- митну декларацію № 23UA209110012289U2 від 15.12.2023, за якою Відповідачем було відмовлено у прийнятті митної декларації, про що Відповідачем оформлено Картку відмови № UA209110/2023/000163 та прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів № А209000/2023/000354/2 від 15.12.2023

- митну декларацію № 23UA209110012315U1 від 18.12.2023, за якою Відповідачем було відмовлено у прийнятті митної декларації, про що Відповідачем оформлено Картку відмови № А209110/2023/000165 та прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів № А209000/2023/000357/2 від 18.12.2023

Вищевказаними картками відмови Відповідачем роз`яснено Позивачу вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: подати митні декларації з врахуванням рішень про коригування митної вартості.

Враховуючи викладене, Позивачем з урахуванням змісту оскаржуваних рішень подано нові митні декларації: № 23UA209110012259U9 від 15.12.2023, № 23UA20911001225700 від 15.12.2023, № 23UA209110012300U1 від 15.12.2023, № 23UA209110012358U7 від 18.12.2023, № 23UA209110008869U7 від 21.09.2023, які були прийняті Відповідачем, і за якими було проведено митне оформлення товарів вже з врахуванням Оскаржуваних рішень щодо коригування (збільшення) митної вартості товарів.

У відповідь позивач надавав додаткові документи, а також письмову відповідь, у якій перелічував усі подані ним документи й зазначав, що жодних інших документів у нього немає, просив прийняти заявлений розмір митної вартості товару. Після отриманих додаткових документів, Митниця не погодилась із заявленою митною вартістю товарів та прийняла рішення про коригування митної вартості товару № UА209000/2023/000350/2 від 14.12.2023, № UА209000/2023/000351/2 від 14.12.2023, № UА209000/2023/000354/2 від 15.12.2023, № UА209000/2023/000357/2 від 18.12.2023, якими Відповідач, наводячи наступні тотожні зауваження:

- згідно з пунктом 1.1. договору № ТТ-11M-230601/1 від 01.06.2023 Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар в асортименті, кількості, з характеристиками та за цінами, визначеними Сторонами в погоджених замовленнях. Такі замовлення до митного оформлення не подавалась;

- відповідно до п. 4.6 договору №TT-11M-230601/1 від 01.06.2023 "всі витрати по транспортуванню товару до складу Покупця несе Покупець". Це суперечить визначеним в інвойсі від 02.12.2023 №FS-EXP-000693/23 умовам поставки товару - СРТ- Тернопіль:

- згідно з пунктом 3.1. договору №TT-1IM-230601/1 від 01.06.2023, якщо інше не встановлено Сторонами в узгодженому замовленні, оплата товару по замовленню здійснюється протягом 30 календарних днів 3 дати здійснення поставки Постачальником відповідної партії товару та отримання Покупцем відповідного інвойсу (рахунку-фактури). Відповідно до поданого рахунку-фактури №FS-EXP- 000693/23 від 02.12.2023 умови оплати 100% протягом 50 днів після видачі CMR. Тобто, наявні розбіжності в умовах оплати, які не підтверджені передбаченими контрактом документами (узгоджені замовлення до митного оформлення не подавалась);

- відповідно до вимог Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57- та статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 22 та 23 CMR зазначається підпис і штамп відправника та перевізника. В СMR №770329 від 08.12.2023 у гр. 22 відсутній підпис або печатка відправника. Також відсутня дата завантаження, що є порушенням ст. 5 Конвенції про договір міжнародного перевезення товарів;

- відповідно до інформації, наявної на веб-сайті www.searates.com переміщення контейнера № MRKU3330015 здійснювалось за маршрутом NINGBO (Китай, дата відправки 24.10.2023)- GDANSK (Польща, дата прибуття 04.12.2023, вибуття 08.12.2023). У митній декларації Республіки Польща №23PL322080NS6BSK23 від 06.12.2023 у графі 15 (країна вивезення) зазначено CN (Китай) та вказана інформація про наявність коносамента №232587085. Однак, транспортні (перевізні) документи по всьому маршруту слідування не надано;

- до митного оформлення надано митну декларацію Республіки Польща №23PL322080NS6BSK23 від 06.12.2023, оформлену в митному режимі "транзит". Митну декларацію оформлену в митному режимі "експорт" до митного оформлення не надана.

- відповідно до п. 10.1 Контракту він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін. Проте, печатка та підпис представника покупця, а також підпис представника продавця на усіх сторінках є ідентичними копіями одне одного, тобто документ не був підписаний жодною з сторін власноручно.

Додатково декларантом надіслано звіт про незалежну оцінку товарів. Інших документів які б усували чи роз`яснювали виявлені розбіжності не надано.

На підставі таких аргументів митний орган дійшов висновку, що існує невідповідність у поданих документах та відсутні належні відомості, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Після проведених консультацій із декларантом Митниця застосувала метод коригування митної вартості « 2б», за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

На підставі методу 2б джерелом коригування митної вартості стала вартість товару за МД № UA 209170/2023/030401 від 30.10.2023 року, у розмірі 6,20 дол.США/кг.

Сума донарахованих митних платежів за рішеннями становить: №UA209000/2023/000350/2 від 14.12.2023 265279,34 грн; № UA209000/2023/000351/2 від 14.12.2023 262764,78 грн; № UA209000/2023/000354/2 від 15.12.2023 270946,10 грн; №UA209000/2023/000357/2 від 18.12.2023 239948,93 грн; № UA209000/2023/000247/2 від 20.09.2023 106991,68 грн.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

і. Вихідні положення

Частина друга статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначає обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Надаючи оцінку правомірності рішенню відповідача про коригування митної вартості товарів , суд виходить з наступного.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються, серед іншого Митним кодексом України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).

Так, відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частина третя статті 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях

Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.

Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.

За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.

Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

iі. Аналіз обґрунтованості виставлення відповідачем вимоги про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості

Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.

Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

Як вже зазначав суд, відповідач у рішеннях про коригування митної вартості товару №UА209000/2023/000350/2 від 14.12.2023, № UА209000/2023/000351/2 від 14.12.2023, №UА209000/2023/000354/2 від 15.12.2023, № UА209000/2023/000357/2 від 18.12.2023, навів тотожні зауваження:

- згідно з пунктом 1.1. договору № ТТ-11M-230601/1 від 01.06.2023 Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар в асортименті, кількості, 3 характеристиками та за цінами визначеними Сторонами в погоджених замовленнях. Такі замовлення до митного оформлення не подавалась;

- відповідно до п. 4.6 договору №TT-11M-230601/1 від 01.06.2023 "всі витрати по транспортуванню товару до складу Покупця несе Покупець". Це суперечить визначеним в інвойсі від 02.12.2023 №FS-EXP-000693/23 умовам поставки товару - СРТ- Тернопіль:

- згідно з пунктом 3.1. договору №TT-1IM-230601/1 від 01.06.2023 якщо інше не встановлено Сторонами в узгодженому замовленні, оплата товару по замовленню здійснюється протягом 30 календарних днів 3 дати здійснення поставки Постачальником відповідної партії товару та отримання Покупцем відповідного інвойсу (рахунку-фактури). Відповідно до поданого рахунку-фактури №FS-EXP- 000693/23 від 02.12.2023 умови оплати 100% протягом 50 днів після видачі CMR. Тобто, наявні розбіжності в умовах оплати, які не підтверджені передбаченими контрактом документами (узгоджені замовлення до митного оформлення не подавалась);

- відповідно до вимог Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57- та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 22 та 23 CMR зазначається підпис і штамп відправника та перевізника. В СMR №770329 від 08.12.2023 у гр. 22 відсутній підпис або печатка відправника. Також відсутня дата завантаження, що є порушенням ст. 5 Конвенції про договір міжнародного перевезення товарів;

- відповідно до інформації наявної на веб-сайті www.searates.com переміщення контейнера № MRKU3330015 здійснювалось за маршрутом NINGBO (Китай, дата відправки 24.10.2023)- GDANSK (Польща, дата прибуття 04.12.2023, вибуття 08.12.2023). У митній декларації Республіки Польща №23PL322080NS6BSK23 від 06.12.2023 у графі 15 (країна вивезення) зазначено CN (Китай) та вказана інформація про наявність коносамента №232587085. Однак, транспортні (перевізні) документи по всьому маршруту слідування не надано;

- до митного оформлення надано митну декларацію Республіки Польща №23PL322080NS6BSK23 від 06.12.2023 оформлену в митному режимі "транзит". Митну декларацію оформлену в митному режимі "експорт" до митного оформлення не надан.

- відповідно до п. 10.1 Контракту він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін. Проте, печатка та підпис представника покупця, а також підпис представника продавця на усіх сторінках є ідентичними копіями одне одного, тобто документ не був підписаний жодною з сторін власноручно.

Додатково декларантом надіслано звіт про незалежну оцінку товарів. Інших документів які б усували чи роз`яснювали виявлені розбіжності не надано.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неподання замовлень до Контракту № ТТ-1IM-230601/1 від 01.06.2023 з огляду на таке.

Як вже було обґрунтовано пунктом 2.3. Контракту № ТТ-1IM-230601/1 від 01.06.2023 прямо визначено, що на підставі кожного погодженого сторонами замовлення на поставку товарів постачальник оформлює рахунок-фактуру (інвойс) і направляє його покупцю для оплати товару.

Пунктом 2.3. Контракту № ТТ-1IM-230601/1 від 01.06.2023 прямо визначено, що на підставі кожного погодженого сторонами замовлення на поставку товарів постачальник оформлює рахунок-фактуру (інвойс) і направляє його покупцю для оплати товару.

Замовлення не є обов`язковим документом, оскільки за змістом п. 1.2. Контракту № ТТ-1IM-230601/1 від 01.06.2023, замовлення до цього Контракту можуть погоджуватися сторонами в будь-який спосіб: шляхом укладення відповідних додатків, обміну листами, в тому числі електронними листами, повідомленнями через будь-які засоби телекомунікацій, а також шляхом усних домовленостей.

При цьому, згідно з п. 1.2. Контракту № ТТ-1IM-230601/1 від 01.06.2023, в будь якому випадку всі істотні та інші необхідні умови щодо кожної поставки мають бути відображені у відповідних інвойсах (проформах-івойсах).

Відповідно до п. 4.1. Контракту № ТТ-1IM-230601/1 від 01.06.2023, умови поставки згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС-2010, а також інформація про вантажовідправника, вантажоодержувача, місце відправки товару, місце поставки товару, країну походження товару та інша необхідна інформація вказуються сторонами у відповідному інвойсі, за яким здійснюється поставка партії товару.

Пунктом 4.7. Контракту № ТТ-1IM-230601/1 від 01.06.2023 передбачено, що поставка товару супроводжується документами: - CMR (інший застосовний документ); - інвойс/рахунок-фактура; - пакувальний лист.

Тобто, з урахуванням змісту пунктів 1.2., 2.3. та п. 4.1. Контракту № ТТ-1IM 230601/1 від 01.06.2023 підставою для оплати товару є саме інвойс, а не замовлення, яке має необов`язковий характер і може здійснюватися навіть в усній формі.

Таким чином, інвойси є основними документами, які відповідно до умов Контракту № ТТ-1IM-230601/1 від 01.06.2023р. підтверджують ціну (вартість) товарів. Вказане в повній мірі кореспондує змісту пункту 3) частини другої статті 53 МК України, відповідно до якої документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Суд зазначає, що замовлення (заявка) до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє ПП. Суд вважає за необхідне вказати, що така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також суд наголошує, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.

Як вже зазначав суд, статтею 53 МК України визначено перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед того переліку немає заявок (замовлень) чи будь-яких інших попередніх документів. При цьому згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Окрім цього, формуванню партії товару передує процес узгодження її обсягу шляхом звернення покупця із замовленням до продавця. Надсилання такого замовлення спрямоване виключно на визначення обсягу та кількості конкретних товарних позицій, які продавець має намір придбати. Приписи Договору «Cerrad» жодним чином не передбачають, що у таких замовленнях визначається вартість партії товару, що буде поставлена. Узгоджений обсягу партії товару та його ціна чітко визначається продавцем у рахунку-фактурі (інвойсі).

Суд висновує, що усі витрати на товар, які поніс позивач за виконанням Контракту включені у заявлену митну вартість. Окрім того до митного контролю на підтвердження фактурної вартості товару позивач надавав зовнішньоекономічний договір; відповідні інвойси, та банківські документи щодо оплати товару. На підтвердження витрат на транспортування товару позивач надав відповідачу договори про надання відповідних послуг із перевізниками, автотранспортні накладні (CMR), та відповідні рахунки-фактури щодо оплати наданих транспортних послуг.

Суд аналізує аргументи відповідача щодо наявності розбіжностей в умовах оплати, які не підтверджені передбаченими контрактом документами, з огляду на наступне.

Згідно з п. 3.1. Контракту № ТТ-1IM-230601/1 від 01.06.2023, якщо інше не встановлено сторонами в узгодженому замовленні, оплата товару по замовленню здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати здійснення поставки постачальником відповідної партії товару та отримання покупцем відповідного інвойсу (рахунку-фактури).

Тобто, самими умовами п. 3.1. Контракту № ТТ-1IM-230601/1 від 01.06.2023 передбачена можливість для його сторін змінити вказаний строк оплати, і така можливість не впливає на на числові значення ціни і вартості товарів.

Крім того, як вже зазначалося, пунктом 2.3. Контракту № ТТ-1IM-230601/1 від 01.06.2023 прямо визначено, що на підставі кожного погодженого сторонами замовлення на поставку товарів постачальник оформлює рахунок-фактуру (інвойс) і направляє його покупцю для оплати товару. Вказане означає, що в питаннях, що стосуються оплати товару, сторони мають керуватися саме інвойсом.

З урахуванням змісту пунктів 1.2., 2.3. та п. 4.1. Контракту № ТТ-1IM-230601/1 від 01.06.2023 підставою для оплати товару є саме інвойс, а не замовлення, яке має необов`язковий характер і може здійснюватися навіть в усній формі (п. 1.2. Контракту).

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо недоліків в оформленні міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) з огляду на таке.

Системний аналіз змісту статей 5, 13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) дає підстави для висновку про те, що одержувач (Позивач) не бере участі в оформленні оригіналів вантажної накладної та не може нести відповідальність за недоліки її заповнення, а має можливість отримати відповідний примірник вантажної (автотранспортної) накладної (CMR) тільки від перевізника в момент доставки товару в місце призначення.

Недоліки оформлення вантажної (автотранспортної) накладної (CMR) не впливають на її чинність, а Позивач не несе жодних витрат на доставку (перевезення) товарів в місце їх призначення.

Крім того, формою міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) взагалі не передбачені графи для вказання ціни чи вартості товарів, графи для вказання числових значень митної вартості товарів та/або її складових.

Натомість, у поданих Позивачем міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) вказані номери інвойсів, номери контейнерів та номери автомобілів перевізників. При проведенні митного оформлення та огляду товарів Відповідачем не зафіксовано, що у зазначених контейнерах на вказаних автомобілях перевозилися інші товари, аніж ті, що вказані Позивачем у митних деклараціях.

Так, відповідно до статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) (дата приєднання України: 01.08.2006 (із застереженням)) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Частиною 1 статті 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) передбачено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником.

Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Одночасно частиною 1 статті 7 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) обумовлено, що відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності: a) даних, зазначених у підпунктах b), d), e), f), g), h) та j) пункту 1 статті 6; b) даних, зазначених у пункті 2 статті 6; c) будь яких інших даних чи інструкцій, що надаються ним для складання вантажної накладної або для включення в неї таких даних.

Згідно з частиною 1 статті 13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку.

В постанові від 18.07.2022 у справі № 815/3805/16 Верховний Суд зазначив, що наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відтак, відповідачем не вказав, які саме складові митної вартості є непідтвердженими міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) та на підставі чого на думку Відповідача митна вартість товарів (ціна, вартість товарів, її складові) мають підтверджуватися саме міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), особливо у випадку, коли Позивач не несе жодних витрат на доставку (перевезення) товарів в місце призначення.

Суд аналізує аргументи відповідача щодо наявності розбіжностей у ненаданні Позивачем транспортних (перевізних) документів щодо переміщення контейнерів з товаром за маршрутом, з огляду на таке.

Відповідно до умов Контракту № ТТ-1IM-230601/1 від 01.06.2023 постачальником ТОВ ТУЛС ТРЕЙДИНГ є China Tools Export sp. z o.o. (Республіка Польща, Варшава).

В графах 2 первісних і нових митних декларацій вантажовідправником вказаний постачальник Позивача за Контрактом China Tools Export sp. z o.o. (Республіка Польща, Варшава).

В графах 15 первісних і нових митних декларацій країною відправлення вказана Польща.

В поданих Позивачем Відповідачу міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) місцем відправлення (навантаження) товарів вказаний Gdansk (Польща), а місцем призначення (розвантаження) Тернопіль (Україна).

Позивач не відповідає за перевезення товарів і не несе жодних витрат на доставку (перевезення) товарів в місце призначення, що підтверджується Додатковою угодою № 1 від 10.10.2023 до Контракту № ТТ-1IM-230601/1 від 01.06.2023 та умовою поставки - CPT ТЕРНОПІЛЬ, Україна, яка безпосередньо вказана в первісних та нових Митних деклараціях (графа 20), Інвойсах та Пакувальних листах.

Позивач не має жодних відносин з постачальниками China Tools Export sp. z o.o. і не зобов`язаний вимагати від останнього будь-які транспортні документи по всьому маршруту від виробника товарів з країни їх походження, якою є Китай.

Крім того, відповідач не вказав, які саме складові митної вартості є непідтвердженими у зв`язку з відсутністю транспортних (перевізних) документів щодо переміщення контейнерів з товаром за маршрутом з NINGBO (Китаий) до GDANSK (Польща), до якого Позивач не має жодного відношення та не несе жодних витрат на доставку (перевезення) товарів в місце призначення.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неподання декларації, оформленої в митному режимі "експорт" до митного оформлення, з огляду на таке.

Позивач не має жодного відношення до того, у якому режимі відповідно до митного законодавства Республіки Польща постачальник Позивача China Tools Export sp. z o.o. здійснював переміщення товарів через кордон Республіки Польща.

Позивач не відповідає за складання митних декларацій країни відправлення його контрагентом і не приймає участі у їх складенні.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) копію митної декларації країни відправлення. Відтак, частина третя статті 53 МК України не передбачає навіть можливості для Відповідача самостійно визначати, в якому саме митному режимі країни відправлення має бути оформлена митна декларація країни відправлення.

Тим більше, що вказаний документ не є обов`язковим, і відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України за наявності визначених законом підстав (наявність обґрунтованого сумніву) може додатково подаватися декларантом лише у випадку його наявності.

При цьому відповідач не заперечує та підтверджує у відзиві, що позивач подав йому митні декларації країни відправлення (Польща) № 23PL322080NS6BYJC6 від 08.12.2023, №23PL322080NS6BNYG9 від 05.12.2023, № 23PL322080NS6C4EM8 від 11.12.2023, №23PL322080NS6BSK23 від 06.12.2023, оформлені, як зазначає відповідач, в митному режимі транзит.

Отже, Позивач виконав п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України, надавши відповідачу копії митних декларацій країни відправлення, за правильність складання яких відповідає постачальник Позивача China Tools Export sp. z o.o., а не позивач.

Вимога відповідача подати до митного оформлення митні декларації країни відправлення, оформлені саме в митному режимі експорт не ґрунтується на чинному законодавстві.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Отже, подані декларантом документи підтверджують заявлену митну вартість товару, а твердження відповідача що відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці не відповідають встановленим обставинами.

Щодо аргументів відповідача про фактичне укладення договору суд зазначає таке.

Таке твердження не має правового значення в контексті спірних правовідносин та не відноситься до предмету доказування у справі, і не доводить наявність розбіжностей у числових значеннях ціни, вартості товарів чи складових, які підлягали включенню до митної вартості товарів.

Також відповідач не має повноважень перевіряти дійсність підписів сторін на зовнішньоекономічних договорах, дотримання форми вчинення таких підписів (проста письмова, електронна, із застосуванням факсимільного підпису тощо) чи робити про це юридично значущі висновки.

За змістом статті 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність, зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб`єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо суперечності пункту 4.6 договору №TT-1IM-230601/1 від 01.06.2023 та інвойсу від 02.12.2023 №FS-EXP-000693/23, з огляду на таке.

Як вказує відповідач у відзиві та оскаржуваній митній декларації, відповідно до пункту 4.6 договору №TT-1IM-230601/1 від 01.06.2023 "всі витрати по транспортуванню товару до складу Покупця несе Покупець". Це суперечить визначеним в інвойсі від 02.12.2023 №FS-EXP-000693/23 умовам поставки товару СРТ Тернопіль.

Проте, як вже встановив суд відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.06.2023:

А. Сторони дійшли згоди пункти 4.6 та 4,8 до Контракту викласти в наступній редакції:

4.6 Всі витрати по транспортуванню товару до складу Покупця несе Постачальник.

4.8. Страхування вантажу при поставці товару не Здійснюється

В. Ця Угода набуває чинності з дати, вказаної у преамбулі Угоди та діє протягом терміну дії Контракту або до відміни чи зміни цієї Угоди.

Отже, зазначені твердження відповідача суперечать змісту господарських відносин між сторонами, що встановлені додатковою угодою № 1 від 01.06.2023.

Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.

iii. Щодо застосування резервного методу

Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Суд встановив, що у рішеннях про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/000350/2 від 14.12.2023, № UА209000/2023/000351/2 від 14.12.2023, №UА209000/2023/000354/2 від 15.12.2023, № UА209000/2023/000357/2 від 18.12.2023 відповідач посилається на митну декларацію № UA 209170/2023/030401 від 30.10.2023, а саме:

- у рішеннях про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/000350/2 від 14.12.2023, № UА209000/2023/000351/2 від 14.12.2023, №UА209000/2023/000354/2 від 15.12.2023, № UА209000/2023/000357/2 від 18.12.2023 відповідач посилається на митну декларацію № UA 209170/2023/030401 від 30.10.2023 щодо товару, відповідно до якої рівень митної вартості складає у розмірі 6,20 дол.США/кг., що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2б.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співрозмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.

З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність рішень відповідача про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/000350/2 від 14.12.2023, №UА209000/2023/000351/2 від 14.12.2023, №UА209000/2023/000354/2 від 15.12.2023, №UА209000/2023/000357/2 від 18.12.2023, у зв`язку з чим такі необхідно скасувати.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 15558,91грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС ТРЕЙДИНГ" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000350/2 від 14.12.2023, №UA209000/2023/000351/2 від 14.12.2023, № UA 209000/2023/000354/2 від 15.12.2023, №UA209000/2023/000357/2 від 18.12.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС ТРЕЙДИНГ" код ЄДРПОУ 44909805, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Кирилівська, 160А судовий збір у розмірі 15558 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн 91 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович