Рішення

від 11.10.2024 по справі 400/5794/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2024 р. справа № 400/5794/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт», вул. Молодіжна, 6, с-ще Весняне, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, 57134,

до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті, вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150,

провизнання протиправною та скасування постанови від 23.05.2024 року № ПШ058119

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» (далі - позивач або ТОВ «Югнефтепродукт») звернулося з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати постанову № ПШ058119 від 23.05.24 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що під час перевірки транспортного засобу позивачем перевозився вантаж для власних потреб, що на якого думку підтверджується товарно-транспортною накладною № Р9235 від 23.04.24 р., в якій зазначено, що замовником, вантажоодержувачем та автомобільним перевізником виступає позивач - ТОВ «Югнефтепродукт». Відтак, транспортний засіб використовувався виключно в межах власних потреб статутної діяльності і позивач не надавав послуг з перевезення вантажів чи пасажирів.

Від відповідача надійшов відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки під час перевірки транспортного засобу DAF державний номер НОМЕР_1 було встановлено, що водій не надав тахокарти за 21.04.24 р., 22.04.23 р. або бланки підтвердження діяльності водія за вказаний період, чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідач наголошує, що згідно накладної, наданої під час перевірки перевізником було зазначено саме позивача, а вантажоодержувачем було зазначено МБМ, що підтверджує надання позивачем послуг з перевезення із використанням найманої праці водія. Щодо наданої позивачем товарно транспортної накладної до позовної заяви, то вона не може прийматись до уваги, оскільки не надавалась під час перевірки.

Позовна заява залишалась без руху ухвалою від 24.06.24 р.

Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок та направлення на перевірку посадовою особою відповідача 23.04.24 р. проведена рейдова перевірка на автодорозі М-14 «Одеса-Миколаїв-Новоазовськ», 88 км о 15.45 год. транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.04.24 р. № 045637.

Під час перевірки було встановлено, що транспортний засіб було обладнано тахографом, перевізником є позивач, а водій ОСОБА_1 не надав тахокарти за 21.04.24 р., 22.04.24 р. або бланки підтвердження діяльності водія за вказаний період, тобто встановлено порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

10.05.24 р. відповідач надіслав позивачу рекомендованим листом повідомлення про розгляд 23.05.24 р. з 10:00 по 12:00 год. справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, виявлених під час рейдової перевірки, яке отримане позивачем 17.05.24 р.

23.05.24 р. відповідачем було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ058119, відповідно до якої за відсутність документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме тахокарт або бланк підтвердження діяльності водія ОСОБА_1 , відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 вказаного Закону, на перевізника ТОВ «Югнефтепродукт» накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн.

Не погоджуючись з правомірністю вказаної постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Як передбачено статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 05.04.01 р. (далі - Закон № 2344-ІІІ) автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; замовник транспортних послуг юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату; автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транзит вантажів», інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом; рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Статтею 5 Закону № 2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до частин 7, 14 статті 6 Закону № 2344-ІII центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Отже, здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства є повноваженнями відповідачів.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) визначає Порядок «Проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.06 р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1567).

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3 Порядку № 1567).

Згідно із пунктами 2, 4 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 11, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За приписами абзаців першого, другого пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно із пунктами 20, 21 Порядку № 1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктами 25-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ згідно оскаржуваної постанови стала відсутність документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме тахокарт або бланк підтвердження діяльності водія ОСОБА_1 .

Положеннями статті 18 Закону № 2344-ІІІ регламентовано, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Отже, в розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем.

Відповідно до статті 49 Закону № 2344-ІІІ водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

За змістом статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством

Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.10 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.10 за № 946/18241 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 у цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні: контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Інші терміни вживаються в значеннях, наведених у Законах України «Про автомобільний транспорт», «Про метрологію та метрологічну діяльність, «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)».

Виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР (пункт 3.1 Інструкції).

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Пунктом 3.5 Інструкції № 385 встановлено, що перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).

Відповідно до пунктів 1.2-1.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.10 р., зареєстровано в Міністерствіюстиції України 14.09.10 р. за № 811/18106 (далі - Положення № 340), це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ). Це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Суд зауважує, що у даному випадку здійснювалось перевезення вантажу з використанням праці найманого водія (вказана обставина не є спірною), тому до спірних відносинах підлягає застосуванню Положення № 340.

Пунктом 6.1 Положення № 340 передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно з пункту 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

07.09.05 р. прийнято Закон України № 2819 «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних Засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 1 липня 1970 р. в м. Женева».

З 20.12.10 р. набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР) підписаної у Женеві 1 липня 1970 р. в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

З урахуванням вищенаведеного водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Так, відповідно до абзацу третього статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що перевіряємий транспортний засіб DAF державний номер НОМЕР_1 був обладнаний цифровим тахографом.

В той же час, актом перевірки зафіксовано відсутність у водія тахокарт за 21.04.24 р., 22.04.24 р. або бланк підтвердження діяльності водія, які відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ, пункту 3.3. Інструкції № 385, пункту 6.1 Положення № 340 повинні знаходитись у водія та надаватись для перевірки, що апелянтом не спростовано.

Суд зазначає, що перевезення будь-якого вантажу, в тому числі для власних потреб, вантажним автомобілем з повною масою понад 3.5 т., не звільняє водія від необхідності мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу та заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР.

Таким чином, матеріалами перевірки підтверджено порушення позивача статті 48 Закону № 2344-ІІІ та наявність підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 вказаного Закону у розмірі 17 000 грн.

Доводи позивача, що транспортний засіб використовувався виключно в межах власних потреб і не надавав послуг з перевезення вантажів чи пасажирів є необґрунтованими, на думку суду, з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Аналіз зазначеної норми дає підстави вважати, що перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт перевезення для власних потреб.

Як вбачається з наведеного, визначення юридичної чи фізичної особи перевізником не залежить від обраного та зареєстрованого ним КВЕД. Тобто дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб - автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж, в тому числі і для власних потреб.

Верховний Суд в постанові від 14.12.23 р. справа № 340/5660/22 серед іншого вказав: «При цьому, посилання суду апеляційної інстанції на неправомірність застосування до позивача відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III з огляду на те, що у особи відсутній такий вид економічної діяльності як здійснення вантажних перевезень є помилковими, позаяк сама по собі відсутність реєстрації суб`єктом підприємництва певного виду господарської діяльності не є безумовним свідченням того, що така діяльність ним не здійснюється. Суд повторно зауважує, що у кожному конкретному випадку при визначенні суб`єкта, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт уповноважений контролюючий орган встановлює таку особу саме на підставі тих документів, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності».

З товарно-транспортної накладеної на відпуск нафтопродуктів від 23.04.24 р., яка надавалась позивачем під час перевірки та долучена відповідачем до відзиву, вбачається, що перевізником зазначено позивача, вантажоодержувачем зазначено МБМ, водій - ОСОБА_1 , вказані обставини свідчать, що позивачем здійснювалось перевезення вантажу для іншого суб?єкта господарювання - МБМ із використанням найманої праці водія. Тому, зазначені обставини спростовують твердження позивача про перевезення вантажу для власних потреб.

Суд не приймає до уваги товарно-транспортну накладну, надану позивачем до позовної заяви, оскільки вона не надавалась відповідачу під час перевірки.

Аналогічна правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 22.12.21 р. у справі № 420/3371/21.

Також суд вважає, що доводи позивача з посиланням на судову практику у справі № 200/17426/21 від 30.11.22 р. спростовуються тим, що відповідне рішення прийняте Першим апеляційним адміністративним судом, а відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, при прийнятті спірної постанови № ПШ058119 від 23.05.24 р., згідної якої до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн. діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» (вул. Молодіжна, 6, с-ще Весняне, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, 57134, ЄДРПОУ 41110499) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови № ПШ058119 від 23.05.24 р., відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз