Рішення

від 15.10.2024 по справі 420/20574/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/20574/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії від 07.06.2024 року №155350019849;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як водію міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв з 15.05.2024 року із зарахуванням до загального стажу роботи періоду навчання з 01.09.1993 року по 16.02.1994 року згідно диплому НОМЕР_1 ;

- звернути рішення до негайного виконання в межах одного місяця.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, як водію міськелектротранспорту, та надала всі необхідні документи, які підтверджують її пільговий стаж. Разом з тим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155350019849 від 07.06.2024 року позивачу було відмовлено у призначенні вищезазначеного виду пенсії та зазначено про відсутність у неї необхідного пенсійного віку.

Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась за захистом власних прав та інтересів до адміністративного суду.

Ухвалою суду по справі №420/20574/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Під час розгляду справи до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що відповідно пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 (із змінами, внесеними згідно із Законом України №2148-VІІ від 03.10.2017) на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу, зокрема, для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років. Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону №1058, в зв`язку з недосягненням пенсійного віку позивачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 07.06.2024 прийнято рішення №155350019848 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того відповідач у відзиві зазначив, що Головним управлінням встановлено, що станом на 11.10.2017 року позивач не набула віку 50 років, через що до неї не можуть застосовуватися норми статті 13 Закону №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду № 1-р/2020.

Від сторони позивача до суду надійшла відповідь на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, заперечень на яку від даного територіального управління Пенсійного фонду України до суду не надходило.

За час розгляду справи до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області також надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що другий відповідач позов не визнає та зазначає, що на момент звернення до Головного управління за призначенням пенсії, вік позивача становив 50 років. З наведеного вбачається, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV. Крім того представник другого відповідача у відзиві зауважив, що після перевірки наданих позивачем документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було встановлено, що страховий стаж становить 32 роки 05 місяців 8 днів та пільговий стаж становить - 25 років 3 місяці 9 днів. Водночас, за доданими документами до страхового не зараховано період навчання з 01.09.1993 року по 16.02.1994 року згідно диплома серії НОМЕР_1 , оскільки сканована копія диплома містить тільки одну сторінку диплома, яка заповнена на російській мові та прізвище російською « ОСОБА_2 » не відповідає дошлюбному прізвищу: українською « ОСОБА_3 » згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 та російською « ОСОБА_4 » згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 .

Від сторони позивача до суду також надійшла відповідь на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, заперечень на яку до суду не надходило.

Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом за час розгляду справи встановлено наступне.

31.05.2024 року ОСОБА_5 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту, відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

До вищевказаної заяви вона надала диплом серії НОМЕР_4 , оформлений на ім`я ОСОБА_6 , з якого вбачається, що вона у період з 01.09.1989 року по 17.06.1992 року проходила навчання у Вінницькому професійно-технічному училищі №7.

Також позивачем було надано диплом серії НОМЕР_1 , оформлений на ім`я ОСОБА_6 , з якого вбачається, що вона у період з 01.09.1993 року до 15.04.1994 року проходила повний курс професійного навчання у ПТУ-18 м. Вінниці на базі середньої освіти за професією водій трамваю, внаслідок чого їй присвоєно кваліфікацію водій трамваю 3-го класу.

Крім того, позивачем було надано трудову книжку серії НОМЕР_3 , а також довідку комунального підприємства «Одесміськелектротранс» Одеської міської ради (колишня назва Одеське трамвайно-тролейбусне управління) за №12 від 24.05.2024 року, відповідно до якої вбачається, що ОСОБА_7 працювала повний робочий день в комунальному підприємстві «Одесміськелектротранс» з 23.05.1994 року по 22.02.1996 року, з 01.04.1996 року по 15.11.2004 року та з 01.07.2007 року по теперішній час, та виконувала послуги з перевезення пасажирів за професією водія міського пасажирського трамвая.

Заява позивача від 31.05.2024 року за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Втім, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155350019849 від 07.06.2024 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до її заяви від 31.05.2024 року.

У рішенні зазначено, що з урахуванням наданих документів та даних, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 32 роки 5 місяців 8 днів, в тому числі пільговий стаж роботи водієм міського пасажирського транспорту становить 25 років 3 місяці 9 днів.

До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1993 року по 16.02.1994 року згідно диплома НОМЕР_1 (сканована копія диплома містить тільки одну сторінку диплома, яка заповнена на російській мові), оскільки прізвище російською ОСОБА_2 не відповідає дошлюбному прізвищу:

українською « ОСОБА_3 » згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 ;

російською «Пиддубняк» згідно трудової книжки НОМЕР_3 .

До пільгового стажу роботи водієм міського пасажирського транспорту враховано всі періоди згідно довідки КМ "Одесміськелектротранс" від 24.05.2024 року №12.

На дату звернення 31.05.2024 року вік заявниці становить 50 років.

За наведених обставин прийнято рішення щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах оскільки не досягнуто пенсійного віку 55 років, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування".

Не погодившись із вищезазначеним рішенням пенсійного органу та вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась за захистом власних прав та інтересів в адміністративному судочинстві в межах справи №420/20574/24.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзиви пенсійних органів та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року 1788-XII (далі Закон 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

За ст.1 Закону 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. а) ст.2 за Законом 1788-XII призначається, зокрема, трудова пенсії за віком.

Відповідно до ст.12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

За п. «з» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Статтею 13 Закону №1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (55 років для жінок).

Законом України від 02.03.2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01.04.2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «з» статті 13 Закону №1788-XII стаж роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 20 років до 25 років, а також вік, при досягненні якого виникає право на пенсію за вказаною нормою, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-ІV).

03.10.2017 року було ухвалено Закон №2148-VIII, яким Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-1, який, у контексті предмету спору в даній адміністративний справі, містить п.8 ч.2 ст.114, де зазначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

У той же час, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі 1-5/2018(746/15) (далі - рішення №1-р/2020) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII (пункт 1 Рішення №1-р/2020).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 року по справі №360/3611/20 сформувала правовий висновок, згідно якого вбачається, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно якого у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відповідно до ч.5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV».

Аналізуючи вищезазначені правові позиції суд доходить висновку, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивач повинна була досягти 50-річного віку, мати страховий стаж не менше 20 років, у тому числі на відповідних роботах не менше 10 років.

Така позиція підтримана у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2023 року по справі №420/646/23.

Як було встановлено судом вище, позивач станом 31.05.2024 року (день звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах до пенсійного органу) досягла 50-річного віку, її страховий стаж на дату звернення складав 32 роки 5 місяців 8 днів, в тому числі пільговий стаж роботи водієм міського пасажирського транспорту - 25 років 3 місяці 9 днів.

Враховуючи вищезазначене, станом на 31.05.2024 року ОСОБА_1 набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. «з» ст.13 Закону №1788-ХІІ, що свідчить про протиправність викладених висновків в цій частині у прийнятому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішенню №155350019849 від 07.06.2024 року.

Щодо факту незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області до загального стажу роботи періоду навчання позивача з 01.09.1993 року по 16.02.1994 року згідно диплому Д №749393, суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону №1058-IV).

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року №13-1 (далі Порядок № 22-1) (в редакції від 10.12.2021 року).

Пунктом 1.1 Порядку №22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі орган, що призначає пенсію).

За приписами пункту 2.1 Порядку №22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на

підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (п. 2.23 Порядку №22-1).

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок №637) за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд зауважує, що положення вищевказаного Порядку поширюються саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд зазначає, що згідно п. «д» абз. 3 ст.56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Як вже було зазначено вище, згідно Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, виданих за місцем навчання.

Згідно п. 8 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Згідно наданої до суду копії диплома серії НОМЕР_1 формату А-5 (половина примірника диплома викладена української мовою, інша половина - російською), диплом виданий ім`я ОСОБА_6 (російською мовою зазначено як « ОСОБА_2 »), з якого вбачається, що позивач у період з 01.09.1993 року 15.04.1994 року проходила повний курс професійного навчання у ПТУ-18 м. Вінниці на базі середньої освіти за професією водій трамваю, внаслідок чого їй присвоєно кваліфікацію водій трамваю 3-го класу.

Факт навчання у період з 01.09.1993 року 15.04.1994 року у ПТУ-18 м. Вінниці підтверджується записом №5 у трудовій книжці серії НОМЕР_6 , що також видана на ім`я ОСОБА_8 (у трудовій книжці російською мовою зазначено як « ОСОБА_4 », де українська «і» змінена на російську «и»).

Суд наголошує на тому, що відповідно до вищезазначених приписів законодавства основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і лише за відсутності у трудовій книжці, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди, зокрема, навчання, на підтвердження таких періодів приймаються інші документи, що уточнюють спірні моменти.

У даному випадку в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_6 містяться всі необхідні відомості про спірний період навчання з 01.09.1993 року 15.04.1994 року у ПТУ-18 м. Вінниці (запис №5), які є чіткими та не мають виправлень. При цьому, час навчання позивача, зазначений у дипломі серії НОМЕР_1 , повністю збігається із записом №5, зробленим в трудовій книжці серії НОМЕР_6 .

Крім того, відповідачами не було надано до суду жодних доказів, які б спростовували факт навчання позивача у період з 01.09.1993 року 15.04.1994 року у ПТУ-18 м. Вінниці, або свідчили б про наявність обґрунтованого сумніву у тому, що диплом серії НОМЕР_1 був виданий на іншу особу.

Зазначені обставини, на думку суду, свідчать про прояв відповідачем надмірного формалізму при неврахуванні пенсійним органом спірного періоду до страхового стажу позивача.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини наголошує, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що наявність незначної відмінності в написанні в російськомовному варіанті прізвища позивача в її трудовій книжці та дипломі не свідчить про наявність підстав, які не дозволяють ідентифікувати цю особу та, відповідно, не свідчить про відсутність у позивача права на зарахування спірного періоду до її загального страхового стажу.

Враховуючи факт того, що при винесенні рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах пенсійний орган не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену її роботою пільгову пенсію, а також через надмірний формалізм не зарахувало до її страхового стажу період навчання з 01.09.1993 року 15.04.1994 року у ПТУ-18 м. Вінниці, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії від 07.06.2024 року №155350019849 є необґрунтованим, а тому протиправним та таким, що підлягає скасуванню, в позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволенню.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Щобо заявленої вимоги зобовязального характеру суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Зобов`язуючи орган державної влади виконати свої дискреційні повноваження, суд встановлює справедливість та відновлює баланс взаємодії між суб`єктами владних повноважень та фізичними особами. Також суд унеможливлює виникнення вільного трактування та зловживання органами державної влади своїми дискреційними повноваженнями.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Тобто, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта ухвалити рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та спрямований на недопущення свавілля в органах влади.

Враховуючи досягнення позивачем віку 50 років, наявність у неї загального стажу роботи більше 20 років, у тому числі стажу на роботі водія міського електротранспорту більше 10 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст.13 Закону №1788-XII, суд доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, із зарахуванням до її страхового стажу період навчання з 01.09.1993 року по 16.02.1994 року у ПТУ-18 м. Вінниці згідно диплому НОМЕР_1 .

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як вбачається з матеріалів справи, 50-річного віку позивач досягла 14.05.2024 року, а із заявою про призначенні пенсії звернулася 31.05.2024 року, з огляду на що має право на призначення пенсії з 14.05.2021 року.

Щодо клопотання позивача звернути рішення до негайного виконання в межах одного місяця суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3)поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1 - 4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.

З аналізу наведених норм вбачається, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його проголошення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Разом з тим, положеннями КАС України не передбачено негайне виконання всіх судових рішень, а стаття 371 КАС України передбачає вичерпний перелік судових рішень, які виконуються негайно. Так, негайному виконанню підлягає, зокрема, судове рішення, яким не лише присуджено виплату пенсії, а також задоволено вимогу позивача про стягнення конкретно визначеної суми пенсії, з якої і виокремлюється сума стягнення за один місяць.

Таким чином, при вирішенні питання, чи є підстави допустити негайне виконання рішення, суду необхідно встановити, яких саме спірних правовідносин стосується предмет спору та який саме обрано спосіб захисту порушених прав особи.

Оскільки судом у справі №420/20574/24 не приймалось рішення про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сум пенсійних виплат, а прийнято рішення зобов`язального характеру, яке не відноситься до судових рішень, що підлягають негайному виконанню, підстави для задоволення клопотання позивача про звернення рішення у справі до негайного виконання відсутні.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., що підтверджується матеріалами адміністративної справи.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви позивача, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого нею судового збору у розмірі 1 211,20 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань, оскільки рішенням саме цього органу були порушені права та інтереси позивача.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.06.2024 року №155350019849 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, із зарахуванням до її страхового стажу періоду навчання з 01.09.1993 року по 16.02.1994 року у ПТУ-18 м.Вінниці згідно диплому НОМЕР_1 .

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький