Ухвала

від 09.10.2024 по справі 520/35260/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

09 жовтня 2024 року Справа № 520/35260/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді- Кухар М.Д.

при секретарі - Андренко Д.В.

за участі представників сторін:

позивача- Павлуненко К.Л.

відповідача- не прибув

розглянувши клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду по справі за позовом Приватного підприємства "ЮТА" (вул. Фесенківська. буд. 12/14,м. Харків,61068, код ЄДРПОУ32346591) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) скасування податкового повідомлення-рішення.,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "ЮТА" з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.06.2023 №0/18644/04-16.

Разом з позовною заявою, представником позивача надано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Через канцелярію суду 19.12.2023 представником відповідача подане клопотання про залишення позову без розгляду, так як, на думку ДПС, позивачем порушено строк звернення до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 р у задоволенні клопотання Приватного підприємства "ЮТА" про поновлення строку звернення до суду відмовлено.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 року у задоволенні клопотання Приватного підприємства "ЮТА" про поновлення строку звернення до суду відмовлено, позов залишено без розгляду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 року апеляційну скаргу ПП "ЮТА" задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 по справі № 520/35260/23 скасовано. Справу № 520/35260/23 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Колегія суддів прийшла до висновку, що в оскаржуваній ухвалі, суд першої інстанції не надав належної оцінки наведеним аргументам, не перевірив обставини, на які посилається позивач, не з`ясував, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу ПП «ЮТА», та чи мав можливість скаржник своєчасно вчинити відповідні процесуальні дії. Отже, суд першої інстанції передчасно застосував наслідки, передбачені частиною четвертою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 року позовну заяву Приватного підприємства "ЮТА" до Головного управління ДПС у Харківській області скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без руху та запропоновано усунути вказані недоліки протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали.

20.09.2024 року та 26.09.2024 року до суду на виконання вищезазначеної ухвали надійшли заява про усунення недоліків і клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Фактичне обґрунтування поважності строку пропуску полягає в наступному: підприємство позивача отримало рішення за результатами розгляду скарги 21.09.2023 року. Оскільки на воєнний час підприємство працює в обмеженому режимі та на директора покладено обов`язки із забезпечення та ведення бухгалтерського обліку, всі працівники, перебувають у відпустках за свій рахунок та директор самостійно особисто забезпечує схоронність первинної документації підприємства, договір з адвокатом було укладено лише 01.12.2023 року. Та подано позов 06.12.2023 року. При цьому, суттєвим є те, що основним видом діяльності ПП «ЮТА» є КВЕД 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (експорт). Відповідно, цим і пояснюється фактичне ведення діяльності не за адресою ведення обліку, в місті Харкові, а селищі Дворічне, Дворічанського району, Харківської області. Всі основні засоби та виробничі потужності (нерухомість, нежитлові приміщення, склади, земельні ділянки та сільськогосподарська техніка) ПП «ЮТА», знаходяться, відповідно, з 24.02.2022 року по момент проведення камеральної перевірки перебувало в стані тимчасово окупованій території, а з 11.09.2022 року досі знаходиться в зону активних бойових дій відповідно до Наказу № 75 від 25.04.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)», а саме на території Харківської області Куп`янського району. Зазначене унеможливлювало, у тому числі, зібрання повного пакету первинних документів, актуалізації податкових даних, тощо.

В підтвердження наведеного позивачем до матеріалів справи надано: Акт знищення та пошкодження первинних документів бухгалтерських документів та первинної документації, а також комп`ютерної техніки з бухгалтерською базою даних ПП «ЮТА» від 04.05.2022 р.; Наказ 1-В від 13.01.2023 р. «Про часткове відновлення діяльності» ПП «ЮТА»; Повідомлення про неможливість вивезення первинних документів ПП «ЮТА» від 02 травня 2022 р. №0111-23/05; Наказ №1-П від 24.02.2022 р. «Про оголошення простою» ПП «ЮТА» ; Повідомлення про втрату первинних документів ПП «ЮТА» від 02 травня 2022 року вих. №02-23/05. Зазначені первинні документи є також і доказами позовних вимог, а тому містяться в матеріалах справи та додаткового подання не потребують для усунення зайвого захаращення матеріалів справи дублікатами копій. Суттєвим є наявність в матеріалах справи Сертифікату Полтавської ТТП від 07.11.2023 р. № 5300-23-4401, яким підтверджується наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлюють тимчасове не виконання податкових обов`язків Приватним підприємством «ЮТА». Власного штатного юриста підприємства позивача не має. Відтак, лише після аналізу адвокатом наданого акту перевірки та оскаржуваних рішень та доведенню директору правової оцінки ситуації, директору стало відомо про те, що відповідно до судової практики та змін до законодавства, що прийняті під час воєнного стану, він може сподіватись на позитивне вирішення свого питання. Тобто, лише адвокатом було роз`яснено позивачу можливість скасування або часткового скасування податкового повідомлення-рішення від 28.06.2023 №0/18644/04-16. Тобто в правовому розумінні лише з 01.12.2023 року директору позивача стало відомо про те, що його права порушені.

В судовому завіданні представник позивача підтримав клопотання та просив поновити строк звернення до суду.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд вважає за можливе розглянути клопотання без участі представника відповідача.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Проте, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Згідно ч.ч.1,2 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Вимоги до позовної заяви та документи, що додаються до неї, викладено в статтях 160 та 161 КАС України й згідно із ч.6 ст.161 КАС України разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Зазначена норма кореспондує й приписам ч.1 ст.169 КАС України, згідно з якою суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАС України).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України).

Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Норма ст.123 КАС України передбачає, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Дійшовши висновку, що позов подано після закінчення встановлених законом строків, суд повинен вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові 09.05.2023 року у справі №320/6121/21, позовну заяву може бути залишено без розгляду у разі, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними. При цьому, зміст вказаних процесуальних норм вказує, що у разі якщо позивач при поданні позовної заяви не заявив про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, визнані судом неповажними, то суд має залишити позов без руху та надати позивачу строк на звернення до суду з заявою про поновлення строку.

Щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати можливість звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Таким чином, за змістом наведених процесуальних норм законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Для звернення до адміністративного суду з позовом щодо захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Такі законодавчо встановлені строки звернення до адміністративного суду, не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету - якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. Водночас, не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом шестимісячного з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.

При цьому суд зазначає, що «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення високої вірогідності того, що особа могла дізнатися про порушення своїх прав, зокрема, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

В свою чергу, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.

Отже, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, а також відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів.

Разом з цим, спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Суд зазначає, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Такий правовий висновок сформований у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19.

За висновками Європейського суду з прав людини загально прийнятним уважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1992 у справі «Хаджіанастасіу проти Греції», пункти 32-37).

Разом з цим очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 07.09.1999 у справі «Йодко против Литви» (Jodko v. Lithuania).

Слід зауважити, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Верховний Суд у постанові від 21.10.2021 у справі № 826/11070/17 зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Верховний Суд у постанові від 06.10.2022 у справі № 420/3129/20 зазначає, що процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Зазначені висновки щодо питання поновлення пропущеного процесуального строку, сформовано Верховним Судом у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 160/9356/22.

Щодо аргументу ТОВ «ЮТА» щодо введення на території України воєнного стану як поважної причини пропуску пропуску строку звернення до суду з даним позовом суд зазначає наступне.

Питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 02 червня 2022 року у справі у № 757/30991/18-а, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 та від 04 квітня 2023 року у справі № 140/1487/22.

Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зазначив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Також у постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказав, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Варто також зауважити, що у своїй практиці ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Як встановлено судом, про рішення за результатами розгляду скарги від 21.09.2023 року №28087/6/99-00-06-03-01-06 платник податків дізнався 27.09.2023 року, в той час як з позовом до суду він звернуся 06.12.2023 р.

Позивач в обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду посилається на документи, додані до матеріалів справи, а саме: акт знищення та пошкодження первинних документів бухгалтерських документів та первинної документації, а також комп`ютерної техніки з бухгалтерською базою даних ПП «ЮТА» від 04.05.2022 р.; Наказ 1-В від 13.01.2023 р. «Про часткове відновлення діяльності» ПП «ЮТА»; Повідомлення про неможливість вивезення первинних документів ПП «ЮТА» від 02 травня 2022 р. №0111-23/05; Наказ №1-П від 24.02.2022 р. «Про оголошення простою» ПП «ЮТА»; Повідомлення про втрату первинних документів ПП «ЮТА» від 02 травня 2022 року вих. №02-23/05.

Також, позивачем до матеріалів справи надано Сертифікат Полтавської ТТП від 07.11.2023 р. № 5300-23-4401, яким підтверджується наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання податкових обов`язків Приватним підприємством «ЮТА» у період з 24.02.22 року по 13.01.2023 рік.

При цьому, позивачем не обґрунтовано і не надано жодних доказів, які б підтверджували вчинення ним будь-яких дій щодо відновлення первинних документів бухгалтерських документів та первинної документації для своєчасного виконання свого податкового обов`язку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 30.09.2022 року позивач звертався до відповідача з заявою про відсутність можливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності.

15.11.2022 року відповідачем прийнято рішення щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку.

Отже суд не приймає посилання позивача на введення на території України воєнного стану як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду.

Також суд критично відноситься до посилання позивача на те, що підприємство не має свого штатного юриста, договір з правового аналізу та оскарження рішенння було укладено лише 01.12.2023 року і лише адвокатом роз`яснено позивачу можливість скасування або частково скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки, як вбачається з рішення про результати розгляду скарги від 21.09.2023 року №28087/6/99-00-06-03-01-06, відповідачем роз`яснено позивачу строки і подальший порядок оскарження податкового повідомлення-рішення після оскарження в адміністративному порядку.

Аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, обставини справи та докази, які містяться в матеріалах справи, з урахуванням надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку та вказати інші причини поважності пропущеного строку ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними, як це передбачено ст. 123 КАС України, суд приходить до висновку про те, що позивачем в заяві про поновлення пропущеного строку не вказано інші причини поважності пропущеного строку ніж ті, які були зазначені в первинній заяві і визнані судом не поважними. Будь-яких інших доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не надано, а тому суд залишає позовну заяву без розгляду відповідно до ч.3 ст. 123 КАС України.

Керуючись ст.123 КАС України, суд-

У Х В А Л И В:

Клопотання представника Приватного підприємства "ЮТА" про поновлення пропущеного строку звернення до суду - залишити без задоволення.

Адміністративний позов Приватного підприємства "ЮТА" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення- залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 14.10.2024 р.

Суддя Кухар М.Д.